Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Індивідуальне завдання
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра охорони праці
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Безпека життєдіяльності
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства і природокористування
Кафедра охорони праці і безпеки життєдіяльності
Індивідуальне завдання
з дисципліни “Основи охорони праці”
Рівне, 2010
Зміст
1. Право громадян на охорону праці……………………………………………………..
2. Охорона праці при проектуванні, будівництві та реконструкції об'єктів та засобів виробництва……………………………………………………………………………..
3. Обов'язки роботодавця та працівника щодо виконання нормативних актів……….
4. Охорона праці жінок та неповнолітніх у трудових правовідносинах………………
5. Система управління охороною праці та її функції…………………………………...
6. Громадський контроль за дотриманням законодавчих вимог з охорони праці…….
7. Розслідування і облік хронічних професійних за хворювань та роль санітарно-епідемічного нагляду у їх профілактиці……………………………………………….
8. Виробничі отрути та їх вплив на функціонування організму………………………..
9. Вентиляція виробничих приміщень…………………………………………………...
10. Безпечна експлуатація вантажопідйомних машин і посудин, що працюють під тиском……………………………………………………………………………………
Список використаної літератури…………………………………………………………
3
5
6
7
9
11
12
14
15
17
20
1. Право громадян на охорону праці
Основні трудові права та обов'язки працівників щодо вільного вибору професії, роду занять і праці забезпечуються КЗпП при укла данні трудового договору. [8, стор.51]
При влаштуванні на роботу між працівником і роботодавцем укладається трудовий договір, на підставі якого працівник зобов'я зується виконувати роботу, визначену договором, а власник — ви плачувати йому заробітну плату та забезпечувати відповідні умови праці . [8, стор.51]
Працівник має право укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підприємствах, якщо інше не передбачене законодавством або угодою сторін. [8, стор.51]
Умови праці можуть бути викладені в трудовому або колектив ному договорі, а також у договорі, складеному в усній формі. Вказа ні документи не можуть містити положень, які не відповідають стат тям КЗпП, що регламентують питання, пов'язані з охороною праці (тривалість робочого дня, відпусток та ін.). [8, стор.51]
Укладання трудового договору оформляється наказом чи розпо рядженням власника про зарахування працівника на роботу. Однак трудовий договір вважається укладеним навіть тоді, коли наказу не було, але працівник фактично був допущений до роботи. Особливою формою трудового договору є контракт, у якому встановлюється термін його дії, права, обов'язки, умови матеріаль ного забезпечення, а також умови розірвання договору. [8, стор.51]
Відповідно до статті 23 КзпП, трудовий договір може бути:
– безстроковим, що укладається на невизначений термін;
– укладеним на визначений термін, встановлений за погодженням сторін;
– таким, що укладається на час виконання певної роботи. Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. [3, стор.12]
Відповідно до статті 40 КзпП, трудовий договір може бути розірваний власником у випадках: при зміні або ліквідації виробництва, його перепрофілюванні, скороченні чисельності або штату працівників; при досягненні працівником пенсійного віку за наявності права на повну пенсію по старості; при виявленні невідповідності працівника займаній .посаді або порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стяг нення; прогулу протягом трьох годин без поважних причин; невідвідування роботи понад чотири місяці підряд унаслідок тимчасової непрацездатності; при поновленні на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; при появі на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; за розкрадання державного майна за вироком суду. [3, стор.19-20]
Крім цих випадків, договір може бути розірваний і тоді, коли керівник одноразово грубо порушив трудові обов'язки, втратив до вір'я, або скоїв аморальний вчинок, не сумісний з продовженням да ної роботи. Розірвати трудовий договір можна лише за попередньою згодою профспілкового органу. [8, стор.53]
Основним документом про трудову діяльність людини є трудо ва книжка. У день звільнення власник має оформити працівникові трудову книжку і провести з ним повний розрахунок. Записи про причини звільнення повинні бути викладені відповідно до статті чинного законодавства. [8, стор.53]
Чинне законодавство гарантує права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві. Якщо з'ясується, що на виробництві умови праці становлять не безпеку для здоров'я працівника, то він має право відмовитися від дорученої роботи. Підтвердження цього факту проводиться спеціа лістами з охорони праці, представниками профспілки та уповнова женим трудового колективу. [8, стор.53]
2. Охорона праці при проектуванні, будівництві та реконструкції об'єктів та засобів виробництва.
Відповідно до статті 154 КзпП, проектування виробничих об’єктів, розробка нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих повинні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Виробничі будівлі, споруди, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва або реконструкції, технологічні процеси повинні відповідати нормативним актам про охорону праці. [3, стор.70]
Згідно з чинним законодавством роботодавець повинен отрима ти дозвіл на початок та перелік видів робіт на підприємстві, діяль ність якого пов'язана з використанням процесів та устаткування під вищеної небезпеки. Дозвіл видає Державний комі тет з нагляду за охороною праці. [8, стор.63]
Забороняється застосовувати у виробництві шкідливі речовинн в разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстра ції, на які не розроблені гранично допустимі нормативи і які не пройшли токсикологічну експертизу. [8, стор.63-64]
Токсикологічна експертиза є основним документом, що під тверджує безпеку продукції для організму людини. Вона проводить ся згідно з постановою головного державного санітарного лікаря про «Токсиколого-гігієнічну оцінку хімічних речовин» від 19 жовт ня 1992 року № 4. Існуюча система гігієнічної стандартизації та сертифікації продукції дає змогу оцінити не більш як 20 % продукції, яка виготовля ється на підприємстві або яку воно імпортує. [8, стор.64]
У разі надходження на підприємство нових небезпечних речо вин власник зобов'язаний повідомити про це органи Державного нагляду за охороною праці. Експлуатація або використання придбаних за кордоном технологій, машини, механізмів, хімічних речовин та їх сполук допускається лише за умови проведення експертизи на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, що є чинними на території України. [8, стор.64]
3. Обов'язки роботодавця та працівника щодо виконання нормативних актів.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про охорону праці» робо тодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законо давства щодо прав працівників у галузі охорони праці. [1]
Обов'язки працівників щодо додержання вимог охорони пра ці виписані в статті 14 Закону України «Про охорону праці» та статті 159 КЗпП.
Відповідно до статті 159 КзпП працівник зобов'язаний:
– знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устат куванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
– додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та пра вилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, уста нови, організації;
– проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;
– співробітничати з власником або уповноваженим ним орга ном у справі організації безпечних та нешкідливих умов пра ці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, які його оточують, і навколишньому при родному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпо середнього керівника або іншу посадову особу. [3, стор. 72]
4. Охорона праці жінок та неповнолітніх у трудових правовідносинах.
Жінки можуть працювати трактористами-машиністами, водіями легкових та вантажних автомобілів вантажопідйомністю до 2,5 тон, електромонтерами, ремонтниками, будівельниками та робітниками інших професій, для яких дозволено застосовувати жіночу працю. Жінкам-ханізаторам мають надаватися машини з удосконаленими сидінням кабінами, системою запуску двигуна, керування та обслуговування. [8, стор. 72]
Залучення жінок до робіт по перенесенню й підніманню ванта жів регламентується нормами допустимих навантажень, затвердженими МОЗ від 10.12.1993 р. № 241. [3, стор. 72]
Характеристика робіт
Гранично допустима маса вантажу, кг.
Переміщення вантажу при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину)
10
Переміщення вантажів постійно впродовж робочої зміни
7
Сумарна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати:
– з робочої поверхні
350
– з підлоги
175
Зважаючи на фізіологічні особливості жіночого організму, держава передбачає ряд особливостей правового регулювання їх праці. Перелік особливо тяжких і шкідливих робіт, де не дозволялася жіноча праця, був затверджений в 1932 р. Сюди відносили плавку, розлив металу, гумове виробництво, кесонні роботи, варку асфальту, копання колодязів, капмедробильні роботи та ін. [9, стор. 12]
Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється [2, стаття 43, частина 5]
Відповідно до статтей 176, 177 КЗпП, не допускається залучення вагітних жінок до робіт вночі, вихідні дні, до надурочних робіт та направлення їх у відрядження, а жінки, що мають дітей віком 3–14 років не можуть залучатися до надурочних робіт та направлятися у відрядження без їх згоди. [3, стор. 77]
Жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину надається щорічна додаткова відпустка 7 календарних днів, бе урахування святкових і неробочих днів [3, стаття 182-1]
Законодавство передбачає найсприятливіші умови праці для підлітків. Неповнолітні в трудових правах зрівнюються з повнолітніми, а в галузі охорони праці мають ряд переваг. [9, стор.13]
Для працівників, віком від 16 до 18 років тривалість робочого часу становить 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють а період канікул) – 24 години на тиждень. [3, стаття 51 част. 1]
На кожному підприємстві має вестися спеціальний облік пра цівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження. [8, стор. 77]
Забороняється використовувати працю осіб молодше 18 років на важких роботах та на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, залучати їх до нічних та понадурочних робіт, до робіт у вихідні дні. [8, стор. 77]
Підлітки у віці до 18 років не допускаються до робіт на більше ніж 200 виробництвах за майже 3000 спеціальностями й про фесіями. Перелік таких робіт за № 46 затверджений МОЗ 31 берез ня 1994 р. [8, стор. 77]
Обмежується використання праці підлітків на роботах по пере несенню вантажів, маса яких перевищує встановлені для підлітків граничні норми. Також заборонено призначати неповнолітніх на ро боти, які полягають виключно в перенесенні важких речей, якщо їх вага перевищує 4,1 кг. Перенесення й пересування важких речей не повнолітніми чоловічої і жіночої статі в межах зазначених норм до пускається лише в тих випадках, коли це пов'язано з виконанням ними постійної роботи й займає не більш як 1/3 їх робочого часу. Неповнолітні віком до 16 років взагалі не допускаються до робіт по перенесенню й пересуванню вантажів. [8, стор. 77]
Для неповнолітніх встановлено додаткові гарантії від незакон ного звільнення з роботи. Звільнення з ініціативи власника допуска ється лише у виключних випадках за згодою комісії у справах не повнолітніх. [8, стор. 77]
Забороняється залучати працівників молодше 18 років до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні. [3, стаття 192]
Усі особи молодше 18 років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові. [3, стаття 191]
5. Система управління охороною праці та її функції.
Управління охороною праці на підприємстві – це сукупність дій службових осіб, що здійснюються на підставі постійного аналізу інформації про стан охорони праці на всіх робочих місцях для поліпшення та підтримання його на певному рівні відповідно до законодавчих та нормативних актів. [8, стор. 108]
Управління охорони праці повинно мати такі основні елементи:
– орган управління; виконавчий орган; об'єкт, яким управляють;
– вхідну інформацію; прямий зв'язок; вихідну інформацію; зво ротний зв'язок. [8, стор.109]
Управління охороною праці забезпечує виконання таких основ них функцій:
– планування, організацію і координацію робіт у галузі охорони праці;
– контроль за станом охорони праці та функціонуванням системи,
– облік, аналіз, оцінка показників стану охорони праці;
– стимулювання діяльності в галузі охорони праці. [8, стор. 107]
Загальну схему управління охороною праці в межах одного підприємства з функціональними завданнями у справі охорони праці наведено на рис.5.1.
Рис.5.1 Схема управління охороною праці на підприємстві [8, стор. 111]
Процес управлінських функцій у сфері охорони праці умовно можна розділити на три етапи:
1. По лінії прямого зв’язку керівник підприємства надсилає інформацію до служби охороною праці, яка її обробляє і розподіляє між виконавцями;
2. По лінії зворотного зв’язку служба охорони праці вимагає негайного усунення недоліків від конкретних виконавців;
3. Якщо через визначений час з’ясується, що вказані недоліки не були ліквідовані, служба охорони праці надсилає інформацію керівнику підприємства для вжиття відповідних заходів.
Кількісний склад служби охорони праці визначає ст. 15 Закону України «Про охорону праці». Відповідно до Закону на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці, робота якої визначається Типовим положенням. Ти пове положення про службу охорони праці затверджено в наказі Держкомнаглядохоронпраці від 3 серпня 1993 року № 73. [8, стор. 112]
На працівників служби охорони праці покладаються такі обо в'язки:
– складання планів роботи з охорони праці і контроль за їх виконанням;
– розробка положення про організацію управління охороною праці відповідно до прийнятої на даному підприємстві схеми;
– оформлення наказу про функціональні обов'язки з охорони пра ці всіх керівників структурних підрозділів та інших службових осіб і призначення осіб, відповідальних за стан охорони праці на окремих виробничих дільницях;
– щорічне проведення паспортизації умов праці, технічних засо бів і санітарно-технічного стану робочих місць, цехів, виробни чих дільниць;
– впровадження міжгалузевих та галузевих стандартів, норматив но-правових актів з охорони праці;
– проведення розслідування й вивчення причин травм, аварій, по жеж, їх аналіз та облік, а також розробка заходів з метою недо пущення їх повторення. [8, стор. 112-113]
Служба охорони праці здійснює навчання працюючих і пропа ганду з питань охорони праці і вирішує інші питання, передбачені типовим положенням про цю службу. [8, стор. 113]
6. Громадський контроль за дотриманням законодавчих вимог з охорони праці.
На підприємствах контролюють стан охорони праці: директор (власник), його заступники, головний інженер, служба охорони праці, головні спеціалісти, начальники цехів, ділянок, змін, майстри, бригадири, робітники. До основних форм контролю за станом охорони праці належать: повсякденний оперативний контроль; контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства; адміністративно-громадський; регіональний; відомчий контроль вищих органів. [5, стор. 45]
Комісія з питань охорони праці може створюватись на підприємстві у відповідності із Законом України “Про охорону праці”, незалежно від форм власності.
Основними завданнями комісії є:
– захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;
– підготовка рекомендацій власнику та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань;
– вироблення пропозицій щодо включення до колективного до говору окремих питань з охорони праці та використання ко штів фонду охорони праці підприємства.
– узгодження шляхом двосторонніх консультацій позицій сто рін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці; [7, стор. 48-49]
Комісія має право:
– створювати робочі групи з числа членів комісії для вироблен ня рішень з конкретних питань охорони праці;
– одержувати від окремих працівників, служб підприємства, інформацію, необхідну для виконання функцій і завдань, передбачених Типовим поло женням;
– встановлювати ступінь вини потерпілого та винуватця (у т. ч. і власника) нещасного випадку ;
– здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, за безпечення працюючих засобами колективного та індивідуа льного захисту, лікувально- профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними йому продуктами;
– знайомитися з будь-якими матеріалами з питань охорони праці;
– вільного доступу на всі дільниці виробництва і обговорення з працюючими питань з охорони праці. [7, стор. 49-50]
7. Розслідування і облік хронічних професійних за хворювань та роль санітарно-епідемічного нагляду у їх профілактиці.
Вчені, які досліджують травматизм, називають причини його виникнення:
– Організаційні: порушення виробничо-технологічного процесу; незадовільна організація робочою місця, умов праці; застосування невідновідного устаткування; відсутність керівництва і нагляду за робітниками; порушення і недотримання інструкцій з техніки безпеки.
– Технічні: конструктивні недоліки електричних, механічних транспортних систем; недосконалість виробничого обладнання, технологіч них процесів; недосконалість або відсутність засобів безпеки.
– Психофізіологічні: помилкові дії внаслідок утоми працівника через надмірну тяжкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність;
– Санітарно-гігієнічні: невідповідні метеорологічні умови; нераціональна освітленість робочих місць; високий рівень шуму і вібрації; порушення правил особистої гігієни; наявність шкідливого випромінювання; забрудненість повітря. [6, стор. 58-59]
Методи аналізу виробничого травматизму і профзахворювань
1. Статистичний метод базується на вивченні травматизму за статистичними документами: звітами, актами, журналами реєстрації.
2. Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця;
3. Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані цеху (підпри ємства) позначають місця, де сталися нещасні випадки.
4. Економічний метод полягає у вивченні та аналізі економічних втрат, що спричинені виробничим; [5, стор. 86]
Розслідуванню підлягають: раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події, контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше. [6, стор. 60]
Гострі професійні захворювання спричиняються дією хімічних речовин, іонізуючого та неіонізуючого випромінювання, значним фізичним навантаженням та перенапруженням окремих органів і систем людини. До них належать також інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання тощо. Гострі професійні отруєння спричиняються в основному шкідливими речовинами гостроспрямованої дії. [6, стор. 60]
За висновками роботи комісії з розслідування визнаються пов'язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися із працівниками під час виконання трудових (посадових) обов'язків. [6, стор. 60]
Спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки із смертельним наслідком; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкоджен ня їх здоров'я; випадки смерті на підприємстві; випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків. [6, стор. 65]
При розслідуванні нещасного випадку комісія ретельно оглядає місце події, виявляє справність обладнання, машин та інших застосовуваних у роботі знарядь; опитує потерпілого, свідків, вимагає письмового пояснення від сліжбових осіб; знайомиться з необхідними документами про проведення навчання та інструктажів з охорони праці, у разі необхідності організовує технічну експертизу, лабораторні дослідження та інші роботи. Після закінчення розслідування акти надсилаються на затвердження керівнику підприємства. Затверджені акти направляються потерпілому, начальнику дільниці, інженеру з охорони праці, технічному інспектору. [9, стор. 34]
8. Виробничі отрути та їх вплив на функціонування організму.
Шкідлива речовина – це речовина, яка унаслідок порушення вимог безпеки при контакті з організмом людини може призвести до захворювання або відхилення у стані здоров’я в процесі трудового стажу працюючого або у віддалені періоди життя сучасного й наступних поколінь. [9, стор. 70]
Шкідливі речовини характеризуються різними фізичними властивостями (температурою кипіння; пружністю; летючістю і ін.), що визначають їх поведінку в навколишньому середовищі та обумовлюють специфічні особливості організації відповідних умов праці. Надходження шкідливих речовин у повітря виробничих приміщень може бути періодичним або постійним. [9, стор. 70]
За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяюься на чотири класи небезпеки:
1-й – надзвичайно небезпечні (ГДК у повітрі становить до 0,1мг/м);
2-й – високо небезпечні (ГДК у повітрі становить від 0,1 до 1,0 мг/м);
3-й – помірно небезпечні(ГДК у повітрі від 1,1 до 10,0 мг/м);
4-й – мало небезпечні (ГДК у повітрі понад 10 мг/м). [9, стор. 71]
В організм людини шкідливі речовини можуть потрапляти через верхні дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт, контактним шляхом через шкіру. Найнебезпечнішим є дихальний шлях бо отруйні речовини надходять у кров, минаючи печінковий бар’єр . Ознаками отруєння є: біль у кінцівках і порушення їх чутливості; інтенсивне слиновиділення; порушення нормального функціонування кишкового тракту; поява холодного поту і т. ін. [8]
Заходи профілактики професійних отруєнь включають заміну шкідливих речовин на нешкідливі або менш токсичні; дотримання правил виробничої санітарії; механізація та автоматизація виробничих процесів; санітарно-гігієнічна експертиза речовин та їх гігієнічна стандартизація; дистанційне управління, герметизація обладнання; обладнання ефективної природної та механічної вентиляції, систем кондиціонування повітря; використання автоматичної, контрольно-вимірювальної апаратури, що сигналізує про забруднення повітря; засоби захисту органів дихання, ізолюючі і фільтруючі протигази та інші ЗІЗ. [8]
9. Вентиляція виробничих приміщень.
Вентиляцією називається регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря й подачу на місце видаленого свіже повітря. Основне завдання вентиляції – вилучити з приміщення забруднене, вологе або нагріте повітря та подати чисте повітря, що відповідає гігієнічним вимогам. [8, стор. 219]
Природна вентиляція відбувається внаслідок різниці температури повітря в приміщенні і ззовні, а також у результаті дії вітру. Різниця температур обумовлює надходження холодного повітря в приміщення й видалення з нього теплого повітря. Під дією вітру з навітряного боку будівлі виникає підвищений тиск, а з підвітряно го боку— розріджений. Розрідження зумовлює витяжку теплого й забрудненого повітря з приміщення, а на заміну надлишок тиску зумовлює надходження свіжого. [8, стор. 220]
Аерація будівель:
а, б – відкриті пройоми в безвітряну погоду в теплий і холодний періоди року;
в, г – також при бічному вітрі;
д – розподіл тиску в будівлі;
е – ліхтарі, що незадуваються вітром
Рис. 9.1 Схема природної вентиляції
У системах механічної вентиляції рух повітря здійснюється за допомогою вентиляторів. Ця система на відміну від природної, очищує повітря перед його викиданням в атмосферу, вловлює шкідливі речовини біля місць їх утворення, очищає припливне повітря й цілеспрямовано подає його в робочу зону. [8, стор. 224]
На рис. 9.2. показані вентилятори, що здійснюють механічну вентиляцію
Вентилятори:
а) – осьовий
б) – відцентровий
в) – відцентровий низького тиску
г) – діаметральний
1 – спіральний корпус
2 – лопаткове колесо
3 – вхідний отвір
4 – випускний отвір
Рис. 9.2. Вентилятори [8, стор. 226]
Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення відповідного мікроклімату у всьому об'ємі приміщення із значним надходженням шкідливої пари, вологи, газу та пилу. Загальнообмінна вентиляція має дві системи — припливну й витяжну, які одночасно подають у приміщення чисте повітря в ниж ній частині, а з верхньої частини видаляють забруднене. [8, стор. 227]
На рис. 9.3. показана схема повітрообміну при загальнообмінній штучній вентиляції.
Схема повітрообміну при загальнообмінній штучній вентиляції:
а – приточній;
б – витяжній;
в – приточно–витяжній з рециркуляцією
1 – повітрозабірний пристрій,
2, 11 – повітропровід, 3 – фільтр,
4 – калорифер, 5 – вентилятор,
6 – припливні отвори, 7 – витяжні отвори (насадки), 8 – пристрій для очищення повітря, 9 – пристрій для викиду повітря, 10 – витяжна система, 12 – клапани.
Рис. 9.3. Схема повітрообміну при загальнообмінній штучній вентиляції. [8, стор. 228]
10. Безпечна експлуатація вантажопідйомних машин і посудин, що працюють під тиском.
Розглянемо детальніше вимоги до безпечної експлуатації окремих машин, посудин.
Вантажопідіймальні крани. Безаварійна робота вантажопіді ймальних кранів залежить від їх конструктивного виконання і пра вильної експлуатації. Кожен вантажопідіймальний кран забезпечується документа цією, передбаченою Держстандартом відповідно до технічних умов на виготовлення. Крім паспорта та інструкції з експлуатації на крані закріплюється табличка, де вказується найменування заводу–виробника, вантажопідйомність, дата випуску і порядковий номер. Вантажопідіймальні крани обладнуються пристроями, що за безпечують безпеку праці: кінцевими вимикачами для автоматич ної зупинки механізмів підіймання і пересування стріли крана, об межувачами і покажчиками вантажопідйомності, гальмівними пристроями колодкового типу, протиугонними пристроями. Всі вантажопідіймальні крани в процесі виготовлення проходять попередні і приймально-здавальні випробування, технічне опосвідчення перед пуском їх у роботу і періодичне – в процесі роботи. При експлуатації вантажопідіймальних машин забороняєть ся: підіймати вантажі, маса яких перевищує допустиму; одно часно підіймати вантаж і людей; підіймати вантажі, що зна ходяться в нестійкому положенні; відривати примерзлі чи за валені землею вантажі, або закладені іншими вантажами; підтягувати вантажі на косому натягненні підйомних канатів; відтягувати вантажі при підійманні; відключати гальма і при строї безпеки. [4, стор. 306-307]
Ліфти. Всі пасажирські і вантажні ліфти обов'язково обладнуються вловлювачами, які утримують кабіну від падіння при обриві тро са, гальмом підйомної лебідки, контр-вантажем, дверними контак тами, що виключають можливість руху кабіни при відкритих две рях, вимикачами, що зупиняють кабіну на поверхнях, обмежува чами вантажопідйомності і швидкості, кінцевими вимикачами. При обриві троса вловлювач повинен зупинити кабіну на відстані не більше 0,1 м від точки обриву. Особа, відповідальна за справність і безпечну експлуатацію ліфтів, обов'язково слідкує за своєчасним проведенням технічно го опосвідчення та оглядів, не допускає роботу ліфтів з простро ченими термінами опосвідчення, оглядів, ре монтів. [4, стор. 307-308]
Підйомники. Підйомники призначені для підйому або спуску вантажів (а не людей!). Вони можуть бути як вертикальними, так і похилими і не потребують спеціальної шахти, кабіни, машин ного відділення, вловлювачів. Замість кабіни можна викорис товувати огороджену з усіх сторін клітку. Підйомники вантажо підйомністю до 250 кг можуть бути огороджені бортами. В місцях зупинки клітки, де відбувається завантаження і розвантаження вантажів, вивішується інструкція з безпеки експлуатації і трафа рет із зазначенням гранично допустимої маси вантажу. [4, стор. 308]
Посудини, що працюють під тиском. При проектуванні елементів, що працюють під тиском, мають бути враховані напруги, що виникають при гідравлічному випробу ванні, яке не повинно перевищувати 1,25 величини допустимих на пруг при температурі 20 °С, прийнятої у відповідності до вказаних норм розрахунку. Конструкція посудин з високим тиском має бути надійною, безпечною в експлуатації; повинна бути передбачена можливість огляду, очищення з використанням засобів механізації, промивання і продування, а також ремонту їх елементів. Температура стінок елементів посудин з високим тиском не повинна перевищувати величин, прийнятих у розрахунках на міцність відповідно “Єдиному нормативному методу теплового розрахунку котельних агрегатів”. [8, стор. 378–379]
Компресори. Компресор – це машина для отримання стисненого повітря, що є енергетичним джерелом для приведення в дію багатьох технологічних процесів, пневматичних інструментів та механізації інших трудомістких видів робіт. До обладнання компресорних установок входять фільтри призначені для очистки повітря від пилу і димових газів. Не дозволяється встановлювати компресорні станції в тих місцях, де до всмоктує мого повітря може потрапити пил, волога, газ або інша вибухонебезпечна суміш. Не дозволяється здійснювати збір повітря біля випромінюючих апаратів або відкритих джерел тепла. Збір повітря має відбуватися в зоні, яка захищена від сонячної радіації в незагартованій і незапиленій стороні на висоті не менше 3 м від рівня землі. Повітря, що засмоктується компресором, повинно мати вологість не більше 60 %. Для конденсації водяних парів з метою відокремлення води зі стисненого повітря компресорні станції обладнують проміжними і кінцевими холодильниками. Холодильне устаткування встановлюється на компресорних станціях при високократному стисненні повітря. Температура стисненого повітря на таких компресорах знижується шляхом водяного охолодження. З цією метою використовують чисту проточну воду. Водяні резервуари для охолодження забезпечуються вимірювальними приладами і вказівними поплавками. У тих випадках, коли необхідно мати сильно осушене повітря, крім кінцевих холодильників компресори обладнують спеціальними осушувальними установками. Осушувальні установки працюють за методом виморожування вологи за допомогою аміачних холодипьних установок. Такі установки розташовують в ізольованих від компресора приміщеннях. [8, стор. 395-396]
Основними нормативними документами, що регулюють безпеку експлуатації транспортних засобів є:
Закон України “Про дорожній рух” № 3353-ХІІ, від 30 червня 1993 року
СНиП 2.05.07-91. Промышленный транспорт
ДНАОП 0,00-1,28-97. Правила охорони праці на автомобільному транспорті.
ГОСТ 12.3.009-76
ГОСТ 12.3.020-80
ССБТ. Работы погрузочно–разгрузочные. Общие требования безопасности.
ССБТ. Процессы перемещения грузив на предприятиях. Общие требования безопасности. [5, стор. 57]
Список використаної літератури
Закон України “Про охорону праці” №2694-ХІІ, від 14 жовтня 1992 року.
Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року зі змінами та доповненнями згідно із Законом України “Про внесення змін до Конституції України” № 2222-ІV. – Харків: Весна, 2007. – 48с.
Кодекс законів про працю України. – Х.: ПП “ІГВІНІ”, 2007. – 128 с.
Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Халімовський М. О. Основи охорони праці: Підручник, 3-тє вид./ За ред. М. П. Гандзюка.–К.: Каравела, 2006.–392с.
Гогіташвілі Г. Г., Лапін В. М. Основи охорони праці: Навчальний посібник. – 3-тє вид., стереотипи. – Львів: “Новий світ-2000”, 2006-232с.
Грищук М. В. Основи охорони праці6 Підручник.–К.: Кондор, 2007–240с.
Катренко Л. А., Кіт Ю. В., Пістун І. П.: Охорона праці: Курс лекцій. Практикум:Навч. посіб. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2003
Москальова В. М. Основи охорони праці: Підручник – Рівне: НУВГП, 2006 – 666с.
Ярошевська В. М., Дубінський П. М., Прокопчук Н. М.– К.: ІСДО, 1993
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора