Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Облік і аудит
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Гроші і кредит
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки молоді та спорту України
Національного університету водного господарства та природокористування
Кафедра фінансів та економіки природокористування
Контрольна робота з курсу
«Гроші і кредит 2»
Варіант 27
План
Теоретичне питання
Баланс банків і принципи його побудови
Розрахунково-платіжні послуги комерційних банків
Практична частина
Задача 1
Задача 2
Баланс банків і принципи його побудови
Банківський баланс – джерело, у якому синтезовані дані, які характеризують діяльність комерційного банку. Баланс комерційного банку – це бухгалтерський баланс, у якому відбито стан власних і залучених коштів банку та його розміщення кредитні та інші активні операції. Аналіз банківського балансу дозволяє визначити такі фінансові показники, як ліквідність, дохідність, рівень ризику окремих операцій банку та його джерела.
Банківський баланс належить до засобів комерційної інформації. Він відповідає таким основним її вимогам, як оперативність, конкретність і солідність. Оперативність банківського балансу проявляється у його щоденному складанні. Баланс є джерелом конкретної інформації про наявність коштів у банку, і платоспроможності його клієнтів, кредитних ресурсах та його розміщення, надійності і стійкості самого банку. Солідність балансу у його достовірності, підтвердженої аудиторськими перевірками.
Відповідно до бухгалтерського обліку всі рахунки діляться на активні і пасивні.
Пасивні рахунки йдуть на відображення власних і залучених ресурсів, активні — відбиття об'єктів обліку (господарських коштів).
Балансові рахунки групуються за видами операцій на основі однорідності, ліквідності і терміновості. На позабалансових рахунках відбиваються цінності й документи, які впливають на актив і пасив балансу (наприклад, бланки суворої звітності, інкасо, документи і культурної цінності, усталені зберігання).
Усі рахунки поділяються на рахунки першого порядку, які заведено називати синтетичними, і рахунки другого порядку, уточнюючі синтетичні рахунки. Останні прийнятоназивать аналітичними рахунками. Обозначаются вони тризначним номером і включають рахунки від 102 до 705. Номер аналітичного рахунки формується додатком двох цифр справа до номера рахунки першого порядку.
Після балансових рахунків розташовані рахунки довірчого управління.
Банківський баланс має забезпечити оперативність, конкретність і достовірність представленої інформації. Сума активних рахунків дорівнює сумі пасивних. Ця ж сума називається валютою балансу. Баланс складається щодня і певну дату.
Рахунки номенклатури балансу банків поділяються на балансові і позабалансові. Балансові рахунки поділяються на пасивні й активні. Пасивні рахунки призначені для обліку власних і залучених ресурсів, активні - їхнього розміщення.
Усі балансові рахунки поділяються на рахунки першого порядку - укрупнені, синтетичні рахунки і рахунки другого порядку - деталізуватимуть, аналітичні рахунки. Рахунки першого порядку позначають трьома цифрами від 102 до 705. Номер рахунки другого порядку складається з п'ятьох знаків і будується шляхом додатку двох цифр справа до номера рахунки першого порядку.
Балансові рахунки групуються за сім розділах за принципом економічно однорідної забезпечення і ліквідності.
Новий План рахунків будується наступних міжнародно визнанийних принципах бухгалтерського обліку: безперервність діяльності кредитної організації; сталість методів обліку; непорушність вхідного балансу; пріоритет утримуючиния над формою; обережність під час проведення банківських операцій; роздільне відбиток залишків по активно-пасивним рахунках;откритость обліку.
Бухгалтерський баланс повною мірою повинен відбивати операції, проведені банком, служити базою до ухвалення управлінські рішення, відбивати реально отримувану прибуток.
Розрахунково-платіжні послуги комерційних банків
Розрахунково-касові операції комерційного банку - грошові розрахунки, розрахункові документи, готівкові та безготівкові розрахунки, кореспондентські відносини .
Грошові розрахунки здійснюються за допомогою готівкових грошей і в безготівковому порядку.
Готівкові розрахунки застосовуються в основному у взаємовідносинах підприємств і організацій з населенням, тобто обслуговують рух грошових доходів і витрат населення.
У розрахунках між підприємствами та організаціями майже всі господарські платежі (крім дрібних) здійснюються шляхом безготівкових перерахувань.
Сукупність усіх грошових розрахунків незалежно від форми їх здійснення являє собою грошовий обіг.
Основну частину сукупного грошового обігу (понад 80%) складає безготівковий обіг. Сфери застосування готівкових грошей і безготівкових розрахунків розмежовані між собою, в той же час вони органічно взаємопов'язані.
Організаторами та основними виконавцями розрахункових операцій є банки. Деякі безготівкові платежі, переважно дрібні, проводяться підприємствами та організаціями за допомогою поштово-телеграфних переказів через відділення зв'язку.
Залежно від розрахункового документа, що використовується у розрахунках, та його обігу розрізняють такі форми розрахунків:
платіжними дорученнями;
вимогами-дорученнями;
за допомогою акредитивів;
чеками та інші.
Застосування тієї чи іншої форми розрахунків визначається особливостями господарських взаємовідносин підприємств та організацій і спрямовано на зміцнення договірної дисципліни, забезпечення безперебійних платежів і прискорення оборотності грошових коштів у розрахунках.
Підприємства, а також установи банків здійснюють розрахунки при дотриманні таких умов:
1. Кошти підприємств підлягають обов’язковому зберіганню в банках, за винятком залишків готівки в їх касах у межах встановленого банком ліміту та норм витрат з виручки, які передбачені діючим порядком ведення касових операцій у народному господарстві України.
2. Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються у національній валюті України через банк шляхом перерахування коштів з рахунку платника на рахунок одержувача коштів.
3. Кошти з рахунку клієнта списуються за розпорядженнями його власника крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягнення та безакцептне списання коштів. У безакцептному порядку проводиться списання:
за виконавчим листом суду та арбітражу;
4. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних коштів на рахунку клієнта.
5. Платежі проводяться, як правило, після відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт чи надання послуг або одночасно з ними. В окремих випадках може бути проведена попередня оплата. Платежі проводяться за рахунок власних коштів платника, а в окремих випадках за рахунок кредиту банку.
6. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допускаються, за винятком випадків уступки вимоги і переведення боргу відповідно до Цивільного Кодексу України та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
7. Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків.
8. Підприємства самостійно обирають форми розрахунків, передбачені інструкцією № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України» та вказують їх при укладенні між собою договорів.
9. Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.
Порядок оформлення розрахункових документів та їх приймання установами банків
Клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних повідомлень) каналами зв’язку. Спосіб подання ним документів до банку передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування.
Розрахункові документи приймаються банками до виконання без обмеження їх максимального або мінімального розміру суми. Платежі з рахунків клієнтів виконуються банками у межах залишків коштів на початок операційного дня.
Розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, повинні мати такі реквізити:
а) назву документа;
б) номер документа, число, місяць, рік його виписки;
в) назви платника та одержувача коштів;
г) назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО;
д) суму платежу цифрами та літерами;
е) призначення платежу;
є) на першому примірнику - відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів;
ж) підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);
з) суму податку на добавлену вартість або напис «без податку на добавлену вартість».
У разі, якщо хоча б один з вищезазначених реквізитів (якщо вони передбачені формою документа) не заповнений або заповнений неправильно, банк такий документ до виконання не приймає.
На всіх примірниках паперових розрахункових документів банк в обов’язковому порядку в правому верхньому куті проставляє дату надходження цих документів. Якщо документи надійшли після закінчення регламентованого банком часу роботи з клієнтами, на них, крім того, проставляється штамп «Вечірня». Дата виконання розрахункового документа проставляється в правому нижньому куті.
У разі, якщо дата розрахункового документа збігається з датою проводки його банком, дата отримання банком документа у правому верхньому куті не проставляється.
Банк одержувача зобов’язаний зарахувати кошти на рахунки клієнтів не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації від розрахункової палати.
Форми безготівкових розрахунків та їх характеристика
Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахунків: платіжними дорученнями;
платіжними вимогами-дорученнями;
чеками;
акредитивами;
векселями;
в порядку планових платежів;
заліку взаємних вимог.
1. Розрахунки платіжними дорученнями. Платіжне доручення являє собою доручення підприємства обслуговуючому його банку про перерахування певної суми зі свого рахунку на рахунок іншого підприємства.
Дорученнями можуть проводитися:
розрахунки за отримані товари та надані послуги;
авансові платежі;
розрахунки по нетоварних операціях;
попередня оплата товарів і послуг та інші.
Під попередньою оплатою слід розуміти оплату товарів чи послуг, готових до відвантаження покупцям зразу ж після отримання платежу і відвантажених (вивезених) не пізніше терміну, зазначеного в договорі (як правило, трьох робочих днів з дня отримання платежу).
Платіжне доручення приймається банком до виконання тільки за наявності коштів на поточному рахунку або права на отримання кредиту.
Доручення на перерахування коштів у дохід бюджету, державні цільові фонди та інші платежі безспірного характеру приймаються банком незалежно від наявності коштів на поточному рахунку. У випадку відсутності коштів доручення розміщується в картотеку № 2, тобто обліковується на позабалансовому рахунку.
Платіжне доручення дійсне 10 календарних днів.
Окрім звичайних платіжних доручень, у розрахунках використовуються гарантовані банком платіжні доручення. Вони застосовуються:
при перерахуванні окремим громадянам пенсій, аліментів, зарплати, авторського гонорару;
при перерахуванні підприємствам у регіони, де немає банків, коштів на виплату зарплати, набір робочої сили, заготівлю сільгосппродукції у населення тощо;
при зарахуванні на рахунки в банках торговельної виручки, податків.
2. Розрахунки вимогами-дорученнями. Ці розрахунки використовуються як у місцевих, так й іногородніх розрахунках за поставлені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги.
Платіжна вимога-доручення являє собою вимогу постачальника до покупця оплатити на підставі направлених йому поза банком розрахункових і відвантажувальних документів вартість поставленої за договором продукції, виконаних робіт і наданих послуг.
Платник, вирішивши оплатити платіжну вимогу-доручення, здає його до свого банку, оформивши його своїми підписами та відбитком печатки. Строк здачі вимоги-доручення до банку платника передбачається в договорі, але не повинен перевищувати 20 днів.
Про відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу-доручення платник повідомляє безпосередньо постачальника в порядку і строки, передбачені договором.
У заяві про відмову від акцепту через недоброякісність, некомплектність, понижену сортність товарів зазначаються номер і дата акта прийняття товару за якістю чи комплектністю. Один примірник акта прийняття товару за якістю платник зобов'язаний вислати постачальнику не пізніше дня заявлення відмови від акцепту.
3. Розрахунки чеками. Розрахунковий чек - це письмове доручення банку провести перерахування коштів з рахунку чекодателя (платника) на рахунок чекодержателя (отримувача коштів).
Чеки поділяються на два види:
чеки для розрахунків між юридичними особами;
чеки для розрахунків між фізичними та юридичними особами.
Чеки формуються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів. Строк дії чекової книжки, що застосовується в розрахунках між юридичними особами, один рік. За погодженням з банком строк дії невикористаної чекової книжки може подовжуватися. Строк дії чека з такої книжки - 10 днів, не враховуючи дня його виписки. Строк дії розрахункового чека, виданого фізичній особі для розрахунків з юридичною, - три місяці.
У розрахунках фізичної особи з підприємствами чеком дозволяється отримувати чекодателем здачу готівкою, але не більше 20 % від суми чека. Якщо сума здачі більша, то чек потрібно переоформити. Невикористаний чек його власник може здати в банк для зарахування грошей на рахунок або отримання готівки. На юридичних осіб це не поширюється.
Ліміт чекової книжки - це максимальна сума, на яку платник може виписати чек (чеки) з цієї книжки.
Банк видає чекову книжку клієнту на підставі його заяви. Для забезпечення платежів по чеках грошові кошти в сумі ліміту чекової книжки на основі платіжного доручення депонуються на окремому рахунку «Розрахункові чекові книжки і розрахункові чеки». Депоновану суму банк списує з рахунку підприємства або видає на цю ціль кредит. Власник книжки повинен вести облік залишку вільного ліміту по ній і не має права виписувати чеки на суму, яка перевищує цей залишок. Чеки, виписані після граничного строку, є недійсними.
У випадку надходження грошей протягом 10 календарних днів з моменту інкасації чека робиться запит банку платника, на що той не пізніше наступного дня повинен дати відповідь.
Якщо в чековій книжці після закінчення строку її дії залишились невикористані чеки, то вони повертаються до банку і погашаються ним. За бажанням клієнта можна подовжити термін дії книжки.
Якщо чеки з чекової книжки використані, а ліміт залишився невикористаним, банк може видати нову книжку на цю суму.
4. Розрахунки з використанням акредитивів. Акредитиви використовуються тільки в іногородніх розрахунках за матеріальні цінності і послуги. Особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух грошових коштів випереджає рух матеріальних цінностей.
Акредитивна форма розрахунків застосовується тоді, коли ця форма розрахунків передбачена договором. Відкриття (виставлення) акредитива проводиться за рахунок власних коштів покупця або кредиту банку. Дозволяється також виставлення акредитива частково за рахунок власних коштів і кредиту банку.
Кожний акредитив призначений для розрахунків тільки з одним постачальником і не може бути переадресованим.
Строк дії акредитива встановлюється у договорі між постачальником і покупцем у межах 15 днів з дня відкриття, не враховуючи термін проходження документів спецзв'язком між банками. У зв'язку зі змінами умов поставки і відвантаження продукції строк може бути подовжений на 10 днів.
Акредитиви можуть відкриватися в банку покупця або постачальника. Вони бувають таких видів:
покриті (депоновані) і непокриті (гарантовані);
відзивні і безвідзивні.
5. Розрахунки векселями. Розрахункова діяльність комерційного банку полягає також у виконанні доручень клієнтів по оплаті векселів. При цьому банки здійснюють такі операції:
інкасування векселів (послуга, що надається векселедержателю).
доміциляція векселів (послуга, що надається векселедавцю).
Інкасування векселя - це виконання банком доручення векселедержателя на стягнення платежу з боржника. За цю послугу банк стягує плату. Прийнявши на інкасо вексель, комерційний банк повинен своєчасно переслати його до комерційного банку за місцем платежу і повідомити платника про інкасування векселя.
Сплативши вексель, комерційний банк платника письмово повідомляє про це банк векселедержателя, а сам вексель вручає платнику.
Якщо вексель не оплачений у день настання строку платежу, комерційний банк повинен на наступний день передати його нотаріусу для протесту. Комерційний банк несе відповідальність за наслідки непред'явлення векселя до протесту.
Неоплачений вексель разом з актом протесту повертається банком векселедержателю на його вимогу.
Усі витрати по пересилці, протесту, зберіганню векселів відшкодовуються банку векселедержателем понад комісійних винагород.
6. Розрахунки в порядку планових платежів. У разі рівномірних і постійних поставок товарів і наданих послуг покупці можуть розраховуватися з постачальниками в порядку планових платежів, при яких розрахунки здійснюються періодично за домовленістю сторін.
Перерахування планових платежів проводиться платіжними дорученнями.
Планові платежі можуть виконуватися щоденно або періодично, в строки, погоджені між постачальником і покупцем. Строк укрупненого планового платежу призначається, як правило, на середній робочий день розрахункового періоду.
Суми кожного планового платежу встановлюються сторонами на наступний місяць (квартал), виходячи з періодичності платежів і обсягу поставок чи надання послуг.
При щоденних планових платежах їх розміри визначаються діленням суми поставок за місяць на кількість робочих днів банку в цьому періоді. При безперервному циклі виробництва і реалізації продукції сума планового платежу може розраховуватися, виходячи з числа календарних днів у місяці.
На кожний плановий платіж банку подається окремий документ.
Періодично, але не рідше одного разу на місяць покупець і постачальник уточнюють свої розрахунки на основі фактичного відпуску товару чи надання послуг і проводять перерахунки в порядку, обумовленому в угоді. При цьому різниця, яка виникла, може перераховуватися окремим дорученням або враховуватися при черговому плановому платежі. Уточнення розрахунків доцільно прилучати до останнього платежу місяця з тим, щоб на звітну дату взаємна заборгованість сторін була мінімальною.
7. Розрахунки, основані на заліку взаємних вимог.
При цій формі розрахунків кожне підприємство є одночасно і покупцем, і постачальником різних видів товарів чи послуг.
За даних умов доцільно використовувати такий спосіб розрахунків, як залік взаємних боргів, після чого кожне підприємство отримує або сплачує тільки різницю (сальдо). Переваги подібних розрахунків полягають в тому, що вони скорочують потребу в грошових коштах на суму зарахованих боргів.
Розрахунки по сальдо між двома підприємствами проводяться на основі угоди.
Ці документи не підлягають негайній оплаті. По закінченні строку, обумовленого договором, складається акт звірки розрахунків і в порядку, передбаченому договором, проводяться розрахунки шляхом виписки платіжних доручень, вимог-доручень, векселів.
Касові операції банку полягають в тому, що вони здійснюють прийом від клієнтів готівки, її видачу з кас банків, а також організацію обігу готівки між клієнтом і банком.
Комерційні банки виконують касові операції, додержуючись таких принципів:
усі суб'єкти господарської діяльності зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках у банку;
суб'єкти господарської діяльності, які мають готівкові кошти, зберігають їх у касі в межах ліміту, встановленого комерційним банком. Сума готівки, що перевищує ліміт, повинна бути здана в банк і зарахована на поточний рахунок протягом трьох днів, враховуючи день отримання;
витрачання готівки суб'єктами господарювання здійснюється за цільовим призначенням.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні поширюється на підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності та їх відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Це Положення стосується як резидентів, так і нерезидентів за деяким винятком. Підприємства та індивідуальні підприємці, що мають поточні рахунки в банку, зобов'язані зберігати свої кошти в установах банку. Готівка може бути одержана ними з власних рахунків у межах наявних на них коштів та на цілі, визначені у грошовому чеку.
Кошти на виплати, пов'язані з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу), всі підприємства та індивідуальні підприємці мають одержувати виключно з кас банків. При цьому ними повинна забезпечуватись систематична і повна сплата податків та обов'язкових платежів до державних цільових фондів. Підприємства, що мають готівкову виручку, зобов'язані здавати її до банку для зарахування на їх рахунки.
Прибуткові касові ордери або видаткові документи реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. Усі надходження і видачі готівки в національній валюті підприємства обліковують у касовій книзі, відділення зв'язку - у касовому щоденнику. Підприємства торгівлі, громадського харчування та сфери послуг здійснення розрахунків з населенням проводять із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів або товарно-касових книг.
Кожне підприємство, що має касу, веде одну касову книгу, аркуші якої мають бути пронумеровані, прошнуровані й опечатані сургучною або мастиковою печаткою.
Записи в касову книгу виконуються касиром відразу після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером чи видатковим документом. В кінці кожного робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгалтерії другий відривний аркуш (копію записів у касовій книзі за день) з прибутковими і видатковими документами під розписку в касовій книзі. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства.
Видача грошей з каси, не підтверджена розпискою одержувача у видатковому документі, як вмотивування залишку готівки в касі не приймається. Ця сума вважається нестачею і стягується з касира. Готівка, не виправдана прибутковими касовими ордерами, вважається надлишком каси і зараховується у дохід підприємства.
Комерційні банки займаються прогнозуванням касових оборотів готівки, яка проходить через каси банку. З цією метою всі підприємства подають до комерційного банку, як правило, за 60 днів до початку планового кварталу заявку-розрахунок. У цій заявці показуються касові обороти підприємства по надходженню і видатках готівки з кас підприємств на плановий квартал, а також фактичні дані за відповідний квартал минулого року.
Щоб задовольнити потреби клієнтів у готівкових грошах, у касі банку повинна підтримуватися оптимальна сума готівки. Коли сума готівки завищена, банк несе додаткові витрати, тому що ці кошти не працюють і не приносять прибутку. Якщо ж сума готівки менша за потрібну, то це позначається на ліквідності банку.
Основні джерела надходження готівки в касу банку - це торгова виручка.
Основне джерело відтоку готівки з каси банку - це видача грошей на заробітну плату.
Приплив і відтік готівки здійснюються нерівномірно, що змушує банки прогнозувати ці процеси.
Касові операції банків трудомісткі і витратні, тому за надання послуг, пов'язаних з касовим обслуговуванням, банки, як правило, стягують плату зі своїх клієнтів згідно з договором на розрахунково-касове обслуговування клієнтів.
Задача №1. (к)
Скласти баланс банку. Проаналізувати кредитоспроможність банку. Визначити величину власних, залучених і запозичених коштів.
Актив
Пасив
Основні засоби
68,2
Статутний фонд
41,8
Готова продукція
114,4
Фонди банку
33,0
Виробничі засоби
8,8
Амортизаційний фонд
13,2
Каса в національній валюті
2,2
Довгострокові позики
125,4
Розрахунковий рахунок
11,0
Кредитори
37,4
Дебітори
46,2
Баланс
250,8
Баланс
250,8
Балансовий прибуток
132,0
Витрати
189,2
1.Визначаємо показники платоспроможності:
Коефіцієнт миттєвої ліквідності
Кмл = Ав/Зп
Кмл = (2,2+11,0)/37,4 = 0,35
Коефіцієнт поточної ліквідності
Клп = Ал/Зп
Клп = (2,2+11,0+46,2)/37,4 = 1,59
Коефіцієнт загальної ліквідності
Кзл = Ал/Зп
Кзл = (2,2+11,0+46,2+114,4+8,8)/37,4 = 4,88
2.Визначаємо показники фінансової стійкості:
Коефіцієнт маневреності власних коштів
Км = (Вк-Ан)/ВК
Км = (41,8+33,0+13,2-68,2)/88 = 0,23
Коефіцієнт незалежності
Кн = Зк/ВК
Кн = (125,4+37,4)/88 = 1,85
3.Визначаємо показники рентабельності:
1. Рентабельність витрат
Рв = П/В*100
Рв = 132,0/189,2*100 = 69,77%
2. Рентабельність активів
Ра = П/А*100
Ра = 132,0/250,8*100 = 52,63%
Власні кошти – 41,8+33,0+13,2 = 88 тис.грн.
Залучені кошти = 125,4 тис.грн.
Запозичені кошти = 37,4 тис.грн.
Висновок: показники фінансової стійкості даного банку знаходяться поза межами норми, тому він не є кредитоспроможним, а от показники платоспроможності знаходяться в межах норми, тоді є можливість надання короткострокових кредитів.
Задача №2. (м)
Вкладник поклав у минулому році на депозитний рахунок 5 тис.грн. на один рік. Визначити дохід вкладника.
Щомісячний рівень інфляції:
Січень – 5,5
Лютий – 10,2
Березень – 5,3
Квітень – 2,9
Травень – 3,6
Червень – 4,9
Липень – 2,5
Серпень – 6,0
Вересень – 3,6
Жовтень – 7,5
Листопад – 3,6
Грудень – 4,9
З 01.01 поточного року – 8,5% (31дн.)
З 13.02 поточного року – 3,4% (28дн.)
З 01.04 поточного року – 5,1% (30дн.)
З 10.04 поточного року – 7,6%
З 15.07 поточного року – 10,2% (31дн.)
З 20.09 поточного року – 15,3% (30дн.)
З 15.11 поточного року – 2,0% (30дн.)
Доходи
Витрати
Січень 5000*0,085*31/365 = 36,10
5000*0,055*31/365 = 23,36
Лютий 5000*0,085*12/365 = 13,97
5000*0,034*16/365 = 7,45
5000*0,102*28/365 = 39,12
Березень 5000*0,034*31/365 = 14,44
5000*0,053*31/365 = 22,51
Квітень 5000*0,051*9/365 = 6,29
5000*0,076*21/365 = 21,86
5000*0,029*30/365 = 11,92
Травень 5000*0,076*31/365 = 32,27
5000*0,036*31/365 = 15,29
Червень 5000*0,076*30/365 = 31,23
5000*0,049*30/365 = 20,14
Липень 5000*0,076*14/365 = 14,58
5000*0,102*17/365 = 23,75
5000*0,025*31/365 = 10,62
Серпень 5000*0,102*31/365 = 43,32
5000*0,06*31/365 = 25,48
Вересень 5000*0,102*19/365 = 26,55
5000*0,153*11/365 = 23,05
5000*0,036*30/365 = 14,79
Жовтень 5000*0,153*31/365 = 64,97
5000*0,075*31/365 = 31,85
Листопад 5000*0,153*14/365 = 29,34
5000*0,02*16/365 = 4,38
5000*0,036*30/365 = 14,79
Грудень 5000*0,02*31/365 = 8,49
5000*0,049*31/365 = 20,81
402,04
250,68
402,04-250,68 = 151,36
Висновок:дохід вкладника через рік буде становити 151,36 тис.грн.
Список використаної літератури
Борейко В. І. Банківська справа: Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення – Рівне: НУВГП, 2007.- 88с.
Закон України «Про Національний банк України » від 20.05.1999 року, №679-ХІV із змінами і доповненнями.
Зміни у Становище №>302-П, чи Немає межі досконалості. «Бухгалтерія і банки» - №1, 2008
Зміна Правил ведення бухгалтерського обліку в кредитних організаціях. «Оподаткування, облік і звітність в комерційному банку» - №12, 2007
Гавальда До. З. Ж. Банківська право: Заснування – Рахунки – Операції – Послуги – М.: «>Финстатинформ», 2003
Лаврушин О.И., Мамонова І.Дз.,Валенцева Н.І. Банківська справа: експрес курс. Навчальний посібник для студентів - М.: «>КноРус», 2005
Лаврушин О.И., Мамонова І.Дз.,Валенцева Н.І. Банківська справа: Підручник - М.: «>КноРус», 2007
10.03.2013 12:03-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора