Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Реакція споживача на зміну цін товарів, ефект заміщення та ефект доходу
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний авіаційний університет
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Менеджмент
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Індивідуальна робота
Предмет:
Основи економічної теорії
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Національний авіаційний університет
Факультет менеджменту і логістики
ДОМАШНЯ ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Основи економічної теорії»
на тему: «Реакція споживача на зміну цін товарів,
ефект заміщення та ефект доходу»
студентки 2-го курсу 205 групи
денної форми навчання
ФМЛ
Емець Аліни Олегівної
Київ 2010
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………………………………………………………………………3
Реакція споживача на зміну цін товарів..........................................................................4
Характеристика ефекта доходу та ефекта заміни……………………………………………………….5
Ефект заміни і ефект доходу по Хіксу…………………………………………………………………………11
Ефект заміни і ефект доходу по Слуцькому……………………………………………………………….18
Висновки……………………………………………………………………………………………….…19Список використаної літератури…………………………………………………………………….20
ВСТУП
Будь-яка істота, що живе на землі, будь то рослина чи тварина, повноцінно живе чи існує тільки при дотриманні нею чи навколишнім світом визначених умов. Ці умови створюють консенсус, що відчувається як задоволення, тому має місце говорити про границю споживання, такому стані всіх людей, при якому їхні потреби в благах максимально насичені. І в сучасний час потреби в красивому одязі, вишуканій їжі, у погоні за модою і престижем актуальні, і від них залежать зайнятість на ринку праці, розвиток як великого, так і малого бізнесу.
Задоволення потреб – це ціль будь-якої діяльності людини. Вона працює, щоб забезпечити собі харчування, одяг, відпочинок, розваги тобто ті блага, що потрібні в житті. І навіть діяння, що, здавалося б, не несе ніякої користі для людини, насправді має причину. Наприклад, милостиня, для того, хто її дає, є задоволенням його вищих потреб, зв'язаних з його психікою.
Людина без потреб – мертва людина.
Мільйони років еволюції можна звести до декількох років розвитку людини, і тим самим спростити розуміння відмінності вищих і нижчих потреб (вторинних і первинних). Ці поняття відрізняє те, що відрізняє людину від тварини, тобто розум. При народженні людина випробує тільки первинні потреби. Проходять мільйони років еволюції чи лічені роки соціалізації людини й істота з низьким рівнем розвитку перетворюється у високоорганізовану. Одним з основних ознак цього перетворення є поява на визначеному етапі вищих потреб.
Потреби суспільства - це соціологічна категорія, в основі якої лежать колективні звички, тобто те, що прийшло від наших предків, і укоренилося в суспільстві настільки сильно, що існує в підсвідомості. Цим і цікаві потреби, що залежать від підсвідомості, що не піддаються аналізу, розглядаючи конкретний індивід. Їх необхідно розглядати глобально, щодо суспільства.
Для задоволення потреб необхідні блага. Відповідно економічні потреби це ті, для задоволення яких необхідні економічні блага. Іншими словами економічні потреби – та частина людського нестатку, для задоволення якої необхідне виробництво, розподіл, обмін і споживання благ. Звідси можна зробити висновок, що будь-яка людина має потребу в економічній сфері для задоволення хоча б його первинних потреб. Люба людина, будь то знаменитість, учений, співак, музикант, політик, президент насамперед залежить від свого природного початку, а значить стосується економічного життя суспільства, і не може створювати, діяти, керувати не стосуючись економічної сфери.
1. Реакція споживача на зміну цін товарів
Підвищення ціни або її зниження напевно торкнеться клієнтів, конкурентів, дистриб'юторів і постачальників, а також може викликати інтерес з боку державних установ.
Споживачі не завжди правильно тлумачать зміна цін. Зниження цін вони можуть розглядати як:
майбутню заміну товару більш пізньої моделлю, наявність у товарі вад, 3) свідоцтво фінансового неблагополуччя фірми, 4) знак того, що скоро ціна знову знизиться і варто почекати з покупкою, 5) свідчення зниження якості товару. Підвищення ціни, звичайно стримуючий збут, може бути витлумачено покупцями і в певному позитивному сенсі: 1) товар став особливо ходовим і варто швидше придбати його, поки він не став недоступним; 2) товар має особливої ціннісної значимістю, але 3) продавець жадібний і прагне заламати ціну, яку тільки витримає ринок.
Фірма, яка планує змінити ціну, повинна думати про реакції не тільки покупців, але і конкурентів. Швидше за все конкуренти будуть реагувати у тих випадках, коли число продавців невелика, їх товари схожі між собою, а покупця добре інформовані (тобто при олігополістичної конкуренції).
Фірмі необхідно передбачити найбільш вірогідні реакції конкурентів. Якщо у неї є один великий конкурент, який відповідає на зміну цін завжди одним і тим же чином, його хід у можна передбачити. Але існує можливість, що конкурент сприймає будь-яка зміна цін як новий виклик собі і реагує в залежності від своїх тимчасових інтересів. У цьому випадку
фірмі необхідно буде з'ясувати його сьогочасні інтереси, такі як збільшення обсягу продажів або стимулювання попиту. За наявності кількох конкурентів фірмі потрібно передбачити найбільш ймовірну реакцію кожного з них. Усі конкуренти можуть вести себе або однаково, або по-різному, тому що різко відрізняються один від одного своєю величиною, показниками займаної частки ринку або політичними установками. Якщо деякі з них відгукнуться на зміну ціни аналогічним чином, є всі підстави вважати, що так само вчинять і інші.
Для визначення реакції фірми на зміну цін конкурентами необхідно відповісти на кілька запитань:
чому конкурент змінив ціну - для завоювання ринку, використання недовантажених виробничих потужностей, компенсування змінених витрат або щоб покласти початок зміні цін в галузі в цілому?
чи планує конкурент зміна цін на час або назавжди? 3) що станеться з часткою ринку фірми і її доходами, якщо вона не прийме відповідних заходів; чи збираються приймати відповідні заходи інші фірми? 4) якими можуть бути відповіді конкурента і інших фірм на кожну з можливих відповідних реакцій?
Крім вирішення цих питань, фірма має провести і більш широкий аналіз. Їй слід вивчити проблеми, пов'язані з етапом життєвого циклу свого товару, значення цього товару в рамках своєї товарної номенклатури, вивчити наміри і ресурси конкурента, запропоновану ціну і чутливість ринку з точки зору ціннісної значимості товару, динаміку витрат в залежності від обсягу виробництва та інші можливості , що відкриваються перед фірмою.
Фірма не завжди в змозі провести аналіз варіантів своїх дій безпосередньо в момент зміни цін. Адже конкурент, можливо, готувався до свого кроку досить довго, а чітко відреагувати на цей крок треба через кілька годин або днів. Практично єдиний спосіб скоротити строк прийняття рішення про відповідної реакції - передбачати можливі цінові маневри конкурента і завчасно підготувати відповідні ходи.
H. Mapeнкoв
2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕФЕКТА ДОХОДУ ТА ЕФЕКТА ЗАМІНИ.
Зміна ціни якого-небудь товару впливає на об'єм попиту через ефект заміни і ефект доходу. Ефект доходу виникає, оскільки зміну ціни даного товару збільшує (при зниженні ціни) або зменшує (при підвищенні ціни) реальний дохід, або купівельну спроможність, споживача. Ефект заміни виникає в результаті відносної зміни цін. Ефект заміни сприяє зростанню споживання щодо товару, що подешевшав, тоді як ефект доходу може стимулювати і збільшення, і скорочення споживання товару або бути нейтральним. Для того, щоб визначити ефект заміни, потрібний елімінувати вплив ефекту доходу. Або, навпаки, щоб визначити ефект доходу, потрібно елімінувати ефект заміни.
З'ясування сутності товарно-грошових відносин, у тому числі ринку, його структури та інфраструктури, дає змогу розкрити механізм ринкової рівноваги, зокрема взаємодію попиту і пропозиції. В історії світової економічної думки вже понад два століття різні напрями, течії та школи економічної теорії прагнуть визначити головні умови й механізм досягнення ринкової рівно ваги. Оскільки практика постійно вносить щось нове у розвиток економічної системи, ускладнює механізм її функціонування, з'яв ляються нові моделі, теорії досягнення ринкової рівноваги.
Економічний зміст закону попиту. Проста модель по питу і пропозиції, на думку шведського економіста К.Еклунда, існує майже 200 років, а ії більш розвинута форма впродовж остан ніх 100 років є ядром політичної економії. Проста модель відоб ражає поведінку покупця і продавця, співвідношення попиту і пропозиції та динаміку цін під час купівлі-продажу одиниці будь-якого товару.
Вивченню попиту, пропозиції та механізму їх взаємодії в марксистській політичній економії приділялося недостатньо уваги. Це не могло не позначитися на процесі пізнання цих категорій, вони визначалися на такому абстрактному рівні, який не дав змоги використати їх при розв'язанні конкретних проблем. За визна ченням Маркса, попит — це представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — продукт, який є на ринку або може бути доставлений на нього. Американські економісти К.Макконнел та С.Брю визначають попит як кількість продукту, який спожи вачі готові та спроможні купити за певну ціну з можливих упро довж відповідного часу цін. Пропозиція, на їхню думку, — це шкала, що показує різні кількості продукту, які виробник бажає і спроможний виробити й запропонувати для продажу на ринку за кожну конкретну ціну з можливих цін упродовж певного часу. Найбільш узагальненими є такі визначення попиту і пропозиції.
Попит — платоспроможна погреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари і послуги.
Пропозиція — сукупність на ринку товарів і послуга певними цінами, які готові продати виробники.
Попит на товар залежить від багатьох факторів. Так, К.Еклунд, розглядаючи попит покупців на сорочки, називає такі основ ні фактори:
1) величина доходу покупців;
2) кількість сорочок, які вони вважають за необхідне мати;
3) наявність у них відпо відного одягу (джемпери, жилети та ін.), який можна використа ти замість сорочок;
4) ціни на ці товари (дешевші чи дорожчі вони за сорочки);
5) смак і мода;
6) ціни подібних сорочок.
До цих факторів можна додати цінові та дефіцитні очікування, змі ни в структурі населення, економічну політику уряду (зокрема допомога, яку уряд надає бідним верствам, та ін.).
Розглядаючи еластичність попиту залежно від рівня цін, за хідні економісти сформулювали закон попиту.
Закон попиту — закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання вели чини попиту і навпаки.
Отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залеж ність. Про дію цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни спонукають споживачів купувати товари, практика розпро дажу товарів за зниженими цінами. По-друге, оскільки спожи вання підпорядковане принципу знижувальної граничної корис ності (покупець товару отримує менше задоволення або корис ності від кожної наступної одиниці продукції), то споживачі ку пують додаткові одиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, підтвердженням цього є ефект доходу і ефект заміщення.
Ефект доходу вказує на те, що за нижчої ціни товару споживач може купити його, не відмовляючи собі у прид банні інших альтернативних товарів.
Ефект заміщення виража ється в тому, що за нижчої ціни споживач хоче придбати деше вий товар замість аналогічних, які стали відносно дорожчими.
Ефект доходу і ефект заміщення діють в одному напрямі (тоб то зумовлюють зростання обсягу попиту при зниженні цін) під час купівлі товарів середньої та високої якості і в протилежному нап рямі — під час купівлі товарів низької якості. При цьому у випадку незначної кількості товарів низької якості (наприклад, маргарину порівняно з маслом) ефект заміщення переважатиме ефект доходу і споживачі купуватимуть більше маргарину. На практиці спосте рігається ситуація, коли із зниженням ціни на товар попит на ньо го скорочується, а з підвищенням — зростає (наприклад, при по дорожчанні картоплі незаможні сім'ї починають споживати її біль ше, цілком відмовляючись при цьому від споживання м'яса), що означає переважання ефектом доходу ефекту заміщення.
Слід зауважити, що, простежуючи обернену залежність між кількістю реалізованої продукції та ціною, П.Самуельсон сформу лював закон поступового зниження попиту. Він пояснює його, по-перше, тим, що зниження ціни на певний товар розширює коло покупців; по-друге, зниження ціни може спонукати кожного спо живача цього товару зробити додаткові покупки і, по-третє, зни ження попиту із зростанням ціни пояснюється тим, що у цьому випадку споживач намагається замінити певний товар іншим (наприклад, каву чаєм), а також тим, що людина стає біднішою і починає споживати деякі товари у менших кількостях.
Порівняння двох варіантів обгрунтування однієї й тієї ж причинно-наслідкової залежності дає підставу стверджувати, що ло гічніше цей закон сформульовано як закон попиту. Це зумовлено тим, що закон зниження попиту, за П.Самуельсоном, відображає лише одну із сторін взаємозв'язку між попитом і підвищенням цін, а закон попиту виражає також залежність між попитом і зни женням цін. Загалом сформульовані економічні закони відобра жають не глибинні, внутрішньо необхідні, суттєві зв'язки між окре мими явищами і процесами, а поверхневі, на рівні здорового глуз ду.
З цього приводу американські економісти при його обгрунту ванні зауважили, що здоровий глузд і елементарне спостереження узгоджуються з кривою попиту, а К.Еклунд зазначив, що ця мо дель у простій формі описує деякі з діючих у господарстві сил.
Водночас закон попиту не діє в умовах ажіотажного попиту (тобто значного додаткового попиту понад нормального, зумов леного очікуванням значного підвищення ціни товару або у ви падку його зникнення з обігу), для окремих рідкісних, дорогих і невідтворюваних товарів (картини, антикваріат тощо), а також із "переключенням" попиту споживачів на якісніші й дорожчі то вари (наприклад, масова закупівля масла замість
маргарину)
Мал. 1.1. Крива попиту Мал. 1.2. Крива пропозиції
В останньому випадку частково має місце ефект престижно го попиту (описаний американським ученим Т.Вебленом), згідно з яким купівля товарів здійснюється за престижними цінами — цінами на вироби високої якості (причому із зростанням цін на дорогі товари, які виготовляють престижні фірми, попит на них до певної межі може зростати).
Водночас економічну теорію доцільно викладати методом пе реходу від простішого до складного. Для цього скористаємося вдалим описом моделей та їх графічним зображенням у праці К.Еклунда (мал. 1.1., мал. 1.2).
На вертикальній осі (мал. 1.1.) зображено ціну сорочок (чим вище, тим дорожче), а на горизонтальній осі — величину попиту (чим далі вправо, тим більший попит). Кожна точка на кривій попиту відповідає кількості сорочок, яку споживачі хочуть купи ти за відповідну ціну. З рухом по лінії донизу ціна знижується, а попит споживачів зростає.
Ситуацію на ринку з боку пропозиції відображено на мал. 1.2. Як і у випадку з попитом на сорочки, їх пропозиція також зумов лена дією низки факторів, основними з яких є:
1) витрати вироб ництва;
2) мета фірми, від якої значною мірою залежатиме рі вень цін (якщо фірма прагне завоювати нові ринки збуту, ціни можуть бути нижчими);
3) наявність або відсутність конкурентів на ринку, зростання яких зумовлює збільшення пропозиції неза лежно від цін товарів, політики та ін.
4) рівень технології (доско наліша технологія здешевлює виробництво);
5) рівень податків (їх підвищення зменшує можливість підприємств збільшувати ви робництво);
6) ціни на інші товари (при зниженні цін, наприк лад на свинину, можливе збільшення виробництва яловичини).
Для спрощення передбачається, що на певному короткому проміжку часу технологія виробництва, продуктивність праці не змінюються й існує досконала конкуренція (наявність багатьох продавців, кожен з яких окремо не може впливати на процес ціноутворення). Лінія пропозиції показує, що для збільшення кількості сорочок ціна повинна зростати. Кожна точка на лінії з ру хом униз показує ту кількість сорочок, яку товаровиробники згодні виготовити за відповідну ціну. Таку прямо пропорційну залеж ність виражає закон пропозиції в міру зростання цін (і рівності всіх інших умов).
Мал. 1.3. Рівновага
Перехід до складнішої моделі взаємозв'язку передбачає зістав лення інтересів виробників і споживачів відповідно до пропози ції й попиту і пошук місця їх оптимального поєднання. Графічно така ситуація зображена на мал. 1.3.
Обидві лінії (попиту і пропозиції) перетинаються в точці, яка відповідає значенню кількості сорочок (К1) та ціни (Р1). За такої кількості цих товарів і ціни на них виробники і споживачі мо жуть одночасно досягти поставленої мети. За такої ціни спожи вач оцінює для себе корисність нової сорочки рівновеликою вит ратам на неї. З боку виробника максимальний дохід (тобто сума, яку фірма може отримати від продажу додаткових сорочок) до рівнюватиме максимальним (граничним) витратам на їх вироб ництво. Така оптимальна ціна називається ціною рівноваги. У марксистській політичній економії синонімічним поняттям є ці на виробництва (за умов рівності попиту і пропозиції), про що докладно йтиметься далі.
Водночас описана ситуація з одним товаром означає досяг нення лише часткової рівноваги. Зміна витрат виробництва або співвідношення попиту і пропозиції на даний товар зумовлює певні зміни в цінах інших товарів. Якщо ж у стані рівноваги перебуває вся система цін, то спостерігається загальна рівновага на ринку. Засобом її дослідження є рівноважний метод (пошук економічної системи у стані рівноваги, статики). Хоча ціна рівноваги влашто вує покупця і продавця, така рівновага здебільшого негативно впли ває на рух економічної системи, оскільки у цьому випадку товаро виробники значною мірою втрачають стимули до ведення конку рентної боротьби, а отже, стимули до виробництва.
Важливою особливістю ціноутворення під впливом нецінових факторів є зростання ціни за умов підвищення попиту за незмінної пропозиції або скорочення пропозиції за незмінного попиту і навпаки. Надлишок пропозиції при встановленні ціни рівноваги призводить до зниження ціни, а її дефіцит – до підви щення ціни. В умовах дефіциту виникає "чорний ринок".
Коли окремий індивід або виробник намагається збільшити свій дохід, то він у своєму раціональному розрахунку зіставляє корисність і витрати. Він постійно має справу зі зростаючими вит ратами, граничними доходами, що зменшуються, граничною ко рисністю, граничним продуктом. Гранична корисність — це виго да, яку отримує індивід, від споживання ще одного товару або пос луги. Граничні доходи — це доходи, отримані підприємством від продажу додаткової одиниці товару. Граничний продукт — це до даткова продукція, виготовлена ще одним додатковим працівни ком. Усі ці граничні показники зіставляються з граничними (або маргінальними) витратами, зумовлені додатковими витратами або відмовою від певних благ. Відповідно до цього фірма розширює випуск товарів доти, поки граничні витрати зрівняються з ціною продукції, або якщо додаткова одиниця продукції обходиться їй дешевше, ніж ціна продажу. Взаємозв'язок між додатковими вит ратами ресурсів (капіталу, землі, трудових ресурсів) і збільшенням обсягів виробництва виявляється у дії закону спадної віддачі.
Існують, проте, два підходи до визначення реального доходу, пов'язані з іменами англійського економіста Дж. Хікса і російського математика і економіста Е.Е. Слуцького. Згідно Хіксу, різні рівні грошового доходу, що забезпечують один і той же рівень задоволення, тобто що дозволяють досягти однієї і тієї ж кривої байдужості, представляють однаковий рівень реального доходу. Згідно Слуцькому, лише той рівень грошового доходу, який достатній для придбання одного і того ж набору або комбінації товарів, забезпечує і незмінний рівень реального доходу. Підхід Хікса більшою мірою відповідає основним положенням порядкової теорії корисності, тоді як підхід Слуцького має та перевага, що дозволяє дати кількісне рішення задачі на основі статистичних матеріалів. Спочатку розглянемо версію, запропоновану Хіксом. А потім надам особливості рішення, запропонованого Слуцьким.
3. ЕФЕКТ ЗАМІНИ І ЕФЕКТ ДОХОДУ ПО ХІКСУ
Як основний засіб аналізу Хікс використовує так звані криві байдужості. Апарат кривих байдужості був запропонований ще в кінці XIX в. англійським економістом і статистиком Ф. Еджуортом 1881, р. На його думку, такі криві повинні представляти геометричне місце крапок, що характеризуються однаковим рівнем корисності. Проте в концепції Еджуорта апарат кривих байдужості грав порівняно невелику роль. Криві байдужості використовувалися також відомим італійським економістом В. Парето, причому трактування цих кривих (поверхонь) в його роботах істотно змінилося: Парето запропонував бачити в них просто віддзеркалення якихось заздалегідь заданих смаків і переваг споживача.
Роблячи «чищення» теоретичних понять, накопичених до цього часу буржуазними теоріями вартості, Хікс пропонує повністю відмовитися від використання одіозного принципу убуваючої граничної корисності (адже питання про те, наскільки реалістична подібна гіпотеза, як наголошується в книзі, просто не піддається перевірці за допомогою наукових методів). Для опису ринкової поведінки споживачів досить використовувати слабкішу передумову - принцип убуваючої граничної норми заміщення. Сам вибір цієї передумови обгрунтовується, по суті, методом «підгонки завдання під відповідь»: теоретична модель повинна дати опис ринкової рівноваги, а стійка рівновага можлива лише на тій ділянці кривої байдужості, на якій гранична норма заощадження зменшується.
За допомогою апарату кривих байдужості Хіксу вдалося наочно і чітко розмежувати ефект заміщення і ефект доходу (аналітичний опис цих ефектів містився ще в опублікованій за двадцять років до виходу статті Хікса-Аллена роботі Слуцького про бюджет споживача). Роздільний теоретичний аналіз ефекту заміщення і ефекту доходу дозволяє відмежувати вплив, що надається на індивідуальний попит коливаннями відносних цін від впливу, пов'язаного із зміною реального доходу. З часу публікації книги «Вартість і капітал» таке розмежування широко використовується в теоретичних і прикладних економічних дослідженнях (у ряді робіт ці ефекти носять назву «хіксианських»).
Вирази алгебри, що характеризують зміну цін і ефект заміщення, мають протилежні знаки: підвищення цін завжди пов'язане з скороченням, а зниження цін - з розширенням попиту (при певних (додаткових) передумовах це еквівалентно так званому основному закону попиту А. Маршалла, проте маршалловський аналіз не дозволяв виділити ефект доходу, оскільки гранична корисність грошей (для споживача) передбачалася постійною).
Ефект доходу залежить від характеру розподілу доходів і від суспільного стереотипу споживання, що склався. Якщо, наприклад, товар, що набуває, належить до дешевих і низькоякісних, то значне підвищення реального доходу може привести до скорочення попиту на цей товар (негативний ефект доходу); якщо ж, навпаки, споживання цього товару раніше обмежувалося лише унаслідок недостатності доходів, то із зростанням кількості грошей у споживача покупки даного товару можуть розширюватися (позитивний ефект доходу). Оскільки ж витрати на товар, виділений на «карті байдужості», складають, по припущенню Хікса, лише невелику частину загальної суми витрат, то і ефект доходу, в межах даних міркувань, повинен бути порівняно невеликим.
У звичайних умовах ефект заміщення і ефект доходу діють в одному і тому ж напрямі. Але в окремих випадках може складатися ситуація, коли, по-перше, негативний ефект доходу виражений достатньо різко і, по-друге, на даний товар витрачається значна частина всього доходу. Тоді негативний ефект доходу може «взяти верх» над ефектом заміщення і викликати парадоксальну на перший погляд ситуацію, коли, скажімо. зниження ціни на товар спричиняє за собою скорочення попиту на цей товар (видиме порушення «загального закону попиту» А. Маршалла). До таких ситуацій, зокрема, відноситься згадуваний ще А. Маршаллом «парадокс Гиффена».
На основі аналізу «карт байдужості» Хікс виводить криві, споживання, що роздільно характеризують залежність, від цін і від доходу. Конфігурація цих кривих задається умовами рівноваги - крапками, в яких кожного разу бюджетні лінії стосуються відповідних кривих байдужості. Криві залежності споживання від цін і доходу винні, за задумом автора, виконувати роль якогось моста, що сполучає «карти байдужості» з аналізом конкретних властивостей ринкового попиту. З'ясувавши залежність споживання від цін, можна, наприклад, скласти враження про еластичність попиту по цінах, а залежність споживання від доходу характеризує вплив ефекту доходу.
Проте рівень ціни залежить не тільки від попиту, але і від пропозиції, а розміри виробництва впродовж більш менш тривалого періоду в концепції Маршалла-Хікса безпосередньо ув'язуються з витратами виробництва. Умови рівноваги в цій області багато в чому схожі із співвідношеннями, що формулюються в теорії попиту: рівності між відношенням цін і граничною нормою заміщення відповідає тут рівність між відношенням цін (на відповідний чинник виробництва і готовий продукт) і граничною нормою трансформації, а місце принципу убуваючої граничної норми заміщення займає принцип убуваючої продуктивності чинників виробництва. До цього ще додається припущення про те, що, починаючи з деякого моменту, середні витрати повинні виявити тенденцію до збільшення.
Взаємодія між ринковим попитом, що складається, і пропозицією товарів неминуче спричиняє за собою зміни в структурі цін (що означає, за інших рівних умов, зміну кута нахилу дотичною до кривим байдужості), а це у свою чергу визначає перехід до нових співвідношень як у сфері споживчого попиту, так і у сфері виробництва. Процес цей продовжуватиметься до тих пір, поки не встановиться рівноважна структура цін.
Важливу роль в роботах «Вартість і капітал» і «Ще раз про теорію попиту» грає теоретичний аналіз принципів переходу від індивідуальних величин до агрегатних статистичних показників. Хікс вивів, зокрема, наступне співвідношення: якщо ціни на ряд різнорідних товарів міняються в однаковій пропорції (інакше кажучи, якщо їх відносні ціни продовжують зберігати колишні значення), сукупний попит на ці товари з формальної точки зору володіє тими ж властивостями, які властиві попиту на будь-який з товарів, що входять в даний набір. П. Самуэльсон в «Підставах економічного аналізу» вважає цей вивід найважливішим теоретичним результатом, що міститься в книзі «Вартість і капітал».
Мікроекономічна теорія ціни отримала подальший розвиток в концепції так званого споживчого надлишку. Перші згадки про існування такого надлишку можна знайти в роботах французького економіста минулого століття Ж. Депюї; у них наголошувалося, що корисність побудованого моста, мабуть, повинна перевищувати корисність грошей, що сплачуються споживачем як плата за користування мостом. Докладна характеристика споживчого надлишку містилася в «Принципах політичної економії» А. Маршалла. З 20-х років нашого сторіччя проблема вимірювання споживчого надлишку перетворилася на одну з «класичних» проблем мікроекономічної теорії. Сучасне трактування цього питання, як прийнято вважати в західній літературі, сходить до робіт Хікса, опублікованих в кінці 30-х, - першої половини 40-х років.
У книзі «Вартість і капітал» автор показав, що припущення про незмінну граничну корисність грошей (ігнорування ефекту доходу) не дозволяє точно визначити справжні розміри споживчого надлишку після зміни цін. Вводячи в розгляд ефект доходу, Хікс запропонував як аналітичний прийом використовувати, скажімо, при підвищенні цін грошову компенсацію («компенсуюча зміна доходу»). Детальнішу розробку цей принцип отримав в трьох статтях, опублікованих в 1941-1944 роках. У статтях Хікса тлумачення споживчого надлишку набуло послідовно ординалістського характеру. Визначення абсолютної його величини повинне базуватися на невловимих суб'єктивних оцінках, тому англійський економіст пропонує використовувати лише їх порівняльні характеристики. Так, при переході до нової ситуації споживчий надлишок може зменшитися або збільшитися; величина відповідної втрати (або додаткової вигоди) вимірюється за допомогою грошової компенсації. Хіксианський підхід до визначення споживчого надлишку широко використовується в сучасних дослідженнях, заснованих на зіставленні витрат і результатів.
Поняття споживчого надлишку фігурує також в теорії державних фінансів, наприклад при розгляді проблем податкового обкладення: Хікс доводив, що непрямі податки (акцизи) за інших рівних умов завдають більшого збитку їх реальним платникам, чим еквівалентна сума прямого прибуткового податку, оскільки непрямі податки до того ж поглинають частину споживчого надлишку.
Хіксу вдалося звільнити категорію споживчого надлишку від безпосереднього зв'язку з кардиналістським вимірюванням корисності і запропонувати методи грошової оцінки цієї величини. Проте до цього дня концепція вимірювання споживчого надлишку продовжує залишатися досить хиткою в теоретичному відношенні і недостатньо операбельною для того, щоб її можна було використовувати в практичних розрахунках. Само початкове визначення споживчого надлишку надзвичайне статично: при зміні цін і доходів неминуче виникає, як відзначав Хікс, проблема розмежування різних вимірювань споживчого надлишку (Хікс використовує для вимірювання чотири величини (зміни доходу): суми, компенсуючі зміну кількості товару і його ціни, «еквіваленти» цих змін).
Для вимірювання їх величин автор удається до принципу «компенсуючої зміни доходу» - прийому, широко використовуваного у формальних побудовах сучасної теорії добробуту. Подібний прийом дозволяє позбавитися від деяких довільних побудов теорії суб'єктивної вартості, але і в цьому випадку характеристика споживчого надлишку носить вельми умовний характер. Нагадаємо, що споживчий надлишок, за визначенням, є різницею між індивідуальною оцінкою даної одиниці товару (сумою, яку той або інший споживач, по припущенню, готовий був би заплатити за неї при існуючій структурі цін, незмінному рівні доходу і т. п.) і ринковою ціною товару. Споживчі надлишки для кожного покупця повинні розрізнятися між собою, а безперервні функції індивідуального попиту (у яких враховується, що попит даного споживача залежить не тільки від ціни даного товару, але і від цін решти товарів і від доходу) існують тільки в теорії. Перехід до «підбору» відповідної грошової компенсації надає таким оцінкам іншу форму, але не може позбавити їх гіпотетичного і суб'єктивного характеру. Тим часом величина споживчого надлишку, що утворюється, в сучасній економічній теорії добробуту повинна служити практичним критерієм прийнятності тих або інших заходів урядової політики.
Криві байдужості споживачів, а також співвідношення, що виводяться на їх основі, між споживанням і цінами (доходом) допомагають описати процес формування ринкового попиту при заданих характеристиках споживчого вибору. Параметри, що характеризують ефект заміщення і ефект доходу, зв'язані певними співвідношеннями, що легко виводяться, з поряд практично спостережуваних величин, такими, наприклад, як еластичність попиту по цінах і доході.
Апарат кривих байдужості забезпечував прості засоби для наочного опису споживчого вибору за допомогою ординалістської концепції корисності. При цьому виявлялися зайвими багато суб'єктивно-психологічних побудувань австрійської школи і її послідовників (лише ознайомившись з роботами попередників Хікса, що писали про граничну корисність, можна зрозуміти, помічає М. Блауг, «як багато було понесено геть потоком хіксианської революції»). «Розвиток досліджень на базі кривих байдужості в роботах Слуцкього-Хікса-Аллена, мабуть, підтвердило, що психологія взагалі не може допомогти вдосконаленню апарату економічної теорії або може сприяти цьому лише у вельми малому ступені», - констатує американський економіст Э. Коутс.
Проте тенденція до обмеження ролі довільних суб'єктивних психологічних побудов не супроводжувалася змістовним аналізом соціально-економічних відносин, що стоять за реєстрованими емпірично (або апріорі передбачуваними в теоретичних моделях) перевагами споживачів. В результаті ординалістська теорія корисності поступово звужувала сферу змістовного аналізу («Внесок, внесений за останній час до дослідження проблеми, великою мірою пов'язаний з критикою того мізерного круга істин, які раніше ще зберігалися в теорії корисності»), просто виносячи закономірності, що формують шкалу індивідуальних схильностей і переваг, за межі економічної теорії.
Представники австрійської школи зазвичай використовували категорію корисності стосовно одного господарського блага, вирваного із споживчого набору. Тим часом корисність даного товару може істотно залежати від інших благ - замінників або доповнюючих товарів, - які має в своєму розпорядженні споживач. У своїй книзі Хікс пропонує такі критерії для виділення товарів-замінників або доповнюючих товарів, в яких взагалі не використовується величина корисності (на допомогу знов приходить гранична норма заміщення), - цього разу гранична норма заміщення грошей даними товарами. Та все ж апарат кривих байдужості, як визнає автор, погано пристосований до обліку взаємозв'язків усередині товарного світу.
Припущення про опуклість кривих байдужості, звичайно, володіє набагато більшою спільністю, чим принцип убуваючої корисності. Тепер навіть прихильники гедоністської концепції, що продовжують трактувати криві байдужості як криві рівної корисності, не можуть не визнати можливість рівноваги і при зростаючій корисності одного або декількох товарів (товарних наборів). Проте сам принцип норми взаємозамінності, що знижується, тепер проголошується таким же «універсальним», як раніше закон убуваючої корисності (такий аналіз «не дає відповіді на питання про те, які товари задовольняють критерію опуклості кривої; без всяких доказів просто передбачається, що це відноситься до всіх товарів»).
Схеми споживчого попиту, розроблені Хіксом, носять надзвичайно статичний характер. Розвиток виробництва викликає до життя нові товари і разом з тим породжує нові потреби. Кожен новий товар вимагає не тільки побудови «своєї» нової кривої байдужості, але і перебудови «карт байдужості» для багатьох інших товарів. Які ж криві байдужості торкнуться? І головне - як виглядатимуть нові «карти байдужості»? Мікроекономічна теорія не містить (в рамках описаних передумов - і не може містити) відповіді на ці питання. Ні система «карт байдужості», ні навіть зміни в конфігурації окремих кривих не можуть бути виведені шляхом чисто теоретичних міркувань.
Одне з трактувань кривих байдужості, що містяться в книзі, пропонує (услід за Парето) розглядати їх як інформацію щодо схильності споживача, отриману з емпіричних спостережень. Залишається розглянути питання про те, як можна було б вивести досвідченим шляхом подібні «карти байдужості» індивідуального споживача.
Розміри покупок при даній структурі цін можуть визначити лише ті крапки, в яких бюджетна лінія стосується кривої байдужості. Але як відшукати решта крапок кожній з кривих? Ці крапки характеризують нездійснені можливості оптимальних комбінацій, і реалізувати їх на наступний раз вже практично неможливо. У такій ситуації залишається тільки один шлях - прямий опит споживачів. Проте, якщо навіть вважати, що кожен з опитуваних покупців повністю керується мотивами і міркуваннями, передбачуваними даною концепцією, важко розраховувати на успіх такого опиту.
Адже отримані відповіді в кращому разі могли б мати якийсь практичний сенс лише в невеликій околиці точки дотику (фактичної покупки). Важко розраховувати на те, що споживач зможе просто перебрати в думці різні поєднання товарів і сказати наперед, як зміняться всі його покупки при інших відносних цінах товарів. Адже складання схем кривих байдужості вимагає, щоб споживач заздалегідь знав не тільки напрям, але і точні кількісні характеристики таких змін (наприклад: «Зниження плати за електроенергію на стільки-то відсотків спричинить за собою таку-то зміну граничної норми заміщення між ліками і сорочками» і т. п.).
Справа ще більш ускладнюється у зв'язку з тим, що в реальному житті індивідуальні переваги завжди формуються в нерозривному зв'язку з отримуваними доходами і ринковими цінами, а при побудові кривих байдужості споживач повинен був би повністю відвернутися від всіх звичних уявлень про порівняльну дорожнечу (дешевизні) тих або інших товарів. Тим часом самі криві байдужості і відповідні їм «автономні» схильності і переваги, як справедливо наголошується в книзі (див. гл. IV), повинні бути строго незалежними від рівня товарних цін.
Зовсім мало сенсу, нарешті, в спробах визначити таким же чином конфігурацію вищих кривих байдужості (тобто кривих, відповідних великим розмірам реального доходу). Адже значне збільшення доходів неминуче повинне супроводжуватися істотними змінами у всьому способі життя (вказану обставину повинен був визнати і такий активний захисник апарату кривих байдужості, як В. Парето: він писав, що абсурдно було б намагатися з'ясувати у селянки, які діаманти вона віддала перевазі б в тому випадку, якщо б раптом отримала в своє розпорядження величезне багатство).
Таким чином, теоретичний аналіз, що базується на ординалістській концепції корисності і кривих байдужості, замикається в крузі дедуктивних міркувань. Найважливіші зміни споживчих оцінок під дією таких чинників, як розвиток виробництва, зміни доходу і т. д., залишаються, по суті, нез'ясовними в рамках
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора