Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Гроші і кредит
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Контрольна робота
з дисципліни: «Гроші і кредит»
Варіант--7
Зміст
Суть та механізм формування пропозиції грошей……………………….3
Види комерційних банків………………………………………………….5
Розрахункова частина…………………………………………………….11
Список використаної літератури…………………………………….......15
Суть та механізм формування пропозиції грошей
Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб’єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть спрямувати в оборот.
На мікроекономічному рівні пропозиція грошей визначається попитом, тобто внутрішньоекономічними чинниками. Попит і пропозиція на цьому рівні постійно чергуються – при підвищенні рівня проценту (ціни) економічний суб’єкт виступає на ринку з пропозицією грошей, а при зниженні – з попитом на гроші.
На макроекономічному рівні фактична маса грошей в обороті є межею пропозиції грошей, адже всі економічні суб’єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного в них запасу. Якщо при зростанні сукупного попиту виникає потреба збільшити пропозицію понад цю межу, це можна зробити тільки додатковою емісією грошей в оборот. На макроекономічному рівні пропозиція грошей визначається чинниками, що лежать у сфері банківської діяльності (тобто поза сферою внутрішньоекономічних процесів). Банківська система управляє пропозицією грошей відповідно до зміни попиту на них. Таким чином, попит на гроші первинний по відношенню до пропозиції. Отже, ті чинники, що визначають величину попиту, визначають і межі зміни пропозиції грошей.
Центральний банк використовує різноманітні економічні важелі для формування пропозиції грошей та регулювання грошового обігу у країні. Основні з них: грошова база; банківські резерви; грошово-кредитний мультиплікатор.
Грошова база – це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи на основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей. Грошова база виконує функцію золотого резерву в минулому який був основою емісії паперових (кредитних) грошей. Складові грошової бази можна представити формулою:
Обов’язкові банківські резерви є часткою (нормою і процентах) банківських депозитів та інших пасивів яка (відповідно до нормативів) повинна зберігатись у формі касової готівки комерційних банків та інших депозитів у центральному банку. Якщо фактична сума резерву, включаючи залишок каси, менше суми обов’язкового резерву, банк повинен їх поповнити. Якщо фактична сума резерву більше суми обов’язкового резерву, утворюється вільний (наднормативний) резерв, в межах якого комерційний банк може здійснювати кредитну експансію.
Обов’язкові банківські резерви утримуються в двох формах:
а) касової готівки комерційних банків;
б) коштів на резервному рахунку в центральному банку. Співвідношення між а) і б) регулюється відповідними нормативами. Нормативне значення обов’язкових резервів забезпечує захист інтересів клієнтів і надійності комерційних банків, їх ліквідності.
За допомогою грошово-кредитного мультиплікатора визначається взаємозв’язок між монетарною базою (банківськими резервами) та масою грошей в обігу.
Грошовий мультиплікатор – це величина коефіцієнта, на яку збільшується кількість грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку. Грошовий мультиплікатор показує максимальну кількість нових кредитних грошей, яку може утворити грошова одиниця від операцій на монетарному ринку.
Пропозиція на грошовому ринку визначається як:
Мs = m*Mh,
де Ms – пропозиція грошей у вигляді готівки поза банками та депозитів на поточних рахунках;
M - коефіцієнт грошово-кредитнрго мультиплікатора;
Mh, - грошова база.
Зміна Ms відбувається під дією чинників, які впливають на обсяг Mh та на m. Грошова база перебуває під певним контролем центрального банку. відповідно її обсяг може змінюватись внаслідок певних операцій центрального банку: операції на відкритому ринку; рефінансування комерційних банків; валютних операцій. Зміна m визначається центральним банком та також чинниками, що не залежать від центрального банку і можуть самостійно впливати на обсяг пропозиції грошей. Таких як: обсягу багатства економічних суб’єктів; тінізації економіки; стану довіри до банків та багато інш.
Пропозиція грошей, як уже зазначалося, визначається значною мірою емісією банкнот та депозитних грошей.
Емісія грошей в широкому розумінні здійснюється на двох рівнях: Перший рівень – центральний банк ;
Другий – комерційні банки та прирівняні до них за функціональним призначенням фінансово-кредитні установи.
В Законі України “Про банки і банківську діяльність” зазначається: “Нацбанк – є центральним банком України , її емісійним центром…” Центральні банки в країнах ринкової економіки мають виняткове право здійснення банкнотної емісії.
Пропозиція грошей, що формується на державному рівні крім банкнотної емісії – це платіжні засоби державних скарбниць ( монети та деякі паперові грошові знаки).
Центральний банк в будь-який момент може випустити “свої гроші”, для нього немає обмеження емісії.
Провідна роль центрального банку полягає у перетворенні безготівкових грошей (що перебувають на рахунках у центральному банку) у банкноти для досягнення рівноваги на грошовому ринку. Важливий канал формування пропозиції грошей – обслуговування державного боргу - базується на розміщенні на відкритому ринку державних боргових зобов’язань. Держава позичає гроші у суб’єктів фінансового ринку, продаючи їм цінні папери. Ці позички оформляються офіційно в державний борг країни. Емісію цінних паперів в Україні розпочато в 1995 р. (ОВДП). Вплив розміщення на відкритому ринку боргових зобов’язань держави на пропозицію грошей залежить від того, де розміщуються цінні папери держави (скарбниці), наскільки ефективно використовуються отриманні через них фінансові ресурси.
Купуючи державні зобов’язання, центральний банк утворює базу для депозитно-чекової емісії комерційних банків, що призводить до зростання в обігу грошової маси. Якщо більшість поточної заборгованості скарбниці розміщають поза емісійними установами, то приріст державного боргу не збільшує пропозицію грошової маси.
Другий напрямок емісійної діяльності центрального банку є рефінансування комерційних банків (надання їх певної суми платіжних інструментів) наступними методами:
1. надання кредитів комерційним банкам під заставу ОВДП;
2. надання кредитів комерційним банкам під заставу інших цінних паперів (ломбардне кредитування);
3. проведення кредитних аукціонів.
Третій напрямок емісійної діяльності центральних банків – закупівля за національні гроші іноземної валюти, яка спрямовується в офіційні валютні резерви.
Таким чином, виділяють три напрямки емісійної діяльності центральних банків:
1. фінансування дефіциту державного бюджету через операції на відкритому ринку державних цінних паперів;
2. рефінансування комерційних банків;
3. купівля іноземної валюти.
Комерційні банки також є суб’єктами творення пропозиції банківських грошей. Коли розглядають механізм утворення грошей лише у функції обігу, а й у функції нагромадження, не лише готівки, а й безготівкових платежів, тоді поряд з центральним банком – емітентом грошові маси розглядаються комерційні банки та позичково-ощадні установи.
Випуск грошей комерційними банками – це банківська операція, пов’язана з перетворенням боргових зобов’язань у платіжні засоби. Цей процес називається монетизацією боргових зобов’язань.
Комерційні банки утворюють депозитні гроші, надаючи своїм клієнтам кредити. Банки надають кредити – пропозиція грошей збільшується, клієнти банків повертають кредити – пропозиція зменшується.
Здатність комерційного банку утворювати банківські гроші залежить від розміру ненормативної суми його резерву. Надаючи кредити, банки перетворюють пасивні гроші в активну грошову масу.
2. Види комерційних банків
Комерційний банк — банк, який здійснює універсальні банківські операції з різними організаціями, установами здебільшого за рахунок власних коштів та залучення кредитних ресурсів своїх клієнтів.
У широкому розумінні, комерційний банк – це будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи.
У вузькому розумінні комерційний банк – це банк, який виконує повний набір базових банківських операцій та єдиною метою має одержання максимального прибутку. Класифікація комерційних банків. Одні з них виконують широке коло операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. Такі банки прийнято називати універсальними. Інші банки виконують тільки окремі операції на ринку чи функціонують у вузькому секторі ринку, обслуговуючи окремі галузі економіки.
Класифікація комерційних банків:
Класифікаційні ознаки
Види комерційних банків
Порядок створення
Перепрофільовані, новостворені
Характер спеціалізації
Універсальні, спеціалізовані
Територія діяльності
Регіональні, республіканські, міжнародні
Розмір
Великі, середні, малі
Форма власності
Загальнодержавні, муніципальні, колективні (відкриті та закриті акціонерні товариства, холдинги, товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативні), приватні, зі стопроцентною іноземною власністю, змішані
Функції і характер виконуваних операцій
Інвестиційні зберігання, депозитні, інноваційні, поштово-пенсійні, промислові, агропромислові, біржові, експортно-імпортні, лізингові, торговельні
Характер відносин
Банки-гаранти, банки-кореспонденти, уповноважені
Ступінь впливу
Монополісти, аутсайдери
Структура
Багатопрофільні, безфіліальні
Ступінь контролю
Контролюючі, контрольовані
Конкурентоспроможність
Конкурентоспроможні, неконкурентоспроможні
Фінансовий стан
Стійкі (стабільні), проблемні, кризові, банкрути
Такі банки називаються спеціалізованими. Спеціалізація може бути функціональною, коли банки зосереджуються переважно на виконанні окремих операцій, наприклад, іпотечних, інвестиційних тощо, та галузевою чи секторною, наприклад, ощадні, сільськогосподарські, інноваційні банки.
Виходячи з досвіду західних країн, усі універсальні банки можна об’єднати в 3 групи: комерційні банки (у вузькому розумінні); ощадні банки; кооперативні банки. Відрізняються між собою ці групи банків правовою формою, набором клієнтури та цілями діяльності
Види комерційних банків. Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:
а) принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку;
б) принцип універсальності, коли будь-які обмеження щодо діяльності банків на грошовому ринку знімаються.
В Україні функціонують два державні банки: експортно-імпортний та ощадний. Решта банків є приватними і мають статус акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю.
За масштабами операцій: ·
роздрібні (акумулюють кошти численних клієнтів, невеликі за обсягом. При цьому потрібна розвинута інфраструктура); ·
оптові. Обслуговують незначну кількість великих клієнтів, а необхідні ресурси залучають на фінансовому ринку.
Комерційні банки здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку: пропонують на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян шляхом виконання банківських операцій і надання різних банківських послуг. За надання послуг клієнти сплачують винагороду, за рахунок якої утворюється прибуток банку.
Комерційні банки виступають суб’єктами ринкової економіки, вони діють одночасно на механізмах саморегуляції і самоуправління, працюють в умовах ризику. Як важливий сектор економіки комерційні банки постачають у народне господарство додаткові грошові ресурси. Діяльність банків не обмежується акумуляцією і розміщенням коштів підприємств, організацій і населення.
Вони сприяють нагромадженню капіталу, не лише активно втручаючись в усі сфери господарського життя, але й безпосередньо беруть участь у функціонуванні капіталу або здійснюючи контроль над ним. Завдяки банкам діє механізм розподілу і перерозподілу капіталу за сферами й галузями виробництва, який значною мірою забезпечує розвиток народного господарства залежно від об’єктивних потреб виробництва. Фінансуючи додаткові потреби підприємств промисловості, транспорту, сільського господарства, банки уможливлюють утворення прогресивної відтвореної структури народного господарства.
Комерційним банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі, страхування. Законодавством обмежена можливість комерційного банку мати у власності нерухомість.
Виняткове значення має закріплення на законодавчому рівні розмежування відповідальності держави та комерційних банків. Банки не відповідають по зобов’язаннях держави, а держава не відповідає по зобов’язаннях банків, крім випадків, коли сторони беруть на себе таку відповідальність (ст. 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Закон передбачає також можливість створення комерційними банками спілок, асоціацій та інших об’єднань для координації своєї діяльності і захисту своїх інтересів.
Комерційні банки, будучи юридичними особами і здійснюючи господарську діяльність, як правило, не повинні виконувати адміністративні повноваження. Однак, згідно з правилами НБУ, на комерційні банки покладається обов’язок перевіряти додержання підприємствами, організаціями порядку ведення касових операцій, а також контроль за валютними операціями резидентів і нерезидентів, здійснюваних через уповноважені банки. Роль комерційних банків зумовлена виконуваними основними функціями:
Мобілізація тимчасово вільних коштів і перетворення їх у капітал.
Кредитування підприємств, держави і населення.
Здійснення розрахунків і платежів у господарстві.
Випуск кредитних грошей.
Емісійно-засновницька діяльність, що здійснюється шляхом випуску і розміщення цінних паперів.
Консультування, надання економічної та фінансової інформації.
Останнім часом у сфері діяльності комерційних банків спостерігаються тенденції розширення їх функцій з метою універсалізації роботи, підвищення ефективності банківської діяльності та одержання прибутків.
Розрахункова частина
Задача 1. В таблиці наведено балансові звіти комерційних банків. Визначити кредитний потенціал банку та банківської системи при умові, що всі банки будуть надавати кредити на максимально можливу суму. Скласти балансовий звіт банку після того, як він надає кредити на максимальну можливу суму.
№
Показники
Значення
Актив балансу банку, млн. грн
1
Норма обов’язкового резервування, %
5
2
Резерви
45
3
Кредити видані
95
Пасив балансу банку, млн. грн
4
Власні кошти
59
5
Строкові вклади
54
6
Вклади до запитання
27
Розв’язок:
Визначимо кредитний потенціал банку
Обов’язкові резерви:
R=r*D/100;
R=5*(54+27)/100=4,05млн. грн..
Е=TR-R
де TR—фактичні резерви банку;
Е=45-4,05=40,95.
Визначимо кредитний потенціал банківської системи:
ΔM=m*E
m=1/r,
де r—норма обов’язкового резервування;
m=1/0,5=2.
ΔM=2*40,95=81,9.
Складемо балансовий звіт
Актив
Сума, млн..грн
Пасив
Сума, млн..грн
Резерви
4,05
Власні кошти
59
Кредити видані
135,95
Строкові вклади
54
Вклади до запитання
27
Разом
140
Разом
140
Задача 2. Кредитор повинен видати протягом 3 років кредит частинами: певні суми на початку кожного року. Позичальник буде повертати позику теж по частинах:певні суми наприкінці 3-го, 4-го, 5-го років. Чи буде така операція вигідна для кредитора?
№
Показники
1
Сума кредиту, всього млн.. грн.
9,0
2
в т. ч. на початку 1-го року
3,0
3
2-го року
3,0
4
3-го року
3,0
5
Сума, яку повинен повернути позичальник, всього,
млн. грн..
13,0
6
в т. ч. наприкінці 3-го року
5,0
7
4-го року
4,0
8
5-го року
4,0
9
Процентна ставка на ринку, %
7
Витрати=3/(1+0,07)1+3/(1+0,07)2+3/(1+0,07)3=2,8+2,6+2,4=7,8(млн. грн)
Доходи=5/(1+0,07)3+4/(1+0,07)4+4//(1+0,07)5=4,1+3,05+2,3=9,45(млн. грн)
Виручка=Доходи-Витрати=9,45-7,8=1,65(млн. грн)
Відповідь: в результаті операції кредитор отримає 1650000 грн. чистої виручки. Операція є доцільною.
Задача 3. На основі наведених даних визначити зміну номінального доходу, реального доходу та купівельної спроможності грошей.
№
Показники
1
Номінальний дохід базового року, тис. грн.
8,6
2
Номінальний дохід звітного року, тис. грн..
9,9
3
Індекс споживчих цін, %
109
Визначимо зміну номінального доходу:
9,9-8,6=1,3(тис. грн);
Реальний дохід збільшиться на:
9,9/8,6*100%=115%
115-109=6%
Купівельна спроможність становить:
КС=1/1,09=0,92
ΔКС=0,92-1=-0,08
Купівельна спроможність грошей спала на 8%.
Список використаної літератури:
1. Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи, 1996.
2. Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. — К.: КНЕУ,2001.-602с.
3. Гроші та кредит. / За ред.Б. С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш, 2000.-510. 4. Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, -2000.- №9.
5. Синбченко М. І. Кон’юнктурна теорія грошей. М. І. Туган — Барановського.// Фінанси України. — 2000.- №9.
6. Мельничук О. М. Законодавчі основи та найважливіші параметри грошово-кредитної політики.// Фінанси України, 2000, -№7.
10.03.2013 23:03-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора