Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Аналіз стану ПДВ на Україні
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2025
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Курсова робота
на тему:
“Аналіз стану ПДВ на Україні” ПЛАН ВСТУП. З
РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПДВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ:
Економічна природа та значення ПДВ 6
Місце ПДВ в системі непрямих податків 16
Недоліки та переваги ПДВ 19
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СТАНУ ПДВ НА УКРАЇНІ:
Методика розрахунку ПДВ 22
Строки сплати податку та пред'явлення розрахунків 31
Пільги щодо ПДВ 33
РОЗДІЛ З
ПРОБЛЕМИ ТА ЕКОНОМІЧНІ ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СТЯГНЕННЯ ПДВ:
Недоліки та напрямки реформування ПДВ в сучасних умовах господарювання , 37
ПДВ в світлі нового податкового Кодексу 41
ВИСНОВОК. 46
Список використаної літератури
Додатки
ВСТУП
Податок на додану вартість є нащадком первісного податку з обігу.
Податок з обігу (універсальний акциз) — один із наймолодших у фінансовій історії. Податок на суму товарного обігу (\¥агепит5аІ28Іеиег) був уперше впроваджений німецьким рейхстагом у 1916 році за проектом Мюллер-Фульда після тривалої парламентської боротьби та в результаті компромісу в переговорах політичних партій з урядом. Ще не було відоме його майбутнє, проте в момент своєї появи на фіскальній арені податок з обігу став нерядовим явищем і викликав багато пересудів. Уже тоді побачили в ньому прототип дохідно-прибуткового оподаткування, але поставленого в залежність не від величини доходу платника, а від обсягу його споживання. Оскільки податок з обігу здатний уловлювати кон'юнктурний приріст вартості, точніше — цінності оподатковуваних товарів і послуг, це зближує його з оподатковуванням прибутків і спадщини.
У своєму первозданному вигляді податок з обігу був задуманий як податок на будь-який обіг товарів (продаж, поставка) за цінністю обороту незалежно від того, оплачується товар безпосередньо готівкою, реалізується в кредит чи збувається за будь-який еквівалент.
Податок на додану вартість відноситься до податків на споживання оскільки ним підлягає оподаткуванню споживання товарів, робіт і послуг.
Податок на додану вартість є одним з найодіозніших податків в податковій системі України. Його попередниками за часів СРСР та у 1991р. були інші непрямі податки - податок з обороту та податок з продажів. Податок на додану вартість був започаткований Законом УРСР "Про систему оподаткування" ще в 1991р. Наступні роки існування податку на додану вартість в самостійній Україні позначені змінами та доповненнями.
Історично в системі непрямого оподаткування універсальним акцизам передували специфічні акцизи. Перехід до універсальних пов'язаний з тим, що коло товарів, які оподатковувались акцизами, постійно розширювалось, і тому економічно вигідніше було переходити до загального непрямого оподаткування, ніж установлювати ставки й обраховувати податок по окремих товарах. ГТДВ за своєю природою є універсальним акцизом, тобто застосовується до всього переліку товарів, робіт та послуг. Іншими різновидами універсальних акцизів є податок з продажів (купівель) та податок з обороту.
ГТДВ по відношенню до своїх попередників (податку з продажів та податку з обороту) має ряд істотних відмінностей. Його суть полягає в тому, що він не поширюється на перенесену вартість, яка вже була раніш оподаткована. Хоча податок стягується багаторазово, він охоплює щораз тільки створену вартість. Можна сказати, що ПДВ увібрав в себе переваги своїх попередників і, що головне, усунув кумулятивний характер.
Упровадження ПДВ обумовлено цілим рядом його позитивних характеристик. Насамперед це можливість охопити більш широку базу оподаткування порівняно з нижчими формами універсальних акцизів. Також ПДВ пристосований і до експортно-імпортних операцій. Немало важно й те, що ПДВ практично не залишає шансів ухилитись від сплати. Надходження з ПДВ доволі рівномірно розподіляються по території країни, що спрощує проблему взаємовідносин між центральним та місцевими бюджетами.
Мета цієї роботи полягає в тому, щоб більш глибше вивчити ПДВ, його методологію нарахування, справляння, виплати тощо, а також розглянути його історичне становлення, розвиток, переваги і недоліки.
Актуальність даної теми в тому, що ПДВ на сучасному етапі розвитку податкової системи нашої країни відіграє дуже велику роль, адже він є одним із головних джерел наповнення Держбюджету України. І саме велику увагу треба приділити його впливу на економічну і соціальну сферу нашої держави.
Ще однією глобальною проблемою стосовно ПДВ є його ставка. В сучасних умовах низької заробітної платні переважної частини населення, постійної затримки її виплати, тяжкої економічної ситуації ставка ПДВ все-таки завищена. Я вважаю, що на період подолання економічної кризи доцільно було б знизити ставку до 10-15% з метою розширення сукупного суспільного попиту. А також можна було б ввести декілька податкових ставок для різних груп товарів.
При зменшеній ставці податку у суб'єктів господарювання можуть з'явитися додаткові стимули для збільшення обсягів виробництва продукції та с надання послуг, в результаті чого буде мати місце розширення бази оподаткування та, у кінцевому рахунку, зростання загальної суми доходів бюджету. Нарешті, зменшення податкового тиску може сприяти збільшенню доходів населення та зростанню сукупного попиту.
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПДВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
1.1 Економічна природа та значення ПДВ
На сьогоднішній день в Україні існує своя податкова система, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни, рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню та внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови та безліч інших чинників. В зв'язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятись.
Сучасний етап податкової системи України можна охарактеризувати як закладання підвалин. Зроблено за короткий час досить багато. Здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система шляхом впровадження податків, характерних для країн з розвинутою ринковою економікою. Розроблено і відображено (хоча й далеко не досконало) законодавство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення, створена сучасна податкова адміністрація із сучасною організаційною структурою.
Існує ряд основних податків, які дістали загально світове визнання, хоча механізм їх справляння може суттєво відрізнятись в конкретній країні. До них належать прямі і не прямі податки, та інші збори й обов'язкові платежі. З точки зору вирішення фіскальних завдань непрямі податки завжди ефективніші за прямі. Одним із основних видів непрямих податків є ПДВ.
Податок на додану вартість - це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ - це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами.
Слід зазначити, що становлення податку на додану вартість в Україні проходило в 2 етапи: до 01.10.1997 року і після.
Коротко підсумовуючи викладене, можна визначити основні риси діючої до 01.10.1997 року системи оподаткування добавленої вартості.
відсутній механізм бюджетної компенсації стійкого дебетового сальдо;
відсутні правила інфляційної нейтральності;
ПДВ є розподільчим податком, зобов'язання бюджетів різних рівнів, щодо компенсацій не визначені;
момент виникнення права на кредитування визначається за принципом обліку собівартості ПДВ, сплаченій у ціні товарних запасів, не зменшує податкових зобов'язань; ПДВ, сплаченій у ціні капітальних товарів, амортизується;
податкове поле зруйновано численними пільгами в 1995 році при базовій ставці 20 % середня ставка податкових вилучень (до загальних обсягів реалізації) становить 11%.
Декретом про ПДВ ми керувались трохи не п'ять років. Хоча недоліків було чимало (про що викладено вище), проте декрет діяв. До нього звикли. Він (декрет) передбачав різний підхід до оподаткування товаровиробника і торгівлі. Усі розуміли: необхідні зміни.
Другий етап становлення податку на додану вартість розпочався із змін, які знайшли своє втілення в законопроекті прийнятому Верховною Радою України як закон 03.04.97 р. І введеному в дію з 1 жовтня 1997 року, до окремих статей якого згодом було внесено значну кількість поправок і змін.
Згідно цього Закону механізм оподаткування податком на додану вартість у корені змінився, а саме:
Чистий податок, що підлягає сплаті до бюджету, враховується як різниця між сумою податку, нарахованого при реалізації товарів (робіт, послуг) і сумою податку, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва та обігу відповідно до ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" та податку за придбані та введені в експлуатацію основні виробничі фонди і взяті на облік нематеріальні активи (вартість майнових та інших прав, лщензій та інше). Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України № 14-92 "Про податок на добавлену вартість" від 26.12.92 р. Вказаний механізм оподаткування ПДВ діяв щодо підприємств виробників продукції. З введенням в дію Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 р. Введений механізм поширюється і на підприємства торгівлі та посередницької діяльності.
ПДВ, сплачений у ціні придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (тобто відносяться до податкового кредиту). Платник ПДВ має право на отримання податкового кредиту тільки за
умови, якщо придбання будь-якого товару підтверджується податковими чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом, прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Введено податковий облік, згідно з яким є обов'язковим для платників податку при здійсненні продажу товарів (робіт, послуг) надання податкової накладної.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітнім податковим документом, і одночасно розрахунковим документом, який повинен зберігатись протягом строку, передбаченого законодавством із сплати податків.
При отриманні податкових накладних, платники заносять їх до книги обліку придбання товарів, а при виписці - до книги обліку продажу товарів.
На підставі даних книг обліку продажу та придбання товарів заповнюється податкова декларація по податку на додану вартість.и°датки231
Усі доходи від ПДВ спрямовуються до центрального (державного) бюджету, "податкові заліки" по податку на додану вартість, практично заборонені.
3. Встановлено єдину ставку податку, що становить 20 відсотків до бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг), за винятком операцій звільнених від оподаткування, та операцій до яких застосовуються нульова ставка.
Платником податку є:
особа, яка визначається платником податку на додану вартість по обсягах оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), є платником податку на додану вартість, якщо обсяг здійснюваних ним оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) досяг протягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяців 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Така особа зобов'язана зареєструватися яка платник податку.
особа яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платник податку, у разі, коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно із законодавством;
особа, що здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю в умовах сплати ринкового збору в порядку, установленому законодавством;
особа, яка на митній території України надає послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України;
особа, яка відповідальна за внесення податку до бюджету по об'єктах оподаткування на залізничному транспортні, визначена в порядку, визначеним Кабінетом Міністрів Україні;
особа, яка надає послуги зв'язку і здійснює консолідований облік доходів і витрат, пов'язаних з наданням таких послуг і отриманих (понесених) іншими особами, які знаходяться в підпорядкуванні такої особи.
Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операцій з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) і операцій з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;
увезення (пересилання) товарів на митну територію України і отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, у тому числі операцій з увезення (пересилання) майна по договорам оренди (лізингу), застави та іпотеки;
вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.
Не є об'єктом оподаткування операції з:
- випуску, розміщення і продажу за кошти цінних паперів, емітованих (випущених в обіг) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, Державним казначейством України, органами місцевого самоврядування, включаючи приватизаційні і компенсаційні папери (сертифікати)^ житлові чеки, земельні бони, а також деривативи ; обміну цінних паперів на інші цінні папери, депозитарної, реєстраторської і клірингової діяльності по цінних паперах.
Норми цього підпункту не застосовуються до операцій з продажу бланків дорожніх, банківських особистих чеків, цінних паперів, розрахункових платіжних документів, пластикових (розрахункових карток);
передача майна орендодавця (лізинго-давця),якии є резидентом, у користування орендареві (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оренди (лізингу) і його повернення орендодавцеві (лізингодавцеві) після закінчення дії такого договору;
сплати орендних (лізингових) платежів за умовами договору фінансової оренди (лізингу) або з умовами договору оренди житлового фонду, що є основним місцем проживання орендаря;
передача майна в заставу позикодавцеві (кредитору) згідно з договором позики і його повернення заставодавцю після закінчення дії такого договору;
передача кредитором, який є резидентом, об'єкта іпотечного кредиту у власність або використання позичальником;
грошових виплат основної суми і відсотків згідно з умовами іпотечного кредиту;
надання послуг зі страхування, перебачених Законом України "Про страхування", соціального і пенсійного страхування;
обігу валютних цінностей (у тому числі національної і іноземної валюти) монетарних металів, банкнот і монет Національного банку України, за винятком тих, що реалізуються для нумізматичних цілей; випуску, обігу і погашення державних лотерейних квитків, випущених в обіг з дозволу Міністерства фінансів України, виплаті грошових виграшів, грошових призів і грошових винагород, продажу негашених поштових марок України, конвертів і листівок з негашеними поштовими марками України, крім колекційних марок, листівок і конвертів для філателістичних потреб;
надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення і розміщення і повернення грошових коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування або доручення; надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських доручень особою, яка надала такі кредити, гарантії або доручення;
торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій інкасації боргових вимог і факторингу (факторингових операцій)',
оплати вартості державних платних послуг, які надають фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, і обов'язкові отримання (надання) яких встановлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, отримання ліцензій (дозволу), сертифікатів у вигляді зборів, державного мита та ін.;
виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій, інших грошових або майнових виплат фізичним особам за рахунок бюджетів або соціальних чи страхових фондів у порядку, установленому законом; виплат дивідендів у грошовій формі або у формі цінних паперів (корпоративних прав), надання брокерських, дилерських послуг з укладання договорів (контрактів) на торгівлю цінними паперами і деривативами на фондових і товарних біржах, створену у порядку, передбаченому Законами України "Про цінні папери і фондів біржу" і "Про товарну біржу";
передачі основних фондів як внеску до статутних фондів юридичних осіб для формування їх цілісного майнового комплексу в обмін на їх корпоративні права; продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахування вартості гудвілу) іншому платнику податку.
Під цілісним майновим комплексом слід розуміти активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців.
Під продажем сукупних валових активів слід розуміти продаж підприємствам як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство - покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи;
- оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних
- дослідницько-конструкторських робіт, які здійснюються за рахунок
Державного бюджету України;
- безоплатної передачі об'єктів права державної власності в комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність, які перебувають на балансі одних платників податку і передаються на баланс інших платників податку, якщо такі операції здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади органів місцевого самоврядування прийнятими в межах їх повноважень.
На мою думку, Закон про податок на додану вартість найбільш відповідає ринковим умовам господарювання в Україні. Готуючи його, розробники врахували багаторічний досвід багатьох країн. Гадаю, закон задовольнить потреби держави як у частині регулювання економічних правовідносин у країні, так і в частині фіскальної політики.
Закон про податок на додану вартість побудований таким чином, що сприятиме в першу чергу надходженням до бюджету вагомих доходів.
Крім того, передбачено чимало механізмів щодо його застосування: податкові § накладні, книги обліку, ідентифікаційні номери, тощо. До речі саме ці інструменти, що сприяють дієвості закону, й були найбільшим каменем спотикання. Мета розробників полягала в тому, щоб дати платникам податків ключ до ефективного застосування цих важелів.
Роль ПДВ в податковій системі України важко переоцінити. Широка база оподаткування цього універсального акцизу є цінною для фіскальної функції податків. Але щоб конкретний податок, як і податкова система, в цілому, був ефективним не потрібно забувати і про податковий прес, що тисне на платників податку. Тільки завдяки компромісу між максимальною величною залучених податком до бюджету коштів і інтересам платників податок може оптимально виконувати свою місію в фінансовій системі. До цього прагне і Україна, постійно покращує функціонування ПДВ.
Частку ПДВ у структурі доходів зведеного Бюджету України проаналізуємо в таблиці 1.
Таблиця І
Частка ПДВ у структурі доходів зведеного Бюджету України до ВВП за
Ї990-2001р. (%)
№ п/п
роки
Питома вага доходів бюджету до ВВП (всього)
пдв
1
1990
26,99
7,60
2
1991
25,7
5,48
3
1992
24,4
9,67
4
1993
33,5
11,60
5
1994
43,5
10,79
6
1995
38,0
8,31
7
1996
37,1
7,66
8
1997
30,1
8,83
9
1998
28,2
7,27
10
1999
25,2
6,45
11
2000
28,88
5,46
Протягом 1990—2001 років, відбулися зміни у структурі доходів зведеного бюджету України (табл. 2).
Таблиця 2.
Структура доходів зведеного бюджету України до за!990-2001роки(%)1
ВВП
Роки
Питома
Податок
пдв
Прибут-
Акциз-
Плата
Збір до
Збір до
Інші
вага
на
ковий
ний збір
за
Чорно-
Пен-
доходи
доходів
прибуток
податок з
землю
биль-
сійного
бюджету
підпри-
громадян
ського
фонду
до ВВП
ємств
фонду
(всього)
1990
26,99
7,24
7,60
2,39
0
0
0
0
9,76
1991
25,7
7,45
5,48
3,10
0
0
0,90
0
8,77
1992
24,4
5,54
9,67
2,84
1,19
0,33
2,46
0
2,37
1993
33,5
9,76
11,60
1,94
1.70
0,52
1,69
0
6,29
1994
43,5
11,89
10,79
2,82
1,40
0,34
1,99
7,83
6,44
1995
38,0
8,91
8,31
2,93
0,74
1,16
1.88
7,68
6,39
1996
37,1
6,74
7,66
3,18
0,79
0,99
1,83
8,83
7,08
1997
30,1
6,20
8.83
3,53
1,29
1,08
1,82
0
7,35
1998
28,2
5,55
7,27
3,48
1,26
1,09
1,38
0
8,17
1999
25,2
4,87
6,45
3,40
1,37
0,84
0,22
0
8,05
2000
28,88
4,62
5,46
3,69
1,29
0,80
0,08
0
12,94
2001
25.58
3,92
4,91
4,16
1,26
0,77
0,01
0
10,55
Як видно з даних таблиці 2, упродовж усього періоду найвагомішими джерелами надходжень до бюджету були податок на додану вартість і податок на прибуток підприємств. У доходах бюджету максимальна частка ПДВ досягла 39,6% у 1992 році, а податку на прибуток — 33,3% у 1994 році. В наступні роки їхня питома вага значно скоротилася, особливо податку на прибуток, однак вони і далі посідають провідне місце у доходах бюджету. Натомість зросла заборгованість перед підприємствами з повернення ПДВ від експортних поставок, яка станом на 01.01.2002 року досягла 5,8 млрд. гривень.
Сьогодні в Україні податок на додану вартість є найкращим помічником держави у формуванні дохідної частини бюджету. Цей податок протягом 1996—2002 років є стабільним джерелом доходів бюджету.
Основні надходження податку на додану вартість відбуваються за рахунок сум податку від оподаткування товарів, робіт, послуг, які виробляються та реалізуються на митній території України (Додаток І)2.
1.2. Місце ПДВ в системі непрямих податків
Непрямі податки - це податки у сфері реалізації або на споживання, тобто на товари та послуги. Ці податки перекладаються на споживача продукції.
Непрямі податки є частиною ціни реалізованих товарів. З підвищенням їх зростають ціни.
Основними видами непрямих податків є акцизи, ПДВ, фіскальні монополії, мита. Акцизи і ПДВ є найголовнішими з непрямих податків.
Акцизом називають різновид непрямих податків на товари і послуги підприємств, що включаються безпосередньо у вигляді надбавки в ціну чи тариф. Акцизи включаються в ціну продукції, яка йде на продаж, і послуг, тому їх кінцевими платниками виступають споживачі. Діапазон дії акцизів невеликий. Акцизом обкладаються такі товари, як тютюн, спиртні напої, ювелірні вироби, делікатеси, легкові автомобілі, бензин, хутряні вироби, високоякісні вироби з порцеляни і кришталю, килими. Подібні товари називають підакцизними. Ставки акцизів диференційовані по товарних групах і видам товарів у широкому діапазоні, від 10 % до 90 %, і можуть періодично переглядатися.
Акцизи поділяються на специфічні та універсальні.
Специфічні акцизи включаються в ціни окремих товарів. Здебільшого, це товари, рівень, споживання яких є мало еластичним щодо рівня цін, а також специфічні товари. Найзначнішими специфічними акцизами € акцизи на спиртне, бензин, тютюнові вироби.
Універсальні акцизи містяться в цінах на всі товари. Роль їх у формуванні доходної частини бюджету зростає, на відміну від специфічних акцизів.
Відповідно до чинного законодавства в Україні акцизний збір - не прямий податок на високорентабельні та монопольні товари. Ставки цього податку є більш низькими на товари вітчизняного виробництва і більш високими на імпорті товари. Така диференціація ставок зумовлена політикою держави на підтримку вітчизняних виробників.
ПДВ є різновидом універсальних акцизів. У світовій практиці він перетворився в основний податок непрямої дії і замінив у багатьох країнах менш ефективний податок з обороту. З податком з обороту зв'язане виникнення своєрідного кумулятивного ефекту, який складається з того, що об'єкт оподатковування містить податки, що сплачуються на попередніх етапах руху товару. ПДВ не має цього недоліку, але значно впливає на загальний рівень цін, оскільки він включається до складу ціни всіх товарів і послуг і є тягарем стосовно малозабезпечених шарів населення.
Ідея використання податків на споживання (непрямих податків) та їх співвідношення із податками на доходи була і залишається однією з найсуперечливіших у фіскальній науці. Історично опосередкована форма одержавлення національного продукту з'явилась значно пізніше, ніж пряме оподаткування доходів підприємств і громадян, проте поступово перетворилася в найвідчутніший канал поповнення доходів державного бюджету та фінансування державних видатків. Починаючи з XVIII століття розвиток податкових форм ішов одночасно у двох напрямках: прямого та опосередкованого оподаткування, із установленням відповідних співвідношень між ними.
Дискусії з приводу доцільності непрямого оподаткування особливо загостилися на рубежі XIX - XX століть. Із беззастережним засудженням податків на споживання, як податків на бідних, виступив марксизм та інші течії у соціал-демократії. Природно, що з проголошенням радянської влади в 1917 році було взято курс на скасування непрямих податків. Однак час довів хибність цих думок. Наступні дослідження в галузі фіскальної теорії та практики підтвердили, що податки є одним із найконсервативніших елементів державного механізму, які не завжди підкоряються змінам політичної ідеології державності. Отже, така форма оподаткування є об'єктивною економічною необхідністю, оскільки забезпечити постійно зростаючи державні видатки лише за рахунок прямих податків практично неможливо.
Це твердження обгрунтували у своїх працях представники немарксистських течій в економічній теорії - Дж. Мілль, А. Маршалл, А. Пігу, І. Фішер та інші, а родоначальник сучасного позитивізму і фінансовій науці М. Фрідмен дійшов висновку, що доказ про переваги прибуткового податку над акцизом не є таким у загалі. Відомий англійський економіст Н. Калдор стверджував, що податок на споживання не порушує умов на заощадження, не посилює ризик; до того ж він пом'якшує, хоч і не ліквідує остаточно, де стимулюючий вплив прогресивного оподаткування на трудові зусилля. Розвиваючи цю позицію, деякі теоретики вважають питання про перевагу непрямих податків остаточно вирішеним, і залишається тільки визначити, який тип податків на споживання має замінити оподаткування доходів.
Відомо, що прибуткові податки і непрямі податки по-різному впливають на виробництво і на економічні процеси. ПДВ, акцизи знижують «прогресивність» податкової системи й збільшують податковий тягар на незаможні шари. У той же час такі податки можуть виглядати більш «справедливими» у порівнянні з прибутковими, котрі за певних умов стають гальмом заощаджень і мотивації до праці, тому що зменшують доходи працівників. Продумане введення споживчих податків поліпшує становище платіжного балансу, підвищує гнучкість усієї фінансової системи. Податки на споживання повсюдно застосовуються в якості основних у Західній Європі.
1.3 Недоліки і переваги ПДВ
Податок на додану вартість характеризується рядом суттєвих переваг:
не спотворює поведінку платників як учасників господарсько- комерційного процесу, не змінює економічних рішень під впливом цього податку;
дає можливість регулювати фонд заробітної плати і ціну;
ліквідує "зайві" ланки господарського управління;
дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і на основі цього увійти в основу формування економічних пропорцій;
завдяки своїй регулюючій здатності ПДВ дозволяє використовувати даний важіль як засіб стримання кризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких та неконкурентноздатних виробників;
через посилений вплив на рівень цін може бути використаний в антиінфляційних процесах, оскільки дає можливість автоматично отримувати кон'юнктурний прибуток, породжений інфляцією, і цим самим стримувати невиправдане збільшення цін.
Проте необхідно також враховувати те, що використання податку на додану вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд спірних, або негативних моментів роблять актуальними дискусії щодо необхідності стягнення даного податку.
Розглянемо деякі моменти:
податок на додану вартість - це, по суті, податок на кінцеве споживання, що лягає тягарем на населення і бюджетну сферу. При досить високій ставці і високих темпах інфляції ПДВ перетворюється на один із факторів, що стримують розвиток виробництва;
застосування ставок ПДВ на рівні 20-28% стимулює як інфляційні процеси в цілому, так і негативно впливає на високотехнологічні і наукоємкі виробництва;
є можливість ухилення від його сплати. Тому велике значення мас досконалий і вичерпний бухгалтерський облік на підприємстві;
важливою проблемою введення цього податку (як і будь-якого іншого) є підготовка громадської думки, пояснювальна робота з платниками і професійна підготовка персоналу податкових органів.
Як бачимо, ПДВ, виконуючи фіскальні функції, одночасно здійснює економічний вплив на важливі макроекономічні показники: виступає як дефлятор, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість зниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно ріст податкових поступлень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках, сприяє зниженню рівня відсотку і тим самим стимулює інвестування.
Суспільне необхідні перерозподільчі мікро- і макроекономічні ефекти цього податку виявились найбільш суспільне прийнятними. Ось чому ПДВ привертає увагу країн, які намагаються підвищити темпи економічного росту.
Проте не завжди ПДВ здатний принести успіх. Через свою адміністративну важкість податок на додану вартість малоефективний в тих країнах, які ще не досягли рівня впорядкованої ринкової економіки, високої фіскальної дисципліни, цивілізованої громадської поведінки. Окрім того, високі ставки податку не стимулюють, а навпаки - стримують економічну активність або ховають її у "тінь". Тому, хоча й застосовувана ставка робить податок на додану вартість одним із головних джерел наповнення бюджету, але видимість його бездефіцитності дуже оманлива. В зв'язку з цим оптимальну ставку ПДВ економісти частіше за все пов'язують з рівнем 15-18%.
Розглянемо для порівняння ставки ПДВ в різних країнах світу (Табл.З). Слід зазначити, що оподаткування країн із ринковою економікою враховує конкретні умови розвитку економіки, традиції народу, рівень розвитку внутрішньої і зовнішньої політики. Склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків значно відрізняються. Наприклад, розподіл влади між штатами та федеральним урядом, що склався історично у США, зумовив відсутність ПДВ у більшості штатів. У Швеції високий рівень податків пов'язаний з ефективною системою розподілу коштів на соціальні цілі.
Таблиця З
Ставки податку на додану вартість в країнах із ринковою економікою, % до бази оподаткування
№
Країни
Податок на додану вартість
1
Австрія
20
2
Великобританія
17,5
3
Данія
25
4
Канада
7
5
Китай
-
6
Нідерланди
17,5
7
Німеччина
15
8
Польща
22
9
Росія
10-20
10
Словаччина
23
11
США
-
12
Угорщина
-
13
Фінляндія
-
14
Чехія
-
15
Франція
20,6
16
Швеція
25
17
Японія
5
18
Україна (чинні )
20
19
Україна (проект)
17(15+2)
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ПДВ НА УКРАЇНІ
2.1. Методика розрахунку ПДВ
Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР податок на додану вартість справляється за ставкою 20% до бази оподаткування.
База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів (обов'язкових платежів) за винятком ПДВ, що додається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законодавством України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Основою для визначення оподатковуваного обороту, що не включає суму
19.03.2013 16:03-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора