Міністерство освіти і науки України
Національний університет водно господарства і природокористування
Кафедра менеджменту
Курсова робота
з дисципліни « Фінансовий менеджмент»
на тему:
«Дослідження рентабельності Закритого акціонерного товариства «Костопільській завод скловиробів»»
Зміст
Вступ.
Розділ 1. Теоретично-методичні засади дослідження рентабельності.
1.1.Сутність та призначення прибутку, як основного фінансового результату фінансово-господарської діяльності підприємства.
1.2. Теоретичний зміст поняття «рентабельність».Показники рентабельності.
1.3. Аналіз рентабельності .
Розділ 2. Дослідження рентабельності ЗАТ «КЗС».
2.1. Коротка характеристика ЗАТ «КЗС».
2.2. Структурно-динамічний аналіз майна та фінансового результатів ЗАТ «КЗС».
2.3. Оцінка фінансового стану ЗАТ «КЗС».
2.4. Аналіз коефіцієнтів рентабельності ЗАТ «КЗС».
Розділ 3. Заходи щодо підвищення рентабельності та виявлення резервів рентабельності та платоспроможності.
3.1. Шляхи підвищення рентабельності підприємств України.
3.2. Шляхи підвищення рівня рентабельності на ЗАТ «КЗС».
3.3. Проект придбання нової технологічної лінії для виробництва тари для напоїв.
Висновки.
Додатки.
Список використаної літератури.
Вступ
Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі введення досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва тощо. У ринковій економіці фінансові ресурси (капітал) вкладаються у будь-які види діяльності виключно за критерієм максимуму прибутку. Тому рентабельність, тобто ефективність використання капіталу, має велике значення при визначенні фінансових результатів діяльності підприємства. Адже власник капіталу підприємства, його менеджери повинні оцінювати будь-які рішення у сфері управління наявними коштами, порівнюючи витрати з прибутком, тим більше, що фінансові ресурси завжди обмежені певними обсягами, а одержаний прибуток – це фінансовий ресурс для здійснення нових вкладень і одержання нових прибутків.
В сучасних умовах підвищення рентабельності підприємств є дуже важливим і складним завданням. Багато підприємств в Україні працюють не рентабельно, тобто вони неприбуткові, або їх рентабельність надто низька. Також ця тема заслуговує на значну увагу у зв’язку з тим, що при переході України на нові бухгалтерські стандарти змінилися методи визначення прибутку підприємства: замість балансового прибутку тепер використовується чистий прибуток. А показник прибутку є важливим при визначенні рентабельності підприємства. Тому тема рентабельності підприємства, а також шляхів її підвищення є досить актуальною на даний час в Україні. Основною метою фінансового аналізу є одержання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активу і пасиву, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналітика і менеджера може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і його проекція на найближчі чи більш віддалені перспективи, тобто очікувані параметри фінансового стану.
Розділ 1. Теоретично-методичні засади дослідження рентабельності
1.1.Сутність та призначення прибутку, як основного фінансового результату фінансово-господарської діяльності підприємства
Як економічна категорія прибуток підприємства відображає чистий дохід створений у сфері матеріального виробництва. На рівні підприємства чистий дохід приймає форму прибутку.
Прибуток характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності підприємства. Наявність прибутку на підприємстві означає, що його доходи перевищують всі витрати, пов'язані з його діяльністю.
У реальній дійсності прибуток —це кінцева мета і рушійний мотив ринкової економіки, головний стимул і основний показник ефективності функціонування будь-якого підприємства (фірми). Одночасно можна стверджувати, що прибуток — зворотний бік витрат виробництва[2.58].
На практиці прибуток розраховується як залишок після вирахування витрат виробництва з обсягу продажів. Інакше кажучи, це різниця між доходом від реалізації продукції та сукупними витратами на її виробництво і реалізацію.
Прибуток характеризує чистий дохід у тому вигляді, в якому такий дохід виступає на поверхні економічних явищ за умов економічної відокремленості господарюючого суб’єкта, в т. ч. виробника.
Чистий дохід— це виражена у грошовій формі вартість додаткового продукту, який становить основну частку даного доходу[2.60].
Виокремлюють кілька видів прибутку. Основні з них: балансовий (бухгалтерський) та чистий прибуток. Балансовий прибуток обчислюють як різницю між валовою виручкою від реалізованої продукції та витратами на її виробництво і реалізацію.
Чистий прибуток — це частка балансового (загального) прибутку підприємства, що залишилась в його розпорядженні після сплати податків, рентних та інших платежів до бюджету, а також процентів за кредити.
Також виділяють категорію «економічний прибуток» як різницю між загальною виручкою підприємства і всіма витратами (явними, неявними, включаючи й нормальний прибуток підприємця)[2.74]. Таким чином, економічний прибуток — це дохід, отриманий понад нормальний прибуток. Розглянувши поняття нормального та економічного прибутку, фактично ми з’ясували питання щодо структурних елементів підприємницького доходу. Отже, схематично це має такий вигляд:
Рис. 1.1. Структура елементів підприємницького доходу.
Найсуттєвішим чинником збільшення підприємницького доходу є економія на зовнішніх ресурсах завдяки їх раціональному використанню. Усі фактори, які впливають на динаміку підприємницького доходу, можна поділити на дві великі групи. Перша — ті, які безпосередньо визначаються діяльністю підприємця: ефективність використання всіх наявних ресурсів, зростання капіталовіддачі та продуктивності праці, знання ринкової ситуації та ін. Друга група — це ті, що не залежать (або мало залежать) від діяльності підприємця: сукупний попит споживачів на товари, кон’юнктура ринку, розмір податків, величина банківського процента та орендної плати тощо.
Характеристика підприємницького доходу передбачає не лише аналіз його з точки зору походження. Важливо розглядати цей дохід за критерієм використання. Це дає підстави для поділу його на дві частини: на підприємницький дохід, що використовується для нагромадження, та підприємницький дохід для особистого (сімейного) споживання підприємцем. Зрозуміло, що підприємець, зацікавлений в постійному зростанні свого капіталу, значну частину свого підприємницького доходу направлятиме у виробництво у вигляді додаткових ресурсів (інвестицій).
У вітчизняній бухгалтерсько-аналітичній практиці, щоб обчислити прибутковість підприємства, зіставляють прибуток з витратами підприємства (собівартістю) або з вартістю виробничих фондів підприємства (основних фондів і оборотних засобів). Такі порівняння (в процентах) характеризують рентабельність (дохідність).
Існує два варіанти визначення норми рентабельності. Перший: якщо прибуток відносять до собівартості продукції (в процентному виразі), то визначають норму рентабельності продукції. Даний показник дає можливість визначити, яка продукція є прибутковішою, тобто вигіднішою для виробництва. Зрозуміло, що при цьому собівартість має відповідати витратам виробництва на основі рівноважних цін[2.90].
Як відомо, ринкова ціна є одним з основних інструментів, за допомогою якого знаходять вартісні відображення обсягів ресурсів, котрі використовують виробник і споживач, щоб реалізувати один ресурс і дістати інший для альтернативного (прибутковішого) їх використання. Це сприяє раціональному використанню ресурсів.
Другий варіант — це процентний вираз відношення прибутку до суми вартості основних вироб ничих фондів і оборотних засобів, що характеризує рентабельність підприємства.
Перший варіант рентабельності, по суті, демонструє відношення прибутку до використаних факторів, другий — характеризує відношення прибутку до авансованого капіталу (фондів). Таким чином, останній варіант показує не тільки рентабельність підприємства, а й норму прибутку.
Головними чинниками, які впливають на норму прибутку, слід вважати:
величину маси прибутку;
структуру авансованих на виробництво факторів (засобів) як у грошовій, так і натуральній формах;
економію витрат на засобах виробництва.
На норму прибутку впливають і масштаби виробництва. Практика показує, що в багатьох галузях великі підприємства мають пріоритет перед малими. Їх переваги досягаються за рахунок поточного масового виробництва, поглиблення поділу праці, більших можливостей впровадження досягнень НТП.
Високі прибутки змушують капітали мігрувати з однієї галузі в іншу. За сучасних умов інтернаціоналізації господарського життя, коли національні межі стали завузькими для високопродуктивного виробництва, капітали, а за ними і робоча сила вільно переміщуються з країни в країну. Все це позначається на структурі інтернаціональної економіки, трансформує її. Тому проблема доходів і прибутку стає ще актуальнішою і привертає до себе увагу не лише практиків, а й теоретиків.
1.2. Теоретичний зміст поняття «рентабельність».Показники рентабельності.
Рентабельність - це прибутковість підприємства, показник економічної ефективності виробництва промислового підприємства, який відображає кінцеві результати господарської діяльності.[3.165].
Рентабельність – це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.[5.240].
В умовах ринкових відносин, що характеризуються своєю динамічністю, доводиться постійно ухвалювати неординарні рішення, зв'язані з урахуванням фінансового положення підприємства. Наприклад, якщо темпи продажів підприємства падають, то чи зменшиться відповідно цьому виробництво товарів або підприємство повинно дотримуватися колишніх темпів розвитку, роблячи запас на майбутнє? Або якщо попит на продукцію сильно і несподівано збільшується, то чи можна з існуючих потужностей зняти більше продукції? Чи повинне підприємство розвивати нові технології, що вимагають значних капіталовкладень, або обмежитися інтенсифікацією праці? Все це зрештою пов'язано з оцінкою використання ресурсів підприємства. Для оцінки рівня ефективності роботи підприємства одержуваний результат (валовий дохід, прибуток), зіставляється з витратами або використовуваними ресурсами. Порівняння прибули з витратами означає рентабельність, або, точніше, норму рентабельності.
На практиці використовуються два варіанти вимірювання норми рентабельності. Це відношення прибули до поточних витрат - витрат підприємства (собівартості) або до авансованих вкладень (основним виробничим фондам і оборотним коштам). Обох вимірників зв'язано між собою показником швидкості обороту авансованих вкладень.
У практиці роботи підприємств застосовується ряд показників рентабельності.
1. Рентабельність продукції можна розрахувати по всій реалізованій продукції і по окремих її видах. У першому випадку вона визначається як відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво і реалізацію. Рентабельність всієї реалізованої продукції розраховується і як відношення прибутку від реалізації товарної продукції до виручки від реалізації продукції; по відношенню балансового прибутку до виручки від реалізації продукції; по відношенню чистого прибутку до виручки від реалізації продукції. Показники рентабельності всієї реалізованої продукції дають уявлення про ефективність поточних витрат підприємства і прибутковості продукції, що реалізовується.
У другому випадку визначається рентабельність окремих видів продукції. Вона залежить від ціни, по якій продукція реалізується споживачеві, і собівартості по даному її вигляду.
2. Рентабельність виробничих фондів розраховується як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і матеріальних оборотних коштів. Цей показник можна розрахувати і по чистому прибутку.
3. Рентабельність вкладень в підприємство визначається за вартістю майна, наявного в його розпорядженні. При розрахунку використовуються показники балансового і чистого прибутку. Вартість майна визначається по бухгалтерському балансу. Окрім прибутку при розрахунку рентабельності вкладень можна використовувати виручку від реалізації продукції. Цей показник характеризує рівень продажів на 1 гривень вкладень в майно підприємства.
Рентабельність власних засобів підприємства визначається відношенням чистого прибутку до його власних засобів, визначуваних по балансу. Доцільно розрахувати і віддачу довгострокових фінансових вкладень. Рентабельність довгострокових фінансових вкладень розраховується як відношення суми доходів від цінних паперів і пайової участі в інших підприємствах до загального об'єму довгострокових фінансових вкладень. Отриманий результат цікаво порівняти з рентабельністю виробничих фондів. У ряді випадків він може бути вище, ніж рентабельність виробничих фондів.[5,384]
Для оцінки ефективності роботи підприємства недостатньо використовувати тільки показник прибутку. Наприклад, два підприємства одержують однаковий прибуток, але мають різну вартість виробничих фондів, тобто суму основного капіталу і оборотних коштів. Ефективніше працює те підприємство, у якого вартість виробничих фондів менша. Таким чином, для оцінки ефективності роботи підприємства необхідно зіставити прибуток і виробничі фонди, за допомогою яких вона створена. Це і є рентабельність.
Розрізняють два види рентабельності: рентабельність, розрахована на основі балансового (загального) прибутку, і рентабельність, розрахована на основі чистого прибутку.[5, 385]
Основне джерело грошових накопичень підприємств - виручка від реалізації продукції, а саме та її частина, яка залишається за вирахуванням матеріальних, трудових і грошових витрат на виробництво і реалізацію цієї продукції. Тому важливе завдання кожного господарюючого суб'єкта - одержати більше прибутку при найменших витратах шляхом дотримання строгого режиму економії у витрачанні засобів і найбільш ефективного їх використання.
Витрати на виробництво і реалізацію продукції визначають рівень і структуру її собівартості. Виручка від реалізації продукції обчислюється в діючих цінах. При радикальній зміні управління економікою показник виручки від реалізації продукції стає одним з найважливіших показників діяльності підприємств. Даний показник створює зацікавленість трудових колективів не стільки в зростанні кількісного об'єму продукції, що випускається, скільки в збільшенні об'єму реалізованої продукції (з урахуванням зниження залишків нереалізованої продукції). Це означає, що проводитися повинні такі вироби і товари, які відповідають вимогам споживачів і мають великий попит.
У цих цілях необхідно вивчати ринкові умови господарювання і можливості впровадження вироблюваної продукції на ринок шляхом розширення об'ємів її реалізації. З розвитком підприємництва і підвищенням конкуренції зростає відповідальність підприємств за виконання прийнятих на себе зобов'язань. Таким чином, показник виручки від реалізації продукції відповідає вимогам комерційного розрахунку і, у свою чергу, сприяє розвитку підприємницької діяльності.
Зацікавленість підприємств у виробництві і реалізації якісною, такою, що має попит на ринку продукції, відбивається на величині прибутку, яка за інших рівних умов знаходиться в прямій залежності від об'єму реалізації цієї продукції.
Аналізуючи прибуток за декілька років, необхідно встановити, яка склалася тенденція в її зміні, чи відображає вона збільшення ефективності роботи підприємства.
Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний рівень прибутковості підприємства або продукції, яка проводиться.
Рентабельність в перший рік роботи підприємства, як правило, дуже низька, хоча наступні декілька років роботи підприємства спостерігається її зростання. З часом її величина стабілізується, а в кінці виробництва може почати падати. Однією з причин збільшення рентабельності може бути збільшення об'ємів виробництва.
Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності (виробничою, підприємницькою, інвестиційною), окупність витрат і т.д. Вони більш повно, чим прибуток, відображають остаточні результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.[2,267]
1.3 Аналіз рентабельності
Рентабельність – один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва. Основним показником ефективності будь-якої фінансової операції є її прибутковість, яку визначають відношенням прибутку, отриманого в результаті проведення операції, до витрат, пов'язаних із її проведенням, або до інвестованого в цю операцію капіталу[2.120].
Ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства також значною мірою визначається її прибутковістю, іншими словами, рівнем прибутку, який отримує підприємство за рік на одну грошову одиницю вкладених у виробництво коштів.
Коефіцієнти рентабельності – система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток в процесі своєї господарської діяльності. Коефіцієнти (показники) рентабельності визначають загальну ефективність використовуваних активів і вкладеного капіталу.
Вони можуть бути розраховані як коефіцієнти і тоді представлені у вигляді десятинного дробу або у вигляді показників рентабельності і тоді представлені у вигляді процентів.
Показники рентабельності розрахововуються на основі Балансу ф.1 та Звіту про фінансові результати підприємства ф.2. В основу розрахунку показників рентабельності можуть бути покладені різні величини прибутку підприємства: валовий (маржинальний) прибуток, операційний прибуток, прибуток до виплати процентів і податку на прибуток (EBIT), прибуток до виплати податку на прибуток (EBT), чистий прибуток. Найчастіше для розрахунку коефіцієнтів рентабельності використовується чистий прибуток або прибуток до виплати процентів і податку на прибуток. Значення цих показників прибутку підприємства можна взяти ізтаблиці Вертикального (компонентного) аналізу фінансових результатів.[3, 254-256]
Рентабельність як показник дає уявлення про достатність (недостатність) прибутку порівняно з іншими окремими величинами, які впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства. При визначенні показника рентабельності прибуток (у чисельнику) співвідноситься з чинниками, які мають найзначніший вплив на його отримання. Безумовно, одним з таких чинників є витрати. Адже від того, що і скільки ми вкладаємо, залежить величина прибутку, який нам надходить у ціні реалізації разом з компенсацією понесених витрат.
Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.
Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):
рентабельність продажів;
рентабельність активів;
рентабельність капіталу;
рентабельність чистої реалізації продукції;
рентабельність власного капіталу;
рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності;
рентабельність виробничих фондів;
рентабельність реалізованої продукції за прибуток від реалізації;
рентабельність продукції за прибуток від операційної діяльності;
рентабельність реалізованої продукції;
період окупності капіталу;
період окупності власного капіталу.
Рентабельність продажів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації і характеризує ефективність продажів підприємства.
(1.1)
Цей коефіцієнт показує, яку суму операційного прибутку одержує підприємство з кожного гривні проданої продукції. Іншими словами, скільки залишається в підприємства після покриття собівартості продукції. Показник рентабельності продажів характеризує найважливіший аспект діяльності компанії - реалізацію основної продукції, а також оцінює частку собівартості в продажах.
Рентабельність активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.
(1.2)
Рентабельність активів - це комплексний показник, що дозволяє оцінювати результати основної діяльності підприємства. Він виражає віддачу, що приходиться на гривню активів підприємства.
Цей коефіцієнт повинний бути одним з основних робочих інструментів керівника в керуванні компанією. Будучи найважливішим показником ефективності її діяльності, він поєднує весь набір елементів, що описують різні сторони роботи підприємства. Аналізуючи взаємозв'язки, можна виділити елементи, що справляють найбільш сильний негативний вплив, і зосередити увагу на них.
При аналізі необхідно звернути увагу на те одержувало підприємство прибуток чи збиток, з кожної гривні вкладеного в активи ? Яка ступінь прибутковості вкладень у майно й ефективність використання активів підприємства?
Рентабельність капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.
(1.3)
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу визначає прибуток, отриманий на одиницю капіталу власників підприємства. Він відображає прибутковість всього капіталу
Рентабельність чистої реалізації розраховується як відношення чистого прибутку до чистої виручки від реалізації:
(1.4)
Даний показник показує прибутковість підприємства від реалізації продукції протягом певного періоду.
Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку до власного капіталу.
(1.5)
Даний показник показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю власного капіталу.
Рентабельність активів за прибуток від звичайної діяльності розраховується як співвідношення прибутку від звичайної діяльності до активів.
(1.6)
Даний показник показує скільки прибутку від звичайної діяльності припадає на одиницю коштів інвестованих в активи.
Рентабельність виробничих фондів розраховується як співвідношення чистого прибутку до виробничих фондів.
(1.7)
Даний показник показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю вартості виробничих фондів.
Рентабельність реалізованої продукції за прибуток від реалізації розраховується як відношення прибутку від реалізації до виручки.
(1.8)
Даний показник показує скільки припадає прибутку від реалізації на одиницю виручки.
Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності він розраховується як відношення прибутку від операційної діяльності до виручки.
(1.9)
Даний показник показує скільки припадає прибутку від операційної діяльності на одиницю виручки.
Рентабельність реалізованої продукції розраховується як відношення чистий прибуток до виручки.
(1.10)
Даний показник показує припадає чистого прибутку на одиницю виручки.
Період окупності капіталу розраховується як відношення активу до чистого прибутку.
(1.11)
Даний показник показує за який період кошти, що інвестовані в активи, будуть компенсовані чистим прибутком.
Період окупності власного капіталу розраховується як відношення власного капіталу до чистого прибутку.
(1.12)
Даний показник показує за який період власний капітал буде компенсований чистим прибутком[2, 321-325].
Отже, прибутковості функціонування підприємства найбільш точно визначають показники рентабельності, які характеризують рівень віддачі витрат або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва і реалізації товарів, робіт і послуг. Збільшення показників рентабельності підприємства значною мірою залежить від зростання чистого прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Адже в умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Тому для підвищення рентабельності підприємства потрібно збільшувати прибуток. А це можна зробити наступними методами:
нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;
здійснювати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;
зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції, тобто знижувати її собівартість;
з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є в розпорядженні підприємства, в тому числі і фінансові ресурси;
кваліфіковано, зі знанням справи здійснювати цінову політику, оскільки на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;
грамотно будувати договірні відносини з постачальниками, посередниками, покупцями;
вміти найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.
Останні три напрями чималою мірою залежать від сумлінності, кваліфікації економістів, бухгалтерів, фінансистів[5, С. 67].
Розділ 2. Дослідження рентабельності ЗАТ «КЗС»
2.1. Коротка характеристика ЗАТ «КЗС»
Закрите акціонерне товариство “Костопільський завод скловиробів” (надалі - Товариство) відносно молоде підприємство, засновано 21 серпня 2000 року.
Засновниками товариства у 2000 році стали ВАТ “Гостомельський склозавод ” і ВАТ “Костопільський склозавод ”.
За розміром є підприємство середнім так як воно за обсягом не є великим і за кількістю працюючих не є малим.
Форма власності підприємства – колективна.
Внутрішнім документом ЗАТ є Статут.
Історія розвитку товариства
Історія Костопільського склозаводу ведеться з початку XX століття. У середині 1913 року польським поміщиком була створена скляна гута, яка виготовляла бутлі різної місткості. Після Другої світової війни, у 1946 р., скляний завод відновив свою роботу, розпочавши виготовлення того самого асортименту продукції.
У 1962 р. завод підпорядковано Львівському раднаргоспу. Саме тоді розпочалася розпочалося будівництво цеху № 2 з двома скловарними печами, які виробляли скло ізолятори і колби для електронних ламп. У 1972 р. в цеху № 3 освоєно механічну обробку скла і ситалів. Із розвитком наукомістких галузей промисловості виникла потреба в нових видах продукції і було збудовано новий цех № 4 з випуску скляних підкладок для інтегральних схем. З цією метою в США було закуплено цех з виробництва скло композиційних матеріалів.
Нове життя підприємство розпочало в серпні 2000 р., коли два скляні заводи ВАТ “Гостомельський склозавод ” і ВАТ “Костопільський склозавод”- об’єднали зусилля і заснували ЗАТ “Костопільський завод скловиробів”.
На площах цеху №6 Костопільського заводу з серпня 2000 року по січень 2001 рік була побудована скловарна піч потужністю 55 тн. скломаси за добу і змонтовані два скло - формуючі автомати IS-6-2.
Першу продукцію медичну склотару отримано 08 січня 2001 року. Протягом 2001 року на підприємстві освоюється випуск усіх видів медичної склотари. Споживачами медичної склотари стають АТ “Галич фарм”, “Фармак”, фармацевтичні фабрики, паралельно проектується монтується третій фідер і скло формуючий автомат IS-6-2.
Враховуючи тенденції ринків з медичної склотари робиться перефарбування скла у ванній печі №1 з коричневого на безколірне.
Завод в серпні 2001 року переходить на випуск парфумерної склотари.
ЗАТ “Костопільський завод скловиробів ” є власником: майна, переданого йому засновниками та акціонерами у як вклад до статусного капіталу, продукції, виробленої Товариством у результаті господарської діяльністі, доходів одержаних від господарської діяльності Товариства, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Споживачами підприємства стають відомими потужні фірми у виробництві напоїв такі як “Союз-Віктан”, “Росинка”. Парфумерна тара представляється на парфумерні комбінати “Супермаш”, “Алиє паруса”, “Ефект-Россо”.
Підприємством освоєно випуск близько 200 видів різноманітної склотари, в тому числі для таких відомих торгових марок як „Nemiroff”, „Хортиця”, „Олімп”, „Славутич”, „Союз-Віктан”, „Chill”. Усі готові вироби зберігаються в приміщеннях. Значне підвищення якості продукції дозволило здійснювати експортні відвантаження тари в Росію, Молдову, Білорусь, Латвію, Польщу, Німеччину і т.д.. Тісна співпраця зі споживачами, орієнтація виробництва на задоволення їхніх вимог дозволила Костопільському заводу скловиробів знайти себе на ринку України у першій п’ятірці вітчизняних виробників склотари.
Постійна праця колективу над підвищенням якості продукції дозволила здійснити експортні відвантаження парфумерної тари в Росію, Молдову, Білорусію, Латвію. Протягом 2004 року персонал заводу працює над впровадженням системи менеджменту якості, що говорить про високу вимогливість на Костопільському заводі скловиробів до якості продукції. З розвитком основного виробництва будувалися і реконструювалися допоміжні служби. Так протягом 2003-2004 рр. проведена реконструкція складального цеху і введена сучасна лінія дозування компонентів шихти. Вся готова продукція з ведення в експлуатацію нових складів зберігається в приміщеннях.
Тісна співпраця зі споживачами, орієнтація виробництва на задоволення їх вимог дозволила Костопільському заводові скловиробів утвердитися на ринку України як виробник скляної тари у першій п’ятірці заводів країни.
Розширення географії поставок, переговори з компаніями ”Сан Інтербрю Україна ”, “Сан Інтербрю Росія”, ”Кока-кола” дають керівництву заводу і колективу впевненість у своєму майбутньому. Постійне вдосконалення професійної майстерності, роботи з підвищення ефективності виробництва, зниження витрат матеріалів і енергоресурсів дають змогу заводу виробляти якісну склотару з відповідною до потреб ринку ціною.
На підприємстві передбачена матеріальна допомога, що видається раз на рік у передбачених чинним законодавством випадках – у межах прожиткового мінімуму, яка не оподатковується.
ЗАТ “Костопільський завод скловиробів ” створене з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах акціонерів Товариства, максимізації добробуті акціонерів у вигляді зростання ринкової вартості акцій Товариства, а також отримання акціонерами дивідендів.
Предметом діяльності ЗАТ “Костопільський завод скловиробів ” є:
надання різного роду склотари;
закупка і переробка продукції;
торгівельна діяльність, в тому числі оптова;
торговельно-закупівельна та торгово-посередницька діяльність;
створення оптово-роздрібних закладів торгівлі і послуг населенню, продаж різноманітних товарів через власну торгівельну мережу;
експорт-імпорт сировини, матеріалів, устаткування та обладнання, комплектуючих та запасних частин, товарів народного споживання;
надання посередницьких, комерційних послуг виробничого та невиробничого характеру, здійснення угод з експорту;
зберігання машин, продовольчих та непродовольчих товарів, паливно-мастильних матеріалів;
зовнішньоекономічна діяльність;
купівля, продаж, оренда об’єктів нерухомості.
організація екологічних чистих виробництв, засобів контролю екологічного стану середовища.
Окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, Товариство може здійснювати після одержання ним спеціального дозволу (ліцензії).
ЗАТ “Костопільський завод скловиробів ” знаходиться за адресою 35000, вул., Гвардійська 7, м. Костопіль, обл., Рівненська, Україна. тел. (0362) 28-84-01, 69-00-40.
Отже, ЗАТ ”Костопільський завод скловиробів” - суб’єкт господарювання колективної форми власності. Створення даного підприємства зумовлене ініціативою його засновників та діє на основі статуту, де вказані частки засновників. Підприємство є юридичною особою з його державної реєстрації. Метою діяльності підприємства є задоволення потреб суспільства, отримання максимального прибутку за рахунок збільшення асортименту та застосування нових технологій, ефективного використання ресурсів та високого рівня організації роботи персоналу та продуктивності праці.
2.1 Структурно-динамічний аналіз майна та фінансових результатів ЗАТ «КЗС»
Господарська діяльність суб’єктів підприємництва здійснюється через відносини купівлі-продажу з постачальниками ресурсів (іншими суб’єктами господарювання, працівниками, власниками та державою) і покупцями товарів (іншими суб’єктами господарювання, працівниками, власниками та державою). Суб’єкт господарювання є одночасно покупцем і продавцем.
Відповідно до методики аналізу фінансової діяльності ми проведемо його в декілька етапів:
1 етап: проведення горизонтального аналізу методом співставлення даних балансу на початок і кінець звітного періоду.
2 етап: визначення відносних відхилень показників у % стосовно базового періоду.
3 етап: визначення показників за ряд періодів (вертикальний аналіз) у % до будь-якого підсумкового показника (до суми балансу, власних активів, тощо).
4 етап: визначення спеціальних коефіцієнтів, які характеризують співвідношення між окремими статтями звітності.
Обрахунки проводяться на основі балансу, звіту про фінансові результати, які подані у Додатку 1 і 2.
Проведення горизонтального аналізу методом співставлення балансу на початок і кінець звітного періоду поданий у таблиці 2.1 і 2.2.
Таблиця 2.1
Аналіз фінансових ресурсів ЗАТ «КЗС»
за 2008-2009 роки (Баланс)
Показники
Попередній рік
Звітний рік
Відхилення
Абсолютне, (тис.грн)
Відносне, (%)
Нематеріальні активи:
залишкова вартість
79
55
-24
-30,3797
первісна вартість
132
132
-
-
накопичена амортизація
( 53 )
( 77 )
24
45,2830
Незавершене будівництво
24 775
51 578
26 803
108,1857
Основні засоби:
залишкова вартість
98 499
88 254
-10 245
-10,4011
первісна вартість
157 114
160 893
3 779
2,4053
знос
( 5615)
( 72 639)
14 024
23,9256
Довгострокові фінансові інвестиції:які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств
316
316
-
-
Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної необхідності
3 351
2 808
-543
-16,2041
Первісна вартість інвестиційної нерухомості
3 542
3 542
-
-
Знос інвестиційної необхідності
( 191 )
( 734 )
543
284,2932
Усього за розділом І
127 020
143 011
15991
12,5894
Виробничі запаси
20 076
18 132
-1 944
-93,6416
Незавершене будівництво
396
369
-27
-6,8182
Готова продукція
10 541
10 547
6
0,0569
Товари
70
69
-1
-1,4286
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:чиста реалізаційна вартість
16 071
26 685
10 614
66,0444
первісна вартість
16 071
26 685
10 614
66,0444
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом
1 932
264
-1 668
-86,3354
за виданими авансами
-
655
655
-
Інша поточна дебіторська заборгованість
1 405
4 118
2 713
193,0961
Грошові кошти та їх еквіваленти
в національній валюті
48
755
707
1 472,9167
у т.ч. у касі
-
1
1
-
в іноземній валюті
739
1 159
420
56,8336
Інші оборотні активи
997
347
-650
-65,1956
Усього за розділом ІІ
52 275
63 100
10 825
20,7078
Баланс
179 295
206 111
26 816
14,9564
Статутний капітал
12 381
12 381
-
-
Інший додатковий капітал
48 348
48 312
-36
-0,0745
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
45 983
46 043
60
0,1305
Усього за розділом І
106 712
106 736
24
0,0225
Забезпечення виплат персоналу
106
128
22
20,7547
Усього за розділом ІІ
106
128
22
20,7547
Довгострокові кредити банків
53 129
63 639
10 510
19,7820
Усього за розділом ІІІ
53 129
63 639
10 510
19,7820
Короткострокові кредити банків
-
11 819
11 819
-
Векселі видані
-
94
94
-
Кредиторська заборгованість за товари, роботи,
послуги
15 598
18 180
2 582
16,5534
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів
686
293
-393
-57,2886
з бюджетом
230
1 562
1 332
579,1304
з позабюджетних платежів
-
18
18
-
Продовження таблиці 2.1
зі страхування
492
592
100
20,3252
з оплати праці
1 022
1 216
194
18,9824
із внутрішніх розрахунків
48
-
-48
-100
Інші поточні зобов’язання
1 272
1 834
562
44,1824
Усього за розділом ІV
19 348
35 608
16 260
84,0397
Баланс
179 295
206 111
26 816
14,9564
В активі балансу на кінець звітного періоду видно, що підприємство не оновлює своє обладнання, бо залишкова вартість зменшилась на 24 тис грн. Як видно з таблиці 2.1 що виробничі запаси зменшились на 1 944 тис. грн., у зв’язку із спадом обсягів виробництва продукції. Також на підприємстві збільшилась дебіторська заборгованість, що є негативним явищем для діяльності підприємства. Також з’явилось зменшення товарних запасів, це свідчить, що підприємство продає їх для отримання інших додаткових коштів. А ось збільшення еквівалентів грошових коштів свідчить про зростання платоспроможності підприємства по короткострокових зобов’язаннях.
Аналіз пасиву балансу показує, що статутний капітал не змінився, а ось інший додатковий капітал – зменшився на 36 тис. грн. На підприємстві збільшилась частка нерозподіленого прибутку на суму 60 тис. грн. це свідчить про наявність у вільні кошти, які можуть бути інвестовані у розвиток досліджуваного підприємства.
У підприємства збільшилася заборгованість по довгостроковим кредитам банків на суму 10 510 тис. грн. Збільшення суми кредитних заборгованостей за товари, роботи і послуги на суму 2 582 тис. грн., що свідчить про збільшення боргу перед постачальниками. Борги перед бюджетом зросли на 1 332 тис. грн. Збільшення суми поточних зобов’язань із страхування на 100 тис. грн. свідчить про борг по відрахуванням до Пенсійного фонду, на соцстрах. Збільшилась сума боргу перед працівниками підприємства на 194 тис. грн.
Отже, можна сказати, що на підприємстві існує досить велика заборгованість як внутрішня, так