Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Облік і аудит
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Економічної теорії
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Мікроекономіка
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти України
Чернігівский державний інститут економіки і управління
Кафедра економічної теорії
Курсова робота з дисципліни:
"Макроекономіка”
Студент: Ковальчук Ю.В.
Спеціальність: Облік і аудит курс I I , група ОА – 982
_______________________ (підпис студента)
Останній термін подання на кафедру
01.12.99р.
Дата подання на кафедру
01.12.99р.
Науковий керівник:
________________________
(підпис наукового керівника)
Чернігів, 1999
ЗМІСТ
стор.
Вступ………………………………………………………………………………….3
Теоретичні аспекти проблеми…………………………………………………5
Основні засади та принципи побудови податкового кодексу України.5
Податковий кодекс як фактор фінансової стабілізації…………………10
Акцизний податок……………………………………………………………12
Податок на майно……………………………………………………………12
Місцеві податки і збори……………………………………………………..13
Проблеми оподаткування в Україні…………………………………………..18
Проблеми розбудови податкової системи України………………………18
Актуальні питання оподаткування в умовах перехідної економіки….23
Деякі аспекти оподаткування в Україні………………………………….25Україні потрібна ефективна система оподаткування………………………27
Порівняльний аналіз податкової системи України і податкових систем інших країн……………………………………………………………………….29
Висновки……………………………………………………………………………..34
Список літератури…………………………………………………………………..40
Вступ
Однією з найбільш важливих задач нашої держави є стабілізація економіки. Податки – це ефективний інстумент непрямого регулювання економічних процесів. Якщо сказати обказно, то податки показують температуру господарського механізму, тобто коли вона висока – економіка хвора.
На сьогодняшній день існує актуальна проблема, яка пов`язана з ефективністю оподаткування. Податкова політика в Україні не відповідає вимогам реформування економіки. Актуальним питанням в даній курсовій работі є можливість покращення існуючої податкової ситуації, находження шляхів вирішення проблеми оподаткування, з`ясування, чи ефективні ті засоби, які урядові органи намагаються застосувати на практиці, чи може фіскальна політика держави привести до стабілізації нашої хворої економіки, які реформи треба провести, щоб через маніпулювання державним бюджетом – державними видатками та оподаткуванням досягти висунутих цілей збільшення виробництва і зайнятості чи зниження інфляції.
Коли у 1913 році західні країни вводили прибутковий податок, ініціатори справи мали досить віддалене уявлення про його суть. Минуло чимало часу, перш ніж законотворці цивілізованих країн зажили слави неперевершених авторитетів у сфері податкового законодавства. На жаль, ми пишатися своїм законодавчим полем поки що не можемо, бо засіяне воно лише незначною кількістю чинних законів з оподаткування. Українське податкове законодавство не позбавлене вад, через що процес його коригування по суті перманентний. Непостійність, часта змінюваність законодавчої бази не приводить до поліпшення економічної ситуації, навпаки, сприяє фінансовим порушенням і зловживанням, розростанню тіньового сегмента ринку.
На сьогодні більш-менш стабільно працюють прийняті Верховною Радою у 1997 році Закони "Про оподаткування прибутку підприємств" і "Про податок на додану вартість". Ці законодавчі акти позначені позитивним началом у реформуванні податкової системи України та наближенні її до міжнародних стандартів.
Згадаймо, що основи податкової політики України як незалежної держави були закладені Постановами Верховної Ради від 23 грудня 1995 року "Про основні положення податкової політики і податкової реформи в Україні" і від 4 грудня 1996 року "Про основні положення податкової політики в Україні", якими визначалися перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), що підлягають стягненню на території України, й основні принципи побудови системи оподаткування. Згодом вони знайшли своє продовження і розвиток у Законі "Про систему оподаткування", прийнятому 18 лютого 1997 року.
Зазирнемо у святая святих податкової системи — Державну податкову адміністрацію України. В її стінах напрацьовується майбутній податковий потенціал, закладається база податкових законопроектів. Слід віддати належне ДПА: масштаби розроблення майбутніх законів гідні водночас і подиву, і похвали. Тільки за період із 1998 до квітня 1999 року пакет законопроектів вагомо збільшився на 136 нормативно-правових актів. 74 із них — проекти законів України, 41 — проект указів Президента України, 21 — проект постанов Кабінету Міністрів України.
Така нормативно-правова злива свідчить про те, що податкова реформа далека від свого логічного завершення, через що державний бюджет ще й досі складається на підставі декретів Кабінету Міністрів, прийнятих ще у 1993 році, двох названих вище чинних законів про оподаткування та прийнятої навздогін їм низки поправок і доповнень про пільги різним категоріям платників податків. На такі факти звернув увагу у своїй доповіді міністр фінансів Ігор Олександрович Мітюков на травневому дні уряду у Верховній Раді.
Нині на розгляді парламенту й уряду знаходиться майже 50 проектів нормативно-правових актів із питань оподаткування, підготовлених працівниками Державної податкової адміністрації. Документи можна розглядати як заходи щодо подальшого вдосконалення податкового законодавства. Як стверджує заступник голови ДПА Олексій Іванович Шитря, зміст цих документів свідчить про те, що податкова політика останнім часом спрямовується на зміну своїх орієнтирів — від фіскальних методів до регулюючих.
Варто зазначити, що деякі основоположні нормативні акти "загрузли" в парламенті: увімкнулись гальма на етапах першого—третього читань проектів законів. Приміром, законопроект "Про податок на доходи фізичних осіб", прийнятий ще у квітні 1997 року в другому читанні, досі не винесено на третє читання.
Проект Закону "Про податок на нерухоме майно (нерухомість)" розглянутий у парламенті тільки в першому читанні. А це закон, із допомогою якого передбачається навести лад у царині нерухомості як фізичних, так і юридичних осіб. Не слід боятися цього закону, яким дехто лякає громадян. По-перше, ставку податку на нерухоме майно "драконівською" ніхто робити не збирається. Це буде мінімальна ставка від 0,5 до 1%. Варто правильно здійснити інвентаризацію основних засобів як фізичних, так і юридичних осіб. По-друге, у проекті передбачено для фізичних осіб такі параметри, при яких практично 80% населення країни цього податку не сплачуватиме, оскільки житлові нормативи передбачають пільги для населення. І ще: сума сплаченого юридичними особами податку з нерухомості вилучатиметься із суми податку, який вони повинні сплачувати з податку на прибуток.
Далі. Зміни, запропоновані проектом Закону "Про місцеві податки і збори", зменшили б собівартість вітчизняних товарів, а податкове навантаження було б перенесене переважно на товари іноземного виробництва.
Основною метою розробки проекту Закону "Про акцизний збір", прийнятого парламентом у першому читанні ще 16 жовтня 1996 року, є вдосконалення редакції окремих положень чинного закону, пов'язаних з адмініструванням цього виду податку.
З урахуванням практичного застосування законодавства з питань оподаткування прибутку підприємств підготовлено законопроект про внесення змін до закону, який Кабінет Міністрів у жовтні минулого року подав на розгляд Верховної Ради. Він містить понад 80 пропозицій щодо удосконалення чинного закону. У разі прийняття цих пропозицій надходження платежів від податку на прибуток збільшаться на 1,4 млрд. грн. у розрахунку на рік. Проект Закону "Про валютне регулювання" об'єднує низку законодавчих актів і враховує практичний досвід роботи у сферах валютного регулювання й валютного контролю. За умов важкого економічного становища в країні та необхідності залучення додаткових коштів до бюджету виникла гостра потреба ввести механізм легалізації капіталу фізичних осіб, тобто здійснити своєрідну податкову амністію. З цією метою підготовлено проект Указу Президента "Про спеціальний режим оподаткування доходів, що легалізуються фізичними особами" і відповідний законопроект.
Не забуто й підприємців. Проект Указу Президента "Про заходи щодо фінансового оздоровлення суб'єктів підприємницької діяльності" спрямований на врегулювання проблеми погашення заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності з податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів і на створення умов для їхнього фінансового оздоровлення.
Зволікання з прийняттям цих законопроектів затримує роботу над проектом Податкового кодексу, який, на думку фахівців, сприймається як своєрідна податкова конституція, що на неї уряд покладає великі надії.
Урядовий проект Податкового кодексу передбачає 25 загальнодержавних і місцевих податків, зборів, обов'язкових платежів замість 33, передбачених чинним законодавством. На думку Олексія Івановича Шитрі, кодекс сприятиме комплексному підходу у врегулюванні податкових відносин, усуненню недосконалості й неузгодженості податкового законодавства, забезпеченню єдиної і порівняно стабільної законодавчої бази оподаткування.
І останній, не менш значущий, аспект у справі оподаткування. Дуже важливо на сьогодні чітко відмежувати політичний момент концепції оподаткування від суто економічних, прагматичних цілей. Набуває масового характеру фіктивне банкрутство. У податковому ж законодавстві немає відповідальності за подібні навмисні дії. Ми всі були свідками того, як зведені нашвидкуруч фінансові піраміди (приміром, трасти) розсипалися і від них лишалися самі борги, яких ніхто не береться компенсувати ошуканим людям.
І урядовці, і народні депутати чітко усвідомлюють, що вирішувати питання банкрутства слід якомога швидше, щоб закласти фінансову базу для майбутнього бюджету, а також увести в дію механізм відповідальності за фіктивне банкрутство[1, 121].
Теоретичні аспекти проблеми
Основні засади та принципи побудови податкового кодексу України
Україна стала на шлях демократичних реформ і формування легітимного правового поля щодо врегулювання фінансово-економічних відносин між усіма суб'єктами суспільного виробництва. Це копітка й довготривала робота. Першочергове завдання сьогодні — підготовка і затвердження Податкового кодексу України.
Робота над формуванням його проекту почалася ще у 1996 році.
Податковий кодекс має бути єдиним комплексним, рамковим законодавчим актом, правові норми якого врегулювали б взаємовідносини у процесі справляння податків, зборів та обов'язкових платежів між усіма суб'єктами економічних відносин і стали основою з формування фінансово-податкової культури усіх і кожного.
Цей кодекс має охопити систему фінансово-правових норм, які окреслили б порядок функціонування й механізм регулювання податкових відносин у межах митних кордонів України, а також відносини із нерезидентами. Водночас слід намітити основні засади податкової політики, її принципи й напрямки, розвиток податкової системи, її зміст, роль і тенденції в умовах реформування й становлення ринкового середовища, перелік податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів, єдину методику їх обчислення і ставки оподаткування. Заодно буде визначено правовий статус платників податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, порядок адміністрування податків і умови застосування фінансових санкцій до платників податків за порушення податкового законодавства, оскарження рішень і дій державних податкових адміністрацій та їх службових осіб. Основна мета Податкового кодексу України — створення правового поля з регулювання податкових відносин у напрямку стимулювання зростання суспільного виробництва та залучення інвестицій у виробничий процес і забезпечення стабільних надходжень доходів до бюджетів усіх рівнів.
У кодексі необхідно закласти такі правові норми, форми й методи щодо мобілізації доходів до бюджету та загальнодержавних цільових фондів, які спрацьовували б на упередження, запобігання різного роду порушенням фінансово-податкового законодавства, а не відстежували їх, як це досить часто відбувається в сучасних умовах, і які сприяли б легалізації тіньових доходів.
Для досягнення цієї мети передбачено такі завдання:
формування стабільної й активної податкової системи, яка забезпечила б постійно зростаючі надходження до бюджетів усіх рівнів і загальнодержавних цільових фондів;
визначення переліку загальнодержавних та місцевих податків і зборів;
розробка дієвого, простого й однозначного у трактуванні та застосуванні механізму справляння податків, зборів і обов'язкових платежів;
забезпечення чіткості й однозначності у визначенні суб'єктів та об'єктів оподаткування;
недопущення дискримінації і забезпечення справедливого підходу при оподаткуванні доходів юридичних та фізичних осіб;
усунення практики подвійного оподаткування;
забезпечення поміркованого зниження податкового навантаження на товаровиробника і виконання податкових зобов'язань;
стимулювання інноваційних та інвестиційних процесів;
забезпечення виконання міжнародних угод у частині оподаткування;
посилення відповідальності за ухилення від сплати податків та приховування об'єктів оподаткування;
гарантія прав і правові можливості оскарження дій податкових органів;
формування ефективного механізму контролю за виконанням податкового законодавства.
Податковий кодекс складатиметься із 16 розділів, 92 глав і 16003 статей.
За змістом кожен із розділів, які поділяються на окремі глави, окреслює основний максимально обмежений напрямок податкової політики. У главах розкривається зміст і основні засади щодо регулювання податкових відносин кожного із напрямків податкової політики.
У статтях розкривається функціональне призначення кожної глави і в цілому окремого розділу, закріплено правові норми щодо регулювання податкових відносин і законодавчого закріплення окремих елементів системи оподаткування.
При підготовці Податкового кодексу планується максимально розширити коло платників податків і вдосконалити наявну систему податкових пільг. Передбачається закласти процесуально-правові норми з метою створення реальних і справедливих умов оподаткування доходів юридичних та фізичних осіб, регулювання податкових відносин між усіма суб'єктами економічних інтересів у процесі формування, розподілу і споживання валового внутрішнього продукту.
Для підвищення конкурентоспроможності українських товарів, купівельної спроможності населення, введення мотиваційно-стимулюючої системи нарахувань на заробітну плату, яка б заохочувала роботодавців нарощувати її розміри, у Податковому кодексі буде знижено рівень нарахування на фонд оплати праці.
Переважним джерелом формування дохідної частини бюджетів усіх рівнів залишатимуться непрямі податки, водночас положення Податкового кодексу мають створити передумови для збільшення надходжень від прямих податків та інших платежів і зборів.
У проекті Податкового кодексу передбачаються відмінності в оподаткуванні великих підприємств та підприємств малого бізнесу. При визначенні ставок оподаткування прибутку окреслено права й обов'язки юридичних і фізичних осіб, зокрема щодо обов'язків їх реєстрації як платників податків у державних податкових органах і присвоєння їм єдиного на всі податки й інші обов'язкові платежі, що входять до системи оподаткування України, ідентифікаційного номера.
Закладаються правові норми й напрямки щодо удосконалення податкового законодавства з метою створення умов для подальшого інтегрування України в світове співтовариство та входження і співпрацю з міжнародними фінансовими інститутами.
Введення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів і єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб дасть можливість податковим органам ефективніше виконувати свої функції щодо контролю за справлянням податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, а також оперативно виявляти порушення податкового законодавства. Усе це сприятиме викорінюванню негативних явищ у податковій політиці й забезпечить поліпшення рівня фінансової культури й етики бізнесу.
У кодексі окреслено види порушень у сфері оподаткування й передбачено міру відповідальності за них. Так, планується застосування адекватних мір покарання за правопорушення у сфері оподаткування. Кримінальні, адміністративні та фінансові санкції за порушення у сфері оподаткування планується встановити у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.
Передбачається підвищення відповідальності платників податку на прибуток за приховування об'єкта оподаткування шляхом застосування фінансової санкції у розмірі донарахованої суми податку замість діючої норми 30%. При цьому планується не застосовувати санкцій (крім пені) до платників податку, які до початку перевірки податковим органом самостійно виявили факт заниження оподатковуваного прибутку, подали до податкового органу розрахунок суми податку і пені та сплатили до бюджету донараховану суму.
Слід зазначити, що положення Податкового кодексу не поширюються на платежі, справляння яких регулюється Митним кодексом України. Не передбачається внесення до Податкового кодексу правових норм валютного регулювання, оскільки вони регулюються окремим законодавчим актом.
До складу загальнодержавних платежів буде віднесено 11 видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, зокрема:
податок на прибуток підприємств;
податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість;
акцизний податок;
мито;
державне мито;
податок на майно;
збір до Державного соціального фонду;
рентні платежі;
збір за забруднення навколишнього природного середовища;
збори за спеціальне використання природних ресурсів. До місцевих податків і зборів буде внесено 12 видів платежів:
податок із реклами;
шкільний податок;
готельний збір;
збір за припаркування автотранспорту;
ринковий збір;
курортний збір;
збір за організацію концертних заходів;
збір за проїзд територією прикордонних населених пунктів;
збір за проїзд автотранспорту, що прямує за кордон і з-за кордону;
збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
збір за надання у користування земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого й невиробничого призначення, індивідуального житла та гаражів у населених пунктах;
збір на соціально-побутові заходи у селищі, селі (самооподаткування);
акцизні податки.
Щодо місцевих податків і зборів у законопроекті передбачено, окрім переліку, граничні розміри ставок та основні засади запровадження їх місцевими органами влади.
Суб'єкти податкових відносин виділяються у такі групи:
підприємства, установи й організації усіх форм власності та фізичні особи, які визнані платниками податків;
Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах, а також міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції;
Державна податкова міліція України та її підрозділи;
У Податковому кодексі даються трактування таких положень, як податок, збір та обов'язковий платіж до бюджету і державних цільових фондів.
Податок визначено як індивідуально безвідплатний, безповоротний, безумовний, нецільовий платіж, що вноситься до бюджету відповідного рівня на підставі акта Верховної Ради України або ради місцевого самоврядування. Сплата податків є конституційним обов'язком кожного платника податків.
Обов'язковий, безповоротний, цільовий внесок, що робиться для формування централізованих грошових фондів держави та має прямий і опосередкований відплатний характер, — це обов'язковий платіж до державного цільового фонду. Збір та інший обов'язковий платіж являє собою безповоротний платіж до бюджету або державного цільового фонду, який має відплатний або компенсаційний характер чи вноситься у зв'язку з наданням державою послуг чи певних прав.
Податками і зборами не можуть бути внески, вклади та інші платежі, які сплачуються за договорами та іншими цивільно-правовими угодами, а також платежі у вигляді штрафів і санкцій за порушення законодавства.
У законопроекті висвітлюються усі види податків, зборів і обов'язкових платежів, їх класифікація на загальнодержавні й місцеві. Визначено порядок встановлення і скасування загальнодержавних та місцевих податків і зборів до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів; надання й скасування податкових пільг; правила розмежування та зарахування податків, зборів і обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів.
Слід зауважити, що ставки, механізм справляння податків, зборів та інших обов'язкових платежів і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім Податкового кодексу та нормативно-правових актів у випадках, передбачених цим законопроектом.
Зміни й доповнення до цього кодексу та законодавства про оподаткування стосовно пільг, ставок податків, зборів та інших обов'язкових платежів, механізму їх сплати можуть вноситися не пізніше як за шість, місяців до початку нового бюджетного року і набирати чинності з початку нового бюджетного року.
Податки, збори та інші обов'язкові платежі, які не внесені до системи оподаткування, сплаті не підлягають.
Встановлення нового або скасування діючого загальнодержавного податку, внесення змін до діючих загальнодержавних податків здійснюється суб'єктами законодавчої ініціативи в установленому порядку шляхом підготовки проекту відповідного закону про внесення змін до цього кодексу та згідно із законодавством про оподаткування.
Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові управління обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
Державна митна служба України, регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління й організації;
органи місцевого самоврядування, які здійснюють контроль за сплатою податків відповідно до цього кодексу;
Національний банк України та його підвідомчі установи, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи;
Головне управління Державного казначейства України, управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відділеннями у районах, містах і районах у містах;
Контрольно-ревізійна служба України.
У Податковому кодексі визначено податкову систему як сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, форм, методів та принципів їх встановлення, зміни й скасування. Податкова система передбачає обчислення, сплату і стягнення, а також організацію роботи щодо контролю за справлянням податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Основними принципами, які покладено в основу реформування податкової системи, є:
обов'язковість сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів;
соціальна справедливість;
рівнонапруженість і пропорційність;
рівність і недопущення проявів податкової дискримінації;
стабільність податкового законодавства;
економічна доцільність;
стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційної активності;
рівномірність сплати;
гнучкість;
гласність;
ефективність адміністрування;
дотримання повноважень у процесі встановлення й скасування податків, зборів та інших обов'язкових платежів;
доступність і однозначність тлумачення норм податкового законодавства.
У законопроекті визначено органи, які мають право встановлювати й скасовувати податки, збори та обов'язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, правові гарантії і дію положень міжнародних договорів із питань оподаткування та основні засади формування, функціонування й реалізації податкового законодавства України.
Місцеві податки і збори, механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до визначеного переліку і в межах граничних розмірів, а також правових норм, установлених Податковим кодексом. Передбачено, що встановлення, скасування та зміни податкових пільг здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього кодексу.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради наділяються правом встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, які надходять до їх бюджетів.
Слід зазначити, що встановлення, скасування та зміна податкових пільг не може запроваджуватися іншими законами України, крім законів про внесення змін до цього кодексу.
У Податковому кодексі висвітлено й визначено терміни, елементи й умови оподаткування у процесі реалізації податкового законодавства. Зокрема, даються визначення платників податків резидентів і нерезидентів та постійних представництв нерезидентів в Україні; фізичних та юридичних осіб, підприємств і їхніх філій, відділень тощо, підприємств за формою власності;
офшорних зон, заборгованості, інвестицій, гоподарської діяльності, цивільно-правових договорів, угод, товару, кредиту, корпоративного права, доходів і джерел їх одержання, санкції, неустойки, податкового обліку.
Необхідно наголосити, що зміст правових норм і кожного елемента системи оподаткування має бути однозначним у трактуванні й застосуванні на практиці оподаткування. Це зніме ряд непорозумінь і порушень податкового законодавства, а також підвищить рівень податкової незалежності й посилить відповідальність усіх суб'єктів під час проведення податкової політики[10, 46].
Податковий кодекс як фактор фінансової стабілізації
Необхідність розробки Податкового кодексу в Україні на офіційному рівні визнана вже давно. Нині підготовлено його концепцію, яка схвалена Кабінетом Міністрів України.
Особливість цієї концепції полягає в еволюційному підході до вдосконалення податкової системи України, відповідно до якого не передбачаються революційні зміни у складі, структурі податків, механізмі їх обчислення і справляння. Передусім має бути збережений діючий порядок обкладання податками, що становлять основу податкової системи України, — ПДВ та податком на прибуток підприємств. Протягом найближчих років повинна залишитися незмінною й орієнтація на формування дохідної частини бюджетів усіх рівнів переважно на основі непрямих податків.
Щодо змін, які відповідно до концепції мають бути внесені у систему оподаткування внаслідок ухвалення Податкового кодексу, то вони стосуються:
1) зниження частки податків, зборів та інших обов'язкових платежів у ВВП. Характерно, що в різних варіантах концепції ця частка змінювалася від 40 до 30% ВВП', що свідчить про її довільне визначення, без належного наукового обгрунтування.
На наш погляд, ні в концепції, ні в самому кодексі немає сенсу цю частку фіксувати.
По-перше, вона не є сталою величиною, а змінюється (навіть при стабільному податковому законодавстві) зі зміною добробуту суспільства, зростанням ВВП.
По-друге, єдиним науковим підґрунтям її визначення на певному етапі розвитку суспільства може бути окреслення функцій, що їх бере на себе держава відповідно до затвердженої концепції державного регулювання та обсягу державних витрат, які необхідні для виконання цих функцій. Оскільки ці питання в Україні не врегульовані, немає об'єктивних підстав для визначення оптимальної на даному етапі частки податків у ВВП;
2) скорочення загальної кількості податків, зборів та інших обов'язкових платежів з 35 до 23. Воно покликане засвідчити серйозність намірів щодо зниження загального рівня оподаткування в країні. Але наскільки це скорочення вплине на реальний податковий тягар, покаже життя. Принаймні такі заходи, як об'єднання кількох податків в один (податків із власників транспортних засобів, на нерухоме майно в один податок на майно), нічого, крім ускладнення податкового законодавства та адміністрування податків, не дасть.
На думку фахівців, скорочення загальної кількості податків, зборів та інших обов'язкових платежів доцільне в таких випадках, коли:
йдеться про скасування неефективних податків чи зборів, надходження від яких до бюджету незначні порівняно із видатками на їх адміністрування;
існує реальна можливість зменшити податковий тягар;
йдеться про об'єднання в один податків, що мають спільну базу оподаткування, єдиний чи схожий порядок і обчислення і справляння, отож їх об'єднання підвищить ефективність податкового адміністрування, зробить податкове законодавство простішим і зрозумілішим для платників;
3) розширення кола платників податків на основі скасування значної кількості податкових пільг та винятків. Справді, проблема податкових пільг для України болюча, оскільки, за словами О.Шитрі, нині 78 тис. платників податків (близько 20% загальної кількості населення) мають ті чи інші податкові пільги, а загальна сума останніх у 1998 р. передбачена в розмірі 1,2 млрд. грн. Однак варто уникати спрощеного підходу до розв'язання цієї проблеми. Нам здається, доцільно розрізняти два види пільг: нестимулюючі пільги, що надаються окремим економічним суб'єктам і фізичним особам незалежно від характеру використання ними доходів, і стимулюючі пільги. Якщо перші необхідно поступово скасовувати, то другі — використовувати ширше з метою податкового регулювання в Україні соціально-економічних процесів.
Розглянемо також передбачені концепцією зміни щодо окремих податків та зборів.
Підґрунтям удосконалення оподаткування доходів фізичних осіб має стати запровадження неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у розмірі доходу, що відповідає вартісній межі малозабезпеченості, та трьох ставок оподаткування (10, 20 і 30%) замість нинішніх п'яти (10, 15, 20, 30 і 40%). Усе це повинно сприяти "зниженню рівня оподаткування громадян із порівняно низькими доходами" та "розширенню бази оподаткування за рахунок залучення доходів, які раніше не оподатковувалися".
Щодо необхідності вилучення із сукупних (валових) доходів будь-якого з платників податку розміру доходу, що відповідає вартісній межі малозабезпеченості, то вона не викликає заперечень. А от зміна ставок податку, на наш погляд, недоцільна.
По-перше, ці ставки існують уже досить давно і платники до них адаптувалися. Тому більш-менш помітного розширення бази оподаткування за рахунок доходів, які раніше не оподатковувалися, скоріш за все не відбудеться.
У цьому переконує досвід зниження податкових ставок в Україні, на яке (зниження) платники, як правило, не реагують (за винятком відверто завищених ставок, наприклад, 90%).
По-друге, в Україні, як і в більшості країн СНД, існує високий рівень соціальної нерівності, значний розрив у доходах високо- і малозабезпечених осіб. Тому в принципі було б доцільним не знижувати, а підвищити максимальну податкову ставку. Але враховуючи рівень податкової культури, правосвідомості, масштаби тіньової економіки, необхідно визнати, що цей захід також не принесе бажаних результатів. Тому найприйнятніший вихід, на нашу думку, полягає в тому, щоб залишити незмінними ставки податку на доходи фізичних осіб.
Справжньому зниженню рівня оподаткування громадян із порівняно низькими й середніми доходами, а отже, формуванню середнього класу, сприяло б не скасування проміжної (15%) та максимальної (40%) податкової ставки (перше підвищить податковий тягар, а друге знизить його для громадян з високим рівнем доходів), а реалізація у процесі удосконалення податку на доходи фізичних осіб таких основних принципів оподаткування:
забезпечення помірно-прогресивного оподаткування доходів фізичних осіб на основі збереження нинішньої шкали і ставок оподаткування;
запровадження неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на рівні, що відповідає вартісній межі малозабезпеченості;
збереження існуючого порядку оподаткування доходів, отриманих не за основним місцем роботи; реалізація соціальне орієнтованої податкової політики шляхом поетапного запровадження соціальних податкових пільг, спрямованих на регулювання таких процесів:
а) сім'ї й народжуваності: запровадження неоподатковуваного мінімуму на кожну дитину незалежно від розміру сукупного оподатковуваного доходу батька чи матері; запровадження вирахувань з оподатковуваного доходу певної суми на дружину, що перебуває на утриманні;
б) дбайливого ставлення до свого здоров'я: вирахування з оподатковуваного доходу витрат на лікування;
в) надання освіти: вирахування з річного оподатковуваного доходу витрат на освіту в межах середньої плати за навчання в середніх і вищих навчальних закладах України;
відмова від податкових пільг, що надаються фізичним особам за їх професійною чи галузевою належністю;
удосконалення механізму оподаткування доходів, одержаних платниками податку у вигляді успадкованого майна та подарунків;
удосконалення механізму оподаткування шляхом завершення процесу введення Державного реєстру фізичних осіб-платників.
1.2.1. Акцизний податок.
Замість назви "акцизний збір" у концепції запроваджено назву "акцизний податок". Очевидно, автори хотіли наголосити на тому, що це один із видів непрямих податків, на відміну від зборів як особливого виду обов'язкових платежів, що стягуються на загальнодержавному і місцевому рівнях. Однак навряд чи це у когось викликало сумнів. Зрозуміло, що акцизний збір — це назва специфічного акцизного податку на противагу універсальному акцизу — ПДВ.
Окрім того, назва "акцизний податок" не розв'язує проблеми однозначного тлумачення цього податку як специфічного акцизу, адже "акцизним податком" можна назвати і ПДВ. Тому якщо вже йти шляхом пошуку найадекватнішої назви для даного виду акцизів, то, можливо, краще запровадити назву "специфічний акцизний податок". Інший вихід — залишити назву "акцизний збір", оскільки вона закріпилася в законодавстві і свідомості платників, до неї звикли, а звичка — досить вагомий аргумент в оподаткуванні.
Концепцією передбачається суттєве скорочення переліку підакцизних товарів, зокрема визначається сім груп підакцизних товарів: спирт етиловий, алкогольні напої; тютюнові вироби; пиво; бензин, дизельне пальне; транспортні засоби та шини до них; ювелірні вироби; зброя та запасні частини до неї. Таким чином, з переліку підакцизних виводяться такі товари, які, на наш погляд, повинні обкладатися акцизним збором: натуральні килими, натуральні хутра, вироби з натуральної шкіри, мобільний зв'язок, антикваріат, і яхти, дорогі меблі з натурального дерева та шкіри, дорогий посуд із покриттям із золота й срібла, високоякісні вироби з фарфору, делікатесні продукти харчування тощо.
Цей захід навряд чи можна виправдати, оскільки обкладання акцизним збором цих товарів хоч якимось чином дає змогу збільшити податкове навантаження на заможні верстви населення, адже цього не можна досягти за допомогою податку на доходи фізичних осіб, переважними платниками якого є мало та середньозабезпечені громадяни.
1.2.2. Податок на майно.
Концепцією передбачається, як уже зазначалося, об'єднати в одному податку три — два нинішніх (податок із власників транспортних засобів та плату за землю) й один іще не запроваджений (податок на нерухоме майно громадян). Навряд чи це доцільно, оскільки і податкові ставки, і податкова база, і порядок оподаткування та стягнення цих податків різні.
Згідно з концепцією виробничі споруди не є об'єктами оподаткування податком на майно. Його платниками в тій частині, де йдеться про оподаткування будівель (житлових будинків або їх частини (квартир), садових будинків, дач, гаражів), будуть фізичні особи. Можливо, за наших умов, щоб не підвищувати податкового навантаження на суб'єктів підприємницької діяльності й не стримувати їхньої економічної активності, це має сенс. А запровадження податку на майно підприємств — справа майбутнього, а не сьогодення.
Щодо оподаткування будівель, споруд, то тут варто передбачити запровадження неоподатковуваного мінімуму та диференційованих податкових ставок залежно від вартості споруд. Цей податок, як і акцизний збір на деякі товари, має виконувати функцію перенесення податкового тягаря на заможні верстви населення, зменшення диференціації у суспільстві.
До Податкового кодексу пропонується внести збір до Державного соціального фонду (зі ставкою 30%) та вилучити збори до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, на обов'язкове соціальне страхування та на обов'язкове державне пенсійне страхування. Ця пропозиція, як нам здається, не до кінця продумана. По-перше, вона потребує обгрунтування, якого в концепції немає. По-друге, об'єднання усіх соціальних фондів в один Державний соціальний фонд ускладнить розв'язання проблеми раціонального використання зосереджених у ньому коштів для задоволення потреб різних груп соціальне не захищених верств населення — чорнобильців, інвалідів, пенсіонерів, безробітних.
Конструктивнішою є ідея об'єднання зборів до різних соціальних фондів у єдиний соціальний податок, який розщеплюється органами Державного казначейства між різними соціальними фондами у певній пропорції. Таке об'єднання було б доцільним, оскільки ці збори мають одну базу оподаткування, схожий порядок обчислення і справляння, з одного боку, а з другого — збереження різних соціальних фондів забезпечило б цільове використання зосереджених у них коштів.
Соціальні податки існують у деяких західних країнах. Цей податок було внесено до проекту Податкового кодексу Російської Федерації, але після обговорення проекту вилучено, хоч сама ідея об'єднання відрахувань до державних соціальних позабюджетних фондів у єдиному податковому платежі була визнана конструктивною і такою, до якої варто повернутися ще раз, після її всебічного додаткового опрацювання.
1.2.3. Місцеві податки і збори.
Концепцією передбачаються зміни до складу місцевих податків і зборів, необхідність яких обґрунтовується тим, що деякі збори, не відіграючи істотної ролі у поповненні місцевих бюджетів, потребують значних адміністративних видатків. Зокрема, пропонується скасувати такі місцеві збори: із власників собак; за право на проведення кіно- та телезйомок; за участь у перегонах на іподромі; за виграш на перегонах; з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; за використання місцевої символіки; за видачу ордера на квартиру; за проведення аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей.
Водночас мають бути запроваджені деякі нові місцеві податки і збори, щодо переліку яких у концепції допущено розбіжності. Так, при визначенні складу загальнодержавних та місцевих податків і зборів називається шкільний податок, який не згадується ні в тексті концепції, ні в структурі Податкового кодексу. Комунальний податок і місцевий податок на прибуток, навпаки, не внесені до складу місцевих податків і зборів, але описані у тексті концепції. Пропонується запровадити нові місцеві збори: за надання у користування земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого й невиробничого призначення, індивідуального житла і гаражів у населених пунктах; на здійснення соціально-побутових заходів у місті, селищі, селі (самооподаткування).
Щодо бажання скоротити перелік місцевих податків і зборів, вилучивши неефективні обов'язкові платежі, то воно, на наш погляд, виправдане. Найбільш спірним є питання запровадження нових місцевих податків — акцизних та податку на прибуток.
Стосовно
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора