Доповідь на тему: Кримські гори Кримська гірська фізико-географічна країна знаходиться на півдні Кримського півострова. Простягається вона вздовж північного узбережжя Чорного моря на 180 км від мису Херсонес до міста Феодосії. На півночі гірська система межує із степовою зоною, а на півдні омивається водами Чорного моря. Кримські гори є складчасто-бриловою системою альпійської геосинклінальної зони. Формування Кримської складчастої області почалося ще в мезозойську еру. В кайнозої на межі палеогенового і неогенового періоду, внаслідок альпійської складчастості, гірський Крим піднявся на висоту понад 1500 м. Потім відбувалися ерозійне розчленування південних схилів гір і врізання річкових долин. Нові підняття в Криму спостерігалися в кінці неогену – на початку антропогену і супроводжувалися значними розломами.
  Кримські гори складаються з трьох паралельних пасм – Головного, Внутрішнього і Зовнішнього, що поступово знижуються з півдня на північ та простягаються з південного заходу на північний схід. Головне пасмо утворене тріасовими та юрськими глинистими сланцями, вапняками, пісковиками і конгломератами, внутрішнє – крейдовими й палеогеновими вапняками. В будові гірського Криму беруть участь також магматичні породи, які остигали біля поверхні у надрах землі. Виходи цих твердих порід творять екзотичні гори Аю-Даг, Кастель тощо. Внаслідок вимивання вапняків у Кримських горах дуже поширені карстові печери (найдовша Червона печера – 13,7 км). Крім карсту, у горах активно проявляються процеси вивітрювання, водна ерозія, селі, гірські обвали. Кримська гірська країна з помірно континентальним кліматом охоплює найвище Головне пасмо і передгір'я. Тут температура повітря однакова і становть у січні від -8°..9°С, в липні – +15°...16°С, а кількість опадів різна: у передгір'ях – 400-500 мм, на Головному пасмі – 900-1200 мм. Клімат Південного узбережжя Криму субтропічний середземноморський, з додатними температурами цілий рік. Річна кількість опадів – 350-550 мм, максимум яких припадає на зимові місяці. Літо тут спекотне й посушливе. Річки Кримських гір короткі, їхні долини місцями каньйоноподібні. Багато річок гірської частини Криму на довгий період пересихають або переходять у підземні води. Найбільші річки – Салгир, Альма, Бельбек, Чорна. Всі ріки Криму беруть початок у горах. Річки південних схилів короткі, системи їхні розвинуті слабо, площа водозбору невелика. Вони бурхливі, порожисті, з частими водоспадами. Річки північних схилів порівняно довші, мають значну кількість приток. Площі їхніх водозборів більші, а течії спокійніші. Ґрунтовий покрив Кримських гір дуже строкатий і змінюється з висотою. В передгір'ї поширені дерново-карбонатні гірсько-лісостепові, а на Південному березі Криму – коричневі грунти. На північних схилах Головного пасма, яке зайняте лісовою рослинністю, поширені бурі лісові, а на вершинах плато (яйлах) розвинуті гірські лучні грунти. Південний схил Головного Кримського пасма не має суцільного ґрунтового покриву – він переривається тут скельними породами, кам'яними осипищами. У розподілі рослинності Кримських гір проявляється вертикальна поясність. Передгір'я – це смуга кримського лісостепу, яка являє собою чергування степу з ділянками лісу. Тут росте дуб пухнастий, скельний і звичайний, клен польовий, берест, з чагарників – дерен, граб східний, глід, шипшина, з трав – ковила, типчак.
  На північному схилі Головного пасма до 700 м над рівнем моря переважають дуб скельний, клен, ясен, липа, граб. Вище, до висоти 1300 м, – букові ліси з домішками граба, берези, липи. Біля верхньої межі зустрічаються невеликі ділянки соснових лісів. На гірських плато – яйлах, збереглися лише невеличкі ділянки лісу з бука і сосни. Основна площа яйл зайнята гірськими луками та лучними степами. Тут широко поширені альпійська фіалка, звіробій, безсмертник, осока, типчак. Для Південного берега Криму характерні чагарникові зарості, які складаються з держидерева, чагарникових форм дуба пухнастого і граба східного. Сучасний краєвид утворюють кипариси, кедри, лаври, магнолії. Завдяки сприятливим грунтово-кліматичиим умовам можна вирощувати субтропічні культури; мигдаль, інжир, хурму, гранат. Тваринний світ Кримських гір різноманітний. У лісах живуть олень, козуля, муфлон (дикий родич домашньої вівці з о. Корсика), куниця кам'яна, борсук, лисиця, заєць, білка. З птахів: гриф чорний, пугач, сойка, синиці, кропивник, соловейко, чайки, лебеді, чаплі. Надзвичайно гарна природа, теплий клімат і море роблять Південний берег Криму одним із найкращих курортних районів України. Найвідомішими природозаповідними об'єктами Гірського Криму є заповідники: Кримський. Ялтинський, Карадазький, ''Мис Мартьян", а також Нікітський ботанічний сад. Література 1. Андрєєв А. Г., Гук В. И. Новые данные о морфологии и неотектонике Подольской рифогенной зоны // Мат-лы по геологии, гидрогеологии и геохимии Украины, Казахстана, Алтая и Забайкалья. – 1970. – № 6. – С. 27-35. 2. Выржиковский Р. Р. Новая гряда сарматских рифовых известняков на Подолии (геол. исследования в долине р. Каменки в 1926 г.) // Вісник Укр. геол. комітету, 1928. – Вип. ІІ. 3. Геренчук К. И. Подольские толтры (геоморфологический очерк) // Изв. ВГО, 1949. – Т.81. – Вып.5. – С. 530-536. 4. Геренчук К. И. Геоморфология Подолии // Учён. зап. Черновицкого ун-та, сер. геол.-геогр. Наук. – 1950. – Т. 8. – Вып. 2. – С. 89-111. 5. Гофштейн И. Д. Неотектоника Западной Волыно-Подолии. – К.: Наук, думка, 1979. –156 с. 6. Давиташвили Л. Ш. К экологии животных рифовой фации среднего миоцена Украины // Проблемы палеонтологии, 1937. – № 2-3. 7. Денисик Г. І. Товтри України // Мат-ли Всеукр. наук.-практ. конф. – Кам’янець-Подільський, 1993. – С. 79-80. 8. Знаменська Т. О. Товтровий кряж та його місце в структурі південно-західної окраїни Східно-Європейської платформи // Геологічний журнал, 1976. – Т. 36. – Вип. 5. – С. 54-62. 9. Знаменская Т. А., Чебаненко И. И. Блоковая тектоника Волыно-Подолии. – К.: Наукова думка, 1985. – 152 с. 10. Ковалишин Д., Каплун І. До питання про формування рельєфу і ландшафтів Подільських Товтр // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка. Серія: Географія.– 1998. – № 2. – С. 38-42. 11. Коржик В. П. Карст Товтр Чернівецької області // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Кам’янець-Подільський, 1993. – С. 100-103. 12. Королюк И. К. Подольские Толтры и условия их образования. // Труды ИГН АН СССР, геол. сер., 1952. – Т. 110. – № 56. – 140 с.