Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Облік зносу (амортизації) основних засобів
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Курсова робота
на тему
Облік зносу (амортизації) основних засобів
Зміст
Вступ 3
1. Основні засоби - складова частина необоротних активів підприємства 5
1.1. Сутність основних засобів та їх характеристика 5
1.2. Сучасне нормативне регулювання обліку основних засобів 7
1.3.Актуальні проблеми обліку та оцінки основних засобів 8
2. Облік основних засобів 10
2.1. Визнання та оцінка основних засобів 10
2.2.Характеристика бухгалтерських рахунків обліку основних засобів 13
2.3. Необхідність здійснення обліку зносу (амортизації) основних засобів 17
3. Методика та практика проведення процесу амортизації основних засобів 21
3.1. Порядок проведення процесу амортизації та вибір методу для амортизаційної політики підприємства 21
3.2. Відображення процесу амортизації основних засобів у звітності 42
Висновок 44
Список використаних джерел 46
Вступ
Реформи у системі бухгалтерського обліку, що почалися в Україні ще у 1997 р., заснували податковий облік. Він, у свою чергу, суттєво вплинув і на бухгалтерський облік основних засобів. При цьому бухгалтерський облік основних засобів та порядок нарахування амортизації опинився у ролі “потерпілого”. Намагаючись з’єднати облік бухгалтерський та податковий, законодавці принесли у “жертву” економічну сутність більшості операцій з основними засобами. Результати такого об’єднання привели до того, що при продажу об’єктів основних засобів, як правило, був відсутній фінансовий результат, нарахування амортизації робилося на балансову вартість групи, а не на вартість окремого об’єкту тощо. Нововведення поставили бухгалтерський облік основних засобів з ніг на голову. Відображення в обліку операцій з основними засобами викликало значні труднощі у багатьох бухгалтерів.
З 1 липня 2000 р. зі вступанням у силу довгоочікуваного П(С)БО №7 “Основні засоби” підприємства України отримали право самостійно обирати методи нарахування амортизації. Починаючи з цієї дати на підприємстві повинно вестися два обліки основних засобів: податковий та бухгалтерський. При цьому два цих обліки існують зовсім самостійно, та не слід шукати між ними жодних взаємин. Податковий облік основних засобів реґламентується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 2833/97-ВР зі змінами та доповненнями. Що стосується бухгалтерського обліку основних засобів, то методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 “Основні засоби”.
При виборі теми курсової роботи я зупинилася на зносі (амортизації) основних засобів із кількох причин: по-перше, облік основних фондів є одним з основних елементів бухгалтерського обліку як для банків і страхових компаній, так і для виробничих підприємств. По-друге, цей розділ бухгалтерського обліку дуже широкий і охоплює масу інформації і велике коло законодавчих актів, із якими я мала можливість познайомитися.
Метою моєї роботи є вивчення теоретичного матеріалу і діючих у даний час законодавчих актів у сфері обліку основних засобів та їх амортизації, а також бажання бути в курсі останніх змін законодавства, вивчення складу основних фондів, порядок їх оцінки, документального оформлення, перенесення вартості на продукцію (роботи або послуги) та інші аспекти даного виду бухгалтерського обліку.
Таким чином, у даній роботі поряд з визначенням концепцій амортизації розглядається порядок нарахування амортизації основних засобів у податковому обліку, а також питання розрахунку та відображення сум амортизації у регістрах бухгалтерського обліку відповідно до П(С)БО №7 “Основні засоби”. Також значна увага приділяється впливу амортизаційних відрахувань на результати фінансово-господарської діяльності промислових підприємств та проблемам обліку амортизації в Україні та шляхам їх подолання.
При написанні роботи були використані діючі нормативні акти, що реґламентують питання організації і ведення обліку основних фондів організації та їх амортизації, навчальні посібники з бухгалтерського обліку, фінансів, економіки підприємств.
1. Основні засоби - складова частина необоротних активів підприємства
1.1. Сутність основних засобів та їх характеристика
Активи підприємства в бухгалтерському обліку діляться на оборотні і необоротні. До необоротних активів відносять ті, що використовуються протягом тривалого часу з певною метою. До таких активів відносяться основні засоби та інші матеріальні необоротні активи, малоцінні необоротні матеріальні активи і нематеріальні активи.
Основні засоби являють собою сукупність матеріально-речовинних цінностей, що використовуються у якості засобів праці. Вони діють у натурально-речовинній формі, багаторазово використовуються в процесі виробництва і переносять свою вартість на знову виготовлений продукт частинами. Водночас, не всі засоби праці відносяться до основних засобів. В окрему групу виділяються нематеріальні активи і малоцінні необоротні матеріальні активи.
Бухгалтерське визначення основних засобів відрізняється від політекономічного і податкового. Методологічні основи і визначення основних засобів надане в П(С)БО 7 «Основні засоби».
Основні засоби - це матеріальні активи, що підприємство утримує із метою використання в процесі виробництва або постачання продукції, надання послуг, здачі в оренду або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більш 1 року (або операційного циклу, якщо він перевищує 1 рік).
Виходячи з даного визначення, існує тільки один критерій при віднесенні об'єкта до основних засобів - термін служби.
Для розмежування основних засобів і малоцінних необоротних матеріальних активів, термін служби яких більш 1 року в наказі про облікову політику керівництвом підприємства повинен бути обраний критерій. На сьогоднішній день більшість підприємств зазначило грошовий критерій з урахуванням фактора істотності.
Виходячи із зазначених особливостей основних засобів, перед їх обліком стоять певні завдання:
контроль за збереженістю і наявністю основних засобів;
правильне числення амортизації (зносу) основних засобів;
контроль за поточними витратами, пов'язаними з ремонтами і забезпеченням працездатності основних засобів;
контроль за ефективністю використання основних засобів і виявленням непотрібних і недіючих.
Підприємства різних потужностей оснащуються основними засобами відповідно до особливостей технології, організації, об'єму і специфіки продукції, робіт і послуг.
1.2. Сучасне нормативне регулювання обліку основних засобів
Діючі нормативні акти, що реґламентують питання організації і ведення обліку основних фондів організації та їх амортизації
Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-XIV.
Закон про ПДВ від 03.04.97 р. №168/97-ВР, зі змінами і доповненнями.
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 15 липня 1999 року №977-XIV.
Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. №291, зареєстрованим у Мін'юсті України 21.12.99 р. за № 892/4185.
Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Iнструкцiї з бухгалтерського облiку балансової вартостi груп основних фондiв" від 24 липня 1997 р. №159.
Наказ Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку" від 29 грудня 1995 р. №352.
Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. №88, зареєстрованим у Мін'юсті України 05.06.95 р. за №168/704.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 № 92 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну від 30.11.2000 № 304.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.99р. №318.
1.3.Актуальні проблеми обліку та оцінки основних засобів
Серед проблем, висунутих практикою переходу до ринкової економіки, особливу актуальність набувають оцінка основних засобів і їх відображення в бухгалтерському балансі, а також методи амортизації.
Ринкові відносини обумовлюють об'єктивну необхідність підвищення ролі бухгалтерського обліку в управлінні підприємством. Для прийняття оперативних і тактичних рішень по управлінню підприємством в умовах постійно мінливої ринкової кон'юнктури і конкуренції товаровиробників необхідна своєчасна достовірна й аналітична інформація.
У нових умовах у підприємства зростає необхідність активніше використовувати бухгалтерський облік, щоб контролювати й удосконалювати свою роботу.
Облік займає одне з головних місць у системі управління. Він відображає реґіональні процеси виробництва, розподілу і споживання, характеризує фінансовий стан підприємства, є основою для планування його діяльності.
Бухгалтерський облік не тільки відображає господарську діяльність, але і впливає на неї.
Облік є найважливішим засобом систематичного контролю за збереженістю всіх засобів господарства, за правильним їх використанням і виявленням додаткових резервів зниження собівартості продукції.
Особливе місце в системі бухгалтерського обліку займають питання, пов'язані із станом основних фондів. Це пояснюється тим, що вони у своїй сукупності утворюють виробничо-технічну базу і визначають виробничу мету господарства.
Точність показників об'єму, стану і руху основних засобів, а у відомій мірі і точність їх якісної характеристики багато в чому залежить від того, на скільки правильно і достовірно проведена їхня оцінка, маючи на увазі те, що неправильна оцінка основних засобів може не тільки спотворити загальну картину, але і викликати:
неточне числення амортизації, а звідси собівартості і відпускних цін продукції (робіт, послуг), отже, прибутковості, рентабельності і прибутку;
перекручування сум належного податку як із майна, так і з прибутку;
неправильне відображення у бухгалтерському балансі співвідношення основних і оборотних коштів;
невірне числення ряду техніко-економічних показників, що характеризують використання основних засобів: знос, коефіцієнти вибуття і надходження, широко застосовувані показники ефективності: фондовіддача, фондоємність і фондоозброєність, невірно буде обчислюватися й ефективність вкладень у необоротні активи.
2. Облік основних засобів
2.1. Визнання та оцінка основних засобів
У Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.99 р. не дано визначення основних засобів - є лише визначення активів, до яких належать ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, спричинить у майбутньому економічні вигоди.
Непряме визначення основних засобів знаходимо в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". У пункті 16 рекомендовано в статті балансу "Основні засоби" вказувати вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями (стандартами). Таким відповідним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку є Положення (стандарт) 7 "Основні засоби", який повинен був визначити методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби і який досі не затверджено.
На це ж Положення (стандарт) посилається Інструкція "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", затверджена наказом Мінфіну №291 від 30.11.99 р. Згідно з нею до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких перевищує один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Треба звернути увагу: у визначенні нічого не говориться про мінімальну вартість предметів, що не включаються при придбанні (спорудженні, виготовленні) до складу основних засобів. Таку мінімальну вартість Мінфін визначив у Наказі №258 від 17.12.98 р. "Про зміни граничної вартості предметів" у розмірі до 500 гривень.
Що стосується податкового обліку, то він оперує поняттям "основні фонди" і дає таке визначення: "Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом" (підпункт 8.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"). Далі в законі сказано, що основні фонди поділяються за такими групами:
група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування);
група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.
Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та загалом по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.
Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2 і 3, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів групи 2 або групи 3, з метою оподаткування не ведеться.
Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:
суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
суми ввізного мита;
суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;
інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.
Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.
Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат.
Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.
Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості. Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.
Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну. Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.
Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
2.2.Характеристика бухгалтерських рахунків обліку основних засобів
Рахунок 10 “Основні засоби” призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів.
За дебетом рахунку 10 “Основні засоби” відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов`язана з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта, сума дооцінки вартості об`єкта основних засобів; за кредитом – вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.
Рахунок 10 “Основні засоби” має такі субрахунки:
101 "Земельні ділянки";
102 "Капітальні витрати на поліпшення земель";
103 "Будинки та споруди";
104 "Машини та обладнання";
105 "Транспортні засоби";
106 "Інструменти, прилади та інвентар";
107 "Робоча і продуктивна худоба";
108 "Багаторічні насадження";
109 "Інші основні засоби".
На субрахунку 101 “Земельні ділянки” ведеться облік земельних ділянок.
На субрахунку 102 “Капітальні витрати на поліпшення земель” ведеться облік капітальних вкладень у поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи).
На субрахунку 103 “Будинки та споруди” ведеться облік наявності та руху будинків, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, а також житлових будівель.
На субрахунках 104 “Машини та обладнання”, 105 “Транспортні засоби”, 106 “Інструменти, прилади та інвентар”, 107 “Робоча і продуктивна худоба”, 108 “Багаторічні насадження” здійснюється облік відповідно машин та обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів та інвентарю, робочої і продуктивної худоби, багаторічних насаджень.
На субрахунку 109 “Інші основні засоби” ведеться облік основних засобів, які не включені до інших субрахунків рахунку 10 “Основні засоби”.
Рахунок 10 “Основні засоби” кореспондує
за дебетом з кредитом рахунків:
15 “Капітальні інвестиції”
16 “Довгострокова дебіторська
заборгованість”
37 “Розрахунки з різними
дебіторами”
41 “Пайовий капітал”
42 “Додатковий капітал”
46 “Неоплачений капітал”
48 “Цільове фінансування і цільові
надходження”
53 “Довгострокові зобов’язання з
оренди”
71 “Інший операційний дохід”
73 “Інші фінансові доходи”
74 “Інші доходи”
за кредитом з дебетом рахунків:
13 “Знос необоротних активів”
16 “Довгострокова дебіторська
заборгованість”
37 “Розрахунки з різними
дебіторами”
42 “Додатковий капітал”
84 “Інші операційні витрати”
85 "Інші затрати"
94 “Інші витрати операційної
діяльності”
97 “Інші витрати”
99 “Надзвичайні витрати”
У бухгалтерському обліку відповідно до Плану рахунків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року №291, амортизація основних засобів відображається на рахунку 131 “Знос необоротних матеріальних активів” субрахунок 131 “Знос основних засобів”.
На даному рахунку відображається інформація про нараховану амортизації у пооб’єктному розрізі.
Рахунок 13 (субрахунок 131) відноситься до пасивних рахунків. Нарахування зносу робиться по кредиту рахунку у кореспонденції з рахунками обліку витрат на господарську діяльність.
По дебету субрахунку 131 відображається знос по основним засобам, що вибули, у кореспонденції з відповідними рахунками.
Таблиця 2.1 Відображення амортизації у бухгалтерському обліку.
№
Зміст господарської операції
Бухгалтерський облік з застосуванням класу 9
Бухгалтерський облік з застосуванням класів 8, 9
Дт
Кт
Дт
Кт
1
2
3
4
5
6
1
Нарахована амортизація основних засобів, що експлуатуються у капітальному будівництві, яке робиться господарським способом.
151
131
831
151
131
831
2
Нарахована амортизація обладнання, що безпосередньо використовується у процесі виробництва продукції (технологічне обладнання)
23
131
831
23
131
831
3
Нараховується амортизація вартості основних засобів, що використовуються у роботах, що пов’язані з освоєнням нових виробництв, а також підготовкою робіт сезонного характеру
39
131
831
39
131
831
4
Збільшується сума зносу об’єкту основних засобів у зв’язку з його до оцінкою (збільшення первісної вартості об’єкту основних засобів у частині його зносу).
423
131
831
423
131
831
5
Нарахована амортизація основних засобів загально виробничого характеру
91
131
831
91
131
831
6
Нарахована амортизація основних засобів загальногосподарського характеру
92
131
831
92
131
831
7
Нарахована амортизація основних засобів, що використовуються при реалізації продукції
93
131
831
93
131
831
8
Нарахована амортизація основних засобів, що використовуються у дослідженнях та розробках
941
131
831
941
131
831
1
2
3
4
5
6
9
Нараховується амортизація вартості основних засобів, що експлуатуються у сфері обслуговування виробництва та житлово-комунальній сфері.
949
131
831
949
131
831
10
Нараховується амортизація вартості основних засобів, що використовуються для усунення результатів надзвичайних результатів.
99
131
831
99
131
831
11
Списується сума зносу об’єктів основних засобів у зв’язку з його вибуттям. Зменшується сума зносу об’єкту основних засобів у зв’язку з його уцінкою при умові, що раніше наданий об’єкт не до оцінувався
131
10
131
831
831
10
12
Зменшення суми зносу раніше до оцінених об’єктів основних засобів.
131
423
131
831
831
423
2.3. Необхідність здійснення обліку зносу (амортизації) основних засобів
Вартість виробничих потужностей адекватна функціональній (виробничій) корисності предметів протягом усього строку їх експлуатації (тобто періоду, протягом якого майно, що відноситься до основних засобів, здатне виконувати функції, що приносять прибуток їх власнику).
Відповідно з принципами бухгалтерського обліку вартість виробничих потужностей повинна рівномірно розподілятися протягом передбаченого строку їх експлуатації шляхом розподілу (списання) на звітні періоди, протягом яких ці потужності будуть мати виробничу корисність (знос). Його мета – розподілити вартість матеріальних активів довгострокового використання на витрати протягом передбаченого строку експлуатації на основі застосування систематичних та раціональних записів, тобто це процес розподілу, а не оцінки. У наданому визначенні є кілька значних моментів:
По-перше, усі матеріальні активи довгострокового використання, крім землі, мають обмежений строк експлуатації. Внаслідок обмеженості строку служби вартість цих активів повинна розподілятися на витрати протягом усіх років їх експлуатації. Двома головними причинами обмеженості строку служби активів є фізичний та моральний знос (застаріння).
Під фізичним зносом розуміють поступову втрату основними засобами своєї первісної споживної вартості, що відбувається не лише у процесі їх функціонування, але й при їх бездійності (зруйнування від зовнішніх впливів, атмосферного впливу, корозії). Фізичний знос основних засобів залежить від якості основних засобів, їх технічної удосконаленості (конструкції, виду та якості матеріалів, якості побудови будинків та монтажу верстатів); особливостей технологічного процесу (величина швидкості та сили різання, подачі тощо); по часу їх дії (кількість днів праці на рік, змін у добу, годин праці у зміну); ступеню захисту основних засобів від зовнішніх умов (спеки, холоду, вологості, атмосферних опадів); якості догляду за основними засобами та їх обслуговування, від кваліфікації робітників та їх відношення до основних засобів.
Фізичний знос відбувається нерівномірно навіть по однаковим елементам основних засобів. Розрізняють повний та частковий знос основних засобів. При повному зносі діючі фонди ліквідуються та замінюються новими (капітальне будівництво та поточна заміна зношених основних засобів). Частковий знос виправляється за допомогою ремонту. Але все ж таки і кожна будівля, і кожна машина повинна прийти до непотребу. Необхідність амортизації не може бути виключена регулярним ремонтом.
Моральний знос – це зменшення вартості машин та обладнання під впливом скорочення суспільно необхідних витрат на їх відбудову (моральний знос першої форми); зменшення їх вартості у результаті введення нових, більш прогресивних економічно ефективних машин та обладнання (моральний знос другої форми). Під впливом цих форм морального зносу основні засоби стають відсталими по своїй технічній характеристиці та економічної ефективності.
У сучасних умовах все більше значення приймає облік морального зносу. Поява нових, більш сучасних видів обладнання з підвищеною виробністю, покращеними умовами обслуговування та експлуатації часто робить економічно доцільно заміну старих основних засобів ще до їх фізичного зносу. Несвоєчасна заміна морально застарілих основних засобів призводить до того, що на них виробляється більш дорога та гіршої якості продукція у порівнянні з виготовляємою на більш удосконалених машинах та обладнанні. А це зовсім недопустимо в умовах ринкової конкуренції.
Бухгалтера звичайно не роблять різниці між фізичним та моральним зносом, так як їх цікавить строк експлуатації основних засобів, не дивлячись на можливий строк їх служби.
По-друге, термін “амортизація”, що використовується в обліку, розуміється ні як фізичний знос або зниження ринкової вартості об’єкту протягом даного часу, а як списання вартості виробничих активів протягом часу їх корисного функціонування. Термін застосовується для відображення поступового списання вартості основних засобів на витрати.
По-третє, амортизація не є процесом оцінки вартості. Бухгалтерські записи ведуть відповідно з принципами визначення собівартості; таким чином, вони не можуть служити індикатором зміни рівня цін. Навіть якщо у результаті вигідної угоди та специфічних особливостей кон’юнктури ринкова ціна будови або іншого активу може піднятися, не дивлячись на це амортизація повинна продовжувати нараховуватися, бо є слідством розподілу раніше понесених витрат, а не оцінки.
В основі діючої зараз в Україні системи амортизації лежить ідея поступової заміни самого амортизуємого об’єкту, його відтворення, тобто відтворення зношених фондів, а не створення вільних грошових коштів для розвитку його виробничої бази. Прийнятий у П(С)БО №7 термін амортизації суперечить прийнятій у світовій практиці концепції амортизації, згідно з якою амортизація вважається не оцінкою або способом відновлення основних засобів (тобто мета відрахувань не зводиться строго до відновлення активу), а лише методом розподілу витрат на придбання активу (або будь-якої іншої прийнятої за базову вартість) по рокам строку його служби. Сучасна українська концепція амортизації була у свій час охарактеризована як “натуралістична”, що направлена на відновлення основних засобів у натуральній формі.
У класичному розумінні амортизація представляє собою відновлення грошових коштів підприємства, які воно витратило, придбаючи або створюючи довгострокові активи. Такі активи переносять свою вартість на готовий продукт частинами залежно від періоду фізичного та морального зносу.
Активи, що амортизуються, в принципі призначені для використання більш ніж в одному виробничому періоді. Вони мають обмежений час корисного функціонування, протягом якого підприємство використовує їх у виробництві або для поставки товарів (послуг), здавання в оренду або для адміністративних цілей.
Оскільки витрати на основні засоби представляють собою відкладені витрати у діяльності підприємства, що реалізуються по мірі продажу продукції (послуг), амортизація виступає як розподілена на кілька фіскальних періодів ціна (або будь-яка оцінка, що прийнята за базову) основних засобів. Амортизаційні відрахування є формою використання подібних активів та включення їх використаних частин, що перейшли із складу активу у склад собівартості, у частину, що відіймається з валового прибутку підприємства.
З моменту введення у США податку на прибуток у 1909 р. податкові правила передбачають розумну (обґрунтовану) знижку для вартості, що амортизується, що виключається з доходу до розрахунку податку. Амортизація у даному випадку розуміється не як відрахування для фінансування відновлення активу або його оцінки (подібне трактування можна знайти вже у монографіях 40-50-х років). Амортизацією вважається розміщення витрат або іншої базової оцінки дотикового активу (групи активів) систематичним та раціональним способом. Це процес розміщення, а не оцінки. Надане пояснення спирається на звіт про фінансові результати, у якому проти доходів облікового періоду виставляються минулі витрати (собівартість), у тому числі одна з їх частин – амортизаційні відрахування.
Друга концепція амортизації як способу зменшення вартості активу (між двома моментами часу) з метою заміни його у майбутньому виходить з балансу підприємства, де такий актив з кожним роком відображається по все меншій вартості. Ця оцінка носить назву “книжкової”, або бухгалтерської (book value).
Різниця між двома наданими підходами можна краще зрозуміти з точки зору амортизаційної політики самого підприємства. В одному випадку власник підприємства хоче адекватно відобразити витрати періоду з метою правильного (обґрунтованого) розрахування оподатковуємого прибутку, тобто частини валового доходу, що звільнюється від собівартості (концепція “розміщення витрат”); у другому отримати амортизаційний фонд (резерв) з єдиною метою – відновити розглядаємий актив у майбутньому (концепція “втрати вартості”). Реально тут можна простежити три виробничих ефекти одноразово: накопичення витрат, оцінка та відновлення. Але ж особлива увага повинна приділятися першому з них, щоб полегшити для підприємства використання звільнених від оподаткування грошових коштів. Важливе не те, буде чи ні відновлений актив у майбутньому, а те, чи дозволено підприємству окупити зроблені у свій час інвестиції у капітальні активи. Тому, наприклад, Міжнародний стандарт №4 “Облік амортизаційних відрахувань” зобов’язує списувати амортизацію (тобто нарахування суми зносу активів протягом передбаченого строку корисного використання) за кожний обліковий період прямо чи опосередковано у зменшення доходу на систематичній основі.
Амортизаційні відрахування – частина виробничого капіталу, що переходить у форму товарного, або частина вартості основних засобів, що поступає з виробництва в обіг. Для будь-якого підприємства амортизаційні відрахування представляють собою спосіб поступового повернення іммобілізованих коштів (які у свій час підприємство витратило на придбання та створення амортизуємого активу) у зворотні.
Неможливо достовірно визначити, на які цілі підприємство направляє суми амортизаційних відрахувань, що попали у зворотні кошти. Вони починають власний рух, не пов’язаний з основними засобами, на які вони нараховуються. Вони можуть бути вкладені у ті ж самі або інші необоротні активи, а також у інші (не грошові) види зворотних засобів. Податкові органи повинні цікавитися виключно розміром амортизаційних відрахувань, а не їх подальшим використанням.
3. Методика та практика проведення процесу амортизації основних засобів
3.1. Порядок проведення процесу амортизації та вибір методу для амортизаційної політики підприємства
Найбільша цінність ПБО 7 – надання підприємствам права самостійно провадити амортизаційну політику, що дасть змогу визначати термін експлуатації основних засобів і обирати метод нарахування амортизації згідно з власними економічними інтересами
Як було зазначено раніше, поява П(С)БО №7 “Основні засоби” остаточно провела межу між податковим та бухгалтерським обліком основних засобів. У цьому розділі зупинимося на обліку амортизації основних засобів у бухгалтерському обліку відповідно до умов П(С)БО №7, а також основні принципи, що передбачені ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Відповідно до П(С)БО №7, знос необоротних активів – сума амортизації об’єкту необоротних активів з початку їх корисного використання.
Амортизація – це систематичний розподіл амортизуємої вартості незворотних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Визначення амортизуємої вартості запишемо у вигляді формули:
АВ = ПВ – ЛВ, (3.1)
де АВ – амортизуєма вартість;
ПВ – первинна або переоцінена вартість;
ЛВ – ліквідаційна вартість;
Первинна вартість визнається П(С)БО №7 як історична або фактична собівартість об’єкту основних засобів, а переоцінена вартість – як його вартість після переоцінки.
Ліквідаційна вартість – це та сума грошових коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від вибуття (реалізації, ліквідації) основних засобів при закінчені строку їх корисного використання мінус витрати, що пов’язані з вибуттям.
Ліквідаційна вартість визначається у момент отримання об’єкту основних засобів. Якщо визначити її неможливо або важко, або якщо вона незначна, тоді її прирівнюють до нуля. Відповідно до формули у цьому випадку первинна (переоцінена) вартість об’єкту буде рівна його амортизуємої вартості.
Отже об’єктом амортизації є основні засоби, крім землі.
Нарахування амортизації робиться протягом строку їх корисного використання (експлуатації) об’єкта, що встановлюється наданим підприємством при визнанні наданого об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), та зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови та консервування.
При визначені строку корисного використання (експлуатації) треба враховувати:
очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
очікуваний фізичний та моральний знос;
правові або інші обмеження відносно строку використання об’єкта та інші фактори.
Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів можна передивитися у випадку зміни очікуваних економічних вигод від його використання.
Відповідно до П(С)БО №7 амортизація основних засобів нараховується з використанням наступних методів:
прямолінійного (прямолінійного списання);
зменшення залишкової вартості;
прискореного зменшення залишкової вартості;
кумулятивного (суми кількості років);
виробничого (метод суми одиниць продукції).
Наведені методи нарахування амортизації можна умовно поділити на два види:
методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів (прямолінійний, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний);
метод амортизації, який базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єкта основних засобів (виробничий).
Розглянемо особливості нарахування амортизації основних засобів різними методами на умовному прикладі (і при умові незмінності первісно визначених облікових оцінок).
Підприємство “АБВ” придбало виробниче обладнання:
первісна вартість – 20 000 грн.;
ліквідаційна вартість – 2000 грн.;
очікуваний строк корисного використання обладнання – 5 років.
Очікуваний обсяг виробництва продукції, що буде виготовлена з використанням придбаного обладнання – 14 400 одиниць.
Прямолінійний метод амортизації основних засобів.
При використанні прямолінійного методу вартість об’єкту основних засобів списується однаковими частинами протягом усього періоду його експлуатації.
Річна сума амортизації визначається діленням амортизуємої вартості на очікуємий строк використання об’єкту основних засобів:
А = АВ / Т, (3.2)
де А – сума амортизаційних відрахувань, грн.;
АВ – амортизуєма вартість
19.03.2013 16:03-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора