Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Червона книга України, рослини, які занесені до неї
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Розрахункова робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Розрахункова робота
Червона книга України, рослини, які занесені до неї.
Червона книга України - основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.
До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, і знаходяться під загрозою зникнення. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України. Організація збереження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, поліпшення середовища їх перебування чи зростання, створення належних умов для розмноження у природних умовах, розведення та розселення покладається в межах їх компетенції на Кабінет Міністрів України, Ради народних депутатів, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та інші державні органи, на які законодавством України та Республіки Крим покладено здійснення функцій у цій сфері.
Історія. Перша Червона книга, присвячена українській флорі та фауні, була видана в 1980 році під назвою "Червона Книга Української РСР". Перше видання Червоної книги України (1980 р.) містило опис 85 видів (підвидів) тварин: 29 — ссавців, 28 — птахів, 6 — плазунів, 4 — земноводних, 18 — комах і 151 вид вищих рослин. Після набуття Україною незалежності у видавництві "Українська енциклопедія" було випущене друге видання Червоної книги України: в 1994 році - том "Тваринний світ" (наклад - 2400 примірників), в 1996 році - том "Рослинний світ" (наклад - 5000 примірників). З огляду на малий наклад ці два видання відразу стали раритетами.
Структура. Залежно від стану і ступеня загрози для популяцій видів, занесених до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії: зниклі (0), зникаючі (I), вразливі (II), рідкісні (III), невизначені (IV), недостатньо відомі (V), відновлені (VI).
зниклі:
види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про їх існування у дикій природі;
зникаючі:
види, що знаходяться під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, що впливають на їх стан;
вразливі:
види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії "зникаючих", якщо продовжиться дія факторів, що впливають на їх стан;
рідкісні:
види, популяції яких невеликі, які у даний час не відносяться до категорії "зникаючих" чи "вразливих", хоча їм і загрожує небезпека;
невизначені:
види, про які відомо, що вони відносяться до категорії "зникаючих", "вразливих" чи "рідкісних", однак достовірна інформація, яка б дозволяла визначити до якої із зазначених категорій вони відносяться,- відсутня;
недостатньо відомі:
види, які можна було б віднести до однієї з вищеперерахованих категорій, однак у зв'язку з відсутністю повної достовірної інформації питання залишається не визначеним;
відновлені:
види, популяції яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають стурбованості, однак не підлягають використанню і вимагають постійного контролю.
Том "Тваринний світ" складається з наступних розділів:
Гідроїдні поліпи
Черви круглі, кільчасті
Ракоподібні
Павукоподібні
Комахи
Молюски
Круглороті, риби
Земноводні
Плазуни
Птахи
Ссавці
Загалом в цьому томі розміщено статті про 382 види тварин: гідроїдні поліпи - 2 види, черви круглі - 2, черви кільчасті - 7, ракоподібні - 26, павукоподібні - 2, багатоніжки - 3, комахи - 173, молюски - 12, круглороті - 2, риби - 32, земноводні - 5, плазуни - 8, птахи - 67, ссавці - 41.
Том "Рослинний світ" складається з наступних розділів:
Плауноподібні (Lycopodiophyta)
Папоротеподібні (Polypodiophyta)
Голонасінні (Gimnospermae (Pinophyta))
Покритонасінні (Angiospermae (Magnoliophyta))
Мохоподібні (Bryophyta)
Водорості (Algae)
Лишайники (Lichenes)
Гриби (Fungi (Mycota, Mycophyta))
Загалом в цьому томі розміщено статті про 541 вид (підвид, різновидність, форму) рослин і грибів: судинні рослини - 439 видів, мохоподібні - 28, водорості - 17, лишайники - 27, гриби - 30.
У Червоній книзі України про кожний із видів тварин і рослин, занесених до неї, вказуються такі відомості: категорія, поширення, основні місця знаходження, чисельність у природі, в тому числі за межами України, її зміни, відомості про розмноження або розведення в неволі (культурі), заходи, що вжиті та які необхідно здійснити для їх охорони, джерела інформації. У Книзі також містяться картосхеми розповсюдження та фотографії (малюнки) занесених до неї видів тварин і рослин.
Форма подання відомостей у Червоній книзі України про занесені до неї види тварин і рослин визначається Національною комісією з питань Червоної книги України.
Функціонування Червоної книги України регулюється "Положенням про Червону книгу України", що затверджено Верховною Радою України 29 жовтня.
Отже, розглянемо деякі рослини, які занесені до Червоної книги України.
1. Плауноподібні (Lycopodiophyta)
1.1. Баранець звичайний Huperzia selago (L.) Bernh. ех Schrank et Mart. (Lycopodium selago L.)
ORDO: Плауни
FAMILIA: Баранцеві
Наукове значення: Голарктичний від на пд. межі свого ареалу.
Статус: I категорія.
Поширення: Українські Карпати, Полісся, Розточчя, пн. частина лісостепової зони. Вид поширений у Європі, Зх. і Сх. Сибіру, на Далекому Сході, у Серед. Азії, Пн. Америці.
Місця зростання: Затінені вологі ліси, окраїни боліт, щебенисті схили, вологі грунти.
Чисельність: Популяції нечисленні, трапляються рідко.
Причини зміни чисельності: Збирання рослини як лікарської сировини, вирубування лісів, рекреаційне навантаження.
Загальна характеристика: Багаторічна трав'яниста жовтувато- або світло-зеленого кольору рослина. Стебло заввишки 5-25 см, дихотомічне розгалужене, густо вкрите ланцетними або лінійно-ланцетними твердими листками. Спороносить у липні - жовтні.
Заходи охорони: Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у заповідниках - Карпатському (біосферний) та Розточчя (природний) і заказниках, зокрема у Бущанському загальнодержавного значення (Острозький р-н Рівненської обл.). Слід виявити всі місцезнаходження виду, особливо у лісостеповій зоні, створити нові заповідні території.
1.2. Плаун колючий Lycopodium annotinun L.
ORDO: Плауни
FAMILIA: Плаунові
Наукове значення: Палеарктичний вид на пд. межі свого ареалу.
Статус: II категорія.
Поширення: Українські Карпати, Полісся, зрідка - Волинська височина, Мале Полісся та пн. частина лісостепової зони. Вид поширений у Зх. і Сх. Європі, Середземномор'ї, на Кавказі, у Зх. і Сх. Сибіру, на Далекому Сході.
Місця зростання: Хвойні та мішані вологі ліси (утворює куртини).
Чисельність: Популяції численні, кількість їх зменшується.
Причини зміни чисельності: Вирубування лісів, рекреаційне навантаження, збирання населенням як декоративної рослини.
Загальна характеристика: Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 10-30 см. Стебло повзуче, довге, циліндричне, у вузлах укорінюється, негусто вкрите лінійно-ланцетними листками, спрямованими вгору. Стробіли поодинокі, сидячі, циліндричні. Спороносить у липні - вересні.
Заходи охорони: Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у Поліському природному та Карпатському біосферному заповідниках, заказниках Полісся та Карпат. Слід постійно контролювати стан популяцій.
1.3. Молодильник озерний Isoetes lacustris L.
ORDO: Плауни
FAMILIA: Молодильникові
Наукове значення: Реліктовий вид.
Статус: II категорія.
Поширення: Зх. Полісся. Вид поширений також у Атлантичній і Центр. Європі, на Скандинавському п-ві, у Зх. Сибіру, Пн. Америці.
Місця зростання: Мілководдя мезотрофних озер з піщаним дном, на глибині 0,5-1,8 м.
Чисельність: Утворює зарості, переважно монодомінантні. Відомо два місцезнаходження.
Причини зміни чисельності: Забруднення озер та осушування болотних масивів, що їх оточують.
Загальна характеристика: Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 20 см. Стебло бульбовидне, листки шилоподібні, темно-зелені. Спорангії поодинокі, розміщені біля основи листків. Спороносить у липні - вересні.
Заходи охорони: Доцільно створити заказник загальнодержавного значення на оз. Воронки (Володимирецький район Рівненської обл.).
2. Папоротеподібні (Polypodiophyta)
2.1. Адіант венерин волос Adiantum capillus-veneris L.
ORDO: Багатоніжки
FAMILIA: Адіантові
Наукове значення: Середземноморський вид на пн.-сх. межі ареалу.
Статус: I категорія.
Поширення: Пд. берег Криму (біля водоспадів Учансу та Джур-Джур, околиці міст Ялти та Місхора, вершини Ай-Петрі, Явлуз, Яузлар і Кастель). Вид поширений в Атлантичній Європі, Сх. і Зх. Середземномор'ї, на Кавказі, у Серед. Азії.
Місця зростання: Вологі скелі (переважно вапнякові) та розколини, біля водоспадів, по берегах гірських річок і струмків.
Чисельність: Популяції нечисленні.
Причини зміни чисельності: Зменшення вологості повітря, порушення місць зростання, збирання як декоративної рослини.
Загальна характеристика: Багаторічна папоротева рослина заввишки 20-30 см, з довгим повзучим кореневищем. Листки світло-зелені, тонкі, яйцевидні або яйцевидновидовжені, двічі-, тричіперисті; зимують. Черешки чорно-бурі, тонкі, блискучі. Спороносить у червні - серпні. Розмножується спорами та вегетативно.
Заходи охорони: Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у природних заповідниках - Ялтинському гірсько-лісовому та Мис Мартьян. Слід створити заказники в місцях зростання виду.
2.2. Марсилія чотирилиста Marsilia quadrifolia L.
ORDO: Марсилії
FAMILIA: Марсилієві
Наукове значення: Реліктовий (третинний) вид.
Статус: I категорія.
Поширення: Зх. Полісся (Шацькі озера), Закарпаття, степова зона (плавні Дунаю та Дністра), зрідка - Правобережний Лісостеп. Вид поширений у Західній Європі (крім пн. районів), на півдні Сх. Європи, Кавказі, в Ірані, Китаї, Японії, Пн. Америці, Австралії, Африці.
Місця зростання: Мілководдя водойм зі стоячою водою, замулені береги; на пересихаючих влітку ділянках утворює наземну форму.
Чисельність: Популяції нечисленні, особливо у прибережних смугах водойм. Ряд популяцій не вивчено.
Причини зміни чисельності: Заростання водойм, їхнє забруднення, освоєння прибережної смуги, меліоративні заходи.
Загальна характеристика: Багаторічна трав'яниста (папоротева) водяна рослина (завдовжки до 22 см). Кореневище повзуче, поверхневе, корені розвиваються на його вузлах. Листки на черешках (завдовжки 5-15 см) з пластинкою, що має чотири клиновидно-оберненояйцевидних листочки. Спороносить у липні - вересні.
Заходи охорони: Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у Шацькому національному природному парку. Доцільно вивчити стан популяцій (зокрема, в Закарпатті та у заплаві Пд. Бугу), створити заказники.
2.3. Сальвінія плаваюча Salvinia natans All.
ORDO: Сальвінії
FAMILIA: Сальвінієві
Наукове значення: Реліктовий (третинний) від.
Статус: II категорія.
Поширення: На всій тер. України (в долинах Дніпра, Десни, Пд. Бугу, Сіверського Дінця та ін. рік) - спорадично. Вид поширений також у Центр. Європі, Середземномор'ї, на Кавказі, у Серед. Азії, Зх. Сибіру, Китаї, Японії, Пн. Америці.
Місця зростання: Мілководдя прісноводних стоячих і малопроточних водойм (глибина 0,5-2,5 м) з мулисто-піщаними та мулисто-торфовими відкладами. У пониззях річок характерні угруповання виду, в ін. місцях утворює лише фрагм.
Чисельність: Популяції численні, різко скорочуються в забруднених водоймах.
Причини зміни чисельності: Осушування екотопів, засолення та забруднення водойм.
Загальна характеристика: Однорічна трав'яниста (папоротева) водяна рослина завдовжки 10- 20 см. Стебло (діаметр 1-2 мм) плаваюче, розгалужене. Листки розміщені кільцями цо три: два - плаваючі, яйцевидноеліптичні, розташовані попарно, третій - занурений у воду, розсічений, вкритий бурими волосками. Спороносить у серпні - вересні. Розмножується спорами і вегетативно.
Заходи охорони: Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється в природних заповідниках: Дунайські Плавні, Луганському (Станично-Луганський відділ). Канівському, Розточчя та заказниках загальнодержавного значення (зокрема. Святе Озеро у Козелецькому р-ні Чернігівської обл.). Необхідно дослідити стан популяцій.
3. Голонасінні (Gimnospermae (Pinophyta))
3.1. Яловець високий Juniperus excelsa Bieb.
ORDO: Кипарисові
FAMILIA: Кипарисові
Наукове значення: Реліктовий середземноморський вид на пн. межі ареалу.
Статус: II категорія.
Поширення: Пд. берег Криму (від мису Айя до Карадагу). Вид поширений також на Балканському п-ві, о. Кріт, у Малій Азії, Зх. Закавказзі.
Місця зростання: Найчастіше - приморські круті схили (до вис. 400 м над рівнем моря), переважно південні, з щебенисто-кам'ян.
Чисельність: В угрупованнях рідколісь чисельний, в інших місцях росте невеликими групами та поодинці.
Причини зміни чисельності: Вирубування, рекреаційне навантаження, будівництво, недостатнє природне відновлення.
Загальна характеристика: Вічнозелене дерево заввишки до 15 м. Тривалість життя 600 років. Листки завдовжки 1 мм, лусковидні, тупі. Шишкоягоди (діаметр бл. 1 см) фіолетово-чорні, утворені дерев'янистими лусками, дозрівають через рік, восени. Цвіте у березні - квітні Розмножується насінням. Світлолюбна рослина.
Заходи охорони: Охороняється в природних заповідниках - Ялтинському гірсько-лісовому. Мис Мартьян і Карадазькому, в заказниках загальнодержавного значення Аюдаг, Караул-Оба. Новий Світ, Канака та ін. Треба дослідити динаміку популяцій виду, ввести його в культуру.
3.2. Тис ягідний Taxus baccata L.
ORDO: Тисові
FAMILIA: Тисові
Наукове значення: Реліктовий (третинний) вид з диз'юнктивним ареалом.
Статус: III категорія.
Поширення: Українські Карпати, Передкарпаття, Кримські гори. Вид поширений також у гірських районах Зх. і Пд.-Сх. Європи, у Середземномор'ї, на. Близькому Сході, у Пн. Ірані, на Кавказі.
Місця зростання: Грабово-букові, букові та буково-хвойні ліси. На карбонатних породах, часто на вапнякових скелях, в ущелинах.
Чисельність: Налічується понад 40 місцезнаходжень. Популяції локальні, нечисленні, кількість їх скорочується.
Причини зміни чисельності: Масове вирубування у минулому заради цінної деревини.
Загальна характеристика: Хвойне дерево або кущ заввишки З- 16 м, з пластинчастою або гладкою корою. Росте повільно. Тривалість життя від 1 до 3 тис. років. Деревина важка, міцна, червоного кольору. Листки (хвоя) голкоподібнолінійні, темно-зелені, блискучі, знизу - світло-зелені, матові; отруйні (містять алкалоїд таксин). Насіння кістянковидне, їстівне. Цвіте у квітні - травні. Плодоносить у вересні - жовтні. Розмножується насінням і вегетативно. Тіньовитривала рослина.
Заходи охорони: Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у Ялтинському гірсько-лісовому природному і Карпатському біосферному заповідниках, заказниках загальнодержавного значення Княждвірському (Коломийський р-н Івано-Франківської обл.). Тисовий Яр (Сторожинецький р-н Чернівецької обл.), Карабі-Яйла (Білогірський р-н, Крим), Великий Каньйон Криму (Бахчисарайський район) та ін. Рекомендується створити ботанічні резервати та пам'ятки природи у всіх місцях зростання тису ягідного, збільшити площі його насаджень (у лісах, ботанічних садах, парках).
3.3. Модрина польська Larix polonica Racib.
ORDO: Сосни
FAMILIA: Соснові
Наукове значення: Ендемічний вид з диз'юнктивним ареалом.
Статус: I категорія.
Поширення: Українські Карпати (урочища Кедрин і Манява). Вид поширений у Карпатах.
Місця зростання: Переважно хвойні ліси (разом з сосною кедровою європей.
Чисельність: Популяції нечисленні.
Причини зміни чисельності: Вирубування заради цінної деревини.
Загальна характеристика: Дерево з м'якою хвоєю, що опадає на зиму, заввишки 20-30 м. Росте швидко. Тривалість життя - понад 500 років. Деревина червоно-бура, смолиста, міцна. Шишки невеликі, завдовжки 15-25 мм, яйцевиднодовгасті. Насіння дрібне, крилате. Цвіте у квітні - травні. Плодоносить у вересні - жовтні. Розмножується насінням. Світлолюбна, морозостійка рослина.
Заходи охорони: Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у заказниках загальнодержавного значення - Кедринському (Тячівський р-н Закарпатської обл.) та Скит Манявський (Богородчанським р-н Івано-Франківської обл.). Вирощують у лісах, парках і ботанічних садах. Слід організувати генетичні лісові резервати, вирощувати модрину польську у лісових господарствах.
4. Покритонасінні (Angiospermae (Magnoliophyta))
4.1. Фіалка кримська Viola oreades Bieb.
ORDO: Фіалкові
FAMILIA: Фіалкові
Наукове значення: Реліктовий ендемічний кримсько-кавказький вид з диз'юнктивним ареалом.
Статус: III категорія.
Поширення: Гірський Крим (яйли). Вид поширений також на Кавказі.
Місця зростання: Лучно-степові угруповання кримських.
Чисельність: Популяції виду не численні.
Причини зміни чисельності: Зривання квітів на букети, залісення яйл.
Загальна характеристика: Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 15 см, з підземними повзучими нитковидними пагонами. Стебло з укороченими меживузлями. Листки довгастояйцевидні, прилистки - перистозубчасті. Квітки великі (діаметр 30-40 мм), одиничні, забарвлення - від жовтого до фіолетового. Плід - коробочка. Цвіте у квітні - травні. Плодоносить у липні. Розмножується вегетативно і насінням. Мезофіт. Геліофіт.
Заходи охорони: Занесено до Європейського Червоного списку (1991). Охороняється в Ялтинському гірсько-лісовому та Кримському природних заповідниках. Доцільно контролювати динаміку популяцій виду.
4.2. Верба трав'яна Salix herbacea L.
ORDO: Вербовоцвіті
FAMILIA: Вербові
Наукове значення: Реліктовий вид з диз'юнктивним ареалом, арктоальпійський елемент флори.
Статус: II категорія.
Поширення: Українські Карпати (масиви Свидовець з г. Близниця, Чорногора з вершинами Шпиці, Ребра, Менчелик, Піп-Іван). Вид поширений в Арктиці (циркумполярне), горах Європи, ва Алтаї, у Сибіру, Гімалаях, Пн. Америці.
Місця зростання: Скелясті схили та місця, де довго затримується сніг (на вис. 1750-2000 м над рівнем моря). Трапляється (на площах від 10 до 300 м2) в угрупованнях з ін. високогірними видами; зрідка утворює.
Чисельність: Популяції нечисленні, ценотично стабільні.
Причини зміни чисельності: Випасання худоби.
Загальна характеристика: Сланкий кущик заввишки 8-10 см із здерев'янілими підземними пагонами (столонами). Наземні гілки тонкі, голі, жовтувато-бурі або бурі. Листки зелені, округлі або еліптичні, зарубчасто-зубчасті (завдовжки 0,5-2 см). Квітки дрібні (діаметр 6-10 мм), зібрані у сережки. Плід - гола коробочка. Цвіте у червні - липні. Плодоносить у серпні. Розмножується насінням і вегетативно (кореневими пагонами). Хамефіт. Світлолюбна рослина.
Заходи охорони: Охороняється у Карпатському національному природному парку та на тер. пам'ятки природи загальнодержавного значення Скелі Близниці у Рахівському р-ні Закарпатської області.
4.3. Мачок жовтий Glaucium flavum Crantz
ORDO: Макові
FAMILIA: Макові
Наукове значення: Європейсько-середземноморський вид на пн. межі ареалу.
Статус: II категорія.
Поширення: Кримський п-в (пд. узбережжя. Керченський і Тарханкутський п-ви, прибережна смуга між містами Євпаторією та Саками). Вид поширений також на узбережжі Атлантичної Європи, у Середземномор'ї, Малій Азії, на Кавказі.
Місця зростання: Приморські піски та галечники, зрідка - вапнякові скелі та кам'янисто-щебенисті схили.
Чисельність: Трапляється спорадично. Популяції нечисленні, стабільні (100-130 екземплярів).
Причини зміни чисельності: Руйнування екотопів під час укріплення берегів, рекреаційне навантаження, збирання як лікарської сировини.
Загальна характеристика: Одно-, дво- або багаторічна трав'яниста рослина заввишки 20-50 см, піврозеткова, із стрижневим коренем. Стебло сизе, потовщено-гіллясте. Листки перистонадрізані, нижні стеблові та прикореневі - густо опушені. Квітки великі, жовті, з 4 пелюстками, схожі на квітки маку. Плід (коробочка) видовжений (до 25 см), стручковидний, з білуватими горбками. Цвіте у травні - липні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням.
Заходи охорони: Не здійснювалися. Доцільно виділити заповідні території на Керченському і Тарханкутському п-вах та у прибережній смузі між містами Євпаторією та Саками. Рекомендується вирощувати у ботанічних садах.
4.4. Підсніжник звичайний Galanthus nivalis L.
ORDO: Лілієцвіті
FAMILIA: Лілійні
Наукове значення: Європейсько-середземноморський вид на сх. межі ареалу.
Статус: II категорія.
Поширення: Українські Карпати, Закарпаття, Передкарпаття, Правобережне Полісся, Лісостеп, Степ. Вид поширений також у Центр. Європі, Середземномор'ї, Передкавказзі.
Місця зростання: Листяні ліси, галявини, чагарники.
Чисельність: Популяції локальні, здебільшого численні, багато з них регресує; спостерігається тенденція до зменшення кількості особин.
Причини зміни чисельності: Масове зривання на букети, викопування цибулин, рекреаційне навантаження.
Загальна характеристика: Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 8-15 см. Цибулина (діаметр 1-2 см) яйцевидна, з бурою оболонкою. Листки (2) лінійні, пласкі, з кілем, сизі. Стебло під час цвітіння удвічі довше за листок. Квітка (завдовжки 15- 25 мм, завширшки 8 мм) одна, звисла, біла, внутрішні листочки оцвітини мають зелену напів-округлу пляму. Цвіте у березні - квітні. Плодоносить у травні - червні. Розмножується цибулинами та насінням.
Заходи охорони: Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється в природних заповідниках Медобори й Канівський та деяких заказниках Правобережжя. Необхідно контролювати стан популяцій.
5. Мохоподібні (Bryophyta)
5.1. Сфагнум вульфа Sphagnum wulfianum Girg.
ORDO: Листостеблові мохи
FAMILIA: Сфагнові
Наукове значення: Вид на пд.-сх. межі європейської частини ареалу.
Статус: III категорія.
Поширення: Полісся (околиці м. Костополя Рівненської обл.; болото Бучмани поблизу с. Білокоровичі та болото Озерянське поблизу с. Озеряни, обидва - в Олевському р-ні Житомирської обл.). Вид поширений також у Гренландії, Пн. і Центр. Європі, на Уралі, у Сибіру, на Далекому Сході, у Пн. Америці.
Місця зростання: Сирі та заболочені ліси; трапляється на стовбурах і пнях біля їхньої основи.
Чисельність: Даних немає. Нечисленні популяції знайдено у 1940 році.
Причини зміни чисельності: Не з'ясовані (можливо, осушення заболочених лісів).
Загальна характеристика: Дернинки сухі, жорсткі, не блискучі, від блідо-зелених до бурих і рожевих, часто строкатих на освітлених місцях. Стебла міцні, ламкі, 5-ребристі на зрізі, з 7-13 пучками галузок. Галузкові листки1,0-1,2 см завдовжки, вузькі, яйцевидноланцетні. Хлорофілоносні клітини галузкових листків на зрізі еліптичні, закриті. Однодомна і дводомна рослина. Спорогони звичайно скупчені в густі голівки. Розмножується спорами.
Заходи охорони: Не здійснювалися. Необхідно обстежити раніше відомі місцезнаходження з метою створення заказників. Слід з'ясувати чисельність виду та причини її зміни.
5.2. Лескурея складчаста Lescuraea plicata (Web. et Mohr.) Broth. (Ptychodium plicatum (Web. et Mohr.) Sc
ORDO:Листостеблові мохи
FAMILIA: Лескеєві
Наукове значення: Реліктовий вид з диз'юнктивним ареалом.
Статус: III категорія.
Поширення: Українські Карпати - масив Чорногора (урочища Гаджина і Кіз'ї Улоги), Чивчинські гори (вершини Чивчин і Ротундул). Вид поширений у Центральній та Пд. Європі, на Кавказі, у Пн. Америці.
Місця зростання: Субальпійський пояс. Трапляється на скелях і каменях з ґрунтовим покривом. Входить до складу килимової мохової синузії.
Чисельність: Утворює досить великі за площею, але нечисленні угруповання.
Причини зміни чисельності: Ерозійні процеси, пригнічення квітковими рослинами.
Загальна характеристика: Дернинки потужні, зелені або жовто-зелені, блискучі. Стебла лежачі та висхідні, багаторазоворозгалужені, з численними парафіліями. Листки видовженояйцевидні, поздовжньоскладчасті, з шиловидною зубчастою верхівкою. Дводомна рослина. В Карпатах спорогонів не утворює. Можливо, розмножується вегетативно (уламками пагонів).
Заходи охорони: Охороняється у Карпатському національному природному парку. Необхідно контролювати стан популяцій, створити заказники в місцях зростання виду.
5.3. Птерогоній стрункий Pterogonium gracile (Hedw.) Sm. (Р. ornithopodioides Lindb.)
ORDO: Листостеблові мохи
FAMILIA: Левкодонтові
Наукове значення: Реліктовий (третинний) вид. Єдиний в Україні представник роду.
Статус: III категорія.
Поширення: Пд. берег Криму (околиці м. Алупки, г. Аюдаг), масив Карадаг (хребти Карагач, Хоба-Тепе). Вид поширений у Європі, на Кавказі, у Зх. Азії, Африці, Пн. Америці, на о-вах Мадейра, Мадагаскар, Азорських, Канарських.
Місця зростання: Затінені безвапнякові скелі та камені.
Чисельність: Трапляється звичайно невеликими скупченнями або окремими стеблами серед ін. мохоподібних. У Криму часто зростає разом з печіночням мохом фруланією тамарисковидною.
Причини зміни чисельності: Не з'ясовані.
Загальна характеристика: Дернинки нещільні, оливково-зелені або коричневі. Вторинні стебла заввишки 2-5 см, у верхній частині деревовиднорозгалужені, гілки зігнуті, сережковидно обли-снені. Листки широкояйцевидні. нескладчасті, вгорі з гостропилчастими краями. Жилка коротка, подвійна, вилчаста, іноді непомітна. Дводомна рослина. Спорогони з'являються рідко (в Криму не утворюються). Розмножується переважно вегетативним способом, рідше - спорами.
Заходи охорони: Охороняється на тер. Карадазького природного заповідника. Необхідно контролювати стан популяції, з'ясувати причини зміни чисельності.
6. Водорості (Algae)
6.1. Стигонема вічкувата Stigonema ocellatum (Dilw.) Thur.
ORDO:Синьозелені водорості
FAMILIA: Стигонемові
Наукове значення: Один з роз-виненіших у філогенетичному відношенні представників синьозелених водоростей.
Статус: III категорія.
Поширення: Полісся (Волинська та Київська області). Вид поширений у Євразії, Пн. Америці.
Місця зростання: Стоячі води, болота, вологі скелі, грунт, дерева, валуни.
Чисельність: Трапляється поодинці. Спостерігається тенденція до скорочення.
Причини зміни чисельності: Меліоративні роботи.
Загальна характеристика: Слань однорічна багатоклітинна. Нитки завдовжки до 3 мм, рідше - 8 мм, розгалужені, утворюють оливкувато-коричнюваті кущистоподушечковидні дернинки; головні нитки - сланкі, відгалуження прямостоячі, за шириною подібні до головних ниток. Піхви шаруваті, від безбарвних до жовтувато-коричнюватих. Трихоми однорядні, рідше - дворядні. Вегетативні клітини округлі, округлокутасті або неправильної форми. Гетероцисти бічні, рідше інтеркалярні. Розмножується фрагментацією ниток і гормогоніями.
Заходи охорони: Охороняється у Шацькому національному природному парку. Необхідно взяти під охорону болота, де зростає вид, створити там заказники.
6.2. Диктіота дихотомічна Dictyota dichotoma (Huds.) Lamour (Ulva dichotoma Hudson)
ORDO: Бурі водорості
FAMILIA: Диктіотові
Наукове значення: Вид з бореально-тропічним ареалом, важливий для вирішення деяких питань ареології водоростей.
Статус: II категорія.
Поширення: Чорне м.- вздовж берегів Криму. Вид поширений також увздовж чорноморських берегів Кавказу, в Середземному м. Атлантичному та Індійському океанах.
Місця зростання: Скелі, каміння та черепашник (на глибині 3- 15 м).
Чисельність: Трапляється групами або окремими сланими.
Причини зміни чисельності: Антропогенний вплив (евтрофування водойм).
Загальна характеристика: Слань заввишки 10-20 см, грубошкіря-ста, пласка, дихотомічнорозгалужена, сегменти завширшки 2- 5 мм; прикріплюється до субстрату численними ризоїдами. Центральна частина гілки складається з одного ряду великих прямокутних, майже квадратних безбарвних клітин, укритих корою з шару дрібних, інтенсивно забарвлених у червонувато-бурий або червонувато-фіолетовий колір клітин. Розмножується статевим і безстатевим (тетраспорангіями) шляхом. Олігосапробіонт.
Заходи охорони: Охороняється в Карадазькому природному заповіднику. Необхідно контролювати стан популяцій виду.
6.3. Філофора псевдо рогата Phyllophora pseudoceranoides (Gmel.) Newr. (Ph. membranifolia (Good. et Wood.) I
ORDO: Червоні водорості
FAMILIA: Філофорові
Наукове значення: Псевдореліктовий вид.
Статус: I категорія.
Поширення: Пн.-зх. частина Чорного м. (філофорне поле Зернова). Вид поширений також уздовж атлантичного узбережжя Європи, Ісландії, Фарерських о-вів.
Місця зростання: Черепашник (на глиб. 25-30 м).
Чисельність: Трапляється групами, швидко скорочується.
Причини зміни чисельності: Антропогенний вплив (евтрофування водойм).
Загальна характеристика: Слань заввишки 8-20 см, кущиковидна. Стеблина сплющена (завтовшки бл. 1 мм), дуже розгалужена, вгорі переходить у клиновидну, із загостреними верхівками листовидну пластинку завдовжки 2- З см, завширшки 1,5-2 см, без ребра. Розмножується статевим (карпоспорами) та нестатевим (тетраспорами) шляхом. Оліго-сапробіонт.
Заходи охорони: Не здійснювалися. Слід контролювати стан популяцій виду.
7. Лишайники (Lichenes)
7.1. Тонінія келлера Тоnіnіа kelleri (Elenk.) Oliv. (Thalloedema, kelleri Elenk.)
ORDO: Сумчасті лишайники
FAMILIA: Лецидеєві
Наукове значення: Аридний вид на зх. межі ареалу.
Статус: I категорія.
Поширення: Пд. Степ (Херсонська область). Вид поширений також на півдні Сх. Європи, у Пд.-Зх. та Серед. Азії.
Місця зростання: Міждернинні проміжки (на грунті) кострице-во-ковилового степу.
Чисельність: Відома одна популяція (біосферний заповідник Асканія-Нова). Зростає поодинці або невеликими групами.
Причини зміни чисельності: Розорювання степу, випасання худоби.
Загальна характеристика: Слань (завдовжки 1-3 см) лускато-накипна, утворює на поверхні субстрата горбкувату, щільнопритиснену кірку. Складається здебільшого з роз'єднаних, видовжених, звивистих, опуклих, сіруватих або зеленувато-оливкових лусочок (чи горбків), вкритих сизою поволокою. Апотеції з чорним диском (діаметр 0,5-1,5 мм). Розмножується вегетативно (фрагментами слані) та статевим (2-4-клітинними еліптичними спорами) шляхом.
Заходи охорони: Охороняється у біосферному заповіднику Асканія-Нова. Слід контролювати стан популяції, виявити можливі місцезнаходження виду.
7.2. Рамаліна канарська Ramalina canariensis Steiner
ORDO: Сумчасті лишайники
FAMILIA: Рамалінові
Наукове значення: Середземноморський вид на пн. межі ареалу.
Статус: III категорія.
Поширення: Кримський п-в (масив Агармиш у Гірському Криму, урочище Новий Світ поблизу м. Судака, Севастополь - район Балаклави). Вид поширений також у середземноморських районах Європи і Африки, на Канарських о-вах.
Місця зростання: Морські узбережжя (вологі, добре освітлені місця), гілки чагарників, ялівцю, фісташки та ін. дерев, оголена деревина.
Чисельність: Трапляються досить великі групи.
Причини зміни чисельності: Порушення біотопів під впливом господарської діяльності (вирубування лісу, рекреаційне навантаження, забруднення повітря).
Загальна характеристика: Слань заввишки до 4 см, кущиста, прямостояча, м'яка, солом'яно-жовта або світло-сіро-зеленувата, місцями порожниста. Лопаті завширшки до 10 мм, пальчасто- або неправильнорозгалужені, ямчас-тонерівні, потріскані по краях (іноді на поверхні). Апотецй (діаметр до 5 мм) трапляються зрідка, розташовані на кінцях лопатей, деколи бувають бічні. Розмножується нестатевим (циліндричними, прямими пікноконі-діями, соредіями, фрагментами слані) та статевим (двоклітинними, безбарвними, дещо зігнутими спорами) шляхом.
Заходи охорони: Охороняється у Карадазькому природному заповіднику й на тер. пам'ятки природи загальнодержавного значення Агармиський ліс. Необхідно виявити всі місцезнаходження та закартографувати їх, створити заказники, контролювати стан популяцій виду.
7.3. Аспіцилія щетиниста Aspicilia hispida Mereschk.
ORDO: Сумчасті лишайники
FAMILIA: Аспіцилієві
Наукове значення: Один з видів кочівних пустельно-степових лишайників (за межами осн. ареалу).
Статус: II категорія.
Поширення: Кримський п-в (околиці міст Сімферополя та Євпаторії, Нікітська яйла). Вид поширений також у Пд.-Сх. Європі, на Кавказі, Пд
31.03.2013 23:03-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора