Міністерство освіти і науки України
Національного університету «Львівська Політехніка»
ІКТА
Кафедра ЗІ
Звіт до лабораторної роботи № 2
з курсу: «Методи та засоби захисту інформації»
«Дослідження роботи нелінійних радіолокаторів
на прикладі детектора «КАТРАН»
Мета роботи: ознайомитися з принципом роботи нелінійних радіолокаторів, набути практичних навиків у пошуку закладних пристроїв за допомогою детектора “КАТРАН”.
Теоретичні відомості
Робота нелінійного радіолокатора заснована на опромінюванні об‘єкта спектрально-чистим НВЧ - сигналом і на здатності об'єкту до прямого спектрального перетворення зондуючого сигналу і відбиттю його на гармоніках частоти зондування. Ці явища можливі за наявності у складі об'єкту елементів з нелінійними вольт-амперними характеристиками (ВАХ). або, як їх звичайно називають, просто нелінійних елементів - діодів, транзисторів, інтегральних мікросхем.
Технічні параметри
2.1. Види випромінюваного сигналу:
безперервне випромінювання несучої частоти;
імпульсна модуляція несучої частоти зі шпаруватістю 3: fТ = 1 кГц, ( = 0,3 мс;
частотна модуляція несучої частоти: FM = 1 кГц.
2.2. Несуча частота фіксована з кроком 0,5 МГц у діапазоні: 890...895 Мгц. Вибір частоти здійснюється автоматично. Передбачено можливість автоматичного випромінювання на несучій частоті, що має мінімум перешкод у тракті приймача 2-ї гармоніки.
2.3. Максимальна потужність випромінювання в безперервному режимі випромінювання: не більше 2 Вт.
Випромінювана потужність регулюється за допомогою вбудованого атенюатора, що має чотири положення: 2 Вт; 0,6 Вт; 0,16 Вт; 0,08 Вт.
Реальна чутливість радіоприймальних пристроїв: не гірше мінус 130 дБ.
2.6. Частоти настроювання радіоприймальних пристроїв рівні подвоєній і потроєній частотам передавача.
Динамічний діапазон прийомного тракту: не менше 75 дБ.
Час безперервної роботи від літій-іонного акумулятора: не менше 2,5 години.
Вага виробу:
а) телескопічна штанга з антеною і кабелем: 0,9 кг;
б) приймально-передавальний блок з акумулятором: 2,2 кг.
2.10. Умови експлуатації:
температура навколишнього середовища: 5...40 ºС.
атмосферний тиск: не менше 450 мм. рт. ст.
Робота нелінійного локатора
В процесі роботи нелінійні радіолокатори виконують три основні функції: детектування (виявлення), визначення місцезнаходження і ідентифікація об'єкта.
Детектування відбувається в тому випадку, якщо амплітуда відбитого сигналу перевищує пороговий рівень. При цьому світлова або звукова сигналізація інформує оператора, що передбачуваний об‘єкт знаходиться в полі дії опромінюючого сигналу антени.
Визначення місцезнаходження об'єкта відбувається шляхом зіставлення амплітуди і пеленга відбитого сигналу. Амплітуда відбитого сигналу росте у міру наближення антени до його джерела під час проведення пошуку. Анізотропія діаграми спрямованості антени дозволяє оператору, змінюючи кут напряму антени, визначати напрям на джерело відбитого сигналу по його максимальному рівню.
Ідентифікація об'єкта проводиться по результату аналізу відбитого сигналу об'єкта, що знаходиться в зоні дії випромінювання антени. У тих моделях НЛ, які приймають відгук від об'єкта одночасно на другій і третій гармоніках випромінюваного сигналу, ідентифікація об'єкта звичайно відбувається шляхом порівняння рівнів сигналів обох приймальних трактів по показах лінійних індикаторів. Як правило, електронні об'єкти з напівпровідниковими переходами генерують сигнал на другій гармоніці випромінюваного сигналу на 20-40 дБ потужніший, ніж на третій. “Хибні” переходи, навпаки, генерують сигнал на третій гармоніці на 20-40 дБ потужніші, ніж на другій.
При роботі з радіолокаторами, що приймають відгук тільки на другій гармоніці, ідентифікація об'єкту вимагає від оператора додаткових дій. Річ у тому, що деякі об'єкти з нелінійними металевими контактами дають помилкові сигнали не тільки на непарних, але іноді і на парних гармоніках.
При роботі із НЛ найчастіше можливо не тільки виявляти електронні пристрої, але й визначити їхній тип при прослуховуванні демодульованих аудіосигналів.
Як правило, пошукові роботи з НЛ починають з повільного сканування антеною будь-якої поверхні в зоні пошуку при відключеному випромінюванні.
Далі вже при включеному опромінюючому сигналі антеною сканують стіни і інші поверхні на зменшуючи відстань сканування. Врешті-решт відстань скорочується до 0,5 м або безпосереднього контакту з об'єктом і проводиться декілька операцій перевірки при поступовому підвищенні потужності випромінювання НЛ від мінімально можливого рівня до максимального значення.
Методи нелінійної радіолокації застосовні також для дистанційного виявлення малорозмірних об'єктів.
Рекомендації з пошуку
Забрати, по можливості, з контрольованого приміщення, наявні електронні пристрої, якщо це не можливо то використовувати прилад при зниженій потужності випромінювання. Установити максимальну вихідну потужність і один з режимів роботи приймача. Розташувати антенний блок паралельно обстежуваній поверхні на відстані не більше 10 см. Повільно переміщаючи антенний блок, паралельно обстежуваній поверхні і змінюючи орієнтацію антен, проаналізувати характер зміни прийнятого сигналу по другій і третій гармоніках. (У режимах ЧМ і АМ рівень гучності повинен бути максимальним, у режимі «RSSI» частота повторення сигналів повинна бути максимальною). Аналіз рівнів прийнятого відбитого сигналу по другій і третій гармоніках здійснюється по кількості засвічених світлодіодів на відповідній індикаторній шкалі. Відведіть антенний блок від досліджуваної поверхні або зменшіть вихідну потужність і повторіть дослідження, викладені в п. 9.4. даної інструкції. При виявленні штучного р-п переходу, як правило, спостерігається стійке світіння світлодіодів індикатора по другій гармоніці відбитого сигналу. При простукуванні передбачуваного місця знаходження р-п переходу, покази світлодіодів не змінюються. При виявленні природного р-п переходу, спостерігається стійке світіннсвітлодіодів індикатора по третій гармоніці відбитого сигналу. При інтенсивному постукуванні по досліджуваній поверхні покази індикаторів по третій гармоніці, як правило, змінюються.
Виконання роботи з приладом:
Проведено підготовку приладу до роботи згідно інструкції.
З приміщення забрано електричні пристрої.
Проведено пошук закладного пристрою в приміщенні
За показом індикатора визначено типи р-п переходів, наявних в закладному пристрої.
Визначено максимальну відстань до закладного пристрою.
Проведено аналогічні дії з вимкненим живленням у закладному пристрої.
Проведено аналогічні дії з ввімкненим та екранованим закладним пристроєм.
Визначено вплив різного типу перешкод на виявлення закладного пристрою.
Досліджено залежність виявлення закладного пристрою при різних режимах роботи приладу.
Висновок: На цій лабораторній роботі я ознайомилася з принципом роботи нелінійних радіолокаторів та набула практичних навиків у пошуку закладних пристроїв за допомогою детектора “КАТРАН”. Можна побачити, що на виявлення закладеного пристрою впливає ряд різних умов: таких, як наявність іншої апаратури в приміщенні, робочий чи не робочий стан пристрою, його розташування та захищеність.