Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Екологія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни:
"Екологія"
« Вплив АЕС на довкілля. Проблема переробки та утилізації радіоактивних відходів »
Львів-2011
ЗМІСТ
Вступ.
Принципи отримання атомної енергії, основні проблеми
2. Вплив атомних електростанцій на навколишнє середовище
a) переміщення радіоактивності в навколишньому середовищі;
б) вплив радіації на організм людини ;
в) види радіоактивного випромінювання ;
г) шляхи проникнення радіації в організм людини
3. Обмеження небезпечних впливів АЕС на екосистеми
4. Знищення небезпечних відходів
5. Про нормування рівня забруднення навколишнього середовища
Висновок
Використана Література
Вступ
Сьогодні в світі працює приблизно 400 АЕС. Вони забезпечують близько 17% електроенергії, що виробляється на Землі. В Україні відсоток електроенергії, що виробляють АЕС: Рівненська (м.Кузнєцовськ, Рівненська обл.), Південно-Українська (м.Південно-Українськ, Миколаївська обл.), Запорізька (м. Енергодар, Запорізька обл.), Хмельницька (м. Нетішин, Хмельницька обл.), - досить високий - 40-47% (приміром, у Росії - 11%).
У комплексі складних питань по захисту навколишнього середовища велику суспільну значимість мають проблеми безпеки атомних електростанцій (АЕС). Загальновизнано, що АЕС при їхній нормальній експлуатації набагато - не менш чим у 5-10 разів "чистіше" в екологічному відношенні теплових електростанцій (ТЕС) на куті. Однак при аваріях АЕС можуть робити істотний радіаційний вплив на людей, екосистеми. Тому забезпечення безпеки екосфери і захисту навколишнього середовища від шкідливих впливів АЕС - велика наукова і технологічна задача ядерної енергетики, що забезпечує її майбутнє.
Навряд чи знайдеться у світі людина, що не чула б про Чорнобильську трагедiю та горезвiсну зону вiдчуження, про екологічну катастрофу на АЕС Фукусіма-1,яка сталася 11 березня 2011 року. Цi події викликають в людей свiдомий та несвiдомий жах перед небачимою та нечутною радiацiйною чумою. Хоча вже минуло чверть століття, від коли сталася аварія на ЧАЕС, і здавалось б , що в світі вже нічого подібного не відбудеться, цього річна весна сповістила про ще більшу, за масштабами, аварію. На мою думку, ці аварії подібні між собою, але насправді вони різні : аварія на ЧАЕС ситуація вийшла з-під контролю під час тестування додаткової системи аварійного електропостачання. З труднощами, які виникли при випробуваннях конструктивними недоліками реактора співробітники станції впоратися не змогли;
у Японії ж до вибуху призвела стихія, причому навіть не саме землетрус, що перевела «Фукусіма» в аварійний режим роботи, а - цунамі. Хвиля порушила енергопостачання додаткових дизель-генераторів, через що виникли перебої з подачею води в реактор.
У цілому реальний радіаційний вплив АЕС на природне сере довище є набагато (у 10 і більше разів) меншим при пустимого. Якщо врахувати екологічну дію різнома нітних енергоджерел на здоров'я людей, то серед не відновлюваних джерел енергії ризик від нормаль но працюючих АЕС мінімальний як для працівників, діяльність яких пов'язана з різними етапами ядер ного паливного циклу, так і для населення. Глобаль ний радіаційний внесок атомної енергетики на всіх етапах ядерного паливного циклу нині становить близько 0,1 % природного фону і не перевищить 1 % навіть при найінтенсивнішому її розвитку в майбут ньому.
У порівнянні з тепловими електростанціями АЕС є більш дружніми для довкілля. При виробництві електроенергії на АЕС немає викидів сірки, СО, чадного газу та інших газів, питома активність викидів ТЕС у 5-10 разів вища ніж в атомних електростанціях. На режимах безаварійної експлуатації АЕС спостерігається забруднення довкілля внаслідок витоків радіоактивної речовини, викидів вентиляційного повітря, захоронення радіоактивних допоміжних матеріалів, інструменту, спецодягу та інше, також водоймища охолоджувачі АЕС здійснюють великий тепловий вплив на довкілля, і спричиняють зміни мікроклімату прилеглих до АЕС районів.
Принципи отримання атомної енергії, основні проблеми
На атомних електростанціях як паливо використовують радіоактивні елементи - уран, торій і плутоній. Отримання електричної енергії базується на реакціях радіоактивного розпаду цих елементів, що відбуваються у ядерних реакторах і супроводжуються виділенням значної кількості тепла. Тепло поглинається теплоносієм, який циркулює навколо активної зони ядерного реактора. Розігрітий теплоносій в теплообміннику нагріває воду до кипіння. Пара, що утворилася, спрямовується на парову турбіну, яка обертає електрогенератора. За винятком ядерного реактора, АЕС працює як звичайна теплоелектростанція.
Паливо для АЕС отримують з багатих ураном порід на спеціально пристосованих фабриках. які самі по собі є екологічно небезпечними об’єктами. У середньому одного завантаження паливом вистачає на рік. Відпрацьовані паливні елементи так само містять радіоактивні матеріали та продовжують виділяти тепло.Тому їх охолоджують до остаточного радіоактивного розпаду.
Існують дві найбільш серйозні проблеми атомної енергетики: економічне - атомне паливо досить дороге, вартість будівництва атомних станцій, створення та підтримання на належному рівні систем забезпечення реакторів ядерним пальним, захоронення відпрацьованого палива і радіоактивних відходів та вивід ядерних об’єктів з експлуатації; й екологічна - імовірність аварій та проблема захоронення ядерних відходів. Проти АЕС існує ще один досить серйозний аргумент - це розповсюдження ядерного озброєння.
Встановлені потужності АЕС (14 працюючих енергоблоків потужністю 12,8 млн. кВт) становлять 25% сумарної потужності електростанцій України. Основним завданням на перспективу є реконструкція діючих АЕС з метою підвищення їх надійності та безпечності, а також введення блоків високої будівельної готовності (Хмельницька — блок № 2, Рівненська — блок № 4) та блоків середньої готовності — на Хмельницькій АЕС — блок У° 3 та 4. При цьому АЕС зможуть довести виробництво електроенергії майже до 98 млрд. кВт • год в 2010 р. Необхідно також передбачити введення нових потужностей на базі нових, більш безпечних реакторів на площадках існуючих АЕС (замість реакторів, які виробили свій ресурс).
Техногенні впливи на навколишнє середовище при будівництві й експлуатації атомних електростанцій різноманітні. Звичайно говорять, що маються фізичні, хімічні, радіаційні й інші фактори техногенного впливу експлуатації АЕС на об'єкти навколишнього середовища.
Найбільш істотні фактори :
· локальний механічний вплив на рельєф - при будівництві,
· стік поверхневих і ґрунтових вод, що містять хімічні і радіоактивні компоненти,
· зміна характеру землекористування й обмінних процесів у безпосередній близькості від АЕС,
· зміна мікрокліматичних характеристик прилеглих районів.
Виникнення могутніх джерел тепла у виді градирень, водойм - охолоджувачів при експлуатації АЕС звичайно помітним образом змінює мікрокліматичні характеристики прилеглих районів. Рух води в системі зовнішнього тепловідводу, скидання технологічних вод, що містять різноманітні хімічні компоненти впливають на популяції, флору і фауну екосистем.
Особливе значення має поширення радіоактивних речовин у навколишнім просторі. У комплексі складних питань по захисту навколишнього середовища велику суспільну значимість мають проблеми безпеки атомних станцій (АЕС), що йдуть на зміну тепловим станціям на органічному викопному паливі. Загальновизнано, що АЕС при їхній нормальній експлуатації набагато - не менш чим у 5-10 разів "чистіше" в екологічному відношенні теплових електростанцій (ТЕС) на куті. Однак при аваріях АЕС можуть робити істотний радіаційний вплив на людей, екосистеми. Тому забезпечення безпеки екосфери і захисту навколишнього середовища від шкідливих впливів АЕС - велика наукова і технологічна задача ядерної енергетики, що забезпечує її майбутнє.
Відзначимо важливість не тільки радіаційних факторів можливих шкідливих впливів АЕС на екосистеми, але і теплове і хімічне забруднення навколишнього середовища, механічний вплив на мешканців водойм-охолоджувачів, зміни гідрологічних характеристик прилеглих до АЕС районів, тобто весь комплекс техногенних впливів, що впливають на екологічне благополуччя навколишнього середовища.
Вплив атомних електростанцій на навколишнє середовище
Техногенні впливи на навколишнє середовище при будівництві й експлуатації атомних електростанцій різноманітні. Звичайно говорять, що маються фізичні, хімічні, радіаційні й інші фактори техногенного впливу експлуатації АЕС на об'єкти навколишнього середовища.
Найбільш істотні фактори :
- локальний механічний вплив на рельєф - при будівництві,
- стік поверхневих і ґрунтових вод, що містять хімічні і радіоактивні компоненти,
- зміна характеру землекористування й обмінних процесів у безпосередній близькості від АЕС,
- зміна мікрокліматичних характеристик прилеглих районів.
Виникнення могутніх джерел тепла у виді градирень, водойм - охолоджувачів при експлуатації АЕС звичайно помітним образом змінює мікрокліматичні характеристики прилеглих районів. Рух води в системі зовнішнього тепловідводу, скидання технологічних вод, що містять різноманітні хімічні компоненти впливають на популяції, флору і фауну екосистем.
Особливе значення має поширення радіоактивних речовин у навколишнім просторі. У комплексі складних питань по захисту навколишнього середовища велику суспільну значимість мають проблеми безпеки атомних електростанцій (АЕС), що йдуть на зміну тепловим станціям на органічному викопному паливі. Загальновизнано, що АЕС при їхній нормальній експлуатації набагато - не менш чим у 5-10 разів "чистіше" в екологічному відношенні теплових електростанцій (ТЕС) на куті. Однак при аваріях АЕС можуть робити істотний радіаційний вплив на людей, екосистеми. Тому забезпечення безпеки екосфери і захисту навколишнього середовища від шкідливих впливів АЕС - велика наукова і технологічна задача ядерної енергетики, що забезпечує її майбутнє.
Відзначимо важливість не тільки радіаційних факторів можливих шкідливих впливів АЕС на екосистеми, але і теплове і хімічне забруднення навколишнього середовища, механічний вплив на мешканців водойм-охолоджувачів, зміни гідрологічних характеристик прилеглих до АЕС районів, тобто весь комплекс техногенних впливів, що впливають на екологічне благополуччя навколишнього середовища.
Видобуток і переробка уранових руд також пов'язані з несприятливою екологічною дією. Колек тивна доза, отримана персоналом установки і насе ленням на всіх етапах видобутку урану й виготов лення палива для реакторів, становить 14 % повної дози ядерного паливного циклу. Але головною про блемою залишається поховання високоактивних відходів. Обсяг особливо небезпечних радіоактивних відходів становить приблизно одну стотисячну час тину загальної кількості відходів, серед яких є висо котоксичні хімічні елементи та їх стійкі сполуки. Розробляються методи їх концентрації, надійного зв'язування й розміщення у тривких геологічних формаціях, де за розрахунками фахівців, вони мо жуть утримуватися протягом тисячоліть Серйозним недоліком атомної енергетики є ра діоактивність використовуваного палива і продуктів його поділу. Це вимагає створення захисту від різно го типу радіоактивного випромінювання, що знач но підвищує вартість енергії, яку виробляють АЕС. Крім цього, ще одним недоліком АЕС є теплове забруднення води, тобто її нагрівання.
Цікаво відзначити, що за даними групи англійсь ких медиків, особи, що працювали протягом 1946— 1988 рр. на підприємствах британської ядерної про мисловості, живуть у середньому довше, а рівень смертності серед них від усіх причин, включаючи рак, значно нижчий. Якщо враховувати реальні рівні радіації та концентрації хімічних речовин в атмо сфері, то можна сказати, що вплив останніх на фло ру в цілому досить значний порівняно із впливом радіації.
Наведені дані свідчать, що за нормальної роботи енергетичних установок екологічний вплив атомної енергетики у десятки разів нижчий, ніж теплової. Невиправним лихом для України залишається Чорнобильська трагедія. Але вона більше стосуєть ся того соціального строю, що її породив, ніж атом ної енергетики. Адже ні на одній АЕС у світі, крім Чорнобильської, не було аварій, що безпосередньо призвели до загибелі людей.
Переміщення радіоактивності в навколишнім середовищі
Вихідними подіями, що розвиваючись у часі, у кінцевому рахунку можуть привести до шкідливих впливів на людину і навколишнє середовище, є викиди радіоактивності і токсичних речовин із систем АЕС. Ці викиди поділяють на газові й аерозольні, що викидаються в атмосферу, у яких шкідливі домішки присутні у виді розчинів чи мілкодисперсних сумішей, що попадають у водойми. Можливі і проміжні ситуації, як при деяких аваріях, коли гаряча вода викидається в атмосферу і розділяється на пару і воду.
Викиди можуть бути як постійними, що знаходяться під контролем експлуатаційного персоналу, так і аварійними, залповими. Включаючи в різноманітні рухи атмосфери, поверхневих і підземних потоків, радіоактивні і токсичні речовини поширюються в навколишнім середовищі, попадають у рослини, в організми тварин і людини. На малюнку показані повітряні, поверхневі і підземні шляхи міграції шкідливих речовин у навколишнім середовищі. Вторинні, менш значимі для нас шляхи, такі як вітрове переміщення пилу і випарів, як і кінцеві споживачі шкідливих речовин на малюнку не показані.
Вплив радіоактивних викидів на організм людини
Розглянемо механізм впливу радіації на організм людини: шляхи впливу різних радіоактивних речовин на організм, їхнє поширення в організмі, депонування, вплив на різні органи і системи організму і наслідки цього впливу. Існує термін «вхідні ворота радіації», що позначає шляхи влучення радіоактивних речовин і випромінювань ізотопів в організм.
Різні радіоактивні речовини по - різному проникають в організм людини. Це залежить від хімічних властивостей радіоактивного елемента.
Види радіоактивного випромінювання
Альфа-частинки являють собою атоми гелію без електронів, тобто два протони і два нейтрони. Ці частки відносно великі і важкі, і тому легко гальмують. Їхній пробіг у повітрі складає порядку декількох сантиметрів. У момент зупинки вони викидають велику кількість енергії на одиницю площі, і тому можуть принести великі руйнування. Через обмежений пробіг для одержання дози необхідно помістити джерело усередину організму. Ізотопами, що випускають альфа-частинки, є, наприклад, уран (235U і 238U) і плутоній (239Pu).(3H) і стронцій (90Sr).
Бета-частинки - це негативно чи позитивно заряджені електрони (позитивно заряджені електрони називаються позитрони). Їхній пробіг у повітрі складає порядку декількох метрів. Тонкий одяг здатний зупинити потік радіації, і, щоб одержати дозу опромінення, джерело радіації необхідно помістити усередину організму, ізотопи, що випускають бета-частинки - це тритій (3H) і стронцій (90Sr).
Гамма-частинки - це різновид електромагнітного випромінювання, у точності схожа на видиме світло. Однак енергія гамма-часток набагато більше енергії фотонів. Ці частки володіють великою проникаючою здатністю, і гамма-радіація є єдиним із трьох типів радіації, здатної опромінити організм зовні. Два ізотопи, що випромінюють гамма-радіацію, - це цезій (137Сs) і кобальт (60З).
Шляхи проникнення радіації в організм людини
Радіоактивні ізотопи, що знаходяться в землі можуть проникати в організм під час чи подиху на її повітря, випускатися разом з їжею чи водою, можуть потрапити в легені. Гамма-випромінювання, здатні через органи травлення опромінити не тільки організм зовні. Вони поширюються по легенях.
Органи, що піддаються опроміненню
Обмеження небезпечних впливів АЕС на екосистеми
АЕС й інші промислові підприємства роблять різноманітні впливи на сукупність природних екосистем, що складають екосферний регіон АЕС. Під впливом цих постійно діючих чи аварійних впливів АЕС, інших техногенних навантажень відбувається еволюція екосистем у часі, накопичуються і закріплюються зміни станів динамічної рівноваги. Людям зовсім небайдуже, в яку сторону спрямовані ці зміни в екосистемах, наскільки вони оборотні, які запаси стійкості до значимих збурювань. Нормування антропогенних навантажень на екосистеми і призначено для того, щоб запобігати всі несприятливі зміни в них, а в кращому варіанті направляти ці зміни в сприятливу сторону. Щоб розумно регулювати відносини АЕС з навколишнім середовищем потрібно звичайно знати реакції біоценозів на впливи, що обумовлюються АЕС. Підхід до нормування антропогенних впливів може бути заснований на еколого-токсикогенній концепції, тобто необхідності запобігти "отруєння" екосистем шкідливими речовинами і деградацію через надмірні навантаження. Іншими словами не можна не тільки труїти екосистеми, але і позбавляти їхньої можливості вільно розвиватися, навантажуючи шумом, пилом, покидьками, обмежуючи їхні ареали і харчові ресурси.
Щоб уникнути травмування екосистем повинні бути визначені і нормативно зафіксовані деякі граничні надходження шкідливих речовин в організми, інші межі впливів, що могли б викликати неприйнятні наслідки на рівні популяцій. Іншими словами повинні бути відомі екологічні ємності екосистем, величини яких не повинні перевищуватися при техногенних впливах. Екологічні ємності екосистем для різних шкідливих речовин варто визначати по інтенсивності надходження цих речовин, при яких хоча б в одному з компонентів біоценозу виникне критична ситуація, тобто коли нагромадження цих речовин наблизиться до небезпечної межі, буде досягатися критична концентрація. У значеннях граничних концентрацій токсикогенів, у тому числі радіонуклідів, звичайно, повинні враховуватись і перехресні ефекти. Однак цього, очевидно, недостатньо. Для ефективного захисту навколишнього середовища необхідно законодавчо ввести принцип обмеження шкідливих техногенних впливів, зокрема викидів небезпечних речовин. За аналогією з принципами радіаційного захисту людини, згаданими вище, можна сказати, що принципи захисту навколишнього середовища полягають у тому, що повинні бути виключені необґрунтовані техногенні впливи, нагромадження шкідливих речовин у біоценозах, техногенні навантаження на елементи екосистем не повинні перевищувати небезпечні межі, надходження шкідливих речовин в елементи екосистем, техногенні навантаження повинні бути настільки низькими, наскільки це можливо з обліком економічних і соціальних факторів.
АЕС здійснюють на навколишнє середовище - тепловий, радіаційний, хімічний і механічний вплив. Для забезпечення безпеки біосфери потрібні необхідні й достатні захисні засоби. Під необхідним захистом навколишнього середовища будемо розуміти систему мір, спрямованих на компенсацію можливого перевищення припустимих значень температур середовищ, механічних і дозових навантажень, концентрацій токсикогенних речовин у екосфері. Достатність захисту досягається в тому випадку, коли температури в середовищах, дозові і механічні навантаження середовищ, концентрації шкідливих речовин у середовищах не перевершують граничних, критичних значень.
Отже, санітарні нормативи гранично - припустимих концентрацій, припустимі температури, дозові і механічні навантаження повинні бути критерієм необхідності проведення заходів щодо захисту навколишнього середовища. Система деталізованих нормативів по межах зовнішнього опромінення, межам змісту радіоізотопів і токсичних речовин у компонентах екосистем, механічним навантаженням могла б нормативно закріпити границю граничних, критичних впливів на елементи екосистем для них захисту від деградації. Іншими словами повинні бути відомі екологічні ємності для всіх екосистем у розглянутому регіоні по всіх типах впливів.
Різноманітні техногенні впливи на навколишнє середовище характеризуються їх частотою повторення й інтенсивністю. Наприклад, викиди шкідливих речовин мають деяку постійну складову, відповідної нормальної експлуатації, і випадкову складову, залежну від ймовірностей аварій, тобто від рівня безпеки розглянутого об'єкта. Ясно, що чим тяжча, небезпечніша аварія, тим імовірність її виникнення нижча. Нам відомо зараз по гіркому досвіді Чорнобиля, що соснові ліси мають радіочутливість схожу на те, що характерно для людини, а змішані ліси і чагарники - у 5 разів меншу. Міри попередження небезпечних впливів, їхнього запобігання при експлуатації, створення можливостей для їхньої компенсації і керування шкідливими впливами повинні прийматися на стадії проектування об'єктів. Це припускає розробку і створення систем екологічного моніторингу регіонів, розробку методів розрахункового прогнозування екологічного збитку, визнаних методів оцінювання екологічних ємностей екосистем, методів порівняння різнотипних збитків. Ці міри повинні створити базу для активного керування станом навколишнього середовища.
Проблема переробки та утилізації радіоактивних відходів
Особливу увагу варто приділяти такому заході, як нагромадження, збереження, перевезення і поховання радіоактивних відходів.
Радіоактивні відходи є не тільки продуктом діяльності АЕС але і відходами застосування радіонуклідів у медицині, промисловості, сільському господарстві і науці. Збір, збереження, видалення і поховання відходів, що містять радіоактивні речовини, регламентуються наступними документами:
Закон України «Про відходи»
Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами»
Закон України «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання»
Для знешкодження і поховання радіоактивних відходів була розроблена система "Радон", що складається із шістнадцяти полігонів поховання радіоактивних відходів. Керуючись Постановою Уряду №1149-г від 5.11.91р., Міністерство атомної промисловості в співробітництві з декількома зацікавленими міністерствами й установами розробило проект державної програми по звертанню з радіоактивними відходами з метою створення регіональних автоматизованих систем обліку радіоактивних відходів, модернізації діючих засобів збереження відходів і проектування нових полігонів поховання радіоактивних відходів.
Радіоактивні відходи класифікують за фізичним станом на пило- газоподібні, рідкі та тверді, а за активністю – на слабкоактивні, середньо-активні та високоактивні.
Забороняється скидання рідких радіоактивних відходів в колодязі, свердловини, на поглинаючі поля зрошення та фільтрації , системи підземного зрошення, а також в струмки, озера та водосховища, призначені для розведення риби та водо плаваючої птиці.
Тверді радіоактивні відходи вважаються радіоактивними, якщо їх питома активність є вищою від встановленої норми ОСП - 72/87.
Вибір земельних ділянок для збереження, поховання чи знищення відходів здійснюється органами місцевого самоврядування за узгодженням з територіальними органами Мінприроди.
Вид тари для збереження відходів залежить від їхнього класу небезпеки: від герметичних сталевих балонів для збереження особливо небезпечних відходів до паперових мішків для збереження менш небезпечних відходів. Для кожного типу нагромаджувачів промислових відходів (ставки-відстійники, накопичувачі-випарники, …) визначені вимоги по захисту від забруднення ґрунту, підземних і поверхневих вод, по зниженню концентрації шкідливих речовин у повітрі і змісту небезпечних речовин у нагромаджувачах. Будівництво нових нагромаджувачів промислових відходів допускається тільки в тому випадку, коли представлені докази того, що не представляється можливим перейти на використання мало відхідних чи безвідхідних чи технологій використовувати відходи для яких-небудь інших цілей.
Поховання радіоактивних відходів відбувається на спеціальних полігонах. Такі полігони повинні знаходитися у великому видаленні від населених пунктів і великих водойм. Дуже важливим фактором захисту від поширення радіації є тара, у якій містяться небезпечні відходи.
Її розгерметизація підвищена і може сприяти негативний вплив небезпечних відходів на екосистеми.
Якщо говорити про переробку рідких радіоактивних відходів, то дуже ефективним є метод оскляніння. Одна із таких схем, розроблена у Росії. Основним елементом цієї схеми є прямокутний басейн, викладений із вогнетривких блоків у металевому корпусі. Електропіч розділена на 2 зони: варильну та виробіткові відповідно 2400 мм і 2315 мм при ширині 800 мм.
Для захоронення низькоактивних відходів можна використовувати сховища у вигляді резервуарів та траншей. Велеку небезпеку являють відходи у затверділому стані в підземних сховищах та шахтах завглибшки 300-1000 м. Захоронення високоактивних відходів в шахтах не завжди можливе, оскільки відходи виділяють велику кількість тепла, що може призвести до вибуху. Менш небезпечне захоронення відходів в морі на великих глибинах в ізольованому вигляді, що вимагає попередньої обробки відходів (заливання склом, бетоном, розміщення у високоміцні контейнери). Більш перспективним та відпрацьованим вважається метод підземного захоронення між водостійким шаром та шаром цементної пульки; в гірські породи, які розташовуються.
Про нормування рівня забруднення навколишнього середовища
В Українському законодавстві маються документи, що визначають обов'язки і відповідальність організацій по схоронності, захисту навколишнього середовища. Такі акти, як Закон про охорону навколишньої природного середовища, Закон про захист атмосферного повітря, Правила охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами відіграють визначену роль у заощадженні екологічних цінностей. Однак у цілому ефективність природоохоронних заходів у країні, заходів для запобігання випадків високого чи навіть екстремально високого забруднення навколишнього середовища виявляється дуже низкою.
Природні екосистеми мають широкий спектр фізичних, хімічних і біологічних механізмів нейтралізації шкідливих і забруднюючих речовин. Однак при перевищенні значень критичних надходжень таких речовин, можливе настання деградаційних явищ - ослаблення виживаності, зниження репродуктивних характеристик, зменшення інтенсивності росту, рухової активності. В умовах живої природи, постійної боротьби за ресурси така втрата життєстійкості організмів грозить втратою ослабленої популяції, за якої може розвитися ланцюг втрат інших взаємодіючих популяцій. Критичні параметри надходження речовин у екосистеми прийнято визначати за допомогою поняття екологічних ємностей. Екологічна ємність екосистеми - максимальна місткість кількості забруднюючих речовин, що надходять у екосистему за одиницю часу, що може бути зруйнована, трансформована і виведена з меж екосистеми чи депонована за рахунок різних процесів без істотних порушень динамічної рівноваги в екосистемі. Типовими процесами, що визначають інтенсивність "перемелювання" шкідливих речовин, є процеси переносу, мікробіологічного окислювання забруднюючих речовин. При визначенні екологічної ємності екосистем повинні враховуватися як окремі канцерогенні і мутагенні ефекти впливів окремих забруднювачів, так і їхні підсилювальні ефекти через спільну дію.
Який же діапазон концентрацій шкідливих речовин слід контролювати? Приведемо приклади гранично припустимих концентрацій шкідливих речовин, що будуть служити орієнтирами в аналізі можливостей раціонального моніторингу навколишнього середовища. В основному нормативному документі по радіаційній безпеці - Нормах радіаційної безпеки (НРБ-76/87) дані значення граничнодопустимих концентрацій радіоактивних речовин у воді і повітрі для професійних працівників і обмеженої частини населення
Очевидно, що всі питання захисту навколишнього середовища складають єдиний науковий, організаційно - технічний комплекс, який варто називати екологічною безпекою. Варто підкреслювати, що мова йде про захист екосистем і людини, як частини екосфери від зовнішніх техногенних небезпек, тобто що екосистеми і люди є суб'єктом захисту. Визначенням екологічної безпеки може бути твердження, що
екологічна безпека - необхідна і достатня захищеність екосистем і людини від шкідливих техногенних впливів
Звичайно виділяють захист навколишнього середовища як захищеність екосистем від впливів АЕС при їхній нормальній експлуатації і безпека як система захисних мір у випадках аварій на них. Як видно, при такім визначенні поняття "безпека" коло можливих впливів розширений, уведені рамки для необхідної і достатньої захищеності, що розмежовують області незначущих і значимих, припустимих і неприпустимих впливів. Відзначимо, що в основі нормативних матеріалів по радіаційній безпеці (РБ) лежить ідея про те, що слабкішою ланкою біосфери є людина, якого і потрібно захищати всіма можливими способами. Вважається, що якщо людина буде належним образом захищений від шкідливих впливів, навколишнє середовище також буде захищене, оскільки радіорезистентність елементів екосистем як правило істотне вище людини.
Ясно, що це положення не є абсолютно безперечним, оскільки біоценози екосистем не мають таких можливостей, які є в людей - досить швидко й розумно реагувати на радіаційні небезпеки. Тому для людини в нинішніх умовах основна задача – зробити все можливе для відновлення нормального функціонування екологічних систем і не допускати порушень екологічного балансу.
Висновок:
Атомна енергетика стала окремою галуззю енергетики після другої світової війни. Сьогодні вона відіграє важливу роль в електроенергетиці багатьох країн світу. Атомні електростанції (АЕС) використовують транспортабельне паливо — уран, їх розташовують незалежно від паливно-енергетичного фактора та орієнтують на споживачів у районах з напруженим паливно-енергетичним балансом. У цілому реальний радіаційний вплив АЕС на природне сере довище є набагато (у 10 і більше разів) меншим при пустимого. Якщо врахувати екологічну дію різнома нітних енергоджерел на здоров'я людей, то серед не відновлюваних джерел енергії ризик від нормаль но працюючих АЕС мінімальний як для працівників, діяльність яких пов'язана з різними етапами ядер ного паливного циклу, так і для населення. Глобаль ний радіаційний внесок атомної енергетики на всіх етапах ядерного паливного циклу нині становить близько 0,1 % природного фону і не перевищить 1 % навіть при найінтенсивнішому її розвитку в майбут ньому.
Проте дуже актуальною проблемою для ядерної галузі є проблема утилізації та захоронення ядерних відходів. В наш час вже існують технології зберігання та утилізації твердих та рідких ядерних відходів, але повністю знищити відходи такого виробництва на сучасному етапі розвитку науки і техніки неможливо.
Аварія на Чорнобильській АЕС у 1986 р. свідчить про те, що випадки радіоактивного забруднення атмосфери не можна повністю виключити. Навіть працюючи в штатному режимі, без аварій та інцидентів, будь-яка АЕС завдає істотної (і далеко ще не пізнаний) шкоди біосфері та населенню. Ця шкода пов'язана з неминучими викидами що утворюються в реакторі радіонуклідів: • поширення радіонуклідів з аерозольними викидами ("через трубу"); • поширення радіонуклідів з рідкими відходами (водою); • поширення радіонуклідів з твердими радіоактивними відходами.
ЛІТЕРАТУРА:
Д. Нікітін, Ю. Новиков "Навколишнє середовище і людина", 1986 р.
А. Израэль "Проблеми всебічного аналізу навколишнього середовища і принципи комплексного моніторингу", Ленінград, 1988 р.
В.В. Бадев, Ю.А. Егоров, С.В. Козаків "Охорона навколишнього середовища при експлуатації АЕС", Москва, Енергоатоміздат, 1990 р.
Проблеми сучасної енергетики / За ред. Коваленко І.М. – К., 1994.
Добровольський В. В. Екологічні знання: Навч. посібник. Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2004. – 300с.
Журавлев В.Ф. Токсикологія радіоактивних речовин: Навч. посіб. – М., 1990. – 75 с.
Карташов В.В. Радіаційнийв плив викидів АЕС та ТЕС України на навколишнє середовище та населення: Авто реф. дис. канд. техн. наук: 21.06.01 / Український НДІ екологічних проблем. — Х., 2004. — 21с.
Промислова екологія: Навч. Посібник / С.О. Апостолюк, В.С. Джигирей, А.С. Апостолюк та ін. – К: Знання, 2005. – 474 с.
Томілін Ю.А., Григор’єва Л.І. Радіонукліди у водних екосистемах південного регіону України: міграція, розподіл, накопичення, доза опромінення людини і контрзаходи: Монографія. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім.. П. Могили, 2008. – 260 с.
Томілін Ю.А., Григор’єва Л.І. Формування радіаційного навантаження на людину в умовах півдня України: чинники, прогнозування, контрзаходи: Монографія. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. П. Могили, 2009. – 332 с.
Стерман Л. С. та ін Теплові та атомні електричні станції: Підручник для ВНЗ / Л. С. Стерман, В. М. Ладигін, С. Г. Тішин. - М.: Энергоатомиздат, 1995р.
Дементьєв Б. А. Ядерні енергетичні реактори: Підручник для ВУЗів - М.: Энергоатомиздат, 1984р.
Кутлахмедов Ю. О., Корогодін В. L, Колътовер В. К. Основи радіоекології.— К.: Вища школа, 2003. — 319с.
Кучерявий В. 77. Екологія. — Львів.: Світ, 2000р.
Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. — К.: Знання, 2000.
‘
16.03.2013 15:03-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора