Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Державна доповідь
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Доповідь
Предмет:
Студентська молодь україни
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО УКРАЇНИ У СПРАВАХ СІМ’Ї, МОЛОДІ ТА СПОРТУ
ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ РОЗВИТКУ СІМ’Ї ТА МОЛОДІ
СТУДЕНТСЬКА МОЛОДЬ УКРАЇНИ:
СУЧАСНИЙ ВИМІР
ЩОРІЧНА ДЕРЖАВНА ДОПОВІДЬ
ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ, ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ,
КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПРО СТАНОВИЩЕ МОЛОДІ В УКРАЇНІ
(за підсумками 2008 року)
КИЇВ - 2009
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ
Ю.О. Павленко, голова редакційної колегії, Р.Г. Драпушко, О.С. Лозовицький, канд. політ. наук, А.О. Мішин, канд. політ. наук
АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ
Є.І. Бородін, доктор істор. наук, Бєлишев О.В., А.В. Волошина, канд. філол. наук, О.С. Голіков, Н.Є.Гусак, О.М. Дікова-Фаворська, канд. соціол. наук, Р.Г. Драпушко, Т.В. Іваненко, І.В. Калачова, канд. екон. наук, Н.М. Комарова, канд. екон. наук, В.О. Кулик, Д.В. Кулібаба, І.О. Курило, доктор екон. наук, О.С. Лозовицький, канд. політ. наук, С.С. Махновський, А.О. Мішин, канд. політ. наук, В.О. Омельчук, О.А. Рудич, канд. екон. наук, Н.Ф. Романова, канд. пед. наук, Л.Г. Сокурянська, канд. філос. наук, О.Г. Солонтай, М.Г. Соляник, Н.В. Тілікіна, Т.В. Ходарєва, Л.П. Юрченко
ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЩОДО СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ 6
1.1. Нормативно-правове забезпечення державної молодіжної політики щодо підтримки студентської молоді 6
1.2. Соціальний захист студентської молоді 15
1.3. Студентська сім’я в сучасних соціально-економічних умовах 27
1.4. Проблема забезпечення житлом молодих сімей та студентська молодь 31
РОЗДІЛ 2. ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО СТУДЕНТСТВА ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ 37
2.1. Доступність вищої освіти для молоді 37
2.2. Успішність навчання як складова якісної вищої освіти 45
2.3. Перспективи працевлаштування випускників вищих навчальних закла-дів 49
2.4. Студентська молодь у європейській перспективі 62
РОЗДІЛ 3. ЗДОРОВ’Я ТА СПОСІБ ЖИТТЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ 77
3.1. Демографічні та соціальні характеристики українського студентства 77
3.2. Фізичне і психічне здоров’я студентської молоді 84
3.3. Духовний розвиток та дозвілля у житті студентської молоді 88
3.4. Толерантність у студентському середовищі 96
3.5. Ціннісні орієнтації українського студентства у сфері проведення вільного часу 103
РОЗДІЛ 4. ГРОМАДСЬКА АКТИВНІСТЬ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ 120
4.1. Політичні орієнтації та електоральна поведінка української студентської молоді 120
4.2. Участь студентської молоді у громадському житті 126
4.3. Волонтерська діяльність студентства 132
4.4. Соціальна мобільність студентської молоді 137
4.5. Неформальні молодіжні об’єднання в студентському середовищі 146
ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ 152
ВСТУП
Розвиток соціально-економічної ситуації в Україні обумовлює необхідність розробки шляхів стабілізації соціальних процесів, забезпечення якісної підготовки управлінських рішень, спрямованих на відтворення інтелектуального й трудового потенціалу суспільства. Перспективи збереження та нагромадження такого потенціалу нерозривно пов'язані з процесами соціалізації і соціально-економічної інтеграції молоді.
Саме могутня енергія, творча уява, патріотичні та громадянські ідеали визначають цільовий і функціональний характер місії сучасної молоді як провідника соціальних змін, економічного розвитку й технічного прогресу України.
Сучасна молодіжна політика в Україні має ґрунтовну нормативно-правову базу, є системною і багатогалузевою. Вона охоплює такі важливі напрямки державної політики, як забезпечення доступності до навчання та ринку праці, благополуччя і соціально-економічні права, житло, громадянство, відпочинок, здоров’я, мобільність та багато іншого. Одночасно відповідні органи державної влади України приділяють пильну увагу аналізу становища молодих громадян, з`ясуванню тенденцій їх розвитку, прогнозуванню змін обличчя молодої генерації.
У рамках реалізації державної молодіжної політики Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту спільно з іншими органами державної влади і громадськими організаціями, починаючи з 1997 року, здійснює підготовку щорічних державних доповідей Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні.
Відмінність цьогорічної доповіді від попередніх полягає в тому, що вона носить тематичний характер, визначений у рамках діалогу між органами державної влади і громадськими об’єднаннями молоді. У червні 2008 року три всеукраїнські молодіжні організації – Українська студентська спілка, «Українська асоціація студентського самоврядування» та «Студентська республіка» звернулися до Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму та Міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту з пропозиціями провести парламентські слухання щодо актуальних питань, котрі хвилюють студентську молодь, за результатами розгляду яких виробити конкретні рекомендації центральним органам виконавчої влади щодо вирішення найважливіших проблем українського студентства.
Разом із тим питання, які розглядаються в Доповіді, є надзвичайно актуальними не лише для студентської молоді, а й для молоді України загалом. Розуміючи ситуацію щодо студентської молоді країни і формуючи у молодих людей бачення свого майбутнього життя саме в Україні, держава вирішує ряд стратегічних і тактичних завдань щодо забезпечення власної життєздатності.
З огляду на вищезазначене цьогорічна Доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді присвячена питанням становища студентської молоді в Україні і має вирішити такі завдання:
здійснити аналіз становища й рівня активності студентської молоді;
охарактеризувати сучасні соціально-економічні та громадсько-політичні орієнтації студентської молоді;
проінформувати про основні підсумки реалізації та запропонувати шляхи удосконалення державної політики щодо сприяння й надання підтримки розвиткові студентської молоді.
Під час підготовки Доповіді авторським колективом використано дані державної та відомчої статистики, інформаційно-аналітичні матеріали центральних і місцевих органів державної влади, наукових установ. Зокрема, при розробці Доповіді використані аналітичні та статистичні матеріали, підготовлені Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством освіти і науки України, Державним комітетом статистики України, Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державною службою зайнятості, Національною академією наук України, Міністерством у справах молоді, сім’ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами справах сім’ї, молоді та спорту обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. Крім того, були використані матеріали з офіційних веб-сторінок Президента України, Кабінету Міністрів України, Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй в Україні.
Авторами при підготовці матеріалів використані результати соціологічних досліджень Державного інституту розвитку сім’ї та молоді:
соціологічне дослідження „Становище студентської молоді України” (грудень 2008 р.);
дослідження „Волонтер: соціальний портрет і життєві орієнтири”;
соціологічне дослідження щодо соціально-економічного становища родин у м. Києві;
дослідження методом сфокусованого інтерв’ю щодо ставлення студентів вузів до куріння.
У підготовці доповіді взяли участь фахівці Державного інституту розвитку сім’ї та молоді, Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, Академії педагогічних наук України, Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України, Українського центру економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова, Міністерства освіти і науки України, інших наукових закладів.
Доповідь підготовлено авторським колективом у складі:
Є. І. Бородін, доктор істор. наук (підр. 1.1); Бєлишев О.В. (підр. 4.1); А.В. Волошина, канд. філол. наук (підр. 2.1); О.С. Голиков (підр. 3.5); Н.Є. Гусак (підр. 1.3); Т.В. Іваненко (підр. 2.3.); О.М. Дікова-Фаворська, канд. соціол. наук (підр. 2.2); Р.Г. Драпушко (вступ); І.В. Калачова, канд. екон. наук; Н.М. Комарова, канд. екон. наук (підр. 1.2, 2.3); В.О. Кулик (підр. 4.1); Д.В. Кулібаба (підр. 2.4, 4.2); І.О. Курило, доктор екон. наук (підр. 3.1); О.С. Лозовицький, канд. політ. наук; С.С. Махновський (підр. 3.5); А.О. Мішин, канд. політ. наук; В.О. Омельчук (підр. 1.4); О.А. Рудич, канд. екон. наук; Н.Ф. Романова, канд. пед. наук (підр. 1.2, 3.2, 3.3, 4.3); Л.Г. Сокурянська, канд. філос. наук (підр. 3.4, 3.5); О.Г. Солонтай (підр. 2.4, 4.4); М.Г. Соляник (підр. 4.5); Н.В. Тілікіна (підр. 1.2); Т.В. Ходарєва (підр. 2.3); Л.П. Юрченко.
Керівники авторського колективу – О.С. Лозовицький, А.О. Мішин.
Авторський колектив висловлює подяку співробітникам Державного комітету статистики України, Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, Академії педагогічних наук України, Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України, Українського центру економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова за надані ґрунтовні матеріали до розділів Доповіді.
РОЗДІЛ 1. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЩОДО СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ
1.1. Нормативно-правове забезпечення державної молодіжної політики щодо підтримки студентської молоді
Діяльність зі створення умов для навчання та підтримки молоді в її прагненні здобути освіту становить вагому складову державної молодіжної політики. З метою забезпечення правових умов для здійснення такої політики в національному законодавстві розроблено низку чинних документів, які регламентують різні аспекти діяльності щодо студентської молоді.
Студент – (від лат. Students – той, хто ретельно вивчає, чи навчається), той, хто навчається у вищому чи середньому спеціальному навчальному закладі. За часів Стародавнього Риму і в середні віки студентами називали будь-яких осіб, зайнятих процесом пізнання. З організацією у ХІІ ст. університетів термін „студент” став уживатися для означення спочатку тих, хто займався викладацькою діяльністю, а згодом і тих, хто навчався в цих закладах. Але після введення учених звань для викладачів так називали тільки учнів. У Сполучених Штатах Америки, Великій Британії, Франції, Німеччині та деяких інших державах студентами називають також учнів коледжів. В Україні студентом або слухачем є особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу та навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього чи освітньо-кваліфікаційного рівнів.
В Україні майже 11 млн. юнаків і дівчат, із них понад 1,5 млн. – студенти вузів І–ІV рівнів акредитації. Саме студентство, поєднуючи відповідні категорії, є найактивнішою частиною молоді.
У таблиці 1.1.1 наведено динаміку і чисельність осіб, що отримали освіту в вищих навчальних закладах України.
Рисунок 1.1.1
Вища освіта у закладах I-ІV рівнів акредитації
(за даними Міністерства освіти і науки України)
Таблиця 1.1.1
Кількість осіб, які отримали вищу освіту
(за даними Міністерства освіти і науки України)
Навчальний рік
Прийнято студентів у вузи I-II рівнів акредитації тис. осіб
Прийнято студентів у вузи ІІІ-ІV рівнів акредитації тис. осіб
Всього
Випущено фахівців із вузів I-II рівнів акредитації тис. осіб
Випущено фахівців із вузів ІІІ-ІV рівнів акредитації тис. осіб
Всього
1990/91
241,0
174,5
415,5
228,7
136,9
365,6
1991/92
237,5
173,7
411,2
223,0
137,0
351,0
1992/93
212,6
170,4
383,0
199,8
144,1
343,9
1993/94
198,9
170,0
368,9
198,0
153,5
351,5
1994/95
194,0
198,0
392,0
204,3
149,0
353,3
1995/96
188,8
206,8
395,6
191,2
147,9
339,1
1996/97
183,4
221,5
404,9
185,8
155,7
341,5
1997/98
166,2
264,7
430,9
162,2
186,7
348,9
1998/99
164,9
290,1
455,0
156,9
214,3
371,2
1999/2000
170,1
300,4
470,5
156,0
240,3
396,3
2000/01
190,1
346,4
536,5
148,6
273,6
422,2
2001/02
201,2
387,1
588,3
147,5
312,8
460,3
2002/03
203,7
408,6
612,3
155,5
356,7
512,2
2003/04
202,5
432,5
635,0
162,8
416,6
579,4
2004/05
182,2
475,2
657,4
148,2
316,2
464,4
2005/06
169,2
503,0
672,2
142,7
372,4
515,1
2006/07
151,2
507,7
658,9
137,9
413,6
551,5
2007/08
142,5
491,2
633,7
134,3
468,4
602,7
Нормативно-правове регулювання розвитку студентської молоді в Україні в сучасних умовах - це єдине державне регламентування заходів, спрямованих на забезпечення влаштування молодіжного контингенту на освітньому ринку, що засноване на міжнародно-правових нормах і чинному законодавстві України.
Документи, що забезпечують нормативно-правову базу з питань студентської молоді умовно можна поділити на три групи. Першу становлять документи, які забезпечують державну політику стосовно освіти населення України. До другої входять ті, що регламентують загальні засади державної молодіжної політики. До третьої – нормативні документи, які безпосередньо стосуються розвитку студентської молоді.
Нормативно-правова база з питань підтримки студентської молоді в Україні складається з двох основних складових частин. Перша включає правові акти стосовно державної підтримки студентства, а друга – документи ювенального законодавства.
Конституції України не тільки гарантує всім громадянам право на освіту, а й, передбачає, що дуже важливо, обов’язок держави щодо створення умов для повного здійснення громадянами цього права, гарантування рівних можливостей у виборі роду освітньої діяльності, реалізації програм професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Базовим положенням, що визначає зміст державної політики стосовно освіти молодих громадян, є ст. 53 Конституції України, відповідно до якої „Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток вищої і післядипломної освіти різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг студентам”.
Забезпечення підтримки студентської молоді здійснюється в нормативно-правовій площині, тобто, законодавством чітко визначено мету, завдання і зміст державної молодіжної політики щодо освітньої складової. Так, відповідно до Декларації України „Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” (від 15 грудня 1992 р. № 2859-ХІІ.) головними завданнями цієї політики визначено надання державою кожній молодій людині соціальних послуг, спрямованих на навчання, виховання, духовний та фізичний розвиток, а також професійну підготовку. Виконання цього завдання здійснюється в галузі державної молодіжної політики щодо розвитку і захисту інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов та створення гарантій для здобуття молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки й перепідготовки.
Питання державної політики щодо освіти молоді знаходять конкретизацію у ст. 11 Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” (від 5 лютого 1993 р. № 2998-XII).
Право молоді на освіту, державні гарантії її здобуття, права й обов’язки студентів, визначення навчально-виховного процесу закріплені в основних законах із питань освіти, які є актами прямої дії. Це, зокрема, Закони України: „Про освіту” (від 23 травня 1991 № 1060-XII), „Про професійно-технічну освіту” (від 10 лютого 1998 р. № 103/98–ВР) та „Про вищу освіту” (від 17 січня 2002 р. № 2984–ІІІ). Відповідно до цих правових актів, особи, які навчаються у вищих навчальних закладах України, мають право на:
вибір форми навчання;
безпечні умови навчання, праці та побуту;
трудову діяльність у позанавчальний час;
додаткову оплачувану відпустку у зв'язку з навчанням за основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;
користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою вищого навчального закладу;
участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікацій;
участь в обговоренні та вирішенні питань щодо вдосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту, оздоровлення;
надання пропозицій щодо умов і розмірів плати за навчання;
участь в об'єднаннях громадян;
обрання навчальних дисциплін за спеціальністю в межах, передбачених освітньо-професійною програмою підготовки та робочим навчальним планом;
участь у формуванні індивідуального навчального плану;
моральне та (або) матеріальне заохочення за успіхи в навчанні й активну участь у науково-дослідній роботі;
захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства;
безкоштовне користування у вищих навчальних закладах бібліотеками, інформаційними фондами, послугами навчальних, наукових, медичних та інших підрозділів вищого навчального закладу;
канікулярну відпустку тривалістю не менше ніж вісім календарних тижнів.
Студенти вищих навчальних закладів, які навчаються за денною (очною) формою навчання, мають право на пільговий проїзд у транспорті, а також на забезпечення гуртожитком у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вони мають право на отримання стипендій, призначених юридичними та фізичними особами, які направили їх на навчання, а також інших стипендій відповідно до законодавства.
Студенти вищих навчальних закладів зобов'язані:
- дотримуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу;
- виконувати графік навчального процесу та вимоги навчального плану.
Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, можуть бути відраховані з вищого навчального закладу:
за власним бажанням;
за невиконання навчального плану;
за порушення умов контракту;
в інших випадках, передбачених законом.
Студенти можуть переривати навчання у зв'язку з обставинами, які унеможливлюють виконання навчального плану (стан здоров'я, призов на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, навчання чи стажування в освітніх і наукових установах іноземних держав тощо). Особам, які перервали навчання у вищих навчальних закладах, надається академічна відпустка.
Поновлення на навчання осіб, які відраховані з вищих навчальних закладів, здійснюється під час канікул.
Студенти вищих навчальних закладів, можуть бути переведені з:
- одного вищого навчального закладу до іншого вищого навчального закладу;
- одного напряму підготовки на інший напрям підготовки в межах однієї галузі знань;
- однієї спеціальності на іншу спеціальність в межах одного напряму підготовки.
Порядок переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки.
Відповідно до базових документів одним із головних завдань вищої школи задекларовано приєднання до Єдиної європейської зони вищої освіти в рамках Болонського процесу. Це означає, що підготовка майбутніх спеціалістів має бути спрямована на кінцевий результат: знання й уміння випускників повинні бути застосовані й практично застосовані на користь усієї Європи зразу ж після здобуття відповідної освіти у вищому навчальному закладі. Тому існуючий навчальний процес вимагає напрацювання нових стратегій, переходу від надання знань до формування практичних професійних навичок. Тільки за такої умови можна говорити про створення підґрунтя для підготовки майбутніх спеціалістів, які по закінченні вищого навчального закладу будуть готові розпочати власну професійну діяльність без витрачання часу на адаптацію та освоєння необхідних практичних навичок.
Так, відповідно до вітчизняної системи освіти важливим засобом створення умов для отримання молоддю вищої освіти є державне замовлення. Статтею 23 Закону України „Про вищу освіту” (від 17 січня 2002 р. № 2984–ІІІ) передбачено, що у вищі навчальні заклади державної й комунальної форм власності кількість студентів, прийнятих на перший курс на навчання за державним замовленням, повинна становити не менше ніж 51% від загальної кількості.
Крім того, механізмом, який створює додаткові можливості отримання вищої освіти, виступає кредитування. З метою встановлення подібної практики було розроблено „Порядок надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти”, закріплений постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2003 р. № 916. Цим Порядком передбачено можливості одержання кредиту студентами, які навчаються на будь-якому курсі, а також можливість не повертати кредит за умови відпрацювання за фахом не менше п’яти років у державному або комунальному закладі чи установі в сільській місцевості. Подальший розвиток практики кредитування потребує, передусім, передбачення відповідного бюджетного фінансування на ці заходи.
Відповідно до вітчизняного законодавства основними засобами сприяння студентській молоді виступають:
стипендіальне забезпечення;
підтримка й заохочення талановитої молоді;
соціальний захист окремих категорій учнівської та студентської молоді;
створення необхідних умов проживання, навчання й відпочинку;
забезпечення розвитку студентського самоврядування.
Стипендіальне забезпечення становить основу підтримки, заохочення та захисту студентів, які навчаються за державним замовленням. Довгий час це питання не мало належного визначення в нормативно-правових актах. Остаточно питання розміру, типів і порядку виплати стипендій було врегульовано у 2004 р. постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 р. № 882 „Питання стипендіального забезпечення”. Головним досягненням після прийняття цього документа стало те, що розмір стипендій став нараховуватися з огляду на розмір прожиткового мінімуму громадян, а це набагато спрощувало визначення розмірів стипендій у разі зміни прожиткового мінімуму. Що ж стосується стипендіального забезпечення, то з 2004 р. розмір академічних стипендій зріс більше ніж удвічі. Крім того, позитивним моментом стала урегульованість можливості отримання одночасно як академічної, так і соціальної стипендій.
Академічними стипендіями є:
1) стипендії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, іменні стипендії, розміри й порядок призначення яких визначається окремими нормативними актами;
2) іменні або персональні стипендії навчального закладу;
3) ординарні (звичайні) академічні стипендії.
Соціальні стипендії надаються з метою підтримки окремих категорій студентів, які потребують соціального захисту та яким за підсумками навчання не призначена академічна стипендія. Так, права на отримання державних пільг і гарантій, установлених законами для таких категорій громадян, мають:
1) студенти й курсанти із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
2) студенти і курсанти із числа осіб, яким згідно із Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (від 28 лютого 1991 р. № 796-XII) гарантуються пільги при призначенні стипендії;
3) студенти й курсанти з малозабезпечених сімей (у разі отримання відповідної державної допомоги згідно із законодавством);
4) студенти, які є інвалідами з дитинства та інвалідами I-III групи;
5) студенти і курсанти, які мають сім’ї з дітьми;
6) студенти, які навчаються за гірничими спеціальностями, чиї батьки загинули або стали інвалідами внаслідок отримання виробничих травм, професійного захворювання під час роботи на вугледобувних підприємствах.
Окрім цього, з метою підтримки й заохочення студентів, які навчаються за державним замовленням, за успіхи в навчанні та активність у різних сферах життєдіяльності навчальний заклад використовує не менш як 10% коштів, передбачених для виплати стипендій.
Значне місце в системі підтримки та заохочення найбільш обдарованих студентів займають академічні іменні стипендії, а також низка стипендій імені видатних українців, зокрема В. Чорновола, В. Івашка, М. Посмітного, М. Амосова, М. Грушевського, В. Гетьмана. Порядок призначення й виплати вищевказаних стипендій визначається низкою нормативно-правових актів:
постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1994 р. № 744 „Про затвердження Положення про порядок призначення академічних стипендій Президента України студентам вищих навчальних закладів та аспірантам” – стипендії призначаються студентам-відмінникам вищих навчальних закладів України та аспірантам, які найбільш відзначилися в навчальній та науковій роботі;
постанова Верховної Ради України від 5 червня 1996 р. № 226/96-ВР „Про встановлення іменних стипендій Верховної Ради України студентам вищих закладів освіти” – для студентів вищих закладів освіти всіх рівнів акредитації, які виявили особливі успіхи в навчанні та науковій роботі, 500 іменних стипендій Верховної Ради України, у тому числі: 175 стипендій – студентам вищих закладів освіти I і II рівнів акредитації; 325 стипендій – студентам вищих закладів освіти III і IV рівнів акредитації;
постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 572 „Про затвердження Порядку призначення академічних стипендій Президента України для студентів вищих аграрних навчальних закладів I–IV рівнів акредитації” призначаються студентам випускних курсів, які найбільш відзначилися в навчальній та науковій роботі й уклали з керівниками зазначених навчальних закладів, сільськогосподарськими підприємствами, Міністерством аграрної політики Автономної Республіки Крим чи управлінням агропромислового розвитку облдержадміністрації договори про обов’язкове відпрацювання в сільській місцевості не менш як п’ять років після закінчення навчання;
постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2006 р. № 539 „Про заснування академічної стипендії імені Вадима Гетьмана” призначається студентам вищих економічних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації денної форми навчання, які найбільше відзначилися в навчанні та науковій діяльності, починаючи з другого курсу;
постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 173 „Про увічнення пам'яті Олеся Гончара” у межах загального стипендіального фонду призначається 4 академічні стипендії імені Олеся Гончара, зокрема в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка дві, у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара одну, у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна – одну;
постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 209 „Про академічну стипендію імені М. С. Грушевського для студентів та аспірантів вищих навчальних закладів” призначається студентам та аспірантам державних вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації денної форми навчання, які найбільше відзначилися в навчальній та науковій роботі, починаючи з другого курсу. Тому 70 академічних стипендій призначаються студентам і 30 – аспірантам вищих навчальних закладів;
постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р. № 980 „Про заснування академічної стипендії Кабінету Міністрів України студентам вищих навчальних закладів та аспірантам” студентам-відмінникам вищих навчальних закладів та аспірантам за визначні успіхи в навчанні й науковій роботі. Призначається 100 щорічних академічних стипендій КМУ студентам вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації та 35 аспірантам;
постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. № 1974 „Про заснування стипендії імені П. С. Нахімова” для курсантів Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту імені П. С. Нахімова стипендію імені П. С. Нахімова. Призначається щороку двом курсантам;
постанова Верховної Ради України від 17 жовтня 2002 р. № 181-IV „Про увічнення пам’яті колишнього Голови Верховної Ради Української РСР В. А. Івашка та встановлення іменних стипендій Верховної Ради України” дві стипендії імені В. А. Івашка для студентів Харківського національного університету радіоелектроніки;
постанова Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 р. № 1461 „Про затвердження Положення про академічну стипендію Президента України для студентів Національної гірничої академії” призначається студентам Національної гірничої академії, які навчаються за спеціальностями з напряму підготовки „Гірництво”;
постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 р. № 566 „Про заснування академічної стипендії імені вчених-садівників Симиренків” призначається студентам денної форми навчання (переважно із числа сільської молоді) за спеціальністю „Плодоовочівництво і виноградарство” або за спеціалізацією „Плодоовочівництво” в аграрних вищих навчальних закладах I–IV рівнів акредитації, підпорядкованих Міністерство аграрної політики України, які найбільше відзначилися в навчанні та науково-технічній творчості, починаючи з III курсу. Виплачується 12 академічних стипендій для навчальних закладів I–II рівнів акредитації та 12 академічних стипендій для навчальних закладів III–IV рівнів акредитації;
постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2006 р. № 880 „Про заснування академічної стипендії імені Ігоря Курчатова” – призначається, починаючи з другого курсу, студентам вищих навчальних закладів IV рівня акредитації денної форми навчання, які здобувають освіту за спеціальностями „Атомна енергетика” та „Хімічна технологія рідкісних розсіяних елементів та матеріалів на їх основі” і найбільше відзначилися в навчанні та науковій діяльності. Засновано 10 академічних стипендій імені Ігоря Курчатова;
постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 633 „Про заснування академічної стипендії імені В. М. Чорновола студентам факультетів (інститутів) журналістики вищих навчальних закладів” призначається студентам денної форми навчання факультетів (інститутів) журналістики державних вищих навчальних закладів, які найбільше відзначилися в навчальній і творчій роботі, починаючи з другого курсу. Засновано 5 академічних стипендій імені В. М. Чорновола;
розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. № 17-р „Про стипендію Міністерства юстиції України”– встановлено 10 стипендій Міністерства юстиції України для студентів факультету юстиції Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого.
Крім вищезгаданих нормативно-правових актів, державну політику у сфері підтримки активності студентської молоді регулюють документи, які безпосередньо стосуються цього напряму. На виконання постанов Кабінету Міністрів України центральними органами виконавчої влади було прийнято ряд наказів, які також сприяють вирішенню проблем студентської молоді. Зокрема, до важливих документів, прийняття яких було спрямовано на підтримку талановитої та здібної студентської молоді, належать:
Положення про стипендії Президента України для найбільш обдарованих молодих митців України, затверджене Указом Президента України від 29 червня 1995 р. № 490;
Положення про стипендії Президента України для призерів і учасників всеукраїнських конкурсів фахової майстерності серед учнів професійно-технічних навчальних закладів, затверджене Указом Президента України від 28 грудня 2004 р. № 1562;
Положення про гранти Президента України для обдарованої молоді, затверджене Указом Президента України від 2 серпня 2000 р. № 945;
Положення про гранти Президента України для випускників професійно-технічних навчальних закладів, затверджене Указом Президента України від 28 грудня 2004 р. № 1561.
Окрім цього, Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту здійснюється організаційне забезпечення присудження Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України (постанова Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1333).
Крім перелічених документів, у напрямку покращення стипендіального забезпечення студентської молоді було прийнято серію нормативно-правових актів, зокрема: „Про заснування державних іменних стипендій для студентів і аспірантів із числа осіб українського походження, які проживають за межами України”, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1991 р. № 342; „Положення про призначення стипендій Верховної Ради України курсантам і слухачам вищих військових навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи”, затверджене постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 р. № 246/95–ВР; „Порядок призначення стипендій Президента України дітям журналістів, які загинули або стали інвалідами у зв’язку з виконанням службових обов’язків”, затверджений Указом Президента України від 30 квітня 2002 р. № 428.
Важливе місце серед нормативно-правових актів, дія яких регулює державну політику зайнятості населення, займають документи, присвячені запровадженню систем стипендіального забезпечення. Перелік документів щодо стипендіального забезпечення, підтримки й заохочення талановитої студентської молоді свідчить про надання значної уваги цьому питанню з боку різних гілок влади.
Окрім цього, для підтримки соціально незахищеної студентської молоді прийнято постанову Верховної Ради України від 24 жовтня 2002 р. № 218-IV „Про заснування соціальних стипендій Верховної Ради України для студентів вищих навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей з малозабезпечених сімей”, якою передбачено виплату соціальних стипендій студентам вищих навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей із малозабезпечених сімей, які виявили успіхи в навчанні. Встановлено 150 соціальних стипендій Верховної Ради України, у тому числі: 50 стипендій для студентів вищих навчальних закладів I та II рівнів акредитації; 100 стипендій для студентів вищих навчальних закладів III та IV рівнів акредитації.
З метою врегулювання питання надання пільг на проїзд розроблено Порядок надання пільгового проїзду студентам вищих навчальних закладів І–ІV рівнів акредитації та учням професійно-технічних навчальних закладів у міському й приміському пасажирському транспорті та міжміському автомобільному і залізничному транспорті територією України, затверджений постановою Кабінету
13.03.2013 20:03-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора