Розробка стратегічного плану підприємства . Курсова робота з Планування діяльності в сфері товарів та послуг. Робота № 520839

Перехід до торгівельного партнера Binance

Розробка стратегічного плану підприємства

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет водного господарства та природокористування

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Кафедра трудових ресурсів і підприємництва

Інформація про роботу

Рік:

2008

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Планування діяльності в сфері товарів та послуг

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра трудових ресурсів і підприємництва Курсова робота з дисципліни: « Планування діяльності в сфері товарів та послуг » на тему: « Розробка стратегічного плану підприємства » ВАТ “ Рівненська швейна фабрика”. Зміст Вступ Розділ 1. Загальна характеристика підприємства. Економіко-географічне розміщення підприємства. Характеристика органів управління підприємства. Фактори зовнішнього середовища які впливають на діяльність підприємства. Аналіз основних показників господарсько-фінансової діяльності підприємства. Значення та роль тактичного, стратегічного планування у діяльності підприємства. Висновки до першого розділу. Розділ 2. Розроблення поточного плану діяльності підприємства. 2.1. Планування обсягу продаж підприємства. 2.2. Планування кадрового забезпечення та оплати праці. 2.3. Планування витрат обігу підприємства. 2.4. Планування фінансів підприємства, прибутки та рентабельність. Висновки до другого розділу. Розділ 3. Удосконалення роботи підприємства на основі розробленого плану його діяльності. 3.1. Обґрунтування перспектив розвитку підприємства з урахуванням нового плану його діяльності . 3.2. Запровадження нових методів у плануванні діяльності підприємства з метою отримання переваг у конкурентній боротьбі. 3.3. Покращення основних показників фінансово-господарської діяльності підприємства завдяки втіленню розробленого плану. Висновки до третього розділу. Загальні висновки та пропозиції. Список використаної літератури Додатки Вступ В умовах становлення і розвитку ринкової економіки провідною формою господарювання має бути підприємництво – особливий вид торгівельно-виробничої діяльності, надання послуг чи посередництва, який характеризується повною свободою вибору інноваційним характером здійснення, значною ймовірністю економічного ризику та чіткою орієнтацією на досягнення певного комерційного зиску. Як свідчить світовий досвід, саме підприємництво є потужним «локомотивом», спроможним істотно прискорити реформування вітчизняної економіки на ринкових засадах, на базі цього забезпечити належне зростання виробництва й добробуту населення. В умовах ринкової економіки підприємство – це товаровиробник, основна виробнича ланка економіки. Згідно з діючим в Україні законодавством, підприємство – це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює на умовах господарського розрахунку виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку. Для здійснення своєї діяльності підприємство має певну кількість засобів виробництва та працівників. Підприємство є основною, первинною ланкою народного господарства, оскільки тут здійснюється безпосереднє виробництво матеріальних благ; на підприємстві зосереджено певну сукупність продуктивних сил: предметів праці, засобів праці, працівників; тут відбувається первинний розподіл знов створеного продукту на первинні доходи: підприємця, працівників, держави; на підприємстві виникають відносини власності як між членами даного колективу, так і між даним підприємством та іншими суб’єктами; на підприємствах відбувається поєднання працівників із засобами виробництва, що визначається формою власності на засоби виробництва і зумовлює конкретний вид підприємства. В даній курсовій роботі розкрито питання планування підприємства. Планування прибутку, витрат, кадрового забезпечення, оплати праці, що таке організація, в чому її суть, які її функції, які закономірності розвитку організації, в чому особливість соціально-економічних відносин, що являє собою внутрішнє та зовнішнє середовище та ін. Об’єктом курсової роботи є економічні результати діяльності даного підприємства. Інформаційною базою є бухгалтерська, статистична та інша звітність, дані оперативного обліку, внутрішня звітна інформація підрозділів, Статут підприємства. РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика підприємства 1.1. Економіко-географічне розміщення підприємства, зв’язки з іншими підприємствами, партнерами Швейна фабрика організована як відкрите акціонерне товариство “Рівненська швейна фабрика”. Вона була заснована відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 30 грудня 1996 року №1314 як орендне підприємство і перетворене згідно рішення орендарів у ВАТ, відповідно до Закону України “Про господарські товариства”. Діяльність підприємства буде регламентуватися Законами України “Про підприємства в Україні”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про власність”, а також статутом підприємства. Предметом діяльності ВАТ є: виробництво трикотажних, суконних, шкіряних та інших швейних виробів, їх реалізація юридичним та фізичним особам; оптова та роздрібна торгівля, включаючи створення торгівельної мережі для реалізації продукції; охорона і покращення навколишнього середовища; бартерний обмін продукції; науково-дослідницька діяльність та інша діяльність, пов’язана з виробництвом науково-технічної продукції та її реалізація; торгівельно-посередницька, комерційна діяльність; надання послуг фізичним та юридичним особам; випуск цінних паперів, здійснення їх купівлі та продаж на внутрішньому ринку; інші види діяльності, не заборонені діючим законодавством України. Управління товариством здійснюють: вищий орган товариства, Спостережна Рада, Правління товариства, ревізійна комісія. Вищим органом управління є загальні збори акціонерів, які скликають не рідше одного разу на рік. Організаційна структура управління ВАТ “Рівненська швейна фабрика” зображена на рис.1. На підприємстві є президент, який обирається згідно рішення загальних зборів акціонерів та рекомендацій правління ВАТ. Йому підпорядковуються 7 заступників. Президент має свій штаб. На підприємстві є основне і допоміжне виробництво. До основного виробництва входять два цехи – по виробництву основної (осінні куртки) та супутньої (жіночі плаття) продукції. Контролює діяльність підприємства спостережна Рада і ревізійна комісія. Отримані висновки зведемо в таблицю. Таблиця 1. Загальна характеристика ВАТ “Рівненська швейна фабрика” № п/п Параметр, який характеризується Зміст та особливості Основні відмінності від інших організацій Законодавча база заснування та функціонування організації Участь у зовнішньо-економічній діяльності 1 Форма підприємства Середнє Чисельність до 1600 чоловік ЗУ “Про підпри-ємства в Україні”, ЗУ “Про влас-ність”, ЗУ “Про господарські товариства” Не приймає участі 2 Профіль Легка промисловість – 3 Види діяльності Пошиття осінніх курток та жіночих костюмів – 4 Форма власності Акціонерне товариство Статутний фонд поділений на акції 1.2. Характеристика органів управління Рис.1. Організаційно-управлінська структура ВАТ “Рівненська швейна фабрика Рис.1. Організаційно структура ВАТ “Рівненська швейна фабрика Розглянувши схему, можна зробити висновок, що директору підпорядковується 3 заступники, яким, в свою чергу, є підпорядкованими ще декілька підрозділів. Призначення цих підрозділів: Планово – економічний відділ займається плануванням та організацією виробництва, розрахунком різних економічних показників. Бухгалтерія веде облік фінансово – господарської діяльності підприємства. Відділ кадрів призначений для підбору необхідного для підприємства персоналу, а також для ведення документації та складання звітності, пов’язаної з кадрами. Незамінною ланкою виробництва є швейний цех. В ньому відбувається основний процес виробництва – пошиття готового одягу (чоловічих сорочок та жіночих блузок). Торговий відділ є завершальною ланкою управління виробництвом. Основним його завданням є реалізація та збут продукції. Це, в свою чергу, включає в себе пошук нових клієнтів, розширення ринку збуту, доставку продукції по торгових точках. 1.3. Фактори зовнішнього середовища, які впливають на діяльність підприємства Навколишнє середовище може бути таким, що виявляє вплив на діяльність організації, але не підлягає його контролю. Друга частина визначення дуже важлива, бо організації примушені здійснювати внутрішні зміни, щоб пристосуватися до зовнішніх факторів. Цих факторів багато: споживачі, постачальницькі організації, конкуренти, державні і правові служби, державні і суспільні організації. Вплив зовнішнього середовища на фірму змінний. Деякі організації працюють в порівняно статичних умовах, коли зовнішнє середовище майже не змінюється: не з’являються нові конкуренти, нові технології, немає особливого впливу збоку державних і суспільних організацій. Природно, що в таких умовах у фірми не виникає необхідності в перегляді своєї системи менеджменту. Однак такі ідеальні умови є рідким виключенням. Більш розповсюдженою є ситуація, коли фірми діють в умовах реактивно-оперативних змін зовнішнього середовища. Фірми (корпорації), щоб вижити в таких умовах, примушені приділяти велику увагу вдосконаленню системи менеджменту і пристосуванню її до зовнішніх умов. Чим менш передбачуване, більш динамічне і більш складне навколишнє середовище, тим більше ієрархічні структури управління замінюються на органічні або органічні структури частково включаються в ієрархічні. Аналіз факторів зовнішнього середовища ВАТ “Рівненська швейна фабрика” показав наступні проблеми: давно з’ясовувалося відношення покупців до товару ВАТ; доля організації на ринку досить стрімко падає; погано проводяться (майже ні) НДКР і затрати по ним прямують до нуля; значний вплив сезонних коливань; Таблиця 1. Сильні та слабкі сторони діяльності ВАТ “Рівненська швейна фабрика” № п/п Переваги Недоліки 1. Більш, ніж 15% робітників приймають участь у розподілі прибутку за підсумками року Застаріла технологія виробництва 2. Високий ступінь автоматизації Застаріле морально і фізично обладнання підприємства 3. Мала кількість конкурентів по області Слабкі конкурентні можливості 4. Не проводять НДКР 5. Недовантаження виробничих потужностей 6. Затовареність складського господарства Неоднакові умови оплати праці працівників підприємства 7. Погане використання комп’ютерної техніки 8. Невизначений попит на продукцію 9. Зменшення зайнятого сегменту ринку організацією 10. Значні зміни в економіці та політиці держави Отже, як бачимо, у ВАТ існує 9 проблем, які треба вирішувати, та одна – на яку підприємство не має впливу і до якої повинне пристосуватися. У процесі господарської діяльності організації випливають різноманітні виробничо – господарські, економічно – соціальні та інші ситуації, що потребують певного управлінського рішення. Управлінське рішення – це акт втручання суб’єкта управління з метою прийняття певного рішення, яке б сприяло виходу організації з певної виробничо – господарської ситуації. Управлінське рішення – це акт втручання суб’єкта управління з метою прийняття певного рішення, яке б сприяло виходу організації з певної виробничо – господарської ситуації. Отже, управлінське рішення є результатом пошуку суб’єктом управління шляхів та засобів виходу організації із ситуації, а також відповідних дій колективу об’єкту управління. Для забезпечення успішності управлінського рішення воно має бути: науково – обґрунтованим; цілеспрямованим; правомірним; оптимальним; своєчасним; 1.4. Аналіз основних показників фінансово – господарської діяльності підприємства Вихідні дані для аналізу основних показників виробничої та фінансово – господарської діяльності вибиралися із форм бухгалтерської та статистичної звітності за 3 роки. Таблиця 2. Основні економічні показники діяльності підприємства № Назва показника Одиниці вимірювання 2006 2007 2008 1 Обсяг продукції, Q Тис.грн. 26545,8 23045,3 21985,7 2 Середньоспискова чисельність працюючих, - в т. ч. робітників Чол. Чол. 1653 1321 1531 1218 1455 1142 3 Продуктивність праці - одного працівника - одного робітника Тис. грн. Тис. грн.. 16,2 20,1 15,1 18,92 15,1 19,25 4 Середньорічна вартість основних фондів Тис. грн. 1193,61 1299,38 1958,48 5 Середньорічний залишок оборотних коштів Тис грн.. 30,2 5,5 5,2 Як видно з таблиці, зі зменшенням чисельності робітників (1653=>1531=>1455) обсяги продукції зменшилися. Вартість основних фондів збільшується це свідчить про збільшення їх використання. Первісна вартість основних засобів ЗАТ “Рівненська швейна фабрика”. більша в 2008 році порівняно з початком аналізованого періоду. Залишкова вартість основних засобів підприємства зменшилась. Про зростання оборотних активів свідчить коефіцієнт співвідношення необоротних і оборотних активів який зменшився. Аналіз зміни вартості активів необхідно проводити паралельно із аналізом стану пасивів підприємства, які показують, за рахунок яких джерел ці активи фінансуються. Так, негативний є факт зменшення власного капіталу, адже він є основою для продовження господарської діяльності підприємства. За досліджуваний період власний капітал зменшився. В процесі аналізу середовища підприємства можемо застосувати як універсальні так і спеціальні методи . Одним із найпоширеніших спец. методів вважається метод SWOD. Суть методу : передбачає виявлення факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Метод передбачає виконання таких етапів: Етап. Виявлення можливостей і загроз зовнішнього середовища. ( Можливості підприємства: пошук нових форм співробітництва, зміна постачальників, пошук інших джерел фінансування. ( Загрози підприємства: подорожчання матеріалу, нерегулярне постачання, відсутність коштів на автоматизацію технологічного процесу. 2 Етап Аналіз внутрішнього середовища з метою виявлення сильних і слабких сторін підприємства та їх оцінка. ( Сильні сторони : підприємство відоме на ринках України, переваги місцезнаходження підприємства, не значна конкурентність. ( Слабкі сторони: застаріле обладнання, не розвинута система маркетингу, високий рівень спрацювання деяких груп устаткування, немає постійного збуту основного виду продукції, застаріла технологія виробництва. 1.5. Значення та роль тактичного та стратегічного планування Під тактичним (оперативним) плануванням господарсько-фінансової діяльності підприємства розуміють процес, що дозволяє керівництву підприємства здійснювати ув’язку та конкретизацію заходів, з реалізації обраної стратегії розвитку за рівнями управління підприємством, часом здійснення, конкретними виконавцями, дозволяє задавати чіткі кількісні параметри досягнення стратегічних цілей розвитку. Основна мета тактичного планування полягає в тому, щоб оволодіти ефективним інструментом досягнення стратегічних цілей діяльності підприємства. Основними завданнями тактичного планування є: Узгодження системи цілей підприємства за окремими напрямками його діяльності з головною (стратегічною) ціллю, та їх кількісне визначення; Своєчасне виявлення засобів, альтернатив, шансів та ризику досягнення поставлених цілей; Рання діагностика проблемних ситуацій та розробка системи заходів з їх профілактики та попередження; Координація діяльності окремих організаційних структур підприємства; Інформування та мотивація персоналу стосовно діяльності підприємства з кожного напрямку робіт; Визначення параметрів контролю за діяльністю підприємства. Результатом здійснення тактичного планування є розробка плану або системи планів. Основними принципами здійснення тактичного планування є: орієнтація на обрану стратегію та створення умов для п реалізації; комплексний, системний підхід до управління економічними процесами; творчий підхід до рішення проблем; розуміння зв’язку підприємства із зовнішнім середовищем його функціонування; динамізм, готовність до змін; необхідність прийняття рішень в умовах неповноти інформації; розробка різних альтернатив та вибір найбільш ефективної. Тактичні плани підприємства розрізняються за рядом ознак: за періодом часу – довгострокові, середньострокові, короткострокові, оперативні. Всі види діяльності взаємопов’язані між собою, доповнюють та конкретизують один одного, забезпечуючи поетапне наближення до обраної мети . Сутність стратегічного планування: Поняття "стратегія", стратегічне планування увійшли в економічну теорію та господарську практику в 50-ті роки XX сторіччя як відповідь на нові умови функціонування підприємства, зростання значущості факторів зовнішнього середовища для життєдіяльності підприємства. Суть нового підходу до управління діяльністю підприємства полягає в тому, що підприємство розглядається як складна виробнича, економічна та соціальна система, що розвивається. Вона змінюється в часі, підлягає впливу факторів зовнішнього середовища і сама певною мірою впливає на це середовище. Функціонування підприємства в економічних умовах господарювання висуває на перший план вирішення ряду проблем, що пов’язані з вибором і закріпленням певної частини ринку (ринкової ніші), формуванням конкурентного статусу підприємства і підтримкою його в умовах загострення конкурентної боротьби. Вирішенню даних проблем сприяє розробка обгрунтованої стратегії розвитку підприємства. Формування стратегії розвитку підприємства дозволяє визначити напрямок поведінки підприємства на ринку з врахуванням умов зовнішнього середовища, та вірогідного характеру їх зміни; оцінити конкурентоспроможність та стратегічні конкурентні переваги підприємства; сформулювати глобальну ціль його діяльності та цілі нею визначені; визначити ресурси, які необхідно залучити для досягнення поставлених цілей та забезпечити їх найбільш ефективне використання. Стратегія підприємства – це процес формування генерального перспективного напрямку розвитку підприємства на основі визначення якісно нових цілей, узгодження внутрішніх можливостей підприємства з умовами зовнішнього середовища, розробки комплексу заходів, які забезпечують їх досягнення. Висновок до розділу 1. Розглянувши загальну характеристику підприємства, можна зробити такі висновки: Рівненська швейна фабрика” організована як відкрите акціонерне товариство “Рівненська швейна фабрика”. Вона була заснована відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 30 грудня 1996 року №1314 як орендне підприємство і перетворене згідно рішення орендарів у ВАТ, відповідно до Закону України “Про господарські товариства”.Управління товариством здійснюють: вищий орган товариства, Спостережна Рада, Правління товариства, ревізійна комісія. Вищим органом управління є загальні збори акціонерів, які скликають не рідше одного разу на рік. Про зростання оборотних активів свідчить коефіцієнт співвідношення необоротних і оборотних активів який зменшився. Аналіз зміни вартості активів необхідно проводити паралельно із аналізом стану пасивів підприємства, які показують, за рахунок яких джерел ці активи фінансуються. Так, негативний є факт зменшення власного капіталу, адже він є основою для продовження господарської діяльності підприємства. За досліджуваний період власний капітал зменшився II. Розроблення поточного плану діяльності підприємства 2.1. Планування обсягу продаж підприємства Аналіз витрат на одну гривню товарної продукції Цей показник вважається найоб’єктивнішим для оцінки рівня витрат в динаміці для конкретного підприємства, а також для порівняння його з іншими підприємствами галузі, розраховується за формулою: (грн./грн.) ; ( 1 ). де - собівартість товарної продукції, грн.; - обсяг товарної продукції, грн.; zт(2006)= 2253.3 / 2468.12=0.91 zт(2007)=2310.2 / 2725.47=0.84 zт(2008)=2394.8 / 2750.71=0.87 Можна зробити висновок, що підприємство є прибутковим, так як показник витрат на одну гривню товарної продукції є меншим одиниці. У 2006 році він становив 0,91, а це означає, що на одну гривню товарної продукції підприємство понесло витрати в 0,91 грн. У 2007 році даний показник становив 0,84, тобто на 0,07 грн. відбулося зменшення витрат на гривню товарної продукції порівняно з 2006 роком, а отже, підприємство витрачало 0,84 грн., а отримувало одну гривню товарної продукції. У 2008 році спостерігається незначне підвищення витрат на 0,03 грн. порівняно з 2007 роком. Збільшення цього показника є негативним чинником, тому потрібно провести його факторний аналіз. Таке дослідження проведемо методом ланцюгових підстановок, використовуючи факторну модель: , ( 2 ). де - матеріальні витрати; - витрати на оплату праці; - відрахування на соціальні заходи; - амортизація; - інші витрати. Розрахунок обсягів виробництва та продажу продукції підприємства є заключним етапом дослідження впливу зовнішнього середовища на розробку планів виробничої діяльності підприємства. Потрібно відмітити, що в теорії не розроблені надійні методи обґрунтування обсягів продажу товару впродовж будь-якого планового періоду та визначення потенційно можливого доходу підприємства. Попит на більшість товарів характеризується нестабільністю, тому прогноз є одним з основних факторів успішної діяльності підприємства на ринку. До методів прогнозування перспективного попиту на товари конкретного підприємства відносять: опитування покупців про намір придбати товар застосовується, коли покупців небагато, витрати на опитування малі; з’ясування сукупної думки торгових працівників в результаті розповсюдження спеціальних карток з прогнозом продажу товару в наступному періоді та узагальнення пропозицій цих працівників; експертні оцінки та тестування, коли при проведенні прогнозів роботи підприємства звертаються до експертів. Це можуть бути вчені, фахівці з маркетингу, торгові агенти; аналіз даних минулих років, коли прогнозують попит на товари, виходячи з аналізу попиту в минулому. Ефективність використання того чи іншого методу прогнозування обсягів виробництва та продажу товару залежить від конкретних умов та специфіки діяльності підприємства 2.2. Планування кадрового забезпечення та оплата праці Якість персоналу підприємства є одним з головних факторів, який обумовлює темпи розвитку підприємства, зростання його конкурентних переваг, якість обслуговування покупців та задоволення їх попиту, зростання ефективності діяльності підприємства в цілому. Для характеристики сукупності працівників підприємства в сучасній технічній літературі та нормативних актах використовують різні терміни: трудові ресурси, персонал, кадри, трудовий колектив. Характеристика персоналу підприємства здійснюється за наступними ознаками класифікації: 1. За характером участі в господарській діяльності підприємства всі його робітники поділяються на 2 групи – персонал основного виду діяльності (або виробничий персонал), та персонал неосновного виду діяльності (невиробничий персонал). В торгівлі до складу першої групи відносяться всі робітники, зайняті закупівлею, транспортуванням, зберіганням, підготовкою та реалізацією товарів, виконанням інших господарських функцій, пов’язаних з торгово-технологічною діяльністю підприємства та його функціонуванням в якості самостійного суб’єкта ринку. Невиробничий персонал не пов’язаний з основною діяльністю підприємства, хоча входить до штату підприємства та фінансується за його рахунок. До складу цієї групи входять робітники, які працюють на об’єктах соціальної інфраструктури підприємства – в лікувально-профілактичних та рекреаційних закладах, об’єктах житлово-комунального господарства, учбових закладах, дитячих комбінатах та інше. Наведене групування персоналу необхідне для визначення джерел. Рис.2.Класифікація персоналу торговельного підприємства та порядку оплати праці, узгодження її розмірів з показниками діяльності. 2.Залежно від функцій у складі виробничого персоналу підприємств торгівлі виділяють 4 категорії працівників: керівники, спеціалісти, службовці, робітники. До категорії керівники входять працівники, що займають посади керівників підприємства та його структурних підрозділів. До них відносяться директор (завідувач) та його заступники, начальники підрозділів апарату управління (бухгалтерії, планово-економічного, фінансового, комерційного відділів, відділів кадрів, маркетингу, технічної служби тощо), завідувачі оперативними підрозділами (секціями, філіями, складами). Спеціалістами вважаються працівники, які мають необхідну спеціальну підготовку та займаються інженерно-технічними, економічними, комерційними та іншими спеціальними роботами – економісти, фінансисти, інженери, юристи, маркетологи тощо. До службовців належать працівники, які виконують суто технічні функції з оформлення документації, обліку та контролю, з господарського обслуговування. Керівники, спеціалісти та службовці складають групу персоналу управління торговельного підприємства. 3. Залежно від напрямку спеціальної підготовки здійснюється розподіл персоналу підприємства за професіями та спеціальностями. Професія – це вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок. Спеціальність або спеціалізація – це більш вузький різновид трудової діяльності в межах певної професії. Професійний склад персоналу підприємства залежить від специфіки галузі, товарної спеціалізації підприємства (відділу, секції), ступеня самостійності підприємства, складності його організаційної структури тощо. Керівники та спеціалісти торговельного підприємства, як правило, мають вищу освіту за такими професіями, як: економіст, економіст-організатор, маркетолог, бухгалтер, фінансист, товарознавець, юрист тощо. Працівники торгово-оперативного персоналу мають спеціальну підготовку за професіями: продавець, касир, продавець-касир, конт-ролер-касир, консультант продовольчих або непродовольчих товарів. 4. Залежно від кваліфікаційного рівня персонал підприємства поділяють на групи: спеціалістів вищої та середньої кваліфікації, спеці-алістів-практиків, висококваліфікованих, кваліфікованих, малоква-ліфікованих та некваліфікованих робітників. Під кваліфікацією працівника розуміють сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь його підготовленості до виконання професійних функцій певної складності. Рівень кваліфікації працівника характеризується рівнем освіти та досвідом практичної роботи на певній посаді, складністю робіт, що можуть ним виконуватися. Наведені ознаки класифікації є основними та при потребі можуть доповнюватися іншими. Планування оплати праці Оплата праці персоналу торговельного підприємства може здійснюватися за погодинною або відрядною формою оплати праці. В межах кожної форми оплати праці виділяються окремі системи оплати праці, які відрізняються одна від другої показниками, що застосовуються для виміру праці та особливостями визначення розміру заробітної плати. Рис.3. Системи оплати праці персоналу торговельного підприємства При відрядній формі оплати праці, оплата проводиться за нормами і розцінками, встановленими, виходячи з розряду робіт, що виконуються. Основними умовами застосування відрядної форми оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника та підлягають точному обліку, а також необхідність стимулювання зростання випуску (або продажу) продукції (робіт, послуг) та існування реальних можливостей підвищення виробітку на конкретному робочому місці. Використання цієї форми оплати праці потребує встановлення обгрунтованих норм виробітку, чіткого обліку їх виконання і, що особливо важливо, не повинне призводити до погіршення якості продукції (послуг), порушень технологічних режимів, техніки безпеки тощо. Відрядна форма оплати праці в торгівлі включає такі системи: пряму відрядну; відрядно-преміальну; непряму відрядну; відрядно-прогресивну. Другим етапом роботи з розробки системи матеріального стимулювання праці робітників є визначення розмірів тарифної частини заробітної плати, тобто виплат, які встановлюються на тривалий проміжок часу і здійснюються в безумовному порядку. Тарифні ставки, що застосовуються при відрядній формі оплати праці, в торгівлі найчастіше розробляються за реалізацію певної кількості товарів (наприклад, 100 або 1000 грн. залежно від виду товарів та їх середньої ціни), за формування певної кількості товарів у вартісному або натуральному вимірі, за обслуговування одиниці обладнання, за проведення певного обсягу навантажувально-розвантажувальних робіт тощо. Система додаткового стимулювання персоналу розробляється з метою посилення трудової мотивації працівників. Вона включає в себе наступні інструменти стимулювання: систему преміювання за поточні результати господарської діяльності та окремі досягнення; доплати та надбавки; різноманітні одноразові заохочення за результати праці; участь персоналу в прибутку та капіталі підприємства; інші соціальні виплати та пільги. Система преміювання формується на кожному торговельному підприємстві самостійно залежно від показників, досягнення котрих необхідно стимулювати. Основними елементами преміювальної системи є: показники преміювання, умови преміювання, розміри та шкали преміювання, коло робітників, що преміюються. Основою побудови преміальної системи є показники преміювання, тобто конкретні результати господарсько-фінансової діяльності-, при досягненні яких сплачується премія. Доплати та надбавки становлять одну з додаткових форм стимулювання персоналу, що передбачають тимчасове або систематичне підвищення тарифної частини заробітку (основної заробітної плати). Доплати до заробітної плати – це грошові виплати, які сплачуються з метою компенсації додаткових витрат або складних умов праці окремих робітників. В торгівлі застосовуються доплати за сумісництво професій та збільшення об’ємів виконуваних робіт, за виконання обов’язків тимчасово відсутніх робітників, за керівництво бригадою або іншими структурними підрозділами, за роботу в нічний час, у вихідні та святкові дні тощо. Надбавки до заробітної плати – це грошові виплати персонального характеру, котрі систематично нараховуються до існуючої заробітної плати. їх основні види: надбавки за професійну майстерність, високий рівень обслуговування, володіння іноземними мовами, використання сучасних комп’ютерних технологій, за класність, звання майстра та інше. Розмір доплат та надбавок визначається індивідуально, на термін або на весь період роботи на підприємстві. Оскільки на сучасному етапі торговельне підприємство самостійно визначає розмір тарифного окладу (ставки), деякі доплати та надбавки втратили своє самостійне значення, вони включені до основної частини заробітної плати (тобто спеціально не нараховуються). Таблиця 3. Динаміка чисельності персоналу підприємства у 2006-2087 роках № п/п Показники Розрахункова формула Роки 2006 2007 2008 1 Середньоспискова чисельність персоналу, чол. ( з форми 1- ПВ або 2 – ПВ) 1653 1531 1455 2 Абсолютне відхилення: - базовий - ланцюговий - - -104 -104 -198 -76 3 Темп росту: - базовий - ланцюговий - - 93,6 93,6 88,0 95,0 4 Темп приросту: базовий ланцюговий - - -6,4 -6,4 -12 -5,0 5 Середньорічний темп зростання Розглянувши дані таблиці можна зробити висновки, що з кожним роком чисельність персоналу персоналу зменшується, для цього підприємству потрібно вжити певні заходи. Таблиця 4. Показники руху і плинності кадрів № Показники Роки 2006 2007 2008 1 Середньоспискова чисельність працюючих, чол. 1635 1531 1455 2 Прийнято на роботу, чол. 382 354 301 3 Звільнено: усього, чол. в тому числі - за порушення трудової дисципліни, чол.. - за власним бажанням, чол. - за скороченням, чол.. 277 158 102 17 302 217 60 25 525 187 200 138 4 Коефіцієнт оборону по прийому 0,23 0,23 0,21 5 Коефіцієнт обороту по звільненню 0,17 0,2 0,36 6 Коефіцієнт загального обороту 0,4 0,43 0,57 7 Коефіцієнт плинності кадрів 0,16 0,18 0,27 З даної таблиці можна зробити висновок про динаміку показників руху кадрів. Як видно з таблиці чисельність персоналу зменшується це свідчить зниження виробничого потенціалу підприємства. Найбільш звільнено за порушення трудової дисципліни та за власним бажанням, що спричинено незадовільними умовами праці та низькою заробітною платою). Коефіцієнт обороту по прийому зменшується це свідчить , що підприємство не зацікавлене до співпраці з молодими спеціалістами Таблиця 5. Показники продуктивності праці на підприємстві № Показники Роки Відхилення 2006 2007 2008 2008 від 2006 р 2008 від 2007р Обсяг послуг, тис. грн. 26545,8 23045,3 21985,7 -4560,1 -1059,6 2 Середньоспискова чисельність працівників, чол. () 1635 1531 1455 -180 -76 3 Середньоспискова чисельність робітників, чол.. 1321 1218 1142 180 -76 4 Частка робітників у загальній чисельності персоналу () 0,8 0,79 0,78 -0,02 -0,01 5 Середньорічний виробіток одного робітника, тис грн./чол. 20,10 18,92 19,25 -0,85 0,33 6 Середня кількість днів відпрацьованих одним робітником () 252 253 252 0 -1 7 Середньоденний виробіток одного робітника, грн./чол. 79,76 74,78 76,39 -3,37 1,61 8 Середня тривалість робочого дня, год. (Т) 8 8 8 0 0 9 Середньогодинний виробіток одного робітника, грн./чол. () 9,97 9,35 9,55 -0,42 0,2 З таблиці можна зробити такий висновок, що при зменшенні кількості днів, відпрацьованих одним робітником, середньорічний виробіток робітника збільшується на 0,33. При середньоспискової чисельності працівників частка робітників становить 0,78. При зменшені чисельності робітників середній виробіток з роками спочатку зменшується, а на кінець збільшується , що свідчить про більш ефективний робочий склад. Аналіз оплати праці на підприємстві здійснюємо у такій послідовності: Аналіз динаміки та структури фонду оплати праці; Факторний аналіз фонду оплати праці; Аналіз співвідношень фонду оплати праці та продуктивності праці на основі графічного представлення їх динаміки та розрахунку коефіцієнта випередження; Аналіз ефективності оплати праці. Таблиця 6. Динаміка фонду оплати праці на підприємстві № Показники Розрахункова формула Роки 2006 2007 2008 1 Фонд оплати праці працівників, тис. грн.. 5392,0 6145,1 6853,4 2 Абсолютне відхилення -базове - ланцюгове - - 753,1 753,1 1461,4 708,3 3 Темп зростання -базовий -ланцюговий - - 113,97 113,97 127,10 111,53 4 Темп приросту: -базовий -ланцюговий - - 13,97 13,97 27,10 11,53 5 Середньорічний темп зростання - 112,75 З даних таблиці видно, що фонд оплати праці збільшується з кожним роком, у 2006 році він становив 5392,0 тис.грн., а у 2008 році 6853,4 тис.грн.За цей час він збільшився на 1461,4 тис.грн. Таблиця 7. Структура фонду оплати праці на підприємстві Показники Роки 2006 2007 2008 Фонд оплати праці працівників підприємства, всього, -в т. ч. виробничий персонал: - з них: -робітники -службовці -керівники Тис. грн % Тис. грн % Тис. грн % 5392,0 - - - 100 - - - 6145,1 - - - - 100 - - - 6853,4 - - - 100 - - - - - Аналіз впливу факторів на його зміну у 3-му періоді порівняно з другим на основі моделі: ФОП= ЧПР *З, Формула (1). де ЧПР - середньоспискова чисельність працівників; З – середня заробітна плата одного працівника підприємства. Таблиця 8. Співвідношення темпів зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати персоналу підприємства

Курсова робота Планування діяльності в сфері товарів та послуг

05.03.2013 11:03-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись