Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Економіка праці і соціально трудові відносини
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Економіка праці
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки молоді та спорту України
Національного університету водного господарства та природокористування
Кафедра трудових ресурсів і підприємства
Контрольна робота з дисципліни
«Економіка праці і соціально-трудові відносини»
Варіант 27
План
Теоретичне частина
Поняття, ознаки та приклади сегментування ринку праці.
Поняття заробітної плати. Мінімальна заробітна плата.
Практична частина
Структура доходів і витрат населення (назва регіону)
1.Теоретичне частина
1.1 Поняття, ознаки та приклади сегментування ринку праці
Сегментува́ння ри́нку — розподіл потенційних споживачів на групи на основі відмінностей в їх потребах, характеристиках та поведінці. Застосування концепції ринкового сегментування дозволяє підприємству (фірмі) досягти максимальної результативності маркетингової діяльності шляхом використання своїх сильних сторін з урахуванням реальних умов на ринку. Сегментування – це поділ усього ринку на окремі частини (сегменти), кожен з яких охоплює більш або менш однорідні групи потенційних покупців з приблизно однаковими споживчими перевагами і стереотипом поведінки.
Метою сегментування – є максимальне проникнення підприємства на ці сегменти ринку замість того,щоб розпилювати зусилля всьому ринку.
Політика сегментування ринку передбачає виділення окремих частин (сегментів) ринку, що відрізняється один від одного характеристиками попиту на товари та послуги і реакцією на маркетингові дії.
Значення політики сегментування полягає в тому, що:
використання нового способу сегментації ринку для продукції підприємства дозволяє уникнути гострої конкуренції;
сегментування може бути ефективним способом «омолоджування» продукції, що вступила у фазу зниження попиту, або надання її нового імпульсу попиту на ринку;
може дати можливість відносно невеликого підприємства втримувати свої позиції в галузі або виробництві, де її доводиться конкурувати з великими підприємствами.
Розрізняють 3 рівні сегментування:
стратегічне сегментування (макросегментування);
продуктове(товарне) сегментування (мікросегментування);
конкурентне сегментування (знаходження ринкової ніші).
Стратегічне сегментування передбачає визначення базового ринку, на якому підприємство збирається діяти, тобто виділення стратегічних зон господарювання (СЗГ) на корпоративному рівні.
Стратегічне сегментування доцільна для формування бізнес-напрямів, які дають підприємству можливості найповнішого економічного, технологічного і стратегічного зростання.
Отже, макросегментування базується здебільше на загальних характеристиках і забезпечує ідентифікацію ринків товарів. Мікросегментування – це виявлення всередині ідентифікованого ринку товарів ринкових сегментів. Вона базується на врахуванні різноманітності потреб потенційних покупців, зумовлених відмінностям їхніх споживчих переваг і намірів. Основою конкурентної сегментації є визначення ринкової ніші, не зайнятої конкурентами. У процесі сегментування виявляються окремі частини ринку, якими виробники нехтують, а споживачі, котрі становлять ці сегменти, задовольняють свої потреби, не забезпечуючи повністю реалізацію своїх бажань і переваг. Такі частини ринку називають ринковим вікном. Ринкові сегменти, в яких підприємство забезпечило собі стабільне становище на довгострокову перспективу, незважаючи на зусилля конкурентів, називається ринковою нішею, яка є основним джерелом прибутків і гарантій стабільності становища підприємства.
Існує 2 підходи до формування ринкової ніші:
по вертикалі – полягає в пошуку шляхів реалізації групи або окремо функціонально близьких товарів по різних групах споживачів;
по горизонталі – полягає в пошуку шляхів реалізації товарів і послуг, які є функціонально незалежними між собою, для задоволення різноманітних потреб споживачів.
Розрізняють такі методи сегментування ринку:
сегментування за вигодами;
побудова мережі сегментації;
сегментування на основі багатомірної класифікації;
сегментування на основі угрупувань;
сегментування на основі функціональних карт.
Метод сегментування за вигодами базується на відмінностях у системі цінностей споживачів і оснований на побудові моделі поведінки споживачів. Метод побудови мережі сегментації базується на використанні комбінації різних ознак сегментації. Цей метод використовують на рівні макросегментації для виділення базових ринків. Метод багатомірної класифікації дозволяє поділити споживачів на типологічні групи за параметрами споживчої поведінки. Суть цього методу полягає в одночасній багатомірній класифікації ознак споживчої поведінки. Метод угрупувань полягає в послідовному розподілі сукупності об’єктів на групи за найбільш значущими ознаками сегментації. При цьому одна з ознак виступає як системо утворювальна. Потім формують підгрупи, в яких значущість цієї ознаки значно вища, ніж в усій сукупності потенційних споживачів товару.
Поняття заробітної плати. Мінімальна заробітна плата.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Заробітна плата складається з двох частин - основної заробітної плати та додаткової заробітної плати. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку обслуговування, посадові обов'язки ). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів ) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установленні норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні, компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Згідно з ст. 214 проекту Трудового кодексу заробітна платня має чітку структуру:
1.Основна заробітна платня
2.Додаткова заробітна платня
Так пункт 2 ст.214 визначає, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Основна заробітна плата встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів). Тарифні ставки (оклади) встановлюються за робітничими професіями, як правило, в розрахунку на годину (годинна тарифна ставка) або на робочий день (денні тарифні ставки), що дорівнює восьми годинам. Посадові оклади встановлюються для працівників, що відповідно до класифікації професій належать до законодавців, вищих державних службовців, керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців, у розрахунку на місяць (місячні посадові оклади). Місячні оклади можуть встановлюватися і за робітничими професіями.
У пункті 3 цієї статті дається визначення додаткової заробітної плати яка виплачується у вигляді виплат за перевиконання норм праці при відрядній формі заробітної плати, а також доплат, надбавок, премій, винагороду за вислугу років, за результатами роботи підприємства за рік, інших видів заохочувальних виплат. Проект трудового кодексу, на мою думку, краще висвітлює поняття заробітної плати та її системи на відміну від нині діючого кодексу. Він увібрав та скомбінував у собі поняття про заробітну плату які даються нині діючому КЗпП та ЗУ "Про оплату праці", що на мою думку буде більш зручним так як всі основні поняття про заробітну плату зібрані в одному місці.
Крім основної та додаткової заробітної плати існують заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать: виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які проводяться понад встановленні норми.
Законодавство встановлює мінімальний розмір заробітної плати, який призначається за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати згідно з діючим кодексом законів про працю не включаються доплати за роботи в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога.
Державним мінімальним гарантіям в оплаті праці та іншим виплатам роботодавці присвячено ст. 244 та 245. Ст. 244 визначає, що:
1.Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для роботодавців - юридичних і фізичних осіб.
2.Мінімальна заробітна плата - законодавчо встановлений розмір заробітної плати за календарний місяць за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата. Тарифна ставка не може встановлюватися на рівні, який не забезпечує працівникові мінімальної заробітної плати за умови виконання місячної норми робочого часу та досягнення середнього показника виконання норми виробітку (норми часу) за місяць, що дорівнює 100 відсоткам. Місячний оклад не може встановлюватися менше мінімальної заробітної плати. Якщо у зв'язку з введенням в дію закону, яким підвищується мінімальна заробітна плата, тарифні ставки (оклади) не забезпечують право працівників на мінімальну заробітну плату, положення нормативно-правових актів та інших актів у сфері праці, , угод, колективних договорів, у частині, що суперечить закону, не застосовуються.
3.При визначенні виконання роботодавцем обов'язку оплачувати працю в розмірі, який не може бути нижче встановленої мінімальної заробітної плати, додаткова заробітна плата не враховується.
4.Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:
- Прожиткового мінімуму, встановленого законом;
- Загального рівня заробітної плати;
- Продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов;
- Пропозицій, вироблених шляхом переговорів представників професійних спілок та об'єднань роботодавців, які об'єдналися для ведення колективних переговорів та укладення генеральної угоди.
- Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється законом раз на рік під час затвердження Державного бюджету України.
Ст. 245 передбачає інші державні мінімальні гарантії в оплаті праці та інших виплат роботодавців працівникам:
Норми оплати праці (за надурочні роботи; за роботу у дні державних і релігійних свят, робота в які не проводиться, та вихідні дні; у нічний час; за час простою який мав місце не з вини працівника; за роботу працівників молодше вісімнадцяти років при скороченні робочого часу) і гарантії для працівників (оплата щорічної трудової та інших видів відпустки; для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для працівників, які переведенні за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різни формах виробничого навчання), а також гарантії та компенсації працівника у разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, відкомандирування, репатріації, роз'їзного характеру роботи, роботи у польових умовах і вахтовим методом (польове забезпечення), тощо.
Відносно заробітної плати існують такі поняття як номінальна і реальна заробітна плата. Номінальна заробітна плата - це сума грошей, отримана за встановлений період часу (в основному вона виплачується за місяць). Реальна заробітна плата - це кількість товарів і послуг, котрі можливо набути на номінальну зарплату. Вона залежить від розміру номінальної зарплати і цін на товари і послуги. Реальна заробітна плата відображає економічний стан населення У. Тому для її підтримки на визначеному рівні вводиться індексація, яка регулюється ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" та постановою КМУ "Порядок проведення індексації грошових громадян".
Індексація - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямована на підтримання купівельної спроможності їх доходів. Індексації підлягають грошові доходи громадян, що одержуються ними в гривнях на території У. І не мають разового характеру:
• Пенсії;
• Соціальна допомога (сім'ям з дітьми, по безробіттю, тимчасовій непрацездатності, тощо );
• Стипендії;
• Оплата праці (грошове забезпечення );
• Суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, обчислюється з наростаючим підсумком у разі, коли він перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). Базою для обчислення індексу споживчих цін є січень1998.
Не підлягають індексації:
• Доходи громадян від здачі в оренду майна, від акцій та інших цінних паперів. Ведення селянського (фермерського) і особистого підсобного господарства, якщо інше не передбачено законодавством;
• Грошові доходи громадян, що мають цільовий і разовий характер, такі як: одноразова допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію, суми цільових пільг, наданих підприємствами, винагорода за підсумками роботи за рік, тимчасовим творчим колективам та ін.
Також існує в законодавстві поняття середньої заробітної плати. Обчислення середньої заробітної плати залежить від мети для якої це робиться і тому існує дві постанови Кабінету міністрів: №100 "Порядок обчислення середньої заробітної плати" №1266 "Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за обов'язковими державним соціальним страхуванням."
Мінімальна заробітна плата та прожиткові мінімуми на 2012 р.
На підставі прийнятого Закону про Бюджет України на 2012 рік, з 1 січня 2012 року встановлено такі розміри мінімальної з/плати та прожиткових мінімумів.
Мінімальна заробітна плата на 2012 рік
з 1 січня по 31 березня
1073,00 грн.
з 1 квітня по 30 червня
1094,00 грн.
з 1 липня по 30 вересня
1102,00 грн.
з 1 жовтня по 30 листопада
1118,00 грн.
з 1 грудня
1134,00 грн.
Прожиткові мінімуми на 2012 рік
Соціальні і демографічні групи населення
Розмір на одну особу в розрахунку на місяць (грн.)
з 01.01.2012
з 01.04.2012
з 01.07.2012
з 01.10.2012
з 01.12.2012
Загальний показник
1017,00
1037,00
1044,00
1060,00
1095,00
Діти до 6 років
893,00
911,00
917,00
930,00
961,00
Діти від 6 до 18 років
1112,00
1134,00
1144,00
1161,00
1167,00
Працездатні особи
1073,00
1094,00
1102,00
1118,00
1134,00
Особи, які втратили працездатність
822,00
838,00
844,00
856,00
884,00
При погодинній оплаті
6,43
6,56
6,61
6,70
6,80
З 01.01.2012 по 31.03.2012 - максимальна величина фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з яких у відповідності до Закону України обчислюють страхові внески, дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму, встановленого Законом, для працездатних осіб – 18 241 грн. (1073грн*17).
Розмір податкової соціальної пільги на 2012 рік – 536,50 грн. (50% від мінімальної заробітної плати станом на 1 січня звітного податкового року). Збільшені соціальні пільги – 100% суми пільги (пільги на двох і більше дітей п.169.1.2 ПКУ), 150% суми пільги (одинока матір, батько та ін. п.169.1.3 ПКУ) – 804,75 грн. та 200% (п.169.1.4 ПКУ) - 1073 грн.
Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (абз. 1 пп. 169.4.1 ПКУ) - (1073*1,4 = 1500 грн.). При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених пп. 169.1.2 ПКУ, визначається як добуток суми, визначеної в абз. 1 пп. 169.4.1 ПКУ, та відповідної кількості дітей.
Практична частина
Структура доходів і витрат населення (Волинська область)
Таблиця 1 Доходи зведеного бюджету Волинської області за 2005 рік(тис.грн.)
№
Найменування доходів
Затверджено
Виконано
Фактично надійшло
% до всіх доходів
% до затверд-женого
1.
Податкові надходження
115930,6
110 410,4
43,04
95,2
2.
Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості
77397,9
76 412,3
29,79
98,7
3.
Прибутковий податок з громадян
44421,9
41 367,2
16,12
93,1
4.
Податок на прибуток підприємств
32976,0
35 045,1
13,66
106,3
5.
Податки на власність
3521,3
3 814,3
1,48
108,3
6.
Платежі за використання природних ресурсів
16154,9
13 358,6
5,20
82,7
7.
Плата за землю
15069,0
12 572,4
4,90
83,4
8.
Внутрішні податки на товари та послуги
6004,5
6 530,7
2,54
108,8
9.
Акцизний збір з вітчизняних товарів
0,0
286,0
0,11
10.
Ліцензії на підприємницьку та професійну діяльність
2093,6
2 349,0
0,91
112,2
11.
Плата за торговий патент на деякі види п. діяльності
3910,9
3 895,7
1,51
99,6
12.
Інші податки
12852,0
10 294,5
4,01
80,1
13.
Місцеві податки і збори
12852,0
9 695,1
3,78
75,6
14.
Неподаткові надходження
6351,2
6 279,5
2,44
98,9
15.
Доходи від власності та підприємницької діяльності
1444,4
2 608,2
1,01
180,6
16.
Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу
2514,1
1 853,6
0,72
73,7
17.
Надходження від штрафів та фінансових санкцій
1030,6
1 006,6
0,39
97,7
18.
Інші неподаткові надходження
1362,1
811,1
0,31
59,5
19.
Державні цільові фонди
8025,7
9 110,7
3,55
113,5
20.
Збір за забруднення навколишнього середовища
215,7
139,0
0,01
64,4
21.
Збір на будівництво, ремонт та реконструкцію доріг
7810,0
8971,7
3,54
114,9
Разом доходів
130307,5
125 800,6
49,04
96,5
Офіційні трансферти
133183,8
130 689,5
50,95
98,1
Всього доходів
263491,3
256 490,1
97,3
Як видно з таблиці у 2005 році основним джерелом наповнення бюджетних коштів у Волинській області були прибутковий податок з громадян (16,12%)та податок на прибуток підприємств (13, 66%). Платежі за використання природних ресурсів (5,20%), серед яких основним є плата за землю (4,90%), були виконані всього на 82,7% до запланованих. Але левова доля у дохідній частині бюджету області припадає на дотацію з державного бюджету. Офіційні трансферти у 2005 році склали 130689,5 тис.грн., що становить майже 51% від загальної суми доходів.
Таблиця 2. Доходи зведеного бюджету Волинської області за 2006 рік(тис.грн.)
№
Найменування доходів
Затверджено
Виконано
Фактично надійшло
% до всіх доходів
% до затверд-женого
1.
Податкові надходження
135 759,3
126 343,6
43,54
93,1
2.
Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості
81 800,0
83 628,2
28,82
102,2
3.
Прибутковий податок з громадян
47 900,0
48 347,6
16,66
100,9
4.
Податок на прибуток підприємств
33 900,0
35 280,6
12,16
104,1
5.
Податки на власність
8 000,0
5 606,0
1,93
70,1
6.
Платежі за використання природних ресурсів
13 862,0
11 674,8
4,02
84,2
7.
Плата за землю
12 770,0
10 850,7
3,74
85,0
8.
Внутрішні податки на товари та послуги
20 018,5
13 647,0
4,70
68,2
9.
Акцизний збір з вітчизняних товарів
10 320,5
7 136,3
2,46
69,1
10.
Ліцензії на підприємницьку та професійну діяльність
4 898,0
2 423,5
0,83
49,5
11.
Плата за торговий патент на деякі види п. діяльності
4 800,0
4 087,2
1,40
85,2
12.
Інші податки
12 078,8
11 787,6
4,06
97,6
13.
Місцеві податки і збори
12 078,8
11 001,3
3,79
91,1
14.
Неподаткові надходження
9 816,4
7 497,7
2,58
76,4
15.
Доходи від власності та підприємницької діяльності
2 117,4
2 921,7
1,00
138,0
16.
Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу
2 377,0
1 593,1
0,54
67,0
17.
Надходження від штрафів та фінансових санкцій
3 012,0
2 139,9
0,73
71,0
18.
Інші неподаткові надходження
2 310,0
843,0
0,29
36,5
19.
Держвні цільові фонди
8 450,0
11 845,0
4,08
140,2
20.
Збір за забруднення навколишнього середовища
250,0
258,3
0,01
103,3
21.
Збір на будівництво, ремонт та реконструкцію доріг
8 200,0
11 572,3
4,07
141,1
Разом доходів
154 025,7
145 686,3
50,21
94,6
Офіційні трансферти
153 941,7
144 449,0
49,78
93,8
Всього доходів
307967,4
290135,3
94,2
Ситуація у 2006 році порівняно з 2005 роком суттево не змінилася. Коли прибутковий податок з громадян зменшився з 29,8% до 28,8%; то податок на прибуток підприємств збільшився з 16,1% до 16,7%. Податки на власність залишилились на тому ж рівні, що і у 2005 році і склали 1,9%. Що стосується платежів за використання природних ресурсів, то їх частка у дохідній частині значно зменшилась з 5,2% до рівня 4,0%. Це явище пояснюється тим, що на протязі 2006 року продовжувався процес приватизації об’єктів державної і комунальної власності. Частка внутрішніх податків на товари та послуги у доходах бюджетів області збільшилась з 2,5% до 4,7% за рахунок акцизного збору з вітчизняних товарів, який у 2006 році зараховувався до місцевих бюджетів. Що стосується місцевих податків і зборів та неподаткових надходжень, то вони залишились на тому ж рівні що і у 2005 році і склали відповідно 4,1% та 2,6%. Хоча у 2006 році дотаційність бюджетів Волинської області з Державного бюджету і зменшилась у порівнянні з 2005 роком та не на багато, і загалом становила 49,8% (у порівнянні з 50,1%).
Це явище пояснюється тим, що Волинська область відноситься до трудонадлишкових областей України
Таблиця 3. Видатки зведеного бюджету Волинської області за 2005 рік*(тис.грн.)
№
Видатки
Затверджено
Виконано
Фактично
% до всіх видатків
% до затверд-женого
1.
Державне управління
6957,1
6410,3
2,49
92,1
2.
Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави
1745,0
1580,7
0,61
90,5
3.
Освіта
74498,7
71753,3
27,86
96,3
4.
Охорона здоров"я
60246,8
56616,1
21,98
93,9
5.
Соціальний захист та соціальне забезпечення
44269,0
43855,9
17,03
99,0
6.
Житлово-комунальне господарство
20550,1
22329,7
8,67
108,6
7.
Культура і мистецтво
5311,0
5145,4
2,00
96,8
8.
Засоби масової інформації
545,6
417,6
0,16
76,5
9.
Фізична культура і спорт
2416,7
2269,4
0,88
93,9
10.
Будівництво
4798,2
4729,0
1,84
98,5
11.
Сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство
3854,0
3200,7
1,24
83,0
12.
Транспотр, зв"язок
10665,0
11664,9
4,53
109,3
13.
Фонд охорони навколишнього природного середовища
194,1
59,7
0,02
30,7
14.
Резервний фонд
44,8
-
0,00
0,0
15.
Надання бюджетних позичок
26885,1
26885,1
10,44
100,0
ВСЬОГО
264269,9
257582,0
97,4
Упродовж останніх років більша частина коштів спрямовується у невиробничу сферу, фонди соціального споживання, що використовуються переважно на оплату праці, соціальні виплати. Відбувається різке зниження обсягів державних інвестицій у виробничі галузі — відмирають інвестиційні функції бюджетної системи, бюджети перетворюються у споживацькі. Витрати консолідованого бюджету області не спрямовані на структурну перебудову економіки. Обмеженість доходів бюджету, неефективне використання коштів визначає співвідношення між прибутками і видатками. Для збалансованості бюджету області було проведено емісію нових цінних паперів - векселів
Таблиця 4. Видатки зведеного бюджету Волинської області за 2006 рік(тис.грн.)
№
Видатки
Затверджено
Виконано
Фактично
% до всіх видатків
% до затверд-женого
1.
Державне управління
10498,3
9957,2
3,48
94,8
2.
Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави
3005,9
2799,6
0,98
93,1
3.
Освіта
90008,0
75051,5
26,19
83,4
4.
Охорона здоров"я
75619,0
66516,9
23,22
88,0
5.
Соціальний захист та соціальне забезпечення
36023,5
29260,6
10,21
81,2
6.
Житлово-комунальне господарство
12383,3
11503,0
4,01
92,9
7.
Культура і мистецтво
7079,4
6524,7
2,28
92,2
8.
Засоби масової інформації
541,6
537,9
0,19
99,3
9.
Фізична культура і спорт
3095,1
2846,8
0,99
92,0
10.
Транспорт
5660,1
5526,2
1,93
97,6
11.
Сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство
5361,8
4384,7
1,53
81,8
12.
Зв"язок
10300,0
13635,3
4,76
132,4
13.
Фонд охорони навколишнього природного середовища
305,0
261,3
0,09
85,7
14.
Резервний фонд
2731,2
2666,1
0,93
97,6
15.
Видатки на покриття заборгованостей, що виникли в попередні роки
58962,0
54837,0
19,14
93,0
ВСЬОГО
318547,3
286518,2
89,9
Як видно з таблиць 3, та 4 основними статтями фінансування з місцевих бюжетів є освіта та охорона здоров”я. Видатки на утримання у 2006 році установ освіти профінансовано на 83,4 відсотка, охорони здоров»я – 88,0 , культури і мистецтва – 92,2, фінансування житлово-комунального господарства – 92,9, соціального захисту населення – 81,2 відсотків. На фінансування закладів освіти у 2005 році відведено 27,9%, а у 2006 році цей показник трохи зменшився і склав 26,2%. Це явище пояснюється тим, що на потязі останніх років динаміка наповнюваності класів в загальноосвітніх школах має тенденцію до збільшення, а саме у 2005 році – 19,9 учня/клас, 2006 році – 20,0 учня/клас, крім того загальна чисельність учнів учбових закладів зменшується. Що стосується охорони здоров”я, то частка видатків на цю сферу з 21,9% збільшилась до 23,2%. Процес приватизації об”єктів комунальної власності триває, тому видатки на житлово-комунальне господарство за останні два роки зменшились майже у двічі і становлять 4,0%. На соціальний захист та соціальне забезпечення населення у 2006 році було витрачено 29,3 млн.грн. що становило 10,2% від загальної кількості видатків з бюджетів Волинської області. У порівянні з 2005 роком видатки на цю статтю зменшились майже на 7%. Це тому, що у 2006 році кількість “пільговиків” значно зменшилась.
10.03.2013 12:03-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора