Аналіз поетичного твору. Аналіз драматичного твору

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано

Інформація про роботу

Рік:
2024
Тип роботи:
Доповідь
Предмет:
Інші

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Доповідь на тему: Аналіз поетичного твору. Аналіз драматичного твору Аналіз поетичного твору. І. Загальні питання: 1) назва твору, ім'я автора; 2) назва збірки, складовою якої є вірш; 3) рік написання та видання; 4) поштовх для створення збірки чи вірша; 5) кому присвячений; 6) наявність епіграфа, його значення. ІІ. Теоретичні, літературознавчі питання: 1) напрям, якого (яких) стосується вірш чи збірка; 2) жанр; 3) тема; 4) ідея; 5) рима чи її відсутність; 6) вид рими; 7) розмір вірша; 8) строфіка; 9) художньо-зображальні мовні засоби; 10) бібліографія. ІІІ. Культурологічні питання: 1) синтез мистецтв, що спостерігається у вірші чи збірці; 2) українознавчі аспекти; 3) культурологічне оточення, наявність музичного супроводу; 4) думки митців та критиків; 5) власна думка про твір. Примітка. Художньо-зображальні мовні засоби — це: 1) тропи; 2) прийоми милозвучності (звукової організації мови, звукопису): алітерація — повтор приголосних; асонанс — повтор голосних звуків; повторення слів, їх початків (анафора), закінчень (епіфора) тощо; 3) прийоми творення поетичного образу: порівняння людського із зовнішнім, з природою; антропоморфічні порівняння — природа уподібнюється до людини, тотожність краєвиду і настрою, їх взаємозалежність; алегорія — поширення образу на цілий твір; образ-малюнок; наявність контрасту в самому образі. Словник літературознавчих термінів до схеми № 2 Акростих (грецьк.) — вірш, в якому початкові літери кожного рядка, якщо їх прочитати зверху вниз, утворюють слово чи фразу та найчастіше вказують, кому вірш присвячений. Анафора — єдиний початок; повторювання слів, їхніх початків, віршованих рядків, половини рядка, словосполучень. Антропоморфізм — уособлення, коли предмет зображення уподібнюється до людини чи наділений людськими рисами. Буколіка — пастуша пісня. Буриме — вірш, що його пишуть на заздалегідь визначену риму, яку не можна змінювати. Вінок сонетів — віршований твір з п'ятнадцятьма сонетами. Верлібр — вільний вірш, що не має рими та чітко визначеного ритму. Вільний вірш — віршована форма, що відрізняється рядками неоднакової довжини, наявністю різних стоп і метричних прозаїзмів. Георгіки — вид дидактичної літератури, де темою є сільське життя, сільське господарство, землеробство. Елегія — поетичні філософські роздуми, пройняті сумом і скорботою. Епіграма — вид сатиричної поезії; невеликий вірш, що висміює будь-яку особу чи явище. Епіфора — повторення закінчень. Ідилія — одна із форм буколіки, вірш про безжурне життя на лоні природи. Лірика — один із трьох родів художньої літератури, в підґрунті якого зображення внутрішнього світу людини, її переживань і почуттів. Ліричні жанри — епіграма, епітафія, буколіка, еклога, епіталама, ідилія, гімн, ода, послання, балада, дума (ліро-епічний), поема (ліро-епічний), байка тощо. Неточна рима (асонанс) — звуки римованих слів фонетичне повністю не збігаються (наприклад: "стійкий" — "ластівки"). Паліндром (грецьк.) — той, що повертається назад, "перевертень"; вживається для позначення художнього тексту, який читається зліва направо і справа наліво тотожно або від початку вірша до кінця і зворотно. Пастораль — література, що присвячена життю пастухів; одна із форм буколіки. Переспів — вірш, написаний за мотивами твору іншого автора. Прозаїзм — слово, що є нижче рівня поетичності даного твору. Рима — повторення окремих звуків чи звукосполучень, що пов'язують закінчення двох чи більше рядків. За розташуванням у рядках рима буває парною, чи суміжною (а а б б), перехресною (а б а б), кыльцевою (а б б а). За наголосом — чоловічою ( ), жіночою ( ), дактилічною ( ). Асонансною (неточною) — неповна точність звукового повторення. Точною — повна точність звукового повторення. Ритм — повторення схожих явищ через певні рівні проміжки; ритм вірша формується за рахунок складів чи наголосів у рядах, що поєднуються в строфу. Розмір вірша — кількість стоп; за кількістю складів у стопі розмір розподіляється на двоскладовий (ямб , хорей ), трискладовий (дактиль , амфібрахій , анапест ) тощо. Сонет — ліричний вірш із 14 рядків (рима за схемою: а б б а – а б б а — в в г — д г д т а ін.). Стопа — група складів у вірші. Строфа — віршова сполука, що об'єднана загальною римою становить ритмічне та синтаксичне ціле. Строфа може бути двовіршем, терциною (три рядки), чотиривіршем тощо. Аналіз драматичного твору І. Загальні питання: 1) назва твору, ім'я автора; 2) рік написання, рік видання; 3) історія написання; 4) наявність присвяти, епіграфа. ІІ. Теоретичні, літературознавчі питання: 1) напрям, якого (яких) стосується твір; 2) жанр; 3) тема та ідея; 4) система образів; 5) сюжет; 6) композиція; 7) художньо-зображальні засоби словесного мистецтва: діалоги, монологи, репліки як засоби характеристики персонажів; наявність авторської характеристики та коментаря (опис обстановки, поведінки, жестів персонажів, ремарки тощо). 8) художньо-зображальні засоби сценічного мистецтва: мізансцена, гра акторів, декорації, костюми, музичні, звукові та світлові ефекти тощо; 9) бібліографія. ІІІ. Культурологічні питання: 1) синтез мистецтв, що спостерігається у творі; 2) українознавчі аспекти; 3) рік, місто і місце першої постановки; 4) режисер, авторський склад першої вистави; 5) культурологічне оточення; 6) думки митців, критиків до твору і вистави; 7) власна думка про твір та виставу. Словник літературознавчих термінів до схеми № З Акт — закінчена частина драматичного твору чи театральної вистави. Бутафорія — предмети, що імітують оригінал на сцені театру, у вітрині магазину. Бутафор — той, що виготовляє бутафорію. Драма — одна з головних родів літератури, що призначений для виконання на сцені, тому має ознаки літературного та сценічного мистецтв. Комедія — одна з видів драми, де дії, характери трактуються у формах смішного, пройняті комізмом. Костюмер — працівник театру, який готує костюми, одяг для сцени. Мізансцена — розміщення акторів і сценічної обстановки в різні моменти дії п'єси. Поза — положення тіла. Режисер — творчий працівник театру, кіно, який здійснює постановку спектакля чи фільму. Ремарка — пояснення, зауваження драматурга, що попереджають чи супроводжують рух дії у п'єсі. Репліка — висловлювання діючої особи. Статист — актор, який виконує другорядні ролі без слів; учасник масових сцен. Сцена — 1) частина будівлі театру, майданчик для вистави; 2) окрема частина акту театральної п'єси; 3) окремий епізод. Сценарій — 1) літературно-драматичний твір для театру чи кіно, що має опис дії з текстом промов, реплік персонажів; 2) план, сюжетна схема п'єси, опери, балету тощо. Сценарист — автор сценарію. Трагедія — один із видів драми, в основу якого покладений особливо напружений, непримиренний конфлікт, що здебільшого закінчується загибеллю героя.
Антиботан аватар за замовчуванням

01.04.2013 00:04-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!
Нічого не вибрано
0%

Оголошення від адміністратора

Антиботан аватар за замовчуванням

Подякувати Студентському архіву довільною сумою

Admin

26.02.2023 12:38

Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!