Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Аналіз ринкових можливостей підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Самостійна робота
Предмет:
Маркетинг
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
ЗВІТ
ПРО САМОСТІЙНУ РОБОТУ
з дисципліни “Маркетинг” на тему:
“Аналіз ринкових можливостей підприємства”
Зміст
Вступ
1. Комплексне дослідження ринку
2. Кон’юнктура ринку
3. Маркетингова можливість підприємства
4. Конкурентна позиція підприємства
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Завдання маркетингу полягає у вивченні впливу факторів на вузькі сегменти ринку і створенні найтиповішої картини такого впливу. На поведінку споживача впливають психологічні, особистісні, соціокультурні фактори, фактори ситуаційного впливу, а також комплекс маркетингу фірми-виробника певного товару. Перелічені фактори ситуаційного впливу не піддаються контролю з боку підприємства. Їх треба постійно досліджувати та враховувати в маркетинговій програмі підприємства. Розробляючи комплекс маркетингу, менеджери з маркетингу достосовують його до потреб цільової групи споживачів. Саме те підприємство має успіх на ринку, котре розуміє, як реагують споживачі на різноманітні ринкові стимули: характеристики товару, ціни на нього, рекламні звернення тощо. Ринок організацій-споживачів – це сукупність юридичних осіб, які закуповують товари для їх подальшого використання у процесі виробництва, здачі в оренду, перерозподілу чи перепродажу. Купівельна поведінка організацій-споживача залежить від частоти придбання товару, вартості покупки та ступеня ризику, яким супроводжується придбання товару, тобто від виду ситуації здійснення закупівлі. Окрім вивчення поведінки споживачів, комплексне дослідження ринку передбачає аналіз ринкових можливостей, які відкриваються перед підприємством. У ході даних досліджень вивчають особливості і перспективи розвитку попиту на конкретні товари, позиції конкурентів на ринку, їх сильні і слабкі сторони, динаміку цін тощо. На основі цієї інформації розробляють стратегію і тактику маркетингу.
1. Комплексне дослідження ринку
Комплексне дослідження ринку передбачає аналіз ринкових можливостей, які відкриваються перед підприємством. У ході даних досліджень вивчають особливості і перспективи розвитку попиту на конкретні товари, позиції конкурентів на ринку, їх сильні і слабкі сторони, динаміку цін тощо. На основі цієї інформації розробляють стратегію і тактику маркетингу.
Важливою характеристикою ринку є його місткість, під якою розуміють максимально можливий обсяг продажу певного товару, протягом року, виражений у натуральних або вартісних одиницях.
Інтерес до цієї ринкової характеристики зрозумілий: підприємству важливо знати, чи буде обсяг продажу його товарів достатній для компенсації зусиль щодо виходу на цей ринок.
Визначення місткості ринку – доволі складна процедура, яка потребує великої кількості інформації. Можна використовувати різні методи.
Метод ланцюгових підстановок найчастіше використовують, коли фірма виходить на споживчий ринок із новим товаром. Місткість ринку визначають за формулою:
М = n · П · Ц ,
де n – кількість потенційних покупців даного товару;
П – кількість покупок, зроблених середнім покупцем;
Ц – середня ціна одиниці товару.
При використанні цього методу “ланцюжок” можна будувати і на підставі інших характеристик.
На ринку товарів промислового призначення, якщо споживачів небагато і кожен з них може укласти договір на велику поставку, для визначення місткості ринку використовують метод сумування ринків. Він передбачає відокремлення усіх потенціальних споживачів товару на кожному з ринків та підсумування можливих обсягів збуту.
Місткість ринку товарів, коло споживачів яких доволі широке, може бути визначена за допомогою статистичних методів, що враховують як тенденції минулих років у збуті товарів, так і перспективні (фактори науково-технічного прогресу, їх динаміку).
Якщо на ринку представлені аналогічні товари декількох виробників, кожен з них у межах загальної місткості ринку має свою ринкову частку, яку визначають за формулою:
ri = (oi / M) · 100%,
де ri – частка ринку і-го підприємця;
оі – обсяг збуту і-го підприємства за рік;
М – місткість ринку даного товару.
Попиту на більшість товарів, який визначає місткість ринку, характеризується нестабільністю. Тому кожне підприємство прагне мати правильний прогноз попиту на свій товар, який є важливим фактором діяльності на ринку.
Прогнозування попиту і збуту товару роблять за допомогою різних методів, до яких належать:
опитування намірів покупців;
з’ясування сукупної думки торговельних посередників;
застосування експертних оцінок, зокрема метод Дельфі;
аналіз даних минулих років із використанням статистичних методів (кореляційно-регресійний аналіз, аналіз тренду, аналіз часових рядів);
пробний продаж (ринкове тестування товару) тощо.
Заміри і прогнозування попиту слід проводити з урахуванням ще однієї важливої ринкової характеристики – кон’юнктури ринку.
2. Кон’юнктура ринку
Кон’юнктура ринку – це економічна ситуація, що склалася на ринку відносно попиту, пропозиції, рівня цін, товарних запасів, становища основних фірм-конкурентів тощо.
Незважаючи на нестійкість кон’юнктурни конкретних товарних ринків і різноманітність її проявів, певні періоди в розвитку кон’юнктури можуть характеризуватися достатньо стійкими співвідношеннями її найважливіших показників і характеристик. Найхарактернішими видами товарної кон’юнктури вважають зростаючу, високу, падаючу та низьку кон’юнктури.
Основними ознаками зростаючої кон’юнктури, що формується в умовах товарного дефіциту (перевищення попиту над пропозицією), є зростання цін і збільшення кількості укладених договорі.
Для високої (стабільної) кон’юнктури характерні відносна стійкість високих цін і найбільша активність споживачів та постачальників.
Падаюча кон’юнктура зумовлена затоварюванням ринку (пропозиція перевищує попит) і характеризується зниженням ринкових цін, скороченням кількості укладених договорів.
Низькій (млявій) кон’юнктурі притаманні стабільно низькі ціни і пасивність суб’єктів ринку.
Вивчення і прогнозування кон’юнктури ринку здійснюють у такій послідовності:
загальне оцінювання особливостей даного товарного ринку;
вивчення динаміки виробництва товару, аналіз використання наявних виробничих потужностей;
аналіз попиту і пропозиції (з урахуванням запасів товарів у виробників і в каналах збуту);
аналіз товару і його збуту (передусім із погляду зміни конкурентоспроможності виробу);
аналіз динаміки цін; факторів, які впливають на їх зміну;
вивчення конкурентів, аналіз їх сильних і слабких сторін;
аналіз експортно-імпортних відносин.
На підставі отриманої інформації складають кон’юнктурний прогноз на рік-півтора наперед. Кінцева мета такого прогнозу – визначення потенційних можливостей фірми, якими слід скористатись, і потенційних небезпек, котрих треба уникати.
3. Маркетингова можливість підприємства
Маркетингова можливість фірми – привабливий напрям маркетингової діяльності, на якому фірма може досягнути конкурентних переваг.
Для аналізу маркетингових можливостей і прогнозування свого місця на ринку фірма може скористатися матрицею можливостей щодо товарів і ринків (матрицею Ансоффа), що наведена на рис.1.
Рис.1. Матриця Ансоффа.
Ринки
Товари
ті, що вже є
нові
існуючі
1. Глибше проникнення на ринок
2. Розширення меж ринку
нові
3. Розроблення товарів
4. Диверсифікація
По-перше, фірма може побачити свої можливості в напрямі глибшого проникнення на існуючий ринок зі своїм існуючим товаром за допомогою інтенсифікації руху товарів, їх активного просування, зниження цін тощо.
По-друге, вона може для існуючого товару шукати нові ринки (географічні) чи виявляти нові сфери застосування цього товару.
По-третє, фірма може розробити нові товари чи модифікувати існуючі для своїх традиційних ринків, скориставшись визнанням споживачів її відомих товарних марок.
По-четверте, у фірми можуть виявитись можливості диверсифікації за рахунок пропозиції нових товарів на нових ринках. Вона може відкрити нові виробництва, що ніяк не пов’язані з її нинішнім асортиментом і ринками. Цей напрям найбільш ризикований, але водночас він може мати і найкращі перспективи.
Яка з цих можливостей виявиться привабливішою, покажуть прогноз кон’юнктурного ринку і аналіз змін у макросередовищі. Але все це стосується тільки зовнішніх факторів. Прогнозуючи ринкову діяльність, підприємство неодмінно повинно проаналізувати й оцінити свій власний потенціал.
У ході такого аналізу необхідно дати відповіді на запитання:
Чи сумісна можливість, яка відкривається на ринку. з місією і цілями фірми?
Чи має фірма необхідні фінансові ресурси?
Чи технічний рівень виробництва, гнучкість виробничих ліній дасть можливість перейти на випуск нових товарів?
Чи має фірм необхідні виробничі та маркетингові “ноу-хау”, які дозволять досягнути конкурентних переваг?
Чи зможе вона організувати виробництво з помірними витратами, що дасть змогу отримати бажаний прибуток?
Чи має фірма можливості для ефективного розподілу товару?
Чи дозволить її кадрових потенціал здійснити поставлені завдання?
Остаточне оцінювання маркетингових можливостей (шансів) і ринкових небезпек (ризиків) може проводитися за схемою, наведеною на рис.2.
Рис.2. Схема аналізу шансів-ризиків.
При позитивному результаті проведеного оцінювання переходять до сегментації ринку, відбору цільових сегментів та позиціонування товару фірми на ринку.
Окрім аналізу зовнішнього середовища маркетологи повинні вивчати також власні підприємства (фірми) — аналізувати сильні і слабкі сторони організації, її цілі і процес прийняття рішень. Внутрішні проблеми фірми, як правило, легше визначити, ніж ті, що виникають за її межами і пов'язані зі споживачами, конкурентами, каналами розподілу тощо.
Результати аналізу виробничо-збутових можливостей фірми дають змогу оцінити відповідність можливостей підприємства запитам ринку, на основі чого розробляються програми розвитку фірми та її поведінки на ринку, приймаються рішення з вибору цільових ринків. Необхідними складовими такого аналізу мають бути оцінка фінансового стану фірми, її організаційної структури управління, виробничих потужностей і матеріально-технічної бази, науково-технічного й кадрового потенціалу, товарного асортименту і конкурентоспроможності виробленої продукції, витрат виробництва, системи збуту і просування товару на ринок, існуючих стратегій, інформаційної інфраструктури тощо.
На основі аналізу означених факторів і з урахуванням результатів дослідження зовнішнього середовища можна оцінити стан підприємства, тобто відповісти насамперед на такі запитання:
• наскільки ефективна діюча стратегія?
• які сильні і слабкі сторони фірми, які вона має можливості на ринку і що становить для неї небезпеку?
• чи конкурентоспроможні ціни й витрати фірми?
• наскільки міцний конкурентний стан фірми загалом?
• які стратегічні проблеми виникають на фірмі?
Відповісти на ці запитання можна, використовуючи певні аналітичні інструменти, наприклад:
• SWOT-аналіз;
• аналіз витрат;
• аналіз ланцюжка цінностей;
• оцінку конкурентної позиції.
SWOT-аналіз — це оцінка внутрішнього середовища фірми (її сили і слабкості), а також зовнішніх можливостей і загроз.
Сила (Strength) — це те, в чому фірма досягла успіху, або якась особливість, що надає додаткові можливості для фірми.
Слабкість (Weakness) — це відсутність чогось важливого для ефективного функціонування фірми або те, що їй не вдається зробити (порівняно з іншими фірмами), або щось таке, що ставить фірму в несприятливі умови.
До потенційно сильних сторін підприємства можна зарахувати наявність фінансових ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей; добру репутацію серед споживачів; добре розроблені функціональні стратегії; низькі витрати; наявність сучасних технологій; налагоджену систему випуску продукції; досконале управління тощо.
До потенційно слабких сторін фірми належать, наприклад, відсутність чіткої стратегії; застарілі виробничі потужності; брак навичок і таланту управління у керівництва фірми; відставання у сфері наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок; погано організовану систему збуту; вузьку номенклатуру виробленої продукції та ін.
Після виявлення сильних і слабких сторін фірма шукатиме свої ринкові можливості (Opportunities), які багато в чому визначатимуть її стратегію.
Потенційними зовнішніми можливостями можна вважати, наприклад, здатність фірми вийти на нові ринки або обслуговувати додаткові групи споживачів, розширити асортимент виробленої продукції, використати винаходи чи технологічні ноу-хау у випуску нової продукції, здійснити вертикальну інтеграцію (вперед або назад), можливість швидкого розвитку окремих напрямків діяльності у зв'язку зі стрімким збільшенням попиту тощо.
Звичайно, у процесі виявлення своїх потенційних можливостей фірма намагається визначити також зовнішні загрози (Threat), зокрема появу дешевших технологій; впровадження конкурентом нового або вдосконаленого продукту; вихід на ринок нових конкурентів з низькими витратами; несприятливе державне регулювання під час спадів і коливань ділової активності на ринку; несприятливі демографічні зміни; несприятливі зміни курсів іноземних валют; сповільнення темпів зростання ринку та ін.
Аналіз ринкових можливостей фірми передбачає також використання стратегічного аналізу витрат, який концентрує увагу на порівнянні витрат фірми та її конкурентів. Таке порівняння потрібно здійснити по всьому ланцюжку витрат — від закупівлі сировини до цін на готову продукцію, з якими фірма вийде на ринок.
Аналізують також витрати у так званому ланцюжку цінностей, який визначає діяльність, функції і процеси з розробки, виробництва, просування, доставки та підтримки продукту або послуги. Аналіз ланцюжка цінностей дає змогу краще зрозуміти структуру витрат фірми і в подальшому знайти напрямки їх зниження. Конкурентоспроможність фірми з позиції витрат залежить не тільки від внутрішньофірмових витрат, а й від витрат у ланцюжку цінностей постачальників і дистриб'юторів, які також є об'єктами аналізу.
4. Конкурентна позиція підприємства
Необхідний елемент в аналізі стану фірми — систематична оцінка її конкурентної позиції порівняно з найближчими (основними) конкурентами. Потрібно оцінити:
• наскільки міцно фірма утримує свою конкурентну позицію на момент аналізу;
• перспективи зміцнення чи послаблення конкурентної позиції при збереженні стратегії, що використовується в цей час;
• яке місце займає фірма серед основних конкурентів за певними показниками конкурентоспроможності;
• здатність фірми захищати свою позицію від несприятливого впливу руйнівних сил галузі, конкурентного тиску, очікуваних кроків конкурентів.
У контексті аналізу ринкових можливостей фірми перебуває також питання визначення (вибору) цільових ринків.
Як відомо, вибір цільових ринків найчастіше здійснюють на основі сегментації, пошуку так званих ринкових сегментів.
Ринковий сегмент — це група споживачів, які характеризуються однотипною реакцією на пропоновані товари і на набір маркетингових стимулів.
Сегментація має певні етапи: вибір критеріїв сегментації, вичерпне вивчення характеристик кожного сегмента, вибір одного чи кількох цільових сегментів-ринків (тобто таких, що становлять діловий інтерес для фірми).
Серед безлічі різноманітних критеріїв сегментації фірма визначить найбільш значущі.
При сегментації ринку продукції виробничо-технічного призначення насамперед використовують такі критерії:
• географічні (місце розташування: країна, регіон, адміністративний поділ; кліматичні умови);
• виробничо-економічні (галузь, розмір фірми; рівень розвитку країни чи регіону, де розташована фірма; умови та форми розрахунків; розмір закупівель, строки поставки; технологія, що використовується фірмою, та ін.);
• психографічні (особистісні та інші характеристики осіб, що приймають рішення на фірмі);
• поведінкові (ступінь формалізації процесу закупівлі, тривалість процесу прийняття рішень; розподіл повноважень між особами, які приймають рішення, та їх мотивація).
При сегментації ринку споживчих товарів використовують значно більше критеріїв. Основні з них такі:
• географічні (місце розташування, кліматичні умови, ступінь урбанізації, густота населення, політичний устрій);
• демографічні (стать, вік, розмір сім'ї тощо);
• соціально-економічні й культурні (рівень доходу, професія, рівень освіти, національність, культурні звичаї та ін.);
• психографічні (соціальний статус, особистісні характеристики, стиль життя);
• поведінкові (статус користувача, інтенсивність споживання, ступінь прихильності, шукані вигоди, ступінь готовності покупця до сприйняття товару, швидкість адаптації до нового товару та ін.).
З метою вибору ефективного сегмента-ринку фахівці-маркетологи фірми повинні оцінити наявні сегменти за такими основними критеріями.
1. Дохідність сегмента. Для того щоб оцінити дохідність, потрібно визначити обсяг ринку в сегменті (ймовірну можливу кількість реалізованого товару), приблизний рівень реалістичної ціни товару, а також витрати, які супроводжуватимуть діяльність підприємства в цьому сегменті. На основі цих даних за допомогою нескладних розрахунків можна визначити, чи очікується в цьому сегменті дохід (прибуток). Рекомендується розрахувати також "точку беззбитковості" для глибшого аналізу очікуваних можливостей у сегменті.
2. Конкурентна обстановка в сегменті. На основі банку даних про конкурентів потрібно оцінити:
• принципові можливості та ринковий досвід конкурентів у сегменті;
• частки сегмента, які контролюють конкуренти;
• ймовірні форми й строки "відповідей" конкурентів на початок роботи фірми в сегменті.
3. Доступність каналів збуту в сегменті. Це питання — одне з основних, а часто й вирішальне для ведення діяльності на ринку. Фірма може мати чудовий товар, який не поступається товарам конкурентів, але цього буде замало без доступу до споживачів. Можливі певні труднощі як щодо доступу в канали збуту, так і щодо розміру витрат на реалізацію товарів в існуючому каналі чи на створення власного каналу.
4. Ефективність товароруху в сегменті. Канали товароруху повинні забезпечувати все необхідне для ефективного руху товарів. Транспортування, складування, доробка, переупаковка товарів тощо потребують чіткої організації в сегменті. Слід також наголосити, що елементи інфраструктури (шляхи, зв'язок, технічне обслуговування тощо) мають бути в доброму стані.
5. Можливості інформаційного просування товару в сегменті. Аналізуються як організаційно-технічні можливості інформаційного просування товару (реклама, персональний продаж, паблік рилейшнз тощо), так і витрати, що супроводжують цей процес.
6. Можливості сервісу в сегменті. Якщо товар потребує сервісного обслуговування після його продажу споживачам, то потрібно неодмінно заздалегідь створити чи орендувати в інших фірм відповідні сервісні пункти (мережі). Бо інакше реалізовувати такі товари буде надзвичайно складно.
7. Технологічні труднощі роботи в сегменті. На цьому етапі оцінювання ділової привабливості сегмента служба маркетингу за допомогою консультантів і фахівців-виробничників аналізує проблеми випуску майбутньої продукції, пов'язані з устаткуванням, сировиною, науково-технічними можливостями фірми, персоналом тощо.
Можна використати й інші складові схеми оцінки сегментів ринку, враховуючи, звичайно, специфіку діяльності окремого підприємства (фірми).
Для того щоб зробити остаточний висновок про правильність вибору одного чи кількох цільових сегментів, необхідно здійснити позиціювання на них товару (послуги).
Позиціювання товару — це визначення його місця на ринку в ряду інших аналогічних йому товарів з погляду споживача. Позиціювання має бути конкурентним, що забезпечується властивостями товару, його якістю, упаковкою, ціною та іншими характеристиками.
У разі позитивного результату позиціювання (споживач "прийняв" товар) можна переходити до розробки стратегії й тактики маркетингу, всіх його комплексних складових.
Висновок
Комплексне дослідження ринку передбачає аналіз ринкових можливостей, які відкриваються перед підприємством. У ході даних досліджень вивчають особливості і перспективи розвитку попиту на конкретні товари, позиції конкурентів на ринку, їх сильні і слабкі сторони, динаміку цін тощо. На основі цієї інформації розробляють стратегію і тактику маркетингу. В незалежній Україні політику забезпечення і захисту прав споживача піднесено на якісно новий рівень, але не всі важливі проблеми вирішені. На жаль, до сьогоднішнього дня, громадські організації не відчувають підтримки з боку держави, а сподіваються більше на допомогу іноземних грантодавців. В державі не створюється жодних передумов для налагодження зворотного зв'язку між Урядом та споживачем, чим порушується баланс інтересів в трикутнику „влада – бізнес – споживач", що в свою чергу загрожує соціальною нестабільністю. В Україні не виконуються положення «Хартії захисту споживачів Європейського Союзу», «Керівних принципів ООН по захисту інтересів споживачів», брутально порушуються конституційні права громадян на якісні товари та послуги. Більш того, зірвано виконання положень Указу Президента України В.Ющенка від 13.07.2005 № 1105 «Про заходи щодо вдосконалення діяльності у сфері технічного регулювання та споживчої політики», не розроблена і не затверджена державна цільова програма захисту прав споживачів на 2006-2010 роки. І ніхто із посадовців не поніс відповідальності за цей зрив. Дослідивши існуючі проблеми на споживчому ринку України слід виділити основні і найважливіші напрямки їх вирішення: 1. Головна проблема – пасивність людей, головною слабкістю системи захисту споживачів в Україні є пасивна поведінка та апатичність самих споживачів. Переважна частина людей не готова захищати власні права. Споживачі мало обізнані щодо своїх прав та існуючих механізмів їх захисту. Старше покоління часто зневажливо відноситься до консьюмеризму, вважаючи його негативним явищем. Це свідчить на користь необхідності проведення широкої інформаційної кампанії, спрямованої на широкий споживчий загал. Така кампанія має продемонструвати кожному пряму залежність між власною активною позицією та ступенем задоволення свої потреб і якістю життя. 2. Низька якість споживчої інформації. Багато виробників та продавців розповсюджують неповну, а іноді і відверто невірну інформації про власні товари та послуги, що часто вводить споживачів в оману. Також серйозну небезпеку становить наявність на ринку великої кількості підробок. З огляду на це, необхідно звернути увагу на якість споживчої інформації та на якість каналів її розповсюдження та розпочати активну роботу із приватним сектором. 3. Відсутність діалогу із владою. Співпраця між громадськими організаціями та державними органами недостатньо ефективна. Захист інтересів споживачів не є приоритетним напрямком державної політики попре те, що значна кількість громадян переймається власним здоров’ям, умовами життя та станом оточуючого середовища. Однак, є і позитивні приклади співробітництва органів місцевого самоврядування та громадських організацій із захисту споживачів. Все це свідчить про необхідність більш активної участі споживачів та споживчих об’єднань у процесі прийняття рішень, що стосуються споживчої політики на всіх рівнях влади. 4. Необхідність створення при Уряді Координаційної Ради, яка б могла сприяти об'єднанню споживчих громадських організацій, впливати на владу з метою реалізації національної ідеї покращення якості життя наших співвітчизників та захисту їх прав як споживачів. 5. Необхідність розвитку незалежного тестування. Існуюча з радянських часів система державного контролю за якістю товарів та послуг у 2007 році залишилася майже без фінансування. Це вимагатиме активізації зусиль із подальшого розвитку практик незалежного тестування, які, на жаль, розповсюджені в Україні недостатньо широко. Крім того, сучасні практики контролю за якістю товарів та послуг мало сприяють розповсюдженню достовірної споживчої інформації. Державне тестування використовується скоріше як механізм контролю за бізнесом, особливо за малими та середніми підприємствами. Це, в свою чергу, сприяє поширенню негативного ставлення бізнесу до механізмів захисту споживачів. 6. В Україні варто ширше розповсюджувати європейські практики незалежного тестування товарів та послуг. Крім того, варто змінити ставлення до тестування як до чогось, що мають робити самі споживачі, наприклад, коли справа доходить до відстоювання власних інтересів у суді, тобто, по суті, коли мова йде про експертизу. Необхідно створити умови, коли у тестуванні будуть зацікавлені, перш за все, виробники та продавці товарів та послуг
Список використаної літератури
Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Підручник. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998. - 268 с.
Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2000. - 100 с.
Герасимчук В. Г. Маркетинг. Теорія і практика. — К.: Вища пік., 1994. — 27 с.
Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посіб. — К: КНЕУ, 2000. — 360 с
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора