Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Ринкове дослідження економічної доцільності запровадження систем інформаційної безпеки
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Систем управління
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Розрахункова робота
Предмет:
Маркетинг банківської діяльності
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Зміст
Вступ………………………………………………………………………….
3
Теоретична частина…………………………………………………
5
1.1 Система управління виробництвом……………………………..
5
1.2 Інженерна система………………………………………………..
9
1.3 Фінансова та бухгалтерська системи……………………………
10
1.4 Маркетингова система…………………………………………...
13
Календарний план виконання робіт ……………………………...
18
Завдання для дослідницько-експериментальної частини……...
20
Дослідницько-експериментальна частина……………………….
21
3.1 Розрахунок основних показників економічної ефективності інформаційної системи………………………………………………..
21
3.2 Основні положення……………………………………………….
24
Рекомендована література………………………………………….
27
Вступ
Удосконалення інформаційної техніки та технологій, розширення сфер застосування їх, індустріалізація виробництва інформаційних продуктів та послуг спричинили бурхливий розвиток інформаційного ринку. Процеси концентрації інформаційних ресурсів у комерційних автоматизованих системах, приватизація державних джерел інформації особливо яскраво проявляються у високорозвинених країнах. Комерційні засади інформаційного обслуговування вимагають від керівників інформаційних служб розроблення певної ринкової стратегії. Тому закономірним наслідком поширення інформаційного бізнесу стало виокремлення із загальної концепції маркетингу товарів масового попиту та товарів виробничого призначення самостійного напряму — маркетингу інформаційних продуктів і послуг.
Перш ніж визначити поняття інформаційного маркетингу, наведемо одне з численних визначень загального маркетингу, яке, на наш погляд, стисло і повною мірою відображає його сутність.
Маркетинг — це концепція управління діяльністю фірми в ринкових умовах, орієнтована на отримання прибутку за рахунок максимального задоволення потреб споживачів.
На відзнаку від ринку інших товарів, можна виділити деякі особливості ринку інформаційних продуктів і послуг (ІПП), які впливають на характер маркетингової діяльності інформаційних служб, а отже, і на характер дослідження маркетингу ІПП:
інформаційний маркетинг необхідний як для товарів масового споживання, товарів виробничого призначення, так і для самих інформаційних продуктів;
маркетинг ІПП охоплює тисячі споживачів, а не мільйони.
Маркетинг ІПП виокремився ще й у результаті підвищення рівня монополізації інформаційного ринку, а отже, рівня його організації та контрольованості. Концепція маркетингу ІПП передбачає досягнення головної цілі фірми через задоволення конкретних інформаційних потреб споживачів. Такий підхід сприяє сучасним тенденціям розвитку загальної теорії маркетингу: виробляти не те, що фірма може виробляти, а потім збувати в будь-який спосіб, а виробляти тільки те, що необхідно споживачу.
Маркетинг є однією зі складових сучасного ринку. Сутність інформаційного маркетингу полягає в такому:
спрямованість на досягнення кінцевого практичного результату інформаційної виробничо-збутової діяльності;
концентрація зусиль (дослідних, виробничих і збутових) на головних напрямах маркетингової діяльності;
відмова від швидких, але тимчасових здобутків на користь довгострокових результатів маркетингових заходів, пов’язаних з розробленням інформаційних товарів ринкової новизни, що забезпечить високоприбуткову господарську діяльність;
єдність стратегії і тактики активного пристосування до вимог потенційних споживачів і цілеспрямованого впливу на них.
Як уже зазначалося, термін «інформаційний маркетинг» уживають у двох аспектах. З одного боку, він означає використання принципів маркетингу в діяльності з комерційного розповсюдження інформації — «маркетинг в інформатиці». З іншого боку, він сприймається як «інформатика в маркетингу», тобто відноситься до інформаційних досліджень та інформаційного забезпечення маркетингу різних товарів.
Ці обидва аспекти використовують одні й ті самі прийоми маркетингу, проте, різні інформаційні ресурси.
Теоретична частина
Складовими інформаційної системи є підсистеми заданих профілів для певних користувачів. Нижче розглянемо орієнтовний перелік первинних функцій, використання яких повинно забезпечуватися спеціалізованими підсистемами.
Система управління виробництвом
Система управління виробництвом може містити цілий нвабір вбудованих підсистем, таких, як підсистема техніко-економічного планування, підсистема оперативного планування виробництва, підсистема оперативного управління основним виробництвом, підсистема управління матеріально-технічним забезпеченням та інші. Структура цієї системи формується у відповідності з політикою та стратегією діяльності підприємства.
Підсистема техніко-економічного планування. Всі завдання підсистеми техніко-економічного планування, виходячи з завдань, складаються з перспективного і поточного планування, які взаємопов’язані між собою.
Перспективне планування носить орієнтовний характер, здійснюється на п’ять і більше років і корегується в процесі виконання, а також при виникненні доповнень в зв’язку з розвитком науки і техніки. Перспективні плани підприємств складаються по невеликій кількості укрупнених показників і обгрунтовуються техніко-економічними розрахунками.
Поточне планування основним своїм завданням має визначення річної виробничої програми по випуску продукції, як обгрунтування необхідних матеріальних, трудових і грошових ресурсів для її виконання. Основна проблема, яка вирішується підсистемою, полягає в узгодженні потреб у випуску продукції даного підприємства з його виробничими можливостями та ресурсами. При цьому повинно забезпечуватися оптимальне планування виробництва продукції і балансування ресурсів, витрат, прибутку і рентабельності. Ефективна робота підсистеми забезпечується за рахунок оптимізації виробничої програми, раціонального використання основних і оборотних фондів, встановлення оптимального рівня і обсягів незавершеного виробництва, зменшення невиробничих затрат, підвищення якості і оперативності управління.
Типовий план підприємства складається з наступних розділів:
· план виробництва і реалізації продукції;
· технічний і організаційний розвиток;
· показники підвищення економічної ефективності виробництва;
· розрахунок норм і нормативів;
· капітальні вкладення і капітальне будівництво;
· матеріально-технічне забезпечення;
· праця і кадри;
· собівартість, прибуток і рентабельність;
· фонди економічного стимулювання;
· фінансовий план.
Як бачимо, характерною особливістю підсистеми є велика кількість задач. При цьому в інформаційній системі обробляється великий обсяг інформації, оскільки розрахункові дані характеризують всю виробничо-господарську діяльність підприємств і їх виробничих підрозділів. Відзначимо, що задачі планування використовують нормативи всіх інших підсистем, що обслуговують технічний та організаційний розвиток, питання виробництва, збуту і реалізації продукції, матеріально-технічного забезпечення, праці, кадрів, фінансів та інші важливі для підприємства показники (прибуток, рентабельність, собівартість, фондовіддачу та інші).
Підсистема оперативного управління основним виробництвом. Підсистеми оперативного планування виробництва тісно пов’язані з виконанням функцій оперативного управління. Оперативне або оперативно-виробниче планування призначене для укладання календарних планів на підприємстві і в цехах. Вирішує задачі раціонального розподілу робіт і складання змінно-добових завдань.
Призначення підсистеми оперативного управління основним виробництвом полягає у здійсненні координації ходу виробництва з метою досягнення позитивних результатів діяльності підприємства. Ця підсистема забезпечує:
· рівномірне і комплексне виконання плану виробництва на основі розподілу планових завдань між підрозділами, ділянками і робочими місцями при виконанні технологічних виробничих процесів;
· узгодження всіх елементів виробництва у часі;
· узгодження оперативних планів виробництва з продуктивністю цехів і дільниць;
· узгодження оперативних планів з запланованими техніко-економічними показниками;
· систематичне виявлення резервів виробництва, підвищення продуктивності праці, покращення використання основних і оборотних фондів, створення умов, які сприяють розвитку передових форм організації виробництва.
Підсистема виконує такі основні функції, як оперативний облік, оперативний аналіз, оперативне регулювання виробничого процесу. В ряді випадків підсистема виконує функції оперативного планування, тоді вона окремо не виділяється. Об’єктом аналізу є планова і відповідна облікова інформація, а його результати використовуються для вирішення задач оперативного управління ходом виробництва.
Підсистема управління матеріально-технічним забезпеченням. Основне призначення підсистеми управління матеріально-технічним забезпеченням - своєчасне і комплексне забезпечення виробництва сировиною, матеріалами і комплектуючими при дотриманні режиму економії у використанні матеріалів, здійсненні постачальних операцій і складуванні. Підсистема має наступну функціональну структуру: планування матеріально-технічного забезпечення, забезпечення фондами і специфікація потреб; доведення плану матеріально-технічного забезпечення до споживачів і встановлення лімітів цехам і службам підприємства; облік, звітність, статистична звітність.
Для виконання двох перших етапів вирішуються наступні задачі розрахунку потреб матеріальних та трудових ресурсів на виконання виробничої програми:
· на задіяння незавершеного виробництва;
· для функціонування основного виробництва;
· для впровадження нової техніки;
· на створення перехідних запасів;
· на зберігання очікуваних залишків;
· відповідних фондів (страхового та інших).
На основі одержаних результатів складається план матеріально-технічного забезпечення. Спеціальний клас задач присвячений оперативному і поточному обліку, підготовці статистичної звітності, обсягам реалізації фондів, обліку неліквідів.
Підсистема управління допоміжним виробництвом. Допоміжне виробництво має важливе значення. Затрати на його функціонування складають біля половини вартості продукції, в ньому, як правило, зайнято до 40% працівників. В його склад входять ремонтне, інформаційне, енергетичне, транспортне і складське господарство. Для кожного комплексу характерні власні задачі планування, обліку, контролю і аналізу, регулювання.
Комплекси задач по обслуговуванню енергетичного і складського господарства включають задачі, пов’язані з виробництвом окремих видів енергії, енергозабезпеченням, організацією інформаційних потоків управління, ремонтом і наглядом за енергоустановками і витратами енергоресурсів, зберіганням палива, організацією зберігання продукції на складах і управління навантажувальними та розвантажувальними роботами.
Підсистема управління якістю продукції. Питанням підвищення якості продукції на підприємстві повинна надаватись велика увага. Це фактор підвищення і інтенсифікації суспільного виробництва. Управління якістю продукції розширює функції контролю якості і полягає в визначенні показників якості, контролі та аналізі якості продукції і регулюванні технологічних процесів і методів стимулювання для підвищення якості продукції до раціонального рівня.
Підсистема управління капітальним будівництвом вирішує задачі, пов’язані з управлінням загальним ходом капітального будівництва, будівництвом господарським способом, підрядними роботами.
Підсистема організації і розвитку управління підприємством вирішує завдання планування, контролю і обліку, аналізу роботи апарату управління. В цій же підсистемі повинна вирішуватися задача неперервного контролю роботи системи управління підприємством і аналізу рівня її ефективності.
Підсистема інформаційної системи управління підприємством покликана підвищувати рівень і авторитет автоматизованих систем організаційного управління. Для цього в першу чергу необхідно забезпечити з боку інформаційної системи менеджменту інформаційне, причому вибіркове професійно оспрямоване забезпечення керівників усіх рангів і режим “запит-відповідь“ з усіх запитань, які стосуються діяльності підприємства. Другою, не менш важливою функцією, є забезпечення підготовки і прийняття управлінських рішень. Для цього крімкеруючої інформаційної системи, яка реалізує алгоритми прийняття рішень, що забезпечуються експертними системами, в складі інформаційної системи менеджменту повинна бути створена база знань. Поки що такі бази ще не проектуються, тому повна реалізація функцій підсистеми знаходиться в перспективі на найближчі 10-15 років.
Інженерна система
Інженерна підсистема виконує функції, що повинні забезпечити технічну підготовку виробництва. Вона охоплює виконання науково-дослідних і проектних робіт, стандартизацію, нормування. Стандартизації підлягають конструкції виробів, технологічні процеси, методи організації і управління службами технічної підготовки виробництва. Для організації нормування необхідно використовувати відповідні нормативи витрат матеріалів і інструментів, потреб в оснащенні, затрат часу і розцінок. Автоматизація технічної підготовки виробництва на рівні під приємства здійснюється у відділах головного конструктора та головного технолога. Забезпечуючі інформаційні технології виконують функції автоматизації проектування нових виробів, спецоснащення, оптимальної технології обробки деталей, розрахунку зведеної застосовності предметів у виробі, розрахунку норм витрат матеріальних і трудових ресурсів на одиницю виробу.
Підсистема управління технічною підготовкою виробництва охоплює визначення обсягів споживання і потреб, технології і планування допоміжних заходів. Технологічні процеси потребують визначення технологічних маршрутів і календарно-планових нормативів. Допоміжні заходи виконуються для підготовки процесів обслуговування виробництва і полягають у вирішенні задач управління транспортними і управління навантажувально-розвантажувальними роботами, зберігання і видачею матеріально-технічних цінностей, підтримування обладнання і механізмів в робочому стані, виготовлення і ремонту інструменту і оснащення, контролю за якістю матеріалів і напівфабрикатів, управління енергозабезпеченням виробництва і організаційно-технічних робіт. Крім того, в рамках цієї підсистеми вирішуються задачі планування технологічної підготовки виробництва, обліку, контролю, аналіз ходу робіт і інформаційне забезпечення служб підсистеми.
Її основними завданнями є наступні:
· розрахунок термінів виготовлення конструкторської і необхідної технологічної документації;
· розрахунок термінів виконання виробів і пристроїв в дослідному виробництві;
· укладання тематичних планів і прогнозування завантаження підрозділів підприємства;
· прогнозування невиконання плану по особливо важливих пунктах;
· формування місячних звітів про виконання планів по номенклатурі і обсягах виготовлення продукції.
Фінансова та бухгалтерська системи
Підсистема управління фінансами на підприємст ві виконує функції автоматизації фінансових розрахунків і прийнят тя рішень щодо управління фінансами підприємства. До складу за дач входять аналіз фінансової звітності, управління вибором проектів інвестицій, управління вибором дже рел фінансових ресурсів та інші. Автоматизація аналізу фінансової звітності підприємства пере дбачає проведення розрахунків спеціальних показників, що харак теризують результати господарської та фінансової діяльності під приємства, визначення на їх базі показників фінансового становища підприємства та вироблення рекомендацій щодо подальшої стра тегії його розвитку. Вхідною інформацією для аналізу служать такі дані балансу підприємства, як от вартість виготовленої продукції, за паси і витрати, клієнтська заборгованість, заборгованість поста чальникам, виробничі інвестиції, продаж старого обладнання при заміні на нове, зміна заборгованості підприємства за звітний пері од, сума процентів за кредит, податок на прибуток, дивіденди ро бітникам та інші.
Автоматизація управління вибором проектів інвестицій здійсню ється в умовах комп'ютерної системи прийняття рішень. Предметом прийняття рішень про інвестиції можуть бути: матеріальні інвести ції (у матеріальні об'єкти — земельні ділянки, засоби виробництва, обладнання, запаси); фінансові інвестиції (у цінні папери, в частку в іншому підприємстві, видання кредиту за рахунок власних коштів); нематеріальні інвестиції (у ринок — реклама, дослідження, у квалі фікацію співробітників, організацію підприємства, соціальні захо ди). Основна увага в процесі управління приділяється матеріальним інвестиціям. Прийняття рішень щодо інвестицій супроводжується інвестиційними розрахунками, що визначають кількісні співвідно шення надходжень і витрат. Інвестиційні розрахунки можуть вико нуватися за двома моделями: за однією — в ізольованому інвести ційному плануванні порівнюються альтернативи інвестицій тільки одна з одною; за іншою — у загальному інвестиційному плануванні враховуються змінні зв'язки інвестиційних альтернатив з виробни чим процесом.
При проведенні інвестиційних розрахунків за допомогою стати чних методів інвестиційні проекти порівнюються між собою за по казниками сумарних витрат, витрат на одиницю виробів, прибутку, рентабельності, часу амортизації. Вхідною інформацією для проведення розра хунків є відомості про початкові витрати у певному варіант інвес тицій, заробітну плату, вартість матеріалів та енергії, амортизаційні відрахування, витрати на оренду приміщень, податки, страхування, сторонні виробничі послуги, відомості про кількість ви пуску продукції та прибуток та інші.
Підтримка інвестиційних рішень на основі динамічних методів розрахунку інвестицій передбачає визначення вартості капіталу і аннуітету. Вартість капіталу інвестиції розраховується, як різниця між сумою усіх надходжень і сумою усіх витрат за варіантом інвес тицій за період його експлуатації. Аннуітет - це одержуване серед нє значення надлишків, яке визначається множенням вартості капі талу на коефіцієнт повторного прибутку від капіталу. Вхідною інформацією для розрахунків є відомості про суму початкових ви трат, залишкову ціну інвестиційного об'єкта, поточні доходи і витрати, процентну ставку за кредит. За допомогою динамічних методів можуть бути визначені еко номічний строк використання інвестиції та оптимальний момент її відшкодування.
Комп'ютерна підтримка прийняття рішень з вибору джерел фінансових ресурсів забезпечує аналіз альтернативних форм фінан сування, співвідношення їх обсягів і вибір конкретних джерел фі нансування. Форми фінансування розрізняються: за частотою над ходження (поточне, особливе), за тривалістю фінансування (корот котермінове, середньотермінове, довготермінове), за правовим станом інвестора (власне, позикове), за походженням грошових коштів (зовнішнє, внутрішнє). Для вибору співвідношення видів та обсягів фінансування в умо вах застосування систем підтримки прийняття рі шень розраховуються спеціальні фінансові показники, наприк лад, показник ефекту фінансового важеля.
Основним завданням підсистеми управління фінансами є підвищення ролі фінансів в господарській діяльності підприємств через встановлення науково-обгрунтованих нормативів використання фінансових ресурсів (виручки від реалізації продукції, прибутку, капітальних вкладень, фондів економічного стимулювання та інших коштів), широке використання фінансово-кредитних відношень з метою прискорення науково-технічного прогресу і інтенсифікації виробництва.
Більшість задач, які вирішуються підсистемою, пов’язані з плановими, контрольними і аналітичними функціями. Підсистема управління фінансами має тісні інформаційні зв’язки з підсистемами бухгалтерського обліку і управління реалізацією і збутом продукції.
Підсистема комплексного економічного аналізу.
Підсистема комплексного економічного аналізу призначена для постійного вдосконалення господарського механізму шляхом підвищення ефективності виробництва, зростання обсягів, асортименту і якості продукції, прискорення оборотності оборотних засобів, створення і використання фондів економічного стимулювання на основі проведення аналізу використання основних промислово-виробничих фондів, обладнання і використання матеріальних ресурсів, продуктивності праці і заробітної плати, собівартості продукції, прибутку і рентабельності, фінансового стану підприємства і ефективності господарської діяльності.
Підсистема бухгалтерського обліку.
Основне призначення підсистеми бухгалтерського обліку полягає в автоматизованому виконанні бухгалтерського обліку на підприємстві. Підсистема виконує функції зворотного зв’язку від об’єкта управління до системи управління шляхом спостереження і контролю за станом і використанням всіх засобів підприємства. Вона дозволяє вимірювати, фіксувати і аналізувати фактичний стан виробничих операцій і витрат ресурсів на всіх стадіях виробництва і в усіх структурних підрозділах. В умовах автоматизації до підсистеми бухгалтерського обліку ставляться нові вимоги: підвищення контрольних функцій (розширення позицій обліку), поглиблення аналітичності, підвищення оперативності, достовірності і точності. Ці вимоги можуть бути виконані в умовах комплектного застосування технічних засобів.
В підсистемі бухгалтерського обліку вирішуються такі загальноприйняті комплекси задач:
· облік основних засобів (фондів);
· облік матеріальних цінностей;
· облік праці і заробітної плати;
· облік готової продукції і її реалізації;
· облік затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції;
· облік фінансово-облікових операцій;
· підсумковий облік і складання звітності.
Методична єдність обліку і його бази визначають тісні зв’язки між усіма задачами і комплексами задач підсистем бухгалтерського обліку. Підсистема бухгалтерського обліку має двохсторонні інформаційні зв’язки з усіма підсистемами інформаційної системи менеджменту.
Підсистема управління працею і заробітною платою. Дана підсистема вирішує задачі розрахунку нормативної трудомісткості виробничої програми на квартал, квартального плану зменшення трудомісткості, фонду заробітної плати і чисельності робітників (відрядників і погодинників), зведеного квартального плану по праці і заробітній платі.
Маркетингова система
Маркетингова діяльність підприємства пов'язана з обробкою різноманітних і досить великих обсягів інформації. Це обумовлює необхідність системного підходу до організації її здобування, обробки, аналізу в процесі вироблення управлінських рішень. Відповідно до цього маркетингова система має будуватися з врахуванням комплексного узгодження всіх компонентів маркетингових досліджень і повинна виконувати такі функції, як планування маркетингу, контроль маркетингу, ціноутворення, обробки результатів маркетингових до сліджень,управління реалізацією і збутом продукції.
Підсистема планування маркетингу виконує такі функції:
1. Стратегічне планування з метою комплексного планування ринкової стратегії, визначення обсягів і термінів фінансування залежно від маркетингових цілей. диференціація товарів залежно від вибраних сегментів ринку.
2. Управління реалізацією комплексної ринкової стратегії планування асортименту продукції; складання плану і бюджету маркетингу для окремих товарів; погодження планів реалізації товарів для окремих сегментів ринку; управління збутовою і виробничою діяль ністю регіональних відділень і філій.
Підсистема контролю маркетингу повинне виконувати такі основні функції:
1. Облік і контроль виконання запланованих завдань на протязі планових періодів, окремих видів товарів, цільових ринків (конт роль обсягів реалізації товарів і послуг; облік і контроль доходів і прибутків, рентабельності; контроль відповідності фактичної частки ринку виробничим і комерційним можливостям; аналіз використання можливостей реалізації продукції; контроль ефективності маркетингових заходів). У цьому ж блоці автоматизується обробка інформації щодо ступеня задоволеності покупців і споживачів комерційною діяльністю підприємства на цільових ринках. Результати розв'язання названих задач використовуються у планово-економічних службах підприємства, а також керівниками середнього і вищого рівнів.
2. Облік і контроль ефективності (прибутковості) витрат у системі просування товарів, тобто транспортних витрат, витрат на проміжне складування, на канали збуту, організацію місць продажів. Користувачами інформації цієї ділянки контролю є робітники внут рішньої ревізійної служби підприємства.
3. Стратегічний контроль маркетингу — автоматизація розра хунків, пов'язаних з глобальним контролем ефективності маркетин гової діяльності в цілому. Результати використовуються вищим ке рівництвом підприємства.
Підсистема ціноутворення здебільшого реалізується у вигляді комп'ю терної системи підтримки прийняття рішень. Це зумовлено пев ними причинами. Становлення цін на товари підприємства в умовах ринкової економіки є складним багатоетапним процесом, що визна чається багатьма факторами, головними з яких є конкурентна струк тура ринку, попит на продукцію, рівень витрат та інші. Вхідна ін формація для визначення рівня цін не завжди є повністю визначеною і кількісною, а частіше носить якісний характер і може бути неточною та неповною. На окремих етапах ціноутворення мо жлива багатоваріантність рішення, тобто найкраще рішення вибира ється з набору альтернативних варіантів. Такі риси проблеми харак теризують її, як задачу прийняття рішень, тому автоматизацію визначення цін слід здійснювати в умовах комп'ютерної системи підтримки прийняття рішень.
Головними етапами ціноутворення в цих умовах є: вибір цілі ціноутворення; визначення попиту; аналіз витрат; аналіз цін конку рентів; вибір методів ціноутворення; встановлення кінцевої ціни.
Підсистема обробки результатів маркетингових досліджень охоплює питання обробки та аналізу даних в таких напрямках, як от дослід ження ринку, споживачів, конкурентів, вивчення товаропросування і продажів, вивчення системи стимулю вання збуту і реклами. Математичну основу автоматизації складають методи лінійного програмування, теорія масового обслуговування, теорія зв'язку, теорія ймовірностей, сітьове планування, методи мате матичної статистики, економіко-математичне моделювання.
Маркетингова система забезпечує кваліфіковане та оперативне дослідження процесів збуту і реалізації готової продукції. В умовах постійного вдосконалення господарського механізму та переходу до ринкових взаємовідносин значення цієї підсистеми постійно зростає, оскільки вона визначає орієнтацію політики підприємства на ринку, тим самим приводячи в дію важелі господарського механізму в дію.
Підсистема управління реалізацією і збутом продукції. Основним фактором, який впливає на процес збуту і реалізації продукції, є ритм виробництва і випуску продукції, забезпечення своєчасного, комплектного і ритмічного постачання її споживачеві.
Основним завданням підсистеми є забезпечення своєчасного постачання споживачам продукції необхідного асортименту і якості в повному обсязі у відповідності з укладеними договорами при мінімальних затратах на проведення збутових операцій. В її завдання також входять організація і ведення складського господарства і складських операцій, представництво підприємства в питаннях збуту готової продукції, представлення звітності у відповідні інстанції.
Збут і реалізація готової продукції включає такі фази. як планування збуту, складування і відвантаження готової продукції, контроль рівня запасів готової продукції. У відповідності з цим організовані комплекси задач управління поставками продукції, відвантаженням готової продукції, реалізацією продукції.
Кадрова система.
Забезпеченість і правильний підбір кадрів завжди були основними умовами ефективної роботи підприємства. Завдання підсистеми полягає в забезпеченні правильного підбору і розподілу кадрів, неперервному підвищенні їх економічних і технічних знань, забезпеченні готовності кадрового резерву, визначенні рівня необхідної кваліфікації кадрів. Основними функціональними підсистемами інформаційної сис теми управління персоналом на підприємстві є: підсистема оформ лення та обліку кадрів; підсистема планування, прогнозування і маркетингу персоналу; підсистема розвитку кадрів; підсистема ана лізу і розвитку засобів стимулювання праці. Важливе значення для підприємства мають показники руху робочої сили і використання робочого часу.
Автоматизація планування потреби у персоналі охоплює розра хунки витрат часу на виконання плану виробництва продукції і пла нового фонду заробітної плати, планової потреби в основних робіт никах та інших категоріях персоналу та чистої потреби з урахуван ням фактичної наявності робітників, прийому та вибуття робітників до початку планового періоду. Для спостереження за використанням робочого часу здійснюється облік складу, чисельності і переміщень працівників. Підсистема вирішує задачі планування, обліку і аналізу виробничих процесів.
Інформацію щодо фактичної наявності персоналу на підприємст ві надає підсистема оформлення та обліку кадрів, в задачі якої входять автоматизація документального оформлення прийому, звільнення, кадрового переміщення персоналу, облік наявності та руху особового складу підприємства, оцінка та аналіз персоналу. Аналітичні відомості, які формуються у цій підсистемі, містять інформацію про кваліфікаційну структуру персоналу, статево-вікову структуру, структуру персоналу за категоріями, звітну інформацію про плинність кадрів на підприємстві, тривалість робочого дня, соціальні послуги та інші.
На етапі планування виробництва вирішуються задачі, як от розрахунок потреби в робочій силі на квартал, місяць і формування плану підготовки кадрів. На етапі обліку виробничих процесів реалізуються зокрема такі задачі, як от табельний облік особового складу, облік наявності і руху кадрів, укладання статистичної звітності по кадрах. Процес планування забезпеченості кадрами виходить з існуючого дефіциту або надлишку персоналу по тих чи інших категоріях, професіях, розрядах. Автоматизація планування забезпеченості кадрами здійснюється в умовах комп'ютерної системи підтримки прийняття рішень.
Використання засобів автоматизації дозволяє виконувати аналітичні функції, для виконання яких вирішуються такі задачі: аналіз використання робочого часу робітниками, ІТП і службовцями, аналіз плинності кадрів, аналіз дефіциту (надлишку) кадрів. Вирішуються також задачі корегування плану потреби в робочій силі.
В процесі прийняття рішень здійснюється, по-перше, вибір заходів кадрової політики шляхом оцінювання переваг і недоліків кожного заходу й визначення ймовірності їх здійснення, по-друге, оцінка кандидатів на прийняття, переведення, звільнення, навчання за всіма критеріями з подальшим зведенням критеріальних оцінок в глобальну. Критеріями оцінки працівників є такі ознаки:
¨ передумови продуктивності (знання, інтелектуальні інтелектуальні здібності, витривалість, готовність нести відповідальність);
¨ продуктивність працівника (кількість виконаної роботи, якість теми роботи);
¨ поведінка працівника (здатність до співробітництва, само стійність, здатність до керівництва);
¨ здатність до розвитку.
Проте вирішення задач оцінок може бути автоматизованим шляхом широкого застосування методів і тестів інженерної психології і ергономіки, баз знань і експертних систем. Оцінкою працівників послуговуються при прийнятті рішень про використання персоналу. Кадрові питання, як правило, завжди бувають в полі зору першого керівника.
Структура баз даних інформаційної системи менеджменту.
Сукупність первинної та вторинної інформації різнопланового характеру, що призначена для прийняття рішень в сфері управління підприємством, можна вважати інформаційним середовищем інформаційної системи менеджменту. Наявна інформація, що використовується для управління, має два різновиди: про стан зовнішнього середовища та про стан організації (чи наявних передумов її створення). Складність формування і використання економічної інформації полягає в тому, що не всі параметри організації легко піддаються формалізації для кількісного визначення, а це вимагає певного професійного рівня для їх систематизації і обробки. Тому у випадку укрупнених розрахунків деякі види інформації використовуються опосередковано шляхом визначення логічного впливу на доцільність підприємницького рішення. Основу інформаційного середовища інформаційних систем менеджменту становлять тематично орієнтовані розподілені бази даних, кожна з яких тісно пов’язана з відповідною функціональною підсистемою. Фізична організація зберігання інформації базуватиметься на концепції розподілених баз даних. Об’єднання таких баз даних буде створювати первинне інформаційне середовище, яке зможе забезпечувати узгодженою інформацією систему управління на всіх рівнях. В свою чергу, тематичний розподіл баз даних дозволить закріпити ведення заданих баз даних за певними функціональними відділами та підвищити відповідальність за внесення, збереження та обробку оригінальної інформації. В той же час, задання правил користування через зовнішнього для кожної підсистеми адміністратора забезпечить використання бази даних в інтересах всього підприємства. Доступ до інформаційних баз даних відбуватиметься через комп’ютерну мережу і регламентуватиметься правилами та нормативами даної організації.
Практика використання баз даних показала, що при їх формуванні доцільно використовувати певні правила. Розробники інформаційних систем пропонують ряд загальних бізнес – правил формування бази даних інформаційної системи менеджменту.
Перераховані первинні функції інформаційної системи менеджменту можуть використовуватися автономно, або ж входити складовими підфункціями у алгоритм вирішення складніших проблем. Наприклад, функції вищого рівня інформаційної системи менеджменту з використанням елементів штучного інтелекту у сфері виробничо-економічної діяльності підприємства дозволятимуть:
· вирішувати комплекс задач управління виробництвом (планування, облік, регулювання, контроль) в усіх сферах господарської діяльності;
· оперативно виявляти та допомагати усунути неритмічність в роботі цехів, підрозділів;
· усувати невідповідності в роботі взаємопов’язаних виробництв;
· оперативно і правильно розподіляти енергетичні, матеріальні та трудові ресурси;
· поліпшувати використання обладнання та покращувати якість продукції;
· зменшити наднормативні запаси матеріальних цінностей підприємства;
· підвищити продуктивність праці управлінського персоналу підприємства.
Специфікація побудови календарного плану-графіка виконання робіт на стадії обстеження об’єкта при створенні АІС.
Робота
Код попередньої задачі
Норма затрат часу для виконання робіт, дні
Вартість людино/години, грн
Виконавці
1. Перевірка готовності об'єкта управління до створенні ЛІС
1
5
5
Керівник експертної групи
2. Аналіз результатів і розробка протоколу попереднього обстеження об'єкта управління
2
10
12
Аналітик організації розробника (Ш кат)
3 Розробка програми передпроектного обстеження об'єкта управління
3
15
16
Керівник проекту
4 Обстеження основних показників торговельно-господарськоі діяльності об'єкта управління
1-3
10
7
Аналітик організації розробника (ІІІ кат)
5. Визначення переліку підрозділів об'єкта управління та їх функцій
4
30
30
Аналітик організації розробника(І кат)
6. Обстеження документації і документообігу об'єкта управління
1-4
32
32
Аналітик організації розро6ника(І кат)
7. Аналіз торговельно-господарської діяльності об'єкта управління
5
ІЗ
11
Аналітик організації розробника (III кат)
8. Аналіз матеріальних потоків об'єкта управління
6
8
6
Аналітик організації розробника (IV кат)
9. Аналіз технології обліку та планування господарської діяльності об'єкта управління
7
7
5
Аналітик організації розробника (IV кат)
10.Аналіз методів і алгоритмів розв'язку задач управлінської діяльності об'єкта управління
5-7
17
18
Інженер-програміст
11. Аналіз ТПР та ППП об'єкта управління
5-7
10
10
Інженер-програміст
12. Вибір комплексу технічних засобів АІС
8
18
15
Інженер-проектувальник
13. Розробка схем розв'язку задач, які не підлягають автоматизації
9
10
10
Інженер-проектувальник
14. Побудова звіту про передпроектне обстеження об'єкта управління і техніко- економічного завдання на створення АІС
8-9
20
21
Керівник проекту
15. Розробка технічного завдання на створення АІС
10
25
23
Інженер-проектувальник, інженер-програміст
16. Затвердження технічного завдання на створення АІС
11
14
14
Директор організації
Завдання для дослідницько-експериментальної частини
Оцінити економічну ефективність впровадження на підприємстві інформаційної системи управління, яка призначена для автоматизованого збирання, передачі, обробки та зберігання інформації, необхідної для розв’язання задач управління підприємством ,зокрема задач управління маркетинговою діяльністю.
Враховуючи аналіз основних техніко-економічних показників підприємства за останні 5 років, а також зроблений експертами прогноз, можна припустити, що впровадження інформаційної системи дасть змогу:
Збільшити обсяг реалізації за рахунок виробництва оптимального асортименту продукції;
Знизити невиробничі витрати на 15% за рахунок ліквідації невиконання договірних поставок;
Вихідні дані для розрахунку економічної ефективності впровадження інформаційної системи управління підприємством (ІСУ) наведено в додатках 1, 3.
У розрахунках приймають, що капітальні витрати на проектування системи відносяться на ІСУ підприємства в розмірі 65% (35% витрат будуть віднесені на ІСУ інших підприємств аналогічного типу). Затрати на НДР приймають з коефіцієнтом 0,4 з урахуванням того, що деякі технічні рішення будуть застосовані на інших підприємствах галузі. Експлуатаційні витрати обчислювального центру, які відносяться на витрати підприємства в розмірі 80%, оскільки 20% машинного часу буде здаватись в оренду іншим приміщенням.
Результати розрахункової роботи повинні бути оформлені відповідно з наведенням використаних у ній формул та проміжних результатів. У кінці роботи подають висновки.
5. Дослідницько-експериментальна частина
Мета впровадження ІСУ у виробництво - підвищення ефективності! діяльності підприємства за рахунок прийняття обгрунтованих управлінських рішень на базі оперативної обробки великого обсягу інформації , із, застосуванням сучасної обчислювальної та інформаційної техніки і технологій!Це сприяє збільшенню обсягу виробництва, підвищенню продукції та зниження витрат на виробництво.
Створення ІСУ потребує затрат на її розробку, придбання необхідного комплексу технічних засобів, встановлення, навчання персоналу.
Ефективність інформаційної системи визначається порівнянням одержаних, результатів від функціонування цієї системи і затрат усіх видів ресурсів, необхідних для розробки, функціонування та розвитку цієї системи.
Розрахунок основних показників економічної ефективності інформаційної системи
Впровадження ІСУ дає змогу покращити використання виробничих ресурсів та забезпечує зростання обсягу виробництва продукції. До вир ресурсів належать сировина та матеріали, паливо та енергія, основні виробничі фонди та праця.
2. Собівартість продукції визначається з урахуванням зміни окремих видіввитрат, на які впливає впровадження ІСУ. Поточні витрати групують за статтями:
сировина (Сс);
матеріали (С м);
зворотні відходи;
паливо на виробництво (Сn);
енергія на виробництво (Сe);
основна та додаткова заробітна плата виробничих робіт відрахуваннями у цільові фонди (Сз);.
витрати на підготовку та освоєння виробництва нових видів ЦІЇ(Спв).
витрати на утримання та експлуатацію обладнання (Сексп);
цехові витрати (Сц);
загальнозаводські витрати (Сзаг);
інші виробничі витрати (Сів);
- витрати на збут (Сзб);
3. Змінні (пропорційні) витрати і умовах функціонування ІСУ визначають так:
річні витрати на сировину та основні матеріали:
Сс =Сс*а (1)
Сс =15,1*1,03=15,5
річні витрати на допоміжні матеріали:
См=См*а (2)
См=1,2*1,03=1,236
річні витрати на паливо та енергію на технологічні потреби:
Сn = Сn *а (3)
Сn =22,8*1,03=23,48
Сe = Сe *а (4)
Сe =15,4*1,03=15,86
Витрата на основну та додаткову заробітну-плату з відрахуваї- цільові фонди становитимуть:
Сз = Сз *а - ∆ Сз (5)
Сз =4.5*1.03-0.0526=4.635-0.0526=4.5824
Умовна економія фонду заробітної плати (∆ Сз), яка утворюється внаслідок випереджаючих темпів зростання продуктивності праці над темпами зростання заробітної плати, визначається за формулою:
∆ С...
23.03.2013 11:03-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора