Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Психологічне консультування
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Психологія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
1. Психологічне консультування: поняття, зміст, завдання, проблематика…..4
2. Інтерв'ю як основний метод психологічного консультування………………7
3. Етапи психологічної консультації………………………………………...…..9
ВИСНОВКИ………………………………………………….…………………..19
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………...……………20
ДОДАТОК………………………………………………….…………………….21
ВСТУП
Термін «консультування» у практиці надання психологічної допомоги професіоналами застосовується в декількох випадках. Наприклад, консультування можна розглядати як особливий вид допомоги, як деякий репертуар можливих дій і як психологічний процес.
Прихильники теорії і практики особистісно-центрованого консультування вважають, що надання допомоги психологом не тільки необхідна, а й достатня умова того, щоб із клієнтами відбулися конструктивні зміни.
Фактично всі консультанти погоджуються з тим, що гарні відносини допомоги необхідні для ефективної роботи з клієнтами, але більшість консультантів не вважають використання відносин допомоги досить ефективним для того, щоб у клієнта відбулися конструктивні зміни.
Тому багато фахівців змушені використовувати, як правило, визначений репертуар специфічних впливів, що відбивають їхню теоретичну орієнтацію (психоаналітичні впливи, раціонально-емотивні поведінкові впливи, гештальтвпливи).
Консультанти, що мають репертуари впливів, повинні визначити, які впливи варто застосовувати стосовно різних клієнтів і яка ймовірність успіху. Р. Нельсон-Джоунс вказує на фундаментальний зв’язок між психологією і консультуванням.
Традиційно психологічне консультування розглядається як процес, спрямований на допомогу людині у вирішенні (в пошуку шляхів вирішення) проблем і труднощів психологічного характеру, що виникають у неї.
Існують три основних підходи до психологічного консультування:
а) проблемно-орієнтоване консультування, яке фокусується на аналізі сутності внутрішніх і зовнішніх причин проблеми, пошуку шляхів її вирішення;
б) особистісно-орієнтоване консультування спрямоване на аналіз індивідуальних, особистісних причин виникнення проблемних і конфліктних ситуацій і шляхів запобігання їх у майбутньому;
в) консультування орієнтоване на рішення, спрямоване на виявлення ресурсів для розв’язання проблеми.
Отже, психологічне консультування – це сукупність процедур, спрямованих на допомогу людині у вирішенні проблем і прийнятті важливих рішень стосовно професійної кар’єри, навчання, шлюбу,
Мета консультування – допомогти клієнтам зрозуміти те, що відбувається в їх життєвому просторі і осмислено досягти поставленої мети на основі усвідомленого вибору при вирішенні проблем емоційного і міжособистісного характеру.
1. ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ, ЗАВДАННЯ, ПРОБЛЕМАТИКА
Психологу-консультанту необхідно розпочати свою роботу над системою психологічних понять, що являються базою для проведення психологічного консультування.
Теорія, яку використовує психолог (психодинамічний, поведінковий, когнітивний або гуманістичний напрямки психології), задає організуючі принципи як для психологічного консультування, так і для будь-якого іншого виду психологічної діяльності.
Основне у всіх різноманітних підходах до теорії і практики консультування – це індивідуальна та культурна емпатія, спостережливість психолога, його оцінка особистості та її соціального середовища, застосування методів позитивного росту і розвитку.
Ядро теорії психологічного консультування - це поняття психологічного консультування.
Психологічне консультування – один з основних методів надання психологічної допомоги. Висхідна до техніки соціологічного опитування, консультативна бесіда (або поглиблене інтерв'ю) – це особистісно-орієнтоване спілкування, в якому здійснюється загальне орієнтування в особистісних особливостях і проблемах клієнта, встановлюється і підтримується партнерський стиль спілкування (на рівних) між психологом та клієнтом, надається необхідна психологічна допомога у відповідності з потребами, проблематикою та характером консультативної роботи.
Психологічне консультування – це, в певному розумінні, спрощення поведінки клієнта по заданій логіці, це структурування його внутрішнього світу.
Поняття психологічного консультування дозволяє вилучити всі його складові елементи.
Основною проблематикою психологічного консультування є внутрішньо-особистісний комфорт.
Об'єктом і предметом діяльності у процесі психологічного консультування виступають екзистенційні цінності та їх відображення у життєвих ситуаціях.
Ціль психологічного консультування - формування культурно-продуктивної особистості, наділеної почуттям перспективи та здібності свідомо розробляти різні стратегії поведінки і аналізувати ситуацію з різних точок зору.
Позитивним результатом психологічного консультування є поглиблене саморозуміння особистістю самої себе, прояснення ситуації, змінення соціальної або екзистенційної позиції, розробка нових психосоціальних вмінь.
Зміст психологічного консультування пов'язується з наданням емоційної підтримки, ціннісно-смислової орієнтації та відпрацюванням життєвих стратегій.
Сутність психологічного консультування полягає у тому, що психолог, користуючись своїми спеціальними, науковими, професійними знаннями, створює умови для переживання іншою людиною нових можливостей у вирішенні її психологічних задач.
Головне завдання психолога-консультанта полягає у тому, щоб створити для нормального, психічно здорового клієнта умови для визначення ним усвідомлених нешаблонних способів дій, які б дозволили йому жити у відповідності з можливостями культури.
Сама ситуація спілкування клієнта з психологом-консультантом має такі складові, як особистість клієнта та її переживання; особистість психолога-консультанта.
Психологу-консультанту необхідно вступати в таку взаємодію з клієнтом, яка б дозволила знайти нові засоби дій, нові переживання, нові цілі для подальшого життя останнього.
Отже, консультування як форма роботи професійного психолога використовується в будь-якій сфері, де необхідні психологічні знання. Це може бути консультування в педагогічній сфері, у сфері промислового виробництва, бізнесу і управління, у сфері проблем здоров'я, в сім'ї і так далі
Консультант в своїй роботі може спиратися на ідеї і методи, розроблені в якій-небудь одній психологічній школі або комбінувати їх самостійно при вирішенні конкретних завдань психологічної допомоги клієнтові.
Можна виділити три основні підходи до психологічного консультування:
а) проблемно-орієнтоване консультування, що фокусується на аналіз суті і зовнішніх причин проблеми, пошук шляхів вирішення;
б) особово-орієнтоване консультування, направлене на аналіз індивідуальних, особових причин виникнення проблемних і конфліктних ситуацій і шляхів запобігання подібним проблемам в майбутньому;
в) консультування, орієнтоване на виявлення ресурсів для вирішення проблеми.
2. ІНТЕРВ'Ю ЯК ОСНОВНИЙ МЕТОД ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ
Специфічним методом психологічного консультування є інтерв'ю.
Інтерв'ю – основний метод психологічного консультування, один з важливих методів аналізу унікальної системи замовлення клієнта, мета якого - створення для нього альтернативних варіантів дій, почуттів, думок, переживань, цілей, тобто, створення більшої мобільності його внутрішнього світу, психічної реальності.
Нижче наведено, що відрізняє метод інтерв'ю від інших методів роботи психолога:
- інтерв’ю завжди індивідуалізоване;
- інтерв’ю передбачає побудову предмету взаємодії психолога та клієнта. Таким предметом - буде психічна реальність іншої людини, модальності, в яких вона може бути представлена. Наприклад, предметом інтерв'ю можуть стати переживання та думки клієнта;
- процес інтерв'ю спрямований на те, щоб у процесі обговорення різних тем зробити більш динамічним ставлення людини до різних особливостей своєї психічної реальності;
- тема інтерв'ю визначається у контексті, відповідному лише даному клієнту, оскільки одна і та ж тема може бути задана у контексті різних ситуацій;
- побудова контексту та визначення теми є необхідною умовою здійснення інтерв'ю;
- у процесі інтерв'ю психолог постійно працює з темою та контекстом, постійно контролює власні особистісні проекції на зміст теми;
- інтерв'ю передбачає вплив на людину за допомогою запитань та спеціальних завдань, які розкриватимуть її актуальні та потенційні можливості;
- питання – основний засіб впливу психолога при проведенні інтерв'ю.
Особливості професійного інтерв'ю графічно наведено на рисунку 2.1.
Рис. 2.1 Особливості професійного інтерв'ю
При проведенні інтерв'ю починаючий психолог-консультант може робити помилки, які перешкоджатимуть процесу успішного консультування. Для їх запобігання необхідно ретельно опрацювати їх варіанти та шляхи профілактики можливих помилок
3. ЕТАПИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОНСУЛЬТАЦІЇ
Передбачається, що протягом консультативної зустрічі (однієї чи декількох) клієнту необхідно прийняти певне рішення. Передбачається також, що консультант допомагає клієнту в прийнятті саме того рішення. З цією метою психолог використовує не тільки спеціальні знання, техніки і методи роботи, але і певним чином структурує час роботи з клієнтом.
У літературі можна зустріти значну кількість моделей структури консультативного процесу. На думку Р. Мея, Ю. Альошиної і О. Бондаренка консультація складається із чотирьох послідовних етапів (табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Етапи психологічного консультування за Р. Меем, Ю. Альошиною, О. Бондаренко
Р. Мей
Ю. Альошина
О. Бондаренко
1) встановлення контакту з клієнтом;
2) сповідь клієнта
3) тлумачення;
4) трансформації особистості клієнта.
1) знайомство і початок бесіди;
2) розпитування, формулювання і перевірка гіпотези;
4) завершення бесіди.
1) входження до ситуації психологічної допомоги;
2) діяння і прожиття ситуації психологічної допомоги;
3) входження до нового досвіду;
4) входження до повсякденності збагаченим новим досвідом.
Концепція психологічного консультування по Е. Ейдемллеру – це спеціально організований процес навчання клієнта (людини, що потребує допомоги), що актуалізує додаткові психологічні сили і здібності (особові ресурси), що дозволяють йому знайти нові варіанти виходу з важкої життєвої ситуації.
Згідно Ейдеміллеру психологічне консультування відбувається у декілька етапів:
- встановлення контакту і приєднання консультанта до клієнтів;
- збір інформації про проблему із застосуванням прийомів мета-моделювания і терапевтичних метафор;
- обговорення психотерапевтичного контракту;
- уточнення проблеми клієнта з метою максимальної її суб'єктивізації і тестування ресурсів клієнта або його сім'ї.
- зміцнення віри клієнта в успішність і безпеку процедури консультування і власне її проведення;
- «страхування результату» з метою отримання клієнтами упевненості в тому, що вони здатні освоїти нові стереотипи поведінки;
- процедура «від'єднання».
Даний тип психологічного консультування можна охарактеризувати за допомогою двох головних аспектів. По-перше, розуміння ролі людини у взаємодії з іншими індивідами. Особливо підкреслюється взаємозв'язок людини зі своїм життєвим контекстом (світом). Саме консультування направлене не стільки на зміну особи, скільки на глибше і ширше розуміння її проблем і можливостей. По-друге, психологічні проблеми вирішуються шляхом аналізу взаємодії з універсальними екзистенціальними чинниками, головними з яких є: відчуття буття; свобода, її межі, потенціал людських ресурсів.
Психолог і психотерапевт К. Роджерс дає декілька інше визначення поняття суті консультування. Він стверджує, що психологічне консультування, це структурована, вільна від розпоряджень взаємодія, яка дозволяє клієнтові досягти свідомості настільки, що це дає йому можливість зробити позитивні кроки в світлі з його новою орієнтацією.
Він використовує концепцію орієнтованого на клієнта психологічного консультування, засновану на психоаналізі Фрейда і самоаналізу Д. Хорні.
Мета психологічного консультування у такому разі не вирішити окрему проблему, а допомогти індивідові «вирости» так, щоб він сам зміг справлятися з існуючою, а також з подальшими проблемами, будучи вже більш інтегрованою особою. Якщо він зможе знайти достатню цілісність, щоб вирішити якусь одну проблему, будучи більшою мірою особою незалежною, відповідальною, ясно мислячою і добре організованою, то на цьому ж рівні він зможе вирішувати і всі свої нові проблеми.
В процесі консультування виробляється більше етапів:
- людина звертається за допомогою.
- консультант стимулює вільний прояв відчуттів, пов'язаних з проблемою.
- консультант розпізнає, приймає і прояснює негативні відчуття клієнта;
- консультант визнає і приймає виражені клієнтом позитивні відчуття точно так, як і негативні;
- наступний етап консультування інсайт – саморозуміння і само сприйняття;
- далі – включення в поки, ймовірно, нетривалу, але дуже значущу на даному етапі позитивну діяльність;
- елементи подальшого зростання;
- спостерігається все зростаюча інтеграція поведінки з боку клієнта;
- на цьому етапі з'являється відчуття, що потреба в допомозі слабшає, і у клієнта наступає усвідомлення, що відносини наближаються до завершення.
У концепції психологічного консультування С. Роджерса, направленою на внутрішній світ клієнта за мету прийнято досягнення клієнтом самопізнання. Цей процес керується неофрейдистською теорією самоаналізу, згідно якої кожна людина може самостійно або за допомогою консультанта досліджувати свої підсвідомі процеси: визначати чинники, що заважають особовому зростанню, розкривати їх причини, прояви і наслідки і виявляти взаємозв'язки з іншими сферами особи, зокрема з іншими схильностями, що дозволяють позбавиться від невпевненості в собі.
Найбільш відома процедура консультування "п'ять кроків" (Айви А., Айви М., Меновщиков В.), якої тією чи іншою мірою дотримуються усі психотерапевти і консультанти (рис. 3.1).
Рис. 3.1 П'ятиетапна модель процесу консультування
Є й інші думки, але, як бачимо, різні автори пропонують не такі вже й різні моделі поетапної процедури консультативного процесу. Послідовність кроків чітко простежується: знайомство і встановлення відносин довіри; розпитування, дослідження проблеми, формулювання і перевірка гіпотез; усвідомлення проблеми і розгляд альтернативних способів її розв'язання; оцінка й узагальнення досягнутих результатів і завершення контакту.
Отже, розглянемо детально п'ятикрокову модель процесу консультування.
Етап І – "ПРИВІТ" (знайомство та досягнення взаєморозуміння).
Мета – досягнення взаєморозуміння.
Тривалість – від декількох секунд до десятка хвилин.
Задачі психолога:
- знайомство з клієнтом та надання йому інформації про свої можливості;
- структурування ситуації та визначення того, що буде темою його взаємодії з клієнтом;
- встановлення рапорту з іншою людиною.
Задачі клієнта – досягнення психологічного комфорту, тобто емоційного і когнітивного прийняття ситуації інтерв'ювання та особистості психолога.
Отже, перший етап – найбільш важливий у процесі психологічного консультування, оскільки саме від нього залежить, вдалою чи невдалою буде подальша робота психолога з клієнтом. Якщо з клієнтом встановити контакт не вдалося, то бажано не задавати йому питання про те, чому він мовчить.
У такому випадку психолог може взяти на себе відповідальність за клієнта та за його активність у ситуації інтерв'ю, але це вступає у протиріччя з цілями консультування. Якщо стосунки між двома сторонами не склалися протягом перших десяти хвилин, виправити ситуацію практично неможливо.
На цьому етапі психолог пропонує клієнту свою позицію у процесі взаємодії.
Можна визначити три основних варіанти позицій:
- психолог стає на позицію "над клієнтом";
- психолог стає на позицію рівності з клієнтом;
- психолог пропонує клієнтові стати на позицію "над" ним і погоджується слідувати за ним.
У ході інтерв'ю може відбуватися заміна позицій.
При зустрічі з клієнтом психолог може встати із-за столика і провести клієнта на його місце. Далі відбувається знайомство та роз'яснення психологом своїх професійних можливостей. Пояснення складається з декількох фраз про те, хто він і чим займається.
При цьому психолог категорично відмовляється від надання медичних порад та медикаментозної допомоги.
Для створення контакту психологу необхідно звертатися до співбесідника по імені, що є одним із засобів управління клієнтом. Повторення імені створює умови для індивідуалізації контакту та впливу на клієнта. Вже на першому етапі співбесіди частково можна прогнозувати результат консультування.
Даний етап консультування можна вважати успішно закінченим, якщо досягнуто таких стосунків між психологом та клієнтом, що можуть бути охарактеризовані приблизно такими словосполученнями: для психолога для клієнта "Я його відчуваю, розумію" "Мене слухають, я довіряю цій людині"
Етап ІІ – "У ЧОМУ ПРОБЛЕМА?" (збір інформації та виділення проблеми).
Мета – виявлення проблеми, з якою звернувся клієнт.
Тривалість – близько 15-20 хвилин.
Задачі психолога:
- дізнатися з якою метою прийшов клієнт, як він бачить свою проблему;
- з'ясувати можливості самого клієнта у вирішенні його проблеми;
- коли цілі клієнта чітко зрозумілі, приступити до визначення теми.
Задачі клієнта:
- розповісти про себе;
- висловити мету приходу до консультанта.
Отже, другий етап консультування, як правило, розпочинається із збору інформації. Психолог виступає у ролі "слідчого", намагаючись дізнатися про клієнта якомога більше.
Він досліджує всі деталі контексту замовлення клієнта, задає конкретні питання про хід подій, учасників цих подій та конкретні дії. Під час викладення клієнтом своїх проблем психолог висуває свої припущення щодо побудови внутрішнього світу клієнта.
За допомогою аналізу контексту психолог з'ясовує:
- що знає клієнт про можливості своїх дій;
- що знає клієнт про свої цілі;
- що знає клієнт про свої почуття;
- що знає клієнт про свої думки;
- як він сприймає своє "Я".
При цьому психолог одночасно вирішує, що необхідно знати клієнтові про його внутрішній світ для оптимізації його мобільності.
Психологу необхідно звертати увагу на текст клієнта, на ключові слова, які є відображенням його проблеми.
Ключове слово у будь-якому тексті вважається визначеним, якщо воно не може бути замінено синонімом (у випадку такої заміни зміст висловлювання або окремого словосполучення руйнується). Психолог розкриває клієнту його особисту участь у подіях власного життя.
В ході інтерв'ювання психолог висуває декілька гіпотез щодо внутрішнього світу клієнта та перевіряє їх своїми питаннями.
Для повідомлення змісту гіпотези психолог демонструє клієнту різні сторони проблеми через зміст своїх питань.
Це робиться для того, щоб клієнт міг сприйняти та зрозуміти інформацію. Коли психологу чітко зрозуміла мета іншої людини, необхідно повернутися до визначення проблеми.
Етап ПІ – "ЧОГО ВИ БАЖАЕТЕ ДОСЯГНУТИ?" (визначення бажаного результату).
Мета – досягнення бажаного клієнтом результату.
Тривалість – близько 15 хвилин
Задачі психолога:
- з'ясувати, що відбудеться з клієнтом у випадку досягнення або недосягнення бажаного результату;
- визначити ідеал клієнта та з'ясувати, яким він хоче бути;
- кваліфікувати задачі клієнта, орієнтуючись на побудову його психічної реальності.
Задачі клієнта:
- структурування власної психічної реальності за допомогою запитань психолога;
- визначення того, що відбуватиметься з ним у разі досягнення або недосягнення бажаного результату.
Стисла характеристика III етапу: усвідомлення проблеми клієнта дозволяє проводити цей етап ефективніше – психолог отримує можливість визначити вектор змін, що їх бажає клієнт.
Психолог пропонує клієнтові визначити свій ідеал та вирішити яким він хоче бути, а також обговорити, що відбудеться, коли бажаний результат буде досягнутий.
Деякі клієнти починають саме з цього етапу. Тому, якщо психологу зрозумілі його цілі, необхідно дати відповідні рекомендації.
Цей етап передбачає обов'язковий вплив психолога - це основний зміст консультування. В інтерв'ю з психологом у клієнта відбувається інсайт, клієнт переживає зміни, що з ним відбуваються, як результат особистих зусиль. Йому здається, що він сам все зрозумів. Проте вплив психолога має відбутися обов'язково.
Психологи різних шкіл користуються різними методами. Спрямований на клієнта вплив відбувається також за допомогою певних прийомів. Важливим моментом впливу є демонстрація позитивної інформації про саму людину. Можливий варіант обговорення позитивної поведінки.
Для більш точної роботи на даному етапі психологу рекомендується користуватися спеціальним протоколом для фіксації процесу інтерв'ю. Протокол дозволяє психологу усвідомити проблему клієнта та зафіксувати її як тему професійної взаємодії.
Психолог-консультант кваліфікує задачі клієнта, орієнтуючись на побудову його психічної реальності та її модальності.. Робота з протоколом сприяє уяві психолога про побудову психічної реальності клієнта.
Етап IV – "ЩО ЩЕ МОЖНА ЗРОБИТИ?" (пошук альтернативних рішень)
Мета – розробка альтернативних рішень.
Тривалість етапу – може бути тривалим, оскільки базується на дослідженні особистісної динаміки клієнта.
Задачі психолога: обговорення різноманітних варіантів вирішення проблеми клієнта та клієнта:
Стисла характеристика IV етапу: цей етап передбачає обговорення психолога з клієнтом різноманітних варіантів рішення даної проблеми.
Фактично це пошук альтернатив для подолання ригідності клієнта, з одного боку, та дослідження її особистісної динаміки, з іншого боку.
Працюючи з альтернативними рішеннями, психолог зобов'язаний пам'ятати, що правильне для нього рішення не завжди є таким для одного клієнта, у той час, коли інший потребує чітких директивних рекомендацій.
Етап V – "ВИ БУДЕТЕ РОБИТИ ЦЕ?" (узагальнення роботи та прощання).
Мета – навчання клієнта конкретним діям, спрямованим на вирішення його проблеми.
Тривалість – близько 5-10 хвилин.
Задачі психолога:
- психолог прикладає зусилля по зміненню думок та почуттів клієнта у його повсякденному житті, поза ситуацією інтерв'ю.
- пробити узагальнення після інтерв'ю, враховуючи індивідуальні та культурні особливості людини.
Задачі клієнта:
- зробити певні висновки з узагальнення психолога.
- спрямувати зусилля на використання рекомендацій на практиці.
Отже, на п’ятому етапі психолог у формі резюме узагальнює результати попередньої роботи. Закінчувати інтерв'ю краще всього домашнім завданням, обов'язково зазначаючи необхідність звіту про його виконання. Таким чином, мобілізуються засоби контролю за змістом змін, які відбулися з клієнтом з моменту інтерв'ювання.
Крім домашнього завдання на завершення консультації з клієнтом обговорюють рекомендації щодо звернення до спеціалістів суміжних з психологією областей та відповідної літератури. Порада або рекомендація у даному випадку даються у вигляді чіткої інформації про спеціаліста, місце і час його роботи. Якщо йдеться про книгу, необхідно повідомити її бібліографічні дані. Наприкінці бесіди психолог прощається з клієнтом.
Незалежно від успішності інтерв'ю, психолог і клієнт у результаті взаємодії змінюються. Частково результат консультування можна передбачити вже на першому етапі.
Спеціальні дослідження, спрямовані на з'ясування ступеню прогнозування і оцінки перспектив роботи з даним клієнтом, дозволяють виділити певні параметри перспективності подальшої роботи.
Практика консультування свідчить, що більшість клієнтів нічого не робить для змін у повсякденному житті.
Психологу необхідно ставитись до цього спокійно, оскільки ефект консультації вимірюється переживаннями, що відбувалися з клієнтом у період інтерв'ювання. Зміна психологічного стану клієнта в процесі інтерв'ювання – основний показник, його ефективності.
Для психолога "вміння виділити ці зміни та зробити їх доступними для клієнта є основним професійним правилом роботи. Психологу немає сенсу боятися (хоча і не потрібно не звертати на це увагу) негативної оцінки клієнтом ефекту консультування. Не порушуючи ефекту інтерв'ю, можна провести ще 2-3 зустрічі.
ВИСНОВКИ
В процесі консультування величезне значення має професійна і людська компетентність психолога-консультанта. Адже не буває двох однакових клієнтів і ситуацій консультування. Іноді людські проблеми можуть видатися схожими, але це тільки на перший погляд. Насправді кожне людське життя, доля – унікальні, тому й кожна консультативна взаємодія – унікальна і неповторна, вона вимагає високої компетентності психолога. Питання компетентності консультанта надзвичайно важливе і складне. З одного боку, намагаючись допомогти клієнту, консультант повинен максимально використати всі свої професійні і особистісні властивості. З другого боку, він не повинен забувати, що він, хоч і спеціаліст, але все-таки тільки людина і не може повністю відповідати за іншу людину, її життя.
Найкращим експертом власних проблем є, очевидно, сам клієнт, тому при консультуванні необхідно допомогти йому взяти на себе відповідальність за вирішення проблем. Бачення і розуміння власних проблем клієнтом не менш важливе, ніж уява про них консультанта.
В процесі консультування почуття безпеки клієнта важливіше, ніж вимоги консультанта. Не варто намагатися при консультуванні досягти успіху будь-якою ціною, не звертаючи увагу на емоційний стан клієнта.
Не можна очікувати успіху і однакової ефективності від кожної зустрічі-консультації Вирішення проблем в процесі консультування не схоже на пряму лінію, яка рівномірно піднімається вверх. Це складний процес, в якому часто успіх змінюється тимчасовою невдачею. Компетентний консультант знає рівень своєї професійної компетентності, кваліфікації, усвідомлює сильні і слабі сторони. Ефективність його діяльності в значній мірі зумовлена тим, наскільки ясно він уявляє свою роль і місце в консультуванні. Консультант не може давати вказівки іншим людям стосовно того, як їм жити, але повинен допомогти їм у виявленні їх власних внутрішніх резервів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Абрамова Г.С. Психологическое консультирование: Теория и опыт: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. — М.: Academia, 2000. – 325 с.
Айви А. Е., Айви М. Б., Саймэк-Даунинг Л. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы, теории и техники: Практическое руководство. — М.: Инфра-М, 2001. – 325 с.
Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: Теория и практика: Учеб. пособие для студ. ст. курсов психол. фак. и отд-ний ун-тов. — М.: Класс, 2001. – 258 с.
Горностай П.П. Теорія і практика психологічного консультування: Проблемний підхід. / Навчальний посібник. – К.: Наукова думка, 2005. – 218 с.
Меновщиков В.Ю. Психологическое консультирование: работа с кризисными и проблемными ситуациями. — М.: Смысл, 2002. – 410 с.
Мэй Р. Искусство психологического консультирования. Как давать и обретать душевное здоровье / Пер. с англ. М. Будыниной, Г. Пимочкиной. — М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. – 358 с.
Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования / Пер. сангл. Е. Волков и др. — СПб.: Питер, 2000. – 210 с.
Петрушин С. В. Мастерская психологического консультирования. — Казань: ЗАО "Новое знание", 2001. – 310 с.
Хомич Г.О., Ткач Р.М. Основи психологічного консультування: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2004. – 152 с.
ДОДАТОК
Професійно-етичний кодекс психолога-консультанта
1. Психолог-консультант зобов'язаний нести персональну відповідальність за хід і результати психологічного консультування та корекції, обґрунтованість рекомендацій та психокорекційних засобів.
2. Психолог-консультант зобов'язаний ознайомлюватись з досягненнями як в області психологічних знань, так і людинознавства в цілому; використовувати на практиці науково обґрунтовані методи і сприяти їх використанню колегами.
3. Психолог-консультант зобов'язаний знати межі своєї компетенції. Він не має права братися за роботу, яка виходить за межі його професійної підготовки.
4. Психолог-консультант зобов'язаний перешкоджати проведенню консультаційної роботи некомпетентними особами, які не мають відповідної підготовки.
5. У разі ускладнень у консультаційній роботі з клієнтом психолог-консультант зобов'язаний і має право звертатися за допомогою до колег і не залишати невирішених питань. У випадку аналогічних прохань колег зобов'язаний надати їм посильну допомогу.
6. Психолог-консультант зобов'язаний надавати необхідну і посильну допомогу клієнтам у вирішенні їх професійних і психологічних проблем з урахуванням індивідуальних і конкретних обставин, керуючись принципом "не зашкодь".
7. Психолог-консультант зобов'язаний у межах консультації зберігати у тайні інформацію, яка може скомпрометувати клієнта або бути використаною проти його інтересів, за виключенням тих випадків, коли положення законодавства зобов'язують повідомити про отримання інформації, зокрема, про суіцидальні наміри.
8. Психологу-консультанту дозволяється передача анонімної інформації, у т.ч. статистичного характеру (таблиці, довідки, звіти) у формі, яка заперечує ідентифікацію клієнта.
9. Психолог-консультант може надавати інформацію батькам про дітей та дітям про батьків, якщо вони сприятимуть рішенню професійно-психологічних проблем клієнта і не можуть бути використані проти його інтересів.
10. Психолог-консультант зобов'язаний перешкоджати розповсюдженню інформації про психотерапевтичні та психокорекційні процедури, які можуть бути використані некомпетентними особами.
11. Якщо, в силу необхідності захистити інтереси клієнта або суспільства, конфіденційна інформація має бути повідомлена іншій особі або соціальній організації, зацікавлена сторона зобов'язана повідомити про це. У таких випадках психолог-консультант зобов'язаний з'ясувати надійність особи, яка отримує конфіденційну інформацію (на предмет зберігання професійної таємниці).
12. Будь-яка передача конфіденційної інформації, яка здійснюється у процесі консультативно-корекційної роботи, а також інформації, яка являє собою службову або професійну таємницю, відбувається в офіційному порядку через юридичних осіб.
23.03.2013 19:03-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора