Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Iнтегроване cередовище компилятора Тurbo Pascal 7.0
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
КН
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2006
Тип роботи:
Лабораторна робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРCТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Кафедра ICM
Лабораторна робота №1
“Iнтегроване cередовище компилятора
Тurbo Pascal 7.0”
Львів 2006
1 Мета роботи
Ознайомитись з оболонкою інтегрованого середовища версіі 7.0 компілятора turbo pascal, командами меню, "гарячими" клавішами, текстовим редактором, основнимим прийомами роботи з інтегрованим середовищем, текстовим редактором та планом роботи при створенні та відлагожденні програм
Середовище Turbo Pascal
1. Середовище програмування Turbo Pascal 7.0. Поширені два середовища програмування мовою Паскаль: Turbo Pascal 7.0 і Borland Pascal для MS-DOS і Windows. Вони призначені для підготовки текстів програм мовою Паскаль та їхнього виконання. Принципи складання програм (окрім роботи з графікою у Windows) для них однакові. Основні файли середовища Turbo Pascal 7.0 такі: turbo.exe (основний виконуваний файл, обсяг 402 Кбайт), turbo.tpl (бібліотека, 48 Кбайт, однак може залежити від конфігурації), turbo.tph (допомога, 730 Кбайт), graph.tpu (модуль для роботи з графікою, 33 Кбайти). Для входу у середовище треба виконати команду turbo.exe. У верхньо му рядку екрана буде розташоване головне меню, а в нижньому — опис деяких функціональних клавіш. Щоб активізувати (увійти в) головне меню, потрібно натиснути на кла вішу F10. У розпорядженні користувача будуть такі пункти меню:
File Edit Search Run Compile Debug Options Window Help
— для роботи з файлами; — для редагування файлу; — для відшукання чи заміни заданого фрагмента тексту; — для виконання програми; — для компіляції програми та створення exe-файлу; — для налагодження програми; — для конфігурування середовища; — для конфігурування вікон і роботи з ними; — для надання допомоги.
Потрібний пункт вибирають стрілками переміщення курсора або мишкою і натискають на клавішу вводу. Можна скористатися комбінацією клавіш Alt+<висвітлена буква>: натиснувши й утри муючи клавішу Alt, натискають на клавішу з висвітленою буквою і відпускають обидві клавіші. Розглянемо основні етапи, з яких складається сеанс роботи. 1. Активізують головне меню (натискають на F10)) і пункт File. Отримують додаткове (спадне) меню. У ньому вибирають команду New (будемо записувати так: F10ÞFileÞNew). Середовище переходить у режим створення нового файлу з назвою NONAME00.PAS. Набирають текст програми. 2. Для виправлення очевидних помилок уведення користуються традиційними прийомами редагування тексту, зокрема, такими комбіна ціями клавіш для роботи з блоками (фрагментами) тексту:
Shift+стрілки — виокремити чи зняти виокремлення блоку тексту; Ctrl+Insert — копіювати блок у буфер обміну; Shift+Del — перемістити блок з тексту у буфер; Shift+Insert — вставити текст з буфера у позначене кур сором місце основного тексту; Ctrl+Del — вилучити виокремлений блок з тексту; Ctrl+Y — вилучити рядок, де є курсор; Ctrl+Q, Y — вилучити текст від курсора до кінця рядка; Ctrl+N — вставити рядок; Ctrl+PgUp — перейти до початку тексту; Ctrl+PgDn — перейти до кінця тексту.
Ці акорди пам’ятати не обов’язково. Опис перших чотирьох побачите, активі зувавши пункт головного меню Edit (Alt+E). 3. Якщо очевидних помилок немає, програму можна компі люва ти і виконати (F10ÞRun або за допомогою комбінації клавіш Ctrl+F9). 4. Якщо система виявить синтаксичні помилки, то про це буде негайно повідомлено. Курсор буде в рядку, де допущено помилку, або безпосередньо вказуватиме на позицію з помилкою. У верх ньому рядку буде повідомлення червоного кольору про зміст помил ки, що суттєво полегшує її виправляння. Середовище перебуватиме в режимі редагу вання і помилку можна буде виправити. Тепер вдруге компілюють і виконують програму (натис кають на Ctrl+F9). Виправляють наступну помилку у разі потреби і т.д. 5. Якщо синтаксичних помилок немає, програма буде виконана. Результати можна побачити у вікні результатів, для чого натис кають на Alt+F5 або використовують засоби пункту Debug. Натис нувши після перегляду результатів на будь-яку клавішу, перехо дять у режим редагуван ня програм. 6. Щоб для заданого pas-файлу створити exe-файл послідовно ви ко нуємо F10ÞCompileÞDestinationÞDisk. Натискають на Alt+F9 і в поточний каталог на диску буде записано exe-файл, який можна виконувати поза середовищем. 7. Щоб зберегти текст програми у файлі з розширенням pas, активізують F10ÞFileÞSave As, якщо файлу дають нове ім’я, або F10ÞFileÞSave (достатньо натиснути на клавішу F2) для збері ган ня файлу зі старим іменем. 8. Для закінчення сеансу роботи і виходу з середовища потрібно виконати F10ÞFileÞExit або натиснути на клавіші Alt+x. 9. Для роботи з програмою, що є на диску, виконують F10 Þ File Þ Open або натискають на клавішу F3. Отримаємо діалогове вікно. За допомогою клавіші Tab переходимо в нижню частину вікна і вибираємо серед імен файлів потрібний файл, натис каємо на клавішу вводу. Текст програми буде занесено у вікно редагування. 10. Вікон з програмами може бути декілька. Переходити від одної програми до іншої можна за допомогою клавіші F6. Щоб розкрити на весь екран чи згорнути вікно, користуються клавішею F5. Зручно розташувати вікна на екрані можна засобами пункту Window. Щоб закрити активне вікно, натискають на Alt+F3 або клацають мишею на значку прямокутника в рамці вікна. 11. Якщо потрібна додаткова інформація, натискають на кла вішу F1 і читають інформаційно-довідкові тексти про сере дови ще і синтаксичні конструкції мови Турбо Паскаль. Зауваження. У середовищі Borlаnd Pascal for Windows немає сут тєвих відмін ностей від описаних вище правил роботи. Повідом лення про помилку буде в нижній частині екрану. На початку програми потрібно писати команду uses WinCrt замість uses Crt. Деяких вправлянь потребує робота з навігатором файловою систе мою (команди Save as... чи Open). 2. Коди типових помилок. ТР 7.0 генерує два типи повідомлень про помилки: помилки компіляції і помилки виконання. Коди помилок компіляції, які найчастіше зустрічаються в проце сі налагодження програми, мають такі номери:
3 Unknown identifier (Невідомий ідентифікатор). Цей іденти фі катор не був описаний. 4 Duplicate identifier (Повторення ідентифікатора). 5 Syntax error (Синтаксична помилка). 14 Invalid file name (Недопустиме ім’я файлу). Ім’я файлу непра вильне або вказано неіснуючий шлях. 26 Type mismatch (Невідповідність типів). 42 Error in expression (Помилка у виразі). 62 Division by zero (Ділення на нуль). 64 Cannot Read or Write variables of this type (Немає можливості зчитати або записати змінні даного типу). 85 “;” expected (Очікується символ “;”). 91 “:=” expected (Очікується символ “:=”). 94 “.” expected (Очікується символ “.”). 95 “..” expected (Очікується символ “..”).
Повідомлення про помилки виконання. Помилки виконання поділя ються на: помилки на рівні DOS (коди з 1 до 99); помилки вводу-виводу (коди з 100 до 149); критичні помилки (коди з 150 до 199); фатальні помилки (з 200 до 255). Ось деякі з них:
2 Path not found (Шлях не знайдено). 103 File not open (Файл не відкритий). 104 File not open for input (Файл не відкритий для введення). 105 File not open for output (Файл не відкритий для виведення). 153 Unknown command (Невідома команда). 200 Division by zero (Ділення на нуль). 215 Arithmetic overflow error (Помилка під час виконання математичної операції).
3. Таблиця кодів ASCII. Таблиця кодів ASCII (American Stan dard Code for Information Interchange) складається з двох частин: базової з кодами від 0 до 127 і розширеної з кодами від 128 до 255. Коди від 0 до 32 зарезервовані для системних символів, коди від 128 до 175 і від 224 до 255 – для символів національних алфавітів, коди від 176 до 223 – для символів псевдографіки, за допомогою яких можна створити нескладні графічні зображення в текстовому режимі екрана. Перша чи перші дві цифри коду позначають номер рядка, а остання – номер стовпця, на перетині яких розташований відповідний символ. Наприклад, число 75 є кодом великої латин ської літери К, а кириличній літері Л відповідає код 139. Роз гляньте таблицю кодів від 30 до 255
4. Директиви компілятора. Директиви компілятора призначені для задання нестандартних режимів компіляції програми. Вони впливають на ефективність виконання програм. Розгля немо дві групи директив: 1) директиви-перемикачі; 2) директиви з пара метрами. Перші мають такий загальний вигляд:
{$<символ> <знак + або –>}.
Режими компіляції можна задавати чи відміняти за допомогою команд Option ð Compiler ð <команда компілятора>, або знаків "+" чи "–" в директивах-перемикачах. Один з режимів (частіше вживаний) діє за замовчуванням. Тому режими міняють не завжди, а лише у разі потреби. Розглянемо директиви-перемикачі. {$A+} – вирівнювання даних на границю слова, а не байта. Ре зер вується більше пам’яті, але програма виконується скоріше. Діє за замовчуванням. Команда компілятора – Word Allign Data. {$B–} – коротка схема обчислення логічного виразу. Обчис лення закінчуються достроково, як тільки результат стане очевид ним. За замовчуванням діє {$B+} – Complete Boolean Evaluation. {$D+} – Debug Informatin – дає інформацію про команди в тексті програми, в яких допущено помилки. Діє за замовчуванням. {$E+} – Emulation – емуляція співпроцесора програмним шля хом. Діє за замовчуванням. {$F+} – Force Far Calls – "віддалений" тип виклику процедур і функцій. За замовчуванням не діє. {$G+} – 286 Instructions – використовують на машинах з проце сором типу 80286 і тільки. За замовчуванням не діє. {$I+} – I/O Checking – програма негайно перестане вико нуватися у разі помилок вводу-виводу даних. Діє за замовчуванням. {$L+} – Local Symbols – генерує debug-інформацію про локальні змінні. Діє за замовчуванням, якщо діє {$D+}. {$N+} – 8087/80287 – для обчислень з плаваючою комою вико ристовується співпроцесор. Якщо на машині спів процесора немає, то для таких обчислень треба відмінити цей режим, задавши {$N-}. {$O+} – Overlays Allowed – генерує оверлейний код для великих про грам. За замовчуванням не діє. {$P+} – Open Parameters – дає змогу використовувати в ролі пара метрів масиви відкритого типу. За замовчуванням не діє. {$Q+} – Overflow Checking – реагує на переповнення під час ви ко нання математичних операцій. За замовчуванням не діє. {$R+} – Range-Checking – перевірка чи не виходять значення даних за межі описаних діапазонів. За замовчуванням не діє. {$V+} – Strict Var String – формальні і фактичні параметри тек сто вих даних повинні бути однакової довжини. За замов чуванням діє {$V-}, що дає змогу не контролювати довжину фак тич ного текстового даного. {$X+} – Extended Syntax – дає змогу інтерпретувати функцію як процедуру. За замовчуванням не діє. З-поміж директив з параметрами розглянемо три: {$I <назва файлу>) – Include Directories – дає змогу приєднати на етапі компіляції до тексту програми додатковий текст, на при клад директива {$I *.dfm} під’єднує всі файли з розширенням dfm; {$L <назва об’єктного файлу>) – Object Directories – дає змогу приєднати на етапі компіляції до програми деякий об’єктний код; {$M <розмір стеку від 1024 до 65520>,<розмір динамічної ділянки від 0 до 655360>} – Memore Sizes – ефективно розподіляє пам’ять для даної програми. Директиви-перемикачі A, D, E, L, N, O, P, Q, X і директива з пара метром М є глобальними – вони мають бути записані відразу після назви програми, інші директиви є локальними – вони можуть роз ташовуватися в будь-якому місці програми
Результати тестування і досідження програми
Program test;
var s,i,n :integer;
begin
write ('Введіть n: ');
readln (n);
s:=0;
for i:=1 to n do
s:=s+i;
writeln ('s=',s);
end.
Це програма для обчисленя натуральних чисел від 1 до N, тобто S=1+2+3+…..+N
Висновки по роботі
В процесі роботи я навчився користуватися інтегрованим cередовищем компілятора Тurbo Pascal.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора