Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ДП "Дубровицький лісгосп"
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Менеджмент організації
Кафедра:
Кафедра менеджменту
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Менеджмент організацій
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет водного господарства та природокористування
КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Менеджмент організацій»
на тему:
ДП «Дубровицький лісгосп»
Зміст
Вступ
1.Теоретичні основи господарської діяльності підприємства.
2. Дослідження організації як об’єкту управління.
2.1. Загальна характеристика організації.
2.2. Діагностика організації – як системи управління.
2.3. Діагностика внутрішнього середовища організації.
3. Вдосконалення функціонального управління на підприємстві.
3.1. Основні заходи удосконалення функціонального управління підприємством.
3.2. Очікувані результати удосконалення управління.
Висновки
Список використаної літератури
Вступ.
Фонди державного підприємства – це сукупність матеріальних і грошових ресурсів, цінних паперів, які створюють і використовуються у процесі його розширеного відтворення для забезпечення його життєдіяльності. До складу фондів підприємства входять основні та оборотні фонди, фонди обігу, резервні й страхові фонди, а також інші матеріальні цінності й фінансові ресурси.
Основні фонди – це засоби праці, які багаторазово беруть участь у процесі виробництва, тривалий час зберігають повністю або частково свою натуральну форму, а їхня вартість переносить на вироблений продукт частинами у процесі їхнього зношування. У процесі кругообороту основні виробничі фонди зазнають фізичного й морального зносу.
Лісова і деревообробна промисловості – важлива складова економіки стадії зрілості.
Зародження розвитку галузі в Україні відбувається на рубежі XVIII-XIX століть. У цей період створюються дрібні кустарні лісопильно-деревобробні і меблеві підприємства. Лісозаготівлі в переважній більшості районів носять сезонний характер. В другій половині ХІХ століття з’являються лісохімічні виробництва (випалювання вугілля, видобуток живиці і т.п).
Однак як галузь лісова і деревообробна промисловість сформувалась в 1950-1990рр. На підприємствах почали впроваджувати механізовані й автоматизовані лінії, новітнє устаткування з програмним керування, сучасні технології і матеріали, особливо в меблевому виробництві.
Пріоритетний розвиток дереобробна і меблева промисловість одержала на півночі і заході країни, де зосереджені значні лісосировинні ресурси. У лісовому фонді мають перевагу хвойні і твердо листі породи. Найбільші лісові масиви розташовані на Поліссі і Карпатах. Шпилькові насадження займають 43%, з них сосна – 33%. Твердо листі складають 43%, з них дуб і бук – 32%. Щорічно в Україні заготовляється близько 13 млн кубометрів деревини.
Лісівнича діяльність Державного комітету лісового господарства базується на понад півтора віковому науково-теоретичному і практичному лісівничому досвіді.
Лісівництво – наука, що виникла з виробничої практики користування лісами і їх вирощуванням. Вона вивчає життя і розвиток лісу, його поновлення, формування, системи рубок, методи підвищення комплексної продуктивності насаджень. Лісництво складається з двох частин: теоретичної, що називається лісознавство, і спеціальної – основи практичного лісівництва.
Лісознавство – це вчення про природу лісу, його біологію, морфологію, типологію, географію та екологію. Біологічні та екологічні знання про зародження лісу та природні закони його розвитку дозволяють створювати продуктивні і стійкі насадження. В сучасних умовах предметом лісознавства стала природа не тільки пралісів або мало порушених людиною лісів, а й дуже змінених нею. Ліс, як об’єкт лісознавства, розглядається і вивчається в розмірі минулого, сучасного і майбутнього. З розвитком лісівничої науки, окремі напрямки виділились в самостійні спеціальні дисципліни: лісові культури, лісова таксація, лісова ентомологія, фітопатологія, організація лісового господарства, лісоексплуатація, та технологія побічних користувань лісом.
Основи практичного лісівництва – є базою лісового господарства, вирішують цілий комплекс як біологічних так і економічних питань: безперервне, невиснажливе і раціональне користування лісом з метою задоволення потреб в деревині потреб в деревині та інших продуктах лісу і зниження собівартості лісової продукції в результаті механізації та автоматизації виробничих процесів; збереження корисних функцій лісу при раціональному користуванні; підвищення продуктивності лісу; збільшення виходу товарної продукції з одиниці площі тощо. Практичне лісівництво вивчає і рекомендує системи рубок, їх технологію та економічне обґрунтування, методи і способи природному поновленню лісів, сприяє розв’язанню протиріч між лісоексплуатацією і лісівництвом, між механізацією процесів заготівлі і поновлення лісу.
Головне завдання лісівництва зводиться до ефективного використання лісу як відновлюваного природного ресурсу, забезпечення виконання ним функцій відтворення, вирощування лісу відповідного цільового призначення. При цьому керуються принципом «рубка й відновлення лісу - синоніми», тобто, будь-яка рубка (в лісогосподарському розумінні) стиглого лісу повинна супроводжуватись його відновленням.
Лісовпорядкування включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення ефективної охорони і захисту, раціональне використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства.
Об’єктом дослідження є Державне підприємство «Дубровицьке лісове господарство». Лісгосп є багатогалузеве підприємство. Основною галуззю є лісівництво. Займається рубкою, доглядом за лісом (освітлення, прочистки, проріджування, прохідні рубки), санітарні норми, а також рубки головного користування. На підприємстві працює столярний цех в якому виготовляють такі види продукції: дошки для підлоги, дошки, вагонка декоративна, штахетки.
Розділ I. Теоретичні основи господарської діяльності підприємства.
ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Господарська діяльність визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання
Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Господарська діяльність та господарські відносини:
- Під господарською діяльністю у цьому розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. - Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). - Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів. - Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі,організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. - Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. - Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. - Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.
Розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин: 1. Не є предметом регулювання: майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України - земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;
- трудові відносини; - фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів; - адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання. 2. Особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання
3. До господарських відносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані Кодексом торговельного мореплавства України застосовуються правила цього Кодексу.
Засоби державного регулювання господарської діяльності:
1. Держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. 2. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: - державне замовлення;
- ліцензування, патентування і квотування; - сертифікація та стандартизація; - застосування нормативів та лімітів; - регулювання цін і тарифів; - надання інвестиційних, податкових та інших пільг; - надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. 3. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
4. Обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво.
Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю: 1. Суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. 2. Суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до цього Кодексу та закону. 3. Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах: - збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності; - фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;
- цін і ціноутворення - з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги; - монополізму та конкуренції - з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства; - земельних відносин - за використанням і охороною земель; водних відносин і лісового господарства - за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;
- виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності; - споживання - за якістю і безпечністю продукції та послуг; - зовнішньоекономічної діяльності - з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки. 4. Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. 5. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.
6. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання. 7. Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку. 8. Усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Захист прав суб'єктів господарювання та споживачів: 1. Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. 2. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: -визнання наявності або відсутності прав; - визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; - відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; -припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов'язку в натурі; - відшкодування збитків; - застосування штрафних санкцій; - застосування оперативно-господарських санкцій;
- застосування адміністративно-господарських санкцій; - установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; - іншими способами, передбаченими законом. 3. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами. Поняття суб'єкта господарювання: Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України , державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Розділ II
Дослідження організації як об’єкту управління
2.1. Загальна характеристика організації.
Розглядаємо загальну характеристику Державного підприємства „Дубровицьке лісове господарство”. Підприємство було засноване в 1940 році, і перереєстровано – 31 жовтня 1991 року.
„Дубровицьке лісове господарство” має державну форму власності. Мета створення підприємства це ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству.
Підприємство розташоване в Рівненській області, Дубровицькому районі, м.Дубровиця, вул..Комунальна, 3,створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 31 жовтня 1991 року №133 „Про організаційну структуру управління лісовим господарством України”.
За даними попереднього лісовпорядження загальна площа землі лісхоззагу становила 50154 га. За пройдений ревізійний період було прийнято в склад земель лісхоззагу 1611 га і передано другим землекористувачам 311 га. Таким чином, до моменту проведення дійсного лісовпорядження загальна площа лісхоззагу становила 50154 га. В результаті наступної передачі і прийняття земель на сьогоднішній час загальна площа лісу, яка належить державному підприємству „Дубровицьке лісове господарство” становить 49538 га.
Предмет та види діяльності підприємства передбачені його статутом.(додаток 1)
Будь-яке підприємство, яке створюється має свою мету і місію.
Мета на підприємстві - це конкретний стан або шукані результати, яких хотіла б домогтися група, працюючи разом.
Місія – це сформульована вищим керівництвом і оприлюднена загальна стратегічна мета організації, зміст її існування з погляду інтересів громадськості.
Місія ДП «Дубровицьке лісове господарство» - це забезпечення добробуту клієнтів, шляхом надання якісних послуг в деревообробці та веденні лісового господарства.
Метою підприємства є:
– ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів;
– охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству.
На підприємстві існує колективний договір між власником і профспілкою від 17.06.2002 року, зміни до колективного договору були прийняті від 12.05.2005 року. Колективний договір укладений з метою забезпечення трудових соціально-економічних прав та інтересів працівників, створення сприятливих умов діяльності ДП „Дубровицьке лісове господарство”, спрямованих на підвищення соціальної захищеності працівників, та забезпеченню стабільності та ефективності роботи підприємства, а також підвищення взаємної відповідальності сторін.
Організації створюють структури для того, щоб забезпечити координацію і контроль діяльності своїх підрозділів і робітників. Структури організацій відрізняються одна від одної складністю (тобто ступенем поділу діяльності на різні функції), формалізацією (тобто ступенем використання наперед встановлених правил і процедур), відношенням централізації і децентралізації (тобто рівнями на яких приймаються управлінські рішення).
Структурні взаємозв’язки в організаціях знаходяться в центрі уваги багатьох дослідників керівників. Для того, щоб ефективно досягались цілі, необхідне розуміння структури робіт, підрозділів і функціональних одиниць. Організація праці і людей багато в чому впливає на поведінку робітників, структурні і поведінкові взаємозв’язки, в свою чергу, допомагають встановити цілі організації, впливають на відносини і поведінку працівників. Структурний підхід використовується в організаціях для забезпечення основних елементів діяльності і взаємозв’язків між ними. Він передбачає використання розподілу праці, контроль, децентралізації.
Структура організації – це фіксовані взаємозв’язки, які існують між підрозділами і працівниками організації. Її можна розуміти як установлену схему взаємодії і координації технологічних елементів і персоналу схема будь-якої організації показує склад відділів, секторів та інших лінійних та функціональних одиниць. Однак вона не враховує такий фактор як людська поведінка, яка впливає на порядок взаємодії і її координації. Саме поведінка персоналу визначає ефективність функціонування організаційної структури в більшій мірі, ніж формальний розподіл функцій між підрозділами.
Організаційну структуру будь-якої комерційної фірми, лікарні, банках та інших слід розглядати з врахуванням різних критеріїв.
На ефективність діяльності організації впливають:
реальні взаємозв’язки між працівниками і їх працею, які відображаються в схемах організаційних структур і посадових обов’язках;
політика керівництва і методи, які впливають на поведінку персоналу;
обов’язки і функції працівників організації на різних рівня управління (нижчому, середньому і вищому).
ДП „Дубровицьке лісове господарство” відноситься до типу лінійної організації структури управління – це така структура, між елементами якої існують лише одноканальні взаємодії. За такої організаційної структури управління кожний підлеглий має одного керівника , який і виконує всі адміністративні та спеціальні функції у відповідному структурному підрозділі.
Організаційну структуру ДП „Дубровицьке лісове господарство” показано на схемі. (додаток 1)
Розглянемо кожен з відділів (виробничу структуру):
Лісовий відділ – до даного відділу відносять гол. лісничий , лісовий (5 чол), лісництва (8 лісництв, які мають своїх лісничих, бухгалтерів, робітників)
Бухгалтерія – складається з 6 чоловік: гол.бухгалтер, бухгалтера
Плановий відділ – складається з 4 чоловік: гол.економіст, економісти
Відділ збуту – складається з 3 чоловік: начальник відділу, інженер з реалізації, інженер з експорту
Юрист
Інженер по охороні праці
Старший інспектор з кадрів
Інженер по застосуванню комп’ютерної техніки
Головний інженер – йому підпорядковані: нижній склад, швейний цех, автотранспортний цех.
Органом управління підприємства є його директор.
Наймання директора здійснюється органом управління майном шляхом укладання з ним контракту в установленому законом порядку. Він самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства.
Директор підприємства:
діє без довіреності від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і в органах місцевого самоврядування, інших органах
розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства
укладає договір, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахункові та інші рахунки
несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів.
Головний лісничий підприємства є першим заступником директора.
Начальники відділів, які вдають питаннями використання, відтворення, охорони і захисту лісів, головні спеціалісти цих структурних підрозділів є одночасно за посадою старшими інспекторами з контролю у галузі ведення лісового господарства.
Заступники директора, головні спеціалісти призначаються та звільняються з посади директором з погодженням Управлінням.
Повноваження трудового колективу підприємства реалізуються загальними зборами (конференціями).
Право укладання колективного договору від імені власника надається директору, а від імені трудового колективу – профспілковому комітету підприємства.
У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні ресурси (сировину, матеріали паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо). Вони в процесі виробництва перетворюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню. Для цього організується матеріально-технічне забезпечення, яке включає: визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах, пошук і купівлю ресурсів, організацію доставки, зберігання й видачі окремим споживачам на підприємстві. Постачання матеріально-технічних ресурсів повинно бути своєчасним, комплектним і з мінімальними витратами. Виконує цю роботу на ДП „Дубровицьке лісове господарство” головний механік.
Матеріально-технічні ресурси підприємство купує на ринку, де продавцями виступають і постачальниками виступають є безпосередньо підприємства-виробники. Купівля матеріально-технічних ресурсів безпосередньо у виробників, організація постачання за прямими зв’язками, має ті переваги, що воно забезпечує можливість оперативного врахування спеціальних вимог покупцям до продукції, конкретних побажань щодо її складу, конструкції, оформлення, планування тощо. За прямими зв’язками поставляються передовсім ті матеріально-технічні ресурси, які потрібні постійно та у великій кількості, а також вироби за індивідуальними замовленнями й складне устаткування. Проте вся номенклатура матеріально-технічних ресурсів, потрібних у виробництві, не може поставлятися за прямими зв’язками. Ті ресурси, які потрібні в невеликій кількості, періодично або нерегулярно, економніше буде купувати в посередників-оптових фірм і магазинів. Коло основних постачальників підприємства є досить стабільним .
Важливою є проблемою вибору постачальників. Вибираючи постачальників матеріально-технічних ресурсів, слід ураховувати низку чинників, у тому числі: відповідність виробничої потужності постачальників потребі підприємства в матеріалах, якість і ціну, репутацію постачальника, його територіальну віддаленість та оперативність поставок, швидкість реакції на потреби покупця, умови розрахунків, можливість надання кредиту тощо.
Між постачальником і споживачем матеріально-технічних ресурсів укладається договір, що регламентує всі умови постачання: кількість, якість, ціну товарів, термін доставки, форму розрахунків, відповідальність за порушення договору. Матеріально-технічні ресурси поступають на склад підприємства, з якого далі подаються в цехи й на робочі місця.
На ДП “Дубровицьке лісове господарство» поширено децентралізовану систему постачання цехів. Склад видає матеріали на вимогу цехів, які самостійно їх одержують і транспортують.
Головний механік розробляє плани з ресурсного забезпечення, визначає потреби підприємства в ресурсах, обсяг і строки постачання, вивчає ринок необхідних ресурсів, визначає альтернативні джерела ресурсів і вибір постачання, підготовлює проекти договорів і контрактів, організовує і здійснює контроль правильності використання, збереження ресурсів.
Життєвий цикл організації
Життєвий цикл організації – це є період існування організації від моменту її створення і до моменту відновлення або зникнення.
Життєвий цикл поділяється на 5 стадій:
Створення. Організація знаходиться на стадії встановлення, формується мета, визначається місія, збирається інформація про ділове оточення підприємства.
Ріст. Характеризується прискореним зростанням масштабів виробництва та формування власного іміджу.
Зрілість. Найвищий рівень розвитку підприємства, найвища продуктивність використання ресурсів, однак посилюється конкуренція.
Старіння. Організація на ринку стикається із зниженням попиту, зростає конкуренція.
Зникнення. Вирішується питання про банкрутство підприємства.
«Дубровицький держлісгосп» в життєвому циклі знаходиться на стадії зрілості.
Площа лісового фонду області становить понад 750 тис.га, у тому числі більше 75% цих площ вкрито лісовою рослинністю. Загальний запас деревини – 116,6 млн. м.куб, щорічний приріст – близько 1,9 млн. м.куб, а лісистість території – 20,4%. За площею насаджень домінують хвойні (64%) і твердолистяні (23%) породи, м’яколистяні займають 13%. Переважаючим в складі наведених груп порід є сосна, дуб, береза.
Рис. 2.1.Життєвий цикл ДП «Дубровицький Лісгосп»
В таблиці наведено показники ведення лісового господарства в Рівненській області за 2007-2008 роки. Табл. 2.1
Показники
Роки
Абсолютне відхилення
2007
2008
Обсяг продукції робіт послуг, лісового господарства, млн.грн
191,5
225,4
33,9
17,7
У т.ч обсяги продукції лісозаготівель
184,5
217,5
33
17,9
Заготівля ліквідованої сировини тис м.куб
1191
1262,7
71,7
6,02
У т.ч. рубки головного користування
438,3
510,6
72,3
16,5
Від рубок пов’язаних з веденням лісового господарства
753
752,1
-0,9
2
Площа рубок лісу, тис.га
47,8
47,8
-
-
У т.ч головного користування
2,2
2,5
0,4
13,6
Від рубок пов’язаних з веденням лісового господарства
45,6
45,3
-0,3
7
Лісовідновлення, га
4807
5903
1096
22,8
У т.ч. посадка і посів лісу
2997
4242
1245
41,5
Природне поновлення
1810
1661
-149
8,3
Аналізуючи наведені в таблиці 1 дані можна зробити висновок, що основні показники ведення лісового господарства мають позитивну тенденцію. Обсяги продукції робіт послуг за 2006 рік зросла на 33,9 млн.грн. Заготівля ліквідованої деревини у 2008 році становить 1262,7 тис. м.куб, що 6,02% більше ніж у 2008 році. Лісовідновлення у 2007 році становило 4807 га., а у 2006 році становить 5903 га., збільшення площ лісовідновлення складає 22,8 %.
Таблиця 2.2
Обсяги продукції, робіт, послуг лісового господарства тис.грн.
Район
Роки
2007
2008
Березнівський
24000
27486
Гощанський
175
205
Зарічнянський
6803
9303
Радивилівський
1250
1076
Рівненський
16017
20348
Рокитнівський
25048
29294
Сарненський
44582
52499
Рис. 2.2 Обсяги продукції, робіт, послуг лісового господарства.
Тенденція росту обсягу продукції, виконаних робіт та послуг має позитивну динаміку, від 24000 тис.грн в 2007 році, до 27486 тис.грн в 2008році. В даному у показнику Дубровицбкому район займає третє місце по Рівненській області після Сарненського і Рокитнівського району.
Таблиця 2.3
Заготівля ліквідованої деревини за районами тис.м.куб
Район
Роки
2007
2008
Березнівський
141,1
146,9
Гощанський
2,9
3,2
Зарічнянський
50,6
55,6
Радивилівський
8,9
9,7
Рівненський
104,3
117,6
Рокитнівський
149,8
158,1
Сарненський
264,3
266,0
Рис.2.3 Заготівля ліквідованої деревини за районами.
На основі наведених даних можна провести аналіз заготівлі ліквідованої деревини районів лідерів в даній галузі. В Дубровицькому районі спостерігається постійне, хоч і не значне, але всетаки зростання обсягів заготівлі ліквідованої деревини від 141,1 тис м.куб у 2007 році, до 146,9 тис.м.куб в 2008 році.
Таблиця 2.4
Посадка і посів лісу за районами, га.
Район
Роки
2007
2008
Березнівський
367
613
Гощанський
15
25
Зарічнянський
135
269
Радивилівський
31
46
Рівненський
142
249
Рокитнівський
469
698
Сарненський
624
670
Рис. 2.4 Посадка і посів лісу за районами
З даних таблиці 4 видно постійну позитивну тенденцію збільшення посадки і посіву лісів в Дубровицькому районі, що в цілому відбувається і по Рівненській області загалом. Район має третій показник по динаміці росту площ посадки і посіву лісу.
Можна зробити загальний висновок, що основні показники ведення лісового господарства Рівненської області мають позитивну тенденцію. Обсяги продукції, виконаних робіт та надання послуг збільшуються.
2.2. Діагностика макросередовища за факторами.
Макросередовище – це певні обставини, які ззовні діють на організацію, і які організація не може проконтролювати чи змінити. Навколишнє середовище може бути таким, що виявляє вплив на діяльність організації, але на підлягає його контролю. Друга частина визначення дуже важлива, бо організації примушені здійснювати внутрішні зміни, щоб пристосуватися до зовнішніх факторів. Цих факторів багато: споживачі, постачальницькі організації, конкуренти, державні і правові служби, державні і суспільні організації.
До макросередовища належать: політико-правове середовище, економічне середовище, демографічне середовище, соціально культурне середовище, екологічне середовище, міжнародне середовище.
Провівши аналіз зовнішнього середовища підприємства ми можемо навести характеристику факторів, які здатні викликати ситуацію виживання або загрози для підприємства.
Таблиця 2.5
№
п\п
Фактори
Одиниці виміру
2007 рік
2008 рік
1.
Економічні:
доходи
видатки
індекс реалізованих цін
рентабельність операційної діяльності
індекс реалізованих цін інвестицій в основний капітал
дебіторська заборгованість
кредиторська заборгованість
Тис.грн
Тис.грн
%
%
%
Млн.грн
Млн.грн
1307,9
1310,5
113,8
13,3
6073
3078,8
4008,6
1703,3
1872,1
106,9
5,5
8686
3976,4
3937,6
2.
Екологічні:
шкідливі викиди в атмосферу
стаціонарними джерелами забруднення
пересувними засобами
обсяги викидів
викиди лісового господарста
тис.т
тис.т
тис.т
тис.т
тис.т
60,8
17,3
43,5
40369
1268
59,3
18,0
41,3
17945
1558
6846
754
92
72
3
189
399
513,4
465,4
48,0
4,9
321,4
84,1
11,1
6
234,5
3.
Політико – правові:
політичні партії
громадські організації
молодіжні об’єднання
оздоровчі та фізкультурно-спортивні об’єднання
науково-технічні товариства
ін. громадські організації
в Березнівському районі
6307
720
92
71
3
166
418
4.
Соціально-демографічні:
економічно активне населення:
зайняті
безробітні
рівень безробіття
економічно неактивне населення
зайняте населення в лісовому господарстві
кількість вищих навчальних закладів :
І –ІІ рівня
ІІ – IV рівня
Введення в експлуатацію житла, заг.площа
Тис.чол
Тис.чол
Тис.чол
%
Тис.чол
Тис.чол
м.кв
511,1
416,6
49,5
5,5
324,6
95,2
11
6
144,7
Аналіз факторів макросередовища
Проаналізувавши дані таблиці можна зробити висновок, щов загальному економічні, соціально-демографічні фактори позитивно впливають на діяльність підприємства, та одним з негативних факторів є збільшення політичних партій, що створює часто конфліктні ситуації в керівництві державою та зміну влади, що негативно може вплинути на діяльність підприємства, а тим паче державної власності.
Основними нормативними обмеженнямми та законодавчими актами, що регулюють діяльність Дубровицького ДЛГ є:
Закон України від 11.05.2000 року №1708-111 «Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з прийняттям закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1999 року. «Про внесення змін до порядку подання фінансової звітності».
Закон України від 27.03.1991 року.№887. Із змінами і доповненнями «Про підприємства в Україні».
Закон України від 25.06.1991 рооку №1251. Із змінами і доповненнями «Про систему оподаткування».
Декрет Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 рооку. «Про місцеві податки і збори».
Закон України від 19.09.1995 року №327 «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності».
П(с)БО 1 –Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 31.03.1999 року.
П(с)БО 2 –Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» від 31.03.1999 року.№87.
П(с)БО 3 –Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» від 31.03.1999 року № 87.
П(с)БО 4 –Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» від 31.03.1999 року №87.
П(с)БО 5 –Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал» від 31.03.1999 рооку №87.
П(с)БО 7 –Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7»Основні засоби» від 27.03.2000 року.
П(с)БО 8 –Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» від 18.10.1999 року.
Споживачі. Споживач є провідною ланкою у діяльності організації, впливаючи на неї в таких напрямках:
визначає характер цілей організації, тобто факт її існування;
визначає товари і послуги, що їх організація буде виробляти;
вирішує, за якою ціною куплятиме товар;
впливає на рішення – де і як продавати продукцію.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора