Міністерство освіти та науки України
Національний університет “Львівська політехніка“
Інститут будівництва та інженерії довкілля
Кафедра теплогазопостачання та вентиляції
Курсова робота
з курсу
“ Теплопостачання “
на тему :
“Гаряче водопостачання житлового будинку “
Львів – 2008
1.Кліматологічні дані місця будівництва.
Виписуємо з літератури (1) наступні кліматологічні дані місця будівництва:
м. Миколаїв:
температура холодної п'ятиденки tх.5=-20°C,
середня температура за опалювальний період tо.п.=0.4°C,
тривалість опалювального періоду Zо.п.=165 діб.
КГД=2904градусо-діб.
За кількістю градусо-діб визначаємо температурну зону, тобто м. Миколаїв знаходиться у третій температурній зоні.
2.Визначення теплового навантаження на опалення та
на гаряче водопостачання.
Далі приймаємо, з літератури (2) ,нормативні опори таких захищень:
- зовнішньої стіни Rз.с. =2,2 (м² *°C)/Вт,
-вікна Rвк. =0,5 (м² *°C)/Вт,
-горищного перекриття Rг.п=2,6 (м² *°C)/Вт,
-підвального перекриття Rп.п=3,0 (м² *°C)/Вт.
Визначаємо коефіцієнти теплопередачі відповідних захищень за формулою :
К=1/R, тоді
Кз.с.=1/ Rз.с.=0,45 Вт/( м² *°C),
Квк.=1/ Rвк.=2,0 Вт/( м²*°C),
Кг.п.=1/ Rг.п=0,38 Вт/( м² *°C),
Кп.п.=1/ Rп.п=0,33 Вт/( м² *°C),
2.1 Визначаємо навантаження на опалення за формулою:
=а***(-);
де а-коефіцієнт, який враховує кліматичні умови, визначається за формулою
а=0,54+22/(-)=0,54+22/(18+20)=1,12
-обєм будинку за зовнішнім обміром , м³,визначаємо за формулою
=S*H, у якій S-площа будинку в плані за зовнішнім обміром, м², S=290 м²,
H-висота будинку,м, по опалювальній частині будинку, Н=36,3 м,
=290*36,3=10527 м3
- розрахункова температура внутрішнього повітря в приміщеннях будинку ,прймаємо для житловивог будинку 18 °C,
- зовнішня розрахункова температура для проектування системи опалення =-20°C,
- питома опалювальна характеристика будинку ,Вт/( м³*°C),розраховуємо за формулою проф. Єрмолаєва :
=1,08*[[Р/ S*( Кз.с+d*( Квк-Кз.с)]+(1/H)*(0,9* Кг.п+0,6* Кп.п),
де Р- периметр будинку за зовнішнім обміром, м,
Р=78,8 м,
Кз.с, Квк-коефіцієнти теплопередачі зовнішніх стін і вікон ,Вт/( м²*°C),
Кг.п, Кп.п- коефіцієнти теплопередачі горища і підвального перекриття, Вт/( м² *°C),
Тоді =1,08*[[(78,8/290)*(0,45+0,11*(2-0,45))]+(1/36,3)*(0,9*0,38+0,6*0,33)]=
=0,198 Вт/( м³°C),
Звідси тепловий потік на опалення буде дорівнювати:
=1,12*10527*0,198*(18-(-20)) =88710 Вт = 88,71 кВт.
Визначаємо навантаження на СГВ :
З плану типового поверху визначаємо сумарну загальну площу поверху, додавши загальні площі окремих квартир:
Fзаг.==290 м² ,
Вираховуємо загальну житлову площу будинку:
∑ Fзаг=n* Fзаг=11*290=3190 м² ,
де n-кількість поверхів будинку.
Знаходимо кількість споживачів у будинку за формулою:
U= ∑ Fзаг/f з = 3190/19,5=164 людей,
де f з-норма загальної площі, м² /людину, приймаємо з завдання.
За формулою рахуємо ймовірність дії водорозбірних приладів системи гарячого водопостачання:
Р=(*U)/(*N*3600)=(8,5*164)/(0.2*132*3600)=0.0147,
де -норма витрати гарячої води в годину найбільшого водоспоживання, приймаємо згідно (дод.3,3) =8,5 л/год при поверховості будинку до 12 поверхів,
-секундна витрата води сантехнічним приладом ,приймаємо 0,2 л/год ,
N- кількість водорозбірних приладів в будинку приймаємо згідно плану типового поверху 3 в квартирі(тобто наявність змішувача в кухні, ванні і умивальнику), N=3*4*11=132 шт.
Рахуємо ймовірність використання водорзбірних приладів в будинку:
=(3600*Р*)/=(3600*0,0147*0,2)/200=0,053,
де -годинна витрата води сантехнічним приладом , приймаємо з (дод.3, 3), =200 л/год.
Знаходимо добуток N*:
N*=132*0,053=6,99 ,
Далі знаходимо (табл..2,3)значення коефіцієнта ά =3,212 при відповідному добутку і визначаємо максимально годинну витрату гарячої води:
=0,005* ά*=0,005*3,212*200=3,212 м³/год.
Визначаємо середньогодинну витрату гарячої води за середню добу в опалювальний період за формулою:
=(*U)/(10³*T)=(105*132)/(10³*24)=0,58 м³/добу,
де -норма споживання гарячої води за середню добу в опалювальний
період,
Т-тривалість доби,год.
Далі рахуємо теплові потоки на гаряче водопостачання для будинку:
-середній визначаємо за формулою:=1,163**ρ*(65-t)*(1+к),
де ρ-густина води при 65°C, ρ=980,59 кг/м³,
t- температура холодної води , приймаємо t=5 °C,
к- коефіцієнт ,який враховує тепловтрати, для будинкових систем зі сушарками рушників приймаємо 0,2,
=1,163*0,58*980,59*60*(1+0,2)=47624 Вт.
-максимальний тепловий потік визначаємо за формулою:
=1,63*(+* к)* ρ*(65-t)=1,163*(3,312+0,58*0,2)*980,59*60=234563 Вт.
Визначаємо відношення /=234563/47624=4,93
3.Розроблення схеми гарячого водопостачання будинку.
Приготування гарячої води буде відбуватися у індивідуальному тепловому пункті, а саме водоводяному теплообміннику, який знаходиться в підвалі. Як матеріал труб застосовуємо труби стальні водо-, газопровідні .
Кількість поверхів дорівнює десяти, проектуємо систему гарячого водопостачання з нижньою розводкою. Передбачаємо розміщення стояків у туалетах, з подальшою підводкою гарячої води до водорозбірних приладів. У ванні проектуємо окремий змішувач для ванни та умивальника , а також розміщення сушарки рушників безпосередньо над ванною .Оскільки отримали чотири стояка, то передбачаємо один циркуляційний стояк у шахті стіни санітарно-технічних кабіни. У підвалі прокладаємо розвідні трубопроводи на відстані 0,5м від підвального перекриття,на горищі проектуємо кільцюючу перемичку на висоті 0,5м над прекриттям.
Розвідні трубопроводи та кільцюючу перемичку проектуємо з ухилом 0,002.Всі трубопроводи, в тому числі і стояки, ізолюємо. На кожному стояку внизу передбачаємо запірну арматуру. На кільцюючій перемичці передбачаємо встановлення у верхніх точках горизонтальних проточних повітрозбірників.У підвалі розташовується лічильник на холодному водопроводі, також два теплові лічильники у вузлі вводу і при вході в кожну квартиру розміщуємо окремий облік спожитої гарячої води так як показано на рис1.
4.Гідравлічний розрахунок СГВ.
Гідравлічний розрахунок подавальних трубопроводів
Мета гідравлічного розрахунку подавальних трубопроводів системи ГВ полягає у визначенні таких діаметрів трубопроводів, які б забезпечували подачу розрахункової витрати води до найвіддаленішої та найвищої точки водозабору.
Для виконання гідравлічного розрахунку розробляється аксонометрична схема СГВ нижньою розводкою, із зображеннях всіх водорозбірних приладів та запірної арматури. Вся система розбивається на окремі розрахункові ділянки, які характеризуються сталою витратою води.
Гідравлічний розрахунок подавальних трубопроводів системи ГВ необхідно виконувати, виходячи з розрахункової витрати гарячої води qh,cir з врахуванням циркуляційної витрати, л/с, яка визначається за формулою:
qh,cir=(1+kcir), л/с;
де: - максимальна секундна витрата гарячої води, л/с, на розрахунковій ділянці системи;
kcir – коефіцієнт, який враховує наявність циркуляційної витрати на головних ділянках мережі ГВ, приймаємо для ділянок рівним 0.
Максимальна секундна витрата гарячої води, л/с, на розрахунковій ділянці системи визначається за формулою:
=5**ά,
де - секундна витрата гарячої води водорозбірним приладом, віднесеним до одного приладу. Для мийка та умивальника приймаємо 0,09л/с, для ванни - 0,2 л/с.
ά – приймаємо в залежності від добутку NР, де Р- ймовірність дії приладів, N - кількість приладів, шт. (дод. 4[2]).
З (табл.3,3 [4]) по витраті гарячої води приймаємо умовний діаметр, швидкість та втрати тиску по довжині. Рекомендовані швидкості руху води для внутрішньої водопровідної мережі приймаються:
в магістралях і стояках 1 м/с;
в підводках до водорозбірних приладів до 2 м/с [6].
Ці дані заносимо в таблицю1 у відповідні колонки. Визначаємо зі схеми довжини ділянок і також заносимо у таблицю.
Втрати тиску на окремих ділянках трубопроводів визначаємо за формулою :
∆Р=R*l*(1+ Кl), Па
де: R – питомі втрати тиску на тертя при розрахунковій витраті на ділянці, Па/м;
1 – довжина ділянки трубопроводу, м;
Кl - коефіцієнт місцевих опорів, приймаємо :
для підводок і стояків -0,5,
для розвідних магістралей -0,2,
для трубопроводів у межах теплового пункту -0,5.
Втрати напору на розрахунковій ділянці обчислюємо за формулою :
∆Н= ∆Р/(ρ*g), м.в.ст.,
де: g- прискорення вільного падіння, g=9,81 м/с²;
ρ – густина води.
Сумарні втрати напору використовуємо для підбору насосу.
Гідравлічний розрахунок СГВ зводимо у таблицю 1.
5.Розрахунок трубопроводів СГВ в режимі циркуляції
Тепловтрати подаючих трубопроводів і циркуляційні витрати на ділянках.
Дані розрахунку зводимо в таблицю 2.
Необхідні дані для розрахунку приймаємо з літератури 3, зокрема :
тепловтрати трубопроводів секційних вузлів приймаємо з таблиці 10.4, перевіряємо за табл. 10.6 тепловтрати у падаючій частині вузла та витрату циркуляційної води.
Тепловтрати у падаючій частині вузла знаходимо сумуючи тепловтрати у стояках та розвідних магістралях. Циркуляційну , витрату на останній ділянці знаходимо за формулою :
=(β*∑)/(4,187*∆ t*10³),
у якій β-коефіцієнт розрегулювання циркуляції, приймається залежно від виду СГВ , β=1-для систем , де передбачена циркуляція води по водорозбірних стояках.
∑- тепловтрати у падаючій частині вузла .
∆ t-допусима величина остигання води, на її шляху від розвідного трубопровода до найдальшої водорозбірної точки стояка, приймаємо 10 °C,
4,187- теплоємність води кДж/(кг*°C).
Далі визначаємо циркуляційну витрату на ділянках за формулою:
=(*∑)/(-), л/с,
Останнє значення в таблиці буде циркуляційною витратою на стояку.
Визначення тепловтрат трубопроводів СГВ
Таблиця 2
№
dy,мм
l,м
q,Вт/м
ql
Qht,Вт
qcir,л/с
3'-3
20
7,7
27,14
208,98
0,08
2'-3'
20
8,1
25,4
205,74
0,08
3- 4
20
7,7
27,14
208,98
0,08
4 - 5
25
7,7
31,67
243,86
0,08
5 - 6
25
7,7
31,67
243,86
0,08
6 7
25
7,7
31,67
243,86
0,08
7 - 8
25
7,7
38,63
243,86
0,08
8 - 9
32
7,7
38,63
297,45
0,08
9 -10
32
7,7
38,63
297,45
0,08
10 - 11
32
7,7
38,63
297,45
0,08
11 - 12
32
7,7
38,63
297,45
0,08
12 - 13
32
7,7
38,63
297,45
0,08
13 - 14
32
8,1
26,8
217,08
3303
0,08
14 -15
40
3,6
26,8
96,48
5767
0,14
15 - 16
50
4,7
26,8
125,9
11715
0,28
2. Гідравлічний розрахунок подаючих і циркуляційних трубопроводів СГВ.
Приймаємо витрату на ділянках системи рівною циркуляційній витраті з табл..2.
При даній витраті приймаємо з табл..3,3 (3), залишаючи діаметри, отримані при гідравлічному розрахунку СГВ (табл. 1) ,втрати тиску по довжині і швидкість . Підраховуємо загальні втрати тиску в системі в режимі циркуляції.
Приймаємо діаметри і розраховуємо втрати тиску у циркуляційній лінії. Діаметри підбираємо , виходячи з умови, що сумарні втрати тиску на ділянках циркуляційної частини мають перевищувати втрати тиску у системі більш ніж у 4 рази.
Даний розрахунок зводимо в таблицю 3.
Гідравлічний розрахунок циркуляційних трубопроводів
через ст..Т3-1
Таблиця 3
№ діл.
qcir,л/с
l,м
dy,мм
R,Па/м
W,м/с
Kl
P,Па
H,м
подаючі трубопроводи СГВ
3 – 4
0,08
7,7
20
95,2
0,236
0,5
1100
0,114
4 – 5
0,08
7,7
25
18,4
0,16
0,5
212,5
0,022
5– 6
0,08
7,7
25
18,4
0,16
0,5
212,5
0,022
6 – 7
0,08
7,7
25
18,4
0,16
0,5
212,5
0,022
7– 8
0,08
7,7
25
18,4
0,16
0,5
212,5
0,022
8 – 9
0,08
7,7
32
4,4
0,1
0,5
50,8
0,005
9 – 10
0,08
7,7
32
4,4
0,1
0,5
50,8
0,005
10 – 11
0,08
7,7
32
4,4
0,1
0,5
50,8
0,005
11 – 12
0,08
7,7
32
4,4
0,1
0,5
50,8
0,005
12 – 13
0,08
7,7
32
4,4
0,1
0,5
50,8
0,005
13 – 14
0,08
7,16
32
4,4
0,1
0,2
37,8
0,004
14 – 15
0,14
3,6
40
15
0,11
0,2
8,46
0,0009
15 – 16
0,28
4,7
50
5,34
0,128
0,2
55,1
0,006
0,83
циркуляційні трубопроводи СГВ
3'' – 2''
0,08
9,6
20
95,2
0,236
0,2
1098
0,11
2'' – 2'
0,14
3,6
20
300
0,4
0,2
169
0,018
2' – 1'
0,28
48,6
32
61,6
0,28
0,1
35375
0,34
3'' - 3'
0,08
2,7
15
493
0,42
0,5
7265
0,2
0,668
∑ΔHпод +∑ΔHсir =0.83+0.668=1.5м
Гідравлічний розрахунок циркуляційних трубопроводів
через ст.Т3-4
Таблиця 3
№ діл.
qcir,л/с
l,м
dy,мм
R,Па/м
W,м/с
Kl
P,Па
H,м
подаючі трубопроводи СГВ
3ٰ– 4ٰ
0,08
7,7
20
95,2
0,238
0,5
1100
0,114
4ٰ – 5ٰ
0,08
7,7
25
18,4
0,16
0,5
212,5
0,022
5ٰ– 6ٰ
0,08
7,7
25
18,4
0,16
0,5
212,5
0,022
6‘– 7‘
0,08
7,7
25
18,4
0,16
0,5
212,5
0,022
7‘– 8‘
0,08
7,7
25
18,4
0,16
0,5
212,5
0,022
8‘ – 9‘
0,08
7,7
32
4,4
0,1
0,5
50,8
0,005
9 ‘– 10‘
0,08
7,7
32
4,4
0,1
0,5
50,8
0,005
10‘ – 11‘
0,08
7,7
32
4,4
0,1
0,5
50,8
0,005
11‘ – 12‘
0,08
7,7
32
4,4
0,1
0,5
50,8
0,005
12‘ – 13‘
0,08
7,7
32
4,4
0,1
0,5
50,8
0,005
13‘ – 14‘
0,08
7,16
32
4,4
0,1
0,2
37,8
0,004
14‘ – 15‘
0,14
0,47
40
15
0,11
0,2
8,46
0,0009
15 ‘– 16‘
0,28
8,6
50
5,34
0,128
0,2
55,1
0,0099
0,94
циркуляційні трубопроводи СГВ
3'' – 2''
0,08
3,4
20
95,2
0,236
0,2
388,4
0,04
2'' – 2'
0,14
3,6
20
300
0,4
0,2
169
0,018
2' – 1'
0,28
48,6
32
61,6
0,28
0,1
35375
0,34
3'' - 3'
0,08
2,7
15
493
0,42
0,5
7265
0,2
0,598
Нев‘язка
((∑ΔР2 -∑ΔР1 )/ ∑ΔР2) *100=((9908-9199)/(9908)*100=7,16%
6.Розрахунок поверхні теплообмінника
В ІТП проектуємо встановлення секційного швидкісного водоводяного теплообмінника для незалежного приєднання системи опалення. Основним елементом підігрівника є корпус зі стальної безшовної труби.У даному випадку гріюча вода надходить у трубний простір ,а вода ,що нагрівається - в міжтрубний..При такій схемі руху стальний корпус має нищу температуру ніж латунні трубки, відповідно є потреба встановлювати лінзові компенсатори на корпусі теплообмінника .
щоб прийняти схему підігріву води у будинку порахуємо відношення :
==2,64
Оскільки >1, то проектуємо одноступеневу паралельна схему підігріву гарячої води.
- температура води, що нагрівається, на вході у теплообмінник -=70 °C,
- температура води, що нагрівається, на виході з теплообмінника - =95 °C,
- температура гріючої води на вході у теплообмінник - =130 °C,
- температура гріючої води на виході з теплообмінника - = (70+5)=75 °C.
Розрахунок проводимо у такій послідовності:
Приймемо теплообмінник №2 , P¥=0.2 з такими технічними характеристиками:
зовнішний діаметр корпуса : Dз =57 мм;
довжина підігрівника з калачами : l=4300 мм;
кількість трубок: z=4 шт;
площа поверхні нагріву: F =0,75 м2;
площа живого перетину трубок: fтр =0.00062 м2;
площа живого перетину між трубного простору: fм.тр=0.0016 м2
- витрата гріючої води , кг/год, яка проходить через теплообмінник визначаємо за формулою:
==3,6*88710 / (4,187*(130-75))=1271 кг/год;
с- питома теплоємність води, кДж/(кг*°C),
-максимальний тепловий потік на опалення , Вт,
- витрата води, що нагрівається:
= кг/год.
Поверхня нагрівання теплообмінника визначається за формулою :
=,м2;
-теплопродуктивність теплообмінника ,Вт.
= Q omax =88710 Вт,
-середньологарифмічна різниця температур гріючої і води, що нагрівається:
===15,4 °C
- більша різниця температур гріючої і води , що нагрівається ;
- менша різниця температур гріючої і води що нагрівається ;
коефіцієнт теплопередачі:
к=,
де =0,001, =58 Вт/(м* °C )- товщина і коефіцієнт теплопровідності стінки трубки;
- коефіцієнт тепловіддачі від гріючої води , що протікає у міжтрубному просторі , до стінок трубок (формула 6.75, 5):
=1,163*(1210+18* -0,038*2)*( ),
-коефіцієнт тепловіддачі від стінок трубок до води , що нагрівається:
= 1,163*(1210+18* -0,038*2)*( ),
- швидкість води ,що нагрівається, у міжтрубному просторі теплообмінника:
,
де =958 - середня густина води у трубках при =102,5°C ,
=м/с,
-швидкість гріючої води , що протікає у трубному просторі теплообмінника:
м/с,
в трубках =0,013
=1,163*(1210+18*102,5-0,038*102,52)*(0,760,8/0,0140,2)=5824 Вт/(м2* °C),
=1,163*(1210+18*82,5-0,038*82,52)*(0,590,8/0,0130,2)=4428 Вт/(м2* °C),
к= =2290 Вт/(м2* °C),
Поверхня нагрівання теплообмінника :
=,м2;
кількість секцій теплообмінника :
n= / =2.52/0,75= 3,36=4 секцї.
Визначаємо розрахункові втрати тиску у трубному та міжтрубному просторах підігрівника першої ступені за формулами:
=9,81*А*, кПа,
=9,81*А*, кПа,
де значення А приймаємо з таблиць і визна чаємо за формулами :
- вода у трубках для однієї секції -
А=0,131*L+0,153,
- вода у міжтрубному просторі для двох секцій -
А=0,131*L+0,204,
де L- довжина секції підігрівника , м.
Тоді :
=9,81 *(0,131*4+0,153)*0,592=2,31 кПа,
=9,81* (0,131*4+0,204)*0,762=4,13 кПа.
7.Підбір лічильників .
Для обліку витрати води передбачаємо на вводі у систему пристрій обліку. Для відкритої системи лічильник проектуємо на вводі, що йде на водорозбір. Також на вводі трубопроводів гарячого водопостачання у кожну квартиру проектуємо пристрої обліку. Діаметр умовного проходу лічильника вибираємо , виходячи з середньогодинної витрати води за період водоспоживання, а саме за формулою:
=(*U)/(10³*T),
де U- кількість споживачів у будинку або квартирі.
Тоді середньогодинна витрата води за період водоспоживання для всього будинку буде дорівнювати:
=(105*164)/(103*24)=0,72 м3/год,
середньогодинна витрата води за період водоспоживання для окремої квартир буде дорівнювати:
=(105*3)*(103*24)=0,013 м3/год.
Для квартир передбачаємо крильчатий лічильник з діаметром умовного проходу 20 мм
і експлуатаційною витратою 1,2 м3/год, для нього перевіряємо втрати напору при розрахунковій секундній витраті води за формулою:
H=12.96*S*q2, м. вод. ст.,
де S- приймаємо з паспорта лічильника, (S=0.4м/( м3год)).
q- розрахункова секундна витрата води на ділянці де встановлено лічильник , приймаємо з табл..1,
Н=12,96*0,4*0,2632=0,36 м. вод. ст.
На вводі у будинок передбачаємо також крильчатий лічильник з діаметром умовного проходу 50 мм і експлуатаційною витратою 5,076 м3/год, перевіряємо втрати напору в ньому при розрахунковій секундній витраті води за формулою:
H=12.96*S*q2, м. вод. ст.,=12,96*0,011*1,412=0,28 м. вод. ст.
Отримані втрати напору не перевищують допустимого значення 2,5 м. вод. ст., це значить, що лічильники підібрані вірно.
В якості загального теплового лічильника в ІТП застосуємо лічильник SONOCAL-3000 фірми DANFOS.
9.Підбір насосного обладнання.
1. Підбір підвищувального насосу.
Втрати тиску для підвищувального насосу визначаємо за формулою:
=-, м,
де - потрібні втрати тиску у системі гарячого водопостачання , м,
- гарантований напір у зворотньому трубопроводі тепломережі ,приймаємо зі завдання = / ρ*g =0,39* 106/9810= 39,76 м.
обчислюємо за формулою:
=+∑Htot+h1+h2+hf м,
- втрати напору у лічильнику на вводі у будинок, приймаємо з попереднього розрахунку =0,28 м,
- втрати напору у лічильнику на вводі у квартиру, приймаємо з попереднього розрахунку =0,36 м,
- втрати напору по геометричній висоті СГВ, =36,8м
∑Htot - втрати напору подаючих трубопроводах при відсутності циркуляції , приймаємо з табл. 1 , ∑Htot =6,58 м,
hf - гарантований напір у змішувачі водорозбірного приладу, приймаємо
hf = 2м
Тоді =36,8+6,58+0,28+0,36+2,0=46,02 м.
Звідси =46,02-39,76=6,26 м.
Отже підбираємо підвищувальний насос за витратою =5,076 м3/год та напором =6,26 м.
Підбираємо насос з літератури (8)–вихровий , типу
Wilo TOP- Z 80/10 3~PN6 , з такими характеристиками:
-напором - 7.2 м/с,
-частотою обертання двигуна -2800 об./хв,
-потужністю -1.07 кВт,
- коефіцієнтом корисної дії 72 %.
2. Підбір циркуляційного насосу.
Циркуляційний насос підбираємо за циркуляційною витратою =1,01 м3/год та напором , який визначаємо за формулою:
=∑∆+∑∆м
де ∑∆ - втрати тиску у подаючих трубопроводах СГВ при наявності циркуляції , приймаємо з табл.3,
∑∆ - втрати тиску у циркуляційних трубопроводах СГВ при наявності циркуляції , приймаємо з табл.3,
Тоді =0,83+0,668 = 1,5 м.
Циркуляційний насос підбираємо з літератури 8:
Це буде -насос Wilo STAR-Z 25/2 CircoStar 1~ з такими характеристиками:
- -номінальною подачею -1.01 м3/год ,
-напором - 1.7 м,
-частотою обертання двигуна -2300 об./хв,
-потужністю -0.43 кВт,
- коефіцієнтом корисної дії 70 %.
10.Підбір автоматики ІТП.
Рис. Схема автоматизації ІТП з незалежним приєднанням системи опалення.
1.Тепловий лічильник SONOCAL-3000.
2.Система опалення.
3.Циркуляційний насос вторинного контуру.
РТ-регулятор тиску
РВ-регулятор відпуску теплоти.
РП- регулятор підживлення.
Місцеве регулювання відпуску теплоти на с.о. здійснює РВ.
В якості РВ використовують регулятор типу РТК-2216-ДИ, виконуючий регулювання температури повітря в приміщеннях.
Схемою передбачено регулювання тиску на ІТП.
Для ціого встановлюємо регулюючий клапан УРРД-М. На гаряче водопостачання при відкритій схемі гарячого водопостачання в якості РГВ (регулятора гарячого водопостачання) викотаристаємо регулятор типу КТ-6-10.
Регулятори температури прямої дії призначені для підтримки температури води в бойлері або на виході з теплообмінника, або температури повітря за калорифером на заданому рівні. Принцип їх роботи полягає в зменшенні прохідного перетину клапана (закривання) при підвищенні температури.
У основу роботи регулятора температури покладений принцип об'ємного розширення. Наприклад, при зміні температури вимірюваного середовища регулятором змінюється тиск газу, яким заповнений чутливий елемент (датчик), і передається через капілярну трубку в сильфонний вузол . Сильфон залежно від тиску газу в датчику або подовжується, або коротшає і, впливаючи на шток , переміщає затвор клапана . Затвор, залежно від положення, пропускає теплоносій в більшій, або меншому ступеню. Настроювання регулятора на підтримувану температуру здійснюють обертанням маховика , регулюючи ступінь стиснення пружини . Силою тиск пружини з одного боку і тиском газу в сильфоні з іншого боку забезпечують рівноважний стан затвора, відповідний необхідній температурі. Діафрагми 6 з обох боків штока розвантажують клапан по тиску теплоносія, полегшуючи регулювання об'єкту.
Датчик регулятора температури розташовують в спеціальній гільзі. Гільзу встановлюють в трубопровід або повітропровід назустріч потоку. Положення датчика як щодо вертикальної площини, так і щодо корпусу клапана слід приймати по рекомендаціях виробника.
ЛІТЕРАТУРА:
1.СНиП 2.01.01-82 Строительная климотология и геофизика.-м.: Стройиздат,1983.
2.СНиП 11-3-79** строительная теплотехника. Нормы проектирования.- М.:Стройиздат,1986.
3. Внуренние санитиарно-технические устройства.В 3 ч.Ч 2.Водопровод и канализация/Ю.Н.Саргин,Л.И.Друскин,И.Б.Покровская и др.;Под ред.И. Г. Староверова и Ю.И. Шиллера.-М.: Стройиздат,1990.-247 с.
4.Методичні вказівки до курсової роботи з курсу „Теплопостачання”
5.Справочник по теплоснабжению и вентиляции.Книга 1-я, переработанное. Р.В.Щекин, С.М.Кореневский, Г.Е.Бем и др,Киев, «Будівельник”, 1976, стр. 416
6.Проектирование теплоснабжения. Пешехонов Н.