Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Планування, стадії і процедури аудиту
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Систем управління
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Облік і аудит
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Курсова робота на тему:
“ Планування, стадії і процедури аудиту”
Зміст:
Вступ.
Розділ 1. Планування аудиту:
Загальний план аудиту;
Програма аудиту.
Розділ 2. Стадії аудиту:
2.1. Організаційна стадія;
2.2. Дослідницька стадія;
2.3. Стадія узагальнення та реалізації результатів
контролю. Заключна стадія.
Розділ 3. Процедури аудиту:
3.1. Визначення процедури;
3.2. Види процедур.
Висновок.
Література.
Вступ.
Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин у різних суспільно-економічних формаціях обумовлює потребу удосконалення функцій управління процесом виробництва, у тому числі і контролю економіки. Контроль, як функція управління, підпорядкований вирішенню завдань системи управління. Тому призначення контролю відповідає меті управління,, яка визначається економічними і політичними закономірностями розвитку даної формації. Функції економічного контролю визначаються діями економічних законів формації і меті суспільства, інтереси котрого він забезпечує.
Завдання економічного контролю у суспільстві полягає в укріпленні форм власності, сприянні виробництву конкурентоспроможньої продукції для реалізації на світовому і внутрішньому ринках.
Перехід економіки на ринкові відносини пов’язаний з розширенням прав підприємців, демократизацією управління і використанням економічних важелів і стимулів, спрямованих на підвищення ефективності праці та її оцінки за економічним результатом. У зв’язку з цим визначається новий напрямок розвитку економічного контролю фінансово-господарської діяльності підприємств – незалежний аудиторський контроль.
Закономірність виникнення аудиторського контролю в Україні обумовлена проведенням приватизації державного майна, управління яким приводив власник адміністративними методами, використовуючи для цього різні державні структури ( державні контрольні органи, міністерства, відомства, об’єднання). Створення спільних підприємств з іноземним капіталом, орендних комерціалізованих, кооперативів, приватних та інших суб’єктів підприємницької діяльності з різними формами власності і господарювання, керуючись законами України про власність, підприємницьку діяльність, власник набув право обирати незалежний контроль своєї фінансово-господарської діяльності. Таке право власника закріплено Законом України про аудиторську діяльність, який передбачає організаційне і методичне забезпечення виконання контрольних функцій – аудиту на договірних засадах з власником, передбачає відповідальність сторін за об’єктивну, неупереджену перевірку фінансової діяльності підприємства, відображення результатів її у публічній звітності та правильність розрахунків з державою по сплаті податків, нарахування дивідендів акціонерам і володарів цінних паперів тощо.
Організація і методологія незалежного аудиторського контролю поки що не висвітлені у навчальній та науковій літературі. Немає висококваліфікованих аудиторів, бо вищі навчальні заклади лише розпочали підготовку фахівців цього профілю. Бізнесмени, які з замовниками аудиторського контролю і аудиторських послуг (консультація з питань бізнесу, менеджменту, бухгалтерського обліку, економічного аналізу), потребують необхідних знань з питань організації аудиту. При проведенні аудиторської перевірки, слід переділити, чи не найбільшу увагу аудиторському ризику, який бере на себе аудитор при перевірці бухгалтерських документації та правильності відображення бухгалтерських проводок. Тому, темою даної курсової роботи є планування, стадії і процедури аудиту. Я вважаю що ця тема є найбільшою та потрібною для проведення аудиту. В даній роботі детально описано планування аудиту та його складові . Також не послідню увагу приділено стадіям аудиту, де охарактеризована кожна стадія . В третьому розділі розглядаються контрольно-аудиторські процедури.
Розділ 1. Планування аудиту.
1.1. Загальний план аудиту.
Однією з найважливіших вимог до сучасного аудиту є його обов’язкове планування, яке забезпечує своєчасне і ефективне виконання робіт. Планування аудиторських робіт допомагає звернути необхідну увагу аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найбільш ретельно. Допомагає належним чином організувати свою роботу, та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь в перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.
Характер планування в значній ступені залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.
Найважливіша складова частина планування аудиту - отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві. Усвідомлення аудитором цього питання допоможе йому визначити події, операції та заходи, які могли суттєво вплинути на звітність підприємства і зменшити загальну ризику в аудиті. Загальний ризик в аудиті - це небезпека того, що аудитор допустить неправильний висновок по виконаних ним аудиторських процедурах, іншими словами, по невірно підготовленій звітності буде представлено аудиторський висновок без зауважень.
Аудитор обговорює з керівництвом та фахівцями підприємства елементи загального аудиторського плану і аудиторські процедури для досягнення ефективності та результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців підприємства.
У процесі планування створюються два основних документи: загальний план і програма перевірки. План, як правило, складається з переліку робіт на основних етапах аудиту, а програма містить конкретні завдання і процедури перевірки кожного циклу господарських операцій, рахунки бухгалтерського обліку.
Під час планування необхідно брати таку інформацію:
умови конкретного договору (строки, порядок звітування перед клієнтом і т. д.);
останні нормативні документи, що регулюють здійснення аудиту;
визначені найбільш важливі питання аудиту;
рівень довіри до системи внутрішнього контролю;
зміст облікової політики замовника та її зміни;
розрахований чи просто оцінений рівень суттєвості ( допустимої помилки);
умови, що потребують особливої ретельності ( наявність пов’язаних сторін, можливість зловживань, судова справа тощо);
необхідність залучення експертів, співпраці з іншими аудиторами та можливості залучення працівників замовника;
зміст і обсяг необхідних аудиторських свідчень.
Зміст планів (додаток 1) повинен враховувати існуючі вимоги стандартів і передбачати:
Ознайомлення з діяльністю замовника, аналіз поточних економічних умов (зовнішніх і внутрішніх);
Отримання знань про облікову систему, політику і процедури внутрішнього контролю;
Визначення змісту, часу і обсягу здійснення процедур аудиту;
Координацію і контроль виконуваних робіт.
Аудитор розробляє і документально оформлює загальний план аудиту, визначає в ньому суттєвість помилок, а потім здійснює аудит, керуючись цим планом.
Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість, керуючись ним, підготувати програму аудиту, в свою чергу, програма аудиту і її зміст та розмір значно залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, яке перевіряється, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики та техніки, яку використовує аудитор під час перевірки. Під час розробки загального плану аудиту аудитор аналізує наступні питання, тобто розуміння аудитором стану справ на підприємстві:
- головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;
- найважливіших характеристик підприємства, процесу діяльності, фінансового стану а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після дати попереднього аудиту;
- розподілу зобов'язань між керівництвом підприємства.
А також розуміння аудитором обліку і системи внутрішнього контролю:
- методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства;
- можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології в аудиті;
- освіченості аудитора в питаннях бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором в тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.
Таким чином, планування аудиту фактично розпочинається на етапі вибору замовника чи вирішенні питання щодо продовження співпраці. Його часто ще називають попереднім плануванням.
Після укладення договору розпочинаються роботи першого рівня планування. Призначаються конкретні виконавці, хоча попередньо аудитор оцінює можливості проведення робіт і визначені замовником терміни з врахуванням професійного рівня свого персоналу, його зайнятості у інших перевірках. Також під час укладання договору вирішується необхідність залучення експертів з окремих питань чи помічників аудитора.
Як правило, західні фірми призначають для аудиту групу у складі керівника, старшого аудитора, помічників аудитора (асистентів) та визначають партнерів, один з яких контролюватиме якість виконання робіт.
Отже, під час призначення виконавців слід враховувати:
кількісний склад;
якісний склад;
терміни і види робіт.
На цьому етапі також готується попередній бюджет витрат часу (додаток 2). Для його розрахунку приймаються до уваги попередня оцінка властивого ризику контролю, рівня суттєвості, попередній досвід та основні види робіт, що підлягають виконанню. До ризиків контролю і рівня суттєвості відносять:
- оцінка аудитором ризиків контролю - це ефективність системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, а саме її спроможності попереджувати і виявляти помилки на підприємстві, та оцінка розміру особистої ризики не виявлення суттєвих помилок в звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур, та визначення на підставі цього найважливіших напрямків аудиту;
- визначення порогу суттєвості помилок для цілей аудиту по кожному виду операцій;
- ймовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і знайдені ним раніш помилки;
- визначення складних бухгалтерських операцій, включаючи ті, які робилися з використанням суб'єктивного судження бухгалтера (нарахування резервів і таке подібне).
Як показано в додатку 1 , перший рівень планування здійснюється після закінчення першого кварталу; а другий етап планування традиційно розпочинається після здачі звітності за другий квартал. На підставі аналізу вносяться зміни у попередній бюджет часу, уточнюється загальний план і аудитор приступає до складання програми аудиту ( або використовує стандартну програму) для проміжних процедур, які доцільно виконувати до закінчення звітного року.
Рис.1. Етапи визначення попередньої загальної та індивідуальної суттєвості на стадії планування аудиту.
1.2. Програма аудиту.
Програма аудиту – це документ, що містить: завдання аудиту для конкретного об’єкту ( системи контролю певних господарських операцій, залишків на рахунках бухгалтерського обліку, циклу господарських операцій тощо); процедури, необхідні для виконання поставлених завдань; обсяги і терміни їх виконання. В програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. В аудиторську програму включається також перелік об'єктів аудиту по його напрямках, а також час, який необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру. Преференційні стандарти вимагають, щоб програма була достатньо детальною і могла бути використана як інструкція для асистентів та контролю правильності виконаних робіт.
Для підвищення якості планування, скорочення витрат часу, як правило, використовують заздалегідь розроблені стандартні програми перевірки, які аудитор повинен уважно відкоригувати з врахуванням особливостей їх застосування в умовах конкретного підприємства, оцінки системи внутрішнього контролю. Зміни у план і програму можуть вноситись навіть під час здійснення процедур підтвердження. Усі зміни обов’язково документуються з висвітленням причин.
Відразу після закінчення звітного року аудитор, як правило, проводить тести “ відсічення”, перевіряючи правильність віднесення господарських операцій до звітного періоду.
Узагальнення результатів планування аудиту оформлюється меморандумом ( доповідною запискою), у якому розглядаються наступні питання:
короткий огляд напрямків діяльності замовника з виділенням основних партнерів ( постачальників, замовників, банків тощо);
оцінка властивого ризику у галузі і безпосередньо на підприємстві;
оцінка ефективності внутрішнього контролю та ризику контролю;
проблеми пов’язані з нетиповими господарськими операціями;
призначення аудиторської групи, графік виконання робіт, використання внутрішніх аудиторів, комп’ютерів у процесі аудиту;
загальні терміни виконання аудиту, строки зустрічей з керівництвом замовника, дата завершення аудиту.
Меморандум розглядається контролюючим партнером, відділом(чи особою) контролю якості аудиту, обговорюється з партнером, відповідальним за аудит, менеджером. Після внесення необхідних коригувань план і програма приймаються до прийняття.
Розділ 2. Стадії аудиту.
2.1. Організаційна стадія.
Фінансово-господарський контроль і аудит в усіх ланках народного господарства, насамперед у його основній ланці - підприємстві, здійснюється проведенням ревізій тематичних, вибіркових, суцільних, аудиту та інших контрольних перевірок за допомогою певних прийомів. Сукупність організаційних, методичних і технічних прийомів, здійснюється за допомогою певних аудиторських процедур, становить контрольно-аудиторський процес. В цьому процесі виділять такі стадії: організаційна, дослідницька, узагальнення та реалізації результатів контролю і заключна. Організовують і безпосередньо здійснюють цей процес контрольно-аудиторські підрозділи, які є в структурі органів управління, на які покладено контрольні функції управління.
Принципову схему змісту контрольно-аудиторського процесу подано на рис.2.
Рис.2 . Зміст котрольно-аудиторського процесу.
.
Організаційна стадія включає в себе вибір об’єкта аудиту і організаційно-методичну підготовку.
Вибір об’єкта аудиту полягає у встановленні першочерговості об’єкта перевірки, яке в плані проведення аудиту повинно підлягати комплексному аудиту або контрольній перевірці. Виходячи з характеру діяльності підприємства, змісту контролю визначають потребу в спеціалістах, яких слід залучити з апарату підприємства при внутрішньому аудиті для виконання контрольно-аудиторського процесу. Після цього видається організаційно-розпорядчий документ – наказ, розпорядження керівника організації. У цьому документі вказують найменування підприємства, яке контролюють, вид аудиту, період за який перевіряють його діяльність; прізвище , ім’я та по батькові , посаду кожного члена аудиторської перевірки, призначають її керівника, строк проведення аудиту.
Організаційно-методична підготовка аудиту починається з вивчення стану економіки об’єкта аудиту. Бригада аудиторів до виїзду на об’єкт контролю вивчає плани виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства та виконання їх за підконтрольний період. Для цього як джерела інформації використовують виробничо-фінансовий план економічного і соціального розвитку, річну і періодичну бухгалтерську і статистичну звітність, акт попередньої перевірки та рішення по ній, документи тематичних перевірок, обстежень, різних службових розслідувань і прийнятих за ними рішень. Аналізують фінансовий стан підприємства, збереження його власності, розрахунково-кредитні відносини, платоспроможність, рішення вищого органу управління за поданнями органів державного контролю, зауваження установ банків, податкових органів із питань їхньої компетенції. Вивчають і аналізують також інформацію про діяльність підприємства за підконтрольний період.
На підставі вивчення економіки підприємства, яке перевіряється, керівник бригади аудиторів розробляє програму аудиту, яку затверджує керівник організації, що призначає аудит. У ній зазначають об’єкт контролю, його зміст і послідовність перевірки, періоди для суцільного і вибіркового контролю тощо. Потім вибирають методику аудиту - визначають методичні прийоми і контрольно-аудиторські процедури, застосування їх при перевірці різних об’єктів контролю, використання засобів обчислювальної техніки. Конкретизують ці питання при розробці плану-графіка аудиту, який передбачає встановлення строку перевірки кожного об’єкта (розділу, теми) і виконавців, виходячи із загального строку проведення аудиту. Якщо проводиться аудит великого підприємства, концерну, акціонерного товариства, то затрати часу доцільно розрахувати за допомогою сітьового графіка, яким передбачити паралельне виконання різних контрольно-аудиторських процедур, із тим, щоб завершити увесь контрольно-аудиторський процес у запланований строк.
На цьому етапі узгоджується із замовником програма перевірки, обсяг робіт, термін аудиту, форма представлення результатів аудиту, рівні відповідальності аудиторської фірми, вартість аудиторських послуг; закріплюються всі ці домовленості між аудиторською фірмою і замовником договором. Після цього готується нормативно-правова база аудиторської перевірки.
Завершується організаційно-методична підготовка аудиту до виїзду на підконтрольне підприємство складанням робочого плану аудитора, де кожний виконавець за виділеним йому керівником бригади об’єктом і строком завершення контролю встановлює проміжні інтервали часу і елементи викуваних робіт.
Такі організаційні процедури виконуються при внутрішньому аудиті, який провадиться на підприємствах вищим органом управління за підпорядковістю.
Організаційні принципи зовнішнього аудиту, які проводять незалежні аудиторські фірми, аналогічні, обмежуються колом питань, поставлених замовником на його вирішення, часом проведення тощо.
2.2. Дослідницька стадія.
Дослідницька стадія контрольно-аудиторського процесу здійснюється аудиторами безпосередньо на об’єкті аудиту - підприємстві. При цьому забезпечується додержання принципу раптовості аудиту. Складається ця стадія з двох етапів: переддослівного і дослівного.
Переддослідній етап включає низку процедур організаційно характеру, спрямований на створення необхідних умов для якісного проведення аудиту в установлені строки.
Дослідній етап – це виконання аудиторських процедур із перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства за допомогою найпростіших засобів обчислювальної техніки, а також діалогового спілкування з ЕОМ.
Під час дослідницької стадії вивчаються:
Особливості підприємства;
Перспективи розвитку;
Вивчається система обліково-аналітичного і контрольного процесу;
Виділяються проблемні напрямки аудиту;
Оцінюється ступінь ризику
2.3. Стадія узагальнення та реалізації результатів контролю. Заключна стадія.
Стадія узагальнення та реалізації результатів контролю включає в себе узагальнення і реалізацію результатів контрольно-аудиторського процесу.
Узагальнення результатів контролю – це систематизація недоліків у діяльності підконтрольного підприємства. При цьому виявлені недоліки групують, оформлюють результати проміжного контролю, складають аналітичні таблиці, слідчо-юридичне обгрунтування, узагальнюють і відображають результати аудиту в акті ( висновку).
Реалізація результатів контролю є завершальним етапом у контрольно-аудиторському процесі. Бригада контролерів разом з керівництвом підприємства, де було проведено аудит, обговорюють результати контролю, доповідаючи про них на зборах акціонерів, засновників. Обговорення результатів аудиту оформляють спеціальним протоколом. оформляють спеціальним протоколом. Надання гласності результатам контролю, зміцнення його демократичних принципів дає змогу об’єктивно визначити причини недоліків у діяльності підприємства і розробити проект профілактичних заходів щодо запобігання недолікам у подальшій роботі підприємства.
При проведенні зовнішнього аудиту обговорення результатів контролю у колективі та розробка запобіжних заходів можуть відбуватись без участі аудиторів.
Виділяючи заключна стадію у контрольно-аудиторському процесі, як окрему, необхідно сказати, що ця стадія майже збігається зі змістом стадії реалізації результатів контролю; але в них є деякі відмінності. А саме, під час цього етапу обговорюється якась додаткова документація, для того, щоб більш детально і змістовно розглянути питання по, яким у аудиторів виникли проблеми. Розглянувши цю інформацію аудитори відсилають її замовнику для того, щоб не було претензій до написаного негативного висновку. А закінчується ця стадія передачею аудиторського висновку замовнику.
Отже, контрольно-аудиторський процес є системним впливом на суб’єкт підприємницької діяльності з метою її оптимізації та нормативно-правового регулювання в умовах ринкових відносин.
Розділ 3. Процедури аудиту.
3.1. Визначення процедури.
Процедура ( від латинського procedo – проходжу, відбуваюсь) – поняття, яке встановлює виконання певних дій засобами праці над предметами праці з метою пізнання, перетворення або удосконалення їх для досягнення оптимуму.
Контрольні функції в господарському механізмі здійснюються за допомогою контрольно-аудиторських процедур, вироблених наукою і практикою.
Контрольно-аудиторські процедури – це система методичних дій на суб’єкти і об’єкти процесу розширеного відтворення суспільно-необхідного продукту, які здійснюються аудиторами при проведенні контрольних функцій. Як суб’єкт ( від латинського subjectum – лежить в основі ) виступають носії прав і обов’язків підприємців, а об’єктами є предмети, на які спрямована їх діяльність. У процесі господарської діяльності суб’єктами права можуть бути особи фізичні конкретні громадяни і особи; юридичні – об’єднання, підприємства, кооперативи, організації, установи. Вони виступають як носії й учасники господарських прав і обов’язків, здійснюють господарську діяльність і керують нею згідно із законами і нормативно-правовими актами держави.
Контрольно-аудиторські процедури реалізують методичні прийоми контролю і аудиту, тому їх характеризують за тими функціями, які вони виконують у контрольно-аудиторському процесі.
Методологічні прийоми аудиту можна поділити на :
Органолептичні:
інвентаризація;
контрольні заміри робіт, вибіркові та суцільні спостереження;
технологічний та хіміко-лабораторний контроль;
експертиза різних видів;
експертиза проектів і кошторисної документації;
службове розслідування;
експеримент.
Розрахунково-аналітичні:
економічний аналіз;
статистичні розрахунки;
економіко-математичні методи;
Документальні:
інформаційне моделювання;
дослідження документів;
камеральні перевірки;
нормативно-правове регулювання.
Узагальнення і реалізація результатів контролю і аудиту:
групування недоліків;
документування результатів проміжного контролю;
аналітичне групування;
слідчо-юридичне обґрунтування;
систематизоване групування результатів контролю і аудиту;
прийняття рішень;
контроль за виконанням прийнятих рішень.
Кожний методичний прийом у системі фінансового-господарського передбачає використання певних контрольно-ревізійних процедур.
3.2. Види процедур.
Контрольно-аудиторські процедури за призначенням у застосуванні прийомів контролю можна поділити на організаційні, моделюючі, нормативно-правові, аналітичні, розрахункові, лічильно-обчислювальні, логічні, порівняльно-зіставні та інші.
Організаційні – вибір спеціалістів для виконання контрольних функцій, оформлення організаційно-розпорядчої документації (накази, розпорядження, графіки тощо), встановлення об’єктів і методики контролю.
Моделюючі – побудова організаційних та інформаційних моделей об’єктів контролю, які дають змогу оптимізувати проведення контролю за часом і якісними характеристиками із застосуванням обчислювальної техніки. Модель залежно від контролю групи економічно однорідних об’єктів конкретизують у частині диференціації об’єктів та їхніх структурних елементів, джерел інформації методичних прийомів проведення аудиту і узагальнення його результатів. Способом моделювання, наприклад, встановлюють нормативно-правову і фактографічну інформацію, яка стосується об’єкта контролю, створюють інформаційний образ.
Нормативно-правові – перевірка відповідності функціонування об’єкта контролю правилам, додержання трудового законодавства у трудових відносинах на підприємстві, проведення інвентаризації цінностей і додержання Основних положень з інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків.
Аналітичні – розчленування об’єкта контролю на складові елементи і дослідження їх із застосуванням спеціальних методик. Так аналізують виконання державного замовлення з випуску найважливіших видів продукції в асортименті; провадять технологічний і хіміко-лабораторний контроль якості виробів тощо.
Розрахункові – перевірять достовірність кількісних і вартісних вимірників господарських операцій, розраховують узагальнюючі показники, які характеризують об’єкт контролю ( показники продуктивності праці, виконання плану реалізації тощо).
Лічильно-обчислювальні – застосовують під час перевірки кількісної характеристики об’єктів контролю. До них відносяться – встановлення вартості товарів відповідно до ринкових цін, перевірку правильності нарахування заробітної плати робітникам, розрахункових відносин тощо. Крім, того їх використовують при інвентаризації, дослідженні документів, економічному аналізі, статистичних розрахунках, економіко-математичних методах, інших методичних прийомах аудиту.
Логічні – ґрунтується на застосуванні прийомів логіки у процесі аудиту. Використовують їх у поєднанні з іншими контрольно-аудиторськими процедурами (наприклад, при перевірці документів, економіко-математичних розрахунках, економічному аналізі).
Порівняльно-зіставні – передбачають порівняння і зіставлення об’єкта з його аналогом, затвердженими зразками, нормативно-правовими актами для виявлення відхилень від них. Слід зазначити, що причини відхилень досліджують за допомогою інших контрольно-аудиторських процедур. Порівняльно-зіставні процедури широко використовують разом з іншими методичними прийомами аудиту, але особливо важливу роль вони відіграють при дослідженні документів.
Аудитор одержує аудиторські свідчення шляхом застосування однієї або кількох із процедур, які він безпосередньо використовує під час аудиту підприємства:
перевірка;
спостереження;
опитування ;
підтвердження;
підрахунки.
Перевірка – складається із вивчення бухгалтерських регістрів; документів, які дають змогу зібрати аудиторські свідчення різного ступеня надійності. До основної категорії документальних аудиторських свідчень, які мають різний ступінь надійності належать: аудиторські свідчення , які створенні і зберігаються трьома особами; документальні аудиторські свідчення, які зберігаються в клієнта.
Спостереження – аналіз процесу або процедури, що використовується іншими особами.
Опитування – зберігання інформації від обізнаних осіб клієнта і поза межами їх. Воно може дати аудитору нову інформацію або підтвердити стару інформацію.
Підрахунки – перевірка відповідності сум, які зазначені в регістрах обліку і первинних документах.
Отже, контрольно-аудиторські процедури – це дії, які конкретизують застосування методичних прийомів контролю процесу розширеного відтворення суспільно необхідного продукту, забезпечують виявлення конфліктних ситуацій з метою їх своєчасного усунення.
Висновок.
З прийняттям Закону “Про аудиторську діяльність” в нашій державі дещо вщухли дискусії про право існування професії аудитора, цьому також допомогли Національні нормативи аудиту Аудиторської палати України та Кодекс професійної етики аудиторів України, які набули чинності з 1 січня 1999р.
Саме тепер важливо зіставити відповідність вимог національних нормативів до аудиту, нових вимог до обліку і звітності, щоб виявити і усунути певні неузгодженості. Хоча національні нормативи аудиту грунтуються на Міжнародних стандартах аудиту, і, на перший погляд, таких неузгодженостей не повинно бути. Проте слід врахувати, що новий підхід до ролі аудитора потребує низки змін у чинних актах законодавства, для того, щоб створити юридичне забезпечення цієї ролі.
Що стосується даної теми, то на мою думку, вона є актуальної в даний час. Насамперед це стосується планування аудиту, якщо аудитор вірно складе аудиторський план і програму аудиту, то у нього не буде проблем щодо самого проведення аудиту на підприємстві. Аудитор повинен займатись плануванням дуже ретельно, не поспішати з рішеннями про виконавців аудиту, адже кожен аудитор є фахівцем в окремих галузях.
Процедури аудиту також займають вагоме місце в аудиторській перевірці. Адже, щоб ретельно і правильно перевірити клієнта необхідно в конкретній ситуації вибрати таку процедуру, щоб вона в повній мірі забезпечила правильність перевірки інформації наданої замовником. А це в наш час дуже важливо тому, що аудитор діє в інтересах клієнта.
Отже, розглянувши дану тему, можна з впевненістю сказати, що розгляд даної теми потребує уваги і на сьогоднішній день в нашій державі, тому що нехтуючи даними питаннями, аудитори не зможуть правильно проводити аудиторську перевірку.
Література:
Закон “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993р. зі змінами і доповненнями 26 березня 1996р.
Кодекс професійної етики аудиторів України від 18.12.98.
Національний норматив аудиту № 9 “ Планування”
Положення про ліцензування аудиту затверджене АПУ від 17 лютого 1994р. №12
Білуха М.Т. Курс аудиту: - К.: Вища школа - Знання, 1998, 574с.
Жила В.Т. Ревізія і аудит : - К.: МАУП, 1998, 96с.
Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудиту: - К.: Ділова Україна – 1996, 370с.
Лабынцев Н.Т. Аудит: - М.: ПРИОР- 1999.- 208с.
Романов А.Н., Одинцов Б.Е. Автоматизация аудита: - М.: ЮНИТИ, 1999.-336с.
Шишкин А.К. Учет, анализ, аудит: - М.: ЮНИТИ, 1996.-496с.
Вимоги до аудиту в умовах реформування обліку і звітності в Україні //Аудит, ревізія, контроль// №10, 1999р., с38-42.
WWW.REFERATUA.ORG.UA – Реферати Українською
09.04.2013 00:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора