Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра менеджменту
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Практика
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра менеджменту
Звіт
З виробничо-комплексної практики з фаху на ВАТ«Ковельський хлібокомбінат»
ЗМІСТ
Вступ
Короткі відомості та оцінка підприємства……………………………ст.5
Зміст внутрішніх елементів організації……………………………….ст.7
Зв’язок між внутрішніми складовими організації…………………..ст.10
Опис виробничої структури підприємства……………………….....ст.12
Зміст головних та управлінських функцій на підприємстві……….ст.14
Відповідність реалізації здійснення управлінських функцій………ст.18
Опис виробничого процесу на підприємстві………………………..ст.21
Основний виробничий процес (процеси життєвого циклу)……….ст.24
Рекомендації щодо впровадження системної моделі управління організацією…………………………………………………………….ст.26
Індивідуальне завдання………………………………………………..ст.28
Висновок
Список використаних джерел
ВСТУП
Виробництво матеріальних благ і послуг становить основу життя і розвитку будь-якого суспільства. Воно не тільки забезпечує людей необхідними споживчими благами, а і є рушієм технічного прогресу й розвитку людини.
Виробництво має дві важливі сторони: воно одночасно є взаємодією людини з природою і сукупністю відносин між людьми.
У процесі виробництва люди також вступають у відносини між собою з приводу привласнення ресурсів, організації та управління. Такі відносини називаються виробничими. Розвиток суспільства – це одночасно й ускладнення та урізноманітнення виробничих відносин.
Елементами процесу виробництва є власне праця, предмети праці та засоби праці.
Праця, або цілеспрямована діяльність, передбачає застосування здібностей та трудових навичок людей, їхніх фізичних та розумових зусиль.
Предмети праці – це об′єкти цілеспрямованої діяльності людини. До предметів праці належать земля, сировина, матеріали тощо. Людина діє на предмети праці за допомогою засобів праці.
Засоби праці – це машини, інструменти обладнання, виробничі будівлі, нафто- та газопроводи, канали, мости, резервуари тощо.
У сукупності засоби та предмети праці становлять засоби виробництва.
Результатом виробництва є продукт. У ньому відображається праця: кваліфікована чи некваліфікована, продуктивна чи непродуктивна, а також стан засобів праці. Якщо праця, засоби та предмети праці були невисокої якості і до того ж погано організованими, то матимемо низькі кількісні та якісні показники продукту.
Отже, виробниче підприємництво є найважливішим видом підприємницької діяльності, спрямованим на виробництво товарів та надання послуг. Ця діяльність здійснюється підприємствами, що виготовляють різноманітну продукцію, виконують роботи, надають послуги, створюють духовні блага.
Короткі відомості та оцінка підприємства
Київський хлiбокомбiнат №10, що є структурною одиницею АТ "Київхлiб", був введений в експлуатацiю у 1995 роцi. Це наймолодше пiдприємство у хлiбопекарськiй галузi України. Шляхом вмiлого поєднання традицiйних рецептiв та сучасних технологiй пiдприємство виробляє продукцiю широкого асортименту та високої якостi.
Хлiбокомбiнат було створено за iндивiдуальним проектом iз застосуванням перспективних сучасних розробок, що заснованi на автоматизацiї та комп'ютеризацiї виробництва. Загальна проектна потужнiсть комбiнату - 220 тонн хлiбобулочних виробiв на добу. Початково пiдприємство було орiєнтоване на виготовлення хлiбобулочних виробiв. Надалi було введене в експлуатацiю обладнання для булочного i кондитерського виробництва: в 1997 роцi почала дiяти дiльниця з виробництва здобних дрiбноштучних виробiв, в 1999 роцi запрацювала ще одна дiльниця, на якiй було освоєно виробництво дрiжджових листкових виробiв, кексiв та здобного печива.
На пiдприємствi встановлено сім комплексно-механiзованих лiнiй з потужними печами ППЦ та "Гостол".Сьому лінію було організовано в жовтні 2002 року для виробництва хліба пшеничного 1 сорту (піч ППП). Механiзацiя та автоматизацiя технологiчного процесу становить 70% на всiх виробничих дiлянках i здiйснюється за допомогою найновiтнiших систем вiтчизняного та iмпортного виробництва.
В травні 2004 року на загальних зборах акціонерів АТ "Київ хліб" було прийнято рішення щодо реорганізації шляхом приєднання ДП АТ "Київхліб" "Броварського хлібозаводу" на правах цеху №2 до ДП АТ "Київ хліб" "Хлібокомбінат №10". З появою цеху №2 Хлібокомбінат №10 почав випуск тортів та тістечок.
На підприємстві розроблена та впроваджена в дію система управління якістю у відповідності з вимогами ISO 9001:2000 ДСТУ (ISO 9001-2001).
Система управління якістю сертифікована в Системі сертифікації "ПРИРОСТ" (сертифікат QSP-0038/03) та в Системі сертифікації Укр СЕПРО ( сертифікат NUA 2.034.833 від 25.09.2003р.)
ВАТ "Рiвненська кондитерська фабрика" заснована в 1944 роцi на базi одного з найстаріших підприємств України, що виробляло карамельні та мармеладні вироби з 1908 року. У 1944 р. на фабрицi працював цех по виробництву пряникiв i цех по виробництву карамелi. Пряники виготовлялись вручну, карамель виготовлялась на вiдкритих комфорках. В 1952 роцi на фабрицi розпочато виробництво м"яких цукерок, драже, печива та мармеладу. В 1965роцi введено в дiю цукерковий цех, а в 1985 роцi проведена значна реконструкцiя карамельного цеху. У квітні 1994 р. підприємство було приватизоване і зареєстроване як Акціонерне виробничо-комерційне товариство відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика». У 1997 р. фабрика стала одним з виробничих підрозділів ЗАТ «Екотехніка», цим самим відкриваючи для себе нові перспективи та виробничі можливості. Iз малих пристосованих цехiв фабрика виросла в велике спецiалiзоване пiдприємство з потужнiстю понад 10 тис.тонн кондитерських виробiв в рiк. Організаціно-правовою формою даного підприємства є відкрите акціонерне товариство, форма власності – державна.
Оцінка ринкової позиції підприємства здійснюється за багатьма параметрами розвитку його економіки. В зарубіжній і вітчизняній практиці вже відпрацьований механізм такої оцінки, розроб лено систему фінансово-економічних показників, за допомогою яких можна зробити висновок про спроможність підприємства своєчасно повертати взяті кредити та інші боргові зобов’язання, в установлені строки поставляти товари і сплачувати виставлені рахунки за одержані ресурси.
Одним з найважливіших таких параметрів, що дає змогу судити про ринкову позицію підприємства, є рентабельність продажу. Вказуючи на частку при бутку у валовому обороті підприємства, цей показник, як уже зазначалося, водночас свідчить і про його цінову конкурентоспро можність
Підприємство має досить міцне становище на ринку. Сьогодні асортимент продукції даного підприємства становить понад 200 найменувань карамелі, помадних цукерок, глазурованих кондитерською та шоколадною глазур’ю; улюблених дітьми шоколадно-вафельних цукерок; елітної групи цукерок до якої входять глазуровані шоколадною глазур’ю сухофрукти, заспиртовані фрукти, асорті, комбіновані цукерки «Столичні» та «Мальва», желейні цукерки глазуровані та неглазуровані, вафлі з різноманітним жировим наповненням та печиво. За високу якість продукції та її конкурентоспроможність ВАТ «Рівненська кондитерська фабрика» неодноразово відзначалась та ставала лауреатом багатьох конкурсів і спеціалізованих виставок-ярмарків, серед яких – Загальнонаціональний конкурс «Вища проба», Міжнародний відкритий Рейтинг популярності та якості товарів та послуг «Золота фортуна». Питома вага в загальноміському обсязі виробництва становить 6,9%. Продукцiя реалiзовується в торгових мережах мiста, областi та iнших областях України, а в основному 80 % у країни СНД. На Українi працює 26 кондитерських фабрик, але продукцiя фабрики на внутрiшньому та зовнiшньому ринках конкурентноспроможна. Заходи, якi необхiдно вжити по стабiлiзацiї виробництва на рiвнi держави-це зменшення податкового тиску.
Зміст внутрішніх елементів організації
У класичному менеджменті організація – це систематизоване, свідоме об’єднання дії людей для досягнення певних цілей. Організація є системою, тобто сукупністю взаємопов’язаних, взаємодіючих елементів, які складають цілісне утворення. Усі організації розглядаються як відкриті системи, тобто такі, внутрішні елементи яких взаємодіють не лише між собою, але й із зовнішнім середовищем. Відкрита система має певні властивості, а саме: цілісність, перспективність, незалежність, спеціалізованість, централізація, циклічність розвитку та ін. Відкрита система має вхід та вихід. Організація складається з керуючої та керованої підсистем, що тісно взаємодіють, оскільки є органічно взаємопов’язаними. До складу керованої підсистеми входять елементи, які забезпечують безпосередній процес діяльності. Діяльність організації залежить від різноманітних факторів.
Фактори впливу на організацію – це рушійні сили, які впливають на діяльність організації і забезпечують певний рівень отриманих результатів. Внутрішнє середовище організації визначається внутрішніми факторами, тобто ситуаційними рушійними силами всередині організації. Основними факторами внутрішнього середовища в будь-якій організації є цілі, структура, завдання, технологія, працівники та ресурси.
Ціллю ВАТ «Рівненська кондитерська фабрика» є отримання фінансового та соціального результату протягом певного періоду, шляхом виробництва понад 10 тис. тонн кондитерських виробів в рік та наданням допомоги закріпленим за підприємством об’єктом (фабрика постійно дарує солодощі школам, інтернатам і дитячим будинкам). Доброю традицією стала постійна допомога місцевій ветеранській організації. Крім того, не забувають кондитери і про людей з обмеженими можливостями, "солодкі свята" влаштовують для спілок інвалідів, що діють в області.
Перед ВАТ «Рівненська кондитерська фабрика» стоять певні задачі, які потребують вирішення. Основними з них це є виробництво продукції за новими технологіями та пошук фахівців для обслуговування сучасних технологічних ліній даного виробництва. ВАТ Рiвнекондфабрика складається з таких структурних пiдроздiлiв: -карамельний цех, який займається виробництвом карамелiв, iрису драже. -цукурковий цех, який займається виробництвом рiзних шоколадних цукерок, тортiв, вафель. ВАТ Рiвнекондфабрика працює на давальницькiй сировинi, яку поставляє ДПФ Екотехнiка-М, що знаходиться у м.Києвi. На фабрицi виготовляється понад 100 найменувань кондитерських виробiв. Пiдприємство працює над розширенням виробництва вафель з фруктовими начинками, цукерок на вафельнiй основi, м’якого iрису, роздрiбних сортiв цукерок. Кондитерськi вироби приготовляються з використання натуральної сировини. Для покращення зовнiшнього оформлення постiйно впроваджуються новi види обгорток i художнiх коробок. продукцiя реалiзовується в торгових мережах мiста, областi та iнших областях України. Наведемо організаційну структуру ВАТ «Рівненська кондитерська фабрика» на рисунку 1. Пiдприємство виробник працює над освоєнням нових технологiй , розробляє новi сорти карамелi та цукерок, займається реконструкцiєю основних засобiв, планується зменшити витрати на виробництво кондитерських виробiв, вивчає ринок збуту.
Процес заміни старих технологій охолодження солодощів проходить на Рівненській кондитерській фабриці. Підприємство відмовляється від компресорів, які в своїй роботі використовують аміак. Фабрика використовує технологію індивідуального охолодження виробів. Процес заміни обладнання обходиться недешево, але це вимога часу, якості до продукції та екологічності виробництва. Також на ВАТ "Рівненська кондитерська фабрика" введено в експлуатацію нову лінію з виготовлення карамелі на обладнанні італійської фірми "Ruffinatti".
Сьогодні "Рівненська кондитерська фабрика" може працювати в три зміни, для цього є всі технічні й технологічні умови. Але хоча на виробництві нині й задіяно 700 працівників, та відповідного кадрового потенціалу немає. За спостереженнями спеціалістів, значний відплив трудових ресурсів співпадає з відкриттям в регіонах гігантських супермаркетів. Приваблива й масова реклама нових робочих місць, шикарні умови праці, головна з яких - пристойна заробітна плата, роблять свою справу. Зараз просто неможливо знайти фахівців для обслуговування сучасних технологічних ліній нашого виробництва. На підприємстві потрібні фрезерувальники, токарі, зварювальники, а таких фахівців нині просто ніхто не готує. А ті, хто вже має певний досвід роботи, подалися за кордон. А поки держава думає про зміну підходів, люди працюють, вишукуючи можливості заохотити кваліфікованих працівників не від'їжджати за кордон, а працювати на солодке майбутнє вітчизняного виробництва.
Зв’язок між внутрішніми складовими організації
Для досягнення успіху організація знаходиться під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів. До внутрішніх факторів відносять такі складові як: технологія, цілі, структура, завдання, працівники. Все це утворює внутрішнє середовище організації. Вдале поєднання всіх змінних внутрішнього середовища, їх взаємозв’язок призводить до досягнення успіху організації, тобто її цілі. Зобразимо на рисунку 2 взаємозв’язок внутрішніх складових організації.
Рис.2 Взаємозв’язок внутрішніх змінних
Оскільки ціллю даного підприємства є максимізація прибутку, то технології повинні бути направлені на зменшення витрат. Цього ми можемо досягти за допомогою введення нових технологічних ліній, автоматизації виробництва, підвищення продуктивності праці.
Перед підприємством стоять певні завдання, які воно виконує за використання певних технологій. Це можуть бути як соціальні (турбота про персонал, створення сприятливого клімату в колективі) так і економічні завдання, наприклад, як підвищити продуктивність праці; як зменшити витрати на виробництво, при цьому не змінюючи обсяг виробництва та інші.
Виконання цілі організації великою мірою залежить і від персоналу. Адже кваліфікований і некваліфікований працівники будуть виконувати свою роботу по різному. Працівник з досвідом роботи виконає свої обов’язки значно швидше і якісніше, ніж працівник без досвіду роботи. Мотивація персоналу. Тобто, через ефективність персоналу організація забезпечує покращення протікання внутрішніх бізнес-процесів, які у свою чергу будучи орієнтованими на задоволення потреб споживача, забезпечують розвиток досягнення цілей у сфері нарощування доходів бізнесу та оптимізації затрат.
Структура організації – конкретна побудова, необхідна для управління підприємством, яка встановлює підпорядкування та відповідальність відділів, або осіб за виконання тих чи інших завдань та досягнення поставлених цілей.
Опис виробничої структури підприємства
Підприємство як відкрита система своє існування і розвиток засновує на взаємодії з зовнішнім середовищем. При цьому умовою існування системи є певна відповідність між середовищем та системою. Будь-які зміни у середовищі та у самій системі призводять до порушення функціонування або руйнування цієї системи. Пристосуватися до змін у середовищі система може різними шляхами. Можна змінити кількість або якість елементів, з яких складається система. Але можна поміняти зв'язки між елементами, щоб досягти нового синергічного ефекту. Взаємодія елементів усередині системи забезпечує трансформацію входів на виходи. Отже ефективність процесу трансформації залежить не тільки від якості елементів системи, але і від способу їх поєднання, тобто від структури системи.
Структура підприємства — це його внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів та систему зв'язків, підпорядкованості та взаємодії між ними. При цьому розрізняють поняття виробничої, загальної та організаційної структур управління. Формування виробничої структури здійснюється під впливом багатьох факторів. Головними з них є: виробничий профіль підприємства; обсяги виробництва продукції; рівень спеціалізації; місце знаходження підприємства. Виробнича структура – це частина загальної структури підприємства, а саме виробничі підрозділи, які випускають продукцію, а також обслуговуючі і допоміжні служби, які допомагають у випуску продукції. Виробничий профіль підприємства, тобто характер та особливості продукції, що виробляється, безпосередньо обумовлюють хід виробничого процесу та склад відповідних підрозділів. Так, конструкція виробу передбачає певні технологічні процеси його виготовлення, певну їх послідовність та трудомісткість. Отже, вона визначає і певний перелік виробничих підрозділів, що здійснюють ці технологічні процеси. Складна технологія, таким чином, збільшує кількість підрозділів, які її реалізують, та призводить до більш розгалуженої системи зв'язків між ними.
На виробничу структуру ВАТ «Рівненська кондитерська фабрика» впливає ряд факторів. Головні з них такі:
1) галузева належність, номенклатура продукції, її техніко-економічні особливості, використані ресурси;
2) тип виробництва, рівень спеціалізації і кооперування;
3) структура засобів праці, технології;
4) ступінь складності конструкції і технологічність продукції;
5) організація обслуговування обладнання, його ремонт і модерні зація;
6) мобільність виробничого процесу, тобто його спроможність опе ративно переходити на випуск нової продукції;
7)характер відтворювального процесу в підрозділах підприємства.
Ці фактори визначають специфіку виробничої структури підпри ємства. Ринкові умови господарювання вимагають пе редусім нової виробничої структури відтворення фондів підприємства.
Зміст головних та допоміжних управлінських функцій на підприємстві
Управління - це вид суспільної праці, основним завданням якої є забезпечення цілеспрямованої координації діяльності як окремих учасників трудового процесу, так і трудових колективів в цілому. Управління організацією в наш динамічний час є складною роботою, яку, як нам належить дізнатися, не можна виконувати успішно, керуючись простими сухими завченими формулами. Керівник повинен поєднувати розуміння загальних істин і значущості численних варіацій, завдяки яким ситуації відрізняються одна від одної.
Пітер Ф. Друкер, якого багато хто вважає провідним теоретиком в області управління і організації в світі, пропонує інше визначення. Управління — це особливий вид діяльності, що перетворює неорганізований натовп на ефективну цілеспрямовану і продуктивну групу. Управління як таке є і стимулюючим елементом соціальних змін, і прикладом значних соціальних змін. І нарешті» саме управління більшою мірою, ніж що-небудь інше, пояснює самий значущий соціальний феномен нашого століття: вибух освіти. Чим більше є високоосвічених людей, тим більшою мірою залежать вони від організації. Практично всі люди, що мають освіту вище середньо-шкільного, у всіх розвинених країнах світу — в Сполучених Штатах ця цифра складає більше 90% — проведуть все своє життя як керовані організації, що служать, і не зможуть жити і заробляти собі на життя поза організаціями. Можу додати, що їх вчителі теж відносяться до цього числа.
Управління — це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації. Тому основними управлінськими функціями на підприємстві є планування, організація, мотивація і контроль (Рис. 3).
Рис.3 Функції управління
Функція планування припускає рішення про те, якими повинні бути цілі організації і що повинні робити члени організації, щоб досягти цих цілей. По суті своїй, функція планування відповідає на три наступні основні питання:
1. Де ми знаходимося в даний час? Керівники повинні оцінювати сильні і слабкі сторони організації в таких важливих областях як фінанси, маркетинг, виробництво, наукові дослідження і розробки, трудові ресурси. Все це здійснюється з метою визначити, чого може реально добитися організація.
2. Куди ми. хочемо рухатися? Оцінюючи можливості і погрози в навколишньому організацію середовищі, такі як конкуренція, клієнти, закони, політичні чинники, економічні умови, технологія, постачання, соціальні і культурні зміни, керівництво визначає, яким і повинні бути цілі організації і що може перешкодити організації досягти цих цілей.
3. Як ми збираємося зробити це? Керівники повинні вирішити як у загальних рисах, так і конкретно, що повинні робити члени організації, щоб досягти виконання цілей організації.
За допомогою планування керівництво прагне встановити основні напрями зусиль і ухвалення рішень, які забезпечать єдність мети для всіх членів організації. Іншими словами, планування — це один із способів, за допомогою якого керівництво забезпечує єдиний напрям зусиль всіх членів організації до досягнення її загальних цілей.
Організувати — означає створити якусь структуру. Існує багато елементів, які необхідно структурувати, щоб організація могла виконувати свої плани і тим самим досягати своєї мети. Одним з цих елементів є робота, конкретні завдання організації, такі як будівництво житлових будинків або збірка радіо або забезпечення страхування життя. Промислова революція почалася з усвідомлення того, що організація роботи певним чином дозволяє групі працівників добитися набагато більшого, ніж вони могли б зробити без належної організації. Організація роботи була в центрі уваги руху за наукове управління.
Оскільки в організації роботу виконують люди, іншим важливим аспектом функції організації є визначення, хто саме повинен виконувати кожне конкретне завдання з великої кількості таких завдань, що існують в рамках організації, включаючи і роботу по управлінню. Керівник підбирає людей для конкретної роботи, делегуючи окремим людям завдання і повноваження або права використовувати ресурси організації. Ці суб'єкти делегування приймають на себе відповідальність за успішне виконання своїх обов'язків. Поступаючи таким чином, вони погоджуються вважати себе підлеглими по відношенню до керівника. Як нам належить побачити, делегування — це засіб, за допомогою якого керівництво здійснює виконання роботи за допомогою інших осіб. Концепція внесення систематичного початку в організацію роботи і діяльності людей може бути розширена (як буде розглянуто далі) до створення структури організації в цілому.
Завдання функції мотивації полягає в тому, щоб члени організації виконували роботу відповідно до делегованих ним обов'язків і погодившись з планом. Керівники завжди здійснювали функцію мотивації своїх працівників, усвідомлювали вони це самі чи ні. У стародавні часи для цього служили хлист і погрози, для нечисленних вибраних — нагороди. З кінця XVIII і по XX століття було широко поширено переконання, що люди завжди працюватимуть більше, якщо у них є можливість запрацювати більше. Вважалося, таким чином, що мотивування — це простій питання, що зводиться до пропозиції відповідних грошових винагород в обмін за зусилля, що додаються. На цьому грунтувався підхід до мотивації школи наукового управління. В даний час ми розуміємо, що для того, щоб мотивувати своїх працівників ефективно, керівникові слід визначити, які ж насправді ці потреби, і забезпечити спосіб для працівників .
Контроль — це процес забезпечення того, що організація дійсно досягає своїх цілей. Існують три аспекти управлінського контролю. Встановлення стандартів — це точне визначення цілей, які повинні бути досягнуті в позначений відрізок часу. Воно грунтується на планах, розроблених в процесі планування. Другий аспект — це вимірювання того, що було насправді досягнуте за певний період, і порівняння досягнутого з очікуваними результатами. Якщо обидві ці фази виконані правильно, то керівництво організації не тільки знає про те, що в організації існує проблема, але і знає джерело цієї проблеми. Це знання необхідне для успішного здійснення третьої фази, а саме, — стадії, на якій робляться дії, якщо це необхідно, для корекції серйозних відхилень від первинного плану. Одна з можливих дій — перегляд цілей, для того, щоб вони стали реалістичнішими і відповідали ситуації. Ваш викладач, наприклад, через систему тестів, яка є способом контролю для визначення ваших успіхів в навчанні в порівнянні зі встановленими нормами, побачив, що ваша група може засвоїти більше матеріалу, ніж спочатку було визначено. В результаті він може переглянути учбові плани, щоб забезпечити проходження більшого об'єму матеріалу.
Що ж до допоміжних функцій управління, то ними на підприємстві є: координація, комунікація, дослідження, оцінка, ухвалення рішень, підбір персоналу, представництво і ведення переговорів або висновок операцій та інші.
Відповідність реалізації здійснення управлінських функцій
Як було наведено, що функціями управління є планування, організація, мотивація і контроль, які необхідні для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації. Функції взаємодіють між собою, формуючи єдиний процес, тобто безперервний ланцюг взаємозв'язаних дій.
Управлінські функції реалізовують за допомогою методів управління.
Рис.4 Класифікація методів управління
Економічні методи – сукупність засобів та інструментів, які цілеспрямовано впливають на створення умов для функціонування й розвитку підприємства. Включають в себе:
комерційний розрахунок (політика в галузі ціноутворення, витрат виробництва, фінансуванні та кредитуванні)
внутрішньо-фірмовий розрахунок
планування
ціни та ціноутворення
фінансова політика
податки
економічний аналіз (оцінка роботи)
Організаційно – розпорядчі (адміністративні) методи ґрунтуються на владі та підлеглості. Становлять систему прямого адміністративного впливу на підлеглих. Цей вплив використовується для виконання нормативних та індивідуальних актів управління. Нормативні акти (статут, інструкції), індивідуальні (накази, розпорядження, вказівки). Виявляються через:
організаційне регламентування;
нормування (встановлення технічних, технологічних, організаційно-економічних нормативів);
інструктування;
інформування (акти, протоколи, заяви, службові листи);
Методи розпорядчого впливу – реалізуються на підприємстві у формі наказів, розпоряджень, вказівок.
Соціально-психологічні методи – методи активізації соціально-психологічних якостей трудового колективу для ефективної реалізації потенціалу кожного з виконавців. Це сукупність конкретних прийомів впливу на процеси формування та розвитку трудових колективів, соціальні процеси, що відбуваються в середині них, структуру зв‘язків споживачів, інтереси, стимули, соціальне завдання.
Соціальний вплив - формування і розвиток виробничого колективу, трудової і творчої активності працівників, інтересів духовних та світогляду.
Психологічний вплив – регулювання взаємовідносин між членами колективу з метою створення сприятливого психологічного клімату. Включає інформованість про результати праці, моральні спонукання до творчості, ініціатива, активність якісної праці, врахування психологічних особливостей працівників, забезпечення перспективного, соціального й професійного росту, справедливість матеріального стимулювання, підбір працівників з врахуванням психологічних характеристик.
При організації управління на підприємстві слід зосередити увагу на гармонійному поєднанні вище зазначених методів.
Ефективність управлінської праці визначасться багатьма факторами. Одним з них, є вміння головного керівника організовувати не тільки працю підлеглих, a і свою особисту.
Можна сказати, що на даному підприємстві спостерігається реалізація здійснення управлінських функцій. Про це свідчить і ринкова позиція підприємства (продукція реалізовується не тільки на території України, а й в країнах СНД), наявні всі технічні й технологічні умови для виробництва, підприємство займає 4 місце за обсягом виготовлення продукції по м.Рівне (питома вага в загальноміському обсязі складає приблизно 6,9 %). А керівника підприємства визнано однією із найвпливовіших керівників.
На ВАТ «Рівненська кондитерська фабрика» спостерігається централізований процес прийняття рішень з певними елементами децентралізації. Це дозволяє швидко приймати рішення, несучи при цьому невеликі затрати, а також скоротити до мінімуму прийняття неправильних рішень.
7. Опис виробничого процесу на підприємстві
Виробничі процеси, за допомогою яких предмети праці перетворюються у готовий продукт, є основними й утворюють основне виробництво. Матеріальними об'єктами виробни чої структури підприємств є цехи, дільниці, лабораторії. У них вироб ляється, проходить технічний контроль і випробовується кінцева про дукція, другорядна продукція, матеріали і напівфабрикати, перетворюються види енергії.
Виробничий процес — це цілеспрямоване, постадійне перетворення вихідної сировини та матеріалів у готову продукцію, яка призначена як для споживання, так і для подальшого перероблення.
Рис. 5 Процес виготовлення печива
Борошняні кондитерські вироби випікають з пшеничного тіста, виготовленого з цукру і борошна з добавленням жиру, молока,яєць, меду, патоки, какао-порошку, горіхів, фруктів, органічних кислот, єсенції та хімічних розрихлювачів. Для їх виготовлення використовують пшеничне борошно вищого, 1-го і рідше 2-го гатунку і в здебільшому тверді жири: топлене масло, маргарин, гідрожир, кондитерський жир
Основним видом сировини при виробництві печива, галет і крекерів є пшеничне борошно вищого, 1-го і 2-го гатунку. Для отримання борошна оптимальної якості окремі партії борошна одного готунку змішують в різних співвідношеннях, крохмаль, соєве і кукурудзяне борошно додають згідно рецептурі. Вся сипуча сировина ( борошно, цукор, крохмаль та інше) просіюється з метою видалення домішків і піддають магнітному очищенню для звільнення від металодомішків. Всі види рідинної сировини ( молоко цільне та сгущене, розплавлені жири, патока, інвертний сироп та інше) пропускають через сіта з отвірами визначеного діаметру. Фруктову сировину протирають на протиральній машині.
Тісто для різних видів печива виготовлюють по-різному. Головну роль в створенні кондитерського тіста грають білки пшеничного борошна, здатні при набуханні в воді утворювати клейковину, яка володіє пружньоеластичними властивостями. На процес набухання білків борошна істотний вплив мають компоненти рецептури тіста. Цукор-пісок обмежує набухання білків борошна , робить тісто більш пластичним і м’яким. Надлишок цукру-піску призводить до отримання разпливчатого, липкого тіста. Жир також зменшує набухання білків, в наслідок чого збільшується пластичність тіста. Такі компоненти, як крохмаль, молочні продукти, також впливають на збільшення пластичності тіста. Крім того, великий вплив на властивості тіста надають технологічні умови заміса тіста: місткість вологи, температура, тривалість замісу. Збільшення цих параметрів при замісі тіста призводять до прискорення набухання білків борошна, а зменьшення – до обмеження набухання. Змінюючи умови замісу і співвідношення між компонентами тіста, можно отримати тісто з різними пружнопластичнов’язкими властивостями. Для отримання пластичного, легко розривающогося цукрового тіста в рецептуру вводять більшу кількість цукру-піску і жиру. Недовгочасний заміс проводять при відносно низькій вологості і низькій температурі.
8.Основний виробничий процес (процеси життєвого циклу).
Більшість борошняних кондитерських виробів відрізняються високою енергетичною здатністю, більшим вмістом легкозасваюємих вуглеводів, жирів і білків, що обумовлено використанням при їх виробництві в більшій кількісті поряд з борошном таких висококалорійних продуктів, як цукор-пісок, жири, яйцепродукти, ,молочні продукти та інше. Дослідимо життєвий цикл такого кондитерського виробу, як печиво. Печиво- найбільш розповсюдженний вид мучних кондитерських виробів з великим вмістом цукру-піску та жиру, низьким вмістом вологи, різної форми.
Життєвий цикл печива складається з таких етапів:
Підготовка сировини до виробництва.
Для виробництва продукту необхідно мати всі складові, які використовуються у виробництві. Для цього підприємство використовує план забезпечення сировиною та допоміжними матеріалами. Ціллю даного етапу є Забезпечення відповідності продукції, що закуповується, встановленим вимогам.
Заміс та формування заготовок з тіста. При замішуванні тіста необхідно дотримуватися вибраного рецепту, санітарних норм, методики, робочим інструкціям.
Випікання борошняних виробів. При випічці кондитерських виробів необхідно слідкувати за температурою печі. В кінці випічки температура поверхнього слоя досягає 1800 С, а центральних – 106...1080 С. Не потрібно забувати і про дотримання санітарних норм та правил безпеки на виробництві.
Охолодження При виході з печі печиво має високу температуру ( 118...1200 С), при якій неможна зняти вироби з пода без ушкодження їх форми. Тому вироби охолоджують спочатку до температури 65...700 С , при якій вони набувають твердості та їх можно зняти з пода, а потім охолоджують до 30...350 С на охолоджуючих транспортерах, поміщених в дерев’яні або металічні короби.Тривалість охолодження залежить від температури та швидкості повітря: при високих температурах подовжується процес та збільшуються втрати вологи; низкі температури призводять до потрікання поверхонь виробів. Оптимальним режимом є температура повітря 20...250 С з швидкістю руху 3...4 м/с. Охолоджене печиво надходить на пакування.
Оздоблення Деякі сорти печива перед пакуванням піддають оздобленню: глазурують шоколодною глазурью, прошаровують начинкою, посипають мигдалем, цукровою пудрою та цукром – піском. Як результат поліпшується зовнішній вигляд та смакові якості виробів.
Упакування кондитерських виробів.
Фасують печиво в пачки , або в картонні коробки. Для фасування печиво в пачки та укладки пачок в коробки застосовують спеціальні машини. При фасуванні в коробки печиво укладають або засипають власноруч.
Реалізація продукції на торгові об’єкти.
Печиво слід зберігати в сухих , провітрюваних, не вражених шкідниками складах при температурі не вище 18 С і відносній вологості повітря 70... 75% .
Якість готових виробів регламентується відповідними стандартами по органолептичним ( смак, запах, колір, форма та ін.), фізико-хімічним (вміст цукру, жиру, вологи, лужності та ін.) показникам.
9.Індивідуальне завдання
Процес – це система (сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів) діяльності, яка використовує ресурси для перетворення „вхідних” потоків у „вихідні”, а результатом процесу є продукція.
Процес – це будь-яка діяльність, завдяки якій „вхідні” потоки перетворюються у „вихідні” потоки шляхом використання ресурсів та застосування регламентованого управлінського впливу.
Результативністю процесу є спроможність досягати запланованих результатів. Що ж до ефективності процесу, то це є відношення досягнутих результатів і використаних ресурсів.
Вхідні потоки – це матеріали і (або) інформація, перетворювана процесом для створення вихідних потоків.
Вихідні потоки – це результат перетворення (трансформації) вхідних потоків.
Нормативне управління процесом – це нормативні документи або діяльність, що визначає, регулює і (або) впливає на процес.
Ресурси процесу – це фактори, що сприяють створенню вихідного потоку, але самі не трансформуються у вихідні потоки.
На ВАТ „Рівненська кондитерська фабрика” споживачем процесу (виробництво кондитерських виробів) є торгові мережі міста та області; постачальником процесу є відділ постачання, який постачає необхідну кількість сировини та матеріалів . Ресурсами процесу є персонал, виробничі потужності.
На підприємстві можна виділити виробничі, організаційно-управлінські та допоміжні процеси. До виробничих відноситься сам процес виробництва продукції та процес закупки. Організаційно-управлінські процеси – планування, визначення потреби в ресурсах та управління ресурсами. Допоміжними процесами тут є підготовка персоналу та відрегулювання і налагодження обладнання.
Стратегічні цілі підприємства:
збільшити асортимент продукції;
збільшення об′ємів продажу;
збільшення клієнтської бази;
підвищення якості продукції та сервісу обслуговування.
Бізнес-процеси
Найвища якість
Найвища пордуктивність праці
Найвищий рівень сервісу
Застосування сучасних технологій
Висококваліфікований та мотивований персонал
Мінімальний час виконання
Мінімальна кількість матеріальних витрат
Зважена кількість факторів успіху
Оцінка важливості бізнес-процесу
Показник пріоритетності
1
2
3
4
5
6
7
9
10
11
Процес 1.
Підготовка сировини до виробництва
+
+
1,62
3
4,62
Процес 2.
Приготування тісто
+
+
+
1,11
4
5,11
Процес 3.
Ділення тіста на шматки
+
+
1,62
4
5,62
Процес 4.
Формування печива
+
+
0,62
3
3,62
Процес 5.
Випекти печиво
+
+
+
1,62
4
5,62
Процес 6.
Охолодження виробів
+
+
0,74
3
3,74
Процес 7.
Пакування кондитерських виробів
+
+
+
1,87
4
5,87
Процес 8.
Реалізація продукції на торгові об’єти
+
+
1,62
4
5,62
Процес 9.
Аналіз протікання процесів
+
+
1,5
2
3,5
Процес 10.
Корегуючі та попереджуючі дії вищого керівництва
+
+
+
1,99
4
5,99
Процес 11.
Управління персоналом
+
0,5
3
3,5
Процес 12
Управління виробничими ресурсами
+
+
+
2,12
5
7,12
Разом
4
2
3
3
8
5
3
Коефіцієнт КФУ
0,5
0,25
0,37
0,37
1
0,62
0,37
Отже, здійснивши необхідні підрахунки вдалося визначити, що критичним бізнес-процесом на підприємстві є підготовка сировини до виробництва. Правильність даного результату підтверджується тим, що на даний час нажаль не достатньо високі поставки сировини.
Визначаємо негативні фактори що впливають на діяльність підприємства:
Недостатня мотивація персоналу;
Недостатній рівень професійного навчання, підвищення кваліфікації персоналу;
Невдосконалена організація збуту;
Невдосконалене управління виробничими процесами.
Отже, на мою думку, підприємство повинне розробити систему дій щодо вдосконалення своєї діяльності та усунення негативних факторів, які перераховані вище
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора