Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Розробка стратегічного плану підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра трудових ресурсів і підприємництва
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Планування діяльності в сфері товарів та послуг
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра трудових ресурсів і підприємництва
Курсова робота
з дисципліни:
« Планування діяльності в сфері товарів та послуг »
на тему:
« Розробка стратегічного плану підприємства »
Зміст
Вступ
Розділ 1. Загальна характеристика підприємства.
Економіко-географічне розміщення підприємства.
Характеристика органів управління підприємства.
Фактори зовнішнього середовища які впливають на діяльність підприємства.
Аналіз основних показників господарсько-фінансової діяльності підприємства.
Значення та роль тактичного, стратегічного планування у діяльності підприємства.
Висновки до першого розділу.
Розділ 2. Розроблення поточного плану діяльності підприємства.
2.1. Планування обсягу продаж підприємства.
2.2. Планування кадрового забезпечення та оплати праці.
2.3. Планування витрат обігу підприємства.
2.4. Планування фінансів підприємства, прибутки та рентабельність.
Висновки до другого розділу.
Розділ 3. Удосконалення роботи підприємства на основі розробленого плану його діяльності.
3.1. Обґрунтування перспектив розвитку підприємства з урахуванням нового плану його діяльності .
3.2. Запровадження нових методів у плануванні діяльності підприємства з метою отримання переваг у конкурентній боротьбі.
3.3. Покращення основних показників фінансово-господарської діяльності підприємства завдяки втіленню розробленого плану.
Висновки до третього розділу.
Загальні висновки та пропозиції.
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
В умовах становлення і розвитку ринкової економіки провідною формою господарювання має бути підприємництво – особливий вид торгівельно-виробничої діяльності, надання послуг чи посередництва, який характеризується повною свободою вибору інноваційним характером здійснення, значною ймовірністю економічного ризику та чіткою орієнтацією на досягнення певного комерційного зиску. Як свідчить світовий досвід, саме підприємництво є потужним «локомотивом», спроможним істотно прискорити реформування вітчизняної економіки на ринкових засадах, на базі цього забезпечити належне зростання виробництва й добробуту населення.
В умовах ринкової економіки підприємство – це товаровиробник, основна виробнича ланка економіки. Згідно з діючим в Україні законодавством, підприємство – це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює на умовах господарського розрахунку виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку. Для здійснення своєї діяльності підприємство має певну кількість засобів виробництва та працівників.
Підприємство є основною, первинною ланкою народного господарства, оскільки тут здійснюється безпосереднє виробництво матеріальних благ; на підприємстві зосереджено певну сукупність продуктивних сил:
предметів праці, засобів праці, працівників;
тут відбувається первинний розподіл знов створеного продукту на первинні доходи: підприємця, працівників, держави;
на підприємстві виникають відносини власності як між членами даного колективу, так і між даним підприємством та іншими суб’єктами;
на підприємствах відбувається поєднання працівників із засобами виробництва, що визначається формою власності на засоби виробництва і зумовлює конкретний вид підприємства.
В даній курсовій роботі розкрито питання планування підприємства. Планування прибутку, витрат, кадрового забезпечення, оплати праці, що таке організація, в чому її суть, які її функції, які закономірності розвитку організації, в чому особливість соціально-економічних відносин, що являє собою внутрішнє та зовнішнє середовище та ін.
Об’єктом курсової роботи є економічні результати діяльності даного підприємства.
Інформаційною базою є бухгалтерська, статистична та інша звітність, дані оперативного обліку, внутрішня звітна інформація підрозділів, Статут підприємства.
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика підприємства
1.1. Економіко-географічне розміщення підприємства, зв’язки з іншими підприємствами, партнерами
Відкрите акціонерне товариство « Швейно – торгове підприємство « Маяк » - це сучасне підприємство по виготовленню верхніх чоловічих сорочок та жіночих блузок, засноване в 1970 році і реорганізоване в акціонерне товариство в 1994 році.
На протязі 15 років підприємство веде успішну співпрацю з фірмами Німеччини, Бельгії, Франції по виготовленню чоловічих сорочок та блузок з давальницької сировини. Набутий досвід сприяє розширенню співпраці з новими іноземними та вітчизняними партнерами.
Відкрите акціонерне товариство « Швейно – торгове підприємство «Маяк» (надалі товариство) засновано на добровільних засадах громадянами України шляхом об'єднання їх грошових коштів та майнових сертифікатів (майна) в процесі приватизації державного майна Радивилівського орендного швейно-торгового підприємства "Маяк".
Найменування товариства: Відкрите акціонерне товариство « Швейно – торгове підприємство « Маяк ».
Скорочене найменування товариства - ВАТ « ШТП «Маяк».
Місце знаходження товариства: 35500, м. Радивилів , вул. Паркова, 7а, Рівненської області.
Юридичний статус Товариства
1. Товариство є юридичною особою приватного права за законодавством України.
2. Товариство є правонаступником Радивилівського орендного швейно-торгового підприємства " Маяк "' та організацій орендарів підприємства.
3. Діяльність Товариства не обмежена терміном.
4. Товариство має самостійний баланс, поточні, валютні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та товарним або фірмовим знаком, штампи, бланки, може мати товарний та фірмові знаки, логотип та інші реквізити, комерційне (фірмове) найменування.
5. Товариство самостійно здійснює підприємницьку діяльність на принципах повної господарської самостійності, самоврядування, самофінансування і самоокупності, несе відповідальність за її наслідки.
6. Товариство має право на захист своїх цивільних прав, у разі їх порушень, відповідно до чинного законодавства України, відшкодування збитків та іншої майнової та/або моральної шкоди, що завдані йому внаслідок порушення його цивільних прав. Товариство має право на недоторканність його ділової репутації, на таємницю кореспонденції, самостійне визначення режиму доступу до інформації та інші особисті немайнові права.
7. Товариство має право випускати (емітувати) цінні папери у встановленому законодавством України порядку.
8. Товариство може бути засновником та учасником інших господарських товариств, спільних підприємств за участю іноземного капіталу, концернів, консорціумів, асоціацій, інших добровільних об'єднань.
9. Товариство має право:
будувати, набувати, відчужувати, брати і здавати в оренду (як в Україні, так і за кордоном) різного роду рухоме та нерухоме майно;
самостійно продавати і передавати, обмінювати, надавати безкоштовно (в користування чи у власність), здавати в оренду належні йому будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші
матеріальні цінності і права іншим підприємствам, організаціям, установам і громадянам, а також списувати їх з балансу;
будувати і відкривати свої фірмові магазини і інші заклади торгівлі, відділи та секції в магазинах суб'єктів господарської діяльності різних форм власності;
здійснювати спільну діяльність із зацікавленими підприємствами та організаціями, іноземними інвесторами, громадянами;
розміщувати грошові кошти в цінні папери, які знаходяться в обігу,
одержувати кредити в державних, комерційних банках, у громадян, а також інших вітчизняних та іноземних фінансових установах;
здійснювати експортно-імпортні операції;
наймати штатний персонал Товариства на умовах трудового договору (контракту);
одержувати безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств та громадян, інвестувати та одержувати інвестиції, в тому числі від іноземних інвесторів;
самостійно встановлювати ціни на продукцію, розміри тарифів, націнок на послуги, які воно надає споживачам;
надавати короткострокові безвідсоткові позики Засновникам (Акціонерам) та працівникам Товариства;
користуватись всіма іншими правами відповідно до чинного законодавства.
Мета та предмет діяльності Товариства:
Товариство є підприємницьким, що створено з метою найбільш ефективного використання власного майна шляхом запровадження сучасних технологій, форм організації виробництва, залучення інвестицій (в тому числі іноземних) для насичення споживчого ринку, задоволення потреб населення в продукції (роботах, послугах) та одержання прибутку для наступного його розподілу відповідно до рішення загальних зборів Засновників (Акціонерів).
Предметом діяльності Товариства є не заборонені законодавством України види господарської діяльності (у тому числі на основі ліцензій), а саме:
- виробництво товарів народного споживання.
- надання різноманітних послуг населенню та суб'єктам підприємницької діяльності.
- посередницька та торгово-закупівельна діяльність, організація власної роздрібної, комісійної та оптової торгівлі.
- проведення аукціонів, виставок. ярмарок та інших комерційних заходів як в країні так і за кордоном.
- інвестиційно-фінансові, консалтингові, лізингові послуги суб'єктам підприємницької діяльності.
- рекламно-інформаційна діяльність.
- зовнішньоекономічна діяльність
- біржова та брокерська діяльність.
- здача в оренду складів, приміщень
- здійснення міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом.
- інші види діяльності, не заборонені законодавством.
- зовнішньоекономічна діяльність.
Майно Товариства:
1. Майно Товариства складається з основних засобів, обігових коштів, а також майнових, немайнових, фінансових та інших активів, відображених у бухгалтерському обліку Товариства.
Джерелом формування майна Товариства є: доходи, що отримані від господарської діяльності; кредити (позички) банків та інших кредиторів; доходи, що отримані від розміщення чи реалізації цінних паперів; надходження від діяльності залежних підприємств, заснованих Товариством; безоплатні та благодійні внески, пожертвування юридичних осіб та громадян; інші джерела, не заборонені законодавством України.
1.2. Характеристика органів управління
Організаційну структуру управління виробництвом наведемо у вигляді схеми (рис.1).
Рис.1 Організаційна структура ВАТ «ШТП «Маяк»
Розглянувши схему, можна зробити висновок, що директору підпорядковується 3 заступники, яким, в свою чергу, є підпорядкованими ще декілька підрозділів.
Призначення цих підрозділів:
Планово – економічний відділ займається плануванням та організацією виробництва, розрахунком різних економічних показників.
Бухгалтерія веде облік фінансово – господарської діяльності підприємства.
Відділ кадрів призначений для підбору необхідного для підприємства персоналу, а також для ведення документації та складання звітності, пов’язаної з кадрами.
В закрійному цеху проводяться роботи із розкроювання тканин на певні деталі, тобто на окремі елементи, необхідні для подальшого пошиття продукції.
Незамінною ланкою виробництва є швейний цех. В ньому відбувається основний процес виробництва – пошиття готового одягу (чоловічих сорочок та жіночих блузок).
Торговий відділ є завершальною ланкою управління виробництвом. Основним його завданням є реалізація та збут продукції. Це, в свою чергу, включає в себе пошук нових клієнтів, розширення ринку збуту, доставку продукції по торгових точках.
1.3. Фактори зовнішнього середовища, які впливають на діяльність підприємства
Вплив зовнішнього середовища на фірму змінний. Деякі організації працюють в порівняно статичних умовах, коли зовнішнє середовище майже не змінюється: не з’являються нові конкуренти, нові технології, немає особливого впливу збоку державних і суспільних організацій.
Однак такі ідеальні умови є рідким виключенням. Більш розповсюдженою є ситуація, коли фірми діють в умовах реактивно-оперативних змін зовнішнього середовища. Фірми, щоб вижити в таких умовах, примушені приділяти велику увагу вдосконаленню системи управління і пристосуванню її до зовнішніх умов. Чим менш передбачуване, більш динамічне і більш складне навколишнє середовище, тим більше ієрархічні структури управління замінюються на органічні або органічні структури частково включаються в ієрархічні.
Таблиця 1.
Сильні та слабкі сторони діяльності ВАТ «МАЯК»
№
Переваги(сильні сторони, що виділяють організацію серед конкурентів
Недоліки (слабкі сторони, які належить виправити з тим, щоб конкуренти не змогли повернути їх у свої переваги
1
Використання передових технологій.
Ціна товару вища ніж продукція конкурентів
2
Високо кваліфікований персонал
Витрати на посередників (підприємство втрачає частину прибутку)
3
Широкий асортимент товару
Невелика кількість працівників
4
Використання нових тканин, що дозволяють зробити товар відмінним від інших товарів цього типу і викликає додатковий інтерес у покупця.
Зростання витрат на транспортування і перевезення.
5
Діє спеціальна служба куди надсилаються побажання та оцінки споживачів з метою покращення якості товарів
Необхідність створення системи швидкого реагування на зміни в технології та стандартах продукції.
6
Надає можливість покупцям замовити потрібний вид товару на ексклюзивне виготовлення
Складність ведення законної форми бізнесу
7
Наявність багатьох каналів розповсюдження товарів, що забезпечує зручність покупки товару
Великі витрати на закупку сировини.
У процесі господарської діяльності організації випливають різноманітні виробничо – господарські, економічно – соціальні та інші ситуації, що потребують певного управлінського рішення.
Управлінське рішення – це акт втручання суб’єкта управління з метою прийняття певного рішення, яке б сприяло виходу організації з певної виробничо – господарської ситуації.
Управлінське рішення – це акт втручання суб’єкта управління з метою прийняття певного рішення, яке б сприяло виходу організації з певної виробничо – господарської ситуації.
Отже, управлінське рішення є результатом пошуку суб’єктом управління шляхів та засобів виходу організації із ситуації, а також відповідних дій колективу об’єкту управління.
Для забезпечення успішності управлінського рішення воно має бути:
науково – обґрунтованим;
цілеспрямованим;
правомірним;
оптимальним;
своєчасним;
1.4. Аналіз основних показників фінансово – господарської діяльності підприємства
Вихідні дані для аналізу основних показників виробничої та фінансово – господарської діяльності вибиралися із форм бухгалтерської та статистичної звітності за 3 роки.
Таблиця 2.
Основні економічні показники діяльності підприємства
№ п/п
Назва показника
Одиниці виміру
Роки
2006
2007
2008
1
2
3
4
5
6
1.
Обсяг продукції, Q
- реалізованої
- товарної
тис. грн.
тис. грн.
2547,94
2468,12
2660,64
2725,47
2745,28
2750,71
2.
Середньоспискова чисельність працюючих,
-в т.ч. виробничий персонал:
- з них:
- робітники
- службовці
- спеціалісти
- керівники
- невиробничий персонал
чол.
Чол.
Чол.
Чол.
Чол.
Чол.
Чол.
170
136
94
16
17
9
34
193
154
106
19
19
10
39
211
169
117
20
21
11
42
3.
Прийнято на роботу
чол.
13
18
22
4.
Звільнено:
- усього
в тому числі:
- за порушення трудової
дисципліни, за власним бажанням
- за скороченням
чол.
чол.
чол.
30
29
1
28
28
-
20
20
-
5.
Неявки на роботу
днів
68
76
71
6
Внутрішньо змінні втрати робочого часу
год.
-
-
-
7
Продуктивність праці
- одного працівника,
- одного робітника,
тис.грн.
тис.грн.
14,98
27,10
13,78
25,1
13,01
23,46
8
Вартість основних виробничих фондів:
на початок періоду
на кінець періоду
тис. грн.
тис. грн.
2274,2
2500,1
2500,1
2678,2
2678,2
2715,4
9
Середньорічна вартість основних виробничих фондів
тис. грн.
2387,15
2589,15
2696,8
10
Вартість виробничих основних фондів, всього,
- в т.ч.:
- будівель, споруд,
передавальних пристроїв
- машин і обладнання
- транспортних засобів
- приладів та інструментів
- інших основних фондів.
Вартість невиробничих основних фондів
тис. грн.
тис. грн.
тис. грн.
тис. грн.
тис. грн.
тис. грн.
тис. грн.
2274,2
1441,5
490,5
167,2
52,0
123,0
568,55
2500,1
1552,5
591,7
173,2
52,6
130,1
625,02
2678,2
1646,5
642,7
173,2
53,9
161,9
669,55
11
Середньорічний залишок оборотних коштів
тис. грн.
460,1
468,3
494,5
12
Собівартість товарної продукції,
в тому числі:
- матеріальні витрати
- витрати на оплату праці
- відрахування на соціальні заходи
- амортизація
- інші витрати
тис. грн.
тис. грн.
тис. грн.
тис. грн.
тис. грн.
тис. грн.
2253,3
390,4
1063,0
415,4
177,0
207,5
2310,2
420,9
1088,5
419,7
175,3
205,8
2394,8
465,3
1126,6
425,6
172,2
205,1
13
Витрати на одну гривню товарної продукції
грн.
0,6
0,55
0,61
14
Прибуток від звичайної діяльності
тис. грн.
133,2
139,9
137,6
15
Рентабельність товарної продукції
%
9,1
9,2
8,06
Отже, як свідчать дані таблиці, з основних показників фінансової діяльності можна зробити висновок, що підприємство має позитивні тенденції свого розвитку. Адже, у 2008 році, порівняно з 2006 роком, воно продало більше продукції ніж виготовило. Це означає, що підвищився попит на продукцію і були реалізовані складські запаси, а також це свідчить про те, що покращилась збутова політика підприємства. Чисельність працівників збільшується з кожним роком, проте, зменшується продуктивність праці. Тобто, прибуток збільшується не за рахунок підвищення продуктивності праці, а за рахунок збільшення чисельності працівників. Тому потрібно вжити заходів для підвищення продуктивності праці працівників на підприємстві.
У використанні робочого негативним є збільшення числа неявок на роботу, особливо 2008 році порівняно з 2007 (на 5 днів). За рахунок відсутності внутрішньо змінних втрат робочого часу в кожному році немає резервів для збільшення тривалості робочого дня. Загалом всі втрати призвели до невисокого значення коефіцієнта використання номінального фонду робочого часу, що був найнижчим у 2007 році і становив 0,70.
Можна зробити висновок, що вартість основних виробничих фондів зростає з кожним роком. Так, у 2006 році вона становила 2274,2 тис. грн., а у 2007 році – 2678,2 тис. грн. Попри це, на підприємстві спостерігається досить високий рівень зносу ОВФ, а отже, коефіцієнт їх придатності є низьким. Загалом, підприємству потрібно оновити свої основні виробничі фонди і зменшити їх знос.
1.5. Значення та роль тактичного та стратегічного планування
Під тактичним (оперативним) плануванням господарсько-фінансової діяльності підприємства розуміють процес, що дозволяє керівництву підприємства здійснювати ув’язку та конкретизацію за ходів, з реалізації обраної стратегії розвитку за рівнями управління підприємством, часом здійснення, конкретними виконавцями, дозво ляє задавати чіткі кількісні параметри досягнення стратегічних цілей розвитку.
Основна мета тактичного планування полягає в тому, щоб оволодіти ефективним інструментом досягнення стратегічних цілей діяльності підприємства.
Основними завданнями тактичного планування є:
Узгодження системи цілей підприємства за окремими напрям ками його діяльності з головною (стратегічною) ціллю, та їх кількісне визначення;
Своєчасне виявлення засобів, альтернатив, шансів та ризику досягнення поставлених цілей;
Рання діагностика проблемних ситуацій та розробка системи заходів з їх профілактики та попередження;
Координація діяльності окремих організаційних структур підприємства;
Інформування та мотивація персоналу стосовно діяльності під приємства з кожного напрямку робіт;
Визначення параметрів контролю за діяльністю підприємства.
Результатом здійснення тактичного планування є розробка плану або системи планів.
Основними принципами здійснення тактичного планування є:
орієнтація на обрану стратегію та створення умов для п реалізації;
комплексний, системний підхід до управління економічними процесами;
творчий підхід до рішення проблем;
розуміння зв’язку підприємства із зовнішнім середовищем його функціонування;
динамізм, готовність до змін;
необхідність прийняття рішень в умовах неповноти інформації;
розробка різних альтернатив та вибір найбільш ефективної.
Тактичні плани підприємства розрізняються за рядом ознак:
за періодом часу – довгострокові, середньострокові, короткост рокові, оперативні. Всі види діяльності взаємопов’язані між собою, доповнюють та конкретизують один одного, забезпечуючи поетапне наближення до обраної мети .
Сутність стратегічного планування:
Поняття "стратегія", стратегічне планування увійшли в економіч ну теорію та господарську практику в 50-ті роки XX сторіччя як відповідь на нові умови функціонування підприємства, зростання значущості факторів зовнішнього середовища для життєдіяльності підприємства. Суть нового підходу до управління діяльністю підпри ємства полягає в тому, що підприємство розглядається як складна виробнича, економічна та соціальна система, що розвивається. Вона змінюється в часі, підлягає впливу факторів зовнішнього середовища і сама певною мірою впливає на це середовище.
Функціонування підприємства в економічних умовах господарювання висуває на перший план вирішення ряду проблем, що пов’язані з вибором і закріпленням певної частини ринку (ринкової ніші), формуванням конкурентного статусу підприємства і підтримкою його в умовах загострення конку рентної боротьби. Вирішенню даних проблем сприяє розробка обгрун тованої стратегії розвитку підприємства.
Формування стратегії розвитку підприємства дозволяє визначити напрямок поведінки підприємства на ринку з врахуванням умов зов нішнього середовища, та вірогідного характеру їх зміни; оцінити конкурентоспроможність та стратегічні конкурентні переваги підпри ємства; сформулювати глобальну ціль його діяльності та цілі нею ви значені; визначити ресурси, які необхідно залучити для досягнення поставлених цілей та забезпечити їх найбільш ефективне викорис тання.
Стратегія підприємства – це процес формування генерального перспек тивного напрямку розвитку підприємства на основі визначення якісно нових цілей, узгодження внутрішніх можливостей підприємства з умовами зовнішнього середовища, розробки комплексу заходів, які забезпечують їх досягнення.
Висновок до розділу 1.
Розглянувши загальну характеристику підприємства, можна зробити такі висновки:
ВАТ «ШТП «Маяк» - це сучасне підприємство по виготовленню сорочок та жіночих блузок, засноване в 1970 році і реорганізоване в акціонерне товариство в 1994 році.
Товариство є підприємницьким, що створене з метою найбільш ефективного використання майна, шляхом запровадження сучасних технологій, форм організації виробництва, залучення інвестицій для насичення споживчого ринку, задоволення потреб споживачів.
Майно товариства складається з основних засобів, обігових коштів, а також майнових, немайнових, фінансових та інших активів, відображених к бухгалтерському обліку товариства.
Розглянувши організаційну структуру ВАТ «ШПТ «Маяк», можна сказати, що директору підпорядковуються три заступники, яким, в свою чергу, є підпорядкованими ще декілька підрозділів.
Призначення цих підрозділів:
Планово – економічний відділ займається плануванням та організацією виробництва, розрахунком різних економічних показників.
Бухгалтерія веде облік фінансово – господарської діяльності підприємства.
Відділ кадрів призначений для підбору необхідного для підприємства персоналу, а також для ведення документації та складання звітності, пов’язаної з кадрами.
В закрійному цеху проводяться роботи із розкроювання тканин на певні деталі, тобто на окремі елементи, необхідні для подальшого пошиття продукції.
Незамінною ланкою виробництва є швейний цех. В ньому відбувається основний процес виробництва – пошиття готового одягу (чоловічих сорочок та жіночих блузок).
Торговий відділ є завершальною ланкою управління виробництвом. Основним його завданням є реалізація та збут продукції. Це, в свою чергу, включає в себе пошук нових клієнтів, розширення ринку збуту, доставку продукції по торгових точках.
З основних показників фінансової діяльності видно, що підприємство має позитивні тенденції свого розвитку.
Чисельність працівників збільшується з кожним роком, протее зменшується продуктивність праці. Тобто, прибуток збільшується не за рахунок підвищення продуктивності праці, а за рахунок збільшення чисельності працівників. Тому потрібно вжити заходів для підвищення продуктивності праці працівників на підприємстві.
II. Розроблення поточного плану діяльності підприємства
2.1. Планування обсягу продаж підприємства
Аналіз витрат на одну гривню товарної продукції
Цей показник вважається найоб’єктивнішим для оцінки рівня витрат в динаміці для конкретного підприємства, а також для порівняння його з іншими підприємствами галузі, розраховується за формулою:
(грн./грн.) ; ( 1 ).
де - собівартість товарної продукції, грн.;
- обсяг товарної продукції, грн.;
zт(2006)= 2253.3 / 2468.12=0.91
zт(2007)=2310.2 / 2725.47=0.84
zт(2008)=2394.8 / 2750.71=0.87
Можна зробити висновок, що підприємство є прибутковим, так як показник витрат на одну гривню товарної продукції є меншим одиниці.
У 2006 році він становив 0,91, а це означає, що на одну гривню товарної продукції підприємство понесло витрати в 0,91 грн.
У 2007 році даний показник становив 0,84, тобто на 0,07 грн. відбулося зменшення витрат на гривню товарної продукції порівняно з 2006 роком, а отже, підприємство витрачало 0,84 грн., а отримувало одну гривню товарної продукції.
У 2008 році спостерігається незначне підвищення витрат на 0,03 грн. порівняно з 2007 роком.
Збільшення цього показника є негативним чинником, тому потрібно провести його факторний аналіз. Таке дослідження проведемо методом ланцюгових підстановок, використовуючи факторну модель:
, ( 2 ).
де - матеріальні витрати;
- витрати на оплату праці;
- відрахування на соціальні заходи;
- амортизація;
- інші витрати.
Розрахунок обсягів виробництва та продажу продукції підприємства є заключним етапом дослідження впливу зовнішнього середовища на розробку планів виробничої діяльності підприємства. Потрібно відмітити, що в теорії не розроблені надійні методи обґрунтування обсягів продажу товару впродовж будь-якого планового періоду та визначення потенційно можливого доходу підприємства.
Попит на більшість товарів характеризується нестабільністю, тому прогноз є одним з основних факторів успішної діяльності підприємства на ринку. До методів прогнозування перспективного попиту на товари конкретного підприємства відносять:
опитування покупців про намір придбати товар застосовується, коли покупців небагато, витрати на опитування малі;
з’ясування сукупної думки торгових працівників в результаті розповсюдження спеціальних карток з прогнозом продажу товару в наступному періоді та узагальнення пропозицій цих працівників;
експертні оцінки та тестування, коли при проведенні прогнозів роботи підприємства звертаються до експертів. Це можуть бути вчені, фахівці з маркетингу, торгові агенти;
аналіз даних минулих років, коли прогнозують попит на товари, виходячи з аналізу попиту в минулому.
Ефективність використання того чи іншого методу прогнозування обсягів виробництва та продажу товару залежить від конкретних умов та специфіки діяльності підприємства
2.2. Планування кадрового забезпечення та оплата праці
Якість персоналу підприємства є одним з головних факторів, який обумовлює темпи розвитку підприємства, зростання його кон курентних переваг, якість обслуговування покупців та задоволення їх попиту, зростання ефективності діяльності підприємства в цілому.
Для характеристики сукупності працівників підприємства в су часній технічній літературі та нормативних актах використовують різні терміни: трудові ресурси, персонал, кадри, трудовий колектив.
Характеристика персоналу підприємства здійснюється за наступ ними ознаками класифікації:
1. За характером участі в господарській діяльності підприємства всі його робітники поділяються на 2 групи – персонал основного виду діяльності (або виробничий персонал), та персонал неосновного виду діяльності (невиробничий персонал).
В торгівлі до складу першої групи відносяться всі робітники, зайняті закупівлею, транспортуванням, зберіганням, підготовкою та реалізацією товарів, виконанням інших господарських функцій, по в’язаних з торгово-технологічною діяльністю підприємства та його функціонуванням в якості самостійного суб’єкта ринку.
Невиробничий персонал не пов’язаний з основною діяльністю під приємства, хоча входить до штату підприємства та фінансується за його рахунок. До складу цієї групи входять робітники, які працюють на об’єктах соціальної інфраструктури підприємства – в лікувально-профілактичних та рекреаційних закладах, об’єктах житлово-комунального господарства, учбових закладах, дитячих комбінатах та інше.
Наведене групування персоналу необхідне для визначення джерел.
Класифікація персоналу торговельного підприємства
та порядку оплати праці, узгодження її розмірів з показниками діяльності.
2.Залежно від функцій у складі виробничого персоналу підприємств торгівлі виділяють 4 категорії працівників: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.
До категорії керівники входять працівники, що займають поса ди керівників підприємства та його структурних підрозділів. До них відносяться директор (завідувач) та його заступники, на чальники підрозділів апарату управління (бухгалтерії, планово-економічного, фінансового, комерційного відділів, відділів кадрів, маркетингу, технічної служби тощо), завідувачі оперативними під розділами (секціями, філіями, складами).
Спеціалістами вважаються працівники, які мають необхідну спеціальну підготовку та займаються інженерно-технічними, еконо мічними, комерційними та іншими спеціальними роботами – економісти, фінансисти, інженери, юристи, маркетологи тощо.
До службовців належать працівники, які виконують суто техні чні функції з оформлення документації, обліку та контролю, з госпо дарського обслуговування.
Керівники, спеціалісти та службовці складають групу персоналу управління торговельного підприємства.
3. Залежно від напрямку спеціальної підготовки здійснюється розподіл персоналу підприємства за професіями та спеціальностями. Професія – це вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок. Спеціальність або спеціалізація – це більш вузький різновид трудо вої діяльності в межах певної професії.
Професійний склад персоналу підприємства залежить від специ фіки галузі, товарної спеціалізації підприємства (відділу, секції), ступеня самостійності підприємства, складності його організаційної структури тощо.
Керівники та спеціалісти торговельного підприємства, як прави ло, мають вищу освіту за такими професіями, як: економіст, економіст-організатор, маркетолог, бухгалтер, фінансист, товарознавець, юрист тощо.
Працівники торгово-оперативного персоналу мають спеціальну підготовку за професіями: продавець, касир, продавець-касир, конт-ролер-касир, консультант продовольчих або непродовольчих товарів.
4. Залежно від кваліфікаційного рівня персонал підприємства по діляють на групи: спеціалістів вищої та середньої кваліфікації, спеці-алістів-практиків, висококваліфікованих, кваліфікованих, малоква-ліфікованих та некваліфікованих робітників.
Під кваліфікацією працівника розуміють сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь його підготов леності до виконання професійних функцій певної складності.
Рівень кваліфікації працівника характеризується рівнем освіти та досвідом практичної роботи на певній посаді, складністю робіт, що можуть ним виконуватися.
Наведені ознаки класифікації є основними та при потребі можуть доповнюватися іншими.
Планування оплати праці
Оплата праці персоналу торговельного підприємства може здійс нюватися за погодинною або відрядною формою оплати праці. В ме жах кожної форми оплати праці виділяються окремі системи оплати праці, які відрізняються одна від другої показниками, що застосову ються для виміру праці та особливостями визначення розміру заро бітної плати.
Рис.3. Системи оплати праці персоналу торговельного підприємства
При відрядній формі оплати праці, оплата проводиться за норма ми і розцінками, встановленими, виходячи з розряду робіт, що вико нуються.
Основними умовами застосування відрядної форми оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника та підлягають точному обліку, а також необхідність стимулювання зростання випуску (або продажу) продук ції (робіт, послуг) та існування реальних можливостей підвищення виробітку на конкретному робочому місці.
Використання цієї форми оплати праці потребує встановлення об грунтованих норм виробітку, чіткого обліку їх виконання і, що особ ливо важливо, не повинне призводити до погіршення якості продукції (послуг), порушень технологічних режимів, техніки безпеки тощо.
Відрядна форма оплати праці в торгівлі включає такі системи:
пряму відрядну;
відрядно-преміальну;
непряму відрядну;
відрядно-прогресивну.
Другим етапом роботи з розробки системи матеріального стиму лювання праці робітників є визначення розмірів тарифної частини заробітної плати, тобто виплат, які встановлюються на тривалий проміжок часу і здійснюються в безумовному порядку.
Тарифні ставки, що застосовуються при відрядній формі оплати праці, в торгівлі найчастіше розробляються за реалізацію певної кількості товарів (наприклад, 100 або 1000 грн. залежно від виду то варів та їх середньої ціни), за формування певної кількості товарів у вартісному або натуральному вимірі, за обслуговування одиниці обла днання, за проведення певного обсягу навантажувально-розвантажу вальних робіт тощо.
Система додаткового стимулювання персоналу розробляється з ме тою посилення трудової мотивації працівників. Вона включає в себе наступні інструменти стимулювання:
систему преміювання за поточні результати господарської діяльності та окремі досягнення;
доплати та надбавки;
різноманітні одноразові заохочення за результати праці;
участь персоналу в прибутку та капіталі підприємства;
інші соціальні виплати та пільги.
Система преміювання формується на кожному торговельному підприємстві самостійно залежно від показників, досягнення котрих необхідно стимулювати.
Основними елементами преміювальної системи є: показники пре міювання, умови преміювання, розміри та шкали преміювання, коло робітників, що преміюються.
Основою побудови преміальної системи є показники преміювання, тобто конкретні результати господарсько-фінансової діяльності-, при досягненні яких сплачується премія.
Доплати та надбавки становлять одну з додаткових форм стиму лювання персоналу, що передбачають тимчасове або систематичне підвищення тарифної частини заробітку (основної заробітної пла ти).
Доплати до заробітної плати – це грошові виплати, які спла чуються з метою компенсації додаткових витрат або складних умов праці окремих робітників. В торгівлі застосовуються доплати за сумі сництво професій та збільшення об’ємів виконуваних робіт, за вико нання обов’язків тимчасово відсутніх робітників, за керівництво бри гадою або іншими структурними підрозділами, за роботу в нічний час, у вихідні та святкові дні тощо.
Надбавки до заробітної плати – це грошові виплати персональ ного характеру, котрі систематично нараховуються до існуючої заро бітної плати. їх основні види: надбавки за професійну майстерність, високий рівень обслуговування, володіння іноземними мовами, вико ристання сучасних комп’ютерних технологій, за класність, звання майстра та інше.
Розмір доплат та надбавок визначається індивідуально, на термін або на весь період роботи на підприємстві.
Оскільки на сучасному етапі торговельне підприємство самостійно визначає розмір тарифного окладу (ставки), деякі доплати та надбавки втрати ли своє самостійне значення, вони включені до основної частини за робітної плати (тобто спеціально не нараховуються).
Таблиця 3.
Динаміка чисельності персоналу підприємства у 2006-2087 роках
№ п/п
Показники
Розрахункова формула
Роки
2006
2007
2008
1
Середньоспискова чисельність персоналу, чол.
-
(з форми 1-ПВ або 2-ПВ)
170
193
211
2
Абсолютне відхилення:
- базове
- ланцюгове
-
-
23
23
41
18
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора