Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Дослідження інфокомунікаційних параметрів цифрових систем передачі даних
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра ЕЗІКТ
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Теорія інформації
Група:
ЕА-31
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет "Львівська політехніка"
Інститут телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки
Кафедра ЕЗІКТ
КУРСОВА РОБОТА
на тему
"Дослідження інфокомунікаційних параметрів
цифрових систем передачі даних"
з курсу: "Основи теорії інформації та цифрової передачі даних"
Зміст
Вступ……………………………………………………………………….1
Історична довідка………………………………………………………….2
Способи достопу в Інтернет……………………………………………....3
Пересилання бітовю……………………………………………………….4
Пересилання даних………………………………………………………...5
Мережні протоколи………………………………………………………..6
Сервиси Internet…………………………………………………………….7
Технічні подробиці………………………………………………………...8
Висновок……………………………………………………………………9
Література
Вступ
Інтернет - світова комп'ютерна мережа. Вона складена з різноманітних комп'ютерних мереж, об'єднаних стандартними угодами про способи обміну інформацією і єдиною системою адресації. Інтернет використає протоколи сімейства TCP/IP. Вони гарні тим, що забезпечують відносно дешеву можливість надійно й швидко передавати інформацію навіть по не занадто надійних лініях зв'язку, а також будувати програмне забезпечення, придатне для роботи на будь-яких апаратурах. Система адресації (URL-адреси) забезпечує унікальними координатами кожен комп'ютер (точніше, практично кожен ресурс комп'ютера) і кожного користувача Інтернету, створюючи можливість взяти саме те, що потрібно, і передати саме туди, куди потрібно.
Історична довідка
Близько 20 років тому Міністерство Оборони США створило мережу, що з'явилася предтечей Internet, – вона називалася ARPAnet. ARPAnet була експериментальною мережею, – вона створювалася для підтримки наукових досліджень у військово-промисловій сфері, – зокрема, для дослідження методів побудови мереж, стійких до часткових ушкоджень, одержуваним, наприклад, при бомбардуванні авіацією й здатних у таких умовах продовжувати нормальне функціонування. Ця вимога дає ключ до розуміння принципів побудови й структури Internet. У моделі ARPAnet завжди був зв'язок між комп'ютером-джерелом і комп'ютером-приймачем (станцією призначення). Мережа передбачалася ненадійної: будь-яка частина мережі може зникнути в будь-який момент.
На комп'ютери, що зв'язуються, - не тільки на саму мережу - також покладена відповідальність забезпечувати налагодження й підтримку зв'язку. Основний принцип полягав у тому, що будь-який комп'ютер міг зв'язатися як рівний з рівним з будь-яким іншим комп'ютером.
Передача даних у мережі була організована на основі протоколу Internet – IP. Протокол IP – це правила й опис роботи мережі. Цей звід включає правила налагодження й підтримки зв'язку в мережі, правила обігу з IP-пакетами і їхньої обробки, опису мережних пакетів сімейства IP (їхня структура й т.п.). Мережа замислювалася й проектувалася так, щоб від користувачів не було потрібно ніякої інформації про конкретну структуру мережі. Для того, щоб послати повідомлення по мережі, комп'ютер повинен помістити дані в якийсь "конверт'', називаний, наприклад, IP, указати на цьому "конверті'' конкретна адреса в мережі й передати пакети, що вийшли в результаті цих процедур, у мережу.
Ці рішення можуть здатися дивними, як і припущення про "ненадійний'' мережі, але вже наявний досвід показав, що більшість цих рішень цілком розумно й вірно. Поки Міжнародна Організація по Стандартизації (Organization for International Standardization – ISO) витрачала роки, створюючи остаточний стандарт для комп'ютерних мереж, користувачі чекати не бажали. Активісти Internet почали встановлювати IP-програмне забезпечення на всі можливі типи комп'ютерів. Незабаром це стало єдиним прийнятним способом для зв'язку різнорідних комп'ютерів. Така схема сподобалася уряду й університетам, які проводять політикові покупки комп'ютерів у різних виробників. Кожний купував той комп'ютер, що йому подобався й вправі був очікувати, що зможе працювати по мережі разом з іншими комп'ютерами.
Приблизно 10 років через послу появи ARPAnet з'явилися Локальні Обчислювальні Мережі (LAN), наприклад, такі як Ethernet й ін. Одночасно з'явилися комп'ютери, які стали називати робочими станціями. На більшості робочих станцій була встановлена операційна система UNIX. Ця ОС мала можливість роботи в мережі із протоколом Internet (IP). У зв'язку з виникненням принципово нових завдань і методів їхнього рішення з'явилася нова потреба: організації бажали підключитися до ARPAnet своєю локальною мережею. Приблизно в той же час з'явилися інші організації, які почали створювати свої власні мережі, що використають близькі до IP комунікаційні протоколи. Стало ясно, що всі тільки виграли б, якби ці мережі могли спілкуватися всі разом, адже тоді користувачі з однієї мережі змогли б зв'язуватися з користувачами іншої мережі.
Однієї з найважливіших серед цих нових мереж була NSFNET, розроблена з ініціативи Національного Наукового Фонду (National Science Foundation – NSF). Наприкінці 80-х NSF створив п'ять суперкомп'ютерних центрів, зробивши їх доступними для використання в будь-яких наукових установах. Було створено всього лише п'ять центрів тому, що вони дуже дороги навіть для багатої Америки. Саме тому їх і випливало використати кооперативно. Виникла проблема зв'язку: був потрібний спосіб з'єднати ці центри й надати доступ до них різним користувачам. Спочатку була зроблена спроба використати комунікації ARPAnet, але це рішення зазнало краху, зштовхнувшись із бюрократією оборонної галузі й проблемою забезпечення персоналом.
Тоді NSF вирішив побудувати свою власну мережу, засновану на IP технології ARPAnet. Центри були з'єднані спеціальними телефонними лініями із пропускною здатністю 56 KBPS (7 KB/s). Однак, було очевидно, що не коштує навіть і намагатися з'єднати всі університети й дослідницькі організації безпосередньо із центрами, тому що прокласти така кількість кабелю – не тільки дуже дорого, але практично неможливо. Тому вирішено було створювати мережі по регіональному принципі. У кожній частині країни зацікавлені установи повинні були з'єднатися зі своїми найближчими сусідами. ланцюжки, Що Вийшли, приєднувалися до суперкомп'ютера в одній зі своїх крапок, у такий спосіб суперкомп'ютерні центри були з'єднані разом. У такій топології будь-який комп'ютер міг зв'язатися з будь-яким іншої, передаючи повідомлення через сусідів.
Це рішення було успішним, але настала пора, коли мережа вже більше не справлялася зі зрослими потребами. Спільне використання суперкомп'ютерів дозволяло підключеним громадам використати й безліч інших речей, що не ставляться до суперкомп'ютерів. Зненацька університети, школи й інші організації усвідомили, що отримали під рукою море даних і мир користувачів. Потік повідомлень у мережі (трафик) наростав усе швидше й швидше поки, зрештою, не перевантажив керуючою мережею комп'ютери і єднальні їхні телефонні лінії. В 1987 р. контракт на керування й розвиток мережі був переданий компанії Merit Network Inc., що займалася освітньою мережею Мічигану разом з IBM й MCI. Стара фізично мережа була замінена більше швидкими (приблизно в 20 разів) телефонними лініями. Були замінені на більше швидкі й мережні керуючі машини.
Процес удосконалювання мережі йде безупинно. Однак, більшість цих перебудов відбувається непомітно для користувачів. Включивши комп'ютер, ви не побачите оголошення про те, що найближчі півроку Internet не буде доступна через модернізацію. Можливо, навіть більш важливо те, що перевантаження мережі і її вдосконалення створили зрілу й практичну технологію. Проблеми були вирішені, а ідеї розвитку перевірені в справі.
Способи доступу до Internet
3. Cпособы доступу до Internet
Використання тільки електронної пошти. Цей спосіб дозволяє одержувати й відправляти повідомлення іншим користувачам і тільки. Через спеціальні шлюзи Ви можете також використати й інші сервисы, надавані Internet. Ці шлюзи, однак, не дозволяють працювати в інтерактивному режимі, і можуть бути досить складними у використанні.
Режим вилученого термінала. Ви підключаєтеся до іншого комп'ютера, з'єднаному з Internet, як вилучений користувач. На вилученому комп'ютері запускаються програми-клієнти, які використають Internet-сервисы, а результати їхньої роботи відображаються на екрані Вашого термінала. Оскільки для підключення використаються, в основному, програми емуляції термінала, Ви можете працювати тільки в текстовому режимі. Таким чином, наприклад, для перегляду WEB-вузлів Ви зможете використати тільки текстовий броузер і графічних зображень не побачите.
Безпосереднє з'єднання. Це основна й найкраща форма з'єднання, коли Ваш комп'ютер стає одним з вузлів Internet. За допомогою протоколу TCP/IP він прямо спілкується з іншими комп'ютерами в Internet. Доступ до сервисам Internet здійснюється за допомогою програм, що працюють на Вашому комп'ютері.
Традиційно, комп'ютери підключалися прямо в Internet через локальні мережі або по виділених з'єднаннях. Крім властиво комп'ютера, для встановлення таких з'єднань необхідно додаткове мережне встаткування (маршрутизатори, шлюзи й т.п.). Оскільки це встаткування й канали з'єднання досить дорогі, прямі з'єднання використаються тільки організаціями з більшим обсягом переданої й прийнятої інформації.
Альтернативою прямого з'єднання для індивідуальних користувачів і невеликих організацій є використання телефонних ліній для встановлення тимчасових з'єднань (dial up) до вилученого комп'ютера, з'єднаному з Internet.
Примітка: хоча ми згадали тільки три основних способи підключення, існують й інші, однак в Україні вони не поширені.
Що таке SLIP/PPP?
Обговорюючи різні способи доступу до Internet, ми затверджували, що безпосереднє з'єднання є основним і найкращим. Однак для індивідуального користувача воно є занадто дорогим. Робота ж у режимі вилученого термінала істотно обмежує можливості користувача.
Компромісним рішенням є використання протоколів SLIP (Serial Line Internet Protocol) або PPP (Point to Point Protocol). Далі термін SLIP/PPP буде вживатися для позначення SLIP й/або PPP - у багатьох аспектах вони схожі.
SLIP/PPP забезпечує передачу пакетів TCP/IP по послідовних каналах, зокрема, телефонним лініям, між двома комп'ютерами. На обох комп'ютерах працюють програми, що використають протоколи TCP/IP. Таким чином, індивідуальні користувачі одержують можливість установлювати пряме з'єднання з Internet зі свого комп'ютера, маючи всього лише модем і телефонну лінію. Підключаючись за допомогою SLIP/PPP, Ви можете запускати програми-клієнти WWW, електронної пошти й т.п. безпосередньо на своєму комп'ютері.
SLIP/PPP дійсно спосіб прямого з'єднання з Internet, оскільки:
Ваш комп'ютер приєднаний до Internet.
Ваш комп'ютер використає мережне програмне забезпечення для спілкування з іншими комп'ютерами по протоколі TCP/IP.
Ваш комп'ютер має унікальна IP-адреса.
У чому ж розходження між SLIP/PPP-з'єднанням і режимом вилученого термінала? Для встановлення як SLIP/PPP-з'єднання, так і режиму вилученого термінала необхідно додзвонитися до іншого комп'ютера, безпосередньо з'єднаному з Internet (провайдеру) і зареєструватися на ньому. Ключова відмінність полягає в тому, що при SLIP/PPP-з'єднанні Ваш комп'ютер одержує унікальну IP-адресу й прямо спілкується з іншими комп'ютерами по протоколі TCP/IP. У режимі ж вилученого термінала Ваш комп'ютер є всього лише пристроєм відображення результатів роботи програми, запущеної на комп'ютері провайдера.
Доменна система імен
Мережне програмне забезпечення бідує 32-бітних IP-адресах для встановлення з'єднання. Однак користувачі воліють використати імена комп'ютерів, оскільки їх легше запам'ятовувати. Таким чином, необхідні засоби для перетворення імен в IP-адреси й навпаки.
Коли Internet була невеликий, це було просто. На кожному комп'ютері були файли, у яких описувалися відповідності між іменами й адресами. Періодично в ці файли вносилися зміни. У цей час такий спосіб зжив себе, оскільки кількість комп'ютерів в Internet дуже велико. Файли були замінені системою серверів імен (name servers) які відслідковують відповідності між іменами й мережними адресами комп'ютерів (у дійсності це тільки один з видів сервісу, надаваних системою серверів імен). Необхідно відзначити, що використається ціла мережа серверів імен, а не який те один, центральний.
Сервера імен організовані у вигляді дерева, що відповідає організаційній структурі мережі. Імена комп'ютерів також становлять відповідну структуру. Приклад: комп'ютер має ім'я BORAX.LCS.MIT.EDU. Це комп'ютер, установлений у комп'ютерній лабораторії (LCS) у Массачусетском технологічному інституті (MIT). Для того. Щоб визначити його мережна адреса, теоретично, необхідно одержати інформацію від 4 різних серверів. По-перше, необхідно зв'язатися з одним із серверів EDU, які обслуговують установи утворення (для забезпечення надійності кожен рівень ієрархії імен обслуговують кілька серверів). На цьому сервері необхідно одержати адреси серверів MIT. На одному із серверів MIT можна одержати адресу сервера (серверів) LCS. На закінчення, на сервері LCS можна довідатися адреса комп'ютера BORAX.
Кожний із цих рівнів називається доменом. Повне ім'я BORAX.LCS.MIT.EDU, таким чином, являє собою доменне ім'я ( так само як й імена доменов LCS.MIT.EDU, MIT.EDU, and EDU).
На щастя, у дійсності немає необхідності щораз зв'язуватися з усіма перерахованими серверами. Програмне забезпечення, установлене в користувача, зв'язується із сервером імен у своєму домене, а він при необхідності зв'язується з іншими серверами імен і надає у відповідь кінцевий результат перетворення доменного імені в IP-адресу.
Доменна система зберігає не тільки інформацію про імена й адреси комп'ютерів. У ній також зберігається велика кількість іншої корисної інформації: відомості про користувачів, адреси поштових серверів і т.п.
4.Пересилання бітов
Пересилання бітов відбувається на фізичному рівні схеми ISO OSI. На жаль, тут усяка спроба короткого й доступного опису приречена на провал. Потрібне введення величезної кількості спеціальних термінів, понять, описів процесів на фізичному рівні й т.д. І потім, існує настільки велика розмаїтість приемопередатчиков і передавальних середовищ, - важко навіть й оглянути цей океан технологій. Для розуміння роботи мереж цього й не потрібно. Уважайте, що просто є труба, по якій від краю до краю перекачуються біти. Саме біти, без усякого розподілу на які-небудь групи (байти, декади й т.п.).
5.Пересилання даних
Про організації блокової, символьної передачі, забезпеченні надійності пересилання поговоримо на інших рівнях моделі ISO OSI. Т.е. функції канального рівня в Internet розподілені по інших рівнях, але не вище транспортного. У цьому змісті Internet не зовсім відповідає стандарту ISO. Тут канальний рівень займається тільки розбивкою бітового потоку на символи й кадри й передачею отриманих даних на наступний рівень. Забезпеченням надійності передачі він себе не утруждает.
6. Мережні протоколи
Протоколи прикладного рівня використаються в конкретних прикладних програмах. Загальна їхня кількість велика й продовжує постійно збільшуватися. Деякі додатки існують із самого початку розвитку internet, наприклад, TELNET й FTP. Інші з'явилися пізніше: HTTP, NNTP, POP3, SMTP.
Протокол TELNET
Протокол TELNET дозволяє серверу розглядати всі вилучені комп'ютери як стандартні «мережні термінали» текстового типу. Робота з TELNET походить на набір телефонного номера. Користувач набирає на клавіатурі щось начебто telnet delta й одержує на екрані запрошення на вхід у машину delta. Протокол TELNET існує вже давно. Він добре випробуваний і широко розповсюджений. Створено безліч реалізацій для самих різних операційних систем.
Протокол FTP
Протокол FTP (File Transfer Protocol – протокол передачі файлів) розповсюджений також широко як TELNET. Він є одним з найстарших протоколів сімейства TCP/IP. Також як TELNET він користується транспортними послугами TCP. Існує безліч реалізацій для різних операційних систем, які добре взаємодіють між собою. Користувач FTP може викликати кілька команд, які дозволяють йому подивитися каталог вилученої машини, перейти з одного каталогу в інший, а також скопіювати один або кілька файлів.
Протокол SMTP
Протокол SMTP (Simple Mail Transfer Protocol – простий протокол передачі пошти) підтримує передачу повідомлень (електронної пошти) між довільними вузлами мережі internet. Маючи механізми проміжного зберігання пошти й механізми підвищення надійності доставки, протокол SMTP допускає використання різних транспортних служб.
Протокол SMTP забезпечує як групування повідомлень на адресу одного одержувача, так і розмноження декількох копій повідомлення для передачі в різні адреси. Над модулем SMTP розташовується поштова служба конкретного комп'ютера. У типових програмах-клієнтах в основному застосовується для відправлення вихідних повідомлень.
Протокол HTTP
Протокол HTTP (Hyper text transfer protocol – протокол передачі гіпертексту) застосовується для обміну інформацією між серверами WWW (World Wide Web – всесвітня павутина) і програмами перегляду гіпертекстових сторінок – броузерами WWW. Допускає передачу широкого спектра різноманітної інформації – текстової, графічної, аудио й відео. У цей час перебуває в стадії безперервного вдосконалювання.
POP3
POP3 (Post Office Protocol – протокол поштового вузла, 3 версія), дозволяє програмам-клієнтам електронної пошти приймати й передавати повідомлення с/на поштові сервери. Має досить гнучкі можливості по керуванню вмістом поштових скриньок, розташованих на поштовому вузлі. У типових програмах-клієнтах в основному застосовується для прийому вхідних повідомлень.
NNTP
Network News Transfer Protocol – протокол передачі мережних новин (NNTP) дозволяє спілкуватися серверам новин і клієнтських програм – поширювати, запитувати, витягати й передавати повідомлення в групи новин. Нові повідомлення зберігаються в централізованій базі даних, що дозволяє користувачеві вибирати його повідомлення, що цікавлять. Також забезпечується індексування, організація посилань і видалення застарілих повідомлень.
7. Сервиси Internet
Серверами називаються вузли мережі, призначені для обслуговування запитів клієнтів – програмних агентів, що витягають інформацію або віддають її в мережу й працюючих під безпосереднім керуванням користувачів. Клієнти надають інформацію в зрозумілому й зручному для користувачів виді, у те час як сервери виконують службові функції по зберіганню, поширенню, керуванню інформацією й видачу її по запиті клієнтів. Кожен вид сервісу в Internet надається відповідними серверами й може використатися за допомогою відповідних клієнтів.
WWW
Сервіс WWW – всесвітня павутина, забезпечує подання й взаємозв'язки величезної кількості гіпертекстових документів, що включають текст, графіку, звук і відео, розташованих на різних серверах по усім світі й зв'язаних між собою за допомогою посилань у документах. Поява цього сервісу значно спростило доступ до інформації й стало однієї з основних причин взрывообразного росту Internet з 1990 року. Сервіс WWW функціонує з використанням протоколу HTTP.
Для використання цього сервісу застосовуються программы-броузеры, найбільш популярними з яких у даний момент є Netscape Navigator й Internet Explorer.
«Web browsers» – не що інше, як засобу перегляду; вони виконані за аналогією з безкоштовною комунікаційною програмою за назвою Mosaic, створеної в 1993 р. у лабораторії Національного центра суперкомп'ютерів (National Center for Supercomputing Applications) при Університеті шт. Іллінойс для полегшення доступу до WWW. Що ж можна одержати за допомогою WWW? Майже все, що асоціюється з поняттям «робота в системі Internet», – від самих останніх фінансових новин до інформації про медицину й охорону здоров'я, музиці й літературі, домашніх тваринних і кімнатних рослинах, кулінарії й автомобільній справі. Можна замовляти авіаквитки в будь-яку частину миру (реальні, а не віртуальні), туристичні проспекти, знаходити необхідне програмне й технічне забезпечення для свого ПК, грати в ігри з далекими (і невідомими) партнерами й стежити за спортивними й політичними подіями у світі. Нарешті, за допомогою більшості програм із засобами доступу до WWW можна одержати доступ і до телеконференцій (усього їх близько 10 000), куди містяться повідомлення на будь-які теми – від астрології до мовознавства, а також обмінюватися повідомленнями по електронній пошті.
Завдяки засобам перегляду WWW хаотичні джунглі інформації в Internet здобувають форму звичних акуратно оформлених сторінок з текстом і фотографіями, а в деяких випадках навіть із відеосюжетами й звуком. Привабливі титульні сторінки (home pages) відразу ж допомагають зрозуміти, яка інформація піде далі. Тут є всі необхідні заголовки й підзаголовки, вибирати які можна за допомогою лінійок прокручування як на звичайному екрані Windows або Macintosh. Кожне ключове слово з'єднується з відповідними інформаційними файлами за допомогою гіпертекстових зв'язків. І нехай термін «гіпертекст» вас не лякає: гіпертекстові зв'язки – це приблизно та ж саме, що виноска в статті енциклопедії, що починається зі слів «дивися також...» Замість того, щоб перегортати сторінки книги, Вам досить клацнути мишею на потрібнім ключовому слові (для зручності воно виділяється на екрані кольорами або шрифтом), і перед вами з'явиться необхідний матеріал. Дуже зручно, що програма дозволяє повертатися до раніше переглянутих матеріалів або, клацнувши мишею, рухатися далі.
E-MAIL
E-mail – електронна пошта. За допомогою E-mail можна обмінюватися особистими або діловими повідомленнями між адресатами, що мають E-mail адреса.
Ваша електронна адреса вказується в контракті на підключення (youname@ukrpack.net). Наш сервер електронної пошти, на якому для Вас заводиться поштова скринька, працює на зразок звичайної поштової відділення, на яке приходить Ваша пошта. Ваша електронна поштова адреса – це аналог орендованого абонентського ящика в поштовій відділення. Послані Вами повідомлення відразу направляються адресатові, зазначеному в листі, а повідомлення, що прийшли Вам, очікують у Вашому абонентському ящику, поки Ви їх не заберете. Ви можете посилати й приймати електронну пошту від будь-якої особи, що має електронну адресу. Для передачі повідомлень в основному використається протокол SMTP, а для прийому – POP3.
Вы можете використати різноманітні програми для роботи з E-mail – спеціалізовані, наприклад Eudora, або ж убудовані в Web броузер, наприклад Netscape Navigator.
NEWS/USENET
Usenet – це всесвітній дискусійний клуб. Він складається з набору конференцій («newsgroups»), імена яких організовані ієрархічно відповідно до обговорюваних тем. Повідомлення («articles» або «messages») посилають у ці конференції користувачами за допомогою спеціального програмного забезпечення. Після посилки повідомлення розсилаються на сервери новин і стають доступними для прочитання іншими користувачами.
Можна послати повідомлення й переглянути відгуки на нього, які з'являться надалі. Тому що той самий матеріал читає велика кількість людей, то відкликання починають накопичуватися. Всі повідомлення по одній тематиці утворять потік («thread») [у російській мові в цьому ж значенні використається й слово «тема»]; таким чином, хоча відгуки могли бути написані в різний час і перемішатися з іншими повідомленнями, вони однаково формують цілісне обговорення. Ви можете підписатися на будь-яку конференцію, переглядати заголовки повідомлень у ній за допомогою програми читання новин, сортувати повідомлення по темах, щоб було зручніше стежити за обговоренням, додавати свої повідомлення з коментарями й задавати питання. Для прочитання й відправлення повідомлень використаються програми читання новин, наприклад убудована в броузер Netscape Navigator – Netscape News або Internet News від Microsoft, що поставляє разом з останніми версіями Internet Explorer.
FTP
FTP – це метод пересилання файлів між комп'ютерами. Триваюча розробка програмного забезпечення й публікація унікальних текстових джерел інформації гарантують: світові архіви FTP залишаться що зачаровує й постійно мінливою скарбницею.
Ви навряд чи знайдете в FTP-архівах комерційні програми, тому що ліцензійні угоди забороняють їхнє відкрите поширення. Зате виявите умовно-безкоштовне й загальнодоступне програмне забезпечення. Це різні категорії: загальнодоступні програми (public domain) дійсно безкоштовні, а за умовно-безкоштовне програмне забезпечення (shareware) потрібно заплатити авторові, якщо після іспитового терміну Ви вирішите залишити собі програму й користуватися нею. Зустрінуться Вам і так називані безкоштовні програми (freeware); їхні творці зберігають за собою авторські права, але дозволяють користуватися своїми утворами без якої-небудь оплати.
Для перегляду FTP-архівів й одержання файлів, що зберігаються на них, Ви можете скористатися спеціалізованими програмами - WS_FTP, CuteFTP, або ж використати броузеры WWW Netscape Navigator й Internet Explorer - у них утримуються убудовані засоби роботи з FTP-серверами.
Telnet
Remote Login – вилучений доступ – робота на вилученому комп'ютері в режимі, коли ваш комп'ютер эмулирует термінал вилученого комп'ютера, тобто Ви можете робити всі те ж (або майже все), що можна робити зі звичайного термінала машини, з якої Ви встановили сеанс вилученого доступу.
Програма, що обслуговує вилучені сеанси, називається telnet. telnet має набір команд, які управляють сеансом зв'язку і його параметрів. Сеанс забезпечується спільною роботою програмного забезпечення вилученого комп'ютера й Вашого. Вони встановлюють TCP-зв'язок і спілкуються через TCP й UDP пакети.
Програма telnet входить у поставку Windows і встановлюється разом з підтримкою протоколу TCP/IP.
Proxy-сервер
Proxy («ближній») сервер призначений для нагромадження інформації, до якої часто звертаються користувачі, на локальній системі. При підключенні до Internet з використанням proxy-сервера Ваші запити спочатку направляються на цю локальну систему. Сервер витягає необхідні ресурси й надає їх Вам, одночасно зберігаючи копію. При повторному звертанні до того ж ресурсу надається збережена копія. Таким чином, зменшується кількість вилучених з'єднань.
Використання proxy-сервера може трохи збільшити швидкість доступу якщо канал зв'язку Вашого провайдера Internet недостатньо продуктивний. Якщо ж канал зв'язку досить потужний, швидкість доступу може навіть трохи знизитися, оскільки при витягу ресурсу замість одного з'єднання від користувача до вилученого комп'ютера виробляється два: від користувача до proxy-сервера й від proxy-сервера до вилученого комп'ютера.
8. Технічні подробиці
Що таке TCP/IP?
Термін “TCP/IP” звичайно позначає все, що пов'язане із протоколами TCP й IP. Він охоплює ціле сімейство протоколів, прикладні програми й навіть сама мережа. До складу сімейства входять протоколи UDP, ARP, ICMP, TELNET, FTP і багато хто інших. TCP/IP – це технологія межсетевого взаємодії.Модуль IP створює єдину логічну мережу.
Архітектура протоколів TCP/IP призначена для об'єднаної мережі, що складає із з'єднаних один з одним шлюзами окремих різнорідних пакетних подсетей, до яких підключаються різнорідні машини. Кожна з подсетей працює у відповідності зі своїми специфічними вимогами й має свою природу засобів зв'язку. Однак передбачається, що кожна подсеть може прийняти пакет інформації (дані з відповідним мережним заголовком) і доставити його по зазначеній адресі в цієї конкретної подсети. Не потрібно, щоб подсеть гарантувала обов'язкову доставку пакетів і мала надійний протокол передачі. Таким чином, дві машини, підключені до однієї подсети, можуть обмінюватися пакетами. Коли необхідно передати пакет між машинами, підключеними до різних подсетям, те машина-відправник посилає пакет у відповідний шлюз (шлюз підключений до подсети також як звичайний вузол). Відтіля пакет направляється по певному маршруті через систему шлюзів і подсетей, поки не досягне шлюзу, підключеного до тієї ж подсети, що й машина-одержувач; там пакет направляється до одержувача. Проблема доставки пакетів у такій системі вирішується шляхом реалізації у всіх вузлах і шлюзах межсетевого протоколу IP. Межсетевой рівень є власне кажучи базовим елементом у всій архітектурі протоколів, забезпечуючи можливість стандартизації протоколів верхніх рівнів.
Структура зв'язків протокольних модулів
Логічна структура мережного програмного забезпечення, що реалізує протоколи сімейства TCP/IP у кожному вузлі мережі internet, зображена на Рис. 1. Прямокутники позначають обробку даних, а лінії, що з'єднують прямокутники, – шляхи передачі даних. Горизонтальна лінія внизу малюнка позначає кабель мережі Ethernet, що використається як приклад фізичного середовища. Розуміння цієї логічної структури є основою для розуміння всієї технології internet.
Рис. 1 Структура протокольних модулів у вузлі мережі TCP/IP
Потоки даних
Уведемо ряд базових термінів, які ми будемо використати надалі.
Драйвер – це програма, безпосередньо взаємодіюча з мережним адаптером. Модуль – це програма, взаємодіюча із драйвером, мережними прикладними програмами або іншими модулями. Драйвер мережного адаптера й, можливо, інші модулі, специфічні для фізичної мережі передачі даних, надають мережний інтерфейс для протокольних модулів сімейства TCP/IP.
Назва блоку даних, переданого по мережі, залежить від того, на якому рівні стека протоколів він перебуває. Блок даних, з яким має справа мережний інтерфейс, називається кадром; якщо блок даних перебуває між мережним інтерфейсом і модулем IP, те він називається IP-пакетом; якщо він – між модулем IP і модулем UDP, те – UDP-датаграммой; якщо між модулем IP і модулем TCP, те – TCP-сегментом (або транспортним повідомленням); нарешті, якщо блок даних перебуває на рівні мережних прикладних процесів, то він називається прикладним повідомленням.
Ці визначення, звичайно, недосконалі й неповні. До того ж вони міняються від публікації до публікації.
Розглянемо потоки даних, що проходять через стек протоколів, зображений на Рис. 1. У випадку використання протоколу TCP (Transmission Control Protocol – протокол керування передачею), дані передаються між прикладним процесом і модулем TCP. Типовим прикладним процесом, що використає протокол TCP, є модуль FTP (File Transfer Protocol протокол передачі файлів). Стік протоколів у цьому випадку буде FTP/TCP/IP/ENET. При використанні протоколу UDP (User Datagram Protocol – протокол користувальницьких датаграмм), дані передаються між прикладним процесом і модулем UDP. Наприклад, SNMP (Simple Network Management Protocol – простий протокол керування мережею) користується транспортними послугами UDP. Його стік протоколів виглядає так: SNMP/UDP/IP/ENET.
Коли Ethernet-кадр попадає в драйвер мережного інтерфейсу Ethernet, він може бути спрямований або в модуль ARP (Address Resolution Protocol адресний протокол), або в модуль IP (Internet Protocol – межсетевой протокол). На те, куди повинен бути спрямований Ethernet-кадр, указує значення поля типу в заголовку кадру.Якщо IP-пакет попадає в модуль IP, то дані, що втримуються в ньому, можуть бути передані або модулю TCP, або UDP, що визначається полем “протокол” у заголовку IP-пакета. Якщо UDP-датаграмма попадає в модуль UDP, то на підставі значення поля “порт” у заголовку датаграммы визначається прикладна програма, який повинне бути передане прикладне повідомлення. Якщо TCP-повідомлення попадає в модуль TCP, то вибір прикладної програми, який повинне бути передане повідомлення, здійснюється на основі значення поля “порт” у заголовку TCP-повідомлення. Передача даних у зворотну сторону здійснюється досить просто, тому що з кожного модуля існує тільки один шлях униз. Кожен протокольний модуль додає до пакета свій заголовок, на підставі якого машина, що прийняла пакет, виконує демультиплексирование. Дані від прикладного процесу проходять через модулі TCP або UDP, після чого попадають у модуль IP і відтіля – на рівень мережного інтерфейсу. Хоча технологія internet підтримує багато різних середовищ передачі даних, тут ми будемо припускати використання Ethernet, тому що саме це середовище найчастіше є фізичною основою для IP-мережі.
Машина на Рис. 1 має одну крапку з'єднання з Ethernet. Шестибайтный Ethernet-адреса є унікальним для кожного мережного адаптера й розпізнається драйвером..Машина має також четырехбайтный IP-адресу. Ця адреса позначає крапку доступу до мережі на інтерфейсі модуля IP із драйвером. IP-адреса повинен бути унікальним у межах всієї мережі Internet.Працююча машина завжди знає свою IP-адресу й Ethernet-адресу.
9.Висновок
Можливості Internet настільки широкі, наскільки в людини тільки може вистачити фантазії. Мережна технологія вже серйозно зарекомендувала себе як найкраще джерело інформації на заході й стрімко розвивається в станах колишнього Радянського Союзу. Наприклад у Росії в минулому році Internet одержала розвиток в 400% , на Україні - тільки 300%. На сьогоднішній день у нашій країні зареєстровано більше 10000 користувачів і це число постійно росте. На думку й глибоке переконання генерального директора компанії Microsoft Била Гейтса світове співтовариство на підходячи до кінцю 20 сторіччя, стрімко рухається до неминучого переродження в мережне вже через 5-10 років. Тому особливо важливо саме сьогодні звернути свою увагу до даної технологічної перспективи, і постаратися зробити все можливе для інтеграції Internet у сферу освіти.
ЛІТЕРАТУРА
Інформація отримана із глобальної мережі по адресах:
http://www.ukrpack.net/ support/internet.htm
http://intro.museums.ru/museums/internet/index.htm
http://www.info-art.com/tech/inter/index.htm
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора