Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Легіон Українських Січових Стрільців
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Доповідь
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Доповідь на тему:
Легіон Українських Січових Стрільців
Легіон Українських Січових Стрільців (ЛУСС) – українська військова частина у складі австрійської армії, що діяла на російському фронті 1914-18. У серпні 1914 Головна Українська Рада у Львові створила Бойову управу УСС, яка звернулась до австрійського уряду з проханням дозволити сформувати Легіон Українських січових стрільців. Попри отриману згоду, від перших днів створення частини їй чинилися перешкоди. На прохання відкликати з військ 100 українських старшин цісарське командування виділило лише 16, серед них Г. Коссака, С. Горука, В. Дідушка, Д. Вітовського та ін. Для ЛУСС австрійці передали 100 однозарядних крісів, які ще 1888 були зняті з озброєння. Всього до ЛУСС зголосилось 28 тис. Галичан, яких вистачило б на формування двох піхотних дивізій, але уряд і польські політичні кола, побоюючись створення українського війська, обмежили чисельність 2-ма тис. Основна маса галичан – понад 100 тис. – була мобілізована до частин, які відправлено подалі від України, на італійський фронт. Невишколених січовиків австрійське командування вирішило одразу ж кинути на фронт проти наступаючих російських військ, де на легіон чекала неминуча загибель.
Але тодішній тимчасовий командир Т. Рожанковський, відмовився виконувати авантюрний наказ, за що й був усунутий з посади. Під командуванням М. Галущинського 3.9.1914 новобранці прийняли у Стрию (Львів уже був окупований царськими військами) присягу і відбули на доукомплектування у закарпатські села Горонда і Страбичій під Мукачеве. Ядро легіону становили активісти січового, сокільського і пластового руху, вчорашні гімназисти та студенти. Серед новобранців були й дівчата-студентки. Наприкінці вересня 1915 стрілецькі сотні вступили в перші бої з російськими козацькими частинами в районі Верецького і Ужоцького перевалів. У жовтні 1915 січовики у складі 55-ї австрійської дивізії перейшли у контрнаступ, подолали перевали і відбили противника Борислав, Дрогобич і Стрий. Тільки коли російське командарм генерал О. Брусилов перекинув з-під Перемишля резерви, йому вдалося відновити становище. ЛУСС відійшов до Карпат. На початку березня 1915 січові стрільці зайняли позиції на схилах Маківки. Після захоплення восени 1914 Галичини, російська армія генерала М. Іванова розгорнула наступ через Карпати з метою прорватись в Угорщину. Штурм російськими підрозділами позицій ЛУСС розпочався в ніч з 28 на 29.4. Протягом 29.4. – 2.5. тривали запеклі бої, внаслідок яких російські війська були відкинуті за р. Головчанку. Найбільшої напруги бої досягли 1-2.5.1915.
На Маківці загинули 42 січовики, 72 зазнали поранень, 35 потрапило до полону. Наприкінці серпня 1915 галицькі курені знову втягнулися в запеклі бої в подільських степах між Серетом і Стрипою. 2.11. зусиллями стрілецьких куренів було ліквідовано прорив росіян на Бережани. В околицях міста, на схилах Лисоні щойно реорганізований полк УСС (командант генерал Г. Коссак) втратив убитими, полоненими й пораненими понад 1000 старшин і стрільців. Зиму 1915-16 полк УСС перебував у тилу, займаючись військовою підготовкою і культурно-освітньої роботою. На весні 1916 до полку долинула трагічна вість про смерть І. Франка, який останні місяці свого життя провів у львівському „Приюті для хворих і виздоровців УСС”. Його сини Петро і Тарас служили в легіоні. На похорон славетного письменника 31.5. прибула з фронту велика стрілецька делегація на чолі з генералом Г.Коссаком. Січовики виносили домовину і супроводжували її катафалк до Личаківського цвинтаря, де на могилі поклали вінок з написом: „Великому каменяреві. Ми ломимо скалу”.
У ході Брусилівського прориву влітку 1916 цісарське командування знову прикрило січовими стрільцями найважливіший відтинок фронту – шлях із Підгаєць на Бережани. На Лисоні полк УСС втратив 150 чоловік убитими і декілька сот стрільців потрапили у російський полон, у табори Симбірська і Царицина.
Залишки полку виведено в тил, переформовано і призначено нового команданта, яким став Ф. Кікаль. Восени 1916 стрілецькі старшини на чолі з Д. Вітовським розпочали велику культурно-освітню місію на Волині, куди направлені для організації комісаріатів з набору рекрутів до армії. Крім того, за короткий час вони заснували близько 100 українських шкіл, а 16 старшин і стрільців працювали у них учителями. За допомогою громадських діячів Львова К. Студинського, П. Мишуги, І. Крип’явича січовики придбали для волинських шкіл 1500 підручників, чимало приладів. На фронт під Бережани полк повернувся у лютому 1917. Під час нового наступу російської армії на південно західному фронті стрілецька частина ціною значних втрат утримувала фронт біля с. Конюхи на Бережанщині. У березні – жовтні 1918 полк УСС під командуванням сотника О. Микитки, згідно з умовами Берестейського миру 1918, у складу австро-німецьких військ здійснив похід на Наддніпрянську Україну (Жмеринка – Бірзула – Херсон – Енікополь – Олександрівськ). У полковому наказі зазначалось: „Ніяких насильств і борб не зводити... Кара смерті заборонена... Поведеннє з людьми має бути чемне, миле, але не фамілярне... Говорити тільки по-українськи до населення”. За збручем полк практично не брав участі у бойових операціях, приділяючи головну у вагу культурно-освітнім заходам серед наддніпрянських українців. При легіоні був Кіш УСС – запасна частина, яка займалась набором і вишкілом новобранців. При ньому діяли бібліотека, стрілецький хор і оркестр під керівництвом композитора М. Гайворонського, а також Пресова квартира, у складі якої плідно працювали А. Баб’юк, А. Лотоцький, О. Назарук, Ю. Шкрумеляк, Л. Лепкий, О. Курилас, М. Угрин-Безгрішний, І. Іванець, О. Сорохтей та інші талановиті письменники, журналісти, композитори, актори, художники. Зусиллями митців налагоджено випуск альманаху „Червона калина”, сатиричних журналів „Самопал”, і „Самоохотник”, спеціальних поштівок. 1915 видано „Співанки УСС” – збірник творів стрілецького пісенника Р. Купчинського і композитора М. Гайворонського. Їхні тодішні пісні „Чуєш, брате мій”, „Їхав стрілець на війноньку”, „Човен хитається серед води”, „Засумуй трембіто” добре знані в Україні і діаспорі понині. У Пісочній на Львівщині готував старшин і підстарший Вишкіл УСС, який очолювали полковних Г. Коссак, підполковник К. Слюсарчук, майор М. Тарнавський. До нього приїздили спадкоємець цісарського престолу Карл, а також митрополит Андрей Шептицький, який 28.10 1917 освятив прапор УСС. Він був створений стрілецьким художником І. Іванцем: із синього шовку та золотими літерами „УСС” на малиновому полі, а з другого боку – герби Галичини і Києва. На початку жовтня 1918 Усс було передислоковано з Херсонщини на Буковину, в Чернівці. Після утворення Західноукраїнської Народної Республіки в листопаді 1918 полк передислоковано до Львова, де він став ядром Галицької армії.
Використана література:
1. „Довідник з історії України від А до Я”, І. Підкова і Р. Шуст, Київ „Генеза”, 2001.
2.”Детская энциклопедия Том 8 Из истории человеческого общества”, Коренева Е.И., Москва „Педагогика”, 1975.
01.04.2013 00:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора