Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Управління фінансовими результатами діяльності підприємства та прийняття управлінських рішень щодо їх покращення
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра менеджменту
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Фінансовий менеджмент
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти та науки України
Національний університет водного господарства
та природокористування
Кафедра менеджменту
КУРСОВА РОБОТА
З дисципліни: „Фінансовий менеджмент”
На тему:
“Управління фінансовими результатами діяльності підприємства та прийняття управлінських рішень щодо їх покращення”
Підготувала:
Студентка ФМ
Групи МО -41
Мовчан В. Я.
Перевірила:
Гелухова Н. М.
Рівне – 2009
Зміст
Вступ
Розділ І. Економічна сутність фінансових результатів
Прибуток як економічна категорія
Економічний зміст фінансових результатів діяльності та доходів і витрат
Рентабельність підприємства
Розділ ІІ. Аналіз фінансових результатів
Порівняльний аналіз фінансових результатів ТзОВ „Олісма”
Аналіз собівартості продукції підприємства ТзОВ „Олісма” за економічним елементом
Вплив структури капіталу підприємства на фінансові результати
Аналіз балансу фінансового стану рентабельності ТзОВ „Олісма”
Розділ ІІІ. Заходи щодо управління фінансовими результатами ТзОВ „Олісма”
Вплив фінансової кризи на діяльність підприємства
Шляхи покращення фінансового стану ТзОВ „Олісма” у сучасних умовах
Висновок
Список використаної літератури
Додаток №1
Вступ
Ринкова економіка являє собою розвиток підприємств різних організаційно-правових форм, що засновані на різних видах приватної власності, поява нових власників - як окремих громадян, так й трудових колективів підприємств. З’явився такий вид економічної діяльності, як підприємництво - це господарська діяльність. Тобто діяльність, пов’язана з виробництвом та реалізацією продукції, виконанням робіт, послуг або продажем товарів, необхідних споживачу. Вона має постійний характер та відрізняється, по-перше, свободою у виборі напрямів та методів діяльності, самостійністю у прийнятті рішень, по-друге, відповідальністю за прийняття рішень та їх виконання; по-третє цей вид діяльності не виключає ризику, збитків, й банкрутств. На кінець, підприємництво чітко орієнтовано на отримання прибутку, чим в умовах розвиненої конкуренції досягається й задоволення суспільних потреб.
Це важливіша причина зацікавленості в результатах фінансово-господарської діяльності. Реалізація цього принципу на ділі залежить не тільки від наданої підприємством самостійності але й необхідності фінансувати особисті витрати бездержавної підтримки, але й від тієї долі прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Крім того, необхідно створити та ке економічне середовище, в умовах якої вигідно виробляти товари, отримувати прибуток, знижати витрати.
Також, структурна перебудова економіки держави та прискорення темпів її зростання значною мірою залежать від досконалості системи управління фінансовими ресурсами та результатами на мікроекономічному рівні. Ефективна діяльність суб`єктів господарювання за ринкових умов, передбачає перш за все наявність досконалої інформаційної бази як основи прийняття управлінських рішень. За сучасних умов, інформаційна база фінансового менеджменту на вітчизняних підприємствах, не є досконалою саме внаслідок того що: по-перше, в основі інформаційного забезпечення покладено дані бухгалтерського обліку з орієнтацією переважно на користувачів інформації які не впливають на управлінські рішення; по-друге, переважно при представленні поточної та оперативної інформації управлінському персоналу відсутня її формалізація й систематизація; по-третє, невикористання планування, зокрема фінансового є значною перешкодою щодо побудови ефективної діяльності підприємства на перспективу.
За умов ринкової економіки, якій притаманні самостійність суб`єктів господарювання, власна відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності, виникає об`єктивна потреба постійного контролю, аналізу, коригування й прогнозування змін фінансового стану та оцінки фінансових можливостей підприємства на майбутнє, що реалізується з допомогою інструментів фінансового менеджменту й, зокрема, бюджетування. Система управління підприємством повинна вдосконалюватись з врахуванням накопиченого світового досвіду, новітніх теоретичних й практичних досягнень у сфері менеджменту. В якості одного з ефективних напрямків удосконалення системи управління на макрорівні для вітчизняних підприємств пропонується використання бюджетування, яке позитивно зарекомендувало себе в країнах з розвинутою ринковою економікою.
Підприємства здійснюють свою діяльність на ринку в умовах жорсткої конкуренції. Ті з них, що програють у цій боротьбі, стають банкрутами. Для того, щоб не збанкрутувати, суб'єкти, що хазяйнують повинні постійно відслідковувати зміни ринкового середовища, напрацьовувати методи протидії негативним моментам для збереження своєї конкурентоспроможності. Одним з інструментів дослідження ринку й збереження конкурентоспроможності є аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, у тому числі й аналіз його фінансового стану. Порядок і інструментарій аналізу, який здійснюється з метою прийняття фінансових рішень, визначається самою логікою функціонування фінансового механізму підприємства.
Отже, в даній курсовій роботі розглядатиметься управління фінансовими результатами діяльності ТзОВ “Олісма” та прийняття управлінських рішень щодо їх покращення.
Розділ І. Економічна сутність фінансових результатів
1.1. Прибуток як економічна категорія
Прибуток є найважливішим узагальнюючим показником оцінки ефективності функціонування кожного суб’єкта господарської діяльності, оскільки саме в прибутку відображаються результати всіх сторін діяльності: виробництво і реалізація, якість і асортимент. Ефективність використання виробничих ресурсів і собівартість.
Прибуток характеризує ефективність господарювання підприємства за всіма напрямами його діяльності: виробничої, збутової, постачальницької, фінансової та інвестиційної. Він становить основу економічного розвитку підприємства, відображає довгострокову мету його діяльності.
Прибуток – це частина доходу, що залишається на підприємстві після відшкодування усіх витрат, пов’єязаних з виробництвом, реалізацією продукції (робіт, послуг) та іншими видами діяльності. Інакше кажучи, прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.
Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства представляє собою різницю між загальною сумою доходів і витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Прибуток як одна з найважливіших категорій ринкової економіки виконує ряд важливих функцій:
прибуток є критерієм і показником ефективності діяльності підприємства. Однак, підприємству потрібний не який-небудь прибуток, а конкретна його величина для задоволення потреб усіх зацікавлених осіб: власників підприємства, його робітників, кредиторів;
прибуток володіє стимулюючою функцією. Виступаючи кінцевим фінансово-економічним результатом підприємств, прибуток набуває ключової ролі в ринковому господарстві. За ним закріплюється статус цілі, що визначає поведінку господарюючих суб’єктів, добробут яких залежить як від величини прибутку, так і від прийнятого в національній економіці алгоритму його розподілу, включаючи оподаткування. Крім того, прибуток в ринковій економіці являється джерелом соціальних благ для членів трудового колективу. За рахунок прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків, дивідендів та інших необхідних і обов’язкових платежів, здійснюється матеріальне заохоченні робітників і надання їм соціальних пільг, утримання об’єктів соціального призначення;
Прибуток основне джерело приросту власного капіталу підприємства. В умовах ринкових відносин власники і менеджери, орієнтуючись на розмір прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, приймають рішення щодо дивідендної та інвестиційної політики, яку підприємство проводить з урахуванням перспектив розвитку. За умов конкуренції в ринковій економіці прибуток являється рушійною силою і основною метою підприємств та є джерелом оновлення виробничих фондів.
прибуток являється джерелом формування доходів бюджетів різних рівнів. Він надходить в бюджети у вигляді податків, а також економічних санкцій, і використовується на різні цілі, визначені видатковою частиною бюджету і затверджених в законодавчому порядку.
Фінансовим результатом діяльності будь-якого підприємства, незалежно від форми власності способу організації діяльності, є прибуток або збиток. З кількісної сторони, збиток це перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені витрати.
В свою чергу, прибуток з якісної сторони це перетворена форма додаткового продукту й додаткової вартості, яка виражає відносини між власниками засобів виробництва і найманими працівниками з приводу його створення і привласнення. Термін „перетворена форма” означає, що прибуток приховує справжнє джерело свого виникнення і створює враження, що участь у його появі брали не лише працівники, а й засоби виробництва.
Крім цього, прибуток є найвагомішим джерелом централізованих ресурсів держави: у доходи бюджету здійснюється відрахування від одержаного доходу підприємства, значною частиною якого є прибуток. Це означає, що доходи підприємства повинні задовольнити не тільки його фінансові потреби, а й потреби держави на фінансування суспільних фондів споживання, розвиток науки, освіти, охорони здоров’я, проведення екологічних заходів тощо.
Таким чином, у збільшенні прибутку зацікавленні як підприємство так і держава.
Прибуток класифікують за такими ознаками:
За характером використання: - нерозподілений прибуток; - прибуток, направлений на споживання.
За джерелами формування: - прибуток від реалізації продукції; - прибуток від реалізації майна; - позареалізаційний прибуток.
За порядком формування: - валовий прибуток; - маржинальний дохід; - прибуток до оподаткування; - чистий прибуток.
За видами діяльності: - прибуток від звичайної діяльності; - прибуток від інвестиційної діяльності; - прибуток від фінансової діяльності.
За періодичністю одержання: - регулярний прибуток; - надзвичайний прибуток.
Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства проводиться за даними звіту ф. №2 “Звіт про фінансові результати”, ф. №1 “Баланс підприємства” та даними бухгалтерського обліку.
Згідно з П (с) БО №3 “Звіт про фінансові результати” розрізняють такі види прибутку:
валовий прибуток – різниця між чистим доходом (виторгом) від реалізації продукції і собівартістю реалізації продукції;
фінансові результати від операційної діяльності – валовий прибуток плюс інші операційні доходи, мінус адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати;
фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування – фінансові результати від операційної діяльності плюс дохід від участі в капіталі ( дохід, одержаний від і6нвестицій в асоційовані, дочірні чи спільні підприємства), інші фінансові доходи (дивіденди, проценти та інші доходи, одержані від фінансових операцій, інші доходи (від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, дохід від не операційних курсових різниць та інші доходи, не пов’язані з операційною діяльністю), мінус фінансові витрати (витрати на проценти та інші витрати підприємства, які пов’язані із залученням капіталу), витрати від участі в капіталі (збиток нанесений інвестиційними компаніями, дочірніми чи спільними підприємствами), інші витрати (собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, витрати від не операційних курсових різниць. Втрати від оцінки фінансових інвестицій і необоротних активів, а також інші витрати, які не залежать від операційної діяльності підприємства);
фінансові результати від звичайної діяльності – фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування мінус податок на прибуток від звичайної діяльності;
чистий прибуток – фінансові результати від звичайної діяльності плюс надзвичайні доходи мінус надзвичайні витрати та податки з надзвичайного прибутку.
Валовий прибуток являє собою суму прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, іншого майна підприємства і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях:
Пв = Прп + Прф + Ппз
Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) – це фінансовий результат, отриманий від основної діяльності підприємства, що може здійснюватися в будь-яких видах зафіксованих в статуті і не заборонених законом. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виторгом від реалізації продукції (без ПДВ і акцизів) і витратами на виробництво і реалізацію що включається в собівартість продукції:
Прп = Вд – ПДВ – А – В
При визначенні прибутку від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства для цілей оподаткування враховується різниця між продажною ціною і первісною (чи залишковою) вартістю цих фондів і майна (збільшеної на індекс інфляції). При цьому залишкова вартість майна обчислюється стосовно до основних фондів нематеріальних активів і швидкозношувальних предметів. Прибуток від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства складає:
Ін.ф.м. = В р.ф.м. – Сф.і * Jінф.
Прибуток від реалізації продукції = Прибуток у нереалізованих залишках річної продукції на початок року +Прибуток від випуску товарної продукції звітного періоду + Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець року
Прибуток (збиток) від реалізації основних засобів і іншого майна підприємства являє собою фінансовий результат , не зв’язаний з основними видами діяльності підприємства.
Крім прибутку від реалізації, розрізняють балансовий (валовий) прибуток підприємств. Він є загальною сумою прибутків підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отриману як на території України, так і за її межами, окрім прибутків від реалізації продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових активів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті та позареалізаційних операцій.
Джерелами отримання балансового прибутку є :
основна діяльність, результатом якої і є прибуток від реалізації продукції основного виробництва;
неосновна діяльність. Вона пов’язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей та послуг допоміжних і обслуговуючих виробництв. Прибуток розраховується аналогічно до основної діяльності;
фінансові інвестиції. Ця діяльність дає змогу отримувати прибутки :
від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств;
у вигляді дивідендів на акції інших підприємств;
у вигляді відсотків на державні цінні папери;
у вигляді відсотків з депозитних рахунків;
позареалізаційні операції. Вони пов’язані як з отриманням позареалізаційних прибутків , так і з виникненням позареалізаційних витрат підприємств.
У ході аналізу вивчають динаміку виконання плану з прибутку від реалізації продукції, визначають вплив основних чинників на відхилення від прибутку.
На відхилення від прибутку впливає впливають такі основні фактори:
зміна обсягу реалізації продукції;
структурні зрушення в складі реалізованої продукції;
зміна собівартості продукції;
зміна ціни: на готову продукцію; на сировину, матеріали, електроенергію.
Проте, зміна обсягу реалізації продукції може впливати на прибуток як позитивно, так і негативно. Збільшення обсягу продажу рентабельної продукції сприяє збільшенню прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.
Як позитивний так і негативний вплив на прибуток може мати і зміна структури продукції. Якщо збільшується питома вага більш рентабельних видів продукції в загальному обсязі реалізації, то сума прибутку збільшується, і навпаки, - при збільшенні питомої ваги низькорентабельної або збиткової продукції загальна сума прибутку зменшується.
Собівартість продукції і прибуток перебувають в оберненій залежності: зниження собівартості сприяє зростанню суми прибутку, і навпаки.
Зміна рівня цін і прибуток перебувають у прямій пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку збільшується, і – навпаки.
Важливим завдання аналізу прибутку є визначення резервів його збільшення та розроблення заходів щодо їх мобілізації.
Під резервами збільшення прибутку розуміють кількісно вимірювальні можливості його збільшення шляхом за діяння низки чинників, зокрема:
зростання обсягу реалізації продукції;
зниження собівартості продукції.
Різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток представляють собою кінцевий фінансовий результат від звичайної діяльності.
Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображають відповідно: невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо).
Якщо на підприємстві виконувалися надзвичайні операцій, у результаті яких було одержано прибуток, то його розмір за вирахуванням податку в сумі з чистим прибутком від звичайної діяльності становить загальний чистий прибуток підприємства у звітному періоді.
Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, використовується самостійно і направляється здебільшого на подальший розвиток. Ніякі органи, в тому числі і держава, не мають права втручатися в процес використання чистого прибутку підприємства. Ринкові умови господарювання визначають пріоритетні напрямки використання прибутку, зокрема, розвиток конкуренції, необхідність розширення виробництва, його вдосконалення, задоволення матеріальних і соціальних потреб трудових колективів. У відповідності з цим, по мірі надходження, чистий прибуток підприємства направляється на фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, а також робіт по створенню, освоєнню і впровадженню нової техніки, на вдосконалення технології і організації виробництва, на модернізацію обладнання, покращення якості продукції, технічне переоснащення, реконструкцію діючого виробництва. Крім того, чистий прибуток є чи не єдиним надійним і безпечним джерелом поповнення оборотних коштів. Також прибуток направляється на сплату відсотків за кредити, які були одержані для поповнення недостатку власних оборотних коштів, на придбання основних засобів.
Чистий прибуток підприємств крім перерахованих вище цілей, направляється і на сплату різних штрафів і санкцій у випадку порушення підприємством чинного законодавства. Ця умова стимулює підприємство до дотримання законодавства, створення резервних фондів для більшої фінансової стійкості. Крім того, в умовах переходу до ринкових відносин також виникає потреба резервування коштів у зв’язку з проведенням ризикованих операцій. Крім покриття можливих ризиків і збитків фінансовий резерв може використовуватись для додаткових витрат по розширенню виробництва і соціальному розвитку, розробці і впровадженню ноу-хау, для приросту оборотних коштів і ліквідації їх дефіциту. З розширенням спонсорської діяльності прибуток може бути направлений на благодійні цілі і надання фінансової допомоги членам трудового колективу.
Отже, наявність чистого прибутку, який створює стимулюючий вплив до ефективного ведення господарства, є важливим фактором подальшого розвитку, зміцнення і розширення підприємницької діяльності.
1.2. Економічний зміст фінансових результатів діяльності та доходів і витрат
Положенням "Звіт про фінансові результати" (пункти 12 - 37) встановлено економічний зміст статей доходів і витрат та порядок визначення прибутку (збитку) за звітний період. Вимоги до звіту Про фінансові результати визначають і вимоги до організації та ведення бухгалтерського обліку доходів і витрат підприємства. Як і в Звіті про фінансові результати, так і в бухгалтерському обліку виділяють статті, що дають можливість визначити фінансовий результат від звичайної діяльності та надзвичайних подій, а також у складі звичайної діяльності - від основної та іншої діяльності (фінансової та інвестиційної). Така класифікація доходів і витрат має важливе значення для об'єктивної оцінки діяльності підприємства.
Інструкція про застосування рахунків бухгалтерського обліку допускає списання доходів і витрат підприємств на рахунок 79 "Фінансові результати" один раз в кінці року або щомісячно підсумком доходів і витрат за звітний період. Автор вважає, що щомісячне списання доходів і витрат на фінансові результати господарсько-фінансової діяльності підприємства та закриття відповідних рахунків є недоцільним. Недоцільність щомісячного закриття рахунків доходів і витрат в тому, що воно ускладнює синтетичний і, головне, аналітичний облік, складання Звіту про фінансові результати, а також не сприятиме ефективному контролю і аналізу доходів і витрат. Виходячи з цих мотивів в посібнику розглядається відображення в бухгалтерському обліку доходів, витрат і фінансових результатів торговельних підприємств за підсумками звітного року.
З розвитку ринкових відносин відбувається розширення традиційного розуміння прибутку, що зводився до різниці між доходами і витратами. В економічній теорії та господарській практиці розрізняють економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток.
Загальний дохід = Економічний прибуток + економічні витрати = явні + неявні витрати, включаючи нормальний прибуток
Явні витрати =бухгалтерський прибуток + бухгалтерські витрати
Визнані доходи від звичайної діяльності класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:
- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
- інші операційні доходи;
- фінансові доходи;
- інші доходи.
Склад доходів, що відносяться до відповідної групи, встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати":
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визначається у разі наявності наступних умов:
- покупцеві передані ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію(товар, інший актив;
- підприємство не здійснює подальшого управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
- сума доходу (виручки) ;
- може бути достовірно визначена;
- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість".
Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.
Бухгалтерський облік доходів торговельних підприємств має забезпечити об'єктивне відображення в синтетичному і аналітичному обліку не тільки валових доходів від основної (звичайної) діяльності, від іншої звичайної діяльності, фінансових операцій та надзвичайних подій, ефективний аналіз доходів, але й правильне визначення чистого доходу підприємства від торговельної діяльності.
До складу доходів(витрат) від позареалізаційних операцій включаються :
доходи одержані від пайової участі в діяльності інших підприємств;
від здачі майна в оренду ;
доходи по акціях, облігаціях та інших цінних паперів;
інші доходи (витрати) від операцій ,безпосередньо не зв’язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг) і їх реалізацією, включаючи суми, отримані і сплачені у виді санкцій і відшкодування збитків.
Фінансові результати від позареалізаційних операцій – це прибуток (збиток) по операціях різного характеру, що не відноситься до основної діяльності підприємства і не зв’язаним з реалізацією продукції, основних засобів, іншого майна підприємства, виконання робіт ,надання послуг.
Прибуток від позареалізаційної діяльності :
Пви = Дв – Впз
До складу позареалізаційних прибутків (збитків) включається сальдо отриманих і сплачених штрафів, пені, неустойок і інших видів санкцій, а також інші доходи :
прибуток минулих років ,виявлених у звітному році;
доходи від дооцінки товарів;
надходження сум у рахунок погашення дебіторської заборгованості, списаної в минулі роки;
позитивні курсові різниці по валютних ринках і операціям в іноземній валюті;
відсотки ,отримані по коштах ,що числиться на рахунках підприємства.
До них також відносяться доход від пайової участі в статутному капіталі інших підприємств, що представляють собою частину чистого прибутку, що надходять засновникам у заздалегідь обговореному чи розмірі у вигляді дивідендів по акціях ,якими володіє засновник.
Крім того, до позареалізаційних результатів відносяться витрати і втрати :
збитки по операціях минулих років;
нестача матеріальних цінностей, виявлених при інвентаризації;
негативні курсові різниці по валютних рахунках по операціях в іноземній валюті;
некомпенсовані втрати від стихійних лих з урахуванням витрат по запобіганню і ліквідації стихійних лих і т.д.
Базові засади організації бухгалтерського обліку витрат підприємств установлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".
Об'єктом обліку витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом витрат. Елементом витрат є сукупність економічно однорідних витрат підприємства.
Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу в наслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Не визначиться витратами й не включаються до Звіту про фінансові результати:
1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.
2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.
3. Погашення одержаних позик.
4. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, вказаним вище ( п. 6 ПСБО 16).
5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку
Склад витрат визначається пунктами 10 - 31 ПСБО 16 "Витрати".
Доходи і витрати, які відповідають критеріям, викладеним вище, наводять у Звіті про фінансові результати з метою визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду (крім випадків, коли відповідні положення (стандарти) передбачають винятки з цього правила).
Бухгалтерський облік витрат підприємств має важливе значення для контролю та аналізу їх рівня, структури та динаміки.
Витрати в обліку можуть групуватися за двома ознаками: за економічними елементами, облік по яких здійснюється з використанням рахунків класу 8 "Витрати за елементами" та по статтях витрат, облік яких здійснюється з використанням рахунків класу 9 "Витрати діяльності".
Витрати класифікуються в бухгалтерському обліку залежно від характеру та видів діяльності. Враховуючи цю класифікаційну ознаку в Звіті про фінансові результати, витрати діяльності підприємства приведені постатейно в такій послідовності:
- витрати звичайної діяльності, які включають в себе:
Витрати операційної діяльності, зокрема: собівартість реалізованих послуг (робіт) (рядок 040), яка складається з: виробничої собівартості, що включає: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, постійні та змінні розподілені загальновиробничі витрати, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати;
Операційні витрати, у т.ч.: адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати;
Фінансові витрати;
Інші витрати звичайної діяльності (Податок на прибуток).
- надзвичайні витрати:
Витрати в розрізі елементів операційних витрат відображаються в другому розділі форми № 2 та групуються за такими видами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.
Інформація про витрати, яка приводиться в статтях 230-280 Звіту про фінансові результати відображає лише витрати, що відносяться до операційної діяльності підприємства. Такі операційні витрати, як собівартість реалізованих товарів, реалізованої іноземної валюти та реалізованих матеріальних цінностей не включаються до елементів витрат та не відображаються на рахунках 8 класу. Окрім цього, собівартість реалізованої продукції, робіт та послуг включається до відповідних елементів витрат лише в сумі зміни залишків незавершеного виробництва, напівфабрикатів власного виробництва та готової продукції або в сумі виробничих витрат, що були понесені підприємством протягом місяця.
Витрати на транспортування придбаних запасів транспортом сторонніх організацій включаються до елементу "Інші операційні витрати". Витрати на транспортування придбаних запасів власним транспортом одноразово включаються до відповідних елементів витрат: оплата праці, матеріальні витрати, амортизація, відрахування на соціальні заходи. Сума єдиного податку включається до елементу "Інші операційні витрати" (обліковуються по дебету рахунку 84 "Інші операційні витрати").
Продукція, роботи, послуги, що вироблені допоміжними та обслуговуючими виробництвами і господарствами, не включаються до елементів витрат у випадку, якщо вони споживаються в основному або в іншому допоміжному та обслуговуючому виробництвах цього підприємства. Витрати, понесені для їх виробництва, включаються до відповідних елементів одноразово.
Облік загальновиробничих витрат та їх розподіл Згідно з п. 16 П(С)БО 16 "Витрати" підприємства самостійно встановлюють перелік та склад змінних та постійних загальновиробничих витрат, які віднесено до непрямих витрат. Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні:
1) Змінні – це витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності;
2) Постійні – витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.
Розподіл постійних та змінних загальновиробничих витрат на послуги, роботи, що виробляються підприємством, відбуваються по різному:
• змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду;
• постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу при нормальній потужності.
Отже, до фінансово-результатних рахунків відносяться рахунки для обліку доходів і витрат господарсько-фінансової діяльності підприємства та рахунок 79 "Фінансові результати". Якщо підприємство прийняло раціональніший порядок відображення фінансових результатів на рахунку 79 заключними записами на списання сальдо доходів і витрат підсумком за звітний рік, то протягом року (щоквартально) фінансові результати діяльності підприємства визначаються оперативно (без записів на бухгалтерських рахунках) у Звіті про фінансові результати.
1.3. Рентабельність підприємства
Оцінку інтенсивності та ефективності діяльності підприємства проводять не лише за показниками прибутку, але й за показниками рентабельності.
Рентабельність – це відносний показник, що характеризує рівень ефективності діяльності підприємства. І виступає як економічна категорія, оцінний результативний показник, цільовий орієнтир, інструмент розрахунку чистого доходу суспільства, джерело формування різних фондів.
Основними функціями рентабельності є: облікова; оцінна; стимулююча.
Як результативний показник вона характеризує ефективність використання наявних ресурсів, успіх (неуспіх у бізесі), ріст (зниження обсягів діяльності). Як кількісний показник рентабельність являє собою різницю між ціною і вартістю товарів, між обсягом продажу і собівартістю (у сфері звертання між валовими доходами та витратами звертання).
Рентабельність, будучи кінцевим результатом діяльності підприємства, створює умови для його розширення, розвитку, самофінансування і підвищення конкурентноздатності. Показники рентабельності повніше, аніж прибуток, характеризують кінцеві результати роботи підприємства, оскільки їх величина показує співвідношення прибутку з наявними або використаними ресурсами.
Фірма рентабельна, якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати витрат на виробництво, але і для утворення прибутку. Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал.
Залежно від мети аналізу діяльності підприємства розрізняють:
1) Рентабельність продукції – характеризує вигідність виробництва продукції, яка випускається або реалізується підприємством; цій показник використовується при внутрішньогосподарських аналітичних розрахунках, при контролі прибутковості, при впровадженні нових видів продукції.
Rзаг = ПБ \Sзаг
де ПБ — балансовий прибуток; SЗАГ — загальна виробнича собівартість.
2) Загальний рівень рентабельності (виробництва): цей показник характеризує прибутковість підприємства відносно до всіх ресурсів, які є в розпорядженні підприємства:
R заг = ПБ \ (Совф +С ноз)
Такий рівень рентабельності показує, скільки прибутку приходиться на 1 грн вкладеного капіталу.
3) Рентабельність виробничих фондів називається рентабельністю виробництва, що не зовсім вдало, оскільки у формуванні прибутку беруть участь всі види діяльності підприємства, що і не були пов'язані з його основними виробничими фондами:
R овф = ПБ \ С овф *100
4) Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства:
R ак= ПБ \САК
де САК — середня сума активів балансу підприємства.
5) Рентабельність власного {акціонерного} капіталу показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:
Rп= ПБ \СВ.К *100
ПБ — чистий прибуток підприємства за вирахуванням оплати відсотків за кредит; СВ.К. — сума власного капіталу.
Величину власного капіталу беруть за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів за вирахуванням всіх боргових зобов'язань. Цей показник цікавить передусім акціонерів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.
6) У багато номенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції визначається також рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність певного виробу:
Ri = (Ці - Si )\Si *100
Показники рентабельності використовують для оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів, у ціноутворенні, інвестиційній політиці, для порівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію, для вибору варіантів формування асортименту і структури продукції, аналізу раціональності виробництва продукції.
Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання. Підприємство є рентабельним, якщо суми виручки від реалізації продукції досить не тільки для покриття витрат на виробництво та на реалізації, а й на утворення прибутку.
Аналіз передбачає:
оцінку показників рентабельності та їх динаміки;
визначення впливу факторів на зміну рентабельності;
виявлення резервів підвищення рівня рентабельності.
Найбільш узагальнюючим показником є рентабельність підприємства, оскільки у ньому відображається вплив усіх факторів виробництва, реалізації, а також ефективність використання оборотних коштів.
Рентабельність підприємства – це відношення чистого прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів.
Основними завдання прибутку та рентабельності є :
обґрунтування плану прибутку та рентабельності і вибір найкращого варіанта;
оцінка виконання бізнес-плану, вивчення динаміки прибутку та рентабельності;
визначення та вимір впливу факторів на відхилення з прибутку;
виявлення резервів збільшення прибутку та розроблення конкретних заходів щодо їх використання.
Кожному підприємству необхідна інформація про рентабельність його діяльності. Основним показником рентабельності підприємства є рентабельність виробництва, що розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до всього авансованого капіталу (суми всіх активів). В економічній літературі її часто називають загальною рентабельністю.
Прибуток від реалізації залежить від обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), її структури, собівартості, рівня цін, а також від фінансових результатів інших видів діяльності.
Сума всіх активів (сума основного й оборотного капіталу) залежить від обсягу реалізації і швидкості обороту капіталу, який визначається відношенням суми обороту до середньорічної суми основного й оборотного капіталу. Що швидше обертається капітал на підприємстві, то менше його потрібно для забезпечення випуску планового обсягу продукції. І навпаки, уповільнення оборотності капіталу потребує додаткового залучення засобів для забезпечення того самого обсягу виробництва, реалізації і збуту.
На рівень рентабельності виробництва впливають такі фактори:
- зміна частки прибутку на 1 грн реалізованої продукції;
- зміна фондомісткості продукції;
- зміна оборотності оборотних коштів.
Розділ II. Аналіз фінансових результатів
2.1. Порівняльний аналіз фінансових результатів ТзОВ „Олісма”
Фінансові результати відображаюсь мету підприємницької діяльності, її доходність, і є вирішальними для підприємства. Окрім його керівництва і колективу вони цікавлять вкладників капіталу, кредиторів, державні органи та ін.
Основним фінансовим результатом підприємства є його прибуток, іноді його заміняють показником доходу. Крім цих абсолютних показників для оцінки фінансових станів застосовують ряд відносних показників і коефіцієнтів.
Для оцінки діяльності ТзОВ „Олісма” проведемо аналіз фінансових результатів товариства за період 2006-2008рр. в таблицях 2.1. та 2.2.
Таблиця 2.1.
Порівняльний аналіз фінансових результатів товариства за 2006-2007 рр.
№
Стаття доходів
од.вим.
2006
2007
Відхилення (+,-)
1.
Дохід від основного виду діяльності( Ф.2, р.035)
т.грн.
117244,1
117958,9
714,8
2.
Інші операційні доходи (ф.2, р.0.60)
т.грн.
17393,7
11785,9
-5607,8
3.
Інші доход ( Ф.2, р.130)
т.грн.
100,0
150,0
50,0
4.
Всього
т.грн.
134737,8
129894,8
-4843,0
II.
Стаття витрат
Од.вим.
2006
2007
1.
Собівартість реалізованої продукції (р.040 ф.2)
т.грн.
114933,1
115348,0
414,9
2.
Адміністративні витрати
т.грн.
725,7
841,5
115,8
3.
Витрати на збут
т.грн.
859,9
996,9
137,0
4.
Інші операційні витрати
т.грн.
17083,6
11768,5
-5315,1
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора