Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Розробка основних техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра менеджменту організацій
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка підприємства
Група:
СПР
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
"ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"
Кафедра менеджменту організацій
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни "Економіка підприємства"
на тему: "Розробка основних техніко-економічних показників
виробничо-господарської діяльності підприємства"
Завдання на курсову роботу
Виконати розрахунок основних техніко-економічних показників виробничо-
господарської діяльності підприємства.
Варіант 6. Вхідні дані:
1. Річна виробнича програма випуску:
деталей А – (28+6) тис. шт.;
деталей Б – (44+6) тис. шт.;
деталей В –(31+6) тис. шт.;
деталей Г – (27+6)тис. шт.
2, Трудомісткість обробки деталей по операціях та розряди робіт
№ п/п
Найменування операції
Розряд роботи
Годинна тарифна ставка, грн./год.
Нормативна трудомісткість обробки деталей, нормогодин
А
Б
В
Г
1.
Токарна
V
3,15
1,9
0,92
1,35
1,35
2
Складальна
III
2,45
0,78
0,67
0,77
1,18
3
Зварювальна
V
3,2
0,41
0,33
0,49
0,26
4
Слюсарна
Ш
2,4
0,53
0,24
0,25
0,14
3. Витрати матеріалу на деталь
п/п
Найменування деталі
Маса чистової деталі, кг
Ціна одиниці матеріалу,
грн./кг
Процент
випуску
на
обробку
Процент виходу зворотних
відходів
Ціна одиниці зворотних відходів,
грн./кг
1
Деталь А
5
3,5
7,5
60
0,55
2
Деталь Б
7
4,2
8
65
0,65
3
Деталь В
7,5
6
7
70
0,45
4
Деталь Г
5
8,4
7
80
0,7
Також слід використовувати довідкові дані із таблиць “Техніко-економічні-показники основного технологічного устаткування та робочих місць” та “Професії, об’єкти та укрупнені норми обслуговування для допоміжних працівників”.
1. Розрахунок нормативних і фактичних витрат часу
1.1. Розрахунок нормативної трудомісткості виконання річної виробничої програми
Нормативна трудомісткість представляє собою усереднені затрати часу робітників на виготовлення певного виду продукції, розраховані у відповідності до заздалегідь встановлених і обґрунтованих норм затрат часу на одиницю цієї продукції.
Для визначення нормативної трудомісткості виконання річної виробничої програми () потрібно попередньо розрахувати декілька проміжних розрахункових величин:
1) річну нормативну трудомісткість обробки деталей кожного j-го найменування по кожному і-му виду робіт;
річну нормативну трудомісткість обробки деталей всіх найменувань по кожному окремому і-му виду робіт;
річну нормативну трудомісткість обробки деталей кожного окремого j-го найменування по всіх видах робіт.
Річна нормативна трудомісткість обробки деталей кожного j-го найменування по кожному і-му виду робіт () розраховується за формулою (1):
(1)
де - нормативна трудомісткість обробки однієї деталі j-го найменування на устаткуванні і-ої групи, нормо-годин (приймається за вихідними даними);
- річна виробнича програма випуску деталей j-го найменування, шт.
Річна нормативна трудомісткість обробки деталей всіх найменувань по кожному окремому виду робіт () представляє собою нормативні затрати часу основних робітників і-ої професії на виготовлення усієї продукції, яка проходить обробку на даній технологічній операції. Розрахунок цієї величини виконується за формулою (2):
(2)
де т-кількість найменувань деталей в річній виробничій програмі,
Річна нормативна трудомісткість обробки деталей кожного окремого найменування по всіх видах робіт () представляє собою нормативні затрати часу основних робітників усіх професій лише на виготовлення продукції j-го виду. Розрахунок цієї величини виконується за формулою (3):
(3)
де l - кількість груп основного технологічного устаткування, тобто, кількість технологічних операцій, потрібних для виготовлення виробу кожного найменування, (l = 4).
Нормативна трудомісткість виконання річної виробничої програми () розраховується за формулою (4):
(4)
Усі результати проведених розрахунків різних значень нормативної трудомісткості виконання річної виробничої програми округляються до найближчого більшого цілого числа і зводяться у розрахункову форму №1:
Приклади розрахунків:
нормо-год. - річна нормативна трудомісткість по виробу А токарних робіт.
нормо-год. - річна нормативна трудомісткість по усіх виробах токарних робіт.
=205100+127450+57150+43890=433590 нормо-год. - річна нормативна трудомісткість по усіх виробах усіх робіт.
Розрахункова форма № 1
Розрахунок нормативної трудомісткості виконаний
річної виробничої програми
річної виробничої програми
Найменува-ння робіт
Нормативна трудомісткість деталей, нормо-годин,
Річна програма випуску деталей, шт.
Річна нормативна трудомісткість, нормо-год.
Разом ( Ті)
п/п
А
Б
В
Г
А
Б
В
Г
А
Б
В
Г
1.
Токарні
1,9
0,92
1,35
1,35
34000
50000
37000
33000
64600
46000
49950
44550
205100
2.
Складальні
0,78
0,67
0,77
1,18
34000
50000
37000
33000
26520
33500
28490
38940
127450
3.
Зварювальні
0,41
0,33
0,49
0,26
34000
50000
37000
33000
13940
16500
18130
8580
57150
4.
Слюсарні
0,53
0,24
0,25
0,14
34000
50000
37000
33000
18020
12000
9250
4620
43890
Разом (Тj )
3,62
2,16
2,86
2,93
123080
108000
105820
96690
433590
1.2. Розрахунок фактичної верстатомісткості річної виробничої програми
Після визначення нормативних затрат часу, потрібних для виконання річної виробничої програми підприємства, розраховуються також фактичні значення цих затрат.
Фактичні затрати часу основних робітників на виготовлення продукції розраховуються з урахуванням планових значень коефіцієнтів виконання норми виробітку (Квн). Ці коефіцієнти передбачають можливість перевиконання норм за рахунок впливу певних, наявних на підприємстві факторів (рівень кваліфікації зайнятих на виробництві робітників, тип використовуваного устаткування тощо). Таким чином відбувається зниження фактичних значень затрат часу на виготовлення продукції у порівнянні з відповідними нормативними величинами.
Для спрощення розрахунків у курсовій роботі фактичні затрати часу робітників (фактична трудомісткість виготовлення продукції) ототожнюються з фактичними затратами часу роботи устаткування і робочих місць, тобто, з фактичною верстатомісткістю. Таким чином не враховується можливість одночасного обслуговування одним робітником декількох робочих місць, тобто, багатоверстатність виробництва.
Спочатку розраховується фактична верстатомісткість обробки однієї деталі j-го найменування на устаткуванні і-ої групи (Wіj). Розрахунок виконується за формулою (5):
(5)
де коефіцієнт виконання норми виробітку на і-х роботах.
Одержані значення фактичних верстатомісткостей обробки однієї деталі кожного найменування на відповідному устаткуванні або робочих місцях округлюються з точністю до сотих і зводяться в розрахункову форму №2.
Приклад розрахунку:
фактична верстатомісткість деталі А по токарних роботах, верстато-год
Розрахункова форма № 2
Визначення фактичної верстатомісткості обробки деталей
№
п/п
Найменування робіт
Нормативна трудомісткість обробки деталі, н-год.
Коефіцієнт виконання норм
Фактична верстатомісткість деталі, верстато-год.
А
Б
В
Г
А
Б
В
Г
1.
Токарні
1,9
0,92
1,35
1,35
1,18
1,61
0,78
1,14
1,14
2.
Складальні
0,78
0,67
0,77
1,18
1,05
0,74
0,64
0,73
1,12
3.
Зварювальні
0,41
0,33
0,49
0,26
1,1
0,37
0,3
0,45
0,24
4.
Слюсарні
0,53
0,24
0,25
0,14
1,14
0,46
0,21
0,22
0,12
Далі провадяться розрахунки інших значень фактичної верстатомісткості виготовлення деталей усіх найменувань. Ці розрахунки виконуються аналогічно вищенаведеному розрахунку нормативної трудомісткості річної виробничої програми і провадяться вони за формулами (6) - (9):
(6);
(7);
(8);
(9);
де - річна фактична верстатомісткість обробки деталей j-го найменування на і-ому устаткуванні, верстато-год.;
- річна фактична верстатомісткість обробки деталей всіх найменувань тільки на і-ому устаткуванні, верстато-год;
- річна фактична верстатомісткість обробки деталей тільки j-го найменування на всіх видах робіт, верстато - год;
- фактична верстатомісткість виконання усієї річної виробничої програми, верстато-год;
Усі результати проведених розрахунків фактичної верстатомісткості виконання річної виробничої програми округляються до найближчого більшого цілого числа і зводяться у розрахункову форму №3.
Приклади розрахунків:
-- річна фактична верстатомісткість виробу А по токарних роботах, верстато-год
-- річна фактична верстатомісткість виробів по токарних роботах, верстато-год
=173814+121381+51955+38500= 385649 -- річна фактична верстатомісткість усіх виробів по усіх роботах, верстато-год
Розрахункова форма № З
Розрахунок фактичної верстатомісткості виконання
річної виробничої програми
№ п/п
Найменував-ння робіт
Фактична верстатомісткість
верстато-год.
Річна програма випуску деталей, шт.
Річна фактична верстатомісткість, верстато-год.
Разом (Wі.)
А
Б
В
Г
А
Б
В
Г
А
Б
В
Г
1
Токарні
1,61
0,78
1,14
1,14
34000
50000
37000
33000
54746
38983
42331
37754
173814
2.
Складальні
0,74
0,64
0,73
1,12
34000
50000
37000
33000
25257
31905
27133
37086
121381
3.
Зварювальні
0,37
0,30
0,45
0,24
34000
50000
37000
33000
12673
15000
16482
7800
51955
4.
Слюсарні
0,46
0,21
0,22
0,12
34000
50000
37000
33000
15807
10526
8114
4053
38500
Разом (Wj)
3,19
1,93
2,54
2,63
108483
96414
94060
86693
385649
2. Розрахунок річного ефективного фонду часу устаткування
Річний ефективний фонд часу роботи одиниці устаткування розраховується для подальшого визначення необхідної кількості основного технологічного устаткування, потрібного для виконання річної виробничої програми підприємства. Саме значення ефективного фонду часу залежить від багатьох факторів (кількості робочих днів у році, змінності роботи підприємства, виду та складності використовуваного устаткування тощо).
Річний ефективний фонд часу роботи одиниці устаткування і-ої групи (ФЕфі) визначається за формулою (10):
(10)
де ФНОМ - номінальний фонд часу роботи одиниці устаткування , годин;
(11)
де S - кількість робочих змін за добу, (для розрахунків приймається S=2);
ФС - середня тривалість робочої зміни, годин, (для 40-годинного робочого тижня приймається ФС = 8 годин);
ДРОБ, ДПС - відповідно, кількість робочих та передсвяткових днів у роді.
Розрахунок кількості робочих та передсвяткових днів у році проводиться у вигляді розрахункової форми №4 (у відповідності до фактичних даних календарного року, щодо якого виконуються розрахунки);
∆ФПС - скорочення тривалості робочої зміни у передсвяткові дні, годин (приймається ∆ФПС =1 год.);
КРі — коефіцієнт, що враховує час простою і-тої групи устаткування у плановому ремонті.
Значення коефіцієнта КРі задається в % до ФНОМ і залежить від ступеня конструкційної складності виконання конкретного виробничого устаткування та ряду інших факторів. Рекомендовані для розрахунків в курсовдій роботі значення КРі наведено в додатку 3.
Усі результати проведених розрахунків номінального та ефективного фонду часу роботи одиниці устаткування і-ої групи (ФНОМ та ФЕФі) округлюються до найближчого більшого числа і зводяться у розрахункові форми №5 та №6.
Приклади розрахунків:
Номінальний фонд часу роботи одиниці устаткування розрахований безпосередньо в таблиці.
год - річний ефективний фонд часу одиниці токарного устаткування
Розрахункова форма № 4
Розрахунок кількості робочих та передсвяткових днів у році
№
п/п
Показники
Місяці року
Всього, 2008 рік
I
II
III
IV
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII
1.
Кількість календарних днів
31
29
31
30
31
30
31
31
30
31
30
31
366
2.
Кількість святкових днів і днів релігійних свят (число місяця на яке припадає свято)
1,7
-
8
28
1,2,9
15,
28
-
24
-
-
-
-
10
3.
Кількість вихідних днів
8
8
10
8
9
9
8
10
8
8
10
8
104
4.
Всього кількість днів, робота в які не проводяться (п.2 + п.3)
10
8
11
9
12
11
8
11
8
8
10
8
114
5.
Кількість робочих днів (п.1 -п.4)
21
21
20
21
19
19
23
20
22
23
20
23
253
6.
Кількість передсвяткових днів, у які тривалість робочого дня (зміни) при 40-годинному робочому тижні скорочується на 1 годину (число місяця, в яке скорочується трива лість робочого дня)
-
-
7
30
8
27
-
-
-
-
-
31
5
Розрахункова форма № 5
Розрахунок річного ефективного фонду часу устаткування
№
п/п
Найменування показників
Види устаткування та робочих місць
токарне
складальне
зварювальне
слюсарне
1.
Номінальний фонд часу роботи одиниці устаткування (одного робочого місця) (ФНОМ), год.
=2*(8*252-1*5)=4022
2.
Коефіцієнт, що враховує час простою устаткування в ремонті, (КРІ), %
5
2
6,5
3
3.
Річний ефективний фонд часу одиниці устаткування (одного робочого місця), (ФЕФі), год.
3821
3942
3761
3901
3. Визначення необхідної кількості устаткування та робочих місць
Розрахункову кількість основних верстатів та робочих місць кожної і-ої групи виробничого устаткування (qі,) можна визначити використовуючи фактичну верстатомісткість відповідного виду робіт за формулою (12). Розрахунок за цією формулою передбачає повне завантаження потрібного для виконання річної виробничої програми підприємства основного технологічного устаткування:
(12)
Розрахункова кількість основного технологічного устаткування (робочих місць) кожної групи визначається з точністю до сотих величин.
Округляючи одержану розрахункову кількість устаткування кожної групи (qі) до найближчого більшого цілого числа одержуємо прийняту кількість устаткування і-ої групи (). Округлення розрахованого значення до більшого цілого числа дозволяє уникнути перевантаження устаткування вже на стадії проведення розрахунків його необхідної кількості.
Усі одержані результати розрахункової та прийнятої кількості основного технологічного устаткування (робочих місць) кожної і-ої групи заносяться в розрахункову форму № 6.
Приклади розрахунків:
Розрахункова форма № б
Визначення кількості та коефіцієнтів завантаження основного технологічного устаткування
№ п/п
Найменування показників
Види робіт
Всього за видами робіт
токарні
складальні
зварювальні
слюсарні
1.
Річна фактична верстатомісткість робіт (Wі), верстато-годин.
173814
121381
51955
38500
385649
2.
Річний ефективний фонд часу одиниці устаткування(ФЕФі), год.
3821
3942
3761
3901
15424
3.
Розрахункова кількість верста тів (qі), одиниць
45,49
30,80
13,82
9,87
99,97
4.
Прийнята кількість верстаті (
46
31
14
10
101
5.
Коефіцієнт завантаження устат кування (К3і).
0,989
0,993
0,987
0,987
0,990
4.розрахунок коефіцієнтів завантаження кожного виду устаткування та їх середнього коефіцієнта завантаження.
Розрахунок коефіцієнта завантаження і-ої групи устаткування (Кзі) виконується за формулою (13):
(13)
Розрахункові значення Кзі визначаються з точністю до тисячних величин.
Середній коефіцієнт завантаження (Кзс) може визначатися або за формулою (14), як середньоарифметична зважена величина, або за формулою (15), як співвідношення фактичних затрат часу на виконання річної виробничої програми підприємства до фактичного запасу часу, яким володіє все наявне основне технологічне устаткування. Незалежно від вибору розрахункової формули одержані результати будуть ідентичними:
(14)
(15)
Обчислимо за формулою (14)
5. Розрахунок необхідної чисельності усіх категорій персоналу підприємства
Розрахунок необхідної чисельності працівників виконується окремо для кожної з нижчеперелічених категорій персоналу підприємства:
основні робітники;
допоміжні робітники;
керівники та спеціалісти;
службовці;
До основних відносяться ті робітники, що безпосередньо зайняті виробництвом продукції підприємства і працюють на основному технологічному устаткуванні та робочих місцях.
Необхідна кількість основних робітників підприємства розраховується для їх кожної професії зокрема, а сам розрахунок провадиться за формулою (16):
(16)
де ЧРОБ - чисельність основних робітників і-ої професії, чол.;
ФР0Б - річний ефективний фонд часу одного робітника, годин.
Значення річного ефективного фонду часу робітника залежить від багатьох факторів:
від кількості робочих та неробочих днів у році;
від планової (середньої) величини неявок на роботу з поважних причин – через відпустку, хворобу тощо;
від номінальної та середньої тривалості робочого дня;
від планових втрат робочого часу у зв'язку зі скороченням тривалості робочого дня для певних категорій працюючих.
Для спрощення розрахунків в курсовій роботі приймається, що для всіх категорій основних робітників ФРОБ = 1850 год.
Одержані розрахункові значення необхідної чисельності основних робітників кожної професії округляються до найближчого більшого цілого числа і заносяться в розрахункову форму № 7.
До допоміжних відносяться робітники, не зайняті безпосередньо виробництвом продукції. Функції допоміжних робітників передбачають лише обслуговування основного технологічною устаткування, забезпечення надійності та безперебійності його функціонування, а також утримання виробничих приміщень та інших площ.
Необхідна чисельність допоміжних робітників розраховується для кожної професії зокрема. Для розрахунків використовуються передбачені для допоміжних робітників укрупнені норми обслуговування різних виробничих об'єктів одним допоміжним робітником.
При розрахунках враховується і те, що основні об'єкти, обслуговувані допоміжними робітниками, поділяються на дві окремі категорії:
технологічне устаткування;
основні робітники.
Це, в свою чергу, зумовлює особливості проведення розрахунків для різних професій допоміжних робітників.
Для тих категорій допоміжних робітників, об'єктом обслуговування яких є тільки основні робітники, розрахунок виконується за формулою (17):
(17)
де чисельність допоміжних робітників к-ої професії, об’єктом обслуговування яких є тільки основні робітники, чол.;
НООРК - норма обслуговування основних робітників одним допоміжним робітником к-ої професії в одну зміну, чол./чол.
Для тих категорій допоміжних робітників, які займаються обслуговуванням устаткування та робочих місць, розрахунок виконується за формулою (18):
(18)
де - загальна чисельність допоміжних робітників к-ої професії, які займаються обслуговуванням технологічного устаткування та робочих місць, чол..;
НОРМК- норма обслуговування основних верстатів та робочих місць одним допоміжним робітником к-ої професії в одну зміну, шт./чол.
Розраховані значення необхідної чисельності допоміжних робітників усіх передбачених в курсовій роботі професій округляються до найближчого більшого цілого числа і заносяться в розрахункову форму № 7.
Розрахунок загальної чисельності керівників, спеціалістів та службовців в курсовій роботі здійснюється укрупнено, без розподілу цих працівників за конкретними категоріями і професіями. Чисельність керівників, спеціалістів та службовців задається у відсотках до кількості усіх основних робітників, потрібних для виконання річної виробничої програми, і приймається наступною:
для парних варіантів - загальна чисельність керівників і спеціалістів складає 10% від кількості основних робітників, а чисельність службовців - 3%;
Одержані результати розрахунків необхідної чисельності керівників, спеціалістів та службовців округляються в більшу сторону, до найближчого цілого числа і зводяться в розрахункову форму № 7. В цій формі також провадиться розрахунок процентного співвідношення різних категорій працюючих до їх загальної чисельності (взятої за 100%).
Розрахунки:
Необхідна кількість основних робітників підприємства
Необхідна кількість наладчиків устаткування 2*(48+15)/12=11 - згідно (18).
Необхідна кількість підсобників 208/10=20 - згідно (17).
Необхідна кількість службовців 208*0,03=6.
Розрахункова форма № 7
Чисельність промислово-виробничого персоналу
№
п/п
Категорії персоналу підприємства
Всього,
осіб
В % від загальної
кількості працюючих
1.
Основні робітники, всього
208
67
В т.ч. токарі
94
30
складальники
66
21
зварювальники
28
11
слюсарі
21
14
2.
Допоміжні робітники, всього
73
23
В т.ч. наладчики устаткування
11
3
електромонтери
8
2
розподілювачі робіт
15
4
комірники
19
6
підсобні робітники
20
6
3.
Керівники і спеціалісти, всього
20
6
4.
Службовці, всього
6
2
Всього персоналу
307
100
6. Розрахунок витрат основних матеріалів
Усі розрахунки витрат основних матеріалів провадяться за двома напрямками – на одну деталь кожного найменування та на річну виробничу програму підприємства в цілому.
Витрати основних матеріалів на деталь j-го найменування (СМj) визначається за формулою (19):
(19)
де - - маса чистової деталі j-го найменування, кг;
- процент припуску на обробку , %;
- ціна одиниці матеріалу, грн./кг;
- коефіцієнт що враховує транспортно заготівельні витрати (приймається =0.05).
Розрахункові значення витрат основних матеріалів на деталь визначається з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункові форми №8 та №18.
Витрати основних матеріалів на річну виробничу програму деталей j-го найменування () визначаються за формулою (20):
(20)
Розраховані значення витрат основних матеріалів на річну виробничу програму деталей j-го найменування округлюються до найближчого більшого цілого числа і зводяться в розрахункову форму №8.
Розрахунки:
(грн) - витрати основних матеріалів на деталь А.
(грн) -витрати основних матеріалів на річну виробничу програму деталей А.
7. Визначення вартості зворотних відходів
Усі розрахунки вартості зворотних витрат проваляться за двоима напрямками - на одну деталь кожного найменування та на річну виробничу програму підприємства в цілому.
Величина зворотних відходів на деталь j-го найменування (СЗВj) визначається з урахуванням можливості одержання (виходу) зворотних відходів при виготовленні деталей кожного найменування, а сам розрахунок виконується за формулою (21):
(21)
де - процент виходу зворотних відходів, %;
- ціна одиниці зворотних відходів, грн./кг.
Розрахункові значення вартості зворотних відходів на деталь кожного найменування визначаються з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункові форми №8 та №18.
Зворотні відходи на річну виробничу програму випуску деталей j-го найменування () розраховуються за формулою (22):
(22)
Одержані значення величини зворотних відходів на річну виробничу програму округлюються до найближчого більшого цілого числа і зводяться в розрахункову форму № 8.
Розрахунки:
(грн)- величина зворотних відходів на деталь А.
4080 (грн) - зворотні відходи на річну виробничу програму випуску деталей А.
8. Розрахунок витрат на заробітну плату основних робітників
8.1. Розрахунок розцінок за деталь
В курсовій роботі приймається, що всі основні робітники підприємства оплачуються за відрядною системою оплати праці. Усі розрахунки основної заробітної плати основних робітників виконуються за двома напрямками - на одну деталь кожного найменування та на річну виробничу програму підприємства в цілому. При цьому в собівартість виробу безпосередньо включаються витрати на основну заробітну плату тільки основних робітників, які займаються виготовленням цієї продукції.
Розцінка за деталь певного найменування представляє собою загальну суму основної заробітної плати, яку одержують ті основні робітники, які безпосередньо займаються виготовленням цієї деталі.
Розцінка за деталь j-го найменування (Рj) розраховується за формулою (23):
(23)
де - середня годинна тарифна ставка для робіт на і-ій групі устаткування, грн./нормо-год.
Розрахункові значення розцінок на деталі кожного найменування визначаються з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункові форми №8 та №18.
Розрахунки:
(грн) - розрахункове значення розцінки на деталь А.
8.2. Визначення загального фонду основної заробітної плати робітників
Загальний фонд основної зарплати основних робітників на річний випуск j-го виду деталей (ОЗПj) визначається за формулою (24):
(24)
Загальний річний фонд основної зарплати усіх основних робітників, зайнятих виконанням річної виробничої програми підприємства (OЗПР), визначається за формулою (25):
(25)
Розрахункові значення річних фондів основної зарплати (ОЗПj та ОЗПР) округлюються до найближчого більшого цілого числа і зводяться в розрахункову форму №8.
Розрахунки:
(грн) - загальний фонд основної зарплати основних робітників на річний випуск деталей А.
(грн) - загальний річний фонд основної зарплати усіх основних робітників, зайнятих виконанням річної виробничої програми підприємства.
9. Визначення розміру прямих витрат
За способом віднесення на собівартість продукції усі витрати підприємства поділяються на прямі і непрямі.
Прямі витрати безпосередньо включаються в калькуляцію собівартості виробів, оскільки їх розмір нормується в залежності від виду виготовленої продукції, виконаної роботи чи наданої, послуги. До прямих витрат на виріб j-го найменування (ПВj) відносяться:
витрати основних матеріалів;
вартість зворотних відходів;
основна заробітна плата основних виробничих робітників;
додаткова заробітна плата основних робітників;
відрахування у спеціальні фонди (з заробітної плати основних робітників).
Прямі витрати на деталь j-го найменування визначаються за формулою (26):
(26)
де - додаткова заробітна плата основних робітників на виріб j-го найменування, грн. розраховується як відсоток від основної зарплати основних робітників (розцінки) і приймається у відповідності до заданого варіанту вихідних даних:
для парних варіантів - 30% від розцінки;
Розрахункові значення додаткової заробітної плати основних робітників на виріб кожного найменування визначаються з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункові форми № 8 та № 18;
- відрахування у спеціальні фонди (на соціальні заходи) на виріб j-го найменування, грн. Відрахування у спеціальні фонди розраховуються як відсоток від загальної суми основної та додаткової зарплати основних робітників і, згідно чинного в Україні законодавства, укрупнено складають 37% від цієї суми.
Розрахункові значення відрахувань у спеціальні фонди на виріб кожного найменування визначаються з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункові форми № 8 та № 18,
Прямі витрати на деталь кожного найменування розраховуються з точністю до сотих величин (як і усі складові формули (26)) і заносяться в розрахункові форми №8 та №18.
Прямі витрати на річну виробничу програму випуску деталей, j-го найменування () розраховуються за формулою (27):
(27)
Розрахункові значення прямих витрат на річну виробничу програму випуску деталей кожного найменування округлюються до найближчого більшого цілого числа і зводяться в розрахункову форму № 8.
Розрахунки:
(грн), (грн),
(грн) - прямі витрати на деталь А.
(грн) - Прямі витрати на річну виробничу програму випуску деталей А.
Розрахункова форма № 8
Визначення розміру прямих витрат
№
п/п
Найменування
показника
Найменування деталей
Сума, всього грн.
А
Б
В
Г
1.
Річна програма випуску (Nj), шт.
34000
50000
37000
33000
154000
2.
Витрати основних матеріалів:
а) на деталь (СМJ),грн..
19,75
33,34
50,56
47,19
150,84
б) на річну виробничу програму (
),грн.
671606
1666980
1870628
1557171
5766385
3.
Зворотні відходи:
а) на деталь (СЗВJ), грн..
0,12
0,24
0,17
0,20
0,72
б) на річну виробничу програму (
), грн..
4208
11830
6119
6468
28624
4.
Основна зарплата основних робітників:
а) на деталь (розцінка – Рj), грн.
10,48
6,17
8,31
8,31
33,27
б) на річну виробничу програму (ОЗПj), грн.
356320
308500
307470
274230
1246520
5.
Додаткова зарплата основних робітників (на одну деталь - ДЗПj ), грн.
3,14
1,85
2,49
2,49
9,98
6.
Відрахування у спеціальні фонди (на одну деталь- Відрj), грн.
5,04
2,97
4,00
4,00
16,00
7.
Прямі витрати:
а) на деталь ( ПВj ), грн..
38,29
44,09
65,19
61,79
209,37
б) на річну виробничу програму (
), грн.
1302005
2204589
2412113
2039107
7957812
10. Визначення загального розміру непрямих витрат підприємства та їх розподіл між виробами різних найменувань
Непрямі витрати не пов'язані безпосередньо з випуском певного виду продукції, а їх наявність на підприємстві зумовлюється необхідністю процесу управління та обслуговування виробництва. Непрямі витрати не можна безпосередньо відносити на собівартість певної продукції: спочатку потрібно визначити їх загальний розмір по підприємству (виробничому підрозділу) за певний проміжок часу (як правило - за рік), а потім пропорційно розподілити між виробами різних найменувань за певним методом розподілу витрат.
Загальний розмір усіх непрямих витрат підприємства за рік () в курсовій роботі розраховується за формулою (28):
(28)
де - річні загальновиробничі витрати підприємства (з урахуванням витрат на
утримання та експлуатацію устаткування);
- річні адміністративні витрати підприємства;
- інші річні виробничі (операційні) витрати підприємства;
- річні збутові витрати підприємства.
В роботі розраховані значення усіх складових формули (28) округлюються до найближчих більших цілих чисел і представляються у відповідних розрахункових формах.
10.1. Розрахунок річних загальновиробничих витрат
В загальному випадку до загальновиробничих витрат можна відносити:
- витрати на утримання і експлуатацію устаткування (його амортизація і витрати на поточний ремонт та технічне обслуговування);
витрати на утримання обслуговуючого персоналу - допоміжних робітників (їх основна і додаткова зарплата, а також відрахування у спеціальні фонди);
витрати на утримання та експлуатацію будівель (їх амортизація та витрати на поточний ремонт і технічне обслуговування);
витрати на силову електроенергію, на опалення та освітлення;
інші загальновиробничі витрати.
В спрощеному вигляді загальновиробничі витрати можна розрахувати за формулою (29):
(29)
де - вартість річних амортизаційних відрахувань устаткування;
- вартість річних амортизаційних відрахувань будівель;
- річна основна зарплата допоміжних робітників;
- річна додаткова зарплата допоміжних робітників;
- річна вартість відрахувань у спеціальні фонди (з заробітної плати
допоміжних робітників);
- річна вартість інших загальновиробничих витрат.
Розрахунок вартості річних амортизаційних відрахувань устаткування та будівель провадимо за лінійним (рівномірним) методом нарахування амортизації.
Вартість річних амортизаційних відрахувань устаткування можна визначити за формулою (ЗО):
(30)
де - вартість річних амортизаційних відрахувань устаткування і-ої групи,
грн;
- річна норма амортизації
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора