Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Білет
Предмет:
Політологія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Білет №6
Політологія Білет №6
1. 2 . Харизматична влада базується на силі закону
2. 1 . Принцип загальності виборів вказує на необхідність у голосуванні якомога ширшої громадян:
3. 2 . центристські політичні партії критикують існуючий політ. Режим виступають за рад. Змміни…
4. 1
5. 3
6. 3
7. 1,2,4,5,
8. 2,4,5
9. 1,4
10. 1,3,4,5
11. 1,2,5 . в абсолютиських монархіях: 1) представницькі органи влади відсутні;
12. 4,5,6 . Президент України має право розпустити Верховну Раду України, якщо
А) політична участь як наслідок політичної соціалізації
Політична участь – це форма активної поведінки особи у політичній сфері. Це дії перехресних громадян, які намагаються впливати на перебіг політичних процесів, та на процеси прийняття політичних рішень. Форми політичної участі: -активна(свідома) і пасивна (несвідома); - індивідуальна і колективна; - примусова і добровільна; - організована і не організована; - епізодична і постійна; -пряма і опосередкована. Пряма політична участь можлива у межах невеликих політичних спільнот і передбачає прийняття політичних рішень усіма громадянами. Референдум і плебісцит – це форми прямої політичної участі.
Соціалізація – це процес входження людини у суспільство. Різновиди соціалізації є: - політична соціал(це процес засвоєння особою існуючих у суспільстві політичних цінностей, норм, переконань, моделей поведінки. Спрямований він на забезпечення свідомої та активної участі громадян у політичному житті.)
Агенти пол. соціалізації – це особи, структури(чинники, фактори, які впливають на процес пол.. соц.. та формування свідомого громадянина.) до агентів належать : -сім’я; - система освіти; -пол. партії; - ЗМІ; -закони та інші норм-правові акти.. Три етапи пол.. соціалізації: - дотрудовий період соц.; - активна стадія(передбачає залучення громадянина до участі у пол); - пасивна стадія (передбачає свідоме(несвідоме) виключення людини зі сфери пол.. відносин).
Б) Авторитарний та тоталітарний режим: порівняльна характеристика.
Авторитаризм можна визначити як недемократичний політичний режим, який передбачає концентрацію влади в руках окремої особи або групи осіб, котрі не прагнуть досягнення суспільної згоди стосовно легітимності їх влади. При цьому відбувається зменшення ролі представницьких інститутів влади і громадян в цілому, вони усуваються від процесу прийняття політичних рішень. Серед авторитарних режимів виокремлюють:
• військово-бюрократичні диктатури, встановлені внаслідок військових переворотів через наявність нерозвиненого громадянського суспільства та слабкість демократичних традицій,• персональні тиранії, різновидом яких виступає султанізм, коли влада належить диктаторові та спирається на підтримку розгалуженого поліцейського апарату;
• абсолютистські монархії, коли монарх має необмежену владу у виконавчій, законодавчій та судовій сферах, а представницьких органів влади не існує;
• олігархічні, коли влада належить певним корпоративним кланам;
• вождистські, які спираються на авторитет сильного лідера, можуть мати підтримку народу і передумовою становлення яких може виступати певна загроза для держави;
• змішані, які містять елементи різних режимів.
Тоталітаризм є політичним режимом, якому притаманні політичне, економічне, ідеологічне панування правлячої еліти, організованої у цілісний бюрократичний партійно-державний апарат (очолюваний лідером), тотальний контроль над суспільством, втручанням в усі його сфери з метою здійснення такого контролю.
До різновидів тоталітаризму належать:
• комуністичний тоталітаризм (як штучна форма соціальної інтеграції, заснована на приматі класового підходу, запереченні права на приватну власність, заборону автономії особистості тощо); • фашизм (який у первісному варіанті італійської ідеократії тяжів до забезпечення національної єдності під владою сильної держави, передбачав синтез концепції нації як цінності та догматизованого принципу справедливості);
• націонал-соціалізм (як синтезований тип ідеократії, який передбачає втілення ідей расизму, шовінізму, зовнішньополітичної експансії).
На противагу принципу заборони створення інших партій при тоталітаризмі, за авторитарних режимів можлива багатопартійність, але реальної конкуренції між партіями у боротьбі за владу немає. Що стосується громадянського суспільства, то його скасування тоталітарною державою з метою усунення впливу різних суспільних груп, які можуть мати різні інтереси та чинити опір режимові, призводить до порушення соціальних зв’язків (між індивідами, суспільними групами, зв’язків з державою). Натомість у авторитарній державі зазвичай є елементи громадянського суспільства, які не повністю поглинаються державою.Однією з найсуттєвіших особливостей тоталітарного режиму, яка виступає його метою і водночас засобом функціонування, є встановлення тотального контролю над усіма сферами суспільства. Авторитарне ж правління не претендує на таку монополію. Йому притаманне обмежене адміністративне втручання, збереження автономності особистості та суспільства у неполітичних сферах. В цілому для тоталітарної влади питання її легітимації є визначальним. Натомість авторитарні режими зазвичай нехтують ним. Саме для доведення своєї законності тоталітаризм використовує ідеологічні доктрини, які містять відповідні положення. Авторитаризм для пояснення доцільності своєї влади використовує інші аргументи, засновані на підтримці традицій, націоналістичних лозунгах, необхідності швидкої модернізації, боротьби з військовою загрозою. Натомість населення тоталітарних держав визнає легітимність тоталітаризму.
06.04.2013 11:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора