Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Менеджмент
Кафедра:
Кафедра менеджменту
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Методичні вказівки
Предмет:
Економіка
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра менеджменту
101-118
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
для проведення практичних занять з дисципліни
«Інновації в екологічному менеджменті» студентам спеціальності 8.050209 «Менеджмент інноваційної діяльності» та з дисципліни «Стандартизація та сертифікація в екологічних системах» студентам спеціальності 8.000010 «Економіка довкілля і природних ресурсів» денної форми навчання
Рекомендовано методичною
комісією напряму „Менеджмент"
Протокол № 2 від 27.10.2009р.
Рекомендовано методичною
комісією напряму „Специфічні
категорії "
Протокол № 3 від 30.10.2009р.
Рівне – 2009
Методичні вказівки для проведення практичних занять з дисципліни «Інновації в екологічному менеджменті» студентам спеціальності 8.050209 «Менеджмент інноваційної діяльності» та з дисципліни «Стандартизація та сертифікація в екологічних системах» студентам спеціальності 8.000010 «Економіка довкілля і природних ресурсів» денної форми навчання / Скрипчук П. М., Cидорчук Л.В.,Пахаренко О.В. Рівне: НУВГП, 2009. – 27 c.
Упорядники: П. М. Скрипчук , канд. тех. наук, доцент
Л.В. Сидорчук, асистент
О.В. Пахаренко, асистент
Відповідальний за випуск Л.Ф. Кожушко, доктор тех. наук, професор, завідувач кафедри менеджменту
ЗМІСТ
Завдання № 1 Обґрунтувати системний підхід до управління
конкурентоспроможністю підприємства…………………………...…...3
Завдання № 2 Обґрунтування схожості (відмінностей) між
методичними підходами до здійснення екологічного маркування
продукції і нормативної документації на розробку продукції………...8
Завдання № 3 Аналіз впливу господарської діяльності на
оточуюче середовище з позицій системного аналізу………………....18
Завдання № 4 Оцінка екологічності товару……………………………24
© Скрипчук П.М., Сидорчук Л.В., Пахаренко О.В., 2009
© НУВГП, 2009
ЗАВДАННЯ № 1
ОБҐРУНТУВАННЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ ДО УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА
Мета. На підставі теоретичних і методичних положень економіки та менеджменту обґрунтувати тенденції на світовому і внутрішньому ринках: конкурентоспроможність підприємства як головну умову його успішного функціонування.
Задачі. Виходячи з таких положень: діяльність з управління конкурентоспроможністю як підприємств та галузей, так і національної економіки в цілому повинна здійснюватися на плановій і системній основі при безпосередній участі держави; підходи кожної держави визначаються як станом і рівнем розвитку власних ресурсів, так і її положенням на міжнародних ринках; конкурентна боротьба на міжнародних ринках досягла рівня, при якому тільки шлях інновацій, нововведень може дозволити створювати і поставляти конкурентноздатну продукцію; особлива роль в управлінні та підвищенні конкурентоспроможності продукції належить сучасним інформаційним та іншим технологіям.
Обґрунтувати:
1. Організаційний механізм управління конкурентоспроможністю підприємства (рис.1).
2. Систему управління конкурентоспроможністю підприємства (рис.2).
3. Алгоритм управління конкурентоспроможність підприємства (рис. 3).
3.1. Аргументувати зв'язок структури прибутку і термінів обслуговування споживачів (мал. 4) на основі аналізу витрат на якість і конкурентоспроможність продукції, оцінки результативності і ефективності процесів, моніторингу і вимірювання в рамках системи управління та ін.
3.2. Обґрунтувати витрати на: стандартизацію, сертифікацію, у тому числі і екологічні; процедуру економічного (фінансового) аудиту; розробку систем менеджменту якості і (або) систем екологічного менеджменту та інших, у тому числі інтегрованих систем менеджменту (рис. 4) через 5 чи 7 років роботи підприємства.
3.3. Аргументувати залежність рівня ціни і витрат від якості продукції (рис. 5).
ЗАВДАННЯ № 2
ОБҐРУНТУВАННЯ СХОЖОСТІ (ВІДМІННОСТЕЙ) МІЖ МЕТОДИЧНИМИ ПІДХОДАМИ ДО ЗДІЙСНЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО МАРКУВАННЯ ПРОДУКЦІЇ І НОРМАТИВНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ НА РОЗРОБКУ ПРОДУКЦІЇ
Мета. На підставі системно-екологічного підходу, вимог до програм екологічного маркування (Тип І, ІІ, ІІІ) міжнародних стандартів ISO серії 14000 «Управління навколишнім середовищем» та «Інструкції з екологічного обґрунтування господарської та іншої діяльності» (Затверджена наказом Мінприроди Росії від 29.12.1995 р. № 539) обґрунтувати екологічні, технологічні, економічні показники з метою забезпечення безпеки людини та її здоров'я.
1. «Інструкція з екологічного обґрунтування господарської та іншої діяльності» розроблена з метою реалізації Закону Російської Федерації «Про охорону навколишнього природного середовища» і Федерального закону «Про екологічну експертизу». Вона встановлює вимоги до нормативної та інструктивно-методичної документації, регулюючої питання охорони навколишнього середовища і екологічної безпеки населення.
Інструкція призначена для:
- спеціально уповноважених органів в галузі охорони навколишнього природного середовища;
- ініціаторів господарської та іншої діяльності;
- розробників передінвестиційних матеріалів, продукції, передпроектної і проектної документації.
Екологічно та економічно обґрунтовані рішення ініціаторів господарської та іншої діяльності в документації повинні гарантувати:
екологічну безпеку населення;
мінімальні збитки природному середовищу і населенню при стійкому соціально-економічному розвитку територій;
випуск екологічно безпечної продукції;
збереження біологічної різноманітності, чистоти повітря, джерел водопостачання та інших природних об'єктів, історичної спадщини народу;
запровадження високопродуктивного маловідходного та безвідходного технологічного устаткування і техніки.
2. Основні поняття.
Безпека екологічна — сукупність станів, процесів і дій, що забезпечують екологічний баланс в навколишньому середовищі і що не приводить до життєво важливих збитків (або загрозам таких збитків), що наносяться природному середовищу і людині.
Екологічно шкідлива дія — дія об’єкту господарської та іншої діяльності, що приводить до значних, як правило, неповоротним змінам в природному середовищі і надаючи негативної дії на людину.
2.3. Норматив екологічний — встановлена величина використання природних ресурсів або техногенної дії на екосистеми і окремі її компоненти, при якій функціонально-структурні характеристики екосистем не виходять за межі природних змін.
2.4. Обґрунтовування екологічне — сукупність доводів (доказів) і наукових прогнозів, що дозволяють оцінити екологічну небезпеку наміченої господарської та іншої діяльності для екосистем і людини.
2.5. Небезпека екологічна — вірогідність погіршення показників якості природного середовища (станів, процесів) під впливом природних і техногенних чинників, що представляють загрозу екосистемам і людині.
2.6. Продукція, екологічно безпечна — продукція, що не містить токсичні речовини в дозах, що впливають на біологічні процеси в природі і на здоров’я людини.
2.7. Ризик екологічний — вірогідність виникнення несприятливих для природного середовища і людини наслідків здійснення господарської та іншої діяльності.
2.8. Вимоги екологічні — комплекс обмежень з природокористування і умов із збереження навколишнього середовища в процесі господарської та іншої діяльності.
2.9. Безпека харчових продуктів — відсутність токсичного, канцерогенного, мутагенного алергену або іншої несприятливої для організму людини в харчових продуктах при їх споживанні в загальноприйнятих кількостях, межі які встановлюються Міністерством охорони здоров'я України.
2.10. Відповідність призначенню (англ. - fitnes for purpose) — здатність продукції, процесу або послуги виконувати певну функцію за заданих умов.
2.11. Добровільна сертифікація — вид сертифікації, яка проводитися на відповідність продукції вимогам, які не віднесені актами законодавства і нормативними документами до обов'язкових вимог, за ініціативою виробника, продавця, споживача, органів державної виконавчої влади, громадських організацій і окремих громадян на договірних умовах між заявником і органом з сертифікації
2.12. Екологічна самодекларація (англ. - self-declared environmental claim) — екологічне твердження, яке робиться (без проведення незалежної сертифікації третьою стороною) виробниками, імпортерами, з метою затвердження певних показників якості продукції.
2.13. Екологічне маркування (англ. - environmental label), екологічна декларація (англ. - environmental declaration) — твердження, в якому вказані екологічні аспекти певної продукції.
2.14. Екологічне твердження (англ. - environmental claim) — формулювання, символ або зображення, яке відзначає певний екологічний аспект продукції, його компоненту або упаковки. Екологічне твердження може бути зроблено на етикетці, яку прикріплюють до продукції або упаковки, в документації на продукцію, технічних бюлетенях, рекламних матеріалах, в мережі телемагазинів, а також в цифрових або електронних засобах інформації, таких як Інтернет.
2.15. Екологічний аспект (англ. - environmental aspect) — елемент діяльності, продукції або послуг організації, який може взаємодіяти з навколишнім середовищем. Істотний екологічний аспект - це екологічний аспект, який має або може мати значний вплив на оточуюче середовище.
2.16. Екологічні критерії для продукції (англ. - product environmental criteria) — екологічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, з тим щоб нею було привласнене екологічне маркування.
2.17. Екологічно чистий продукт — продукт найвищої споживчої якості, який відповідає стандартам якості і екологічним вимогам, належним чином сертифікований з наданням відповідного екологічного маркування.
2.18. Життєвий цикл (англ. - life суcle) — послідовні і взаємозв'язані стадії виробничої системи, починаючи від придбання сировини або утворення природних ресурсів і завершуючи остаточним видаленням.
2.19. Зацікавлена сторона (англ. - interested party) — будь-яка сторона, на яку впливає програма екологічного маркування.
2.20. Ліцензія (у сфері екологічного маркування типу І) (англ. - licence (for Type I environmental labelling) — документ, виданий за правилами системи сертифікації і яким орган з екологічного маркування типу І надає особі або органу право використання екологічного маркування для своїх виробів або послуг відповідно до правил програми екологічного маркування.
2.21. Орган сертифікації з екологічного маркування (англ. - ecolabelling body) — орган сертифікації як третя сторона і його представники, які оперують програмою екологічного маркування І типу.
2.22. Показник категорії впливів на етапах життєвого циклу (англ. - life суcle impact category indicator) — кількісно виражене представлення категорії впливів.
2.23. Сертифікація (англ. - сеrtification) — процедура письмового засвідчення третьою стороною відповідності продукції, процесу або послуги встановленим вимогам .
2.24. Третя сторона (англ. - third party) — особа або орган, визнаний незалежними від сторін-учасниць розгляду певного питання. «Сторони-учасниці, як правило, представляють інтереси постачальника «перша сторона» і покупця «друга сторона».
2.25. Функціональна характеристика продукції (англ. - product function characteristic) — характерна ознака, пов'язана з експлуатаційними параметрами і використанням продукції.
3. Вимоги «Інструкції із екологічного обґрунтування господарської та іншої діяльності», а саме її розділу «Нормативні документи на продукцію (матеріали і речовини), яка використовується в процесі господарської та іншої діяльності», повинні містити:
- дані з фізичного і хімічного стану матеріалів (фазовий стан, густина, для сипких речовин — насипна густина; температура розм’якшення, плавлення, запалювання, випаровування, кипіння, замерзання і т.п.; в’язкість; теплотворна здатність; розчинність у воді; летючість; кислотно-основні і окислювально-відновні властивості; вміст токсичних компонентів в загальній масі);
- характеристику біостійкості (біологічного розкладу) матеріалів в навколишньому середовищі;
- перелік дій, що чиняться, на оточуюче середовище, склад і номенклатура показників шкідливої дії, методи контролю;
- оцінку дії матеріалу на абіотичні компоненти природного середовища — зміна хімічного складу повітря, фізико-хімічних властивостей ґрунтів;
- оцінку дії матеріалу на біологічні компоненти природного середовища;
- санітарно-гігієнічну оцінку матеріалів;
- характеристику умов використання, зберігання, транспортування і ліквідації матеріалу;
- заходи щодо забезпечення екологічної безпеки при використанні матеріалу, його зберіганні і транспортуванні;
- способи утилізації, переробки і знищення при закінченні терміну користування (експлуатації) або зберігання матеріалу;
- потреба в спеціальних заходах безпеки при утилізації або знищенні матеріалу.
4. Вимоги до екологічного обґрунтовування техніки, технології, матеріалів.
4.1. Екологічне обґрунтовування техніки, технології, матеріалів готується при сертифікації і розробці проектної документації з метою визначення характеру і рівня дії на оточуюче середовище, вживаних техніки і технології, а також що використовуються у виробництві матеріалів і речовин, на які відсутні нормативні документи.
4.2. При обґрунтовуванні технологічних рішень вказуються:
- ресурсоємкість і ресурсозбереженість технологій;
- технічні показники, що характеризують рівень дії на оточуюче природне середовище продукції, вживаних матеріалів, а саме, дані із матеріального і енергетичного балансу технологічного процесу (споживання — відходи) з вказівкою видів відходів (газоподібні, рідкі, тверді), їх маси (об’єму);
- обґрунтовані висновки за способами утилізації або ліквідації продукції після виробітку;
- обґрунтовані висновки за оцінкою дії на оточуюче середовище вживаних технічних засобів і технологій, а також матеріалів і отриманої продукції, що використовуються;
4.3. Матеріали що представляються на державну екологічну експертизу за оцінкою екологічної небезпеки продукції, що використовується і виробляється повинні включати відомості по реальній і потенційній небезпеці використання продукції, включаючи:
- відомості про токсикологічну небезпеку домішок, що утворюються в процесі виробництва нової продукції, а також небезпеки побічних продуктів, що утворюються при експлуатації продукції, їх трансформації, розкладанні або взаємодії з навколишнім середовищем;
- умови розподілу і розповсюдження токсичних домішок і побічних продуктів в районах (регіонах) застосування продукції — рухливість, міграція, стійкість, стабільність, час існування;
- умови трансформації, розпаду (розкладання) побічних продуктів в навколишньому природному середовищі, тривалість їх трансформації;
- контроль за розповсюдженням і виявленням токсичних домішок в продукції і побічних продуктах (оцінка сучасного рівня і пропоновані заходи);
- негативні екологічні наслідки попадання токсичних домішок і побічних продуктів в оточуюче природне середовище, їжу, житло, виробничі приміщення.
5. Програми екологічного маркування Міжнародної організації стандартизації.
Відповідно до визначення Міжнародної організації стандартизації, всі види маркування переслідують єдину мету: «на основі перевіреної і достовірної інформації стимулювати пропозицію товарів і послуг, які створюють мінімальний негативний вплив на оточуюче середовище, а також сприяють зростанню попиту на ці товари, тим самим стимулюючи поліпшення стану навколишнього середовища через залучення ринкових механізмів».
Програма екологічного маркування І типу
Метою програми екологічного маркування І типу є діяльність із зменшення впливів на оточуюче середовище, пов'язаних з продукцією, шляхом маркування такої продукції знаком екологічного маркування третьою стороною на основі оцінки її відповідності конкретними екологічними критеріями.
Програма екологічного маркування типу І повинна демонструвати прозорість на всіх етапах її розробки і функціонування.
Інформація щодо програми повинна бути доступною для зацікавлених сторін і охоплювати:
- вибір категорій продукції;
- вибір і розробку екологічних критеріїв для продукції;
- функціональні характеристики продукції;
- методи випробувань і перевірки;
- порядок сертифікації і привласнення знака екологічного маркування;
- інформацію не конфіденційного характеру, на підставі якого привласнюється знак екологічного маркування;
- джерело фінансування розробка програм (наприклад, внески, фінансова підтримка уряду, і т.п.);
- перевірку відповідності.
Екологічне маркування типу І передбачає наступні процедури:
- консультування із зацікавленими сторонами;
- вибір категорій продукції;
- розробка, аналіз і інтерпретацію екологічних критеріїв для продукції;
- ідентифікацію функціональних характеристик продукції;
- впровадження процедур сертифікації у межах програми.
Орган сертифікації продукції за програмою екологічного маркування І типу, відповідно вимогам міжнародного стандарту ISO 14024, повинен відповідати основним вимогам ISO/IEC Guide 65 і підтверджувати гарантію того, що він є вільним від впливу заявника і інших зацікавлених сторін. Програмою встановлюються чіткі умови надання ліцензії і використання знака екологічного маркування. Основними елементами технічних вимог для програми екологічного маркування типу І є екологічні критерії для кожної категорії і функціональні характеристики продукції.
Програма екологічного маркування ІІ типу
II тип програми екологічного маркування має на меті гармонізувати використання екологічних декларацій, які застосовуються до будь-якої зробленої заявником продукції.
Цей стандарт обмежує використання деяких заяв або тверджень, які є чи нечіткими чи неконкретними, або, які лише натякають на те, що продукція є екологічно сприятливою або екологічно безпечною. Тому, слід уникати використання таких екологічних тверджень, як «екологічно сприятливий», «сприятливий для ґрунту», не «забруднюючий», «зелений», «сприятливий для природи» і «сприятливий для озону», і т.п.
Екологічне твердження «вільний від...» за вимогами цього стандарту слід робити лише у разі, коли рівень вказаної речовини не перевищує фоновий рівень.
Особливості використання символів для екологічних затверджень:
- під час розробки екологічної декларації використання символів є добровільним;
- символи, які використовуються в екологічному твердженні, повинні бути простими, легко відтворними і робити можливе їх розташування і масштабування, прийнятне для продукції, до якої вони можуть застосовуватися;
- символи, які використовуються для одного типу екологічного твердження, повинні мати можливу їх легку відмінність від інших символів, включаючи символи для інших екологічних затверджень.
Заявник повинен відповідати за оцінювання і надання даних, необхідних для перевірки екологічних декларацій.
Екологічні декларації слід вважати придатними для перевірки лише при умові, якщо їх перевірка не вимагає доступу до конфіденційної інформації. Не слід робити тверджень, перевірку яких можна здійснити лише на підставі конфіденційної інформації.
Програма екологічного маркування ІІІ типу
Тип III в технічному звіті ISO/TR 14025 - описується як «виражена кількісно інформація про екологічний вплив продукції протягом її життєвого циклу», що надається постачальником в результаті незалежної перевірки (наприклад, третьою стороною, на підставі моніторингових даних, представлених як комплекс параметрів для окремої області).
Кількісно певна інформація про екологічні характеристики продукції в екологічній декларації типу III повинна базуватися на методах і результатах вивчення життєвого циклу, які встановлені міжнародними стандартами ISO серії 14040.
Екологічна декларація III типу складається з трьох основних етапів: розробки (підготовки) декларації, перевірки щодо вибору методології оцінки і сертифікації на основі певної методології і перевірки інформації про екологічні характеристики всіх етапів життєвого циклу продукції.
Екологічна декларація III типу передбачає, що результати, отримані за допомогою методу оцінки життєвого циклу, можуть бути використанні для забезпечення додаткової екологічної інформації.
Всі форми екологічних декларацій типу III повинні забезпечити узгодженість, порівнянність і повноту заздалегідь встановлених категорій параметрів на всіх етапах життєвого циклу продукції для різних типів споживачів. Початкова розробка екологічних декларацій і програм III типу передбачає участь зацікавлених сторін, наприклад, на таких етапах як:
- вибір і визначення категорій продукції;
- аналіз екологічної інформації про продукцію;
- визначення змісту і форми представлення інформації;
- вибір заздалегідь встановлених категорій параметрів;
- сертифікація.
До екологічної декларації типу III не відноситься інформація і інструкції щодо безпеки продукції, які не пов'язані з екологічною характеристикою продукції (наприклад, інструкції відносно належного використання першої допомоги або конкретних правил утилізації). Процедури, які застосовуються для екологічної декларації типу III, можуть істотно відрізнятися залежно від області і конкретної програми.
6. За допомогою матриці (табл. 1) проаналізувати розробку екологічних критеріїв з використанням теорії життєвого циклу продукції.
Таблиця 1
Матриця вибору типових екологічних критеріїв для продукції
Етапи
життєвого
циклу
Екологічні показники вхід/вихід
Енергія віднов-лювана/
не віднов-лювана
ресурси
віднов-лювані/
не віднов-лювані
викиди в
інше
воду
повітря
грунт
Добування ресурсів
Виробництво
Розподіл
Використання
Видалення
Екологічне маркування (рис. 6): а), б) маркування екологічно безпечної продукції; в) «Екологічно чисто і безпечно», г) «Rainforest allifnce» (маркування, яка об’єднує підприємства сільськогосподарської і деревообробної галузі, стратегія виробництва яких орієнтована на заощадження екосистем лісу); д) «Екологічно чисто» маркування, яке привласнюється організацією «Екомедсервіс», з метою маркування екологічно безпечної продукції в Україні; е) маркування екологічно чистої продукції в Німеччині; ж), з) продукція, яка не містить генетично змінених організмів; і) ”Безпечно для лососів” (маркування сільськогосподарської продукції в Канаді, вирощеній на полях, які у свою чергу не впливають на водні екосистеми річок).
Групи стандартів
Таблиця 2
Взаємозв’язані групи стандартів серії ISO 14000
і стан їх гармонізації в Україні
Група
Міжнародний стандарт
Національний стандарт
1
2
3
Екологічне маркування і декларування
ISO14020:2000.
Екологічне маркування і декларації. Загальні принципи
ДСТУ ISO I4020-2003. Екологічне маркування і декларації. Загальні принципи
ISO 14021: 1999.
Екологічне маркування і декларації. Самодекларовані екологічні заяви (екологічне маркування типу II)
ДСТУ ISO 14021-2002.
Екологічне маркування і декларації. Екологічні самодекларації екологічне маркування типу II
ISO 14024:1999.
Екологічне маркування і декларації. Екологічне маркування типу І. Принципи і процедури
ДСТУ ISO 14024-2002. Екологічне маркування і декларації. Екологічне етикетування типу I. Принципи і методи
ISO / TR 14025: 2000. Екологічне маркування і декларації. Екологічні декларації типу IIІ. (скасований ISO)
ДСТУ ISO/TR 14025- 2002.
Екологічне маркування і декларації. Екологічні декларації типу III.
Продовження табл. 2
1
2
3
ISO 14025: 2006.
Екологічне маркування і декларації. Екологічні декларації типу III. Принципи і процедури .
Запланований ТК 93 на 2007 р.
Оцінка життєвого циклу продукції і послуг
ISO 14040: 2006.
Екологічний менеджмент. Оцінка життєвого циклу. Принципи і структура .
Ні
ISO 14041: 1998.
Екологічний менеджмент. Оцінка життєвого циклу. Визначення мети і області дослідження, інвентаризаційний аналіз.
ДСТУ ISO 14041: 2004
Екологічне керівництво. Оцінка життєвого циклу. Визначення мети і сфери застосування інвентаризації.
ISO/TR 14049: 2000.
Екологічний менеджмент. Оцінка життєвого циклу. Приклади застосування стандарту ISO 14041 для визначення мети і області дослідження, а також інвентаризаційного аналізу.
ДСТУ ISO/TR 14049:2004 Екологічне управління. Оцінка життєвого циклу. Приклади використовування ISO 14041 для визначення мети і сфери застосування і аналізу інвентаризації.
7. Обґрунтувати рішення по відношенню прикладів екологічного маркування до різних типів (І, ІІ, ІІІ) виходячи з вимог стандартів ISO 14000: системний підхід, облік життєвого циклу, безпека продукції, добровільна сертифікація, екологічно безпечна продукція, критерії оцінки якості, облік міграції забруднюючих речовин, економічні переваги екологічно чистої продукції, глобалізація і екологічна: метрологія, маркування, стандартизація, сертифікація.
ЗАВДАННЯ № 3
АНАЛІЗ ВПЛИВУ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
НА ОТОЧУЮЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ
З ПОЗИЦІЙ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ
Актуальність проблеми. Задача мінімізації дії промислових підприємств може розв’язуватися на двох основних етапах — при плануванні і проектуванні господарської діяльності і в ході її здійснення. Як інструмент рішення цієї задачі при плануванні виступає оцінка дії на оточуюче середовище (ОВНС). Проте, з урахуванням сучасних тенденцій розвитку промислових виробництв, зв’язаних, перш за все, з перепрофілюванням і реконструкцією вже існуючих об’єктів, особливу значущість набуває розвиток підходів, що забезпечують мінімізацію дії промислових підприємств на стадії їх функціонування.
Певною мірою задача обмеження дії діючих виробництв на оточуюче середовище розв’язується системою екологічного контролю, покликаною перевіряти виконання планів і заходів щодо охорони природи, раціонального використання природних ресурсів, оздоровлення навколишнього природного середовища, дотриманню вимог природоохоронного законодавства і нормативів якості оточуючого середовища. Останніми роками, з урахуванням міжнародного досвіду особливу значущість набуває ініціативна діяльність господарюючих суб'єктів, направлена на рішення задач мінімізації дії на оточуючу середовище, що отримала назву екологічного менеджменту. Як основний інструмент пошуку, аналізу і ранжирування шляхів попередження і скорочення дії на оточуюче середовище при здійсненні промисловими підприємствами діяльності в галузі екологічного менеджменту може використовуватися екологічний аудит (ЕА).
Задачі. На прикладі підприємства:
1. Проаналізувати методологію оцінки дії на оточуюче середовище з позицій рішення задачі пошуку оптимальних шляхів зниження дії запланованої господарської діяльності на оточуюче середовище шляхом порівняльного аналізу за допомогою табл. 3.
2. Зіставити мету і підходи оцінки дії на оточуюче середовище і екологічного аудиту промислових підприємств за допомогою табл. 4.
Обговорення. Особливістю задачі із мінімізації дії на оточуюче середовище є висока складність і невизначеність, пов’язана з даною системою “промислове виробництво — оточуюче середовище”, а саме:
- не відомі закономірності, зухвалі багато видів дії, слабо вивчена більшість зв'язків в екосистемах і біосфері в цілому; при аналізі дії (особливо, крупних) промислових підприємств неможливо строго обмежити дані системи.
- господарська діяльність може викликати ряд впливів на оточуюче середовище, дати кількісну оцінку яких практично неможливо.
- в результаті можливого накладення (взаємодії) чинників дії може змінитися масштаб впливу, виявлятися нові види дії; вказані ефекти у багатьох випадках також не піддаються кількісній оцінці.
- відсутні показники небезпеки або хоча б рівні і критерії допустимості для багатьох відомих видів впливу.
- відсутні підходи для одночасного визначення масштабу, ризику і соціально-економічної значущості впливу.
Ці особливості зумовлюють необхідність використання прийомів експертної оцінки для пошуку, ранжирування і виділення оптимальних рішень на всіх етапах її рішення. Застосування кількісних методів і моделей не може підвищити точності або достовірності оцінки у зв’язку з тим, що їх точність лімітується точністю і достовірністю оцінок тих дій (на ландшафт, біоту і т.п.), які не піддаються чисельному прогнозу. Внаслідок цього, кількісні методи і моделі (такі, як розрахунки розсіяння забруднюючих речовин в повітряному і водному середовищах) ефективні переважно в тих випадках, коли істотно переважаючими є саме ті дії, моделювання яких можливо.
Складність даної системи приводить до необхідності спеціальної ідентифікації існуючих або можливих прямих і непрямих дій на оточуюче середовище і ранжируванні їх по значущості, а також виявлення причин виникнення (видів або характеристик діяльності, що викликають значущі дії). Після розробки можливих рішень вимагається провести вибір найефективніших заходів. На етапах ухвалення і впровадження рішень необхідно уникнути перешкоджання здійсненню основних виробничих функцій промислового об’єкту і забезпечити аналіз досягнутих результатів і коректування діяльності з його результатами.
Облік принципів системного аналізу дозволяє запропонувати послідовність етапів вирішення загальної задачі скорочення і запобігання дії планованої і реалізованої діяльності на оточуюче середовище, наведену на рис. 7. При цьому основним інструментом на всіх етапах процедури є експертна думка.
Процедура оцінки дії на оточуюче середовище з точки зору системного аналізу. Процедуру ОВНС зіставити із запропонованою послідовністю дій за рішенням більш загальної задачі зменшення дії господарської діяльності, заснованої на підходах системного аналізу (рис. 7).
Таблиця 3
Зменшення дії господарської діяльності на оточуюче середовище — етапи рішення задачі при проведенні ОВНС
Етап
Загальне формулювання
Зміст етапу
1
2
3
1.
Уточнення мети і умов рішення задачі
- аналіз необхідності проведення ОВНС, вибір варіанту процедури;
- постановка умов на виконання проектних робіт і ОВНС;
- опис об’єктів і характеристик оточуючого середовища.
2.
Виявлення і ранжирування проблем за пріоритетами
Оцінка дій (відносно дії на оточуюче середовище при створенні, функціонуванні, ліквідації об’єкту, аварійних і позаштатних ситуаціях):
- виявлення дій;
- аналіз/прогноз дій;
- оцінка значущості дій.
3.
Виділення причин, що викликають проблеми
При проведенні ОВНС даний етап звичайно не розглядається, оскільки дії визначаються виходячи із заданих технологічних рішень. Проте і в цьому випадку для розробки альтернатив потрібне більш точне визначення причин і джерел дії.
4.
Пошук рішень
- розробка і аналіз альтернатив;
- розробка заходів із зменшення. (компенсації дій).
5.
Відбір найкращих рішень
- вибір альтернатив;
- вибір найефективніших заходів із зменшення (компенсації дій).
6.
Розробка програми впровадження і контролю виконання рішення
- розробка техніко-економічного обґрунтування проекту, після ухвалення рішення про можливість реалізації проекту;
- розробка робочого проекту;
- розробка схеми виробничого екологічного моніторингу і контролю.
Продовження табл. 3
1
2
3
7.
Затвердження рішення
- рішення ініціатора господарської діяльності про реалізацію проекту ;
- перевірка повноти і якості ОВНС, рішення органів адміністративного управління про можливість реалізації проекту.
8.
Управління
- реалізація проекту.
9.
Перевірка ефективності рішень
Післяпроектний аналіз:
- виробничий екологічний контроль;
- екологічний аудит в рамках екологічного менеджменту на підприємстві;
- державний екологічний контроль;
- суспільний екологічний контроль.
Специфіка процедури ОВНС, пов’язана з умовами вирішення даної задачі (плануванням господарської діяльності), виявляється в умовах реалізації окремих етапів і у виборі методик.
Процедура екологічного аудиту з точки зору системного аналізу.
Процедура екологічного аудиту (ЕА) має ту ж мету, що і ОВНС — мінімізацію дії на оточуюче середовище — і загальний предмет розгляду (систему “господарська діяльність — оточуюча її природне і антропогенне середовище”). Принципова відмінність між ними визначається умовами проведення обох процедур і не позначається значно на послідовності етапів.
Особливості ЕА, в основному, визначаються тим, що у разі ЕА господарська діяльність вже здійснюється або здійснювалася у минулому, і дія на оточуюче середовище вже виявляється в її змінах. В той же час, при ЕА інформація про дію на оточуюче середовище може бути отримана при натурному дослідженні об’єктів, та існує можливість ідентифікації та скорочення тих дій, які важко або неможливо передбачити апріорно. Аналіз перерахованих особливостей умов проведення ЕА показує, що вони так само, як і у разі ОВНС, не повинні робити принципового впливу на відповідну процедуру.
Таблиця 4
Зменшення дії господарської діяльності на оточуюче середовище – етапи вирішення задачі при проведенні ЕА
Етап
Загальне формулювання
Зміст етапу
1
2
3
1.
Уточнення мети і умов рішення задачі
- уточнення мети і визначення умов ЕА;
- визначення об’єктів ЕА;
- збір наявних даних;
- аналіз наявних даних, включаючи вимоги законодавства і нормативних актів;
- визначення (вибір) критеріїв, що використовуються при ЕА;
- попередній вибір методик для використання в ході ЕА.
2.
Виявлення і ранжирування проблем за пріоритетами
- розробка аудиторської анкети (підприємства);
- визначення пріоритетних об’єктів і розробка програми ЕА;
- збір і аналіз даних (у тому числі шляхом обстеження території, проведення інтерв’ю, аналізу документації);
- виявлення дій на оточуюче середовище і проблем, що викликають або можуть викликати дію на оточуюче середовище;
- оцінка значущості і ранжирування виявлених проблем за пріоритетами.
3.
Виділення причин, що викликають проблеми
- виділення і аналіз причин виникнення пріоритетних проблем, що викликають або можуть викликати дію на оточуюче середовище.
4.
Пошук рішень
- пошук шляхів рішення пріоритетних проблем;
- заходів із скорочення дії, компенсуючих заходів;
- альтернативних технічних і організаційних рішень.
5.
Відбір найкращих
рішень
- підготовка короткого звіту, обговорення проміжних результатів з керівництвом підприємства;
Продовження табл. 4
1
2
3
- вибір альтернатив і найефективніших заходів з попередження, скороченню і/або компенсації дій.
6.
Розробка програми впровадження і контролю виконання рішень
- розробка рекомендацій із застосування альтернативних технічних і організаційних рішень, заходів із зменшення або компенсації дій;
- розробка системи моніторингу впровадження альтернативних рішень, заходів із зменшення або компенсації дій;
- підготовка аудиторського звіту.
7.
Затвердження рішень
- рішення замовника про реалізацію рекомендацій ЕА.
8.
Управління застосуванням рішень
- впровадження рекомендацій ЕА (у тому числі додаткове консультування при розробці і впровадженні технічних і організаційних рішень).
9.
Перевірка ефективності рішень
- виробничий екологічний моніторинг і контроль;
- періодичне проведення ЕА;
- державний екологічний моніторинг і контроль, суспільний екологічний контроль.
ЗАВДАННЯ № 4
ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОСТІ ТОВАРУ
Виконаємо порівняльну оцінку екологічності товарів і їх виробництва різними фірмами-виробниками, характеристики яких приведені у табл. 5.
Таблиця 5
Характеристика товарів конкурентів
1
2
3
4
5
∑ за рядками
Загальна ∑10
1
х
1
1
1
1
4
2
0
х
1
0
1
2
3
0
0
х
1
1
2
4
0
1
0
х
0
1
5
0
0
0
1
х
1
Всі значення у таблиці, окрім штрафів були наведені у балах, наступним чином:
0 – найнижчий рівень; 1 – низький рівень; 2 – незадовільний рівень; 3 – рівень нижче середнього; 4 – середній рівень; 5 – рівень вище середнього; 6 – добрий рівень; 7 – високий рівень; 8 – найвищий рівень.
Узагальнюючі показники екологічності досліджуваного товару і його аналогів розраховують за формулою:
К = Ві· ∑ (1-δі);
δі = Рmin / Рі – якщо краще менше значення;
δі = Рі / Рmах – якщо краще більше значення,
де Рmin, Рmах, Рі
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора