Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Самостійна робота
з дисципліни «Економіка підприємств»
План
1. (23) Роль малого підприємництва в економіці України.
2. (25) Обгрунтування оптимальної чисельності персоналу підприємств різних типів підприємств.
3. (49) Основі підходи економічного обґрунтування різних суб’єктів господарювання .
(23) Роль малого підприємництва в економіці України
Мале підприємництво як економічна категорія виступає основою ринкової економіки в розвинених країнах світу. Саме мале підприємництво сприяє активізації конкурентного середовища в державі. Принциповою проблемою для українського підприємництва є його низька фінансово-економічна ефективність. Актуальність досліджень щодо проблем малого бізнесу в Україні та її регіонах зумовлюється необхідністю значних економічних зрушень в механізмах створення та ведення бізнесу в сучасних умовах, тобто існує пряма залежність між рівнем розвитку підприємництва в країні та її загальним рівнем економіки. Отже, зростає необхідність створення нових методів та реалізації підвищення фінансово-економічної ефективності малого підприємництва в Україні та регіонах. Актуальність зазначених досліджень підтверджується світовим досвідом становлення економічного середовища розвинених країн світу.
Важливим чинником покращення економічної ситуації України виступає розвиток підприємництва як системної категорії. Підприємництво не тільки задовольняє суспільні потреби, створює робочі місця, виступає джерелом поповнення державного бюджету, але й в сукупності відображає загальний рівень суспільства та розвиненості країни.
Першочерговим завданням для малого бізнесу є дослідження показників його діяльності, тому вирішення сучасних проблем малого бізнесу передбачає наукове зіставлення та порівняння цих показників в розрізі регіонів. В дослідженні застосовується методи аналізу, узагальнення та систематизації. За результатами такого дослідження можна відстежити динаміку фінансово-економічних зрушень та розробити механізми для підвищення ефективності малого підприємництва в конкретному регіоні та, як наслідок, в країні в цілому.
Для ефективного аналізу стану малого підприємництва необхідно приділяти значну увагу таким показникам як загальна кількість малих підприємств, кількість зайнятих працівників, частка обсягу реалізованої продукції та показники, що відображають результати діяльності (прибутку чи збитку). Крім того, важливим показником ефективності малого бізнесу виступає доля малих підприємств в формуванні ВВП держави. Частка малого бізнесу у ВВП України в 2009р., за різними даними, склала близько10%, тоді як у таких країнах як Німеччина сфера малого бізнесу виробляє 46% ВВП; Франція - частка малих і середніх підприємств у ВВП становить близько 50%; Фінляндія - 65% частка малого бізнесу ВВП; Чехія - 53%; Туреччина - 40%; Італія - 55%; Канада - 43% ; Великобританія - 52%. Ця цифра для Китаю сьогодні становить 60%.
Важливість досліджень малого підприємництва в регіонах підтверджується, перш за все, значною різницею в наявності природних та фінансових ресурсів в різних частинах країни. Беручи до уваги територіальну, етнічну та економічну різницю, варто застосовувати різні підходи до вдосконалення системи підприємництва в різних частинах країни. Так, наприклад, в Київській області зосереджено 60-80% фінансових ресурсів держави, чого не можна сказати про області західної частини країни. Звідси необхідність залучення додаткових інвестицій для фінансово відсталих регіонів виходить на перший план, тоді як для забезпечених регіонів важливим є правильний розподіл вже наявних фінансів. Ключовим аспектом для вдосконалення системи підприємництва є регіоноорієнтовність в формуванні державної політики підтримки підприємництва.
Вдосконалення системи реєстрації підприємств, регіональної податкової політики та направлення державних фінансових ресурсів на розвиток малого підприємництва має стати пріоритетом в регіональній політиці Дніпропетровщини. Спираючись на територіальні та економічні переваги області, слід застосовувати нові механізми вдосконалення малого підприємництва. Іншою складовою підвищення ефективності малого підприємництва є нагромадження економічних знань та досвіду щодо ведення бізнесу серед населення не тільки в Дніпропетровській області, але й в країні в цілому.
2. (25) Обгрунтування оптимальної чисельності персоналу підприємств різних типів підприємств
У ринкових умовах господарювання надзвичайно важливим є визначення оптимальної чисельності працівників необхідних для виконання виробничої програми. Вихідними даними для визначення необхідної кількості працівників є: виробнича програма на плановий період часу; норми часу, норми виробітку; трудомісткість виробничої програми; організаційно-технічні заходи по зниженню трудомісткості програми; звітні розрахункові дані про коефіцієнти виконання норм; баланс робочого часу одного працівника і деякі інші документи.
Баланс робочого часу одного працівника встановлює середню кількість годин, яку працівник повинен відпрацювати протягом планового періоду. Вона визначається шляхом множення середньої кількості явочних днів працівника протягом планового періоду на середню тривалість робочого дня одного працівника.
При розрахунку середньої кількості явочних днів працівника розрізняють календарний, номінальний і ефективний (реальний) фонди робочого часу.
Календарний фонд робочого часу дорівнює плановому числу календарних днів планового періоду.
Номінальний фонд робочого часу дорівнює кількості робочих днів, яка максимально може бути відпрацьована протягом планового періоду, він визначається відніманням з календарного фонду неробочих днів. У безперервних виробництвах виключаються також невиходи по графіку змінності.
Ефективний фонд робочого часу складає середнє число робочих днів, які корисно використовуються протягом планового періоду. Через неявки деяких працівників цей фонд зазвичай менший за номінальний.
Обґрунтування чисельності працівників, необхідних для виконання планового обсягу робіт здійснюється на підприємстві, як правило, на основі планової трудомісткості виробничої програми. Планова трудомісткість виробничої програми визначається по плановому нормативу трудових затрат на одиницю продукції, помноженому на плановий випуск продукції.
Інший спосіб визначення трудомісткості виробничої програми — звітну трудомісткість коректують за допомогою коефіцієнтів, в яких враховані заходи плану підвищення ефективності виробництва, які зменшують трудові затрати на виготовлення продукції.
3. (49) Основі підходи економічного обґрунтування різних суб’єктів господарювання
В умовах економічної нестабільності, яка характерна для ринкового середовища, постійно виникає потреба у швидкому прийнятті науково обґрунтованих рішень щодо підвищення результативної діяльності суб'єктів господарювання. У даному контексті вагомим чинником формування базису таких рішень є серйозна фахова підготовка спеціалістів та керівників підприємств з урахуванням сучасної практики господарювання. Курс «Економічне обґрунтування господарських рішень» є нормативною навчальною дисципліною для студентів, які навчаються за освітньо-професійною програмою бакалавра з напряму «Економіка підприємства».
Обґрунтування ГР — підкріплення переконливими доказами відповідності передбачуваного рішення заданим критеріям та реальним обмеженням. У посібнику здійснено спробу узагальнити технологію процесу розробки, прийняття та економічного обґрунтування господарських рішень. Посібником передбачено розгляд таких питань:
сутнісна характеристика господарських рішень;
особливості прийняття рішень господарської діяльності;
методичні основи розробки та обґрунтування господарських рішень;
Для формалізації процесу прийняття господарського рішення використовується певна сукупність методів, серед яких найчастіше застосовуються:
алгоритм рішення. Алгоритм зображує альтернативні напрями дій та фінансові наслідки кожної альтернативи. Розраховуючи ймовірність кожного варіанту розвитку подій, можна проаналізувати результати прийняття рішення чи низки рішень. Один із найкращих методів для прийняття рішень.
діаграма у вигляді риб'ячого скелету (метод Ішікави). Допомагає зрозуміти відношення між причиною та наслідками. Особливо корисна в ситуаціях, коли причини проблем чи криз важко з'ясувати. Діаграма дає змогу менеджеру: поглянути на проблему в цілому, а не на окремі її частини; знайти більше однієї можливої причини посталої проблеми; надати належну увагу дрібним причинам проблеми; чіткіше побачити зв'язки між причинами; обговорити проблему командою або групою; виробити нові ідеї; оцінити ідеї колективного прийняття рішення. Побудова діаграми передбачає такі кроки: проблема ставиться у квадратик з правого боку сторінки (голова риби); креслиться горизонтальна лінія, що виходить із квадратика (хребет риби); далі кресляться похилі лінії, під кутом 45° до горизонтальної (ребра риби), на яких пишуться можливі причини виниклої проблеми; до кожної причини дописуються ніби лініями в різні боки можливі субпричини (кістки від ребер риби); оцінюються зв'язки між головними причинами та субпричинами для розуміння того, як вони можуть бути поєднані та чи не дублюються вони на діаграмі.
бдок-схема (блок-діаграма). Графічна репрезентація поточної інформації, ідей чи компонентів системи. Це найкращий спосіб пояснити чи зрозуміти, що відбувається всередині замкненої системи. У бізнесі блок-схеми ілюструють процес (фізичний процес виробництва, процес менеджменту), завдяки якому рішення доводяться до кінця. Можливі умовні позначення в схемах: формулювання факту — овал, дія — прямокутник, питання — ромб, напрям руху — стрілка.
процес складання карт («ґрунтовка»). Спосіб, у який можна точно зобразити перебіг процесу. Полягає в інтерв'юванні людей, котрі виконують роботу на кожній окремій ділянці, для того, аби зрозуміти головні напрями їхньої діяльності, інформаційні потоки та зв'язки між ними. Чернетка процесу малюється на аркуші паперу. Потім люди, яких попередньо інтерв'ювали, запрошуються оглянути ті частини процесу, за які вони відповідають, щоб перевірити дотримання точності їхніх описів у конструкції.
уявні схеми. Спосіб репрезентувати багато різних компонентів складної проблеми, інструментів для передачі складних ідей іншим. Використання уявних схем передбачає такі дії: центральна ідея, проблема пишеться в центрі великого аркуша паперу; ідеї, ініційовані центральною, зображуються за допомогою серії ліній, що виходять з центру; як результат з'являється зображення уявної схеми, подібної до павутиння чи кореневої системи алгоритму, де лінії розходяться в усіх напрямах до країв паперу. Схеми дають можливість зламати традиційні способи міркування над проблемою, наблизитися до проблеми буквально з чистим аркушем паперу, звільнюють людей від дотримання попередньої логіки.
Непередбачені зміни умов зовнішнього середовища та внутрішніх реалій підприємства вимагають від суб'єкта господарювання необхідності прийняття багатьох рішень, але брак часу та ресурсів унеможливлює реалізацію цих рішень одночасно. Тому суб'єкт, що приймає рішення, повинен визначати, яким видам робіт чи рішенням віддавати перевагу.