Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра обліку і аудиту
Контрольна робота
з дисципліни «Основи наукових досліджень»
Зміст
Теоретична частина……………………………………………………………..3
Інформаційні джерела в економічних дослідженнях……………………3
Землекористування………………………………………………………..7
Практична частина………………………………………………………………10
Список використаних джерел…………………………………………………..13
Теоретична частина
Інформаційні джерела в економічних дослідженнях
Серед найважливіших джерел інформації для підприємства за напрямами надходження можна виділити такі види: внутрішні – всередині самого підприємства (внутрішньогосподарські) та зовнішні – ті, що публікуються, а також, які надходять з інших підприємств, інформаційної індустрії (рис. 1.1).
Внутрішньогосподарські джерела інформації представляють спеціалізовані інформаційно-аналітичні групи працівників з їх діяльністю, періодичною звітністю, всілякими інформаційними зв'язками. У більшості сучасних великих компаній, наприклад торговельних, переважну частину інформації, яку використовують менеджери, забезпечують внутрішні джерела. Інформаційним забезпеченням тут повністю або частково зайнята спеціалізована група працівників. До її складу можуть входити такі відділи: маркетингових досліджень, аналізу продажу, планування, економічного аналізу, досліджень операцій та системного аналізу. Крім цього, в кожній компанії запроваджено регулярні звіти лінійних керівників і службовців, однією з форм яких є доповіді продавців по телефону, що дає змогу отримувати поточну ринкову інформацію.
Джерела інформації, які публікуються, можуть бути у формі звітів урядових агентств, торговельних організацій, наукових публікацій, журналів, довідників тощо. Вони становлять інформаційну базу з різних питань, які стосуються управління, економічних умов, виробництва, реалізації продукції, цінової політики, нормативно-правових актів тощо.
Інші підприємства, наприклад постачальники, рекламні агентства, замовники (у тому числі дилери і оптовики), засоби масової інформації і навіть конкуренти, покупці, теж можуть надавати підприємству певну корисну інформацію. Це можуть бути повідомлення про проблеми з експлуатацією, пакуванням, обслуговуванням вироблених товарів, про дії конкурентів.
/
Рис. 1.1. Основні види джерел інформації для підприємства за напрямами надходження
Представниками інформаційної індустрії є фірми, що займаються дослідженнями у сфері маркетингу, інші спеціалізовані агентства, наприклад служба газетних вирізок, служба перевірки реклами, служба кредиту та ін.
Для проведення економічного аналізу джерела інформації можна поділити детальніше, а саме на облікові, планові та позаоблікові (рис. 1.2).
Облікові джерела інформації включають документи бухгалтерського, статистичного обліку та звітності. Як відомо, бухгалтерський облік включає аналітичний, оперативний і статистичний облік.
Виходячи з цього, бухгалтерські документи класифікуються:
на первинні документи;
регістри бухгалтерського обліку;
внутрішньогосподарську (управлінську) звітність;
фінансову звітність.
Первинні документи – це такі достовірні джерела первинної інформації певної форми, які встановлюють факт здійснення господарської операції, служать для аналітичного обліку; на їх основі бухгалтерія веде первинний облік.
Регістри бухгалтерського обліку – це спеціальні таблиці, в яких згруповані облікові записи господарських операцій на рахунках (журнали-ордери, меморіальні ордери, відомості, розроблені таблиці, картки).
Для комплексного економічного аналізу господарської діяльності підприємства первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку недостатньо, необхідно використовувати також звітність.
Внутрішньогосподарська (управлінська) звітність – це спеціальна звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку і призначена для задоволення потреб в інформації внутрішніх користувачів – органів управління підприємства.
У загальному вигляді фінансову звітність можна охарактеризувати як документи встановленої форми, які відображають фінансові показники діяльності підприємства за звітний період і передаються контролюючим органам.
У свою чергу документація за способом складання, обробки й зберігання поділяється на ту, яка заповнюється й обробляється вручну, і машинну.
Важливою складовою документації статистичного обліку є звітність. Статистична звітність – це звітність, яку складають усі суб'єкти господарювання і яка містить інформацію, необхідну органам державної статистики для оцінки, планування і прогнозування економічного розвитку держави.
/
Рис. 1.2. Основні джерела інформації для економічного аналізу
Податкова звітність – це звітність, яку складають усі суб'єкти господарювання – платники податків, і яка призначена для надання інформації органам державної податкової адміністрації щодо стану розрахунків з державою за податками.
Планові джерела інформації – це документи з планування, зокрема плани, нормативи, технологічні карти виконання робіт, кошториси витрат, проектні, госпрозрахункові завдання тощо.
Позаоблікові джерела становлять документи, які регулюють господарську діяльність: регламентовані – законодавчо-регулюючі документи (нормативно-правові акти, стандарти) та розпорядчі документи (розпорядження, накази, вказівки, рекомендації, пропозиції), а також нерегламентовані – матеріали засобів масової інформації, наукових конференцій, прес-конференцій, нарад, виступів, матеріали спеціальних обстежень тощо. Спеціальні обстеження мають нерегулярний характер і проводяться за допомогою вибіркових, монографічних спостережень. Такими можуть бути, наприклад, соціологічне опитування працівників щодо мотивації праці, вивчення передового досвіду підприємств з впровадження нових технологій та ін.
Отже, економічна інформація міститься найчастіше в документації. Вона, у свою чергу, поділяється на первинну облікову та розрахункову, звітність і публікації.
Землекористування
Земельна реформа поклала початок перерозподілу земель в країні. Землі, що раніше перебували виключно в державній власності, передаються в приватну та колективну власність, а також в користування юридичних та фізичних осіб. Дані дії здійснюються як у формі приватизації земель, так і іншими засобами і націлені на створення умов для раціонального використання і охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, що в загальному призведе до підвищення ефективності використання земельного фонду країни.
Питанню використання земель в Земельному кодексу України присвячений окремий розділ, але ні в Земельному кодексі, ні в інших законодавчих актах немає визначення поняття «землекористування». При розгляді права землекористування, на думку А.М. Шульги, необхідно враховувати, що в умовах формування ринкових відносин в економіці країни право землекористування дещо змінюється. Ми бачимо стійку тенденцію до розширення повноважень землекористувачів. Крім того, земельне законодавство йде по шляху встановлення платності за користування землею, розширення договірної форми в галузі землекористування, а також правових та інших гарантій прав землекористувачів.
В юридичній літературі право землекористування розглядається як:
правовий інститут, тобто сукупність норм, що регулюють права і обов'язки землекористувачів та інших осіб;
правовідношення, в якому реалізується суб'єктивне право;
суб'єктивне право, яке належить конкретному суб'єкту.
Суб'єктивним правом землекористувача є можлива поведінка особи, регламентована законодавством, направлена навилучення корисних властивостей землі з метою реалізаціїсвоїх матеріальних, екологічних та інших інтересів.
Відповідно до Земельного кодексу України землекористування може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасовим вважається землекористування строкове. Строки тимчасового землекористування визначені ЗК України.
В залежності від строку, на який земельна ділянка надана у користування, даний вид землекористування поділяється на два підвиди: тимчасове короткострокове(до 3 років) і тимчасове довгострокове(3 – 20 років) користування земельною ділянкою.
Крім поділу за строками, тимчасове землекористування також поділяється на такі підвиди: тимчасове землекористування, що виникає на підставі рішення (адміністративного акта) власника ділянки, та тимчасове землекористування, що виникає на підставі договору.
Згідно зі ст. 8 ЗК земельні ділянки можуть передаватися в оренду. З прийняттям 6 жовтня 1998 р. Закону України «Про оренду землі» питання оренди землі в нашій країні регулюються цим Законом. Оренда землі також є підвидом тимчасового користування землею. Право орендного і концесійного землекористування визначаються і як право спеціального землекористування. Згідно з ч. 1 ст. 93 ЗК право оренди земельної ділянки— це засноване на договорі строкове платне володіння і користування ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Певний інтерес становить правове регулювання суборенди земельних ділянок. Згідно з ч. 4 ст. 93 ЗК орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі. Як договір оренди земельної ділянки, так і договір суборенди підлягають державній реєстрації, а на вимогу однієї з сторін — і нотаріальному посвідченню.
У ст. 1 Закону "Про концесії" концесія визначається як надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі права на створення та управління об'єктом концесії (строкове платне володіння) за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності на себе зобов'язань щодо створення та управління об'єктом концесії, а також майнової відповідальності й можливого підприємницького ризику.
Існує декілька важливих особливостей концесійного використання земельних ресурсів. Це насамперед те, що концесієдавцем виступає уповноважений орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, а, отже, земельна ділянка є об'єктом права державної або комунальної власності. По-друге, концесіонером може бути лише вітчизняний або іноземний суб'єкт підприємницької діяльності. Тому земельна ділянка надається лише для здійснення останньої. По-третє, на відміну від інших видів підприємницької діяльності, які здійснюються з метою одержання прибутку, метою концесійної діяльності є задоволення суспільних потреб.
Практична частина
Завдання: Для наведеної вибірки про вартість основних виробничих фондів підприємств галузі машинобудування Здолбунівського району Рівненської області, 1000 грн. Для наведеної вибірки визначити вид розподілу та розрахувати середні величини.
Розвязок: Виходячи з обсягу проведемо групування даних на 5 груп. Знаходимо величину інтервалу за формулою: