Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Системи числення Алгоритми переведення чисел з однієї системи в іншу
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Комп’ютерні науки
Кафедра:
Кафедра САПР
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Розрахунково - графічна робота
Предмет:
Основи інформаційних технологій
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Кафедра САПР
Системи числення
Алгоритми переведення чисел з однієї системи в іншу
Методичні матеріали
до контрольної роботи та розрахунково-графічної
роботи з курсу: “Основи інформаційних технологій”
для студентів базових напрямків 6.0804 “Комп’ютерні
науки” та 6.0305 “Філологія”
ЗАТВЕРДЖЕНО
на засіданні кафедри
“Системи автоматизованого проектування”
Протокол № ___
від ___ ________ 2009 р.
ЛЬВІВ 2009
Мета роботи. Ознайомитись з основними поняттями ін фор матики як науки, з основними напрямками застосування обчис лю вальної техніки, способами представлення чисел в різних системах числення та алгоритмами переведення чисел з однієї системи в іншу.
Основні теоретичні відомості
Інформатика – це комплексна, технічна наука, що систематизує прийо ми створення, збереження, відтворення, обробки та передачі даних за со бами обчислювальної техніки, а також принципи функціонування цих засо бів та ме тоди керування ними. Термін “інформатика” походить від французь кого слова Informatique і утворене з двох слів: інформація та автоматика. Зап ро ва джено цей термін у Франції в середині 60-х років XX ст., коли розпо ча ло ся ши роке використання обчислювальної техніки. Тоді в англомовних країнах увій шов до вжитку термін “Computer Science” для позначення науки про пе рет ворення інформації, що грунтується на використанні обчислювальної тех ніки. Тепер ці терміни є синонімами.
Поява інформатики зумовлена виникненням і поширенням нової тех но ло гії збирання,оброблення і передачі інформації, пов’язаної з фіксацією да них на машинних носіях.
Предмет інформатики як науки складають:
апаратне забезпечення засобів обчислювальної техніки;
програмне забезпечення засобів обчислювальної техніки;
засоби взаємодії апаратного та програмного забезпечення;
засоби взаємодії людини з апаратними та програмними засобами.
Засоби взаємодії в інформатиці прийнято називати інтерфейсом. Тому засоби взаємодії апаратного та програмного забезпечення інколи називають також програмно-апаратним інтерфейсом, а засоби взаємодії людини з апа рат ними та програмними засобами – інтерфейсом користувача.
Основною задачею інформатики як науки є систематизація прийомів та методів роботи з апаратними та програмними засобами обчислювальної тех ніки. Мета систематизації полягає у тому, щоб виділити, впровадити та роз ви нути передові, найбільш ефективні технології автоматизації етапів роботи з даними, а також методично забезпечити нові технологічні дослідження.
Інформатика – практична наука. Її досягнення повинні проходити пе ре вірку на практиці і прийматися в тих випадках, коли вони відповідають кри те рію підвищення ефективності. У складі основної задачі сьогодні можна ви ді лити такі основними напрямками інформатики для практичного засто су вання :
архітектура обчислювальних систем (прийоми та методи побудови сис тем, призначених для автоматичної обробки даних);
інтерфейси обчислювальних систем (прийоми та методи керування апа рат ним та програмним забезпеченням);
програмування (прийоми, методи та засоби розробки комплексних задач);
перетворення даних (прийоми та методи перетворення структур даних);
захист інформації (узагальнення прийомів, розробка методів і засобів за хис ту даних);
автоматизація (функціонування програмно-апаратних засобів без участі лю дини);
стандартизація (забезпечення сумісності між апаратними та програмними засобами, між форматами представлення даних, що відносяться до різних типів обчислювальних систем).
На всіх етапах технічного забезпечення інформаційних процесів для інформатики ключовим питанням є ефективність. Для апаратних засобів під ефективністю розуміють співвідношення продуктивності обладнання до його вартості. Для програмного забезпечення під ефективністю прийнято ро зу міти продуктивність користувачів, які з ним працюють. У програмуванні під ефективністю розуміють обсяг програмного коду, створеного програміс та ми за одиницю часу. В інформатиці все жорстко орієнтоване на ефектив ність. Питання як здійснити ту чи іншу операцію, для інформатики є важли вим, але не основним. Основним є питання як здійснити дану операцію ефективно.
В межах інформатики, як технічної науки можна сформулювати по нят тя інформації, інформаційної системи та інформаційної технології.
Інформація – це сукупність відомостей (даних), які сприймають із нав ко лишнього середовища (вхідна інформація), видають у навколишнє сере до ви ще (вихідна інформація) або зберігають всередині певної системи.
Інфор ма ція існує у вигляді документів, креслень, рисунків, текстів, звуковиз в світ ло вих сигналів, електричних та нервових імпульсів тощо. Саме слово ‘інфор ма тика’ походить від латинського information, що означає вик лад, роз’яс нен ня факту, події.
Найбільш важливими властивостями інформації є:
об’єктивність та суб’єктивність;
повнота;
достовірність;
адекватність;
доступність;
актуальність.
Дані є складовою частиною інформації, що являють собою зареєстровані сигнали.
Під час інформаційного процесу дані перетворюються з одного виду в інший за допомогою методів. Обробка даних містить в собі множину різних операцій. Основними операціями є:
збір даних – накопичення інформації з метою забезпечення достатньої повноти для прийняття рішення;
формалізація даних – приведення даних, що надходять із різних джерел до однакової форми;
фільтрація даних – усунення зайвих даних, які не потрібні для прийняття рі шень;
сортування даних – впорядкування даних за заданою ознакою з метою зруч ності використання;
архівація даних – збереження даних у зручній та доступній формі;
захист даних – комплекс дій, що скеровані на запобігання втрат, відт во рен ня та модифікації даних;
транспортування даних – прийом та передача даних між віддаленими ко рис тувачами інформаційного процесу. Джерело даних прийнято називати сер ве ром, а споживача – клієнтом;
перетворення даних – перетворення даних з однієї форми в іншу, або з од нієї структури в іншу, або зміна типу носія.
Інформаційна система
В інформатиці поняття “система” найчастіше використовують стосовно набору технічних засобів і програм. Системою називають також апаратну час ти ну комп’ютера. Доповнення поняття “система” словом “інформаційна” ві доб ражає мету її створення і функціонування.
Інформаційна система – взаємозв’язана сукупність засобів, методів і персоналу, використовувана для зберігання, оброблення та видачі інформації з метою вирішення конкретного завдання.
Сучасне розуміння інформаційної системи передбачає використання комп’ютера як основного технічного засобу обробки інформації. Комп’ютери, оснащені спеціалізованими програмними засобами, є технічної базою та інст ру ментом інформаційної системи.
У роботі інформаційної системи можна виділити такі етапи:
Зародження даних – формування первинних повідомлень, що фіксують ре зу льтати певних операцій, властивості об’єктів і суб’єктів управління, пара мет ри процесів, зміст нормативних та юридичних актів тощо.
Накопичення і систематизація даних – організація такого їх розміщен ня, яке б забезпечувало б швидкий пошук і відбір потрібних відомостей, ме то дичне оновлення даних, захист їх від спотворень, втрати, деформування цілісності та ін.
Обробка даних – процеси, внаслідок яких на підставі раніше накопичених даних формуються нові види даних: узагалюючі, аналітичні, рекомендаційні, прогнозні. Похідні дані також можуть зазнавати подальшого оброблення, даючи відомості глибшої узагальненості і т.д.
Відображення даних – подання їх у формі, придатній для сприйняття лю ди ною. Передусім – це виведення на друк, тобто виготовлення документів на так званих твердих (паперових) носіях. Широко використовують побудову гра фічних ілюстративних матеріалів (графіків, діаграм) і формування зву ко вих сигналів.
Повідомлення, що формуються на першому етапі, можуть бути звичай ним паперовим документом, повідомленням у “машинному вигляді” або тим й іншим одночасно. В сучасних інформаційних системах повідомлення масо во го характеру здебільшого мають “машинний вигляд”. Апаратура, що вико рис товується при цьому, має назву засоби реєстрації первинної інформації.
Потреби другого і третього етапів задовольняються в сучасних інфор ма ційних системах в основному засобами обчислювальної техніки. Засоби, що забезпечують доступність інформації для людини, тобто засоби відобра жен ня даних, є компонентами обчислювальної техніки.
Переважна більшість інформаційних систем працює в режимі діалогу з користувачем. Типові програмні компоненти інформаційних систем вклю ча ють: діалогову підсистему введення-виведення, підсистему, яка реалізує ло гі ку діалогу, підсистему прикладної логіки обробки даних, підсистему логіки управління даними. Для мережевих інформаційних систем важливим еле мен том є комунікаційний сервіс, який забезпечує взаємодію вузлів мережі при спільному вирішенні задачі. Значна частина функціональних можливостей ін фор маційних систем закладається в системному програмному забезпеченні: операційних системах, системних бібліотеках та конструкціях інструмен таль них засобів розробки. Крім програмної складової інформаційних систем важ ливу роль відіграє інформаційна складова, яка задає структуру, атрибутику та типи даних, а також тісно пов’язана з логікою управління даними.
Інформаційні технології
В широкому сенсі слово технологія – це спосіб освоєння людиною матеріального світу за допомогою соціально організованої діяльності, що вклю чає три компоненти: інформаційну(наукові принципи та обгрунтування), ма теріальну(знаряддя праці) та соціальну(фахівці, які мають професійні нави ки). Ця тріада становить сутність сучасного розуміння поняття технологія.
Поняття інформаційної технології з’явилося з виникненням інфор ма цій ного суспільства, основою соціальної динаміки в якому є не традиційні матеріальні, а інформаційні ресурси: знання, наука, організаційні чинники, інте лектуальні здібності, ініціатива, творчість і т.д. На жаль, це поняття є нас ті льки загальним та всеохоплюючим, що до сих пір фахівці не прийшли до чіт кого, формалізованого формулювання. На думку авторів, найбільш вдалим є визначення поняття інформаційної технології дане академіком Глушковим В.М., який трактував її як людино-машинну технологію збирання, обробки та п е редачі інформації, що грунтується на використанні обчислювальної тех ніки. Ця технологія швидко розвивається, охоплюючи всі види суспільної діяль нос ті: виробництво, управління, науку, освіту, фінансово-банківські операції, медицину, побу та ін.
Кодування даних.
Для автоматизації роботи з даними, що відносяться до різних типів, важ ливо уніфікувати їх форму представлення. Для цього, як правило, вико рис товується прийом кодування, тобто представлення даних одного типу через дані іншого типу. Звичайні людські мови можна розглядати як системи кодування ідей та понять для вираження думок за допомогою мовлення. Ін шим прикладом загальновживаних систем кодування може бути азбука, як система кодування компонентів мови за допомогою графічних символів. Універсальні засоби кодування успішно втілюються в різноманітних галузях техніки, науки та культури – математичні вирази, телеграфна азбука, морська азбука, азбука для сліпих тощо. Своя система кодування існує й в інформа ти ці, і називається вона двійковим кодом. Грунтується вона на представленні даних послідовністю двох знаків: 0 та 1. Ці знаки називають двійковими цифрами або бітами (від скорочення англійських слів binary digit). Слід зау ва жити, що вся інформація, що зберігається та обробляється засобами об чис лювальної техніки, незалежно від її типу (числа, текст, графіка, звук, відео), предс тавлена у двійковому коді.
Одним бітом можна виразити два поняття: 0 або 1 (ні або так, хибне або істинне). Якщо кількість бітів збільшити до двох, то тоді можна вже зако ду ва ти чотири поняття : 00, 01, 10, 11. Трьома бітами кодують вісім понять: 000, 001, 010, 011, 100, 101, 110, 111. Збільшуючи на одиницю кількість розрядів в системі двійкового кодування, ми збільшуємо в два рази кількість значень, які можуть бути виражені в цій системі кодування, тобто кількість значень вираховується за формулою:
,
де – кількість незалежних значень, що кодуються, – розрядність двій ко во го кодування.
Найменшою одиницею об’єму даних прийнято вважати байт – групу з 8 бітів. Байтом можна закодувати, наприклад, один символ текстової інфор ма ції. Наступним одиницями кодування є:
кілобайт (скорочено Кбайт): 1 Кбайт = 210 байт = 1024 байт;
мегабайт (Мбайт): 1 Мбайт = 210 Кбайт = 1024 Кбайт;
гігабайт (Гбайт): 1 Гбайт = 210 Мбайт = 1024 Мбайт;
терабайт (Тбайт): 1 Тбайт = 210 Гбайт = 1024 Гбайт.
Саме в таких одиницях вимірюється ємність даних в інформатиці.
Системи числення
Сукупність прийомів та правил найменування й позначення чисел називається системою числення. Звичайною для нас і загально прий ня тою є позиційна десяткова система числення. Як умовні знаки для за пи су чисел вживаються цифри.
Система числення, в якій значення кожної цифри в довільному місці послідовності цифр, яка означає запис числа, не змінюється, на зи вається непозиційною. Система числення, в якій значення кожної цифри залежить від місця в послідовності цифр у записі числа, називається позиційною.
Щоб визначити число, недостатньо знати тип і алфавіт системи чис лення. Для цього необхідно ще додати правила, які дають змогу за значеннями цифр встановити значення числа. Найпростішим способом запису натурального числа є зображення його за допомогою відповідної кількості паличок або рисочок. Таким способом можна користуватися для невеликих чисел. Наступним кроком було винайдення спеціальних символів (цифр). У непозиційній системі кожен знак у запису незалежно від місця означає одне й те саме число. Добре відомим прикладом непо зи ційної системи числення є римська система, в якій роль цифр відіг ра ють букви алфавіту: І - один, V – п’ять, Х - десять, С - сто, Z – п’ятдесят, D –п’ятсот, М - тисяча. Наприклад, 324 = СССХХІV. У непозиційній системі числення незручно й складно виконувати арифметичні операції.
Позиційні системи числення
Загальноприйнятою в сучасному світі є десяткова позиційна сис те ма числення, яка з Індії через арабські країни прийшла в Європу. Осно вою цієї системи є число десять. Основою системи числення називається число, яке означає, у скільки разів одиниця наступного розрядку більше за одиницю попереднього.
Загальновживана форма запису числа є насправді не що інше, як ско ро чена форма запису розкладу за степенями основи системи числен ня, наприклад
.
Тут 10 є основою системи числення, а показник степеня – це номер по зи ції цифри в записі числа (нумерація ведеться зліва на право, по чи на ю чи з нуля). Арифметичні операції у цій системі виконують за правила ми, запропонованими ще в середньовіччі. Наприклад, додаючи два бага тоз начних числа, застосовуємо правило додавання стовпчиком. При цьо му все зводиться до додавання однозначних чисел, для яких необ хід ним є знання таблиці додавання.
Проблема вибору системи числення для подання чисел у пам’яті комп’ютера має велике практичне значення. В разі її вибору звичайно вра ховуються такі вимоги, як надійність подання чисел при вико рис танні фізичних елементів, економічність (використання таких систем чис лення, в яких кількість елементів для подання чисел із деякого діа па зону була б мінімальною). Для зображення цілих чисел від 1 до 999 у десятковій системі достатньо трьох розрядів, тобто трьох елементів. Оскільки кожен елемент може перебувати в десятьох станах, то за га ль на кількість станів - 30, у двійковій системі числення: , необхідна кількість станів - 20 (індекс знизу зображення числа - основа системи числення). У такому розумінні є ще більш економічна по зи цій на система числення - трійкова. Так, для запису цілих чисел від 1 до у десятковій системі числення потрібно 90 станів, у двійковій – 60, у трій ковій - 57. Але трійкова система числення не дістала поширення внас лідок труднощів фізичної реалізації.
Тому найпоширенішою для подання чисел у пам’яті комп’ютера є двійкова система числення. Для зображення чисел у цій системі необ хідно дві цифри: 0 і 1, тобто достатньо двох стійких станів фізич них елементів. Ця система є близькою до оптимальної за еконо міч ністю, і крім того, таблички додавання й множення в цій системі еле мен тарні:
+
0
1
*
0
1
0
0
1
0
0
0
1
1
10
1
0
1
Оскільки , а , то кожних три двійкових розряди зоб ра жен ня числа утворюють один вісімковий, а кожних чотири двійкових роз ряди - один шістнадцятковий. Тому для скорочення запису адрес та вмісту оперативної пам’яті комп’ютера використовують шістнадцяткову й вісімкову системи числення. Нижче в таблиці 1 наведені перших 16 натуральних чисел записаних в десятковій, двійковій, вісімковій та шістнадцятковій системах числення.
Таблиця 1
10
2
8
16
0
0000
0
0
1
0001
1
1
2
0010
2
2
3
0011
3
3
4
0100
4
4
5
0101
5
5
6
0110
6
6
7
0111
7
7
8
1000
10
8
9
1001
11
9
10
1010
12
A
11
1011
13
B
12
1100
14
C
13
1101
15
D
14
1110
16
E
15
1111
17
F
В процесі налагодження програм та в деяких інших ситуаціях у прог ра муванні актуальною є проблема пе ре ве дення чисел з однієї позиційної системи числення в іншу. Якщо основа нової сис теми числення дорівнює деякому сте пеню старої системи числення, то ал горитм переводу дуже простий: пот ріб но згрупувати справа наліво розряди в кількості, що дорівнює показнику сте пе ня і замінити цю групу розрядів від по відним символом нової системи чис лен ня. Цим алгоритмом зручно корис ту ватися коли потрібно перевести число з двійкової системи числення у вісімко ву або шістнадцяткову. Наприклад, , . Переведення чисел з вісімко вої або шістнадцяткової систем числення у двійковому відбувається за зворотнім правилом: один символ старої системи числення заміняється групою розрядів нової системи числення, в кількості рівній показнику степеня нової системи числення. Наприклад, , .
Як бачимо, якщо основа однієї системи числення дорівнює дея кому степеню іншої, то перевід тривіальний. У протилежному ви пад кові ко ристуються правилами переведення числа з однієї позиційної сис теми чис лення в іншу (найчастіше для переведення із двійкової, вісімкової та шістнадцяткової систем числення у десяткову, і навпаки).
Алгоритми переведення чисел з однієї позиційної сис теми
чис лення в іншу
1. Для переведення чисел із системи числення з основою в сис те му числення з основою , використовуючи арифметику нової системи чис лення з основою , потрібно записати коефіцієнти розкладу, основи сте пенів і показники степенів у системі з основою і виконати всі дії в цій самій системі. Очевидно, що це правило зручне при переведенні до де сяткової системи числення. Наприклад:
з шістнадцяткової в десяткову:
з вісімкової в десяткову:
,
з двійкової в десяткову:
2. Для переведення чисел із системи числення з основою в сис тему числення з основою з використанням арифметики старої сис теми числення з основою потрібно:
а) для переведення цілої частини:
послідовно число, записане в системі основою ділити на основу но вої системи числення, виділяючи остачі. Останні записані у зворот ному порядку, будуть утворювати число в новій системі числення;
б) для переведення дробової частини:
послідовно дробову частину множити на основу нової системи чис лення, виділяючи цілі частини, які й будуть утворювати запис дробової час тини числа в новій системі числення.
Цим самим правилом зручно користуватися в разі переведення з де сят кової системи числення, тому що її арифметика для нас звичніша.
Приклади: ,
для цілої частини:
999 2
1 499 2
1 249 2
1 124 2
0 62 2
0 31 2
1 15 2
1 7 2
1 3 2
1 1
для дробової частини:
0, 35
2
0, 70
2
1, 40
2
0, 80
2
1, 60
2
1, 20
Вимоги до оформлення пояснювальної записки
Пояснювальна записка повинна бути оформлена на стандартних аркушах формату А4. Пояснювальна записка може бути надрукована (розмір шрифта – 14, інтервал між рядками – 1.5) або написана від руки українською мовою. В обох випадках текст розміщується на одній стороні аркуша. Рекомендується розміщувати до 30 рядків на сторінці.
На аркушах слід залишати поля. Розмір лівого поля – 25 мм, правого – не менше 10 мм, верхнього і нижнього – не менше 20мм.
На аркушах, де починаються розділи, зміст, анотація, вступ та список літератури рекомендується збільшувати розмір верхнього поля до 40 мм. В пояснювальній записці розділи починати з нової сторінки. Якщо використовуються скорочення, після змісту включити розділ - Перелік використаних скорочень.
У верхньому колонтитулі подається заголовок “ Контрольна робота (Розрахунково-графічна робота) з курсу: “Основи інформаційних технологій” та прізвище студента”.
У нижньому колонтитулі вказується “ номер сторінки ”. На титульній сторінці колонтитули не друкувати. Розмір шрифта в колонтитулах – 12.
Нумерація сторінок має бути наскрізною, першою сторінкою є титульний лист. На титульному листі номер сторінки не ставиться.
Згідно індивідуального завдання для виконання 1-ї частини контрольної (розрахунково-графічної) роботи необхідно описати задану тему, освітити особливості використання, режими роботи, зробити висновки, які повинні містити індивідуальну оцінку описаної теми. Обсяг 1-ї частини контрольної (розрахунково-графічної) роботи повинен бути не менше 20 і не більше 50 сторінок тексту.
Пояснювальна записка повинна бути стислою, чіткою, лаконічною і містити лише інформацію, яка має пряме відношення до предмету дослідження.
Список рекомендованої літератури
Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології. / По сіб ник за ред. О.І.Пушкаря.- Видавничий центр “Академія”, Київ, - 2001 р.
Коцюбинский А.О., Грошев С.В. Современный самоучитель профес си о нальной работы на компьютере. – М.: Триумф, 1999 р.
Информатика. Базовый курс. / Под ред. С.В.Симоновича. – СПб., 2000 р.
Додаток
Індивідуальні завдання для виконання 2-ї частини контрольної (розрахунково-графічної) роботи
Додати два числа (А, В) і отримати результат (С) в десятковій системі числення. А – в шістнадцятковій системі числення, В – у вісімковій.
Перевести число D з шістнадцяткової системи числення в вісімкову систему – E.
Перевести число F з вісімкової системи числення в шістнадцяткову систему – G.
Перевести число M з десяткової системи числення в шістнадцяткову, вісімкову і двійкову систему числення – N, O, P.
Перевести дробове число Q з десяткової системи числення у двійкову систему – R.
Перевести дробове число S з двійкової системи числення у десяткову систему – T.
Для завдань (4...6) необхідно перевірити правильність виконаної дії.
№ завдання
A
B
D
F
M
Q
S
1.
3A4F9,8
372,4
3B5C2D4A1E
4352617046
759
1259,59
0,11011010
2.
2B5A7,4
426,6
2A6C4B5C2D
2362671045
658
1467,49
0,01001101
3.
1D9E8,4
277,2
5F4C8B136A
2773650147
489
1789,88
0,10101011
4.
FC1A7,4
324,4
1E03C8A7D9
7046435261
568
1590,18
0,11110101
5.
E13B8,8
542,6
49A1D3C80F
7104523726
459
1681,97
0,01111110
6.
D2A70,4
645,2
78B210E94D
5014727736
578
1472,89
0,10111101
7.
C7E04,8
432,4
67C3A0E9D1
2617046435
765
1326,75
0,01111110
8.
B8F30,4
354,6
96D40A2E8B
1704643526
864
1195,68
0,11011101
9.
A9C52,8
463,2
8A5E2C0F1D
1045236267
457
1943,59
0,01110111
10.
9E6B3,4
631,4
B4F1C0A9D7
2607423150
596
1834,45
0,11010101
11.
8F1D8,8
473,6
A3F90B8C3E
1460253077
537
1725,38
0,01111101
12.
7A0D9,4
351,2
D2A80E1C9B
3502146737
545
1618,29
0,10101100
13.
6B8E3,8
642,4
C10E7F9A5D
2540167347
586
1507,18
0,01100110
14.
5C6F7,4
416,6
F6A0C1E8D2
7205160413
754
1598,09
0,10011111
15.
4D9A2,8
375,2
E5A2D70F3C
3650217743
678
1480,95
0,01000001
16.
3E7B5,4
274,4
3A4C1D7B5F
2103465077
789
1374,87
0,10011001
17.
2F3A8,8
426,6
2B3EA8D0C9
4160721357
758
1268,73
0,01111101
18.
1D4C0,4
357,2
5C2D0E7B4A
4305216770
679
1815,65
0,10011001
19.
F96B6,8
274,4
1D0F5EB7C9
5320417760
534
1075,58
0,01110001
20.
E8A17,4
365,6
4E9A0F8D15
5603421745
476
1940,49
0,11010101
21.
D7B04,8
261,2
7F82A0D1E7
7450321667
548
1835,31
0,01110110
22.
C6E73,4
327,4
6A7E5B03D6
7327015604
657
1728,26
0,10011111
23.
B5D81,8
413,6
9B6A20C7F3
2650134675
587
1619,18
0,01111111
24.
A4E70,4
357,2
8C5A7E0D9F
1503267740
654
1509,07
0,10001111
25.
9AFE8,8
271,4
B7A3E0D8C1
4730321657
768
1495,93
0,01111111
26.
B8F30,4
354,6
96D40A2E8B
1704643526
864
1195,68
0,11011101
27.
A9C52,8
463,2
8A5E2C0F1D
1045236267
457
1943,59
0,01110111
28.
9E6B3,4
631,4
B4F1C0A9D7
2607423150
596
1834,45
0,11010101
29.
8F1D8,8
473,6
A3F90B8C3E
1460253077
537
1725,38
0,01111101
30.
7A0D9,4
351,2
D2A80E1C9B
3502146737
545
1618,29
0,10101100
31.
6B8E3,8
642,4
C10E7F9A5D
2540167347
586
1507,18
0,01100110
32.
5C6F7,4
416,6
F6A0C1E8D2
7205160413
754
1598,09
0,10011111
33.
4D9A2,8
375,2
E5A2D70F3C
3650217743
678
1480,95
0,01000001
34.
3E7B5,4
274,4
3A4C1D7B5F
2103465077
789
1374,87
0,10011001
35.
2F3A8,8
426,6
2B3EA8D0C9
4160721357
758
1268,73
0,01111101
36.
1D4C0,4
357,2
5C2D0E7B4A
4305216770
679
1815,65
0,10011001
37.
2B5A7,4
426,6
2A6C4B5C2D
2362671045
658
1467,49
0,01001101
38.
1D9E8,4
277,2
5F4C8B136A
2773650147
489
1789,88
0,10101011
39.
FC1A7,4
324,4
1E03C8A7D9
7046435261
568
1590,18
0,11110101
40.
E13B8,8
542,6
49A1D3C80F
7104523726
459
1681,97
0,01111110
41.
D2A70,4
645,2
78B210E94D
5014727736
578
1472,89
0,10111101
42.
C7E04,8
432,4
67C3A0E9D1
2617046435
765
1326,75
0,01111110
43.
B8F30,4
354,6
96D40A2E8B
1704643526
864
1195,68
0,11011101
44.
A9C52,8
463,2
8A5E2C0F1D
1045236267
457
1943,59
0,01110111
45.
2B5A7,4
426,6
2A6C4B5C2D
2362671045
658
1467,49
0,01001101
46.
1D9E8,4
277,2
5F4C8B136A
2773650147
489
1789,88
0,10101011
47.
FC1A7,4
324,4
1E03C8A7D9
7046435261
568
1590,18
0,11110101
48.
E13B8,8
542,6
49A1D3C80F
7104523726
459
1681,97
0,01111110
49.
D2A70,4
645,2
78B210E94D
5014727736
578
1472,89
0,10111101
50.
C7E04,8
432,4
67C3A0E9D1
2617046435
765
1326,75
0,01111110
51.
B8F30,4
354,6
96D40A2E8B
1704643526
864
1195,68
0,11011101
52.
A9C52,8
463,2
8A5E2C0F1D
1045236267
457
1943,59
0,01110111
53.
9E6B3,4
631,4
B4F1C0A9D7
2607423150
596
1834,45
0,11010101
54.
8F1D8,8
473,6
A3F90B8C3E
1460253077
537
1725,38
0,01111101
55.
F96B6,8
274,4
1D0F5EB7C9
5320417760
534
1075,58
0,01110001
56.
E8A17,4
365,6
4E9A0F8D15
5603421745
476
1940,49
0,11010101
57.
D7B04,8
261,2
7F82A0D1E7
7450321667
548
1835,31
0,01110110
58.
C6E73,4
327,4
6A7E5B03D6
7327015604
657
1728,26
0,10011111
59.
B5D81,8
413,6
9B6A20C7F3
2650134675
587
1619,18
0,01111111
60.
A4E70,4
357,2
8C5A7E0D9F
1503267740
654
1509,07
0,10001111
61.
D2A70,4
645,2
78B210E94D
5014727736
578
1472,89
0,10111101
62.
C7E04,8
432,4
67C3A0E9D1
2617046435
765
1326,75
0,01111110
63.
B8F30,4
354,6
96D40A2E8B
1704643526
864
1195,68
0,11011101
64.
A9C52,8
463,2
8A5E2C0F1D
1045236267
457
1943,59
0,01110111
65.
1E2A4,8
564,4
1A4D8E7059
7651430257
539
1399,78
0,10001111
66.
2F4B0,4
457,2
2B1A0F9D7C
3471073265
648
2487,48
0,10111110
67.
7B1D4,4
276,4
1D70EF5A38
1460775320
755
875,75
0,01111011
68.
3A4F9,8
372,4
3B5C2D4A1E
4352617046
750
1259,9
0,11011010
2. Приклад оформлення титульної сторінки контрольної (розрахунково-графічної) роботи.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Кафедра САПР
Основні характеристики та особливості
МП фірми Motorola
Контрольна (розрахунково-графічна) робота
з курсу: “Основи інформаційних технологій”
для студентів базових напрямків 6.0804 “Комп’ютерні
науки” та 6.0305 “Філологія”
Львів 2009
07.03.2013 16:03-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора