Вибуття основних виробничих фондів та його вплив на господарську діяльність підприємств

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства

Інформація про роботу

Рік:
2007
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Інші

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра економіки підприємства  з дисципліни “Економіка підприємства” на тему: „Вибуття основних виробничих фондів та його вплив на господарську діяльність підприємств” (тема №4) Зміст Вступ………………………………………………………….…..…3 Розділ1. Теоретичні основи ефективності використання виробничих фондів підприємства……………………………….…4 1.1. Основні виробничі фонди підприємства……………….………..5 1.2. Оцінювання основних виробничих фондів……………….……..6 1.3. Вибуття і оновлення основних виробничих фондів…………….9 Розділ 2. Вплив вибуття основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства……………………………13 2.1. Аналіз вихідних даних…………………………………….……..13 2.2. Показники ефективності використання основних виробничих фондів…………………………………………….…..…15 2.3. Показники руху та оновлення ОВФ……………………………19 2.4. Механізм впливу вибуття ОВФ на господарську діяльність підприємства…………………………………….……..…21 Розділ3. Оптимізація вибуття ОВФ………………….…….….24 3.1. Якщо вибуття ОВФ більше або менше за амортизаційні відрахування………………………………………………..…………24 3.2. Якщо вибуття ОВФ менше за оновлення ОВФ…….…….…....26 Висновки……………………………………………….…….…...28 Список використаної літератури………………….…….….…29 Вступ Вибуття основних виробничих фондів – це припинення функціонування і виключення основних виробничих фондів із діючого складу на підприємстві. Коефіцієнт, який характеризує вибуття ОВФ називається коефіцієнтом вибуття. Він показує, яка доля цих фондів, що була на балансі підприємства на початок періоду, вибула за певний період (рік) із-за зносу або інших причин. У наших публікаціях мало уваги приділено використанню цього чинника. Враховуючи те що ОВФ складають основну чатину матеріальної бази, і значну питому вагу витрат по експлуатації ОВФ, актуальною проблемою є вивчення впливу коефіцієнта вибуття на ефективність виробництва. У сучасних умовах дедалі більшого значення набуває врахування морального зносу. Поява нових, досконаліших видів машин та устаткування з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування та експлуатації обумовлює неефективність подальшого використання старих засобів праці, оскільки на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція (нижча продуктивність праці, більші амортизаційні відрахування). Тому застарілі засоби праці доцільно заміняти новими ще до закінчення їхнього фізичного строку служби. Коефіцієнт вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах коливаються в межах 2-3% загального їх обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50-55% загальної вартості. В даній курсовій роботі об’єктом дослідження є процес вибуття ОВФ. Його вплив на господарську діяльність підприємств і на ефективності виробництва. Предметом є теоретичне обґрунтування коефіцієнту вибуття, його позитивні та негативні сторони. В даній роботі ставляться такі завдання: пояснити теоретичні основи вибуття ОВФ ; прахувати коефіцієнти вибуття і оновлення основних виробничих, коефіцієнт інтенсивності оновлення. проаналізувати вплив вибуття ОВФ на господарську діяльність підприємства; зробити відповіді висновки. Розділ1. Теоретичні основи ефективності використання виробничих фондів підприємства 1.2. Основні виробничі фонди підприємства. Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці або ж це засоби виробництва. Виражені у грошовій (вартісній) формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання (кругооборот), в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання (кругообігу), тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні й оборотні. Основні фонди (засоби) на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент. До основних фондів не відноситься спеціальний одяг, спеціальне взуття незалежно від їх вартості, молодняк тварин і тварини на відгодівлі, багаторічні насадження, що вирощуються. Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес. Засоби праці, які знаходяться у стадії встановлення, монтажу представляють собою недіючі основні фонди, адже вони не виконують своєї ролі засобів праці та не служать засобом впливу на предмет праці, а навпаки, самі є предметом праці. Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо. Первісне формування основних засобів на підприємстві залежить від форми його власності. Державні підприємства і організації одержують основні засоби від держави і обліковують як частину статутного капіталу. Підприємства, що приватизуються, основні засоби викуповують у держави або створюють шляхом акціонування. Заново створювані товариства з повною і обмеженою відповідальністю формують основні засоби за рахунок пайових внесків замовників. Окремі пайовики можуть вносити як пай будівлі, машини, обладнання або право користуватися ними, інші вносять гроші, за рахунок яких купуються основні засоби. Заново створювані акціонерні товариства купують основні засоби, головним чином, за рахунок виручки від реалізації акцій. 1.2. Оцінювання основних виробничих фондів Планування відтворення основних фондів, амортизації, використання резервів підвищення фондовіддачі зумовлюють необхідність організації обліку й оцінювання основних фондів. Облік основних фондів здійснюється у натуральних та вартісних показниках. Кожний об'єкт основних фондів обчислюється у натуральних одиницях (штуках), які характеризують певні його параметри (продуктивність, вагу, габарити тощо). Натуральні показники основних фондів використовуються для розрахунку виробничих потужностей, складання балансів устаткування, визначення технічного стану основних фондів. Вартісні показники основних фондів дають змогу визначити загальний їх обсяг, динаміку, знос, нарахувати амортизацію, розраховувати собівартість продукції, рентабельність підприємства. Залежно від часу оцінювання, характеру і стану основних фондів розрізняють: •балансову вартість основних фондів на рівні їх первісної (реальної) вартості; •балансову вартість основних фондів на рівні їх первісної вартості. Первісна вартість основних фондів — це фактична собівартість основних фондів, сплачена (передана) на дату їх придбання (створення). Первісна вартість основних фондів, придбана в обмін, дорівнює їх справедливій вартості. Справедлива (реальна) вартість об'єкта основних фондів дорівнює сумі, за якою цей об'єкт може бути обмінений у разі здійснення угоди між компетентними, обізнаними, заінтересованими та незалежними сторонами. Справедлива вартість основних фондів визначається також при їх переоцінці. Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість за умови тривалого збереження способу господарського використання відповідних об'єктів, тобто використання для ведення одного й того самого або аналогічного виду діяльності. Ринкова вартість визначається професійними оцінювачами. У разі неможливості отримання інформації про ринкову вартість яких-небудь об'єктів через їх специфічний характер вони переоцінюються за відновленою вартістю з урахуванням фактичного зносу. Сума коштів (їх еквівалентів) або інших форм компенсації, яку необхідно було б витратити для придбання (або створення) такого самого засобу праці на дату складення звітності, називається відновленою вартістю. Залишкова вартість основних фондів визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів був занесений на баланс підприємства, та сумою зносу, тобто тієї частини вартості основних фондів, яку вони в процесі виробництва перенесли на вартість готової продукції. Залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації, обумовленого зношенням, називається ліквідаційною вартістю. Ліквідаційна вартість — це сума коштів, яку підприємство має отримати від реалізації (ліквідації) основних фондів після закінчення періоду їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов'язаних із реалізацією (ліквідацією). Показники ліквідаційної вартості є розрахунковими, оскільки вони визначаються на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості дає змогу більш обгрунтовано визначити ту частину вартості об'єкта, яка має бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості). Підприємство здійснює переоцінку об'єктів основних фондів, якщо їх залишкова вартість значно (більше як на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату складення балансу. Під час переоцінки об'єкта основних фондів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних фондів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних фондів визначаються множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних фондів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки обчислюється діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. де Ф1 – вартість діючих виробничих фондів на 1 січня планового чи звітного року; Ф2 – вартість діючих виробничих фондів на 1 січня наступного року; (Фі – балансова вартість виробничих фондів на 1 число решти місяців даного (планового, звітного) року. Зростання вартості і запровадження прогресивних видів машин, обладнання, пристроїв, транспортних засобів в структурі виробничих фондів характеризують рівень фондоозброєності праці, зростання науково-технічного прогресу, прогресивні зрушення в якісному складі виробничого потенціалу промисловості. 1.3.Вибуття і оновлення основних виробничих фондів Під фізичним (матеріальним спрацюванням) основних виробничих фондів розуміють явище втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживчої вартості, що призводить до поступового зменшення їх реальної вартості – економічного спрацювання. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їх надійність та довговічність, рівень екстенсивного і інтенсивного використання. Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, устаткування) можна поділити умовно на дві частини: одну його частину періодично усувають шляхом проведення ремонтів, а другу таким чином усунути неможливо. З часом воно поступово накопичується і зумовлює такий технічний стан того або іншого засобу праці, коли подальше використання його у виробництві стає неможливим, тобто настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни такого знаряддя праці новим екземпляром аналогічного призначення. У зв'язку з цим відокремлюють усувне (тимчасове) та неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних фондів Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами: 1) за строком її експлуатації (шляхом зіставлення фактичної і нормативної величини з урахуванням ліквідаційної вартості); 2) за даними обстеження технічного стану відносної величини економічного спрацювання, тобто відношення їх вартості, перенесеної на вартість виготовлюваної продукції, до загальної балансової вартості. Техніко-економічне старіння основних фондів – це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується втрачанням засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення та створення нових засобів виробництва, впровадження принципово нової технології, старіння вироблюваної продукції. Старіння властиве перш за все знаряддям праці та транспортним засобам, зв'язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку. Про загальний рівень техніко-економічного старіння може дати певне уявлення також питома вага знарядь праці, що експлуатуються понад 10,15 або 20 років. Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення. Безперервний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці у натурі є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію. Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів, згідно з Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизації відрахувань, установлених законодавством. Проте процес виведення з експлуатації застарілих та спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів. Поряд з цим у системи показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити коефіцієнт інтенсивного оновлення та коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів. Поява нових, досконаліших видів машин та устаткування з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування та експлуатації обумовлює неефективність подальшого використання старих засобів праці, оскільки на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція (нижча продуктивність праці, більші амортизаційні відрахування). Тому застарілі засоби праці доцільно заміняти новими ще до закінчення їхнього фізичного строку служби. Коефіцієнт вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах коливаються в межах 2-3% загального їх обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50-55% загальної вартості. Вибуття основних виробничих фондів – це припинення функціонування і виключення основних виробничих фондів із діючого складу на підприємстві. Коефіцієнт, який характеризує вибуття ОВФ називається коефіцієнтом вибуття. Він показує, яка доля цих фондів, що була на балансі підприємства на початок періоду, вибула за певний період (рік) із-за зносу або інших причин.  де Бвв – сума основних фондів, що вибула; Бвп – балансова вартість основних фондів на початок періоду. Коефіцієнт оновлення показує, скільки на баланс підприємства поступило основних виробничих фондів.  Бвекс – величина основних фондів що надійшли на підприємство; Зв – залишкова вартість. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих та технічно застарілих його одиниць. Саме цим в першу чергу спричинюються нагальне завдання прискорення та підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці. В сучасних умовах слід запровадити реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів: всебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення власного народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин і устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки та закінчених систем машин, розробка і організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялися або імпортувалися з інших країн; зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку перш за все наукомістких виробництв, істотному підвищенню техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства. В умовах недостатнього розвитку машинобудівного комплексу країни для підвищення ефективності процесу відтворення основних фондів вагомого значення набуває модернізація діючого виробничого устаткування, котра означає його удосконалення з метою запобігання техніко-економічного старіння і підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва Розділ 2. Вплив вибуття основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства. 2.1. Аналіз вихідних даних Підприємства є однотипними, тому недоцільно опрацьовувати весь масив даних, можна застосувати статистичну вибірку. Для масиву даних із 100 підприємств при заданих параметрах = 0,18; σ = 0,5; t = 2; об’єм вибірки буде порахований за формулою:  В дослідженні використовувалася безповторна вибірка. За результатами розрахунків об’єм вибірки становить:  Вихідні дані для аналізу за цими підприємствами наведені в таблиці 2.1. підприємство виробнича потужність,тис.грн. річний обсяг виробництва продукції, тис.грн. балансова вартість ОВФ,тис.грн. чисельність персоналу,осіб рух ОВФ,тис.грн. річний знос,% витрати виробництва втрати робочого часу в результаті,% технологічна структура ОВФ використання ОВФ у … зміну,тис.грн. підвищення кваліфікації матеріальне стимулювання     первісна вартість залишкова вартість всього осіб,в т.ч.робітник % в найбільшу зміну вибуло надійшло всього із них нові  всього з них на утримання і експлуатацію ОВФ,% перебування в ремонті організаційних причин інші  першу другу третю щорічне підвищення кваліфікації,% приріст обсягу на 1% додаткові витрати на 1% щорічне підвищення,% приріст обсягу на 1% додаткові витрати на 1%  1 4500 4200 2200 1800 400 320 95 200 250 180 9 3800 20 10 5 2 1,05 2000 1500 1000 5 2 1 7 20 1  2 6000 5500 2700 2000 350 280 90 220 200 200 9 5000 20 9 3 1 1,.06 2200 1500 1000 5 2 2 6 22 2  3 5200 4800 2400 2100 400 330 94 280 250 200 8 4000 21 10 3 1 1,03 2100 1600 1200 4 1 1 7 20 1  4 5000 4800 2200 1700 380 310 92 230 220 200 9 4200 23 9 5 2 1,06 1800 1200 600 4 2 2 6 22 1  5 4500 4000 2100 1500 420 360 95 200 210 200 8 3600 21 9 1 1 1,03 1800 1300 1000 4 2 2 2 19 2  6 6000 5600 2700 2000 450 380 93 200 180 180 10 5000 20 9 5 1 1,03 2500 1300 700 3 2 2 7 18 1  7 5900 5500 2800 2200 390 300 88 220 200 190 8 5100 20 8 2 1 1,05 2500 2000 1000 5 2 2 5 18 2  8 4800 4200 2200 1600 400 320 87 200 200 170 9 3800 21 9 2 2 1,05 1800 1200 700 6 1 1 6 22 1  9 5900 5500 2800 2200 390 300 88 220 200 190 8 5100 20 8 2 1 1,05 2500 2000 1000 5 2 2 5 18 2  10 4300 3900 1900 1600 450 370 88 200 200 200 10 3200 21 10 6 1 1,03 1400 1000 500 5 2 1 5 16 2  11 4000 3700 1800 1000 500 420 92 190 230 230 8 3000 23 8 4 1 1,05 1500 1000 800 4 2 1 3 21 1  12 4500 4100 2000 1500 390 300 89 220 220 220 10 3600 22 11 5 1 1,05 1600 1000 600 7 2 1 4 20 2  13 5500 5000 2500 1800 390 300 94 240 200 180 9 4400 20 8 3 1 1,03 2000 1200 700 3 3 1 5 21 1  14 5500 5000 2500 1800 390 300 94 240 200 180 9 4400 20 8 3 1 1,03 2000 1200 700 3 3 1 5 21 1  15 5300 5000 2600 1900 410 360 93 190 180 180 8 4500 20 8 2 2 1,05 2000 1300 700 2 3 1 7 20 2  16 4200 4000 2000 1600 410 320 87 200 220 200 9 3500 23 9 4 2 1,05 1800 1500 1000 6 2 2 2 18 1  17 4000 3700 1800 1000 500 420 92 190 230 230 8 3000 23 8 4 1 1,05 1500 1000 800 4 2 1 3 21 1  18 5200 4800 2400 2100 400 330 94 280 250 200 8 4000 21 10 3 1 1,03 2100 1600 1200 4 1 1 7 20 1  19 5100 4700 2400 2000 420 350 86 270 270 220 8 4100 22 10 2 1 1,05 2000 1500 1100 7 1 1 4 19 1  20 4500 4200 2200 1800 400 320 95 200 250 180 9 3800 20 10 5 2 1,05 2000 1500 1000 5 2 1 7 20 1  Таблиця 2.1. 2.2. Показники ефективності використання основних виробничих фондів. Для зручності проведення аналізу я покажу пораховані показники тільки по першому підприємству, а показники по всіх 20 підприємствам наведу в наступній таблиці 2.2. Фондовіддача  де О – Обсяги виконаних робіт (продукції); Бв - балансова вартість;  = 4200/2200=1,91 Фондовіддача 1,91 означає, що 1,91 одиниць виготовленої продукції припадає на одиницю основних фондів. Але даний показник має значні недоліки, бо він враховує матеріалоємкість продукції. Таким чином чим вище буде вартість матеріалів та сировини, з яких виготовляється продукція, тим вище буде обсяг виробництва і тим самим вище фондовіддача. Коефіцієнт зносу Коефіцієнт зносу:  характеризує ступінь зношеності основних фондів. Ступінь зношеності основних фондів на 1-му підприємстві складає Кзн = 0,182 або 18,2%. Коефіцієнт придатності Коефіцієнт придатності основних фондів:  показує яку долю складає їх залишкова вартість від первісної вартості. Кпр = 0,818, тобто 0,818 частину складає залишкова вартість від первісної вартості. Для знаходження витрат на 1 грн виготовленої продукції знаходимо одиницю витрат на експлуатацію ОВФ:  де ВВ – витрати виробництва; ВВЕК. – витрати виробництва на утримання і експлуатацію ОВФ, % . Витрати на 1 грн виготовленої продукції будуть дорівнювати: В=760/4200=0,18 Отже, витрачається 0,18грн. для отримання 1 грн виготовленої продукції. Коефіцієнт фондозйому  де Ов – обсяг виготовленої продукції; Оек. ОВФ - одиниця витрат з експлуатації ОВФ. Для того щоб знайти фондозйом нам насамперед потрібно знайти одиницю витрат з експлуатації ОВФ.  де ВВ – витрати виробництва; ВВЕК. – витрати виробництва на утримання і експлуатацію ОВФ, % .  Коефіцієнт фондозйому з виробничих фондів характеризує обсяг виготовленої продукції на одиницю витрат з експлуатації (утримання) ОВФ. Коефіцієнт віддачі спожитих ОВФ  де Ар – річні амортизаційні відрахування. У вихідних даних намає даних про річні амортизаційні відрахування, для того щоб їх знайти використаємо таку формулу:  де Рз – річний знос, %.  тис.грн.  Коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів характеризує ефективність використання основних фондів з врахуванням їх оборотності. Показники ефективності використання ОВФ Таблиця 2.2. Показники Підприємства   1 2 3 4 5 6 7 8 9 10  1. Обсяг виготовленої продукції,тис. грн. 4200 5500 4800 4800 4000 5600 5500 4200 5500 3900  2. Балансова вартість ОВФ, тис. грн. 2200 2700 2400 2200 2100 2700 2800 2200 2800 1900  3. Річний знос, % 9 8 8 9 8 10 8 9 8 10  3. Фондовіддача 1,91 2,04 2,00 2,18 1,90 2,07 1,96 1,91 1,96 2,05  4. Коеф. зносу 0,18 0,26 0,13 0,13 0,29 0,26 0,21 0,27 0,21 0,16  5. Коеф. придатності 0,82 0,74 0,88 0,77 0,71 0,74 0,79 0,73 0,79 0,84  6. Одиниця витрат на експлуатацію ОВФ 760 1000 840 966 756 1000 1020 798 1020 672  7. Витрати на 1 грн ВП, грн. 0,18 0,18 0,18 0,20 0,19 0,18 0,19 0,19 0,19 0,17  8. Коеф. фондозйому 5,53 5,50 5,71 4,97 5,29 5,60 5,39 5,26 5,39 5,80  9.Амортизаційні відрахування, т.грн. 244,44 337,50 300,00 244,44 262,50 270,00 350,00 244,44 350,00 190,00  10.Коеф. віддачі спожитих ОВФ 17,18 16,30 16,00 19,64 15,24 20,74 15,71 17,18 15,71 20,53   Продовження табл. 2.2. Показники Підприємства   11 12 13 14 15 16 17 18 19 20  1. Обсяг виготовленої продукції,тис. грн. 3700 4100 5000 5000 5000 4000 3700 4800 4700 4200  2. Балансова вартість ОВФ, тис. грн. 1800 2000 2500 2500 2600 2000 1800 2400 2400 2200  3. Річний знос, % 8 10 9 9 8 9 8 8 8 9  3. Фондовіддача 2,06 2,05 2,00 2,00 1,92 2,00 2,06 2,00 1,96 1,91  4. Коеф. зносу 0,44 0,25 0,28 0,28 0,27 0,20 0,44 0,13 0,17 0,18  5. Коеф. придатності 0,56 0,75 0,72 0,72 0,73 0,80 0,56 0,88 0,83 0,82  6. Одиниця витрат на експлуатацію ОВФ 690 792 880 880 900 805 690 840 902 760  7. Витрати на 1 грн ВП, грн. 0,19 0,19 0,18 0,18 0,18 0,20 0,19 0,18 0,19 0,18  8. Коеф. фондозйому 5,36 5,18 5,68 5,68 5,56 4,97 5,36 5,71 5,21 5,53  9.Амортизаційні відрахування, т.грн. 225,00 200,00 277,78 277,78 325,00 222,22 225,00 300,00 300,00 244,44  10.Коеф. віддачі спожитих ОВФ 16,44 20,50 18,00 18,00 15,38 18,00 16,44 16,00 15,67 17,18   2.3. Показники руху та оновлення ОВФ В таблиці 2.3. проведені наступні розрахунки: Коефіцієнт вибуття  де Бвв – сума основних фондів, що вибула; Бвп – балансова вартість основних фондів на початок періоду. Квв = 200/2200=0,09 Цей коефіцієнт показує, яка доля цих фондів, що була на балансі підприємства на початок періоду, вибула за певний період (рік) із-за зносу або інших причин. Наприклад на 1-му підприємстві цей коефіцієнт показує, що вибуло із-за зносу 0,09 або 9% від ОВФ на початок року. Коефіцієнт оновлення  Бвекс – величина основних фондів що надійшли на підприємство; Зв – залишкова вартість. Кон = 180/1800=0,1 На 1-му підприємстві цей коефіцієнт становить 0,10 або 10% – це означає, що за 1 рік на підприємство надійшло 10% основних фондів. Коефіцієнт інтенсивності оновлення  Кін =0,10/0,09=1,11 Коефіцієнт інтенсивності оновлення характеризує внутрішні зв’язки процесів оновлення і вибуття основних фондів на підприємстві. Квв = 0,09, Кон = 0,10, а Кін = 1,11, він більший за 1, це означає що на підприємстві основних фондів оновлюється більше ніж вибуває. Показники руху та оновлення ОВФ Таблиця 2.3. Показники Підприємства   1 2 3 4 5 6 7 8 9 10  1. Вибуло ОВФ, тис. грн. 200 220 280 230 200 200 220 200 220 200  2. Надійшло ОВФ, тис. грн. 180 200 200 200 200 180 190 170 190 200  3. Коеф. вибуття ОВФ 0,09 0,08 0,12 0,10 0,10 0,07 0,08 0,09 0,08 0,11  4. Коеф. оновлення ОВФ 0,10 0,10 0,12 0,13 0,14 0,09 0,09 0,13 0,09 0,13  5. Коеф. інтенсивності оновлення ОВФ 1,11 1,25 1,00 1,30 1,40 1,29 1,13 1,44 1,13 1,18   Продовження табл.2.3. Показники Підприємства   11 12 13 14 15 16 17 18 19 20  1. Вибуло ОВФ, тис. грн. 190 220 240 240 190 200 190 280 270 200  2. Надійшло ОВФ, тис. грн. 230 220 180 180 180 200 230 200 220 180  3. Коеф. вибуття ОВФ 0,11 0,11 0,10 0,10 0,07 0,10 0,11 0,12 0,11 0,09  4. Коеф. оновлення ОВФ 0,23 0,15 0,11 0,11 0,09 0,14 0,23 0,12 0,14 0,14  5. Коеф. інтенсивності оновлення ОВФ 2,09 1,36 1,10 1,10 1,29 1,40 2,09 1,00 1,27 1,56   2.4 Механізм впливу вибуття ОВФ на господарську діяльність підприємства. Теоретично, при збільшенні коефіцієнту вибуття мають збільшуватись фондовіддача і витрати на 1грн. виготовленої продукції. Також при збільшенні коефіцієнта інтенсивності оновлення фондовіддача також має збільшуватись. Проаналізуємо вплив вибуття ОВФ на ті показники за допомогою побудови кореляційного поля (рис. 2.1., 2.2., 2.3.). Рисунок 2.1  Рисунок 2.2.  Рисунок 2.3.  Отже на основі цих діаграм
Антиботан аватар за замовчуванням

20.03.2013 12:03-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!
Нічого не вибрано
0%

Оголошення від адміністратора

Антиботан аватар за замовчуванням

Подякувати Студентському архіву довільною сумою

Admin

26.02.2023 12:38

Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!