Політико-правові і соціально-моральні фактори розвитку державної служби та запобігання корупції в Україні. Семінар з Інші. Робота № 521764

Перехід до торгівельного партнера Binance

Політико-правові і соціально-моральні фактори розвитку державної служби та запобігання корупції в Україні

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Інші

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2010

Тип роботи:

Семінар

Предмет:

Інші

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО Політико-правові і соціально-моральні фактори розвитку державної служби та запобігання корупції в Україні Збірник матеріалів науково-практичного семінару 25 березня 2010 року Черкаси 2010 УДК 35.08 ББК 67.401.02 П 32 Редакційна колегія: Іщенко М.П., доктор філософських наук, професор, академік Української Академії політичних наук, Заслужений працівник освіти України (голова); Дендемарченко Г.Г., начальник управління державної служби Головного управління державної служби України в Черкаській області; Гаман П.І., доктор наук з державного управління, професор; Іщенко О.М., кандидат політичних наук, доцент (відповідальний секретар); Шарий В.І., кандидат наук з державного управління, доцент; Самойленко Л.Я., кандидат наук з державного управління, ст. викладач; Ткаченко В.П., викладач кафедри державного управління і соціально-політичних наук; Лесик Г.М., магістрант спеціальності «Державна служба»; Таран В.Ю., магістрант спеціальності «Державна служба»; Федченко Т.А., магістрант спеціальності «Державна служба»; Шварцман О.В., магістрант спеціальності «Державна служба». Рецензент: Гоцуляк В.В., доктор історичних наук, професор П 32 Політико-правові і соціально-моральні фактори розвитку державної служби та запобігання корупції в Україні / Збірник матеріалів науково-практичного семінару / за ред. проф. Іщенка М.П. – Черкаси: вид. Чабаненко Ю. – 2010, 208 с. У збірнику матеріалів науково-практичного семінару надруковані праці науковців Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, фахівців управління державної служби Головдержслужби України в Черкаській області та слухачів магістратури зі спеціальності «Державна служба», що відображають політико-правові, соціально-моральні фактори розвитку системи державної служби України, удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування, протидії корупції. УДК 35.08 ББК 67.401.02 Матеріали опубліковано в авторській редакції. За зміст публікацій відповідальність несуть автори. Затверджено та рекомендовано до друку на засіданні кафедри державного управління і соціально-політичних наук (Протокол № 10 від 25 лютого 2010 року) Рекомендовано до друку Вченою радою навчально-наукового інституту економіки і права Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (Протокол № 5 від 2 березня 2010 року) ЗМІСТ Кузьмінський А.І., Проблеми запобігання корупції в системі вищої освіти України……………………………….... 8 Сергієва Л.В., Сутність і пріоритетні цінності формування соціальної держави в Україні ……………….. 11 Тарасенкова Н.А., Наукові досягнення Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького…………………………………………………. 14 Дендемарченко Г.Г., Сучасні тенденції реформування державної служби…………………………............................. 18 Іщенко М.П., Зростання ролі державних і громадських інституцій у протидії корупції………………………………… 21 Гаман П.І., Державне регулювання якості медичних послуг: методичні підходи до управління………………….. 25 Кузьменко А.І., Подолання корупції як шлях до підвищення ефективності надання управлінських послуг…………………………………………………………….. 29 Шамрай О.Г., Актуальні питання посилення боротьби з корупцією в органах місцевого самоврядування України…………………………………………………………… 31 Марченко О.В., Проблема сумісності політичної культури і політичної корупції в контексті сучасних українських реалій……………………………………………... 35 Мойсієнко В.М., Адміністративно-правові заходи боротьби з корупцією: загальнотеоретичні аспекти…………………….... 38 Іщенко О.М., Механізми влади – важливий чинник протидії корупції в Україні…………………………………..… 42 Шарий В.І., Державне управління та місцеве самоврядування: перспективи протидії корупції…………. 45 Гук Б.М., Адміністративно-правові засади протидії корупції в органах публічної влади……………………….… 49 Овчаренко А.О., Тенденції розвитку державної служби США…………………………………………………..………….. 52 Подолян Я.В., Подолання корупції як запорука удосконалення державної служби в Україні............….….. 54 Самойленко Л.Я., Роль інститутів громадянського суспільства в подоланні корупції……………………………. 57 Ткаченко В.П., Проблеми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування……………..... 60 Лесик Г.М., Роль ділового спілкування у формуванні етичної поведінки державних службовців……………….... 64 Атаманенко О.С., Владні відносини в сучасній Україні: проблеми та шляхи оптимізації………………….………….. 67 Бєглов Б.О., Особливості публічного права у Федеративній Республіці Німеччина……………………….. 69 Борова К.А., Модернізація системи професійної підготовки державних службовців відповідно до пріоритетів держави…………………………………………... 71 Бубнівська В.Г., Cтатус державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування……………….. 72 Бурсак В.О., Сучасний стан підготовки кадрів у вищих навчальних закладах МВС України……………………….… 74 Вдовиченко Ю.В., Проблеми правового статусу посадових осіб місцевого самоврядування в Україні….… 76 Волох Ю.М., Політична корупція: сутність, чинники, засоби протидії……………………………………………….… 78 Воркутенко Ю.С., Соціально-моральні чинники формування іміджу державного службовця……………..... 80 Гайдаш В.А., Проблеми професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування України…………….... 82 Гапончик Н.М., Роль мови в суспільному житті………….. 84 Гапченко В.В., Прийняття управлінських рішень державними службовцями в Україні………………………... 85 Гірікова М.А., Проблеми інституту державної служби в Україні…………………………………………………………… 86 Глинська О.С., Удосконалення механізмів проходження держаної служби в Україні………………………………….... 88 Гончар Н.В., Заходи державної політики України щодо боротьби з корупцією на державній службі……………….. 90 Демченко З.Б., Шляхи модернізації кадрової служби як основа вдосконалення державного управління………..…. 91 Дядченко С.Г., Теоретичні аспекти існування корупції та організація роботи з її попередження…….…………….. 93 Жура Г.С., Вдосконалення системи підвищення кваліфікації держаних службовців в Україні………………. 95 Кавун А.І., Місце податкової служби в здійсненні оперативного управління бюджетним процесом………….. 97 Калько О.О., Застосування інформаційних технологій для ведення діловодства в державних установах та органах місцевого самоврядування………………………… 99 Каменєв О.В., Організаційно-правові засади реформування системи державної служби в Україні……. 100 Кисленко В.В., Реформування системи оплати праці державних службовців………………………………………… 102 Коваль С.В., Вітчизняні та міжнародні проекти реалізації системи підготовки державних службовців в Україні………………………………………………………….… 104 Ковдій А.В., Оплата праці та соціальні преференції для державних службовців………………………………………… 106 Колісник К.В., Ефективні рішення щодо запобігання та протидії корупції в системі державної служби України…………………………………………………………… 107 Корнілевська О.О., Політико-правові критерії оцінювання діяльності державних службовців………….... 109 Коханська О.М., Особливості взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні…………………………………………………………… 111 Кунова Т.Ю., Публічна служба в державах Європейського союзу………………………………………….. 113 Лавренко С.П., Специфіка діяльності державного службовця в системі управління аграрним комплексом… 115 Лисокінь Н.А., Кар'єра державних службовців…………... 116 Лукашенко А.А., Шляхи підвищення привабливості державної служби в Україні………………………………….. 117 Луценко В.М., Система управління державною службою та особливості її проходження в Україні………………….... 119 Лядецька А.В., Аналіз систем соціального захисту державних службовців Латвії і Литви………………………. 121 Меланіч І.М., Соціально-політичні фактори удосконалення системи управління персоналом на державній службі України…………………………………….. 123 Мельник Г.О., Позитивний імідж державної служби України: шляхи досягнення…………………………………... 124 Мигаленко Т.В., Моніторинг в системі державного управління………………………………………....................... 126 Московченко Г. М., Боротьба з корупцією, як невід’ємна складова у реформуванні державного управління та державної служби України…………………………………… 129 Мошенець Н.О., Культура професійної діяльності державних службовців в Україні…………………………….. 131 Мошнягул Т.О., Кадрове забезпечення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування……….... 133 Науменко О.М., Мотивація та стимулювання праці державних службовців як чинник підвищення їх професійної компетентності та кар’єрного зростання…… 135 Оверченко А.В., Державна служба і корупція………….… 137 Ольховська О.М., Аспекти професіоналізації державної служби в Україні………………………………………………... 139 Опрофат В.І., Планування роботи органів місцевого самоврядування……………………………………………….. 141 Панасюк Я.О., Місце і роль лобізму в державному управлінні…………………………………………………….…. 143 Пасенко О.Д., Законодавчі засади державної служби та служби в органах місцевого самоврядування…………….. 144 Перепелиця В.В., Деякі аспекти удосконалення орендноземельних відносин в аграрному секторі економіки (на прикладі Черкаської області)………………. 146 Піньковська О.В., Модернізація державного управління в Україні………………………………………………………….. 148 Потапенко І.І., Загальна характеристика юридичної відповідальність державних службовців в Україні……….. 151 Пугаченко О.М., Специфіка професійної діяльності державного службовця у Головному управлінні Державного казначейства України у Черкаській області…………………………………………………………… 153 Пурис О.М., Класична модель компетенцій як основа формування культури управління державними установами…………………………………………………….... 155 Рибченко О.О., Особливості просування по службі державних службовців………………………………………… 157 Сватченко Л.О., Кадрова політика на державній службі……………………………………………………………. 159 Сільченко В.С., Актуальні проблеми формування службової кар’єри під час проходження державної служби………………………………………………………….... 161 Скічко Л. Г., Державне регулювання якості кадрового потенціалу………………………………………………………. 162 Скляренко Т.В., Актуальні проблеми місцевого самоврядування в Україні у контексті адміністративної реформи……………………………………………………….... 164 Слива О.П., Імплементація європейських стандартів проходження державної служби в Україні……………….... 167 Соломка І.В., Особливості проходження державної служби у сфері підтримки малого та середнього бізнесу в Україні…………………………………………………………. 169 Стецюк C.С., Професійна компетентність державних службовців…………………………………………………….... 170 Таран В.Ю., Удосконалення системи добору персоналу на державну службу в Україні……………………………….. 172 Тімофеєва О.А., Державна кадрова політика у сфері державної служби і державного управління в Україні…… 174 Тіхонова Л.В., Особливості реформування системи органів виконавчої влади України……………………….….. 176 Федоренко О.В., Відповідальність державних службовців………………………………………………………. 178 Федченко Т.А., Реформування державної служби в Україні та наближення до європейських стандартів…….. 180 Фощій Ю.В., Особливості антикорупційної стратегії України…………………………………………………………… 182 Халудрова О.І., Професіоналізм у державній службі…………………………………………………………….. 185 Чепурна Т.В., Теоретико-методологічні проблеми класифікації функцій державного управління в Україні…. 187 Черній В. В., Основні напрями професіоналізації державної служби……………………………………………… 189 Чернова Н.В., Сутність нормування праці та її значення…………………………………………………………. 191 Шварцман О.В., Проблеми запобігання корупції в контексті правового статусу державних службовців…….. Шевченко Є.О, Вплив інформаційних технологій на ефективність державного управління……………………… 193 195 Шевчук Л.Ю., Види державної служби……………………. 197 Шкарбута Б.В., Реформування системи державної служби як невід’ємна складова адміністративної реформи України………………………………………………. 199 Щавінська М.М., Трансформація державної служби як економічного інституту………………………………………… 201 Ярославський С.М., Співвідношення державної та публічної служби в Україні………………………………..….. 203 Кузьмінський А.І., доктор педагогічних наук, професор, ректор Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Проблеми запобігання корупції в системі вищої освіти України На сучасному етапі виходу з кризи особливої гостроти набуло питання подолання корупції в секторі публічної служби. Сфера діяльності публічної служби є важливою для будь-якої держави, оскільки остання може функціонувати лише завдяки наявності публічної служби. Відсутність продуманої кадрової політики та створення дієвого механізму протидії корупції у цій сфері неминуче призводить до кризового стану у державному управлінні і підриває довіру громадян до органів публічної влади. Як неодноразово наголошували міжнародні експерти, саме корупція у діяльності публічних службовців завдає значної шкоди демократичним засадам держави, підриває засади верховенства права, а також негативно позначається на економічному розвитку держави. Навіть криза не може завдати такої серйозної шкоди економіці держави, якої завдає корупція, особливо у сфері публічної служби. Держави з високим рівнем корупції втрачають довіру з боку іноземних інвестиційних компаній. На жаль, така ситуація склалася і в Україні. Корупція породжує універсальну проблему, яка впливає на всі сфери суспільного життя, а найбільше вражає сферу взаємовідносин громадян з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, з якими найчастіше стикаються громадяни при реалізації своїх конституційних прав. Найбільшу загрозу становить сприйняття громадянами «корупції» як «спрощеної форми» отримання громадянами тих чи інших послуг. Таке явище за останні роки в Україні набуло значного поширення і населення держави стало заручником корупції. Це особливо небезпечно для України, коли існує загальна потреба консолідації демократичних засад, її базових правил та інституцій. Високий рівень корупції, у певній мірі, є відображенням неефективності влади, недосконалості найбільш важливих державних та суспільних інститутів. Боротьба з корупцією в Україні повинна, перш за все, бути спрямована на зміцнення демократичних засад, верховенства права та проведення інституційних реформ. Це вимагає довготермінової виваженої та обґрунтованої роботи, здійснення дієвих послідовних заходів, що забезпечили б запобігання корупції. Сьогодні корупція стала загрозою соціально-політичній і економічній безпеці української держави. В освіті ж вона становить значну загрозу суспільним інтересам, насамперед, через нівелювання поняття справедливості у відносинах між учасниками навчально-виховного процесу. Вона загрожує всій суспільно-політичний системі країни, у тому числі її іміджу на світовій арені, тому необхідна значна активізація діяльності держави щодо подолання проявів корупції та зловживань у системі освіти. Серед основних причин корупції в освіті виділяють переважно економічні: недостатнє фінансування, низька заробітна плата працівників, брак місць в освітніх установах тощо. Законодавчі заходи, спрямовані на зниження рівня корупції, звичайно зводяться лише до посилювання покарання. Здобутий досвід розвинених країн показує, що набагато ефективнішими виявляються превентивні заходи, серед яких важливе місце посідає виявлення корупціогенності у наданні освітніх послуг населенню. У сучасній організації системи освіти можна виокремити три рівні: початкову освіту, середню освіту, вищу освіту. Вища освіта, згідно із Законом України «Про вищу освіту» 2000 року, - рівень освіти, який здобуває особа у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації. Вища освіта як процес і результат поєднання навчання та професійної підготовки спирається на попереднє отримання атестата про завершення програми середнього освітнього закладу. І тут виникає багато проблем різного характеру. В оптимізації системи освіти виключно важливе антикорупційне значення має демонополізація управління освітою. Монополія виявляється в тому, що органи управління видають дозволи на здійснення освітньої діяльності, виступають її замовником, визначають зміст освіти, контролюють її якість тощо. В умовах існування закладів різних форм власності монополія органів управління освітою створює ідеальний ґрунт для розквіту корупції, особливо на етапі ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів. Саме тому за кількістю вищих навчальних закладів освіти та їхніх філіалів і ми далеко попереду всієї Європи. До речі, у переважній більшості країн світу подібні служби не підпорядковані освітнім міністерствам, а існують як самостійні структури. В умовах соціально - орієнтованої ринкової економіки для запобігання проявам зловживань у системі вищої освіти використовуються ринкові важелі – конкуренція ВНЗ на ринку освітніх послуг і впровадження змішаної бюджетно-приватної форми навчання студентів. Розвиток великої кількості вищих навчальних закладів в Україні призводить до жорстокої конкуренції на ринку освітніх послуг, що, у свою чергу, сприяє підвищенню якості освітньої діяльності закладів. Перевищення ж пропозиції над попитом (кількість місць для вступу до вищих навчальних закладів перевищує кількість бажаючих у них навчатися) сприяє уникненню корупції, тому що кожний громадянин може знайти для себе місце у певному вищому навчальному закладі (залежно від своїх інтелектуальних, фізичних і фінансових можливостей). Багатоманітність форм навчання дозволяє студентам обирати спеціальність за їхнім бажанням, підвищувати зацікавленість у скорішому завершенні навчання, ефективно витрачати час і кошти на своє навчання. Студенти також мають змогу переривати навчання, продовжувати, обирати форми навчання – стаціонарну, заочну, дистанційну, екстернат, поєднання роботи і навчання. Конкуренція між вищими навчальними закладами і структурними підрозділами власне вищих навчальних закладів спонукає до запровадження інноваційних методів навчання, використання новітніх технологій тощо. Вимагає подолання ще одне джерело корупції - зарплата освітян. Адже не їхня вина в тому, що навіть після останніх широко розрекламованих підвищень зарплати, за даними Міністерства фінансів України, середня заробітна плата освітян становила 848 грн., тоді як у промисловості - 1126. Тому, якщо серйозно і наполегливо боротись з корупцією, то загальнодержавними повинні стати лише посади цієї роботи, а конкретні заходи - плануватись і реалізовуватись галузевими міністерствами і центральними відомствами. Але одним із шляхів запобігання корупційним проявам є запровадження відповідного до Указу Президента України зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти та використання результатів такого тестування під час вступної кампанії до вищих навчальних закладів; удосконалення умов оплати праці педагогічних працівників тощо. Список використаної літератури: Вища освіта в Україні / В.Г. Кремень, С.М. Ніколаєнко, М.Ф. Степко та ін.; За ред. В.Г. Кременя, С.М. Ніколаєнка. – К., 2005. Закон України «Про боротьбу з корупцією» // ВВР України. Лікарчук І. Чи можна здолати корупцію в освіті / І. ікарчук // Голос України. - 2006. - 22 березня. Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні: Указ Президента України від 04.07.2005 р. № 1-13/2005. - http:www.rada.gov.ua. Сергієва Л.В., начальник управління організації професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування Головного управління державної служби України Сутність і пріоритетні цінності формування соціальної держави в Україні Процес формування соціальної держави в Україні характеризується тим, наскільки держава визнає автономне буття спільнот, сприяє його розвитку і наскільки громадянське суспільство спроможне впливати на дії держави. Соціальна держава є продуктом розвитку цивілізації, внаслідок якого держава поступово перетворюється на соціальну, на виразника інтересів усіх верств суспільства, стає гарантом суспільної злагоди. Завдяки тому, що держава є виразником інтересів усього суспільства, вона має гарантувати можливість споживання індивідом певних благ, захистити ринок і суспільство від негативного впливу ринкового середовища. За своєю сутністю та типом організації державної влади соціальна держава засновується на пріоритеті соціальних цінностей, насамперед права людини на гідне життя. Концептуальне ядро теорії соціальної держави утворюють ідеї про зростаючу відповідальність держави за добробут, розвиток і безпеку її громадян. Практичну реалізацію цих положень здійснює потужна соціальна політика. Виникнувши як принцип піклування про найменш забезпечені верстви населення, в наш час соціальна політика охоплює у диференційованому вигляді все суспільство, орієнтується на соціальні інтереси і потреби усіх громадян. Це держава, яка прагне забезпечити кожному громадянинові гідні умови існування, соціальний захист, можливість брати участь в управлінні виробництвом, а в ідеалі - прийнятні для всіх життєві умови, рівні шанси та можливості для самореалізації особистості. Соціальна держава спрямовує суспільні трансформації на подолання соціальної нерівності, на розвиток соціальної справедливості, забезпечення людини роботою, джерелом існування, досягнення миру, та злагоди в суспільстві і створення здорового життєвого середовища. Соціальна основа соціальної держави розвивається на демократизмі політичної системи, високому рівні економічного розвитку, системі соціального партнерства та захисту громадян, компромісі основних політичних сил та досконалому місцевому самоврядуванні. Механізм соціальної держави покликаний забезпечувати оптимальні умови для реалізації здібностей, інтересів громадян, надавати умови для додержання соціальної справедливості, досягнення соціального миру і національної злагоди в суспільстві. Соціальна основа соціальної держави - розвинуте громадянське суспільство, наявність розгалуженої соціальної мережі в організації життя громадян, сучасної інфраструктури. Соціальна держава значно більшою мірою порівняно з ліберальною державою керується потребами суспільства і пов’язується з ідеєю добробуту та солідарності. Визначальними правами і завданнями соціальної держави є: захист гідності людини, що полягає у забезпеченні прийнятних для неї умов праці і її відповідного працевлаштування; право на самостійний розвиток особи; заборона дискримінації за статтю, віком, походженням тощо; свобода коаліцій, право об’єднань у профспілки, товариства та інші самодіяльні організації на засадах вільного вибору і з різною метою; свобода вибору професії. У різноманітних моделях соціальної держави відображаються як універсальні риси типу державного устрою, так і національно-специфічні особливості облаштування соціального буття людей. Вони уособлюють як позитивні досягнення, так і наявні суперечності соціального будівництва. Зокрема, йдеться про дилему піднесення економічної ефективності та вирівнювання різних верств населення, проблему соціальної справедливості в контексті процесів структурних трансформацій у сфері виробництва, у демографічній ситуації, про фактори нової еміграції та неоднозначні наслідки інтеграції європейських країн. Не менш важливою ознакою соціальної держави, що відображає її мету та соціальне призначення, є забезпечення соціальної злагоди і стабільності в суспільстві. Реалізація даної ознаки забезпечується проведенням ефективної соціальної політики, що базується на визнанні необхідності динамічного розвитку соціальної сфери. Основним інструментом досягнення соціальної справедливості в державі є соціальна політика, яка набуває конституційного та законодавчого закріплення. Дана ознака соціальної держави є тим більш вираженою, чим більшу відповідальність бере на себе держава за дотримання принципу соціальної справедливості. В основу теорії соціальної держави покладено ідею ефективної соціальної політики, яка, залежно від її змісту, здатна давати економічний і соціальний ефект у різних пропорціях, що обумовлює багатоманітність моделей держави. Таким чином, формування соціальної держави спрямоване на здійснення конструктивної соціальної політики, основною метою якої має стати реалізація функцій соціального захисту громадян. Принципи соціальної держави, як правило, знаходять втілення у нормах, що вимагають соціально обґрунтованих дій з позиції суспільних потреб, реалізація яких гарантується Конституцією України. Тому розвиток соціальної держави є однією з пріоритетних цінностей та основних стратегічних цілей, зафіксованих у статті 1 Конституції України, що забезпечить трансформацію українського суспільства в сучасну цивілізовану демократичну країну. Список використанної літератури: Геєць В. Соціогуманітарні складові перспектив переходу до соціальної орієнтованої економіки України / В. Геєць // Економіка України. – 2000. - № 2. Головащенко О. С. Соціальна правова держава в умовах європейської інтеграції / О. С. Головащенко // Державне будівництво та місцеве самоврядування: зб. наук. праць НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України / гол. ред. Ю. П. Битяк. – Х.: Право, 2007. – Вип. 14. – С. 167-173. Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. - К.: Знання-Прес, 2003. – 388 с. Державне управління: Словн.-довід. / Уклад.: В.Д. Бакуменко (кер. творчого кол.), Д.О. Безносенко, І.М. Варзар, В.М. Князєв, С.О. Кравченко, Л.Г. Штика; За заг. ред. В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 214 с. Малиновський В.Я. Словник термінів і понять з державного управління. – К.: Атіка, 2005. – 240 с. Пасько Я.І. Соціальна держава у контексті суперечностей консервативної і ліберальної моделей суспільного розвитку // Наука. Релігія. Суспільство.-Донецьк: ІПШІ «Наука і освіта», 2006. - № 2. – С.251-261. Пасько Я.І. Феномен соціальної держави в європейській традиції // Схід. -№1(73). - Донецьк: 2006. С.78-88. Четверікова Л. О. Формування соціальної держави в контексті процесів глобалізації // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Збірник наукових праць. – Львів, 2005. – Вип. 16. – С. 83–87. Тарасенкова Н.А., проректор з наукової роботи Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Наукові досягнення Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького як навчальний заклад бере свій початок у 1921 році. Зараз в університеті працює 645 науково-педагогічних працівників, з яких на постійній основі – 543. З них докторів, професорів наук – 85 (43 – штатних) і кандидатів наук – 304 (258 – штатних). У 2009 році захищено 6 докторських і 24 кандидатських дисертацій (з них 7 достроково). Динаміка захисту докторських і кандидатських дисертацій Аспірантуру в університеті відкрито з 1969 року. Зараз діє аспірантура з 27 спеціальностей та одна докторантура зі спеціальності 01.04.07 – фізика твердого тіла. У 2009 році було відкрито аспірантуру з 5 спеціальностей. Планується відкриття аспірантури ще з 2 спеціальностей (05.01.02 - стандартизація, сертифікація та метрологічне забезпечення, 10.01.06 - теорія літератури) та докторантуру з 2 спеціальностей (13.00.02 - теорія і методика навчання (математика), 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти). Успішно продовжують працювати дві спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій із правом прийняття до захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук за 4 спеціальностями (з історичних та педагогічних наук). Планується відкриття ще однієї спеціалізованої вченої ради з літературознавчого напряму. Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького має сталі традиції науково-дослідної роботи, сформовані і діють 15 наукових шкіл, під керівництвом професорів Кузьмінського А. І., Боєчка Ф. Ф., Гусака А. М., Жаботинської С. А., Іщенка М. П., Кукурудзи І. І., Лизогуба В. С., Масненка В. В., Мінаєва Б. П., Морозова А. Г., Мусієнко В. П., Поліщука В. Т., Селіванової О. О., Соловйова В. М., Тарасенкової Н. А. За показниками наукометричної бази даних SCOPUS, серед названих 87 навчальних закладів України, які є кращими за цими показниками станом на 17.12.2009 р., Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького займає 15 позицію. У рейтингу 100 найбільш цитованих у Scopus науковців (станом на 02.02.10) за номером 56 названо професора Мінаєва Б. П. Додатний індекс цитування Гірша мають також професори Гусак А. М. і Лизогуб В. С., доценти Ляшенко Ю. О., Луценко Гр. В., Луценко Г. В., Богатирьов О. О., Корнієнко С. В., Мінаєва В. О. У 2009 році ЧНУ став членом двох престижних асоціацій – Мережі університетів країн Чорноморського регіону та Євразійської Асоціації Університетів. Крім того, університет має 52 діючі угоди про співпрацю із зарубіжними навчальними та науковими закладами, 24 з них укладено у 2009 році. Науковцями університету в минулому році здійснювалися фундаментальні дослідження з 89 колективних і 126 індивідуальних тем. 10 наукових проектів фінансувалися з держбюджету. Також відкрито фінансування 4 нових проектів. За 2009 рік опубліковано: 16 монографій, 6 підручників, 82 навчально-методичних посібники, з них 15 з грифом МОН, 1278 наукових статей, з них 71 у зарубіжних виданнях. Динаміка публікацій Протягом 2009 року в університеті працювало 194 молодих учених (віком до 35 років), із них 55 мають ступінь кандидата наук, 18 осіб мають звання доцента, 105 навчаються в аспірантурі університету, 2 молодих учених навчаються в докторантурі. Всі вони займались науковою діяльністю, здійснювали фундаментальні дослідження за кафедральними та індивідуальними темами. Два молодих учених, – доцент Гнезділова К. М. та доцент Медалієва О.З. – отримують стипендію Кабінету Міністрів України. Щодо науково-дослідної робота студентів, варто зазначити, що усіма формами наукової діяльності охоплено 2219 студентів денної форми навчання. Працювало: 146 наукових гуртків і проблемних груп. Студенти опублікували 514 наукових праць. У Всеукраїнському конкурсі наукових робіт студентів представлено 19 робіт. 6 студентів отримали дипломи переможців. Переможцями Стипендіальної програми Фонду Віктора Пінчука «Завтра.UA» стали 7 студентів. Цього року 36 студентів Черкаського національного університету беруть участь у конкурсі, у другий тур вийшли 32 студенти. Стажування у Королівській Технічній Школі у Швеції пройшов студент ННІ природничих наук Гліб Баришніков. Стипендіаткою Програми академічного обміну IREX стала студентка ННІ іноземних мов Катерина Форинна. Проведена Всеукраїнська конференція «Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях студентської молоді» («Родзинка»), в якій взяли участь і опублікували наукові статті 382 студенти, у т. ч. 5 із зарубіжжя. За підсумками видано тези в 5 серіях. Впродовж 2009 року було проведено 30 конференцій, симпозіумів та науково-практичних семінарів, з яких: 9 міжнародних, 12 Всеукраїнських конференцій, 9 семінарів та круглих столів. Протягом року посилено проводилася робота в напрямі підвищення державного стандарту періодичного видання ЧНУ «Вісник Черкаського університету». Зокрема для кожної серії отримано міжнародний стандартний серійний номер ISSN, кожна серія Вісника почала реферуватися в УРЖ «Джерело», отримано нове «Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації», 4 серії Вісника перереєстровано як фахові видання ВАК України, перереєстрація ще 5 серій триває. Редакційно-видавничий відділ постійно бере активну участь у громадському і науковому житті університету. У 2009 р. РВВ ЧНУ ім. Б. Хмельницького було відмічено почесною грамотою Обласної державної адміністрації «Краща видавнича організація». Поліграфічна продукція, яка випущена РВВ ЧНУ, користується попитом серед науковців і викладачів, знаходиться в багатьох бібліотеках України, що підвищує імідж університету. У 2009 році в університеті було надруковано: 2 монографії та 59 навчальних і навчально-методичних посібників, 30 авторефератів дисертацій (1 докторської дисертації та 29 кандидатських), матеріали 8 конференцій; 29 випусків наукового журналу «Вісник Черкаського університету». Дендемарченко Г.Г., начальник управління державної служби Головдержслужби України в Черкаській області Сучасні тенденції реформування державної служби Характерною рисою всіх сучасних демократичних суспільств у яких відбуваються зміни в процесі їх динамічного розвитку є формування більш високих вимог до влади. Даний процес вимагає зусиль і постійної кропіткої роботи з боку як влади, так і суспільства. Створення якісно нових, партнерських, конструктивних відносин є останнім часом найактуальнішою і пріоритетною метою у процесі соціального управління. Світова практика свідчить, що ефективне державне управління неможливе без чіткого розуміння високими посадовими особами стратегічних цілей державної політики та місії державної служби в цілому. Влада повинна не тільки розуміти суть загальнополітичного процесу, а й бути здатною професійно довести доцільність тактики і стратегії державної політики іншим. Нині наша держава продовжує стратегічний курс на вступ у європейську спільноту, і важлива роль у цьому процесі належить впровадженню загальноприйнятих в Європі стандартів у всіх сферах суспільного життя, у тому числі в державному управлінні та державній службі. Запорукою успішних реформ, що пов’язані з новими європейськими стандартами у діяльності державної служби, є гуманізація управлінської діяльності на всіх рівнях структур. Чому нам потрібно адаптувати державну службу до стандартів ЄС? Не лише через зовнішньополітичні пріоритети, а тому що наш головний внутрішньополітичний пріоритет - побудова сучасної правової держави європейського типу. У такій моделі держави роль державної служби особлива: вона забезпечує законність політичних рішень, що приймаються; цілісність держави як інституту, тобто - внутрішню безпеку держави; реалізацію суспільного договору, яким, по суті, є Конституція, шляхом стабільного і безперервного надання громадянам публічних послуг, гарантованих державою. Оцінка сучасного стану функціонування державної служби свідчить, що за останні роки Україна погіршила і без того ганебний показник якості державних і громадських інститутів у світових рейтингах. Низька якість державного управління - головне гальмо економічного розвитку, особливо в умовах, коли Україна стала повноправним членом СОТ. Країни ЄС та СОТ - наші головні торговельні партнери, і успіх цих економічних зв’язків залежить, насамперед, від якості роботи адміністративної машини. На жаль існують проблеми, які не дозволяють забезпечити належну якість її роботи, а саме: нерозмежованість адміністративних і політичних посад у державному управлінні (насамперед, у системі органів виконавчої влади); недосконале правове регулювання відносин у системі державної служби, унаслідок того, що на державних службовців, передусім, поширюється дія Кодексу законів про працю, а Закон «Про державну службу» визначає лише особливості їх статусу; корупція на державній службі, відсутність конкретних показників, за якими її можна було б реально оцінити; недосконала система оплати праці державних службовців: розрив в оплаті праці вищих керівників та головних спеціалістів - у 10-12 разів (у Європі близько 7 разів); недосконала система підвищення кваліфікації державних службовців. За роки існування системи підготовлено понад 18 тис. магістрів державного управління, що становить 7% від кількості державних службовців. Щорічно підвищення кваліфікації проходять понад 50 тис. державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (до 70% від реальної потреби). Наслідком цих проблем є висока плинність кадрів на державній службі - упродовж останніх чотирьох років вона не була нижчою за 15%. Це означає, що щорічно з державної служби ідуть близько 40 тис. осіб. Результат - поступова депрофесіоналізація державної служби. Крім того, слід зазначити, що українська адміністративна культура, яка базується на

Семінар Інші

daniel

22.03.2013 20:03-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись