Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ПЕРВИННІ ЗАСОБИ ПОЖЕЖОГАСІННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ ВОГНЕГАСНОЇ РЕЧОВИНИ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Інженерно технічний
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2004
Тип роботи:
Лабораторна робота
Предмет:
Основи охорони праці
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНІ! НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА
Лабораторна робота №33
ПЕРВИННІ ЗАСОБИ ПОЖЕЖОГАСІННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ ВОГНЕГАСНОЇ РЕЧОВИНИ
з курсу "Основи охорони праці"
для студентів інженерно-технічних спеціальностей
Львів - 2004
Мета роботи^ ознайомитись з первинними засобами пожежогасіння; дослідити та встановити придатність піноутворювача для одержання вогнегасної речовини (шни).
Теоретична частина
У комплексі заходів, спрямованих на ліквідацію пожежі, що використовуються в системі протипожежного захисту, важливе значення має вибір найраціональніших способів та засобів припинення горіння згідно зі ДБН В.2.543-98 "Пожежна автоматика будинків і споруд".
Існують такі основні способи припинення горіння:
Охолодження зони горіння або речовин, що горять, нижче певних температур.
Ізоляція вогнища горіння від повітря.
Зниження концентрації кисню в повітрі шляхом розбавлення негорючими газами.
Хімічне гальмування (інгібування) швидкості реакцій окислення (горіння) у полум'ї.
Механічний зрив полум'я сильним струменем води, порошку чи газу.
Створення умов вогнеперешкоди, за яких полум'я поширюється через вузькі канали, переріз яких менше діаметра, що гаситься.
Практична реалізація способів припинення горіння можна досягти за допомогою вогнегасних речовин та технічних засобів.
Вогнегасні речовини
Кожному способу припинення горіння відповідає конкретний вид вогнегасних речовин, які можна поділити на:
охолодження горючих речовин або зони горіння (вода, водні розчини, снігоподібна вуглекислота тощо);
розбавлення повітря чи горючих речовин (діоксид вуглецю, водяна пара, інертні гази тощо);
ізоляції горючих речовин або окисника від зони горіння (хімічна та повітряно-механічна піна, пісок тощо); '
хімічного гальмування реакції горіння (вогнегасні порошки, брометил, хладон тощо).
Вибір вогнегасної речовини та способу її подавання визначається умовами виникнення та розвитку пожежі.
До вогнегасних речовин належать речовини, що мають фізико-хімічні властивості, які дозволяють створити умови для припинення горіння. Багато з них використовується також для запобігання, обмеження розповсюдження пожежі, захисту людей та матеріальних цінностей.
Використовуються такі види вогнегасних речовин:
вода;
вода і добавками, які підвищують її вогнегасну здатність; піна;
газові вогнегасні суміші;
вогнегасні порошки;
комбіновані вогнегасні суміші.
Для гасіння легкозаймистих рідин досить часто застосовують піну - суміш газу з рідиною. Піна - це дисперсна система, що складається з бульбашок газу, розділених плівкою рідини. Бульбашки газу утворюються в рідині за рахунок хімічних процесів або механічного змішування газу (повітря з водою). Чим менші розміри бульбашок газу та поверхневий натяг плівки рідини, тим стійкіша піна. При невеликій густині (0.1...0.2 г/см') піна розтікається на поверхні горючої речовини, ізолює її від зони горіння та обмежує доступ горючих газів та парів (основний спосіб впливу на горіння), одночасно охолоджує найбільш нагрітий верхній шар речовини (додатковий).
На практиці застосовують два види піни: хімічну та повітряно-механічну.
Хімічна піна утворюється при взаємодії лужного та кислотного розчинів у присутності піноутворювача. Така піна утворюється в піногенераторах (ГПС) з пінопорошка та води. Піна утворюється за такими реакціями:
Al2(SO4)3 + 6Н2О = 2Аl(ОН)3 + З H2SO4,
H2SO4 + 2NaHCO3 = Na2SO4 + 2Н2О + 2СО2
її кратність дорівнює 5, а стійкість до 40 хв.
Повітряно-механічна піна утворюється при механічному змішуванні повітря ( 90%), води (9.4+9.8%) та поверхнево-активної речовини, що зменшує поверхневий натяг води -піноутворювача ( ПУ-1, ІЇУ-6 та інші, 0.2+0.6%). Повітряно-механічна піна буває низької кратності (до 10), середньої (10+100) та високої (більше 100). Стійкість повітряно-механічної піни є меншою, ніж хімічної, вона залежить від типу піноутворювача та становить до 20 хв, причому із збільшенням кратності вона зменшується.
Всі технічні засоби та установки, що застосовуються для гасіння пожеж, підрозділяються на стаціонарні, пересувні та первинні.
Первинні засоби пожежогасіння призначенні для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж на початковій стадії їхнього розвитку силами персоналу об'єктів. До первинних засобів пожежогасіння належать: вогнегасники, пожежний інвентар (бочки з водою, пожежні відра, ящики з піском, совкові лопати, протипожежне рядно) та пожежний інструмент ( сокири, гаки, ломи тощо).
Пожежний інвентар та інструменти розміщуються на спеціальних пожежних щитах (стендах), з розрахунку один щит (стенд) на площу до 5000 м виробничого об'єкта. На примітних місцях виробничого об'єкта встановлюють відповідні знаки, що вказують місця знаходження пожежного щита (стенда) чи вогнегасника.
У громадських спорудах та на виробництвах досить часто як первинні засоби пожежогасіння використовують вогнегасники, які відзначаються високою ефективністю дії за вогнсгасною спроможністю та значною швидкодією.
Основні види вогнегасників
За способом транспортування вогнегасної речовини вогнегасники випускають двох видів: переносні (об'єм корпусу 1-Ю л; загальна вага не більше 20 кг) та пересувні (об'ємом корпусу більше 25 л) на спеціальних пристроях, що обладнані колесами.
Залежно від вогнегасної речовини вогнегасники підрозділяються на: пінні (хімічно-пінні, повітряно-пінні); газові (вуглекислотні, хладонові); порошкові, комбіновані (піна-порошок).
Хімічно-пінні вогнегасники призначенні для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, а також твердих горючих речовин та матеріалів.
Рисі. Вогнегасник хімічний пінний ВХП-ЇО:
І - корпус; 2 - сприск; З - важіль запуску; 4 - кільце ущиьнюєальне: 5 - кришка; > 6 - шток; 7 -упорна пружина; S - шайби; 9- клапан; 10— стакан; 11 -ручка
Вогнегасник ВХГІ-10 складається з трьох основних елементів: металевого корпусу /, що герметично закритий кришкою 5; поліетиленового стакана 10 та запірно-пускового пристрою. У корпусі вогнегасника знаходиться лужна частина заряду, а в стакані - кислотна. Для приведення вогнегасника в дію необхідно повернути важіль 3 запірно-пускового пристрою на 180°, перевернути вогнегасник днищем догори та спрямувати струмінь піни в осередок пожежі. При повертанні важеля піднімається клапан 9, що закриває стакан, а при наступному перевертанні вогнегасника кислотна частина заряду виливається із стакана і вступає в реакцію з лужною частиною. Внаслідок реакції утворюється значна кількість вуглекислого газу, який інтенсивно перемі шує рідину, утворюючи при цьому піну.
Завдяки надлишковому тиску ССЬ через отвір в корпусі (сприск) 2 викидається струмінь хімічної піни на віддаль 6-8 м.
Повітряно-пінні вогнегасники (ВПП-5: ВПП-10; ВПП-100) мають ту ж галузь застосування, що й хімічно-пінні. На відміну від хімічної, повітряно-механічна піна не викликає корозію, більш екологічна, однак має меншу стійкість (швидко розкладається).
Рис.2,Вогнегасник поаітряно-пінний ВII11-10:
І - корпус; 2 - головка, З - рукав. 4 ~ балон з
робочим газом; 5 — трубка сифонна.
() - Оифузор; 1 - сітка; # - корте фільтра;
9 - важіль керування клапаном; 10 - ручка;
11- кільце ущільнювальне; 12 - клапан:
ІЗ - перехіднчк; 1-1 - гайки накидна; 15 - кільце
Уіцпьіновильн-г 16 - штифт: 17 - пружина.
IS- вісь; 19 - кнопка і голкою: 20 - пружина.
21 - кільце ущільнювальне
Зарядом вогнегасника ВПП-10 є 6% водний розчин пшоутворювача, що знаходиться в корпусі. Надлишковий тиск, завдяки якому водний розчин піноутворювача подається із корпусу 1 вогнегасника через сифонну трубку 5 створюється вуглекислотою, яка у зрідженому стані знаходиться в балончику 4. Повітряно-механічна піна утворюється в дифузорі 6, де розчин, що виходить з корпусу змішується з повітрям. Для приведення вогнегасника в дію необхідно, спрямувавши на осередок вогню дифузор, натиснути на пусковий важіль 9. При цьому з'єднаний з важелем шток з голкою 19 опускається та проколює мембрану балончика.
Пінні вогнегасники (хімічно-пінні, повітряно-пінні) не можна застосовувати для гасіння електроустановок, що знаходяться під напругою, а також пожеж, де є лужні, лужноземельні метали та їх солі (карбіди), оскільки до складу піни входить вода.
Вуглекислотні вогнегасники (ВВ-2, ВВ-5, ВВ-8, ВВ-25, ВВ-80. ВВ-400) застосовуються для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, твердих горючих речовин та матеріалів, електропроводок, що знаходяться під напругою до 1000 В, а також пінних предметів.
У вогнегаснику ВВ-2 вуглекислота знаходиться в товстостінному металевому балоні 1 в зрідженому стані. При відкриванні маховичка 2 вуглекислота під тиском надходить у дифузор 13, де внаслідок різкого розширення та швидкого випаровування утворюється снігоподібна маса з температурою близько мінус 78°С. Вогнегасна дія вуглекислого газу базується на пониженні концентрації кисню в зоні горіння та охолодженні об'єкта, що горить.
Рис.З. Вогнегасник вуглекислотний ВВ-2:
І - корпус: 2 - маховичок; З - головка; 4- гайка притискнії;5 - запобіжна мембрана: 6 - гайка: 7- шайби: 8 - прокладка; 9 - втулка; 10 — прокладка: 11 - ручка; 12 ~ трубка сифон на; 13 - дифузор; 14- шток: 15-гайка; 16 - прокладка; 17 - клапан
Вуглекислотні вогнегасники необхідно оберігати від нагрівання (сонячним промінням чи приладами опалення), оскільки при цьому значно підвищується тиск у балоні, внаслідок чого може пошкодитись запобіжна мембрана 5.
Вуглекислотні вогнегасники не можна використовувати для гасіння гідрофільних ЛЗР (спирти, ацетон), у яких ССь добре розчиняється, лужних та лужноземельних металів, тліючих речовин, а також речовин, які можуть горіти без доступу повітря (целулоїд, магній, перекиси).
Хладонові (аерозольні) вогнегасники (ВАХ, ВХ-3. ВВБ-ЗА, ВХ-7) призначені для гасіння електроустановок під напрутою до 3805. різноманітних горючих твердих та рідких речовин, за винятком лужних та лужноземельних металів та їх карбідів, також речовин, що здатні горіти без доступу повітря.
Як вогнегасна речовина у хладонових вогнегасниках використовуються галогеноводні (бромистий етил, хладон 114В2, тетрафтордиброметан), які при виході з вогнегасника створюють струмінь із дрібнодисперсних краплин. Тому, на відміну від вуглекислого газу, галогеноводнями можна гасити тліючі матеріали (бавовна, ізоляційні матеріали). Крім того вони не замерзають при виході із запірнот
пускового пристрою і під час роботи вимагають Рис.4. Вогнегасник хяадоновий ВХ-3: . , „„ , ,„
, , , створення тиску в оалош (до 0.9 МПа ), що дозволяє
/ - корпус: 2 - головка: 3 - насадок-розпи- J
лювяч: і - тпобіжиа чека: 5 - важіль використовувати ТОНКОСТІННІ балОНИ, вага ЯКИХ €
керування клапаном; 6 - кільце ущільнювальні-';
7 - ручка, S - клапан: 9 - пружина: НЄВЄЛИКОЮ.
10 - перехіднім:
Хладонові вогнегасники - це циліндричні стальні тонкостінні балони, в горловини яких встановлені запірно-пускові пристрої. Для створення надлишкового тиску, завдяки якому вогнегасна речовина виходить із розпилювальної насадки, в балон закачують стиснуте повітря.
Порошкові вогнегасники (Bill, ВП-2, ВП-5, ВП-10(3), ВППС-100, "ГНОМ") є універсальними та характеризуються широким діапазоном застосування (залежно від типу попошкового запялу).
Puc.5. Вогнегасник порошковий ВП*2М:
і - Kopnvc: 2 -головка, З -гайка накидна; 4 ~ кнопка; 5 -запобіжна чека; 6 ~ важіль керування клапаном; 7 ~ голка; 8 - штифт; 9 ~ кільце ущільнювальне; 10 - шайба; II - пружина; 12 — перехідник: 13 -фальш-панель;14 - балон з робочим газом; 15 - вісь: 16 - пружина: /7 - насадок розпилювач; 18 - клапан; 19 - кільце ущільнювальне; 20 - трубка га-юпідвідна; 21 - трубка сифонна; 22 - киьце гумове
Порошкові вогнегасники призначені для гасіння невеликих осередків займань горючих газів, легкозаймистих та горючих рідин, нафтопродуктів, тліючих матеріалів (вугілля, деревина, папір) , електроустановок до 1000 В. На відміну від інших видів вогнегасників ними можна гасити пожежі де є лужні та лужноземельні метали та їх карбіди. Надлишковий тиск у корпусі 1 створюється вуглекислим газом, який у зрідженому стані знаходиться в балончику 14 для виштовхування через розпилювач 17 порошку у вогнегаснику ВП-2М. Вогнегасник приводиться в дію натискуванням кнопки 4 після зняття запобіжного кронштейна 5. При цьому шток 8 опускається і голка 7 проколює мембрану балончика з вуглекислотою.
Вимоги до розміщення вогнегасників
Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників для оснащення приміщень здійснюється відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні із врахуванням їх вогнегасної спроможності, граничної захишуваної площі, категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою, а також класу можливої пожежі.
Однією з умов успішного використання вогнегасників є виконання правил розміщення вогнегасників на об'єкті ( ГОСТ 12.4.009-83 "ССБТ. Пожарная техника для защитьі обьектов. Основнне види. Размещение и обслуживание").
Введені до експлуатації вогнегасники повинні мати облікові (інвентаризаційні) номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації.
Пристрої ручного запуску мають бути опломбовані.
Вогнегасники розміщуються в легкодоступних та помітних місцях з урахуванням зруч ності обслуговування, нагляду, користування, а також досягнення умов найкращої видимості з різних точок простору захисту; в яких виключається пряме попадання сонячних променів та безпосередній вплив опалювальних та нагрівальних приладів. Підходи до місця розміщення мають бути завжди вільними. Ділянки поверхні, на якій проглядаються ручні вогнегасники, необхідно фарбувати у білий колір з червоною окантовкою завширшки 20-50 мм.
Ручні вогнегасники мають розміщуватись шляхом:
навішування на вертикальній конструкції на висоті не більше 1.5 м від рівня підлоги та відстані від дверей, достатньої для її повного відкриття;
установки в пожежні шафи разом з пожежними кранами (за наявності в будівлі внутрішнього пожежогасіння), в спеціальні тумби або на пожежні шити і стенди. Установка вогнегасників має виконуватись так, щоб забезпечувалась можливість читання
маркування на корпусі, а також зручність і оперативне користування.
Вогнегасники розміщені поза приміщеннями або у неопалювальних приміщеннях та не призначені для експлуатації при від'ємних температурах, підлягають зніманню у холодну пору. У таких випадках на пожежних щитах та стендах має бути розміщена інформація про місце розташування найближчого опалювального приміщення, де зберігають вогнегасники протягом вказаного періоду.
Опис лабораторної установки
Визначення кратності та стійкості повітряно-механічної піни проводять на лабораторній установці (рис.6), що складається з вимірної ємності 1, компресора 2 та трубки 3 для подачі повітря на дно ємності. Компресор обладнаний вимикачем 4 та регулятором подачі повітря 5.
Рис. 6. Схема яабоаторноїустановки:
1 - мірна ємність: 2 - повітряний компресор; З - осіяна трубка; 4 - вимикач; 5 - регулятор подачі повітря
Послідовність виконання роботи
Для дослідження взяти 100 мл водного розчину досліджуваного пшоутворговача та налити в вимірну ємність 1. Одночасно включити в електромережу компресор 2 вимикачем 4 та секундомір на 30 с. Після чого зафіксувати об'єм отриманої піни в ємності та визначити її кратність.
Для визначення показника стійкості піни потрібно зафіксувати час зменшення об'єму отриманої піни в ємності 1 на 50%.
Визначення кратності та стійкості піни провести для різних процентних концентрацій водного розчину піноутворювача. Дослідження повторити 2-3 рази, остаточним результатом є середнє арифметичне всіх отриманих значень.
Основними показниками, що визначають якість піноутворювача,. є кратність та стійкість піни.
Під кратністю піни К, розуміють відношення об'єму піни \'п до об'єму вихідних продуктів (розчину) Vb.ii., з яких вона утворена - А" = Уц/Ув.п-
Під стійкістю піни розуміють час. за який 50% досліджуваного розчину піноутворювача, з якого утворився об'єм піни, вернувся в рідку разу.
Отримані результати занести в протокол досліджень > формі табл. І, порівняти з нормованими показниками (табл. 2) та зробити висновки гро придатність досліджуваних піноутворювачів.
Досліджу вана речовина
Початковий об'єм розчину мл
Об'єм піни фактична, мл
Кратність
Стійкість
т нормою
фактична
нормою
фактична
Таблиця 2
Назва показників
Нормуючий показник
Кратність піни в лабораторних умовах, не менше
5.0
Стійкість піни в лабораторних умовах, не менше
3.0 хв.
Техніка безпеки під час виконання лабораторної роботи
Під час роботи з піноутворювачами потрібно бути дуже обережними. Попадання концентрованого піноутворювача на незахишену шкіру викликає подразнення, а при попаданні на слизову оболонку очей - подразнення та опік.
Роботу з піноутворювачем треба проводити в гумових рукавицях, а очі та обличчя слід прикрити захисними щитками або окулярами. При попаданні піноутворювача на шкіру та особливо на слизову оболонку очей їх треба промити великою кількістю води та звернутись за кваліфікованою медичною допомогою (якщо це потрібно).
Під час ввімкнення компресора в розетку електричної мережі потрібно штепсельну вилку тримати за пластмасову частину.
Зміст звіту
Мета роботи.
Коротке викладення змісту теоретичної частини.
Послідовність виконання роботи та опис установки.
Результати вимірювань (оформлені у вигляді таблиці).
Висновок про якість піноутворювача.
Контрольні запитання
Які є способи припинення горіння та основні вогнегасні речовини?
Як поділяються технічні засоби пожежогасіння?
Дайте коротку характеристику первинним засобам пожежогасіння.
Види ручних вогегасників за видом використовуваних вогнегасних речовин.
Галузь застосування та принцип дії хімічно-пінних та повітряно-пінних вогнегасників.
Охарактеризуйте вуглекислотні вогнегасники.
Для гасіння яких пожеж використовують порошкові вогнегасники9
Призначення аерозольних вогнегасників.
Піна. її види.
Основні показники, що визначають якість піноутворювача.
Список літератури
Рожков А.П, Пожежна безпека: Навч. посібник. - К: Пожінформтехніка, 1999. - 256 с.
Исавнин Н.В., Абдеев М.Г. Огнєтушители. Обзорная информашія. - М: ВНИИГЮ, 1984.-37 с.
Жидецький В.Ц. Основи охорони пращ: Підручник. - Львів: Афіша, 2002. -320 с.
Присяжнюк Л.А. та ін. Методичний посібник з питань експлуатації та застосування вогнегасників. - К: Основа, 1997, - 149 с.
Правила пожежної безпеки в Україні. - К: Укрархбудінформ, 1995. - 195 с.
ДСТУ 2272-93 "Пожежна безпека. Терміни та визначення".
ДСТУ 3675 -98 "Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги".
ДБН В.2.5-13-98 "Пожежна автоматика будинків і споруд".
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора