МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО
ІНСТИТУТ ЕЛЕКТРОМЕХАНІКИ, ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ І СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНИХ ПРОЕКТІВ (РОБІТ)
ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ТА ЗАОЧНОЇ ФОРМ НАВЧАННЯ
ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ:
7.092203 – «ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНІ СИСТЕМИ АВТОМАТИЗАЦІЇ ТА ЕЛЕКТРОПРИВОД»
7.092204 – «ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНЕ ОБЛАДНАННЯ ЕНЕРГОЄМНИХ ВИРОБНИЦТВ»
КРЕМЕНЧУК 2011
Методичні вказівки щодо оформлення дипломних проектів (робіт) для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальностей: 7.092203 – «Електромеханёічні системи автоматизації та електропривод», 7.092204 – «Електромеханічне обладнання енергоємних виробництв»
Укладачі: асист. А.М. Артеменко,
асист. О.А. Хребтова,
к.т.н., доц. С.А. Сергієнко
Рецензент к.т.н., доц. А.П. Калінов
Кафедра САУЕ
Затверджено методичною радою Кременчуцького національного університету
імені Михайла Остроградського
Протокол №____ від__________
Заступник голови методичної ради _____________ доц. С.А. Сергієнко
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………
1 Галузь використання……………………………………………………
………..5
………..6
2 Загальні положення……………………………………………………..
………..6
3 Оформлення пояснювальної записки………………………………….
3.1 Загальні вимоги…………………………………………………...
3.2 Шифр дипломного проекту……………………………………....
3.3 Виклад тексту записки……………………………………………
3.4 Побудова та рубрикація записки………………………………...
3.5 Реферат………………………………………………………….....
3.6 Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів…………………………………………………………………….
3.7 Зміст……………………………………………………………….
3.8 Висновок…………………………………………………………..
3.9 Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів…………..
3.10 Нумерація аркушів і сторінок…………………………………..
3.11 Оформлення ілюстрацій………………………………………...
3.12 Побудова таблиць ……………………………………………….
3.13 Формули та рівняння……………………………………………
3.14 Оформлення додатків…………………………………………...
3.15 Посилання та перелік посилань………………………………...
………..8
………..8
………..9
…….....10
………11
………13
………14
………15
………15
………15
………16
………16
………18
………20
………23
………24
4 Загальні правила оформлення графічної частини…………………….
4.1 Формати…………………………………………………………...
4.2 Оформлення аркушів графічної частини………………………..
4.3 Основні написи……………………………………………………
4.4 Інші вказівки………………………………………………………
Список літератури………………………………………………………...
………26
………26
………27
………27
………29
………31
Додаток А Зразок обкладинки дипломної роботи……………………..
Додаток Б Зразок обкладинки дипломного проекту…………………....
Додаток В Зразок титульної сторінки комплексного дипломного проекту ……………………………………………………………………
Додаток Г Зразок титульної сторінки дипломного проекту…………...
Додаток Д Оформлення аркуша технічного завдання на дипломний проект (роботу)……………………………………………………………
Додаток Е Оформлення відомості дипломного проекту……………….
Додаток Ж Оформлення реферату дипломного проекту………………
Додаток И Оформлення переліку умовних позначень…………………
Додаток К Оформлення змісту дипломного проекту…………………..
Додаток Л Оформлення вступу дипломного проекту………………….
Додаток М Оформлення висновку дипломного проекту………………
Додаток Н Оформлення переліку використаних джерел в
дипломному проекті……………………………………………….……...
Додаток П Оформлення сторінки обкладинки додатків……………….
Додаток Р Оформлення додатків у дипломному проекті………………
Додаток С Оформлення аркуша пояснювальної записки дипломного проекту з основним написом за формою 2……………………………...
Додаток Т Оформлення аркуша пояснювальної записки дипломного проекту з основним написом за формою 2а…………………………….
Додаток У Відмінності в оформленні дипломних проектів і
дипломних робіт…………………………………………………………..
Додаток Ф Відомість дипломного проекту при оформлені графічного матеріалу у додатку…………………………………………..…………...
………32
………33
………34
………35
………36
………38
………39
………40
………41
………43
………44
………45
………46
………47
………48
………49
………50
...……51
ВСТУП
Заключним етапом навчальної підготовки студента у ВНЗ є дипломне проектування та захист дипломного проекту (дипломної роботи).
Дипломне проектування – це творча, самостійна робота, під час якої студентові необхідно продемонструвати вміння розв’язувати інженерні задачі, користуватись науково-технічною літературою, математичними методами, обчислювальною технікою.
Основна задача дипломного проектування – виконання повного аналізу й розрахунку конкретної системи, пристрою, елемента автоматики або інформаційно-вимірювальної техніки. Одночасно досягають і навчальної мети, що полягає в систематизації, закріпленні та розширенні теоретичних і практичних знань студента, більш глибокому вивченні спеціального розділу окремих дисциплін.
Проект уважається виконаним, коли пояснювальна записка і весь графічний матеріал оформлені відповідно до вимог діючих стандартів.
Відповідальність за правильність прийнятих рішень, обгрунтувань, розрахунків та якість оформлення несе студент – автор проекту (роботи).
Відомості, якими необхідно керуватися при виконанні схем, текстової інформації, наведені в стандартах, а також в іншій технічній літературі.
У даних методичних вказівках систематизовані основні положення державних стандартів з оформлення дипломних проектів (робіт).
Викладення матеріалу методичних вказівок подано відповідно до вимог ДСТУ 3008-95.
1 ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ
Дані вказівки розроблені на основі Державних стандартів, що діють в Україні: Єдиної системи конструкторської документації (ЕСКД), Державної системи забезпечення єдності вимірів, Системи інформаційно-бібліографічної документації і ДСТУ 3008-95.
Дані вказівки містять загальні вимоги щодо оформлення дипломних проектів (робіт) студентами Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського (КНУ).
Додаткові специфічні вимоги, що не суперечать стандартам, можуть установлюватися випускаючими кафедрами шляхом видання відповідних методичних документів, затверджених на засіданні кафедри.
Відхилення від даних вимог знаходять відображення у відгуку керівника дипломного проекту (роботи) і, як правило, призводять до зниження оцінки, яка виставляється ДЕК. За наявності грубих відхилень завідувач випускаючої кафедри має право не допустити дипломний проект (роботу) до захисту до усунення зазначених відхилень.
2 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Дипломний проект (робота) розглядається в даних методичних вказівках як комплект технічної документації, що містить креслення (графічну частину) і пояснювальну записку (текстові частини).
Дипломний проект повинен передбачати проектування нового електромеханічного обладнання, систем електропривода, вузлів автоматизованого технологічного процесу.
Дипломна робота, як правило, не пов'язана з проектуванням і може мати науково-дослідний, аналітичний, розрахунковий характер або мати на меті розробку програмного засобу для ЕОМ.
Дипломний проект (робота) повинен мати елементи новизни.
Дипломний проект (робота) виконується студентом індивідуально та самостійно під керівництвом і при консультації керівника дипломного проекту (роботи), що затверджується наказом по університету, і консультантів з окремих частин, призначених завідувачами відповідних кафедр за узгодженням із завідувачем випускаючої кафедри. Консультантом із загальної та спеціальної частин є, як правило, керівник дипломного проекту (роботи).
Керівниками дипломних проектів (робіт) можуть бути викладачі випускаючої кафедри або кваліфіковані фахівці підприємств, установ та організацій.
Випускаючою кафедрою призначається викладач, який здійснює нормоконтроль дипломних проектів і робіт. До обов'язків нормоконтролера входить перевірка виконання вимог діючих стандартів та інших нормативних документів при розробці дипломного проекту (роботи), наявності й правильного оформлення посилань на них.
Дипломний проект (робота) повинен мати всі необхідні підписи. Підписування виконується в наступному порядку:
студентом – автором проекту (роботи);
консультантами з відповідних частин;
керівником дипломного проекту (роботи);
відповідальним за нормоконтроль;
завідувачем випускаючої кафедри.
За відсутності хоча б одного з зазначених підписів дипломний проект (робота) до захисту не допускається.
Теми дипломних проектів (робіт) розробляються випускаючими кафедрами з урахуванням вимог кваліфікаційної характеристики фахівця, актуальності з погляду розв’язування реальних виробничих задач, схильностей і побажань студента. Тема повинна бути досить чітко сформульована і визначати однозначно коло питань, що підлягають розробці.
Теми дипломних проектів (робіт) затверджуються та закріплюються за студентами наказом по університету. Завдання на окремі частини проекту розробляються відповідними кафедрами та узгоджуються із завідувачем випускаючої кафедри.
Дипломний проект (робота) уважається реальним, якщо виконана хоча б одна з наступних умов:
– тема дипломного проекту (роботи) є частиною госпдоговірної або держбюджетної науково-дослідної роботи, яка виконується університетом;
– дипломний проект (робота) виконаний за рекомендацією підприємства або є частиною проекту, який виконується в інтересах підприємства;
– до проекту додані документи, що підтверджують його практичне застосування (упровадження).
Дипломний проект (робота) може бути частиною комплексного дипломного проекту (роботи), що виконується декількома студентами. Комплексні дипломні проекти можуть бути кафедральними, міжкафедральними і між ВНЗ.
Загальний обсяг графічної частини повинен бути не менш ніж сім аркушів для дипломних проектів (робіт). Загальний обсяг пояснювальної записки – від 120 до 150 рукописних сторінок чи 100–120 аркушів друкарського тексту. Розділи неосновної частини повинні займати не більш ніж 12 аркушів кожний.
Структура дипломного проекту (роботи) і обсяг окремих частин пояснювальної записки встановлюється випускаючою кафедрою.
3 ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ
3.1 Загальні вимоги
Пояснювальна записка до дипломного проекту або роботи (далі – записка) повинна бути написана студентом власноручно, розбірливим почерком, чисто й акуратно, однаковою пастою на аркушах білого паперу форматом А4 (210 x 297 мм) або друкарським способом (за допомогою комп'ютерної техніки) 14 шрифтом Times New Roman, на одному боці аркуша. Рисунки й таблиці великого розміру допускається виконувати на аркушах A3 (297 x 420 мм). На одній сторінці допускається не більше трьох виправлень, зроблених акуратно і розбірливо (допускається застосування коректора).
Записка повинна містити обкладинку, титульну сторінку, технічне завдання, реферат і відомість дипломного проекту. Технічне завдання і відомість дипломного проекту оформлюються на бланках (технічне завдання заповнюється студентом обов’язково від руки).
Кожна сторінка записки повинна мати рамку й основний напис відповідно до ДСТ 2.104. Основний напис за формою 2 (додаток С) виконується на першій сторінці кожного розділу записки, а також на розділі «ВСТУП». На інших сторінках записки основний напис виконується за формою 2а (додаток Т). На титульній сторінці, сторінці технічного завдання, сторінці реферату, сторінці змісту, сторінці висновку, сторінціі переліку використаних джерел основний напис не виконується.
Підпис керівника дипломного проекту (роботи) на всіх частинах записки є обов'язковим.
Відстань від рамки сторінки до меж тексту на початку і в кінці рядків повинна дорівнювати не менше ніж 3 мм. Відстань від верхнього і нижнього рядка тексту до верхньої або нижньої рамки – не менше ніж 10 мм. Відступ абзацу – 1,25 см.
Відмінності в оформленні дипломного проекту та дипломної роботи наведені в додатку У.
Записка повинна мати жорстку палітурку з написом «ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ» або «ДИПЛОМНА РОБОТА».
3.2 Шифр дипломного проекту
Перші два знаки загальної структури позначення креслень і записки визначають шифр документа «ДП».
Наступні два знаки «11» – це рік розробки дипломного проекту.
Наступні три знаки визначають факультет університету, тобто «ІЕЕСУ»,
У наступних трьох цифрах містяться останні три номери спеціальності, наприклад «203».
У наступних трьох цифрах необхідно зазначити останні три номери залікової книжки, наприклад «487».
При виконанні робочих креслень у наступних трьох знаках вказується номер аркуша креслення, наприклад «001» тощо. При оформленні пояснювальної записки ці знаки заповнюють цифрою нуль «000».
Для вказівки документів додатково проставляють шифр документа, наприклад, «ВП» – відомість проекту,. «СП» – специфікація, «ПЗ» –пояснювальна записка, «СК» – складальне креслення.
Приклад
ДП.11.ІЕЕСУ.203.487.000.ПЗ
3.3 Виклад тексту записки
Записка, як правило, оформлюється державною українською мовою. Допускається оформлення записки російською або іншою іноземною мовою за рішенням кафедри, однак обкладинка, титульна сторінка, технічне завдання, відомість проекту – оформлюються тільки державною українською мовою.
Текст записки викладається, як правило, у безособовій формі, наприклад,
«... проектом передбачено ... або ... проектом передбачається...» При описі операцій, виконуваних людиною, рекомендується використовувати третю особу множини або однини, наприклад: «подачу дуття закінчують..., майстер допускає зварника до роботи ...» У математичних викладеннях допускається використовувати першу особу множини, наприклад: «... з огляду на рівняння (1.5) і (1.6) ...».
При описі роботи механізмів, автоматичних пристроїв тощо рекомендується використовувати третю особу однини, наприклад: «... автомат формує сигнал...».
Виклад від першої особи однини не допускається (крім цитат). Наприклад, не можна писати: «Я в своєму проекті...» У тексті записки (крім цитат) не допускається:
застосовувати звороти розмовного мовлення;
застосовувати застарілі й жаргонні терміни та вирази;
застосовувати скорочення слів, крім установлених діючими стандартами і загальноприйнятих у літературній мові.
У тексті записки, за винятком формул, таблиць і рисунків, не допускається:
застосовувати математичний знак мінус ( – ) перед негативними розмірами (варто писати слово «мінус»);
застосовувати умовні позначення, прийняті на кресленнях, наприклад знак діаметра;
– застосовувати індекси стандартів та інших документів без указівки номера, наприклад: правильно: ... відповідно до ДСТУ 1.0-93; неправильно ... відповідно до ...;
– застосовувати без числових значень знаки <, >, =, :,.
У записці варто застосовувати стандартизовані найменування, позначення одиниць фізичних величин (систему SI).
Якщо в тексті дається ряд числових значень, виражених в однакових одиницях, то позначення одиниці вказують тільки після останнього числового значення, наприклад: ... 1,50; 1,75; 2,00 м ... або ... від 1 до 5 мм.
Числові значення розмірів варто вказувати з необхідною точністю, при цьому в ряду розмірів (у тому числі в таблицях) здійснюють вирівнювання числа знаків після десяткової коми, наприклад: 1,50; 1,75; 2,00. У необхідних випадках варто застосовувати математичне округлення, наприклад: правильно: ... продуктивність цеху 10000 т на рік, ... неправильно:... продуктивність цеху 10002,4864 т на рік.
3.4 Побудова та рубрикація записки
Послідовність розміщення матеріалу в записці до дипломного проекту повинна бути наступною:
обкладинка (додатки А, Б);
титульна сторінка (додатки В, Г);
технічне завдання (додаток Д);
відомість проекту (додатки Е, Ф);
реферат (додаток Ж);
перелік умовних позначень (додаток И);
зміст (додаток К);
вступ (додаток Л);
спеціальна частина;
інші частини;
висновок (додаток М);
перелік використаних джерел (додаток Н);
додатки.
Титульну сторінку записки виконують за формою додатків В та Г. При оформленні титульної сторінки використовується 14 шрифт Times New Roman.
Частини записки повинні мати порядкові номери в межах усієї записки. Вступ, висновок і перелік посилань не нумерують. Номери частин позначають арабськими цифрами без крапки і записують з абзацу перед заголовком частини.
Частини записки прирівнюються до розділів, передбачених ДСТ 2.105-95 і ДСТУ 3008-95. Частини записки за необхідності розділяють на підрозділи, а їх, у свою чергу, на пункти і підпункти. При цьому кожна із зазначених структурних одиниць повинна містити не менше ніж дві структурні одиниці нижчого рівня.
Частини записки та їх підрозділи повинні мати заголовки. Пункти й підпункти можуть не мати заголовків.
Номер підрозділу, пункту або підпункту складається з номера структурної одиниці вищого рівня і номера даної структурної одиниці, розділених крапкою. Наприкінці номера крапку не ставлять. Номер структурної одиниці вказують перед її заголовком, а за його відсутності – перед початком тексту даної структурної одиниці.
Усередині структурної одиниці будь-якого рівня можуть бути наведені перерахування. Перед перерахуванням ставлять двокрапку.
Кожну частину записки починають з нового аркуша. Текст кожної структурної одиниці починають з абзацу.
Заголовки варто писати (друкувати) великими літерами (наприклад: «ВСТУП») без крапки в кінці, не підкреслюючи. Якщо заголовок складається з декількох речень, їх розділяють крапкою.
Перенос слів у заголовках не допускається.
Відстань між попереднім текстом і заголовком повинна бути в два-три рази, а відстань між заголовком і наступним текстом – у півтора-два рази більшою ніж міжрядковий проміжок звичайного тексту. Не допускається розміщувати назву підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено менше трьох рядків тексту. Якщо, навпаки, заголовок розміщено на початку сторінки, але не на першому рядку, то перед ним має зберігатися не менше чотирьох рядків попереднього тексту.
3.5 Реферат
Реферат призначений для ознайомлення із запискою.
Він повинен бути коротким, інформативним і містити відомості, що дозволяють прийняти рішення про доцільність читання всієї записки.
Реферат має бути розміщений за сторінкою відомісті проекту, починаючи з нової сторінки.
Реферат повинен містити:
відомості про обсяг записки, кількість частив записки, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел переліку посилань;
текст реферату,
перелік ключових слів.
Текст реферату має відображати інформацію, подану в записці, і, як правило, у такій послідовності:
об'єкт дослідження або розробки;
мета роботи;
методи дослідження й апаратура;
результати та їх новизна;
основні конструктивні, технологічні й техніко-експлуатаційні характеристики та показники;
ступінь упровадження;
взаємозв'язок з іншими роботами;
рекомендації про використання результатів роботи;
сфера застосування;
економічна ефективність;
значущість роботи та висновки;
прогнозні припущення про розвиток об'єкта дослідження або розробки.
Частини реферату, до яких відсутні відомості, опускають.
Реферат необхідно виконувати обсягом не більш ніж 500 слів, і бажано, щоб він розташовувався на одній сторінці форматом А4.
Ключові слова, важливі для розкриття суті дипломного проекту (роботи), якщо формулюються, розташовують після тексту реферату або окремо на сторінці «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ».
Перелік ключових слів включає від 5 до 15 слів (словосполучень), надрукованих великими літерами в називному відмінку в рядок через коми.
3.6 Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів
Аркуш «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ» розташовують безпосередньо після реферату на новій сторінці.
Перелік повинен розташовуватися колонкою. Зліва в алфавітному порядку наводять умовні позначення, символи, одиниці, скорочення та терміни, справа – їх детальну розшифровку.
3.7 Зміст
Зміст розташовують безпосередньо після переліку умовних позначень, починаючи з нової сторінки.
У змісті повинні бути зазначені порядкові номери (якщо вони є) і заголовки всіх структурних одиниць записки (крім реферату, переліку умовних позначень), включаючи вступ, висновок, перелік посилань і додатки. Пункти і підпункти, які не мають заголовків, у змісті не вказують.
Номер і заголовок кожної структурної одиниці пишуть (друкують) з нової сторінки, на якій починається дана структурна одиниця.
Слово «ЗМІСТ» записують у вигляді заголовка симетрично тексту,
3.8 Висновок
У висновку до дипломного проекту (роботи) коротко формулюють зміст усіх частин записки й отримані результати, включаючи характеристику прийнятих проектних, конструкторських і технологічних рішень та їх ефективність із технічної, економічної, соціальної й екологічної точок зору.
3.9 Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів
Розділи, підрозділи, пункти, підпункти пояснювальної записки слід нумерувати арабськими цифрами.
Розділи записки повинні мати порядкову нумерацію в межах викладу суті і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1,2,1 тощо.
Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу та порядкового номера підрозділу, розділених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2 тощо.
Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу й порядкового номера пункту або номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, розділених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2 або 1.1.1, 1.1.2 тощо. Якщо текст підрозділяють тільки на пункти, їх варто нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами.
Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту та порядкового номера підпункту, розділених крапкою, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 тощо. Якщо розділ, не маючи підрозділів, поділяється на пункти й далі – на підпункти, номер підпункту складається з номера пункту й порядкового номера підпункту, розділених крапкою, наприклад, 1.1.3, 1.2.1 тощо. Після номера підпункту крапку не ставлять.
Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його не нумерують.
3.10 Нумерація аркушів і сторінок
Сторінки рахують з титульної (включаючи її), а проставляють номер уперше на сторінці «ВСТУП».
Сторінки дипломного проекту (роботи) варто нумерувати арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації по всьому тексту записки.
Титульну сторінку включають до загальної нумерації сторінок. Номер на титульній сторінці не проставляють.
Ілюстрації й таблиці, розташовані на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок.
3.11 Оформлення ілюстрацій
Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) варто розташовувати у звіті безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути дані посилання.
Рисунки мають бути виконані чітко й акуратно, із застосуванням креслярських інструментів.
Рисунки можуть бути виконані безпосередньо на сторінках записки або виготовлені окремо на білому або міліметровому папері. Дозволяється використання ксерокопій (сканування), але чітко відредагованих.
Рисунки можуть бути виконані тушшю, олівцем, фломастером, фарбою або пастою чи роздруковані на принтері. Допускається використання різних кольорів.
Рисунки розташовують, як правило, на окремих сторінках записки. Допускається розміщення на одній асторінці декількох рисунків, а також розміщення невеликих рисунків безпосередньо в тексті записки.
Рисунки нумеруються в межах кожної частини записки двома цифрами – номером частини і порядковим номером рисунка, розділеними крапкою.
На всі рисунки повинні бути посилання в тексті, наприклад: ... наведено на рис. 1.2.
Кожний рисунок повинен мати назву. Після назви рисунка крапку не ставлять.
Наприклад : Рисунок 2.1 – Механічна характеристика
За необхідності над номером і найменуванням рисунка розміщують пояснювальні дані (розшифровку номерів позицій на кресленні або ескізі, позначень кривих на графіку тощо).
Графіки, як правило, повинні мати координатні осі та координатну сітку. На гістограмах, колових (секторних) діаграмах тощо допускається координатні осі та сітку не зображувати за умови, що масштаб розмірів зазначений іншим способом.
На координатних осях графіка необхідно наносити значення перемінних розмірів у вигляді шкал у лінійному або нелінійному масштабі.
Поруч із розподілами координатної сітки і (або) із ділильними штрихами шкали повинні бути зазначені відповідні значення розмірів. Допускається використовувати додаткові ділильні штрихи без указівки відповідних їм значень. Якщо початок відліку обох шкал – нуль, його вказують раз у точці перетину шкал. Числа в шкалах варто розміщувати поза полем графіка і розташовувати горизонтально.
Допускається паралельно основній шкалі графіка розташовувати додаткові шкали.
Найменування фізичної величини, відкладеної на графіку, указують текстом паралельно відповідній шкалі. Позначення одиниці фізичної величини (якщо вона має розмірність) указують після її найменування через кому. Літерне позначення розміру (за необхідності) указують перед позначенням одиниці, виділяючи комами. Напис розташовують поза полем графіка. Наприкінці напису крапку не ставлять.
Осі шкал виконують суцільною основною лінією, координатну сітку й ділильні штрихи – суцільною тонкою лінією, криві на полі графіка виконують суцільною лінією. Якщо на графіку зображено дві й більше кривих, допускається виконувати їх лініями різного типу (суцільними, штриховими й ін.) або різного кольору,
Точки, отримані виміром або розрахунком, позначають на графіку кружками, хрестиками або іншими умовними знаками. Допускається наносити точки у вигляді хрестів або еліпсів розсіювання.
За необхідності лінії й точки графіка позначають арабськими цифрами або літерами. Перетинання ліній і написів не допускається. При нестачі місця в лінії роблять розрив. Позначення пояснюють у написі під рисунком.
Графіки, що схематично зображують характер залежності, допускається виконувати без шкал і координатної сітки. У цьому випадку осі графіка закінчуються стрілками, що вказують напрям зростання фізичної величини. Такі графіки виконуються тільки в лінійному масштабі.
3.12 Побудова таблиць
Цифровий матеріал, як правило оформляють у вигляді таблиць відповідно до рисунка 3.1. Горизонтальні й вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, а також лінії, що обмежують таблицю зліва, справа та знизу, можна не проводити, якщо їх відсутність не заважає користуванню таблицею.
Рисунок 3.1 – Форма таблиці
Таблицю варто розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути посилання в пояснювальній записці.
Таблиці варто нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад, «Таблиця 3.1 – Результати розрахунку паспортних даних АД».
Таблиця повинна мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і розміщують над таблицею. Назва повинна бути короткою й відображати зміст таблиці.
Якщо рядки і графи таблиці виходять за формат сторінки, таблицю поділяють на частини, розташовуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку. При цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку і боковик.
Слово «Таблиця ____» указують раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами таблиці пишуть: «Продовження таблиці ____» зі вказівкою номера таблиці.
Заголовки граф таблиці друкують із великих літер, а підзаголовки – із малих, якщо вони складають одне речення із заголовком.
Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть із великої літери. Наприкінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять.
Інші вимоги до виконання таблиць – відповідно до діючих стандартів на технічну документацію.
За відсутності окремих даних у таблиці варто ставити прокреслювання (тире). Таблицю, як правило, поміщають під текстом, у якому дано посилання на неї, або на наступній сторінці. Допускається розташовувати таблицю вздовж довгого боку сторінки таким чином, щоб вона читалася при повороті записки на 90 градусів за годинниковою стрілкою. Таблиці, що мають другорядне значення, допускається виносити в додаток.
3.13 Формули та рівняння
Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.
При написанні формул необхідно дотримуватись нижчезазначених розмірів символів і стилів їх написання.
Формули та рівняння в пояснювальній записці (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатку) варто нумерувати порядковою нумерацією у межах розділу.
Номер формули або рівняння складається з номера розділу та порядкового номера формули або рівняння, розділених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу.
Номер формули або рівняння вказують на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.
Розміри:
Стилі:
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули або рівняння, варто наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони подані у формулі або в рівнянні.
Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта варто давати з нового рядка. Перший рядок і числовий коефіцієнт варто давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.
Приклад
«Відомо, що
, (3.1)
де Ml, М2 – математичне сподівання;
, – середнє квадратичне відхилення міцності та навантаження».
Якщо необхідно навести числове значення величини, то його записують після розшифрування.
Наприклад: «Кінетичну енергію Е, Дж, находять за формулою:
, (3.2)
де т – маса матеріальної точки, що дорівнює 0,5 кг;
V – швидкість руху, що дорівнює 30 м/с».
Допускається застосовувати позначення одиниць фізичних величин у поясненнях позначень величин.
Одиниці виміру, за необхідності, беруть у квадратні дужки.
Наприклад:
[м/с], (3.3)
де s – шлях, м;
t – час, с.
Числову підстановку та розрахунок виконують з нового рядка, не нумеруючи. Одиницю виміру беруть в круглі дужки. Наприклад,
(м/с).
Переносити формули або рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак операції на початку наступного рядка повторюють. При переносі формули або рівняння на знаку операції множення застосовують знак «х».
Формули, що випливають одна з одної та не розділені текстом, відокремлюють.
Приклад
і , (3.4)
і . (3.5)
3.14 Оформлення додатків
Записка за необхідності може мати додатки, що помішають після переліку посилань. Додатки варто оформляти як продовження записки на її наступних сторінках, або у вигляді окремої частини, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті пояснювальної записки.
У додатках поміщають матеріал, що доповнює текст записки. Допускається поміщати специфікації до креслень графічної частини, оформлені відповідно до вимог діючих стандартів.
Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках пояснювальної записки, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично щодо тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком великими літерами повинно бути надруковано слово «Додаток ___» і велика літера, яка позначає додаток.
Титульну сторінку «ДОДАТКИ» оформлюють відповідно до додатка Н.
Додатки варто позначати послідовно великими літерами українського алфавіту, за винятком Ґ,Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.
Додатки повинні мати спільну з іншою частиною звіту наскрізну нумерацію сторінок.
За необхідності текст додатка може бути розділений на розділи, підрозділи, пункти й підпункти, які варто нумерувати в межах кожного додатка відповідно до вимог 3.8. При цьому перед кожним номером проставляють позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; Г.3.1 – підрозділ 3.1 додатка Г; Д4.1.2 – пункт 4.1.2 додатка Д.
Наявні в тексті додатка ілюстрації, таблиці, формули та рівняння варто нумерувати в межах кожного додатка (додаток П), наприклад, рисунок Г.З – третій рисунок додатка Г; таблиця А.2 – друга таблиця додатка А; формула (А.1) – перша формула додатка А.
Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад: рисунок А.1, таблиця А.1, формула (В.1).
При посиланнях у тексті додатків на ілюстрації, таблиці, формули та рівняння рекомендується писати: «... на рисунку А.2 ...»; «... на рисунку А.1...»; «... у таблиці Б.З ...»,«... за формулою (В.1)...»,«... у рівнянні (Г.2)...
Джерела, що цитуються тільки в додатках, повинні розглядатися незалежно від тих, що цитуються в основній частині звіту, і повинні бути перераховані наприкінці кожного додатка в переліку посилань.
Форма цитування, правила впорядкування переліку посилань і виносок повинні бути аналогічними прийнятим в основній частині звіту. Перед номером цитати й відповідним номером у переліку посилань і виносках ставлять позначення додатка.
У тексті записки на всі додатки повинні бути дані посилання. Посилання на поміщені в додатках специфікації до графічної частини допускається не наводити.
Усі додатки повинні бути перераховані в змісті записки з указівкою їх номерів, заголовків і номерів сторінок, на яких вони починаються.
3.15 Посилання та перелік посилань
Перелік джерел, на які посилаються у спеціальній частиш пояснювальної записки, повинен бути наведений наприкінці тексту записки, починаючи з нової сторінки. У відповідних місцях тексту повинні бути посилання. Посилатися слід, як правило, на джерело в цілому.
Перелік посилань у вигляді бібліографічного опису використаних джерел поміщають перед додатками, починаючи з нової сторінки. Джерела розміщують у порядку їх згадування в тексті записки та позначають порядковими номерами арабськими цифрами, що вказують перед бібліографічним описом джерела, відділяючи від нього крапкою. Допускається використання іншого порядку розташування джерел у переліку (алфавітного, хронологічного й ін.).
Використання запозичених даних без указівки джерела не допускається і розглядається як плагіат.
Посилання на джерело проводиться у вигляді його порядкового номера в переліку посилань, що беруть у квадратні дужки, у яких допускається вказувати додаткову інформацію. Якщо необхідно посилатися відразу на декілька джерел, їх номери вказують через кому або тире. Приклади:
«Цьому питанню присвячені роботи [2, 4-7]. Розрахунок ведемо за формулою [ 4 ]
А = a·d·c».
Зазначений коефіцієнт дорівнює 1,76 [16, таблиця 1.4].
І. Ньютон [15, с. 4] говорив: «……».
При посиланні на розділ, підрозділ, пункт, підпункт або перелік даного документа слід писати: "... відповідно до розділу 3 ..."; "... згідно з підрозділом 3.1 ..."; " .. згідно з пунктом 4.2.2 ..."; "... зазначеного у переліку 2...".
Посилання на таблиці, ілюстрації, формули і додатки даного документа подають таким чином:
"... наведено у таблиці 2.4" або "...наведено у табл. 2.4";
"... подано у таблиці 6.1" або "... подано у табл. 6.1";
"... згідно з рисунком 3