Курсова робота
на тему:
Ефективність реалізації функції контролю (на прикладі ВАТ “Сільгоспхімія”)
З М І С ТВСТУП 3
1.ВИМОГИ ДО КОНТРОЛЮ В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ. 5
2. Організаційна характеристика суб’єкта господарювання. 11
3. Аналіз форм та видів контролю в управлінні ВАТ “Сільгоспхімія”. 19
Зміст і завдання аналізу витрат на виробництво 20
Аналіз виконання кошторису затрат на виробництво 23
ВИСНОВКИ 30Вступ
Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки потрібно, щоб учасники, приймаючи рішення, мали правдиву та об’єктивну інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи – прибутки, доходи чи збитки, а також про особливості їх досягнення, як на своєму підприємстві, так і партнерів. Таку інформацію надає лише система бухгалтерського обліку та ефективного контролю.
Випуск продукції, яка буде реалізована і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. Виробничі процеси – це другий етап виробництва. Характерною особливістю цього етапу, як центрального у виробничій системі є формування витрат на виробництво продукції.
Стан виробництва характеризується його ефективністю, психологічними параметрами, ступенем використання досягнень науково-технічного прогресу, місцем і роллю працівника у виробничих процесах. В умовах обмеженості ресурсів і досягнення планової ефективності, виникає потреба постійного зіставлення витрат і отриманих результатів. Ця проблема посилюється під впливом інфляції. Коли дані про виробничі витрати необхідно повсякденно звіряти з даними майбутніх витрат, що великою мірою залежить від впливу зовнішнього середовища. Можливість усунення або передбачення впливу багатьох негативних внутрішніх та зовнішніх факторів з’являється завдяки раціонального організованому обліку витрат на виробництво. Все це обумовило актуальність теми і вибір випускного дослідження.
Предметом дослідження є організація і методологія обліку та контролю витрат виробництва на підприємствах і організація незалежно від форм власності в сучасних умовах господарювання.
Об’єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність ВАТ “Сільгоспхімія” та обліку і аналізу витрат виробництва та відображення їх у системі бухгалтерського обліку і звітності з метою поліпшення управління витратами виробництва. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові методичні прийоми економічних досліджень та емпіричні прийоми бухгалтерського обліку, аналізу ВАТ “Сільгоспхімія”.
В процесі дослідження використовувалися законодавчі та нормативні акти, методики з питань витрат виробництва, дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених з питань бухгалтерського обліку та аналізу. Інформаційною базою проведеного дослідження є офіційні матеріали Міністерства фінансів України, дані бухгалтерського обліку і звітності ВАТ “Сільгоспхімія”.
Метою і завданням випускного дослідження є удосконалення організації та методології ефективності контролю і аналізу витрат виробництва і умовах формування ринкових відносин.
Для реалізації цієї мети в дослідженні розв’язуються такі завдання:
розкривається економічна суть витрат виробництва;
дається оцінка та проводиться класифікація витрат виробництва в сучасних умовах господарювання;
визначаються загальні підходи до формування та обліку витрат діяльності підприємств незалежно від форм власності;
досліджується організація обліку витрат виробництва;
проводиться аналіз виробництва на конкретному підприємстві в сучасних умовах господарювання;
визначаються шляхи вдосконалення обліку, аналізу витрат виробництва;
обгрунтовується необхідність удосконалення методики аналізу витрат виробництва.
1.Вимоги до контролю в ринкових умовах господарювання.
Випуск продукції, яка буде реалізована, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. Виробничі процеси – це другий етап виробництва. Характерною особливістю цього етапу, як центрального у виробничій системі є формування витрат на виробництво продукції.
За масштабами підприємницька діяльність може бути малою, середньою, великою та асоціативною. Суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути як громадяни (які не обмежені у правоздатності або дієздатності), так і юридичні особи, що мають власність будь-якої форми, встановленої законом. Для побудови бухгалтерського обліку та всебічна класифікація.
Виробнича діяльність широко розгалужена. Це виробництво товарів, виробів, виконання робіт, надання послуг, інформації, створення духовних цінностей тощо, навіть виробництво товарів, продуктів має широке розгалуження: промисловість, сільське господарство, будівництво тощо.
В процесі обліку затрат виробництва за основу слід приймати змістовну характеристику виробництва як суспільного явища.
Виробництво, як об’єкт обліку має двоїстий характер: з одного боку – це процес використання речовини та сил природи, з іншого – виготовлення (створення) нового продукту праці. Ця двоїстість (подвійність) набуває єдності у характері перетворення (трансформації) речовини і сил природи у новий продукт праці, тобто у тому, як відбувається процес перетворення (трансформації).
Дві сторони і їхня єдність визначають три аспекти виробництва, які вивчаються бухгалтерським обліком. Перший аспект – що було використано (затрачено), які речовини або сили природи, другий – що було виготовлено (який новий продукт праці); третій – як відбувався процес перетворення речовин та сил природи у новий продукт праці (рис. 1.1). Усі три аспекти цього процесу мають техніко-технологічні (натурально-речові) та економічні (вартісні) характеристики. Перші визначають фізико-хімічні, біологічні та інші властивості використаних речовин, сил природи і виготовленого нового продукту, а другий – вартісні (грошову їх форму як форму загального еквіваленту, який уможливлює об’єднання різноманітних за натуральними ознаками елементів виробництва).
Рис. 1.1 – Характеристика процесу виробництва.
Використані у процесі виробництва різні речовини та сили природи на виготовлення нового продукту праці формують поняття затрати. Грошовий вираз суми затрат на виробництво конкретного продукту визначає поняття собівартість. Зміст термінів затрати і собівартість поєднується в понятті затрати виробництва. В умовах ринкових відносин затрати виробництва дорівнюють вартості виготовленого продукту. Вони є сумою вартості витрачених на виробництво продукту засобів виробництва та заново утвореної вартості.
Від суспільних затрат виробництва собівартість продукції відрізняється. У вартісному вираженні виражені відображає лише ті затрати, які робить конкретна господарська система: підприємство, цех, ферма, бригада тощо.
Ринкові відносини визначають важливе значення показника собівартості як економічної категорії. Собівартість тісно пов’язана з усіма іншими економічними категоріями. Це один з найбільш важливих інструментів ведення господарства. Собівартість притаманна всім сторонам виробничої діяльності господарської ланки. Зниження собівартості – це вирішальна умова збільшення нагромаджень.
Управління затратами і собівартістю – важливий елемент управління господарством. Основні напрями цієї роботи: обгрунтування рішень про зняття з виробництва застарілих виробів, визначення ціни продукції, визначення рентабельності, побудова внутрішньогосподарських відносин, правомірність та доцільність організаційно-технічних заходів тощо. Ці питання становлять зміст внутрішньогосподарського обліку.
Зміст процесу виробництва як суспільне явище та значення показника собівартості в управлінні господарством дають змогу визначити цільову функцію обліку затрат виробництва .
Цільова функція бухгалтерського обліку виробництва вимагає відповіді на такі питання: що було затрачено, де було затрачено, для чого було затрачено, як проходив процес затрат, на що були затрачені речовини та сили природи. Із цього випливає, що з даних бухгалтерського обліку має бути видно: скільки, яких ресурсів було затрачено на виробництво, їх натуральні вартісні параметри, характеристика процесу трансформації речовин та сил природи у новий продукт праці, кількісні та вартісні характеристики нового продукту праці.
Ці характеристики мають сприяти оцінці відповідності затрат попередньо визначеним нормам (квоті, плану тощо).
За своїм змістом термін “затрати” є багатогранним і багатоаспектним.
Класифікація затрат потрібна для визначення вартості продукції і, відповідно для ціноутворення; для визначення собівартості продукції, тобто локальних затрат. Велике значення класифікації затрат в управлінні ними і перш за все для здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління.
Затрати підприємств за своїм характером різні. Вони можуть бути пов’язані з виробничим процесом безпосередньо або можуть бути з ним не пов’язані, але з погляду суспільних потреб є обов’язковими.
У межах конкретного виробничого господарського формування до затрат, які безпосередньо пов’язані з процесом виробництва, належать затрати, пов’язані з:
підготовкою та освоєнням виробництва;
виготовленням (поточним виробництвом) продукції;
удосконаленням технології та організації виробництва (некапітального характеру);
винахідництвом та раціоналізаторством;
обслуговуванням виробництва;
забезпеченням нормальних умов праці;
набором робочої сили;
управлінням виробництва;
підготовкою та перепідготовкою кадрів;
збутом продукції та деякі інші.
Разом з тим слід відмітити, що виробничі підприємства можуть здійснювати не тільки виробництво та збут продукції, але і ряд інших видів діяльності: підготовку кадрів, науково-дослідні роботи, обслуговувати різні побутові, культурні та інші потреби своїх працівників. Уся ця діяльність також пов’язана з використанням різних речовин та сил природи, тобто пов’язана із затратами. Тому першою ознакою поділу затрат є належність їх до виду діяльності. В економічній практиці види виробничої діяльності поділяють на основну, допоміжні, обслуговуючу та забезпечуючу. У межах кожного виду діяльності виробляють певний вид продукції: вироби, роботи або послуги. Основне завдання бухгалтерського обліку – визначити усі цільові ознаки . Але головним є визначення вартісних параметрів і перш за все – собівартості.
Щодо собівартості, усі затрати поділяють на дві групи: перша – затрати, які включаються до собівартості; друга – які не включаються до собівартості. Таким чином, другою ознакою класифікації затрат є розмежування їх за собівартістю.
Склад затрат, які включаються або не включаються до собівартості продукції формуються із затрат, які здійснюються в межах або за межами виробництва. Тому затрати безпосередньо пов’язані або з виготовленням продукції, або з її реалізацією. Перша група – група затрат формує виробничу собівартість, друга – витрати зі збуту. Разом дві групи формують повну собівартість продукції.
Затрати можуть класифікуватися і за такими двома ознаками: загальноекономічні та планово-облікові (кошторисно-облікові).
Загальноекономічні затрати класифікуються за відношенням до форм праці (жива, уречевлена); форм вартості (трудові, матеріальні, грошові); за роллю і характером (основні, накладні); призначенням (технічні, організаційні); відношенням до обсягу виробництва (умовно-змінні, умовно-постійні); сферою виникнення (виробничі, позавиробничі).
Класифікація затрат за загальноекономічними ознаками слугує для аналізу процесу виробництва за укрупненими (збільшеними) масштабами. Вона непридатна для побудови планово-екнономічної роботи в межах господарств.
Для побудови фінансово-планової та облікової роботи, управління затратами, формування фінансових показників прибутків та доходів, фінансових відносин з державою, страховими організаціями в управлінні економікою прийнята планово-облікова класифікація витрат. При цьому затрати класифікуються за такими ознаками:
елементами кошторису (елементи затрат);
способом віднесення затрат на собівартість продукції та об’єктом обліку затрат – прямі, непрямі;
елементами собівартості – калькуляційних статтях;
сферами виникнення – виробничі, позавиробничі;
календарними періодами – поточного періоду (калькуляційного), до та після калькуляційного періоду.
Планово-облікова (кошторисно-облікова) класифікація має велике значення для організації економічної роботи на підприємствах, в управлінні економікою господарства. Без неї неможливо здійснювати нормування, планування, організацію, контроль та аналіз управління затратами.
У сукупності групування затрат має забезпечити потреби формування вартісних параметрів господарства, задовольнити не лише економічні, а й технічні аспекти управління (нормування, калькулювання, кошторисна справа, облік, контроль, аналіз, єдність методичної та організаційної їх побудови).
Як було зазначено, єдина система групування ресурсів виробництва (речовин та сил природи) має п’ять ознак. Окрім того, усі речовини і сили природи мають дві характеристики: натуральну (речову, трудову) та вартість (грошову). Перша використовується здебільшого в технічних, технологічних цілях, друга – в економічних аспектах управління. За натуральною ознакою речовини та сила природи до процесу виробництва входять у різних формах – праця, предмети та засоби праці; за вартісною ознакою – лише у формі праці, її прообразу – грошей. Трансформовані у готовий продукт праці речовини та сили природи втрачають форму, але не втрачають вартості. Тому завжди, за будь-якого формування, групування та перегрупування затрат, вони перш за все здійснюються як робоча сила, предмети та засоби праці.
Водночас, завдяки суспільному розподілу праці у кожний даний момент, в умовах конкретного господарства, виробництва, торгівлі або іншої діяльності праця, уречевлена в натуральній формі (сировина, матеріали тощо) та уречевлена у вартісній (грошовій) формі (послуги, робота тощо). Три натурально-речові форми праці, як прості моменти виробництва (робоча сила, предмети та засоби праці) та три вартісні форми (жива праця, уречевлена в матеріальній формі та уречевлена в вартісній формі) у поєднанні, комбінації визначають теоретичні основи групування затрат в елементи затрат.
В економічній літературі застосовується така система групування затрат на будь-яке виробництво за елементами: матеріальні затрати (за винятком зворотних відходів виробництва), затрати на оплату праці, відрахування на соціальне страхування, амортизація основних засобів та інші затрати. Це групування є єдиним і обов’язковим для усіх господарств незалежно від їх галузевої належності.
Поелементний розріз затрат потрібний для визначення їх структури, питомої ваги окремих затрат, визначення розміру національного доходу тощо. Поелементне групування затрат використовують для складання кошторисів, утворення нормативної бази виробництва, аналізу тощо. Цей план групування затрат є вихідним у формуванні практично всіх вартісних параметрів економіки, визначенні ефективності виробництва. Основою формування ціни у межах виробничої системи є розмежування затрат за видами діяльності: основна, допоміжна, обслуговуюча, забезпечуюча. У межах кожного виду діяльності затрати мають бути розмежовані відповідно до галузевих особливостей технології та організації виробництва.
Законодавчо і положеннями про склад затрат передбачається групування їх за такими ознаками: видом продукції (виріб, група виробів, робота, послуга); місцями (центрами) виникнення (бригада, дільниця, цех, виробництво, технологічна фаза, лінія, переділ тощо) та калькуляційними (елементами собівартості, які в економічній літературі називаються статтями затрат).
Першою ознакою групування затрат (а точніше первинною ознакою) є види продукції. Кожний елемент затрат у момент його формування повинен мати ознаку відношення до конкретного продукту, його виду – виріб, група виробів, робота або послуга. Проте характер затрат та їх зв’язок з продуктом не завжди надають таку можливість, наприклад, освітлення у приміщенні цеху, затрати на оплату праці керівникові цеху тощо. Тому затрати на виробництво за характером поділяються на дві великі групи щодо майбутнього продукту: перша група – це такі затрати, які в момент їх первинного запуску (використання) у виробництво можна віднести до конкурентного продукту; друга – коли такої змоги немає. Першу групу називають прямими затратами, другу – непрямими. Затрати обраховуються у момент їх запуску у виробництво, або за відповідними продуктами – виробами, групами виробів, роботами, послугами або попередньо групують (формують з них) у так звані проміжні облікові комплекси (ПОК), а потім за економічною чи технічною ознакою розподіляють між окремими видами продукції.
Прямі або непрямі затрати – це не економічна, а планово (кошторисно) -технічна фінансова ознака. При цьому слід мати на увазі, що прямі або непрямі затрати це ознаки суто індивідуальні, залежні від особливостей технології, організації, виду продукції, конкретного виробництва. Прямі елементи затрат включають до собівартості продукції у момент їх запуску у виробництво Непрямі затрати спочатку групують (збирають), а потім розподіляють, а іноді і перерозподіляють, щоб їх можна було включити до собівартості окремого виду продукції. Процес розподілу та перерозподілу прямих затрат є суто індивідуальним. Параметри розподілу визначають у галузевих рекомендаціях, інструкціях. Ними можуть бути: маса сировини або матеріалів, нормо-година. Непрямі затрати групують за видом та характером визначеної однорідності: управління, організація, забезпечення тощо.
Другою ознакою групування елементів затрат на виробництво є місце їх виникнення. Це може бути структурний підрозділ, який виділений як самостійна госпрозрахункова одиниця. Формування затрат за місцями виникнення важливе для організації внутрішньогосподарського обліку.
Групування затрат за видами продукції, характером та місцями їх виникнення дає змогу формувати собівартість продукції. Основними положеннями про склад затрат на виробництво не передбачена система групування елементів собівартості. Це питання вирішують сьогодні самі підприємство або їх органи, до складу яких вони належать.
Водночас у практиці найпоширенішою є наступна система групування затрат на виробництво за ознаками елементів собівартості (статей затрат):
сировина і матеріали;
зворотні відходи (відраховуються);
куповані вироби, напівфабрикати та послуги виробничого характеру, сторонніх організацій та підприємств;
паливо та енергія на технологічні потреби;
основна заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві;
відрахування на соціальне страхування;
відрахування на обов’язкове медичне страхування;
затрати на утримання й експлуатацію машин і обладнання;
загальновиробничі затрати;
втрати від браку;
інші виробничі затрати.
За своїм складом елементи собівартості (тобто статей калькуляції) можуть бути одноелементними (однорідними) або комплексними, які складаються з кількох елементів затрат.
Таке групування має істотне значення для проведення економічного аналізу, визначення факторів, які впливають на собівартість продукції в системі внутрішньогосподарського обліку.
2. Організаційна характеристика суб’єкта господарювання.
Будівництво заводу розпочалось у 1966 році. Першу продукцію завод виробив у 1972 році на дослідній дільниці.
Підприємство ВАТ “Сільгоспхімія” розташоване на території міста Коломия. Юридична адреса підприємства: 78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Відродження, 76-а. Підприємство має розвинуту інфраструктуру інженерних комунікацій, надійне забезпечення електроенергією, теплом, водою, під’їзними залізничними шляхами та автодорогами. Територія підприємства – 34 га, виробничі площі – 107,3 тис. м².
Метою діяльності Відкритого акціонерного товариства є об’єднання матеріальних, трудових та фінансових Учасників (акціонерів) для здійснення господарської діяльності та одержання прибутку.
Предметом діяльності Товариства є:
виробництво продукції та товарів;
надання послуг промислового та побутового характеру;
торгівельна діяльність;
оренда основних засобів;
заготівельно-торгівельна діяльність;
посередницька діяльність;
закордонна торгівельна діяльність та посередництво;
надання транспортних та інших видів послуг;
та інша діяльність, яка не суперечить чинному законодавству України;
організація виставок, торгів та ярмарок на території України та інших держав.
Товариство виконує визначені раніше мобілізаційні завдання та заходи з мобілізаційної підготовки.
Товариство є юридичною особою з дня його державної реєстрації.
Товариство є правонаступником всіх майнових і немайнових прав та обов’язків Луцького заводу виробів з пластмас.
Майно ВАТ “Сільгоспхімія” складається з основних та оборотних коштів та цінностей, вартість яких відображається в балансі Товариства.
Товариство може набувати майнові і особисті немайнові права, вступати в зобов’язання, бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражному суді та третейському суді.
Товариство є власником:
майна та грошових коштів, переданих йому засновником та учасниками у власність;
продукції, виробленої та реалізованої Товариством, одержаних доходів, внаслідок господарської діяльності;
доходів від цінних паперів;
безоплатних або благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян;
іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.
ВАТ “Сільгоспхімія” має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку зі своєю назвою.
ВАТ “Сільгоспхімія” має право:
продавати і передавати іншим організаціям, підприємствам, громадянам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове використання або в позику будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби та інше майно, використовувати та відчужувати їх іншими способами, якщо це не суперечить чинному законодавству України та даному Статуту;
купувати, продавати і обмінювати товари, сировину, матеріали та інвентар;
укладати будь-які угоди, крім заборонених законодавством;
вступати в товариства, об’єднання;
створювати дочірні підприємства, структурні підрозділи, філії, представництва;
організовувати та утворювати автогосподарства;
реалізовувати товари, роботи, послуги за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірних засадах, а у випадках, передбачених законодавством – за регульованими цінами;
надавати безпроцентні позики працівникам підприємства;
самостійно здійснювати експортні та імпортні операції на зовнішньому ринку;
користуватися кредитами в іноземній та національній валюті у державних та комерційних банках або в організаціях та підприємствах, а також у формах облігаційних позик на умовах передбачених чинним законодавством України та Статутом;
здійснювати інші дії, що не суперечать Статуту і не заборонені законодавством.
Статутний фонд ВАТ “Сільгоспхімія” становить 357160,65 грн. Статутний фонд поділено на 7143213 штук простих іменних акцій номінальною вартістю по 0,05 грн. кожна.
Прибуток ВАТ “Сільгоспхімія” утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства сплачуються відсотки по кредитах банків та облігацій, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.
Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається в повному розпорядженні ВАТ “Сільгоспхімія”.
Органами управління Товариства є:
загальні збори акціонерів;
спостережна Рада;
правління;
ревізійна комісія.
ВАТ “Сільгоспхімія” створює цільові фонди, пов’язані з його діяльністю.
Резервний фонд Товариства створюється у розмірі 25% Статутного фонду за рахунок щорічних відрахувань у розмірі 5% суми чистого прибутку Товариства.
Рішення про використання коштів фонду приймається Спостережною Радою Товариства. Фонди сплати дивідендів створюються за рахунок чистого прибутку Товариства. Розмір планової та нарахованої за рік суми цього фонду затверджується загальними зборами акціонерів. Кошти з фонду сплачуються акціонерам пропорційно до загальної вартості належних їм акцій. Сплата дивідендів здійснюється один раз на рік після проведення підсумків фінансово-економічної діяльності. Дивіденди виплачуються у строк з 01.05 по 01.06.
За рішенням Загальних зборів можуть бути створені інші фонди.
При ВАТ “Сільгоспхімія” створено три спільних українсько-словацьких підприємства:
СП ЗАТ “Коломияхім”;
СП ЗАТ “Теріхем-Кол”;
СП ТзОВ “Лігумпласт”.
Основні власники – АТ “Хемосвіт” Словаччина, які володіють 5881617 простих іменних акцій, що складає 82,34% від Статутного фонду.
Кадровий потенціал підприємства ВАТ “Сільгоспхімія” відіграє провідну роль у вирішенні науково-технічних, організаційних та економічних завдань для досягнення накреслених, організаційних та економічних завдань для досягнення накреслених результатів господарювання. Ступінь забезпечення підприємства робочою силою та раціональне їх використання значною мірою визначають організаційно-технічний рівень виробництва, характеризують ступінь використання техніки та технології предметів праці, створюють умови високої конкурентоспроможності та фінансової стабільності.
Таблиця 2.1 – Динаміка продуктивності праці на ВАТ “Сільгоспхімія” за 2002 – 2004 р.
Назва показника
Фактичне значення
Темпи приросту, %
2002 р.
2003 р.
2004 р.
2004 р. до 1998 р.
2004 р. до 1999 р.
Середньоспискова чисельність всього персоналу, чол.
896
886
338
-1,1
-61,9
В тому числі ПВП, чол.
861
851
241
-1,2
-71,1
Фонд оплати працівсього тис. грн.
1419,3
1457,0
1161,0
+2,7
-20,3
Середньомісячна заробітна плата (грн.) виробничому персоналу
Апарату управління
112,4
175,4
121,2
198,4
174,2
344,1
+7,8
+13,1
+43,7
78,4
Продуктивність праці, тис. грн./ чол.
4,08
4,4
7,7
+7,8
+75,8
Основними показниками, які характеризують діяльність підприємства є показники фінансової стійкості, ділової активності.
Таблиця 2.2 – Розрахунок показників фінансової стійкості
Назва показника
Значення показника
Відхиле-ння (+,-)
2002 р.
2003 р.
2004 р.
А
1
2
3
4
Власні засоби, тис. грн.
40266,4
34485,1
27812,0
-12454,4
Сума заборгованості
4043,0
20519,4
29873,1
+25830,1
Дебіторська заборгованість
315,20
772,90
6505,8
+6190,6
Довгострокові позичкові кошти
-
-
-
Вартість майна
44309,4
55004,5
5705,8
-38624,3
Коефіцієнт незалежності (р1: р5)
0,91
0,63
0,48
-0,43
Питома вага залучених засобів(р2: р5)
0,09
0,37
0,52
+0,43
Співвідношення залучених і власних засобів (р2: р1)
0,1
0,6
1,07
+0,97
А
1
2
3
4
Питома вага дебіторської заборгованості (р3: р5)
0,01
0,02
0,11
+0,1
Питома вага власних і довгострокових позичкових коштів в ((р1+р4): р5)
0,91
0,63
0,48
-0,43
З аналітичної таблиці 2.1 видно, що власні засоби у 2004 році збільшилися порівняно з 2002 роком на 12454,4 тис. грн., відповідно і вартість майна зменшилася на 38624,3 тис. грн. Сума заборгованості зросла на 25830,1 тис. грн., також зросла дебіторська заборгованість на 6190,6 тис. грн. Це все привело до збільшення питомої ваги залучених засобів, і питомої ваги дебіторської заборгованості на 0,1. Зменшилось співвідношення питомої ваги власних і довгострокових позичкових коштів і коефіцієнта незалежності.
Таблиця 2.3 – Розрахунок показників платоспроможності
Назва показника
Значення показника
Відхиле-ння (+,-)
2002 р.
2003 р.
2004 р.
Грошові кошти, тис. грн.
31,1
0,7
2,8
-28,3
Короткострокові фінансові вкладення
-
-
-
Дебіторська заборгованість
315,20
772,90
6505,80
+6190,6
Запаси і затрати
1834,9
3565,9
1908,0
+73,1
Короткострокові зобов’язання
4043,0
20519,4
29873,1
+25830,1
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (р1: р5)
0,008
0,00003
0,00009
-0,008
Проміжний коефіцієнт покриття (р(1+2+3): р5)
0,09
0,04
0,22
+0,13
Загальний коефіцієнт покриття (р(1+2+3+4): р5)
0,54
0,21
0,28
-0,26
Питома вага засобів і затрат в сумі короткострокових зобов’язань (р4: р5)
0,45
0,17
0,06
-0,39
З проведених розрахунків показників платоспроможності з аналітичної таблиці 2.3 видно, що зменшилися грошові кошти на 28,3 тис. грн. у 2004 році порівняно з 2003 роком. Збільшилася дебіторська заборгованість у 2004 році порівняно з 2003 роком на 6190,6 тис. грн., збільшилися затрати і запаси на 73,1 тис. грн., короткострокові зобов’язання збільшилися на 25830,1 тис. грн., що привело до зменшення коефіцієнта абсолютної ліквідності, загального коефіцієнта покриття питомої ваги засобів і затрат в сумі короткострокових зобов’язань і збільшення проміжного коефіцієнта покриття.
Таблиця 2.4 – Розрахунок показників ділової активності
Назва показника
Значення показника
Відхиле-ння (+,-)
2002 р.
2003 р.
2004 р.
Виручка від реалізації
42,30
4130,3
3488,2
-741,8
Собівартість реалізованої продукції
5235,0
5051,5
4735,7
-499,3
Запаси і затрати
1834,9
3565,9
1908,0
+73,1
Вартість майна
44309,4
55004,5
57685,1
+13375,7
Власні засоби
40266,4
34485,1
27812,0
-12454,4
Загальний коефіцієнт оновлення (р1: р4)
0,09
0,12
0,06
-0,03
Обіговість запасів (р2: р3)
2,85
1,42
2,48
-0,37
(365: р7) днів
128,07
257,04
147,18
+19,11
Обіговість власних засобів
0,11
0,12
0,13
+0,02
З аналітичної таблиці 2.4 видно, що виручка від реалізації зменшилася на 741,8 тис. грн., відповідно зменшилася собівартість реалізованої продукції на 499,3 тис. грн., а запаси і затрати збільшилися на 73,1 тис. грн., вартість майна збільшилася на 3375,7 тис. грн., що привело до зменшення загального коефіцієнта оновлення та обіговості запасів.
Таблиця 2.5 – Розрахунок показників рентабельності
Назва показника
Значення показника
Відхилен-ня (+,-)
2002 р.
2003 р.
2004 р.
А
1
2
3
4
Балансовий прибуток
-8684
-7984,9
-5925,6
-14509,6
Платежі у бюджет
80,0
87,9
-
-80,0
Чистий прибуток
-8504
-7897
-5925,6
-14429,6
Виручка від реалізації
4230,0
4130,3
3488,2
-741,8
Власні засоби
40266,4
34485,1
27812,0
-12454,4
Довгострокові кредити
-
-
-
-
А
1
2
3
4
Основні засоби
40909,2
44715,2
23396,4
-17512,1
Запаси і затрати
1834,9
3561,9
1908,0
+73,1
Вартість майна
44309,4
56004,5
57685,1
+13375,7
Доходи по цінним паперам від пайової участі
-
-
-
Фінансові вкладення
190,7
225,5
25236,2
+25045,5
Загальний коефіцієнт рентабельності капіталу (р1: р9)
-0,19
-0,15
-0,10
-0,29
Коефіцієнт рентабельності виробничих фондів (р1: р(7+8))
-0,2
-0,16
-0,23
-0,43
Коефіцієнт рентабельності фінансових вкладень (р1: р11)
-45,01
-35,41
-0,23
-45,24
Коефіцієнт рентабельності продукції (р1: р4)
-2,02
-1,93
-1,69
-3,71
Коефіцієнт перманентного капіталу (р3: р5)
-0,21
-0,23
-0,21
-0,42
Коефіцієнт рентабельності власних засобів (р1: р5)
-0,21
-0,23
-0,21
-0,42
З проведених розрахунків показників рентабельності, які узагальнені в аналітичній таблиці 2.5 видно, що при зменшенні балансового прибутку в 2004році порівняно з 2002 роком на 14509,6 тис. грн. зменшилися платежі у бюджет на 80 тис. грн. і зменшився чистий прибуток. Ці зміни привели до зменшення дольового коефіцієнта рентабельності капіталу, рентабельності виробничих фондів, рентабельності фінансових вкладень та рентабельності продукції власних засобів.
З проведеного дослідження кадрового потенціалу по ВАТ “Сільгоспхімія” за 2002 – 2004 роки видно з аналітичної таблиці 2.1, що при зменшенні середньоспискової чисельності працюючих у 2004 році порівняно з 2002 і 2003 роками помічається збільшення середньомісячної зарплати виробничому персоналу і апарату управління, а це, в свою чергу, веде до збільшення продуктивності праці у 2004 році порівняно з 2002 і 2003 роками. Рівень продуктивності праці відіграє важливу роль в діяльності підприємства і суттєво впливає на показники фінансово-господарської діяльності.
З проведених обчислень видно, що дане підприємство не є рентабельним та прибутковим том, що незважаючи на зміну власника балансовий прибуток зменшився на 14509,6 грн. Це відбулося за рахунок збільшення залучених засобів, питома вага залучених засобів зросла на 0,43, і, відповідно, співвідношення залучених засобів до власних зросло на 0,97. Зросла питома вага дебіторської заборгованості на 0,8 у 2004 році порівняно з 2003 роком. Це все привело до зменшення питомої ваги власних засобів до довгострокових позичкових коштів на 0,43. Ці дані по вищенаведеним показникам привели до зменшення коефіцієнта покриття на 0,26 та питомої ваги засобів і затрат в сумі короткострокових зобов’язань на 0,39. Внаслідок чого проміжний коефіцієнт покриття збільшився на 0,13 внаслідок зменшення виручки від реалізації та собівартості реалізованої продукції у 2004 році порівняно з 2002 роком. Відбулося зменшення загального коефіцієнта обіговості на 0,03 і обіговості запасів на 0,37. Провівши обчислення показників господарсько-фінансової діяльності підприємства, можна зробити висновок, що загальний коефіцієнт рентабельності капіталу зменшився на 0,29, коефіцієнт рентабельності виробничих фондів – на 0,43, коефіцієнт рентабельності фінансових вкладень – на 45,24,