Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інвестиції в економіку України. Внутрішні і зовнішні джерела інвестицій”
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут економіки і менеджменту
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра теоретичної і прикладної економіки
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Індивідуальна робота
Предмет:
Мікроекономіка
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет “Львівська політехніка”
Інститут економіки і менеджменту
Кафедра теоретичної і прикладної економіки
Наукова робота
З дисципліни: макроекономіка
На тему: “Інвестиції в економіку України. Внутрішні і зовнішні джерела інвестицій”
ВСТУП………………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ I Інвестиції в економіку України. Характеристика внутрішніх та зовнішніх джерел інвестицій……………………………………………………………………………4
РОЗДІЛ II Дослідження аспектів інвестицій в економіку України………………………14
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………………….21
Список використаної літератури…………………………………………………………...22
ВСТУП
Інвестиції є основою розвитку підприємств, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт чи занепад власного виробництва, можливості вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і потенційний динамізм фізичного, фінансового та людського капіталів. Без надійних основ інвестиційної діяльності, якими б професійно володіли спеціалісти відповідного профілю, важко сподіватися на сталий розвиток вітчизняного виробництва, науково-технічний і соціальний прогрес, а з ними і на належне місце у світовому господарстві.
Інвестиції відіграють центральну роль у забезпеченні ефективності функціонування економічної системи і всього суспільного відтворення, оскільки безпосередньо впливають на можливість економічного зростання в довгостроковій перспективі. Інвестиційна активність відноситься до числа найважливіших показників економічної динаміки. Їх інтенсивністю визначається стан економіки.
Досвід розвинених країн свідчить про необхідність участі держави в управлінні інвестиційними процесами. При будь-якому рівні розвитку ринкових відносин автоматичного регулювання інвестиційного процесу не відбувається. Державне регулювання економічних і соціальних відносин є не що інше, як цілеспрямовану діяльність держави щодо забезпечення стабільності національної економіки та її відтворення, загальних умов нормального функціонування вільних товаровиробників.
За допомогою інвестиційної політики держава безпосередньо може впливати на темпи обсягу виробництва, на прискорення НТП, на зміну структури суспільного виробництва та вирішення багатьох соціальних проблем.
Метоюнаукової роботи є дослідити інвестиції в економіку країни та внутрішні і зовнішні джерела інвестицій. Відповідно до мети наукової роботи, її завданням є описати теоретичні засади існування інвестиційної діяльності з точки зору макроекономіки та законодавства України. У процесі інвестиційної діяльності вирішуються великі макроекономічні проблеми: структурна перебудова національної економіки і технічний прогрес, можливо подолання інфляції, відбувається розширення бази оподаткування і поповнення бюджету, збільшення числа робочих місць.
Об’єктом дослідження у даній науковій роботі є зовнішні і внутрішні інвестиції в економіку України, дослідження аспекту інвестицій, дослідження динаміки інвестицій з використанням даних протягом 5 років.
РОЗДІЛ I Інвестиції в економіку України. Характеристика внутрішніх та зовнішніх джерел інвестицій.
Поняття, сутність та класифікація інвестицій
Економічна діяльність окремих господарюючих суб'єктів та країни в ціломузначною мірою характеризується обсягом здійснюваних інвестицій.Терміни “інвестиції”, “інвестування”, “інвестиційний процес”, "інвестиційнадіяльність", "інвестиційна політика" стали вживатись у нашій країні порівнянонещодавно. Тому поняття та сутність цих термінів у нашій економічній
літературі все ще трактуються по-різному. Так, наприклад, поняття"інвестиції" ототожнюється з капітальними вкладеннями, "інвестиційнадіяльність" з інвестуванням. Хоча ці поняття за своєю суттю та економічнимзмістом не однозначні.
Термін "інвестиції" походить від латинського слова "invest", що означає вкладення коштів [4]. У більш широкій трактовці інвестиціїявляють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. Інвестиціїмають фінансове та економічне визначення.
За фінансовим визначенням, інвестицій- це всі види активів (коштів), щовкладаються в господарчу діяльність із метою отримання доходу. Економічневизначення інвестицій можна сформулювати таким чином:інвестиції - це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічнепереозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни оборотногокапіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежатьвід руху видатків на основний капітал [4].
Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах.
З метою обліку, аналізу та планування інвестицї класифікуються за різними ознаками.
За об'єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції.
Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи якматеріальні, так і нематеріальні (іноді вкладення коштів у нематеріальніактиви, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються якінноваційні інвестиції).
Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансовіактиви, серед яких найбільш значущу частку посідають вкладення коштів у цінніпапери.
За характером участі в інвестуванні виділяються прямі та непрямі інвестиції.
Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвесторомв об'єкти інвестування.
Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).
За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгостроковіінвестиції.
Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно, вкладення капіталу на
період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів і т. ін.).
Під довгостроковими інвестиціямирозуміють вкладення капіталу на період більше одного року.
У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізуються таким чином:
до 2 років;
від 2 до 3 років;
від 3 до 5 років;
понад 5 років.
За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні(акціонерні), державні, іноземні та спільні.
За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни та за кордоном.Під внутрішніми інвестиціями розуміють вкладення коштів в об'єктиінвестування, розміщені в межах даної країни.
Під інвестиціями за кордоном (іноземні інвестиції) розуміють вкладення коштіву об'єкти інвестування, розміщені за межами даної країни [4].
Під інвестиціями звичайно, розуміються довгострокові вкладення капіталу впідприємства різних галузей народного господарства, в інфраструктуру, всоціальні програми, в охорону навколишнього середовища. Інвестиції виражаютьусі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єктипідприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої формується прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Державні інвестиції можутьздійснюватись і з метою регулювання розвитку економіки.
Основними цінностями інвестицій є:
• рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальніцінності);
• кошти, цільові банківські внески, кредити, акції та інші цінні папери;
• майнові права, похідні від авторського права — ліцензії, "ноу-хау", досвідта інші інтелектуальні цінності;
• право користування землею та іншими природними ресурсами, а також іншімайнові права.
Інвестиції у відтворення основних фондів здійснюються у формі капітальнихвкладень. Слід відзначити, що до 1991 року поняття інвестицій ототожнювалосьз терміном "капітальні вкладення", що характеризує діяльність замовників(інвесторів).
Капітальні вкладення розглядались у двох аспектах: як економічна категорія;як процес, пов'язаний з рухом грошових ресурсів. Капітальні вкладення якекономічна категорія — це система грошових відносин, пов'язаних з рухомвартості, авансованої у довгостроковому порядку в основні фонди від моментувиділення коштів до моменту їх відшкодування.
За обсягом та значущістю капітальні вкладення є основною складовою частиноюінвестицій, у нашій країні на них припадає близько 85% усіх інвестицій.
Існує також таке розуміння інвестування, яке характеризується витратамиматеріальних, трудових та грошових ресурсів на створення основних фондівгалузей народного господарства шляхом капітальних вкладень [4].
Головними етапами інвестування є:
• перетворення ресурсів у капітальні вкладення (витрати), тобто процесспрямування інвестицій у конкретні об'єкти інвестиційної діяльності (власнеінвестування);
• перетворення вкладених коштів у приріст капітальної вартості, щохарактеризує кінцеве перетворення інвестицій та отримання нової споживчоївартості;
• приріст капітальних вартостей у формі доходу або соціального ефекту, тобтокінцева мета інвестиційної діяльності [6].
Інвестиційний цикл (період) містить один оборот інвестицій, тобто рухвартості, авансованої у капітальне майно від моменту акумуляції коштів домоменту їх, відшкодування. Держава стимулює інвестиційну діяльністьпідприємств шляхом надання їм податково-амортизаційних преференцій (пільг зоподаткування прибутку або пільгових норм амортизації).[4]
Інвестиції, їх види і характеристика.
Характеристика інвестицій. Як показують розрахунки за тривалий період часу, в середньому приблизно одну третину обсягуфінансових коштівпідприємств різних галузей економіки України становлять інвестиції(одноразові капітальні витрати).
Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу (грошей) упідприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку). Той,хто має капітал (гроші) і вкладає його (їх) у ту і іншу комерційну справу,називається інвестором, а процес вкладення капіталу — інвестуванням строковим фінансуванням[6]. У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути фізичні особи,тобто підприємства і окремі види капіталу.
Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном),виокремлюють внутрішні (вітчизняні) і зовнішні (іноземні)інвестиції. У свою чергу внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні - на прямі і портфельні [6].
Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій,облігацій та інших цінних паперів, що випускаються підприємствами або державою.За умови такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрідають право на одержання нетрудового доходу. [4]. У літературі з питань політичноїекономії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, абофіктивним капіталом, поза як він не є реальним багатством і не має дійсноївартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери і галузісуспільного виробництва).
Реальні інвестиції являють собою вкладення капіталу (грошей) в різні сфери і галузі народногогосподарства (суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створеннянових "капітальних" (матеріальних) благ, а як наслідок цих результатів —одержання набагато більшого прибутку. Такі реальні інвестиції ще називаютьвиробничими; проте у практиці господарювання за ними закріпилась інша усталенаі повсюдно поширена назва — просто капітальні вкладення.
Зовнішні Прямі інвестиції — це вкладення капіталу закордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи іншогоконкретного проекту, а портфельні — закордонні інвестиціїрозміром до 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту.Періодичний аналіз співвідношення прямих і портфельних інвестицій має практичнезначення для виявлення загальних масштабів і частки залучення іноземногокапіталу до сфери розвитку і підвищення виробництва та інших напрямківдіяльності господарюючих суб'єктів.[6]
Економічний зміст, мета та завдання інвестиційної діяльності
Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб,держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система Українискладається з більше ніж 100 законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність.Інвестиційна діяльність є основою індивідуального кругообігу інвестицій на підприємстві.
Згідно з законом України «Про інвестиційну діяльність» [7] інвестиційна діяльність може здійснюватися за рахунок:
власних фінансових ресурсів інвестора;
позичкових фінансових коштів інвестора;
залучених фінансових коштів інвестора;
бюджетних інвестиційних асигнувань;
безоплатних та благодійних внесків.
/
Рис. 1.1 Джерела фінансування інвестиційної діяльності
Джерело складено за даними [7]
Законодавство визначає, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежновід форм власності та господарюваннямають рівні права в частині здійснення цієї діяльності; самостійно визначаютьцілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх, реалізації надоговірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числішляхом організації конкурсів та торгів.
Об'єктами інвестиційної діяльності в Україні є:
• новоутворюванні та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обіговікошти в усіх галузях народного господарства;
• цінні папери (акції, облігації та ін.);
• цільові грошові внески;
• науково-технічна продукція та інші об'єкти власності; майнові права та
права на інтелектуальну власність.
Аналогічні об'єкти має і діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона несуперечить законодавству України. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестування на території України шляхом:
• пайової участі спільно з юридичними та фізичними особами України устворенні підприємств;
• створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, а такожфіліалів підприємств іноземних юридичних осіб;
• придбання підприємств, будівель, споруд, паїв, акцій, облігацій та іншихцінних паперів, а також іншого майна, яке за законодавством України моженалежати іноземним інвесторам;
• придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами;
• надання позик, кредитів, майна та майнових прав. Суб'єктами інвестиційноїдіяльності є:
• інвестори (замовники);
• виконавці робіт (підрядники);
• користувачі об'єктів інвестиційної діяльності;
• постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної
продукції;
• юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації,
інвестиційні фонди та компанії та ін.);
• громадяни України;
• іноземні юридичні та фізичні особи, держави та міжнародні організації.
Суб'єкти інвестиційної діяльності діють в інвестиційній сфері, дездійснюється практична реалізація інвестицій. До складу інвестиційної сферивключаються:
сфера капітального будівництва (ця сфера об'єднує діяльність замовників-інвесторів, підрядників, проектувальників, постачальників обладнання,громадян, зайнятих у сфері індивідуального та кооперативного житловогобудівництва та інших суб'єктів інвестиційної діяльності);
екологічна сфера;
інноваційна сфера;
сфера обігу фінансового капіталу (грошового, позикового та фінансовихзобов'язань у різних формах);
сфера реалізації майнових прав суб'єктів інвестиційної діяльності.[6]
Суб'єкти інвестиційної діяльності можуть об'єднувати кошти для здійсненняспільного інвестування. Інвестори мають право виступати в ролі замовників,вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати інші функції учасниківінвестиційного процесу. Якщо замовник не є інвестором, то він наділяєтьсяправами володіння, користування й розпорядження інвестиціями на період та наумовах, що визначаються договором між учасниками інвестиційного процесу.
Користувачами об'єктів інвестиційної діяльності можуть виступати юридичні тафізичні особи, державні та муніципальні органи, іноземні держави таміжнародні організації, для яких створюються об'єкти інвестиційноїдіяльності.
Якщо користувач об'єкта інвестиційної діяльності не є інвестором (орендар,лізингоотримувач), то взаємовідносини між ним та інвестором реалізуютьсяшляхом угоди (контракту) про інвестування. Суб'єкти інвестиційної діяльностімають право поєднувати функції двох або кількох учасників. Усі інвесторимають рівні права на здійснення інвестиційної діяльності. Інвестор самостійновизначає обсяги, напрямки, розміри та ефективність інвестицій.
Учасники інвестиційної діяльності повинні мати у своєму розпорядженні ліцензію або сертифікат на право її здійснення. Інвестиційна діяльність є найважливішою складовою частиною підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства.
Залежність інвестицій від процентної ставки
Крива IS відбиває взаємозв'язок між процентною ставкою і рівнем доходу, який виникає при рівновазі на товарному ринку. [5]Використаємо функцію попиту на інвестиції і графік "кейнсіанського хреста" для визначення того, яким чином змінюється рівноважний доход при зміні процентної ставки.
Відомо, що процентна ставка являє собою витрати, що виникають при отриманні кредиту для фінансування інвестицій. За інших рівних умов, чим вища ставка проценту тим нижчий рівень планових інвестицій (/). Таку залежність відтворює графік інвестиційної функції. Зменшення інвестиційних видатків скорочує заплановані сукупні витрати в економіці і зсуває графік планових витрат донизу, що, в свою чергу, скорочує рівноважний рівень доходу (У). Ця залежність показана на графіку "кейнсіанського хреста". Аналогічним чином зміна процентної ставки впливає і на рівень споживання: її зростання сприяє зменшенню споживчого попиту і, відповідно, сукупних витрат. [5] Отже, існує сталий зв'язок між процентною ставкою і доходом (У): при підвищенні ставки рівень доходу в економіці зменшується. Крива IS узагальнює цей негативний зв'язок і тому має від'ємний нахил. [5]
/
Таким чином, крива IS — це графічна інтерпретація залежності між процентною ставкою і рівнем доходу, яка з'являється в результаті взаємодії функції інвестицій і "кейнсіанського хреста".[5] При заданій ставці процента кожній точці кривої IS відповідає певний рівень доходу. Оскільки "кейнсіанський хрест" визначає рівноважний рівень доходу, при якому заплановані витрати економічних аґентів дорівнюють їхнім фактичним витратам і, відповідно, встановлюється рівність між плановими й фактичними інвестиціями та заощадженнями в економіці, то IS є кривою рівноваги на ринку товарів. Товарний ринок може досягти рівноважного стану шляхом зміни або У, або обох змінних разом. Причому, чим менший доход (У), тим вищою має бути ставка процента щоб досягнути точки рівноваги [5].
Поняття інвестиційної привабливості
Інвестиційна діяльність нерозривно пов'язана з оцінкою стану і прогнозуванням розвитку інвестиційного ринку. Під інвестиційним ринком розуміють ринок інвестиційних товарів та інвестиційних послуг. Але поняття інвестиційного ринку повинне розглядатися більш широко - як ринок об'єктів інвестування у всіх його формах.
Одним із головних завдань, що стоять перед інвестором, є вибір об'єкту інвестування компаній тих галузей, які мають найкращі перспективи розвитку і можуть забезпечити найбільш вигідну ефективність інвестицій.
Процес вивчення інвестиційної привабливості галузей економіки складається з трьох етапів :
вибору системи інформативних показників для спостереження;
побудова системи аналітичних показників і проведення оцінки інвестиційної привабливості;
прогнозування інвестиційної привабливості окремих галузей економіки.
Інвестиційна привабливість регіонів – це інтегральнахарактеристика окремих регіонів країни з позиції інвестиційного клімату,рівня розвитку інвестиційної інфраструктури, можливостей залученняінвестиційних ресурсів та інших факторів, які суттєво впливають наформування дохідності інвестицій та інвестиційних ризиків. Оцінкаінвестиційної привабливості окремих регіонів здійснюється за допомогою розробки інвестиційної стратегії компанії.
Кожен інвестиційний проект має конкретну спрямованість і знайбільшою ефективністю може бути реалізований у тих регіонах, де дляцього є найкращі умови. Тому важливу роль у процесі обґрунтування стратегії інвестиційної діяльності компаній і фірм грає оцінка іпрогнозування інвестиційної привабливість регіонів.
Оцінка і прогнозування інвестиційної привабливості регіонівмають бути безпосередньо пов'язані з державною регіональною політикою. Метою цієї політики є забезпечення ефективного розвиткурегіонів з урахуванням раціонального використання різноманітних економічнихможливостей кожного з них. Згідно з цією метою, завданнямидержавної політики регіонального розвитку є реконструкціястарих промислових регіонів; стимулювання розвитку експортних та імпортозамінюючих виробництв тих регіонів, які мають для цьогонайкращі умови.
Інвестиційна привабливість компаній – інтегральнахарактеристика окремих компаній - об'єктів майбутнього інвестування зпозицій перспективності розвитку, обсягу і перспектив збуту продукції,ефективності використання активів і їх ліквідності, стануплатоспроможності та фінансової стійкості. Оцінка інвестиційноїпривабливості компаній здійснюється за допомогою методів маркетингового фінансового аналізу.
В якості потенційних об'єктів інвестування розглядаєтьсяінвестиційна привабливість компаній. Оцінка привабливостіпроводиться інвестором при визначенні доцільності здійсненнякапітальних вкладень у розширення і технічне переозброєння діючихпідприємств; виборі для альтернативних об'єктів приватизації; купівлі акційокремих компаній.
Оцінка інвестиційної привабливості діючої компанії, першза все, передбачає виявлення стадії її життєвого циклу. У теорії ринкувиділяється шість таких стадій:
"народження"
"дитинство"
"юність"
"рання зрілість"
"остаточна зрілість"
"старіння"
Інвестиційно-привабливими вважаються компанії знаходяться впроцесі росту, тобто на перших чотирьох стадіях свого розвитку. На стадії "Остаточної зрілості" інвестування доцільно, якщо продукціякомпанії має досить високі маркетингові перспективи, а обсягінвестицій в технічне переозброєння відносно невеликий і вкладенікошти можуть окупитися в найкоротші терміни. На стадії "старіння"інвестування, як правило, недоцільно, за винятком тих випадків,коли намічається перепрофілювання.
Поряд з виявленням стадії життєвого циклу компанії оцінка їїінвестиційної привабливості припускає проведення великогофінансового аналізу її діяльності. Такий аналіз дозволяє оцінитиможливу прибутковість і терміни повернення інвестованих коштів, а такожвиявити найбільш значущі з фінансових наслідків інвестиційні ризики.
Фактори інвестиційної привабливості країни
Чинниками інвестиційної привабливості країни є восновному певні макроекономічні показники розвиненості країни вцілому, що залежать від розвитку виробництва, рівня розвитку технологій,рівня життя і багатьох інших, пов'язаних між собою параметрів, об'єднуючиякі можна скласти цілісну картину інвестиційної привабливостітієї чи іншої країни або регіону. Від рівня розвитку і стану цихфакторів залежить практично все життя економіки будь-якої країни. Зараз їмприділяється величезна увага, але поліпшення їх показників єдовгостроковим і досить складним завданням. [6]
РОЗДІЛ II Дослідження аспектів інвестицій в економіку України.
Згідно з законом України «Про інвестиційну діяльність»[7] інвестиційна діяльність може здійснюватися за рахунок:
власних фінансових ресурсів інвестора;
позичкових фінансових коштів інвестора;
залучених фінансових коштів інвестора;
бюджетних інвестиційних асигнувань;
безоплатних та благодійних внесків.
Для того, щоб з’ясувати особливості фінансування інвестиційної діяльності проаналізуємо структуру інвестицій в економіку України за джерелами фінансування в період з 2005 по 2009 рр.. Як видно з табл.1 фінансування інвестицій в 2009 р. скоротилося (151777 млн. грн. )в порівнянні з 2008 р. ( 233081 млн. грн. ) на 81304 млн. грн.. Це суттєве зниження фінансування, при тому, що з початку 2005 р. і до 2008 р. фінансування з року в рік збільшувалося.
Таблиця 2.1
Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування
у 2005-2009 рр.[1]
Джерела фінансування
2005
2006
2007
2008
2009
Усього1
93096
125254
188486
233081
151777
У тому числі за рахунок
Коштів державного бюджету
5077
6846
10458
11576
6687
Коштів місцевих бюджетів
3915
5446
7324
9918
4161
Власних коштів підприємств та організацій
53424
72337
1065520
132138
96016
Кредитів банків та інших позик
13740
19406
31182
40451
21581
Коштів іноземних інвесторів
4688
4583
6660
7591
6850
Коштів населення на будівництво власних квартир2
…
7019
9879
9495
4792
Коштів населення на індивідуальне житлове будівництво
3091
5110
8549
11589
5502
Інших джерел фінансування
9161
4507
7914
10323
6176
Усього1
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
У тому числі за рахунок
Коштів державного бюджету
5,5
5,5
5,6
5,0
4,4
Коштів місцевих бюджетів
4,2
4,3
3,9
4,2
2,7
Продовження табл. 2.1
Власних коштів підприємств та організацій
57,4
57,8
56,5
56,7
63,3
Кредитів банків та інших позик
14,8
15,5
16,6
17,3
14,2
Коштів іноземних інвесторів
5,0
3,7
3,5
3,3
4,5
Коштів населення на будівництво власних квартир2
…
5,6
5,2
4,1
3,2
Коштів населення на індивідуальне житлове будівництво
3,3
4,1
4,5
5,0
3,6
Інших джерел фінансування
9,8
3,5
4,2
4,4
4,1
1 До обсягу показників включається сума податку на додану вартість, що врахована в ціні придбання активів.
2Облік розпочато зі звіту за 2006р. (до цього періоду входили до складу інших джерел фінансування).
Межі однієї статті не дозволяють дослідити всі аспекти джерел інвестиційних ресурсів, тому зосередимо увагу на аналізі лише деяких з них.
З рис. 3 чітко видно, що основним фінансовим ресурсом інвестиційної діяльності протягом останніх було і є фінансування за рахунок власних коштів підприємств і організацій. Впродовж останніх років частка цього показника в загальній структурі складає 50-60 %.
/
Рис. 2.1Діаграма основних джерел фінансування інвестиційної діяльності в 2005-2009 рр. (у фактичних цінах, млн. грн.)*
*Джерело: складено автором за даними табл. 1
Проте в порівнянні з попередніми роками фінансування за рахунок власних коштів підприємств та організацій в 2009 р. значно зменшилося. Якщо в 2007 р. цей показник становив 106521 млн. грн., в 2008 р. – 132138 млн. грн. , то в 2009 р. він скоротився до 96019 млн. грн.. Знову ж таки, протягом 2005-2008 рр. фінансування за рахунок власних коштів підприємств та організацій постійно зростало.
Слід зазначити , що за останнє десятиліття ситуація кардинально не змінилася й актуальною залишилася основна проблема – на підприємствах обмежені інвестиційні ресурси використовуються не ефективно [3]. Значна їхня частка спрямовується на будівництво нових та розширення діючих підприємств, що скорочує інвестиції у реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння. Як наслідок, відбулося збільшення зносу основних виробничих фондів на промислових підприємствах: на підприємствах фактично припинилося оновлення основних фондів і збільшилася їхня частка з понад нормативними термінами використання, що спричинило необґрунтоване збільшення обсягів найменш ефективного способу їх відтворення – ремонтів, до того ж і ці обсяги поступово зменшуються через відсутність реальних коштів на рахунках підприємств.[3]
Хоча сьогоднішній період в економіці ми називаємо після кризовим, та не слід забувати, що багато підприємств ще оговтуються від фінансової кризи 2008 року. Значна частина підприємств збанкрутували, інші ж в цілях “вживання” обрали політику скорочення працівників, виробничих потужностей тощо. Скажімо, фінансові результати діяльності підприємств України у 2009 р. підтверджують існування значної частини підприємств, які одержують збиток, що склала 46 % від загальної їх кількості у вказаної році. Відповідно, частка прибуткових підприємств становить лише 54 %.[2]
Таким чином, тільки відновлення стабільності тих підприємств, які втратили рівновагу в кризовий період, допоможе підняти значення прибутку підприємств та організацій як джерела, за рахунок якого здійснюється інвестування.
Одним з важливих джерел фінансування інвестиційної діяльності, яке входить до власних фінансових ресурсів інвесторів, є кошти населення. Протягом 2006-2008 рр. за їх рахунок було профінансовано майже однаковий відсоток, що становив близько 9-10 %. У2009 році цей показник зменшився до 6,7 % (табл.2.1)
Обсяги та динаміка доходів населення формують рівень його життя. Рівень життя можна також достовірно оцінити за показниками структури сукупних доходів і витрат населення (табл. 2.1).
Таблиця 2.2
Сукупні доходи та витрати населення*
2005
2006
2007
2008
2009
Сукупні доходи в середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство, грн.
1321,4
1611,7
2012,1
2892,8
3015,3
Сукупні витратив середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство, грн.
1229,4
1442,8
1722,0
2590,4
2754,1
Сукупні заощадження в середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство, грн.
92
168,9
290,1
302,4
261,2
*Джерело: складено автором за даними [1]
З таблиці можна зробити висновки про щорічне зростання доходів населення. У 2009 р. сукупні доходи становили 3015,3 грн. на одне домогосподарство, в порівнянні з 2008 р. (2892,8 грн.) вони збільшилися на 122,5 грн. Також збільшилися й витрати, які в 2008 році становили 2590,4 грн., а в 2009 році збільшилися до 2754,1 грн. Проте, в 2009 р. заощадження домогосподарств скоротилися, при тому що протягом 2005-2008 рр. цей показник постійно зростав (рис. 2.1).
/
Рис. 2.2Динаміка заощаджень населення*
*Джерело: складено на основі Таблиці 2.1
Таким чином, мова йде про взаємодію заощаджень та інвестицій як одного з регулюючих факторів економічного росту. У момент здійснення вони підвищують сукупний попит, а згодом - збільшують сукупну пропозицію . З іншого боку, тією мірою, якою люди заощаджують, тобто утримуються від поточного споживання, суспільство може вкладати свої ресурси на нове капіталоутворення.
Наступними джерелами фінансування інвестицій є позикові та залучені кошти. Вони мають подібну тенденцію, що й попередні джерела, які ми вже проаналізували. Фінансування за рахунок кредитів та інших позик протягом 2006-2008 рр. зростали до позначки 15,5 %, 16,6 %, та 17,3 % відповідно. У 2009 р. воно скоротилося й становило 14,2 %, що в фактичних цінах дорівнювало 21581 млн. грн. (табл. 2.1).
Реальним джерелом фінансування має стати довгострокове кредитування . Однак частка останніх у кредитному портфелі українських банків дуже незначна. Це пояснюється тим, що ситуація в Україні нестабільна й будь-яке прибуткове підприємство завтра може опинитися на грані банкрутства.
Серед залучених коштів в інвестиційну діяльність особливу увагу, на сьогоднішній день, слід приділити саме залученню іноземних інвестицій.
Іноземні інвестиції у загальному обсязі інвестування в економіку України становлять, станом на 01.01.10, 4,5 %. Це один з тих показників, значення якого вище в 2009 р. порівняно з попередніми ( 2007-2008 рр. – 3-4%) (табл.2.1).
Обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну на 01.10.2010 склали 42511,9 млн. дол. США (табл. 3), порівняно з 2009 р. (35723 млн. дол. США) цей показник збільшився на 6788,5 млн. дол. США (табл. 3). У 2008 р. обсяг прямих іноземних інвестицій склав 29542,7 млн. дол. США. Протягом останніх років прямі іноземні інвестиції в Україну мають стрімку тенденцію до збільшення.
Таблиця 2.3
Обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну за 2005-2010 рр.*
Обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну, млн. дол. США
Роки
2005
2006
2007
2008
2009
2010**
9047
16890
21607,3
29542,7
35723,4
42511,9
*Джерело: складено за даними [1]
Основними країнами, які інвестують капітал в українську економіку є Кіпр – 22,5 %, Німеччина – 16,5 %, Росія – 7%, Франція – 4,1%, США – 2,9 %.[2]
Звичайно, ці показники є не досить високими, а отже потрібно підвищувати рівень зацікавленості іноземних інвесторів.
Для створення ефективної системи залучення іноземного капіталу в економіку України треба досить глибоко вивчити цю систему в країнах з розвинутою економікою та використати цей досвід у процесі реформування структури національної економіки. А також важливим етапом для розвитку системи залучень іноземних інвесторів має стати удосконалення нормативно-правової бази щодо регулювання іноземних інвестицій.
Інвестиції іноземні притягуються внутрішніми. В економічній історії немає прикладу країни,яка б підпорядковувала свою політику тільки меті залучення іноземних інвестицій за будь-яку ціну й досягла при цьому успіху. Іноземні інвестиції є лише одним із компонентів високоефективного розвитку.[5]
Забезпечення сприятливого розвитку системи залучення іноземного капіталу значною мірою залежить від інвестиційної привабливості України.
Наступним і не менш важливим фінансовим джерелом інвестиційної діяльності є бюджетні інвестиційні асигнування. Бюджетні кошти – досить важливий ресурс для фінансування інвестиційних процесів, але, на жаль, їхня частка у загальному обсязі інвестування становила у 2009 р. 4,4% (табл.1) . Зазначимо, що протягом останніх років (2007-2009 рр.) фінансування за рахунок коштів державного бюджету мало тенденцію до зниження й становило 10458 млн. грн., 11576 млн. грн., та 6687 млн. грн. відповідно. [5]
У Законі України “Про державний бюджет на 2011 рік”[8] передбачено збільшення дохідної та видаткової частини, але не значне. Якщо в 2010 р. дохідна частина Держбюджету складала 254,9 млрд. грн. при витратах 307,7 млрд. грн., то в 2011 р. доходи й видатки повинні скласти 281,5 та 321,9 млрд. грн. відповідно.
Зауважимо, що з кожним роком в Україні зростає державний борг (табл.4), який станом на 30 квітня 2010 року склав 326477 млн. грн.. Зовнішній борг при цьому складає 202846,2 млн. грн., а внутрішній борг досяг позначки 123631,6 млн. грн.. [8]
З огляду на реальне недофінансування інвестиційних процесів з Державного бюджету країни, можна передбачити, що така ж проблемна ситуація інвестиційної спрямованості стосується також місцевих бюджетів.
Отже, необхідною умовою є зацікавленість держави в бюджетних інвестиціях, переоцінка важливості такого інвестування, визначення ключових напрямів у інвестиційній сфері для акумулювання бюджетних ресурсів, набуття досвіду зарубіжних країн, які досягли ефективного функціонування в інвестиційній діяльності.
Таблиця 2.4
Розмір державного боргу, млн.. грн. [1]/
*Станом на 30 квітня 2010 р.
ВИСНОВКИ
Проведений аналіз основних джерел фінансування інвестиційної діяльності дає змогу стверджувати, що є значна недостатність існуючих фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів для належного забезпечення здійснення інвестицій в Україну. Але кожен з розглянутих ресурсів має свій невикористаний потенціал, який за умов правильної фінансово-економічної політики може сприяти ефективному економічному зростанню. А це, насамперед, розробка стратегій економічного та нормативно-правового характеру; запровадження податкових стимулів для інвестиційної діяльності; розширення цільового банківського кредитування галузей і виробництв, яке, з часом повинно перерости в довгострокове;направлення бюджетних інвестиційних ресурсів в галузі,що є малопривабливими для приватного інвестора, але необхідними для забезпечення життєдіяльності економіки;стимулювання заощаджень та акумуляції тимчасово вільних коштів населення на потреби інвестування; забезпечення інвестиційної привабливості та інвестиційного клімату України для залучення коштів іноземних інвесторів тощо.
Також можна зробити висновок, що у загальному плані держава може впливати на інвестиційну активність за допомогою наступних важелів: кредитно-фінансової і податкової політики; надання податкових пільг підприємствам, які вкладають інвестиції на реконструкцію і технічне переозброєння виробництва; амортизаційної політики; шляхом створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій; науково-технічної політики та інших.
Важливим джерелом фінансування інвестиційної діяльності фірми є власні кошти: частина чистого прибутку, що залишилася після сплати податків та інших обов'язкових платежів, амортизація, а також реінвестованого шляхом продажу частина основних фондів, іммобілізуюча в інвестиції частина надлишкових оборотних активів, страхові відшкодування збитків, викликаних втратою майна, інші цільові надходження.
Оптимальною структурою джерел фінансування інвестицій є та структура, яка забезпечує найбільшу рентабельність власних коштів. Тому при виборі того чи іншого джерела фінансування інвестицій, будь то зовнішні чи внутрішні джерела, потрібно виходити з необхідності досягнення найбільшого економічного ефекту.
Список використаної літератури
1.Статистичні матеріали офіційного сайту Держевного комітету статистики України [Електронний ресурс]. –Режим доступу: hpp://www.ukrstat.gov.ua
2.Демчишак Н.Б. Джерела фінансування інвестиційної діяльності в умовах відкритості економіки України /Демчишак Н.Б. // Фінанси України. – 2007. - №7. – C. 72-84.
3.Коваленко Ю.М. Проблеми формування національних джерел інвестиційних ресурсів в сучасних умовах / Ю.М. Коваленко Ю.М. // Теорія мікро-макроекономіки: збірник наукових праць Академії муніципального управління. – К.: АМУ. 2000. – С.16-19.
4.Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Зкономикс: Принципьі, проблемьі й политика. В 2т.: Пер. с англ. 11-го изд. Т. 2. — М.: Республика, 1992.— 400 с.
5. Пересада А.А. Управління
06.04.2013 14:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора