Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Транснаціональні корпорації
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЗМІСТ:
Вступ……………………………………………………………………………………3
Сутність і основні риси транснаціональних корпорацій………………………5
Вплив транснаціональних корпорацій на економічний розвиток України…..7
Аналіз діяльності ТНК………………………………………………………….12
3.1.ТНК на сучасному етапі, індекс транснаціоналізації;
3.2. Аналіз руху прямих іноземних інвестицій як показник напрямків і масштабів діяльності ТНК;
Регіональний та галузевий аспект руху інвестицій ТНК;
Світова фінансова криза: роль транснаціональних корпорацій………………25
Висновки……………………………………………………………………………….31
Список використаної літератури……………………………………………………..33
ВСТУП
На рубежі ХХ – XXI століть у світовій економіці спостерігається інтенсивна глобалізація виробничої та інвестиційної діяльності, що призводить до поступового об’єднання історично відособлених і різних економік у єдине ринкове господарство. У ході цього процесу відбувається утворення нової економічної системи, у якій бар’єри на шляху міжнародної інвестиційної, виробничої і торговельної діяльності або цілком відсутні, або зведені до мінімуму. Основою глобалізації та її головною рушійною силою є транснаціональні корпорації (ТНК), які завдяки прямим закордонним інвестиціям (ПЗІ) постійно посилюють свій вплив як на розвиток міжнародних економічних відносин, так і на конкурентноздатність національних економік.
Масштаби операцій та могутність сучасних транснаціональних корпорацій обумовили інтерес суспільства до них, що сприяло появі значної кількості поглядів на діяльність ТНК та її наслідків для економіки України. При цьому більшість існуючих поглядів все ж є досить однобічними, бо майже апріорно вважається, що прямі закордонні інвестиції ТНК є безсумнівним благом, та від їх залучення залежить структурна перебудова економіки України, технічна і технологічна модернізація як самого виробництва, так і всієї економічної та соціальної інфраструктури.
Також вважається, що залучений в Україну обсяг ПЗІ в декілька разів менший, ніж його можна отримати, виходячи з економічного потенціалу країни, і, безперечно, значно менший за необхідний. Більшість вчених пропонують використовувати в Україні відносно вдалий досвід країн Південно-Східної Азії та Східної і Центральної Європи, які залучили значні обсяги закордонних інвестицій ТНК та у цілому досить успішно інтегрувалися у світове господарство.
Однак, слід зазначити, що за останні роки у світовій економіці відбулися знакові події (насамперед, валютно-фінансові кризи у Південно-Східної Азії, країнах Латинської Америки і СНД, довгострокова економічна стагнація в Японії, значні коливання курсів провідних світових валют), які свідчать про появу в епоху глобалізації нових чинників, що вже почали суттєво впливати на стійкість як окремих національних фінансових систем, так і міжнародних валютно-кредитних відносин.
В останні роки істотні зміни відбулися також і в інвестиційних стратегіях ТНК: основні потоки ПЗІ тепер спрямовуються на фінансування операцій по злиттям і поглинанням (ЗіП). Така стратегія дозволяє ТНК у найкоротший термін і в деяких випадках при відносно невеликих витратах вийти на ринок приймаючої країни. Однак, нова стратегія ТНК нівелює основні позитивні наслідки залучення прямих закордонних інвестицій для приймаючої країни, тому що купівля ТНК місцевої компанії може і не супроводжуватися передачею новітніх технологій, значним збільшенням робочих місць і зростанням експортних постачань.
Отже, можна констатувати, що на початку ХХІ сторіччя у світі, завдяки глобалізації виробничої та інвестиційної діяльності й значного підсилення ролі ТНК, сформулювалась дійсно нова міжнародна економічна система. Нові реалії обумовлюють переосмислення багатьох аспектів розвитку міжнародного господарства, спонукають дослідників по-новому подивитися на наслідки інвестиційної діяльності транснаціональних корпорацій та на причини нерівномірного розподілу доходу у світовій економіці.
1.СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ РИСИ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ
Транснаціональна компанія (корпорація) або ж скорочено ТНК - компанія (корпорація), що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах.
За визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), транснаціональні корпорації (ТНК) – це «підприємства, що складаються з материнського підприємства та його закордонних філіалів», при цьому ТНК можуть як набувати статусу корпорації, так і не мати цього статусу.
Транснаціональні корпорації – це підприємства, що володіють виробничими активами або контролюють їх в двох або більше країнах. Звичайно контроль здійснюється через прямі закордонні інвестиції, однак транснаціональні корпорації можуть також брати участь у зарубіжному виробництві внаслідок утворення стратегічного альянсу з іноземною фірмою.
ТНК створює систему міжнародного виробництва, розподілену між кількома країнами, але контрольовану з одного центру - материнської компанії.
Країна базування - це країна, у якій знаходиться штаб-квартира материнської компанії ТНК. Наприклад, штаб-квартира корпорації Nestlé розміщується у швейцарському місті Вевей, отже її країною базування є Швейцарія. Країною базування корпорації Toyota є Японія, а корпорації Philips - Нідерланди.
Приймаючі країни - це іноземні країни, в яких ТНК розміщує власні дочірні підприємства або філіали на основі здійснення прямих іноземних інвестицій.
Критерії визначення ТНК
До ТНК належать ті міжнародні фірми, показники діяльності яких задовольняють наступним 2 критеріям:
1) наявність материнської компанії і підрозділів за кордоном не менше ніж у 2 країнах світу. Закордонні підрозділи можуть засновуватися компанією на основі прямих іноземних інвестицій через створення виробничих потужностей або через злиття та поглинання інших підприємств;
2) контроль активів закордонних підрозділів – передбачає, що частка акціонерного капіталу в дочірньому підприємстві, що належить материнській компанії в іншій країні, становить 10% або більше. У деяких країнах цей поріг може бути вищим, наприклад, у Великобританії частка іноземного капіталу має становити 20% і більше.
Макроструктура ТНК визначає характер відносин між її структурними елементами: головною компанією та підпорядкованими їй підприємствами. Як правило, у центрі ТНК знаходиться материнська компанія, яка здійснює централізоване планування, управління та контроль за діяльністю інших підрозділів ТНК.
Закордонні підрозділи транснаціональних корпорацій можуть бути 3 видів:
1) Дочірнє підприємство – це акціонерне підприємство у приймаючій країні, більше половини акцій якого «перебуває у власності іншого підприємства, яке має право призначати або усувати більшість членів адміністративних, управлінських або наглядових органів». Таким чином, дочірнє підприємство повністю контролюється материнською компанією ТНК.
2) Асоційована компанія – це акціонерне підприємство у приймаючій країні, у якому «від 10 до 50% акцій належить іноземному інвестору». При цьому материнська компанія отримує лише частковий контроль за діяльністю асоційованої фірми у межах частки капіталу, що їй належить.
3) Філіал – неакціонерне підприємство, що «повністю або частково перебуває у власності інвестора, при цьому може набувати таких форм: а) постійне представництво іноземного інвестора у певній країні; б) неакціонерне спільне підприємство, сформоване іноземним інвестором і третіми сторонами; в)земельні ділянки та/або нерухоме майно, що прямо належить іноземному резиденту»
ТНК здійснюють свою діяльність, ґрунтуючись на кількох важливих принципах:
1. Здійснення прямих іноземних інвестицій з метою створення виробничих потужностей за кордоном.
2. Використання різних форм міжнародного поділу праці (предметна, подетальна, технологічна спеціалізація), яка дозволяє розміщувати різні ланки виробничого процесу у різних країнах світу.
3. Розробка, передача та використання передової технології у рамках замкнутої корпоративної структури, що дозволяє максимально ефективно використовувати витрати на дослідження і розробки.
4. Внутрішньокорпоративна торгівля, яка здійснюється між окремими підрозділами ТНК із застосуванням трансфертних цін. Трансфертні ціни встановлюються ТНК на рівні, що істотно відрізняється від ринкових цін, тобто є значно більшим або меншим за ціни на ті самі товари на світовому ринку.
5. Глобальний підхід до управління - оптимізація діяльності корпорації у цілому, а не окремих її складових. Цей принцип означає необхідність субсидувати розвиток окремих підрозділів з метою досягнення максимального прибутку у довгостроковому періоді.
Класифікація
ТНК часто діляться на три великі групи:
Горизонтально інтегровані ТНК - управляють підрозділами, розташованими в різних країнах, що виробляють однакові або подібні товари.
Вертикально інтегровані ТНК - управляють підрозділами в певній країні, які виробляють товари, що поставляються в їх підрозділи в інших країнах.
Роздільні ТНК - управляють підрозділами, розташованими в різних країнах, які вертикально або горизонтально не об'єднані.
З моменту появи міжнародні корпорації поступово виробляли стратегічну лінію своєї поведінки. До основних її ознак можна віднести:
1) забезпечення свого виробництва іноземною сировиною;
2) закріплення на зарубіжних ринках через мережу своїх філій;
3) розміщення виробництва в тих країнах, де витрати виробництва нижчі, ніж в країні базування;
4) орієнтація на диференційовану виробничо-торгівельно-фінансову діяльність.
Деякі фірми, що володіють ознаками транснаціональних корпорацій, з'явилися дуже давно. Деякі крупні фірми існують вже не одне сторіччя. Проте в основному формування транснаціональних корпорацій відноситься до 60-х років ХХ сторіччя.
Вплив та значення ТНК
В цілому ТНК забезпечують близько 50% світового промислового виробництва. На ТНК доводиться більше 70% світової торгівлі, причому 40% цієї торгівлі відбувається усередині ТНК, тобто вони відбуваються не за ринковими цінами, а за так званими трансфертними цінами, які формуються не під тиском ринку, а під довгостроковою політикою материнської корпорації. Дуже великі ТНК мають бюджет, що перевищує бюджет деяких країн. З 100 найбільших економік в світі, 52 - транснаціональні корпорації, інші - держави. ТНК справляють великий вплив в регіонах, оскільки мають значні кошти, вплив на громадськість, політичне лобі.
Транснаціональні корпорації відіграють важливу роль в глобалізації.
ТНК мають дуже вагому роль в світових науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробках (НІОКР). На частку ТНК доводиться більше 80% зареєстрованих патентів, при цьому на частку ТНК доводиться і близько 80% фінансування НІОКР. ТНК - це не тільки виробничі компанії, такі, як, наприклад, Siemens, але і транснаціональні банки, телекомунікаційні компанії, компанії страховок, аудиторські компанії, інвестиційні і пенсійні фундації.
2. ВПЛИВ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ
На початку ХХІ століття основною тенденцією світової економіки є прискорення темпів глобалізації, зумовленою міжнародною міграцією капіталів, використанням поділу праці, поглибленням спеціалізації країн. Посилення взаємозалежності і цілісності світу проявляється у процесі інтернаціоналізації виробництва, за якого певна частка виробництва, споживання та доходу країни створюється завдяки міжнародному економічному співробітництву з іншими країнами. За цих умов центральним суб'єктом глобальної трансформації світового економічного зростання стали транснаціональні корпорації (далі ТНК), які поступово завойовують нові ринки, розміщуючи в різних країнах світу свої філії.
Актуальність розгляду питання впливу ТНК на економіку виходить водночас з того, що вони виступають провідними агентами власне фінансової глобалізації, опосередковуючи потужні фінансові розрахунки як з власними дочірніми компаніями і філіями, так і з місце вими національними підприємствами, ТНК створюють єдину систему інтегрованого виробництва, що перетворюється в ядро світової господарської системи. Злиття промислового і фінансового капіталу з інтелектуальним і політичним обумовили масовий прорив національних кордонів, небачену досі економічну інтервенцію капіталу у третій світ та появу нового економічного феномену. Цей процес супроводжується подальшим утвердженням промислово-фінансових об'єднань як у розвинутих країнах, так і в державах, що перебувають в умовах перехідної економіки .
Проблемами концептуальних основ транснаціонального виробництва займаються Дж. Данінг, Д. Кортен, С. Глазьєв, В. Костицький, А. Пешко, А. Назаренко, В. Клочко, Г. Дробот, Л. Радченко та ін. [1–3].
Виникнення міжнародних виробничих формувань є закономірним результатом розвитку розподілу праці і виробничої кооперації (виробничого підприємства). Участь підприємств в розподілу праці веде до їх спеціалізації, яка супроводжується зростанням концентрації виробництва і капіталу, а також збільшенням масштабів самих підприємств. Ця тенденція характерна всім без винятку господарюючим суб'єктам. Справа тому, що в умовах ринкової економіки концентрація є фактором виживання в конкурентній боротьбі, забезпечує зниження затрат виробництва, можливість найкращого використання науково-технічної революції, ефективну рекламу, мінімізацію накладних розходів та інших витрат.
Метою роботи є аналіз світового досвіду розвитку транснаціональних корпорацій, їх ролі у економіці держави та аналіз сучасної транснаціональної діяльності на українському ринку.
Світову економічну могутність сконцентровано в руках 100 найбільший ТНК (Microsoft, General Electric, Exxon Mobil, Wai Mart Stores, Citigroup, Johnson&Johnson, Royal Dutch/Shell, BP, IBM, Ford, Nestle, Phillip Morris). Ринкова капіталізація окремих ТНК перевищує 500 млрд дол., а щорічні обсяги їх продажів становлять 150–200 млрд дол. Чистий прибуток будь-яких з найбільших ТНК є адекватним річному бюджету України, а обсяг їх товарно-грошового обороту нерідко перевищує ВВП декількох країн, разом взятих.
Сьогодні основні поняття управління ТНК стали ключовими засадами для Світового банку, Міжнародного валютного фонду та Організація економічного співробітництва і розвитку. Провідні спеціалісти вважають, що удосконалення стандартів корпоративного управління є важливою умовою для відновлення конкурентоспроможності нових ринків у після кризовому становищі, поновлення довіри інвесторів і забезпечення стабільного економічного зростання. Одна з причин низького припливу інвестицій в Україну – мала кількість підприємств, де е стратегія розвитку і професійний менеджмент. Зараз поняття корпоративного управління є основоположною ознакою ринкового спрямування конкурентоспроможного підприємства. Причому проблеми корпоративного управління не є виключно проблемами країн, що розвиваються. Навіть у розвинених індустріальних країнах існує глобальна тенде нція до зміцнення корпоративного управління. Наприклад, нещодавно англійська Комісія Кедбері, французька Комісія В'єно, а також Організація економічного співробітництва і розвитку видали нові директиви щодо вдосконалення головних принципів корпоративного управління .
Міцна система корпоративного управління може стати основною перевагою для країни, що намагається зробити свою економіку конкурентоспроможною.
Серед багатьох особливостей ТНК виділимо найголовніші:
1. міжнародна діяльність грає для ТНК більш важливе значення, ніж внутрішні операції;
2. ТНК мають у своєму розпорядженні широку промислову базу за кордоном;
3. ТНК, як правило, займаються всіма доступними видами міжнародного бізнесу.
В основі стратегії розвитку ТНК лежить інтеграційний підхід, який передбачає оптимізацію діяльності не кожної її окремої ланки, а об'єднання в цілому. Для цього використовуються внутрифірмові переказні (трансфертні) ціни. Приймаючи рішення збільшити випуск готових товарів або напівфабрикатів на якомусь зовнішньому ринку, ТНК враховує такі умови, як перспективи зростання, конкурентоспроможність місцевих виробників, курси валют, торгові обмеження і транспортні витрати. Інтеграційний підхід ТНК полягає в оптимальній конфігурації суб'єктів галузі та просторі її координації. При розв'язанні проблеми територіального розміщення підприємств ТНК можливим є вибір: від граничної концентрації до дисперсного розміщення її філій у багатьох країнах.
Процеси інтеграції, що відбувається в сучасному світі не можуть обминути і Україну, яка переживає економічну кризу і перебуває в стані занепаду, а тому особливо відчуває потребу у фінансовій підтримці, технологічні допомозі та широкому досвіді міжнародних компаній. Світові економічні зв'язки та взаємодія національних економік можуть стабілізувати розвиток продуктивних сил і забезпечити зростання життєвого рівня населення. При цьому провідними силами поглиблення та розширення цих зв'язків є ТНК, які є водночас і результатом, і головною дійовою особою інтернаціоналізації. Їм належить одна з головних ролей в організації міжнародної діяльності, поширенні науково-технічного прогресу та залученні значних інвестиційних ресурсів .
Нині в Україні транснаціональна діяльність представлена американськими, німецькими, англійськими, південнокорейськими та російськими компаніями. При цьому, необхідно враховувати, що активізація діяльності ТНК має свої негативні наслідки, які певною мірою випливають з її переваг. ТНК мають як позитивні, так і негативні сторони впливу на економіку України.
Серед позитивних наслідків діяльності ТНК виділимо наступні:
1. зміцнення ресурсної і виробничої бази країни;
2. розширення експортних можливостей;
3. сприяння реструктуризації економіки;
4. поширення передової технології;
5. поглиблення міжнародного поділу праці;
6. посилення процесів інтернаціоналізації і глобалізації.
Але, як зазначалося вище, ці переваги є основою для виникнення певних недоліків діяльності ТНК, серед яких:
1. ТНК передають українським партнерам не відповідні їхньому рівню розвитку технології з жорсткими обмеженнями на продаж;
2. централізація і контроль основних функцій ТНК із країн приналежності закріплюють неоколоніальну залежність України;
3. в умовах занадто жорсткого регулювання діяльності ТНК, останні просто можуть покинути країну;
4. важлива інформація про різні країни поширюється на міжнародному рівні глобальними розвідувальними мережами ТНК;
5. ТНК зневажають інтересами місцевих робітників, оскільки їхня діяльність носить глобальний характер;
6. ТНК уникають сплати податків шляхом внутрішнього переливу капіталу в країни з нижчим рівнем оподатковування;
7. встановлюючи штучні ціни, ТНК підривають спроби України управляти власною економікою.
Також ще одним з таких наслідків є неспроможність українських виробників витримати конкуренцію з великими міжнародними корпораціями. В умовах недостатньо розвину тої технології та нестабільного фінансового стану частка українських підприємств відчуває себе лідерами певних галузей виробництва. Зіткнувшись з провідними компаніями світу, активи яких становлять сотні мільярдів доларів, більшості з них доведеться поступитися власними амбіціями заради можливості отримати у складі ТНК доступ до нових ринків, технологій, інвестиційних ліній. Водночас посилюється залежність української економіки від провідних корпорацій світу та частково втрачається свобода вибору власного шляху економічного розвитку .
Тому Україні слід враховувати всі можливі пастки та спокуси й використовувати позитивний ефект від діяльності корпорацій. При цьому результат діяльності ТНК залежатиме не тільки від самих корпорацій, а й від державної політики країни їх розміщення. Держава повинна створювати умови для забезпечення економічного зростання, ефективне податкове законодавство, сприяння оптимальному розподілу матеріальних і трудових ресурсів; запровадження ефективних антикризових стабілізаційних заходів щодо зменшення інфляції, збільшення рівня зайнятості; підтримувати національну валюту, що сприятиме активізації та успішній діяльності великих капіталів.
В політичному сенсі зазначений підхід до залучення іноземних інвестицій являє собою «третій шлях» між необмеженою відкритістю української економіки і ідеологією «завойованої фортеці». Цей шлях заснований на визнанні національних інтересів України та необхідність їх відтаювати в умовах глобалізації, але в той же час пропонуючи співробітництво з іноземними інвесторами на основі зрозумілих і прагматичних принципів.
ТНК все ширше використовують спеціалізацію і кооперування виробництва як важливу форму, що забезпечує підвищення прибутковості виробництва в глобальному масштабі.
Це здійснюється, зокрема шляхом розмежування виробничих програм між закордонними дочірніми компаніями, підвищення їхньої конкурентоздатності в результаті впровадження на їхніх підприємствах передових науково-технічних досягнень, отриманих в материнській компанії. Важливим стимулом до розширення закордонної виробничої діяльності ТНК може стати також зростання об'єктивної потреби величезного за масштабами виробництва попиту на значних ринках збуту. Така потреба буде підсилювати їхнє прагнення до зовнішньоекономічної експансії, бажання обминути митні й інші бар'єри і розширити свої позиції на ринках інших країн шляхом наближення до безпосереднього споживача з метою більш повного врахування його вимог і попиту. Це викликає необхідність виникнення і розвитку відповідних форм міжнародної діяльності ТНК на території України. Природно, що управління міжнародними компаніями вимагає від менеджерів не тільки знання культури України, починаючи з мови, але й інших якостей. Далеко не завжди успішний менеджер національної компанії є настільки ж успішним у транснаціональній компанії.
Як показує світовий досвід, основними інструментами інтеграції окремих країн до світового господарства є саме домени ТНК, які формуються на основі національних фінансово-промислових груп. Тому політика держави має бути орієнована на створення великих українських корпорацій, їх підтримку та забезпечення проходження на зовнішніх ринках, а також антимонопольне регулювання їх діяльності на внутрішньому ринку. Україна повинна стимулювати конкуренцію, забезпечувати рівні умови для всіх виробників, розвивати інфраструктуру та проводити прогресивні зміни в економіці.
3. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТНК
3.1.ТНК на сучасному етапі, індекс транснаціоналізації
Для провідних промислово розвинених країн саме зарубіжна діяльність їх ТНК визначає характер зовнішньоекономічних зв'язків. Так, до 70% вартості майна 100 найбільших ТНК (включаючи фінансові) знаходиться за межами їх країни базування.
Для визначення транснаціональних компаній та ступеню їх транснаціоналізації існує спеціальний індекс транснаціоналізації. Розрахунок індексу транснаціоналізації ведеться по наступній формулі:
I T = 1/3 ( A I /A + R I /R + S I /S) x 100%
де
I T — індекс транснаціоналізації %;
A I — закордонні активи;
A — загальні активи;
R I — об'єм продажів товарів і послуг зарубіжними філіями;
R — загальний об'єм продажів товарів і послуг;
S I — закордонний штат;
S — загальний штат працівників компанії.
Ми можемо порахувати індекс транснаціоналізації для кожної з 12 найбільшихТНК світу, щоб зрозуміти динаміку їх міжнародної діяльності (табл 2).
Таблиця 2
Найменування
Індекс транснаціоналіцації
Індекс транснаціоналіцації
Індекс транснаціоналіцації
2004
2005
2006
General electric
47,8
50,1
53
British petroleum
81,5
79,4
80
Toyota motor
49,4
51,6
45
Royal dutch/Shell
71,9
71,1
70
Exon mobil
63
67,1
68
Ford motor
48,7
47,6
50
Vodafon
87,1
82,4
85
Total
74,3
72,5
74
Elecrtricite de France
32,4
32,4
35
Wall-Mart stores
.-
.-
41
Telefonica
.-
.-
69
E.On
42,7
48,8
51
Таким чином ми можемо побачити, що за деякими винятками загальний тренд такий, що індекс транснаціоналізації збільшується з кожним роком для найкрупніших ТНК. А якщо він і зменшується, то дуже не значно. Це означає, що відбувається подальша інтеграція національних економік в глобальну світову економічну систему в якій ведучу роль відігравають ТНК. А транснаціональні корпорації усе глибше проникають в національні економіки.
З 2005р. по 2007р. в середньому 50% загального об'єму продажів ТНК доводиться на експорт[14]. . ТНК охоплюють 90% світової торгівлі пшеницею, кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, джутом і залізняком, 85% - міддю і бокситами, 80% - сподіваємося і оловом, 75% - натуральним каучуком і сирою нафтою і так далі.
Роль постачань і послуг від вітчизняних компаній своїм закордонним філіям також велика в експорті цих країн. У 2005-2007 рр. на подібну внутрішньофірмову торгівлю доводилося від 20 до 30% експорту США, 30-40% - Японії і 29-35% - ФРН.
З 2005 по 2007роки продовжується зростання зовнішньоекономічної діяльності, в якій ТНК є торгівцями, інвесторами, розповсюджувачами сучасних технологій, а також вони стимулюють міжнародну трудову міграцію. Основною формою експансії ТНК є вивіз капіталу у вигляді інвестицій. Міжнародна міграція довгострокового капіталу прискорила процес взаємопроникнення і переплетіння фінансового капіталу, підсилила потужність ТНК. Все зростаюча роль закордонних інвестицій як найважливішого і необхіднішого засобу забезпечення процесу відтворення є наслідком прискорення об'єктивного процесу усуспільнення продуктивних сил у міжнародному масштабі. Завдяки системі міжнародного виробництва, заснованій на вивозі капіталу, ТНК забезпечують собі значні доходи навіть в умовах загострення кризових явищ в світовій економіці. Основним чинником, що відображає ефективну діяльність ТНК, є міжнародне виробництво товарів і послуг. Воно є випуском продукції материнськими компаніями ТНК і їх закордонними філіями на базі інтернаціоналізації виробництва. В 2007 році міжнародне виробництво товарів і послуг досягло більше 14% світового ВВП.
Майже усі найбільші ТНК по національній приналежності відносяться до «тріади» – трьом економічним центрам: США, країнам ЄС і Японії. Останніми роками активно розвивають свою діяльність на світовому ринку транснаціональні корпорації нових індустріальних країн. Галузева структура ТНК достатньо широка. 60% міжнародних компаній зайнято у сфері виробництва (перш за все вони спеціалізуються на електроніці, автомобілебудуванні, хімічній і фармацевтичній промисловості), 37% - у сфері послуг і 3% - у видобувній промисловості і сільському господарстві.
/
Рис.1. Галузева структура світових ТНК
Чітко позначилася тенденція збільшення інвестицій у сфері послуг і технологічно інтенсивному виробництві. Одночасно знижується частка у видобувній промисловості, сільському господарстві і ресурсоємному виробництві.
Таким чином видно, що ТНК на сучасному етапі розвернули дуже бурхливу діяльність. Багато з них перетворилися на міжнародних монополістів. Індекси транснаціоналізації розраховані для певних компаній показують общий тренд проникнення ТНК в інші країни і взагалі посилення ТНК на світовому ринку. ТНК є торгівцями, інвесторами, розповсюджувачами сучасних технологій, також вони стимулюють міжнародну трудову міграцію. ТНК грають провідну роль в інтернаціоналізації виробництва, в процесі розширення і поглиблення виробничих зв'язків між підприємствами різних країн. Вони грають ведучу роль у вивозі капіталу.
3.2 Аналіз руху прямих іноземних інвестицій як показник напрямків і масштабів діяльності ТНК
З середини 80-х років прямі іноземні інвестиції зростали безпрецедентними темпами, досягнувши у 1990 р. 225 млдр.долл. Їх щорічний приріст в 34% набагато перевищив темпи зростання товарного експорту (13%) і світового ВНП (12%). У 2000 році ПІІ збільшилися на 18%, випередивши по темпах зростання інші економічні агрегати, наприклад, світове виробництво, капіталоутворення і торгівлю, і досягли рекордного рівня в 1,3 трлн. дол. У подальші роки об'єм ПІІ продовжував рости. У 2005 році об'єм ПІІ склав-1,6 трлн дол., а в 2006 році - 1,7 трлн. дол. У 2007 році ПІІ досягли рекордної відмітки в майже 1,9 трлн. дол. Рухівною силою глобального розширення інвестиційних потоків виступають більше 70 тис. транснаціональних корпорацій, які мають понад 800 тис. аффілійованих підприємств за кордоном, і яких припадає на частку порядка 99% світових потоків ПІІ.
Головними одержувачами ПІІ залишаються розвинені країни, на які доводиться більше трьох чвертей глобальної притоки інвестицій. Основним стимулом руху ПІІ виступають транскордонні злиття і поглинання (ЗіП), а ці операції все ще сконцентровані в основному в розвинених країнах. Хоча багато ПІІ йде і в країни з перехідною економікою і країни, що розвиваються.
/
Рис.2. Об'єм світових ПІІ 2005-2007рр.
Не дивлячись на фінансову і кредитну кризи, що почалися в другому півріччі 2007 року і посилилися в 2008 році, у всіх трьох основних економічних угрупуваннях - розвинених країнах, країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою Південно-східної Європи і Співдружності Незалежних Держав (СНД) - спостерігалося неухильне зростання притоки ПІІ.
Таблиця 3
Потоки ПІІ по регіонах і окремих країнах 2005-07 роки (в млрд.долл. і %)
Регіон/країна
Приток ПІІ
Відток ПІІ
2005
2006
2007
2005
2006
2007
Розвинені країни
611,3
940,9
1247,6
748,9
1087,2
1692,1
Європа
505,5
599,3
848,5
689,8
736,9
1216,5
ЄС
498,4
562,4
804,3
609,3
640,5
1142,2
Японія
2,8
6,5
22,5
45,8
50,3
73,5
ЗША
104,8
236,7
232,8
15,4
221,7
313,8
Інші розвинені країни
1,7
111,3
143,7
2,1
78,4
88,3
Країни,що розвиваються
316,4
413
499,7
117,6
212,3
253,1
Африка
29,5
45,8
53
2,3
7,8
6,1
Латинська Америка
76,4
92,9
126,3
35,8
63,3
52,3
Азія і Океанія
210,6
274,3
320,5
79,5
141,1
194,8
Азія
210
272,9
319,3
79,4
141,1
194,7
Західна Азія
42,6
64
71,5
12,3
23,2
44,2
Східна Азія
116,2
131,9
156,7
49,8
82,3
102,9
Китай
72,4
72,7
83,5
12,3
21,2
22,5
Південна Азія
12,1
25,8
30,6
3,5
13,4
14,2
Південно-Східна Азія
39,1
51,2
60,5
13,8
22,2
33,5
Океанія
0,5
1,4
1,2
0,1
0
0,1
Східна Європа та СНД
31
57,2
85,9
14,3
23,7
51,2
Східна Європа
4,8
10
11,9
0,3
0,4
1,4
СНД
26,1
47,2
74
14
23,3
49,9
Усі країни світу
958,7
1411
1833,3
880,8
1323,2
1996,5
Доля від світового об'єму ПІІ у %
Розвинені країни
63,8
66,7
68,1
85
82,2
84,8
Крвїни,що розвиваються
33
29,3
27,3
13,3
16
12,7
Східна Європа та СНД
3,2
4,1
4,7
1,6
1,8
2,6
Приріст ПІІ в 2005-07 рр. в значній мірі відображав відносно високі темпи економічного зростання і упевнену динаміку діяльності корпорацій в багатьох частинах світу. В результаті збільшення прибутку закордонних філій, особливо в країнах, що розвиваються, реінвестовані доходи склали близько 30% сукупної притоки ПІІ. До певної міри рекордні рівні ПІІ в доларовому виразі відображали і істотне знецінення долара по відношенню до інших основних валют. Проте навіть при оцінці в місцевих валютах середньорічне зростання глобальних потоків ПІІ все ж таки склало в 2007 році 23%. Притока ПІІ в розвинені країни досягла 1 248 млрд. дол. У країнах, що розвиваються, притока ПІІ досягла безпрецедентного рівня (500 млрд. дол.), що означає зростання в порівнянні з 2006 роком на 21%. Притока ПІІ в найменш розвинені країни (НРК) в 2007 році склала 13 млрд. дол., що також є рекордно високим показником. Країни, що розвиваються, продовжують набирати силу як джерела ПІІ, вивіз яких досяг нового рекордного рівня у розмірі 253 млрд. дол., головним чином в результаті зовнішньої експансії азіатських ТНК. Вибухове зростання наголошувалося і в динаміці потоків ПІІ до Південно-східної Європи і СНД, які зросли на 50% і досягли 86 млрд. дол. в 2007 році. Таким чином, в регіоні зростання продовжується впродовж останніх 3 років. Різко збільшився і вивіз інвестицій з регіону, який досягу 2007 році 51 млрд., перевищивши рівень 2006 року більш ніж удвічі. У групі країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою трьома найбільшими одержувачами ПІІ були Китай, Гонконг (Китай) і Російська Федерація.
У 2006 році також відбувалося збільшення загальносвітового об'єму ПІІ підкріплене розширенням транскордонних ЗіП як за вартістю (на 23%, досягнувши 880 млрд. дол.), так і в кількісному відношенні (на 14%, 6 974 операції), наблизившись до попереднього пікового рівня ЗіП, зареєстрованому в 2000 році. Чинниками зростання стали збільшення вартості на фондовому ринку, зростання прибутків компаній і сприятливі умови фінансування. У 2006 році було зареєстровано вже 172 мегаухвали (тобто на суму понад 1 млрд. дол.), на яких доводилися близько двох третин сукупної вартості транскордонних ЗіП. На рис. 2.4. показано 20 ведучих країн-отримувачив ПІІ у 2006 році.
Притока ПІІ в розвинені країни в 2005 році склала 542 млрд. дол., збільшившись в порівнянні з 2004 роком на 37%, а об'єм потоків в країни, що розвиваються, виріс до рекорд високого рівня 334 млрд. дол. У відсоткових показниках частка розвинених країн дещо збільшилася, досягнувши 59% від загальносвітового об'єму ввезених ПІІ. Частка країн, що розвиваються, склала 36%, а країн Південно-східної Європи і Співдружності Незалежних Держав (СНД) - близько 4%.Транскордонні ЗіП, особливо за участю компаній в розвинених країнах, підстебнули збільшення об'ємів ПІІ в 2005 році. Вартісний об'єм транскордонних ЗіП зріс проти 2004 року на 88%, досягнувши 716 млрд. дол., при цьому число операцій збільшилося на 20% і склало 6134. На рис. 2.5. показано 20 ведучих країн-отримувачив ПІІ у 2005 році.
Процес консолідації на основі транскордонних злиянь і придбань значно сприяв різкому збільшенню загальносвітового об'єму ПІІ. У 2007 році таких операцій було ухвалено на суму в 1 637 млрд. дол., що на 21% вище за попередній рекорд 2000 року. Таким чином, в цілому фінансова криза, що почалася з кризи субстандартного іпотечного кредитування в Сполучених Штатах, не чинила помітного понижувального тиску на глобальні транскордонні ЗіП в 2007 році. Навпаки, в другому півріччі 2007 року було ухвалено ряд дуже крупних угод. У 2005-2006 роках спостерігалося збільшення об'ємів ПІІ особливо завдяки транскордонним ЗіП за участю компаній в розвинених країнах.
Об'єм виробництва товарів і послуг приблизно 79 000 ТНК і їх 800 000 іноземних філій продовжує збільшуватися, при цьому сумарний об'єм їх ПІІ в 2007 році перевищив 15 трлн. дол. По оцінках фахівців, сукупний об'єм продажів ТНК склав 31 трлн. дол. - а це збільшення в порівнянні з рівнем 2006 року на 21%.
Межі світу ТНК розширюються. Компанії оброблювальної промисловості і нафтового сектора, такі як "Дженерал електрик", "Брітіш петролеум", "Шелл", "Тойота" і "Форд мотор", займають ряд верхніх позицій в складеному ЮНКТАД списку найбільших нефінансових ТНК світу (таблиця 2.1.). Разом з тим ТНК сфери послуг, зокрема інфраструктурних, неухильно укріплювали свої позиції впродовж минулого десятиріччя: у 2006 році в списку 100 найбільших компаній фігурувало 20 з них, в порівнянні лише з сім'ю в 1997 році. Значно активізувалася в 2006 році діяльність 100 найбільших ТНК, при цьому показники закордонних продажів і чисельності працівників за кордоном підвищилися в порівнянні з 2005 роком відповідно майже на 9% і 7%. Особливо значне зростання наголошувалося у разі 100 найбільших ТНК з країн, що розвиваються: у 2006 році їх закордонні активи оцінювалися в 570 млрд. дол.,
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора