контрольна робота. Контрольна робота з Культурологія. Робота № 521101

Перехід до торгівельного партнера Binance

контрольна робота

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет водного господарства та природокористування

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Кафедра філософії

Інформація про роботу

Рік:

2013

Тип роботи:

Контрольна робота

Предмет:

Культурологія

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України Національного університету водного господарства та природокористування Кафедра філософії Контрольна робота з курсу «Культурологія» Варіант 19 Зміст Масова культура як культурно-історичний феномен ХХ ст. Г’юм Д. «Про походження справедливості і власності». Визначити поняття: анімізм, класицизм, постмодернізм, «золоте правило моралі», вербальна комунікація, твір мистецтва. Тести Хто започаткував процеси Реформації : а) Томас Мюнцер б) Мартін Лютер в) Жан Кельвін г) Петрарка 4.2 Наука про становлення чуттєвої культури людини – це: а) філософія б) етика в) естетика г) культурологія Масова культура як культурно-історичний феномен ХХ ст. Культура — це дзеркало, в якому відбивається людина в усій повноті своїх дій, прагнень, вчинків, почуттів. Якщо ж говорити про сучасність, важко навіть передати, що б відбило уявне дзеркало людської культури. Як в страшній, проте реалістичній казці, сучасна людина як житель королівства кривих дзеркал постала б перед ним в усій потворності, кричущій викривленості традицій, норм, орієнтирів. Але, якщо в казці герой розбиває своє криве дзеркало, людина XXI століття лише намагається зазирнути в той образ, який спливає на скляній поверхні. Сучасна людина вже розуміє, що там, в задзеркаллі, власна постать їй не подобається. Але до радикальних дій щодо зміни ситуації вона поки ще не перейшла, адже не знає в якому напрямку рухатися... Культуру слід розглядати як багатовимірну систему, що вибудовується через функціонування певних історичних типів з їх оригінальними характерними ознаками, принципами, механізмами. Кожний культурний історичний тип розгортається як складно організований процес, в межах якого функціонують різноманітні, контрастні, часом протилежні явища. Так, одним з визначальних смислових векторів сучасної культури виступає співіснування таких культурних феноменів протилежного звучання, як масова та елітарна культури. Вони не тільки уособили актуальне для європейської людини коло культурних проблем початку XX століття, але й фундаментально вплинули на сучасну культурну ситуацію, яка характеризується пошуками шляхів подолання розриву між елітарною та масовою культурами, традиціями і новацією, Заходом і Сходом, розгортанням «багатовимірного діалогу» , що уособлює спосіб існування культури і людини в культурі. Крім того, необхідно зважити на те, що симптоматичною прикметою сучасності видається необхідність поєднати зусилля всього людства перед лицем глобальних проблем. За численними прогнозами, саме в масштабній взаємодії на всіх рівнях життєдіяльності і простежується спосіб подолання роз'єднаності окремих людей та світової спільноти в цілому. У контексті заявленої проблеми вкрай необхідним напрямком виступає вивчення саме масової культури як соціального феномену XX століття, аналіз та виокремлення деяких характерних ознак якого і є метою нашої роботи. Проблема масової культури залишається не тільки актуальною проблемою сучасності, але й за рівнем своєї значущості і поширення в сучасному світі може істотно впливати на культурну ситуацію майбутнього. Витоки формування проблеми масової культури слід шукати у XVIII столітті, коли Гете і Шиллер вперше використали термін «масова культура та масове мистецтво». В XIX столітті над проблемою масової культури одним з перших почав розмірковувати Ніцше, який гостро звинувачував свого колишнього кумира Вагнера в потрафлянні масовому смаку. Вагомого звучання проблема масової культури набула в XX столітті, коли в 20-х роках Ортега-і-Гасет, усвідомивши неминучу загрозу, обрушився з критикою на масове мистецтво. З XX століття феномен масової культури досить широко аналізується в літературі, його різноманітні аспекти вивчають філософи, соціологи, культурологи, мистецтвознавці. Але не дивлячись на те, що масова культура знаходиться у фокусі численних досліджень, проблема дефініції цього феномену все ще залишається актуальною. На наш погляд, спроби дати вичерпне визначення масової культури, які можна зустріти в дослідженнях, присвячених зазначеній проблемі, поки що не в повній мірі досягають своєї мети. Не ставлячи собі за мету вирішити це складне завдання в рамках даної роботи, ми намагаємося наблизитися до його вирішення, акцентувавши принаймні найбільш прийнятні й широко вживані в дослідницькій літературі сутнісні характеристики цього культурного феномену XX століття. В сучасній літературі найбільш поширеним є комплексний аналіз масової культури. Наприклад, К. М. Шапінська розглядає масову культуру як історичний феномен, що склався в епоху індустріалізації і отримав особливо широке розповсюдження в період зростання інформаційних технологій. Б. Н.Воронцов, виділяючи ті ж аспекти, говорить про те, що зазначене явище могло сформуватися лише в країнах класичного (західного) капіталізму, де пануючою є ідеологія індивідуалізму. Ці моменти є загальноприйнятними серед дослідників. Але на шляху конструювання визначення відразу постає наріжна проблема: використання в близькому за значенням сенсі і поняття «популярна культура». Взагалі, терміни «масова» і «популярна» культура уявляються неоднозначними, семантично невизначеними. Нерідко під масовою культурою розуміється культура масового суспільства, що означає історичну обмеженість цього типу культури, пов'язаного з масовим розповсюдженням технологій тиражування культурних текстів. В той же час масова культура може розглядатися як позначення однієї з областей культури, яка приймається більшістю населення, на противагу елітарній культурі. В цьому сенсі частіше використовується термін «популярна культура». Таким чином, надалі ми будемо намагатися розмежовувати поняття «масової культури» як історичного феномена, пов'язаного з поширенням інформаційних технологій, та «популярної культури» як області «культури, яка прийнятна і зрозуміла більшості населення в дану історико-культурну епоху, має свої естетичні особливості і знаходиться у складному комплексі взаємодій з іншими культурними пластами — елітарною, народною» . Взагалі, відкритим залишається питання співвідношення масової, популярної культури і культури народної, яка досить часто розглядається дослідниками як один з напрямків популярного мистецтва, що може бути виділено в окрему проблему. Власне масова культура почала формуватися у 20-ті роки XX ст., насамперед в США в зв'язку з появою і стрімким розвитком кінематографу. За твердженням відомого американського політолога 3. Бже-зинського, Америка дала світові НТР та масову культуру. На процес формування і розвитку цього культурного феномену XX століття вплинула ціла низка причин. Серед них найважливішими видаються зростання мегаполісів та міського населення, нівелювання соціальних розмежувань, розвиток сфери послуг, розширення сфери відпочинку населення, розвиток засобів масової інформації і комунікації тощо. Але найголовнішим фактором, що призвів до появи масової культури, є формування «споживацького суспільства», коли «головною проблемою суспільства стає не виробництво, а споживання: питання виробництва є вирішеними, суспільство не відчуває нестачі у матеріальних благах і тому інтереси людей зміщені в бік споживання». Серед найбільш типових напрямків дослідження масової культури можна виокремити: • теорії масової культури як культури масового суспільства, яке виникло в результаті процесів індустріалізації та урбанізації, що замінила собою традиційні форми народної або популярної культури; • дослідження Франкфуртської школи, які ставили в центр поняття культурної індустрії, що гарантувала стійкість капіталізму; • структуралізм, в рамках якого масова культура розглядається як вираження (втілення) універсальних і незмінних соціальних, ментальних структур; • марксистські та неомарксистські теорії, згідно яких масова культура являє собою форму домінуючої ідеології; • постмодернізм, який вбачає у формах масової культури втілення радикальних змін у ролі мас-медіа, що стирають грань між іміджем та реальністю. Фундамент філософського осмислення проблеми масової культури закладає в XIX столітті А. Шопенгауер, який в роботі «Світ як воля та уявлення» все людство поділяє на «людей генія» та «людей пожитку, користі», тим самим вперше сформувавши елітарну концепцію світової культури. Шопенгауер дає влучну і жорстку оцінку культурним прагненням більшості, маси: «Наш час є часом обернених інстинктів. Він прагне передусім і в першу чергу зручності, по-друге, він прагне гласності і великого театрального шуму, того оглушливого барабанного бою, який відповідає його базарним смакам, він хоче, по-третє, щоб кожен з глибокою покорою лежав на череві перед найбільшою брехнею — яка називається „рівністю людей" — і поважав лише доброчесності, що зрівнюють та нівелюють». Теоретичне осмислення проблем сучасної масової культури в XX столітті розпочинається з творчості X. Ортеги-і-Гасета. Подібно до Шопенгауера і Ніцше, він чітко розмежовує поняття «маси, масової культури» і поняття «культури нової», «культури непопулярної». Ор-тега-і-Гасет заявляє, що в XX столітті починає панувати усереднений стандарт і примітивізм мислення людини «масового суспільства» («суспільства маси»). Цій проблемі присвячена книга іспанського філософа, що принесла йому світове визнання — «Бунт мас». В ній філософ протиставив духовну еліту, яка творить культуру, масі людей, що задовольняється примітивними, стандартними поняттями та уявленнями. Масова людина у розумінні Ортеги-і-Гасета — це істота, позбавлена і народних традицій, і цінностей елітарної культури, вона не має власного «Я» і байдужа до «світових проблем». Проте вона примітивно самовпевнена, свідомо відмовляється від спроб розуміння і здатна лише формально виконувати послідовні дії, здатні переростати в агресію. «Маса розчавлює під собою все, що відмінне, незвичайне, індивідуальне, кваліфіковане й добірне. Хто не схожий на всіх, хто не думає як усі, ризикує, що його усунуть усі — це тільки маса». Масова культура — продукт проблем сучасного соціуму. Цю думку обстоює Дж. Дьюї в роботі «Свобода і культура». Автор робить особливий акцент на залежність будь-яких проявів людської діяльності від суспільних проблем. Зокрема, він торкається двох протилежних тенденцій в культурі: «Деякі складові культури розвивають психологічні елементи, що ведуть до індивідуалізації; інші стимулюють розвиток елементів, які спрямовують до колективізму бджолиного вулика чи мурашника». Якщо ці складові відокремлюються і в певній мірі абсолютизуються, отримуємо характерне для XX століття «роздвоєння» на масову та елітарну культури. Звинувачує суспільство в породженні сучасних культурних патологій і Г. Маркузе. На його думку, у сучасному суспільстві людина стає під його впливом гвинтиком великої системи, що руйнує в людині все людське. Йдеться про роботу філософа «Одномірна людина». Грунтовно і безапеляційно викриває Маркузе суспільство, що маніпулює людською свідомістю, людським «Я». Маркузе конструює образ сучасної масової, «одномірної» людини. Зокрема, він вважає, що суспільство населяють індивіди, які «позбавлені автономії, до тих пір, поки їх свідомість об'єкт навіювання та маніпулювання (аж до глибинних інстинктів)». Маркузе вводить нове поняття «щаслива свідомість», яке уособлює свідомість масової людини цілої епохи: «втрата совісті внаслідок прав і свобод, що дозволяють задоволення, які надаються несвободним суспільством, призводить до розвитку щасливої свідомості». Отже, підсумовуючи вищевикладене, спробуємо виділити найбільш прикметні, сутнісні характеристики масової культури з метою глибшого розуміння цього явища: 1. «Культура більшості» орієнтована на смаки і потреби маси, «юрби» («це якісна однорідність, це суспільна безформність, це людина, що не відрізняється від інших, а являється повторенням загального типу»). Це призводить до сірості, невизначеності, нерафінова-ності, «безликості» споживача масової культури. Він характеризується невисоким, середнім рівнем інтелектуального та духовного розвитку, а тому шукає в «мистецтві для всіх» спрощеності, шаблонності, готових стандартів і кліше, які є знайомими і передбаченими, а значить, виступають запорукою отримання легкої насолоди від розваги. 2. Головні засоби розповсюдження масового продукту споживання — ЗМІ. Завдяки цьому «площа» охоплення аудиторії є величезною. Не останню роль відіграють в процесі відбору інформації, зокрема, представники політики, бізнесу, інші панівні сили, що безпосередньо визначають шляхи розвитку суспільства. 3. Масова культура висвітила в людині її позасвідому, інстинктивну, тваринну сторону. Вона «стверджує, відштовхуючись від 3. Фрейда, натуралістичний, біологічний погляд на людину: людина — тварина, яка керується інстинктами». Звідси ствердження в межах цього явища моралі гедонізму (не інтелектуального звучання, як в давній філософії, але чуттєво-тілесного). 4. Як наслідок акцентуації спрощеного гедонізму, в якості символу масової культури, ключа до її розуміння дослідники розглядають сексуальну революцію. Моральна вседозволеність, розбещеність, доступність того боку людського життя, який приховувався, замовчувався, створили плідний грунт для різкого стрибка від моралі цноти і невинності до тотального розповсюдження «сміливих» наслідків феномену, який, користуючись висловом П. Сорокіна, можна назвати «порнографічною концепцією культури». 5. Масова культура зробила око основним органом сприйняття світу. Наочність, яскравість, використання скрізь елементів шоу, гра світла, легкість заміняють заглибленість, серйозність, фундаментальність, аналіз побаченого тощо (зокрема, показовим є один з поширених «символів» сучасної масової культури — музичний кліп). 6. «Сучасна людина прагне до створення нової реальності у формі певної міфологізації світу, як засобу гармонізації стосунків між; «Я» і навколишнім середовищем». Особливо яскравий прояв «міфотворчості» масової людини — феномен культу «зірок». 7. В соціумі масова культура часто носить ідеологічний характер. Адже в межах функціонування багатьох суспільств XX століття представники офіційної влади маніпулювали свідомістю громадян за допомогою преси, літератури, музики, живопису, кіно. На нашу думку, цей механізм функціонування масової культури в сучасному соціумі залишається актуальним і донині, хоча його форми ще необхідно дослідити і дати їм належну оцінку. 8. Масова культура є поверхневою, неглибокою, некритичною, «сенсаційною», «скандальною», орієнтованою на досягнення успіху за будь-якої ціни аж до тотальної брехні, викривлення фактів, штучних легенд, що покликані до масової реклами продуктів цього культурного феномену. Г’юм Д. «Про походження справедливості і власності». Девід Г'юм (1711 —1776) — найвидатніший англійський філософ, чия велич найповніше розкривається у його першому і найсистемнішому творі «Трактат про людську природу», опублікованому, коли авторові було всього 29 років. За визнанням біографа Альберта Ейнштейна, саме Девід Г'юм був тим філософом, чиї міркування допомогли Ейнштейну найбільше. Генезис ідеї власності із природного стану продовжив Д.Г'юм. Власність, на його думку - це таке відношення між особою і річчю, яке дозволяє цій особі, але забороняє усім іншим, довільно користуватися і володіти річчю, не порушуючи правової та моральної справедливості . Перебуваючи у природному стані та усвідомлюючи важкість цього стану, люди передбачають вигоди від об'єднання у суспільство, шукають шляхи взаємного спілкування і пропонують один одному заступництво і допомогу. Це можливо лише за обмеження властивих людській природі жадібності та егоїзму, для протидії яким вони укладають угоду з метою встановити стабільність власності, а також взаємне стримування і толерантність. Після того, як укладається угода про утримування від зазіхань на чужі володіння і кожен здобуває стабільність володіння, відразу виникають ідеї справедливості, права і зобов'язання. Походження справедливості, на думку Д.Г'юма, пояснює походження власності. Таким чином, суспільство - це результат колективної волі, а воля - безпосередній наслідок страждання і задоволення. У поглядах Д.Г'юма економічна діяльність ґрунтується на моральних засадах, зокрема, повернення позики він вважав наслідком морального обов'язку, тощо. Подібні ідеї мали неабияке поширення серед мислителів ХVІІІ ст. Визначити поняття: анімізм, класицизм, постмодернізм, «золоте правило моралі», вербальна комунікація, твір мистецтва. Анімізм - (від лат. Anima - душа)- віра в існування душі і духів, які керують матеріальним світом. У теорії релігії концепція духовного домінує над концепцією матеріального. Класицизм – художній напрям у західноєвропейському мистецтві та літературі, який став домінуючим у ХVІІ ст., в епоху становлення абсолютистських держав, а в деяких країнах зберігав свої позиції аж до початку ХІХ ст. Постмодернізм— світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття 20 століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних. Підкреслимо, що відома моральна максима, як "золоте правило моралі", що акумулює моральний досвід цивілізації, зафіксована в невеликих фольклорних жанрах, приказках, оповідях. "Золоте правило" - це моральна заповідь, згідно якої людина не повинна здійснювати по відношенню до інших того, чого не бажає для себе. "Золоте правило" було відоме задовго до появи писемності. Вербальної комунікації — це діалог, що складається з промовляння та слухання. Вміння промовляти є давнім предметом дослідження. Твір мистецтва, художній твір - об'єкт, що володіє естетичної цінністю; матеріальний продукт художнього творчості, свідомої діяльності людини Поняття твори мистецтва включає в себе твори образотворчого мистецтва (живопис, декоративно-прикладне мистецтво, скульптура, фотографія та ін); художні літературні тексти (романи, повісті, оповідання і тп.); архітектурний або ландшафтний дизайн; музичні композиції та імпровізації; театральні постановки; балетні або оперні постановки; кінематограф; мультиплікацію; а також усі об'єкти, в першу чергу представляють інтерес з точки зору своїх художніх достоїнств. Також є спроби віднести сюди і нек. інші види творчості, напр. комп'ютерні ігри та ін Тести Хто започаткував процеси Реформації : б) Мартін Лютер Процеси Реформації започаткував Мартін Лютер. Розпочалася реформація в Німеччині. 31 жовтня 1517 р. професор теології Віттенберзького університету Мартін Лютер (1483-1548) прибив свої « Дев’яносто п’ять тез »на дверях місцевої церкви, вони були спрямовані проти практики продавання Індульгенцій на відпущення гріхів. Це поклало початок Реформації, яка тривала з ХVІ до середини ХVІІ ст. 4.2 Наука про становлення чуттєвої культури людини – це: в) естетика Естетика – це наука про становлення чуттєвої культури людини . Таке загальне визначення витікає з органічної єдності двох своєрідних частин цієї науки; якими є: Виявлення діалектики самого процесу освоєння, специфіки естетичного ставлення людини до дійсності; Художня діяльність людини Список використаної літератури Культурологія: теорія та історія культури. Навч. Посіб./ за редакцією І. І. Тюрменко, О. Д. Горбула.-К., 2004. – 367 с. Подольська, Є. А. Культурологія: Навч. Посіб/ Є. А. Подольська, В. Д. Лихвар, К.А. Іванова. – 2-е вид., перероб. і доп. – Київ: ЦНЛ, 2005. – 392 с. Шевенюк О. Л. Культурологія: Навч. Пос. – К.: Знання-Прес, 2004. Матвєєва Л Культурологія: Курс лек: Навч. Пос. – К ., 2005 Г'юм Д. Трактат про людську природу / Девід Г'юм; За ред. та передм. Е.К.Мосснера; З англ. пер. П.Насада. - К.: Вид. дім "Всесвіт", 2003. - 552с. Кармин А. С, Новикова Е. С. Культурология. — СПб.: Питер, 2004.

Контрольна робота Культурологія

380989572799

10.03.2013 12:03-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись