Захист робітників, службовців і населення у надзвичайних ситуаціях . Розрахункова робота з Інші. Робота № 521849

Захист робітників, службовців і населення у надзвичайних ситуаціях

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2013

Тип роботи:

Розрахункова робота

Предмет:

Інші

Група:

СКС-52

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки України Національний університет „Львівська політехніка” Кафедра Техногенно-економічної безпеки Розрахункова робота №2 „Захист робітників, службовців і населення у надзвичайних ситуаціях ” Варіант: 3 1.Теоретична частина 1.Вступ У відповідності з Міжнародним Реєстром, у світі використовується в промисловості, сільському господарстві і побуті близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. з яких виробляються у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) - найбільш токсичних для людей. Об`єкти господарювання, на яких використовуються СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це так звані хімічно небезпечні об`єкти (ХНО). При аваріях або зруйнуванні цих об`єктів можуть виникати масові ураження людей, тварин і сільськогосподарських рослин сильнодіючими отруйними речовинами. Усього в Україні функціонує 1810 об`єктів господарювання, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності більше 283 тис. тонн сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), у тому числі - 9,8 тис. тонн хлору, 178,4 тис. тонн аміаку. До хімічно небезпечних об’єктів (підприємств) відносяться: Заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки і агрегати, які виробляють або використовують СДОР. Заводи (або їх комплекси) по переробці нафтопродуктів. Виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДОР. Підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції і очисні споруди, які використовують хлор або аміак. Залізничні станції і порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали і склади на кінцевих пунктах переміщення СДОР. Транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні продукти. Склади і бази, на яких знаходяться запаси речовин для дезинфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки. Склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства. Основними причинами виробничих аварій на хімічно небезпечних об`єктах можуть бути: поломки деталей, вузлів, устаткування, ємностей, трубопроводів; несправності у системі контролю параметрів технологічних процесів; неполадки у системі контрою і забезпечення безпеки виробництва; порушення герметичності зварних швів і з`єднувальних фланців; організаційні і людські помилки; пошкодження в системі запуску і зупинки технологічного процесу, що може привести до виникнення вибухонебезпечної обстановки; акти обману, саботажу або диверсій виробничого персоналу або сторонніх осіб; зовнішня дія сил природи і техногенних систем на обладнання. Існує можливість виникнення значних аварій, якщо має місце витік (викид) великої кількості хімічно небезпечних речовин. Це може бути наслідком таких обставин: заповнення резервуарів для зберігання вище норми при помилках в роботі персоналу і відмови систем безпеки, що контролюють рівень; пошкодження вагона - цистерни з хімічно небезпечними речовинами або ємностей для їх зберігання внаслідок відмови систем безпеки, що контролюють тиск; розрив шлангових з`єднань у системі розвантаження; полімеризація хімічно небезпечних речовин у резервуарах для їх зберігання; витік хімічно небезпечних речовин із насосів; витік хімічно небезпечних речовин із труб, виконаних з непридатних матеріалів; руйнування обладнання внаслідок екзотермічних реакцій через відмову системи безпеки; помилки при виготовленні деталей обладнання, втрата енергії, відмова у роботі машин та інше. Головним фактором ураження при аваріях на хімічно небезпечних об`єктах є хімічне зараження місцевості і приземного шару повітря. При попередньому прогнозуванні наслідків, за величину викиду речовини, приймається її вміст у найбільшій за об’ємом одиничній ємкості (технологічній, складській, транспортній чи іншій). Припускається, що при цьому ємкість руйнується повністю. Для сейсмонебезпечних районів завчасний розрахунок іде на загальний запас речовини, яка знаходиться в усіх ємкостях. При розливі рідких або скраплених вибухо-пожежонебезпечних речовин на підстілаючу поверхню вільно, товщина шару рідини приймається за 0,05 м по усій площі розливу. При розливі у піддон чи на обваловану поверхню, товщина шару рідини приймається на 0,2 м нижче висоти стінки (обваловки). 2.Оцінка хімічної обстановки. Визначають глибину зон можливого зараження Г. Для цього: Визначають еквівалентну кількість речовини у первинній хмарі: (т), (1.26.) де : К1 - коефіцієнт, який залежить від умов зберігання СДОР (таблиця Д1) ; К3 - коефіцієнт, рівний відношенню порогової токсодози хлору до порогової дози інших СДОР (таблиця Д 1); К5 - коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості повітря: при інверсії К5=1, при ізотермії К5=0,23, при конвекції К5=0,08; K7 - коефіцієнт, який враховує вплив температури (таблиця Д1); Q0 - кількість викинутої СДОР (т). 1.2. За таблицею Д3 визначають глибину зони первинної хмари Г1. Якщо значення Г1 не можна визначити безпосередньо з таблиці Д3, то використовують метод інтерполювання, згідно якого (км), (1.27.) де: Г1 - значення глибини зони первинної хмари при еквівалентній кількості речовини QE1 згідно формули (1.26.); - найближчі табличні значення еквівалентної кількості речовини, яким, згідно таблиці Д3, відповідають значення глибини зон первинної хмар Г11 і Г12 . 1.3. Визначають еквівалентну кількість речовини у вторинній хмарі. (т), (1.28.) де: K2 - коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР (таблиця Д1); K4 - коефіцієнт, який враховує швидкість вітру (таблиця Д2); K6 - коефіцієнт, який залежить від часу, що минув після початку аварії і тривалості випаровування речовини; d - густина СДОР, т/м3 (таблиця Д1); h - товщина шару СДОР, м (при вільному розливі h=0.05 м, при виливі у обваловку або піддон h = H - 0,2, де Н – висота обваловки або піддону в м [8]); K6=N 0.8 при N<Т і K6=Т0.8 при N>Т, (1.29.) де: N - час після аварії, год.; Т - тривалість випаровування речовини, год. (год), (1.30.) при Т<1, K6 приймається для Т = 1 год. 1.4. Для знайденої величини QE2 визначають глибину зони вторинної хмари Г2 (таблиця Д3), аналогічно як для Г1. Отримані значення Г1 і Г2 - це максимальні значення зон зараження первинною або вторинною хмарою, що визначаються в залежності від еквівалентної кількості речовини і швидкості вітру. 1.5. Повна глибина зони зараження Гп , що залежить від сумісної дії первинної і вторинної хмари СДОР, визначається за формулою Гп = Г12 +0,5 Г21 (км), (1.31.) де: Г12 = max {Г1 , Г2 }; Г21 = min {Г1 , Г2 }. 1.6. Отримане значення повної глибини зараження Гп порівнюється з максимально можливим значенням глибини переносу повітряних мас Гп ‘, що визначається за формулою (км), (1.32.) де: N - час від початку аварії, год; Vп - швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при даній швидкості і ступеню вертикальної стійкості повітря, км/год (таблиця Д4). За істинну розрахункову глибину зони зараження (Г) приймається менше значення з глибин Гп ‘ і Гп (Гпі = min{ Гп ‘ , Гп }). 2. Визначають площу зони можливого зараження первинною (вторинною) хмарою СДОР: (км2), (1.33.) де: ( - кутові розміри зони можливого зараження, град. (таблиця Д5). 3. Площа зони фактичного зараження Sф розраховується за формулою: (км2), (1.34.) де: K8- коефіцієнт, що залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря (при інверсії - K8=0.081, при ізотермії – K8=0.133, при конвекції - K8=0.235, таблиця Д4). 4. Час підходу хмари СДОР до заданого об'єкту залежить від швидкості переносу хмари повітряним потоком і визначається за формулою: (год), (1.35.) де l - відстань від джерела зараження до заданого об'єкту (км). 5. Можливі втрати робітників і службовців на хімічно небезпечному об'єкті визначаються з використанням таблиці Д11. 6. Час перебування людей у засобах індивідуального захисту (3І3) шкіри визначаються за допомогою таблиці Д14. 2.Вхідні дані 1) Кількість працюючих, що потребують захисту (чол) – 1350; 2) Тип викинутої в повітря СДОР на COCl2(фосген); 3) Кількість викинутої СДОР в повітря (т) – 175; 4) Відстань від підприємства (км) – 2,6; 5) Азимут вітру (град) – 235; 6) Швидкість вітру (м/с) – 4; 7) Ступінь вертикальної стійкості – інверсія; 8) Температура зовнішнього повітря – 20°С; 9) Час після аварії на ХНО (год) – 1,0; 10) Забезпечення працюючих ЗІЗ (%) – 100; 11) Товщина шару розлитої СДОР (м) – 0,05; 3.Розрахункова частина Досліджувана речовина – COCl2(фосген); 3.1. Визначаю глибину зони можливого зараження і його площу. Для цього необхідно обчислити: 1) Еквівалентна кількість речовини у первинній хмарі: К1=0,05 (з табл.Д1); К3=1 (з табл.Д1); К5=1 (бо ступінь вертикальної стійкості повітря - інверсія); Q0=175 т. К7 для температури повітря +20°С розраховується для первинної та вторинної хмари з табл.Д1: для первинної хмари: К7=1 для вторинної хмари: QE1 = K1* K3*K5*K7*Q0 = 0,05* 1*1*1*175 =8,75(m) 2) Еквівалентна кількість речовини у вторинній хмарі: К2=0,061 (з табл.Д1); К4=2 (з табл.Д2); К6 знаходиться з наступних співвідношень: K6=N 0.8 при N<Т і K6=Т0.8 при N>Т, N=1,0 год; h=0,05 м; d=1,432 т/м3 (з табл. Д1); = 0,59 год. У випадку для Т<1 приймаємо Т=1, тобто Т=1; Оскільки N=T (1,0=1), то K6=Т0.8= 10.8=1; 283,3(m) 3) Глибина зони зараження: Повна глибина зони зараження Г=ГI+0,5ГII; ГI=max{Г1;Г2}; ГII=min{Г1;Г2}; Визначаю з таблиці Д3 значення глибин зон можливого зараження Г1 та Г2 методом інтерполяції: Г1=5,83(км) Г2=45,21(км) Звідси визначаємо ГI=max{Г1;Г2}=45,21 (км); ГII=min{Г1;Г2}=5,83 (км); Г=ГI+0,5ГII=45,21 +0,5*5,83 =48,125 (км) Максимально можливе значенням глибини переносу повітряних мас: Vп=21 км/год (з табл.Д4); =1,0*21=21(км); За істинну розрахункову глибину зони зараження (Г) приймається менше значення з глибин Гп ‘ і Г: Гпі = min{ Гп ‘ , Г }=21 км; 4) Площа зони зараження: Площа зони можливого зараження: φ=45° (з табл..Д5); =173 (км2) Площа зони фактичного зараження: К8=0,081 (з табл. Д4); = 0,081*441*1=35,7(км2) 5) Тривалість уражаючої дії СДОР (час повного випаровування): = 0,59год. 6) Час підходу хмари СДОР до заданого об`єкту: l=2,6 км; =0,65(год) 7) Можливі втрати робітників і службовців на хімічно небезпечному об`єкті: Забезпечення людей протигазами є 100%. Використовуючи дані таблиці Д11 знаходжу, що на відкритій місцевості можливі втрати – 10%, а у простих сховищах та будовах – 4%. 8) Час перебування людей у засобах індивідуального захисту шкіри: Температура зовнішнього повітря – 20°С . Використовуючи дані таблиці Д14 визначаю, що час перебування людей у засобах індивідуального захисту шкіри – 0,8 год. 4.Графічна частина: Щоб побудувати графічний додаток визначу площу розливу і радіус розливу СДОР: Знаючи площу зони фактичного зараження, визначають розміри еліпса. Довжина еліпса рівна величині Гпі, а максимальна ширина b: 5.Висновки: в процесі виконання розрахунково-графічної роботи навчився розраховувати основні показники оцінки хімічної та радіаційної обстановки: еквівалентна кількість речовини у первинній та вторинній хмарі, глибина зони зараження, площа зони зараження, тривалість уражаючої дії СДОР, можливі втрати робітників і службовців на хімічно небезпечному об`єкті. 6.Заходи по захисту населення Крім заходів загальнодержавного масштабу на об’єктах господарської діяльності також проводяться заходи, які дозволяють зменшити наслідки від НС, як природного, так і техногенного характеру, особливо дію вторинних факторів ураження. На першому місці повинні бути питання захисту працівників та службовців, який можна забезпечити виконанням таких заходів: створення і підтримання у готовності системи оповіщення; накопичення фонду захисних споруд і підтримання їх у готовності до використання; планування заходів по евакуації; накопичення засобів індивідуального захисту та організація їх зберігання; підготовка до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт; морально-психологічна підготовка робітників та службовців. 7.Основні заходи по попередженню викидів СДОР на хімічно небезпечних підприємствах Організаційні: Установка локальних (місцевих) автоматизованих систем виявлення зараження небезпечними речовинами навколишнього середовища і оповіщення про виникнення надзвичайної ситуації (НС) виробничого персоналу і населення, яке проживає в зонах можливого хімічного зараження й доведення до них інформації про порядок дій по сигналах оповіщення. Завчасне прогнозування зон заражень, руйнувань, пожеж при можливих метеоумовах і створення запасів по матеріально-технічному забезпеченню заходів по захисту й евакуації населення на випадок аварії. Постійно діючий контроль за викидами СДОР в атмосферу, скидами у водойми отруйних відходів, за концентрацією парів небезпечних речовин у повітрі робочих приміщень. Забезпечення виробничого персоналу засобами індивідуального захисту й зберігання їх на робочих місцях співробітників у постійній готовності до використання. Навчання виробничого персоналу правилам, засобам і прийомам захисту, само- і взаємодопомоги при можливих ураженнях і його періодичне тренування. Розробка інструкцій керівництву, черговим і командам ліквідаторів з викладенням їх обов`язків при НС, а також плану дій при НС. Інженерно-технічні: Обладнання ємностей, комунікацій і виробничих установок із СДОР автоматичними та ручними пристроями, які запобігають витіканню СДОР у випадку аварії (запобіжні клапани, клапани-відсікачі, терморегулятори, перепускні або скидаючі пристрої, тощо). Підсилення конструкцій ємностей і комунікацій із СДОР або влаштування над ними огорожі для захисту від пошкоджень уламками будівельних конструкцій при аварії (особливо на пожежо- і вибухонебезпечних об’єктах). Розміщення (будівництво) під сховищами із СДОР аварійних резервуарів, чаш, пасток і направлених стоків. Будівництво під сховищами з особливо небезпечними СДОР підземних резервуарів з водою для розчинення (зменшення концентрації) при аварійних витоках. Розосередження запасів СДОР, будівництво для них заглиблених або напівзаглиблених сховищ. Виготовлення розчинів СДОР за межами основних цехів; Створення запасів нейтралізуючих речовин в цехах де використовуються СДОР; Обладнання приміщень і промислових майданчиків системами виявлення аварій, засобами метеоспостереження і аварійною сигналізацією. Майданчики для перевалки СДОР, причали, залізничні колії повинні бути віддалені від житлових будівель та інших об’єктів не менш ніж на 250 м, а також обладнані пристроями для встановлення водяних завіс та системою локального оповіщення.

Розрахункова робота Інші

24.03.2013 20:22

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

поділитись