Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Виконала:
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра менеджменту
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Індивідуальна робота
Предмет:
Управління ресурсами та витратами
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства і природокористування
Кафедра менеджменту
Індивідуальна робота
з дисципліни «Управління ресурсами та витратами»
на тему :
В.20
20. Поняття калькуляційних одиниць. Вимоги, що до них висуваються.
Під калькуляційною одиницею розуміють те, собівартість чого розраховується.
Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань: обґрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів. На підприємствах, як правило, складають (обчислюють) планові та фактичні калькуляції. Перші обчислюють за плановими нормами витрат, другі за їх фактичним рівнем.
Різновидом планових калькуляцій є так звані проектно-кошторисні калькуляції, які розробляються на разові замовлення, нові вироби на стадії їх проектування. Особливість цих калькуляцій у тім, що обчислення є приблизним за браком детальної нормативної бази. Незалежно від конкретних особливостей виробництва і продукції калькулювання передбачає розв'язування таких методичних завдань: визначення об'єкта калькулювання і вибір калькуляційних одиниць, визначення калькуляційних статей витрат та методики їх обчислення.
Об'єкт калькулювання - це та продукція чи послуги собівартість яких обчислюється. До об'єктів калькулювання на підприємстві належать: основна, допоміжна продукція, послуги та роботи. Головний об'єкт калькулювання - готові вироби, які поставляються за межі підприємства (на ринок). Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення.
Для кожного об'єкту калькулювання вибирається калькуляційна одиниця - одиниця його кількісного виміру. У світовій практиці господарювання застосовуються різні методи калькулювання, що зумовлено різним призначенням калькуляцій, типом виробництва та традиціями внутрішньо фірмового управління. Найчастіше використовується калькулювання за повними й неповними витратами.
Істотно впливають на методи калькулювання широта номенклатури продукції підприємства та специфіка виробництва. Найбільш точним та методично простим є калькулювання одно продуктивному виробництві. Собівартість одиниці продукції тут обчислюється діленням сукупних витрат за певний період на кількість виготовленої продукції.
Калькулювання — це визначення розміру затрат у вартісному вираженні, які припадають на калькуляційну одиницю. За допомогою калькулювання обліковують собівартість. Метою калькулювання фактичної собівартості у виробництві є собівартість продукції. Для того щоб калькулювати фактичну собівартість готової продукції, потрібно обліковувати її випуск. Для визначення собівартості продукції необхідні як кількісні, так і якісні її характеристики. Продукція може бути виробом, роботою, послугою.
Об’єктом калькуляції є собівартість продукції (виробу, послуги або роботи), але слід мати на увазі не лише об’єкти, а й калькуляційні одиниці.
Калькуляційними одиницями відносно готової продукції можуть бути: сукупна собівартість, тобто собівартість усієї продукції, яку випустило господарство, його виробничий підрозділ (цех, бригада, дільниця тощо); собівартість окремого виду продукції (виробу, напівфабрикату тощо); собівартість кількісної (метр, маса, пари, тонни тощо) або якісної (сухих речовин, вологості тощо) натуральної одиниці вимірювання.
Ці одиниці вимірювання виникають у калькуляційному процесі послідовно. Для того щоб обчислити собівартість окремого виду продукції, потрібно мати обчислену сукупну собівартість продукції. Не можна визначити собівартість натуральної одиниці вимірювання, коли попередньо не визначено собівартість окремого виду продукції. Таким чином, калькулювання собівартості продукції — це процес, який складається з трьох послідовних процедур-етапів (рис. 1).
Рис. 1. Етапи та об’єкти калькулювання собівартості продукції та їх взаємозв’язок
Водночас калькуляційний процес не охоплює всієї складності калькуляції в господарстві, оскільки крім основної продукції воно має калькулювати також продукцію допоміжного виробництва, яка використовується основним виробництвом, а також напівфабрикати (якщо вони випускаються).
Калькуляція (від лат. саісиїаііо — обчислення) — це розрахунок собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг. Калькуляції складають на продукцію основного й допоміжного виробництв щомісяч но, за квартал, за рік за цільовим призначенням.
Розрізняють такі види калькуляції:
•планові(складають на основі прогресивних норм витрачання за собів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін);
•кошторисні(стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін);
•нормативні(складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу).
Перелічені види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції і використовують при складанні кошторису.
Калькуляції, що за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називають звітними. Вони потрібні для контролю за виконанням планових завдань із собівартості продукції і для виявлен ня резервів подальшого зниження витрат.
При калькулюванні встановлюють об'єкти калькулювання, вибирають калькуляційні одиниці, визначають калькуляційні статті витрат та методики їх обчислення.
Об’єктом обліку витрат виступають місця їхнього утворення, види однорідних послуг, зокрема установа, основні виробництва, структурні підрозділи (факультети, кафедри, відділення установ охорони здоров’я, наукові відділи й лабораторії тощо), у даних випадках виробниче обладнання, етапи, замовлення і т. ін. Під об’єктом калькулювання розуміють окремий вид послуги, певної споживчої вартості (підготовка студента певної спеціальності, надання відповідного виду медичної послуги). З об’єктами калькулювання тісно пов’язано поняття калькуляційної одиниці, яке являє собою вимірник продукту, що прийнятий для розрахунку собівартості відповідного об’єкта калькуляції. Калькуляційні оди ниці поділяють на кілька груп (табл. 1).
Таблиця 1
ВИДИ КАЛЬКУЛЯЦІЙНИХ ОДИНИЦЬ
Калькуляційна одиниця
Приклад
Натуральна
Штуки, метри, кілограми, тонни, літри
Збільшена
Прейскурантний номер виробів, артикул певної кількості виробів
Вартісна
Гривня вартості продукту
Умовно-натуральна
Відсоткове відношення на одиницю поверхні чи матеріалу
Експлуатаційна
Сила, потужність
Трудова
Нормо-година
Одиниця виконаних робіт і послуг
Тонно-кілометр, машино-день
Вимоги до калькуляційних одиниць:
Здатність адекватно відобразити кількісну сторону продукції, яка має певну споживчу вартість;
Мають забезпечувати економічну однорідність і співставлення калькуляцій однакових видів продукції;
Стійкість у часі;
Зручність розрахунків;
Відповідність одиниць ціноутворення;
Практичне значення для планування і управління.
Використання моделей взаємозв’язків прибутку, обсягу продажу та витрат на виробництво продукції.
Зростання обсягів продажів і прибутку є відображенням визнання товару покупцем. При цьому можливі різні співвідношення попиту і пропозиції. Якщо попит обганяє можливості виробництва, то виникає необхідність знизити його, не втрачаючи при цьому споживача. У цьому випадку використовується демаркетинг, зв'язаний з тимчасовим підвищенням цін, зменшенням інтенсивності реклами та ін.
Етап зрілості характеризується тим, що більшість покупців не тільки знає товар, а й придбала його. Тому темпи зростання продажу падають, хоча обсяг його зростає. Елементи маркетингової діяльності за ступенем впливу на обсяг продажу розташовуються в такому порядку: зниження ціни, інтенсифікація збуту, підвищення якості, вдосконалення сервісу.
Насичення означає стабілізацію обсягів продажів, коли, незважаючи на використання інструментів маркетингу, не вдається зміцнити позиції фірми на ринку. Прибуток у даний період нерідко зростає внаслідок витрат виробництва освоєної продукції. Якщо при цьому можливості пропозиції та попиту збалансовані, то використовується підтримуючий маркетинг, який спрямований на утримання позицій на ринку. Тут важливо не пропустити дії конкурентів, які можуть запропонувати споживачу аналогічні товари на вигідніших умовах. Служба маркетингу повинна проводити продуману політику цін, систематично перевіряти доцільність витрат на маркетингові операції.
На етапі насичення можлива ситуація, коли попит коливається, наприклад, при торгівлі сезонними товарами, або коли потреба в товарах змінюється відповідно до циклічних спадів виробництва. У цьому разі використовується синхромаркетинг, завданням якого є, по-перше, зведення до мінімуму коливань попиту, тобто зменшення максимуму попиту і збільшення його мінімуму за рахунок маркетингових засобів; по-друге, активний вплив на оперативне регулювання виробництва.
На етапі спаду відбувається різке зменшення обсягу продажів. Тут важливо визначити, з чим пов'язаний спад: чи справді завершується життєвий цикл товару або ж є невикористані можливості. У цьому випадку застосовується ремаркетинг, пов'язаний з пожвавленням попиту, яке часом навіть приводить до другого насичення. Можна надати товару властивостей ринкової новизни. Однак можливості ремаркетингу обмежені і треба шукати новий товар.
Аналіз витрат-обсяг-прибуток містить у собі вивчення взаємозв'язку наступних факторів: Ціни товарів. Обсягу або рівня виробництва Змінні витрати на одиницю продукції (VC) Постійні витрати (FC) Комбінації продаваних товарів. Аналіз витрат-обсяг-прибуток є ключовим у прийнятті багатьох рішень, включаючи вибір продукції, установлення ціни на продукцію, маркетингову стратегію й використання виробничих потужностей. Ця концепція настільки поширена в управлінських розрахунках, що торкає фактично всіх сфер діяльності менеджера. Завдяки широким можливостям використання аналізу витрат-обсяг-прибуток являє собою кращий інструмент, яким тільки розташовує менеджер, для виявлення схованого потенціалу прибутковості, існування якого можливо в будь-якій організації. Аналіз витрат-обсяг-прибуток починається зі звіту про прибутки й збитки, що трохи відрізняється від традиційного формату. Традиційний формат Звіту про прибутки й збитки в міжнародному стандарті Підхід до структури Звіту про прибутки й збитки з погляду цілей керування Виторг за реалізовану продукцію Виторг за реалізовану продукцію Виробничі витрати Змінні витрати Валовий прибуток Внесок у формування прибутку (Contribution Margin) – CM Витрати періоду Постійні витрати Прибуток від основної діяльності Прибуток від основної діяльності В аналізі витрат-обсяг-прибуток ми використали підхід до структури Звіту про прибутки з погляду цілей керування, що далі буде називатися Звіт про прибутки за принципом внеску у формування прибутку. Цей документ має ряд цікавих рис, які можуть бути корисні менеджерові при визначенні впливів на прибуток змін у продажній ціні, витратах й обсязі. Оборотний увага, що у звіті вказуються продажі , змінні витрати й постійні витрати. Змінні витрати - це витрати, що прямо пропорційно залежать від обсягу виробництва (сировина, заробітна плата робітником); постійні витрати - витрати, що не залежать від обсягу виробництва, тобто фіксовані в певних межах (орендна плата, амортизація, заробітна плата адміністративних службовців, адміністративні витрати). Аналіз витрат, обсягу продукції й прибутку називають аналізом беззбитковості. Переваги аналізу витрат, обсягу продукції й прибутку укладаються в наступному: Допомагає в плануванні прибутку компанії; Ілюструє вплив операційних коштів на прибуток; Допомагає у визначенні оптимальної пропорції постійних і змінних витрат компанії. Застосування аналізу витрат, обсягу продукції й прибутку можливо при: Оцінці виробничої, збутової й адміністративної діяльності; Запуску нового бізнесу; Введенні нового товару; Модернізації існуючого бізнесу. Обмеження аналізу витрат, обсягу продукції й прибутку: Ціна продажів залишається постійної, що вимагає наступних припущень: Еластичність попиту є досить великий, щоб залишати незмінної ціну при збільшенні обсягу продажів; Ціна продажів є стійкою в плині розрахункового періоду; Є тільки один товар або постійна товарна суміш; Постійна ефективність виробництва; Не змінюються засоби виробництва; Постійні змінні витрати на одиницю продукції; Постійні витрати фіксуються; Постійні й змінні витрати добре розділені, визначені й оцінені. Правила аналізу витрат, обсягу продукції й прибутку: Збільшення ціни продажів знижує крапку беззбитковості; Збільшення змінних і постійних витрат збільшує крапку беззбитковості. Якої ж переваги одержує підприємство, знаючи кількісний рівень своєї уразливості. Не секрет, що металургійна галузь у початковий період реформ досить успішно існувала за рахунок цінових переваг на закордонних ринках. Це забезпечувалося низьким курсом рубля й «деформованою» структурою собівартості, що включала відносно дешеву сировину й енергію, мізерну заробітну плату й украй низькі амортизаційні відрахування. Однак зараз у світі спостерігається надвиробництво сталі, до того ж існують інші фактори, що перешкоджають виходу вітчизняної металургії на ринок. У такій ситуації дуже важливо, щоб підприємство мало можливість гнучко реагувати на стан ринку, варіювати обсяги випуску своєї продукції, зберігаючи рентабельність й ефективність виробництва. Такий нескладний, але в той же час інформативний інструмент, як аналіз беззбитковості, дозволить приймати рішення відразу в декількох сферах діяльності підприємства. По-перше, чітке планування виробництва, у тому числі оптимізацію витрат виробництва по видах продукції й підрозділам. Знаючи де, коли й у яких обсягах витрачаються ресурси підприємства, управлінський апарат може оптимально розподіляти ці ресурси й максимізувати їхню віддачу. По-друге, достовірний прогноз рівня витрат на виробництво, цінової ситуації на ринку й прибутку підприємства. На основі зроблених прогнозів здійснюється розрахунок плану виробництва. А служба постачання підприємства на основі цих прогнозів забезпечує безперебійну поставку матеріалів, сировини й комплектуючих. По-третє, оцінка діяльності кожного підрозділу підприємства з фінансової точки зору. Підприємству немає необхідності «тягти хвіст» збиткових, нерентабельних виробництв. Вчасно позбувшись від них, воно одержує додаткові ресурси для розвитку інших, успішних напрямків. По-четверте, аргументоване ухвалення рішення по розширенню діапазону товарів, що випускають, або надаваних послуг, наприклад, за рахунок випуску нових марок товарів, диверсифікованості діяльності, проникнення на нові ринки. По-п'яте, чітке планування маркетингу. Аналіз беззбитковості допомагає вирішити, наскільки доцільне збільшення частки коштів, що інвестуються у просування товару на ринок; як це відіб'ється на загальних накладних витратах і збільшенні мінімального обсягу виробництва для досягнення крапки беззбитковості. Можна бути впевненими, що на підприємстві, де аналіз беззбитковості стає регулярно застосовуваним механізмом в оперативному й стратегічному керуванні, такі проблеми, як збитковість виробництва, надвиробництво продукції або неконтрольований ріст витрат, не виникнуть.
На сьогоднішній день основною ланкою господарювання економічної системи країни, що поступальним рухом розвивається у напрямку соціально-орієнтованої економіки є підприємство. Однак, збільшення підприємствами обсягів виробництва продукції в умовах ринкової економіки є важливим, але не головним критерієм їх діяльності, як це було за часів командно-розподільної системи господарювання. За ринкових відносин головною метою підприємства стало досягнення високих фінансових результатів. Фінансовим результатом підприємства може бути прибуток або збиток. Згідно з діючими визначеннями в нормативних документах прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ним витрати; збиток - перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати . Отже, для визначення фінансових результатів підприємство періодично послідовно зіставляє доходи і витрати за всіма видами діяльності.
У значній мірі фінансовий результат підприємства та можливості його подальшого розвитку залежать від такого об'єкта, як витрати. Вони є основним показником діяльності підприємства, який обмежує обсяг прибутку. Витрати визначають мінімальну ціну продукції, впливають на конкурентоспроможність підприємства .
Умови ринкової економіки вимагають дотриман ня оптимізації витрат (використання мінімальної їх кількості для випуску максимально якісної продукції) при здійсненні діяльності суб'єктами господа рювання . Основним способом оптимізації витрат є систематичне проведення їх аналізу на основі фактичних облікових даних, а також дослідження взаємозв'язку з фінансовими результатами.
В працях зарубіжних і вітчизняних науковців досліджено широке коло питань, пов'язаних з витратами підприємства, їх обліком, аналізом та управлінням. Серед науковців, які приділили значну увагу дослідженню зазначених питань, слід виділити таких, як Мачулка О., Цал-Цалко Ю., Шеховцова В., Гришко Н. та інші. На основі вивчення й критичного аналізу економічної літератури можна дійти висновку, що більшість з вище перелічених вітчизняних науковців займаються дослідженням зазначених проблем у контексті трактування сутності витрат, особливостей їх обліку та аналізу. При цьому поза увагою залишився взаємозв'язок і взаємозалежність витрат та фінансових результатів, а також вплив витрат підприємства на фінансові результати його діяльності.Фінансовий результат діяльності підприємства знаходиться у функціональному взаємозв'язку із доходами і витратами, які є факторами першого порядку по відношенню до прибутку. Тому, предметом нашого дослідження був аналіз взаємозв'язку витрат підприємства з його фінансовими результатами.
Основним методом системного дослідження взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку підприємства для визначення впливу зміни величини витрат та оптимальної структури витрат є аналіз "витрати - обсяг - прибуток" (Cost - Volume - Profit Analysis). Він дає змогу відслідковувати залежність фінансових результатів від витрат і обсягів виробництва (реалізації).
Основна мета цього методу аналізу - встановити, що відбудеться з фінансовими результатами, якщо визначений рівень продуктивності та обсягу виробництва й витрат буде змінюватись. Необхідною умовою аналізу «витрати - обсяг діяльності - прибуток» є поділ витрат підприємства на змінні й постійні. До змінних слід включати ті витрати, які змінюються пропорційно або майже пропорційно змінам обсягу діяльності підприємства. В свою чергу, постійні витрати не залежать від обсягів діяльності і визначаються умовами організації виробництва та загальною політикою підприємства. Тому їх загальна сума залишається незмінною. Проте на практиці значна кількість витрат підприємства за своєю сутністю є змішаними, тобто такими, які містять і постійну, і змінну складову. В межах аналізу «витрати - обсяг діяльності - прибуток» зазначені складові мають бути відокремлені одна від одної та включені до постійних або змінних витрат відповідно.
Для побудови моделі зв'язку між сукупними витратами, виходом продукції (обсягом виробництва), виручкою від реалізації під час аналізу спрощуються реальні умови, з якими стикається підприємство в практичній діяльності. Як і більшість моделей, які є абстракціями реальних умов, модель аналізу беззбитковості будується з урахуванням низки припущень і обмежень. Якщо їх не брати до уваги, то можна зробити серйозні помилки і неправильні висновки під час аналізу. Основними припущеннями та обмеженнями у нашому випадку були такі:
•- номенклатура реалізованої продукції є величиною постійною;
•- сукупні витрати і сукупний дохід є лінійними функціями обсягу виробництва (реалізації);
•- прибуток розраховується по змінних витратах, оскільки під час аналізу передбачається, що постійні витрати, які мали місце в певному періоді, враховуються як витрати цього періоду;
•- усі інші величини залишаються постійними;
•- витрати поділяються на постійні й змінні, без виділення умовно-постійних чи умовно-змінних;
•- у наших розрахунках ми також абстрагувались від ПДВ і податку на прибуток.
І все ж, незважаючи на ряд таких припущень і обмежень, аналіз беззбитковості є потужним інструментом для прийняття ефективних управлінських рішень.
Зазначимо, що для надання інформації по витратах, виручці, прибутку може використовуватись як графічний метод, так і математичні залежності. Однак, математичний підхід є гнучкішим методом отримання інформації. Взаємопов'язані й представлені за допомогою математичних засобів фінансові відносини між господарюючими суб'єктами є не чим іншим, як математичною моделлю управлінського процесу, яка дає змогу аналізувати, порівнювати, отримувати альтернативні варіанти і, врешті-решт, приймати ті чи інші фінансові рішення. А це і є, власне, процес управління фінансами.
Розглянемо практичне застосування вищезгаданого методу аналізу, використовуючи дані Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудматеріали». Варто зазначити, що підприємство веде фінансову діяльність в незначному обсязі, а інвестиційну діяльність взагалі не здійснює, тому, відповідно, вплив фінансових та інвестиційних витрат на фінансові результати підприємства не значний. У зв'язку з цим, для розрахунку впливу витрат на фінансові результати за основу нами було взято витрати операційної діяльності.
У 2008 році виручка від реалізації на ТОВ «Шляхбудматеріали» становила 28350 тис. грн. при змінних витратах 16733,5 тис. грн. і постійних - 8363,5 тис. грн. При цьому загальна сума витрат операційної діяльності складала 25097 тис. грн., а прибуток - 3253 тис. грн. Керівництво підприємства передбачає, що виручка від реалізації у майбутньому зросте до 29767,5 тис. грн. (+5%). На ці ж 5% збільшаться і змінні витрати, їх сума становитиме 17570,2 тис. грн. Тоді як сума постійних витрат не зміниться і становитиме 8363,5 тис. грн., а загальна сума витрат - складатиме 25933,7 тис. грн. Відповідно прибуток досягне 3833,8 тис. грн., що на 17,9% більше від прибутку попереднього року. Отже, виручка від реалізації збільшиться всього на 5%, а прибуток зросте на 17,9%.
Якщо вирішувати завдання максимізації темпів приросту прибутку, то можна маніпулювати збільшенням чи зменшенням не тільки змінних, але й постійних витрат і залежно від цього вираховувати, на скільки відсотків зросте прибуток. Якщо, наприклад, при збільшенні змінних витрат на 5% постійні витрати збільшаться на 2%, то прибуток зросте не на 17,9%, а на 12,7%.
У практичних розрахунках для визначення сили впливу операційного важеля застосовують відношення так званої валової маржі (виручка від реалізації за мінусом змінних витрат) до прибутку. У нашому випадку сила впливу операційного важеля дорівнює: (28350 - 16733,5) : 3253 = 3,57. Це означає, що при збільшенні виручки на 5% прибуток зросте на 3,57 х 5% = 17,9%. Взаємозв'язок і логічність цього розрахунку з попереднім легко простежується: результат розрахунків є однаковим (при збільшенні виручки на 5% прибуток зростає на 17,9%).
Сила впливу операційного важеля завжди розраховується для визначеного обсягу продажу та певної виручки від реалізації. Змінюється виручка від реалізації - змінюється й сила впливу операційного важеля. За постійної виручки від реалізації чим більша сума постійних витрат, тим сильніше діє операційний важіль, і навпаки. Це положення можна обгрунтувати за допомогою перетворення формули сили впливу операційного важеля:
[Виручка від реалізації - Змінні витрати] : Прибуток = [(Постійні витрати + Змінні витрати + Прибуток) - Змінні витрати] : Прибуток = [Постійні витрати + Прибуток] : Прибуток. Тобто:
(28350 - 16733,5) : 3253 = (8363,5+ 3253): 3253 = 3,57
При зменшенні виручки від реалізації сила впливу операційного важеля зростає як за підвищення, так і за зниження питомої ваги постійних витрат у загальній їх сумі. Кожен процент зменшення виручки дає дедалі більший процент зниження прибутку, причому сила операційного важеля зростає швидше, ніж збільшуються постійні витрати.
За збільшення виручки від реалізації, якщо поріг рентабельності (точка самоокупності витрат) уже пройдений, сила впливу операційного важеля зменшується: кожен процент приросту виручки дає дедалі менший процент приросту прибутку (при цьому частка постійних витрат у загальній їх сумі знижується).
Невід'ємною складовою частиною методики аналізу впливу витрат на процес максимізації маси прибутку є визначення запасу фінансової міцності підприємства. Складовим елементом такого поняття є поріг рентабельності (тобто така величина виручки від реалізації, за якої підприємство вже не має збитків, але ще і не має прибутків).
Поріг рентабельності = Постійні витрати : Валова маржа у відносному вираженні. (Валова маржа = Прибуток + Постійні витрати = 3253 + 8363,5 = 11616,5; тобто 41,0% виручки від реалізації або 0,41 у відносному вираженні.)
Отже, Пр = 8363,5 : 0,41 = 20398,7 тис. грн.
Тобто, при досягненні виручки від реалізації в 20398,7 тис. грн. підприємство досягає окупності й постійних, і змінних витрат. Визначивши поріг рентабельності, можна розрахувати запас фінансової міцності підприємства, який становитиме різницю між досягнутою фактичною виручкою від реалізації й порогом рентабельності.
Зфм = 28350 - 20398,7= 7951,3 тис. грн.
Зазначимо, якщо виручка від реалізації падає нижче порога рентабельності, то фінансовий стан підприємства погіршується, створюється дефіцит ліквідних засобів.
Можна розраховувати запас фінансової міцності й у відсотках до виручки від реалізації. Якщо запас фінансової міцності становить у нашому випадку 7951,3 тис. грн., а виручка - 28350 тис. грн., то запас фінансової міцності відповідає 28% виручки від реалізації. Це означає, що підприємство здатне витримати 28-відсоткове зниження виручки від реалізації без серйозної загрози для свого фінансового стану.
Отже, розглянута методика аналізу дає змогу на практиці приймати ефективні управлінські рішення щодо розв'язання найрізноманітніших фінансово-господарських ситуацій. А постійний аналіз витрат та їх оптимізація на основі взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток" сприятиме покращенню фінансових результатів підприємства, а також виступить запорукою підвищення конкурентоспроможності підприємств-виробників продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, забезпечить утримання позицій на конкурентному ринку.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора