Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Сутнісна характеристика та методи оцінки ефуктивності виробництва; економічна спрямованість
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра менеджменту організацій
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка та управління підприємством
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет „Львівська політехніка”
Кафедра менеджменту організацій
Курсова робота
з дисципліни
„Економіка і управління підприємством”
Варіант №40
Тема за варіантом:„Сутнісна характеристика та методи оцінки ефуктивності виробництва; економічна спрямованість ”
Вступ...........................................................................................................................3
1. Теоретична частина……………………………………………………….……4
1.1. Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності виробництва..….4
1.2. Економічна ефективність виробництва та її показники............................11
Висновок………………………………………………………………......17
2. Вихідні дані……………………………………………………………..…... ..18
3. Розрахункова частина…………………………………………………......… 20
Висновок………………………………………………………………......36
Список використаної літератури……………….………………...........…….….37
ВСТУП
Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його факторів: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого – такі чи такі результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання.
Ефективність виробництва – це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.
Дослідження ефективності виробництва дозволяє визначити шляхи зростання продуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої праці), а також раціонального використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці).
Отже, вище наведене розкриває актуальність обраної теми курсової роботи, яка має назву «Сутнісна характеристика та методи оцінки ефуктивності виробництва; економічна спрямованість »
Метою курсової роботи є з’ясування ефективності виробництва, визначення факторів її зростання, категорії, напрями розвитку,а також економічні і соціальні показники вимірювання ефективності виробництва.
1.1 Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності виробництва
Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його факторів: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого – такі чи такі результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання.
Ефективність виробництва – це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу [4, с. 449].
У зарубіжній практиці як синонім терміна “результативність господарювання” зазвичай застосовується термін “продуктивність системи виробництва та обслуговування”, коли під продуктивністю розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) за виробництва різноманітних товарів і послуг.
Не варто забувати також, що загальна продуктивність системи є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці та прибутковість виробництва.
Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може бути необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства (організації) з найменшими витратами суспільної праці або часу.
У кінцевому підсумку змістове тлумачення ефективності (продуктивності) як економічної категорії визначається об’єктивно діючим законом економії робочого часу, що є основоположною субстанцією багатства й мірою витрат, необхідних для його нагромадження та використання суспільством. Саме тому підвищення ефективності виробництва треба вважати конкретною формою вияву цього закону.
Математично (у формалізованому виразі) закон економії робочого часу, який відображає механізм зниження сукупних витрат на виробництво продукції або надання послуг, має такий вигляд:
ВС = (ВУП + ВЖП + ВМП) / ЕСК ( min (1)
де ВС – сукупні витрати на виробництво продукції (надання послуг) протягом життєвого циклу товару; ВУП – затрати минулої (уречевленої) праці на виробництво і споживання товару; ВЖП – затрати живої праці, тобто заробітна плата всіх працівників, що припадає на даний товар на тій чи тій стадії його життєвого циклу, плюс прибуток на цій стадії (необхідна й додаткова праця); ВМП – затрати майбутньої праці в процесі споживання (експлуатації) товару; ЕСК – сумарний корисний ефект (віддача) товару для споживача за нормативний строк служби.
Процес формування результатів та ефективності виробництва (продуктивності системи) показано на рис. 1.4.
Сутнісна характеристика ефективності виробництва (продуктивності системи) знаходить відображення в загальній методології її визначення, формалізована форма якої має вигляд:
Ефективність (продуктивність) = Результати / Ресурси (витрати)
Результативність виробництва як найважливіший компонент для визначення його ефективності не варто тлумачити однозначно. Необхідно розрізняти:
1) кінцевий результат процесу виробництва;
2) кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства або іншої інтеграційної структури як первинної автономної ланки економіки.
Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва, що вимірюється обсягом продукції в натуральній і вартісній формах; другий включає не тільки кількість виготовленої продукції, а також її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва (виробничо-господарської діяльності підприємства) за певний період часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності – прибуток (прибутковість).
Відмітимо, що необхідні для одержання певного результату виробництва (діяльності) ресурси розподіляються на одноразові (інвестиційні) та поточні, які витрачаються щоденно.
Слід зазначити, що процес вимірювання очікуваного чи досягнутого рівня ефективності діяльності підприємства (організації) методологічно пов’язаний передовсім із визначенням належного критерію і формуванням відповідної системи показників.
Критерій – це головна відмітна ознака й визначальна міра вірогідності пізнання суті ефективності виробництва (діяльності), відповідно до якого здійснюється кількісна оцінка рівня цієї ефективності. Правильно сформульований критерій має якнайповніше характеризувати суть ефективності як економічної категорії і бути єдиним для всіх ланок суспільного виробництва чи господарської діяльності.
Суть проблеми підвищення ефективності виробництва (діяльності) полягає в тім, щоб на кожну одиницю ресурсів (витрат) – трудових, матеріальних і фінансових – досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва (доходу, прибутку). Виходячи з цього, єдиним макроекономічним критерієм ефективності виробництва (діяльності) стає зростання продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці. Кількісна визначеність і зміст критерію відображаються в конкретних показниках ефективності виробничо-господарської та іншої діяльності суб’єктів господарювання.
Формуючи систему показників ефективності діяльності суб’єктів господарювання, доцільно дотримуватися певних принципів, а саме [6, с. 124]:
забезпечення органічного взаємозв’язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності;
відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів;
можливості застосування показників ефективності до управління різними ланками виробництва на підприємстві (діяльності в організації);
виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва (діяльності).
Система показників ефективності виробництва (діяльності), що її побудовано на підставі зазначених принципів, має включати кілька груп:
1) узагальнюючі показники ефективності виробництва (діяльності);
2) показники ефективності використання праці (персоналу);
3) показники ефективності використання виробничих (основних та оборотних) фондів;
4) показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів та інвестицій).
Кожна з цих груп включає певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність господарювання або ефективність використання окремих видів ресурсів (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Система показників ефективності виробництва (діяльності) первинних суб’єктів господарювання [9,с. 245]
Узагальнюючі показники
Показники ефективності використання
праці (персоналу)
виробничих фондів
фінансових коштів
( Рівень задоволення потреб ринку
( Виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів
( Прибуток на одиницю загальних витрат
( Рентабельність виробництва
( Витрати на одиницю товарної продукції
( Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва
( Народно-господарський ефект використання одиниці продукції
( Темпи зростання продуктивності праці
( Частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці
( Відносне вивільнення працівників
( Коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу
( Трудомісткість одиниці продукції
( Зарплатомісткість одиниці продукції
( Загальна фондовіддача (за обсягом продукції)
( Фондовіддача активної частини основних фондів
( Рентабельність основних фондів
( Фондомісткість одиниці продукції
( Матеріаломісткість одиниці продукції
( Коефіцієнт використання найважливіших видів сировини й матеріалів
( Оборотність оборотних коштів
( Рентабельність оборотних коштів
( Відносне вивільнення оборотних коштів
( Питомі капітальні вкладення (на одиницю приросту потужності або продукції)
( Рентабельність інвестицій
( Строк окупності вкладених інвестицій
Для всебічної оцінки рівня й динаміки абсолютної економічної ефективності виробництва, результатів виробничо-господарської та комерційної діяльності підприємства (організації) поряд із наведеними основними варто використовувати також і специфічні показники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів матеріальних ресурсів тощо.
Конкретні види ефективності можуть виокремлюватися не лише за різноманітністю результатів (ефектів) діяльності підприємства (організації), а й залежно від того, які ресурси (застосовувані чи споживані) беруться для розрахунків. Застосовувані ресурси – це сукупність живої та уречевленої праці, а споживані – це поточні витрати на виробництво продукції (надання послуг). У зв’язку з цим у практиці господарювання варто виокремлювати також ефективність застосовуваних і споживаних ресурсів як специфічні форми прояву загальної ефективності виробництва (діяльності). У даному разі йдеться про так звані ресурсні та витратні підходи до визначення ефективності із застосуванням відповідних типів показників.
Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсів підприємства (організації) можна розрахувати, користуючись формулою:
ЕЗР = VЧП / (ЧП + (ФОС + ФОБ) / kПВП), (2)
де ЕЗР – ефективність застосовуваних ресурсів, тобто рівень продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці; VЧП – обсяг чистої продукції підприємства; ЧП – чисельність працівників підприємства; ФОС – середньорічний обсяг основних фондів за відновною вартістю; ФОБ – вартість оборотних фондів підприємства; kПВП – коефіцієнт повних витрат праці, що визначається на макрорівні як відношення чисельності працівників у сфері матеріального виробництва до обсягу утвореного за розрахунковий рік національного доходу і застосовується для перерахунку уречевленої у виробничих фондах праці в середньорічну чисельність працівників.
Узагальнюючим показником ефективності споживаних ресурсів може бути показник витрат на одиницю товарної продукції, що характеризує рівень поточних витрат па виробництво і збут виробів (рівень собівартості).
Як відомо, до собівартості продукції споживані ресурси включаються у вигляді оплати праці (персонал), амортизаційних відрахувань (основні фонди і нематеріальні активи) і матеріальних витрат (оборотні фонди).
З-поміж узагальнюючих показників ефективності виробництва (діяльності) того чи того первинного суб’єкта господарювання виокремлюють насамперед відносний рівень задоволення потреб ринку. Він визначається як відношення очікуваного або фактичного обсягу продажу товарів (надання послуг) суб’єктом господарювання до виявленого попиту споживачів.
До важливих узагальнюючих показників ефективності виробництва (діяльності) належить також частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва. Це зумовлюється тим, що за ринкових умов господарювання вигіднішим економічно й соціальне є не екстенсивний (через збільшення застосовуваних ресурсів), а саме інтенсивний (за рахунок ліпшого використання наявних ресурсів) розвиток виробництва.
Визначення частки приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва здійснюється за формулою:
ЧІНТ = 100 ( (1 – (РЗ / (VВ), (3)
де ЧІНТ – частка приросту обсягу продукції, зумовлена інтенсифікацією виробництва; (РЗ – приріст застосовуваних ресурсів за певний період (розрахунковий рік), %; (VВ – приріст обсягу виробництва продукції за той самий період (рік), %.
Народногосподарський ефект використання одиниці продукції як узагальнюючий показник ефективності того чи того виробництва обчислюється як приріст чистого прибутку (доходу), тобто як приріст загального ефекту (збільшення прибутку внаслідок зростання обсягу виробництва і продуктивності праці, економії експлуатаційних витрат та інвестиційних ресурсів тощо) за відрахуванням вартості придбаної (купленої) продукції виробничо-технічного призначення.
Щодо решти системи показників, диференційованих за видами ресурсів та наведених у табл. 1.1, то вони використовуються відповідно до заздалегідь визначеної цілі вимірювання ефективності та способів використання результатів такого вимірювання. Існують принаймні дві постійні цілі: 1) оцінка та узагальнення ефективності діяльності виробничих підрозділів і функціональних служб з наступним визначенням пріоритетних напрямків мотивації та реальних механізмів впливу на позитивну динаміку діяльності в майбутньому; 2) порівняння рівнів ефективності господарювання, досягнутих даним підприємством та його конкурентами на ринку, щоб запобігти зниженню престижу й конкурентоспроможності у сфері бізнесу.
1.2. Економічна ефективність виробництва та її показники
Економічну ефективність відображають через різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві чи в іншій інтеграційній виробничій структурі. До таких показників належать:
обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції;
величина одержаного прибутку, рентабельність виробництва;
економія тих чи тих видів ресурсів (матеріальних, трудових) або загальна економія від зниження собівартості продукції;
продуктивність праці тощо.
Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки:
перший – показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці;
другий – показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів (рис. 3.1).
Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.
Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об’єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви. Пояснень потребують лише деякі, а саме:
коефіцієнт змінності роботи устаткування – відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;
напруженість використання устаткування (виробничих площ) – випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);
коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування – відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.
Для вимірювання ступеня ефективності використання оборотних фондів існує відповідна система техніко-економічних показників.
На підприємствах тих галузей, що переробляють первинну сировину, застосовують показник (коефіцієнт) виходу або видобутку готової продукції з вихідної сировини. На підприємствах окремих галузей народного господарства показником ефективності використання сировинних ресурсів є витрата сировини на одиницю готової продукції.
На підприємствах обробної промисловості для цієї мети застосовують коефіцієнт використання матеріалів, тобто відношення чистої ваги (маси) виробу до норми або фактичної витрати конструкційного матеріалу. Для окремих видів матеріалів розраховують такі показники, як коефіцієнт використання площі матеріалу, коефіцієнт використання об’єму матеріалу тощо.
Для оцінки ефективності використання оборотних коштів виробничих підприємств застосовують певні показники: коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження, тривалість одного обороту та рентабельність оборотних коштів.
Отже, ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.
Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) розраховується діленням вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період. Показник, що є оберненим стосовно коефіцієнта оборотності, заведено називати коефіцієнтом завантаження. Він показує, скільки оборотних коштів (у частках одиниці) припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції. Тривалість одного обороту в днях (або швидкість обороту) оборотних коштів визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді (для кварталу – 90 днів, року – 360 днів) і коефіцієнта оборотності за той самий період. Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може застосовуватися показник їхньої рентабельності, що обчислюється як відношення прибутку підприємства до суми його оборотних коштів.
Для вимірювання ефективності використання на підприємстві праці персоналу застосовуються показники продуктивності праці.
Під продуктивністю праці як економічною категорією заведено розуміти ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Підвищення продуктивності праці характеризує економію сукупної (живої, уречевленої і майбутньої) праці. Конкретно воно полягає в тім, що частка живої праці зменшується, а уречевленої збільшується, проте збільшується в такий спосіб, що загальна величина трудомісткості товарів зменшується.
Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги).
Різноманітність підходів до визначення рівня продуктивності праці залежить від специфіки діяльності тих чи тих підприємств або їхніх підрозділів, від мети розрахунків та базується на методичних особливостях, перелік яких подано на рис. 3.2.
Якщо показники виробітку мають більш узагальнюючий, універсальний характер, то показники трудомісткості можна розраховувати за окремими видами продукції (послуг) та використовувати для розрахунків потрібної кількості робітників, виявлення конкретних резервів підвищення продуктивності праці. Достовірність розрахунків зростає за визначення повної трудомісткості (технологічної, обслуговування та управління виробництвом).
Натуральні показники виробітку найбільш точно відображають динаміку продуктивності праці, але можуть бути застосовані лише на підприємствах, що випускають однорідну продукцію. Використання так званих умовно-натуральних вимірювачів (наприклад, умовна консервна банка) дозволяє розширити можливість застосування цих показників.
Трудові показники потребують добре налагодженої роботи з технічного нормування та обліку праці. Переважно їх використовують на робочих місцях, дільницях, цехах, що випускають різнорідну продукцію, та за наявності значних обсягів незавершеного виробництва, яке неможливо виміряти в натуральних та грошових одиницях.
Найуніверсальнішими, а тому й найпоширенішими, є вартісні показники виробітку. Вони можуть застосовуватись для визначення рівня та динаміки продуктивності праці на підприємствах з різноманітною продукцією, що випускається, і послугами, що надаються.
Для забезпечення точності вимірювання продуктивності праці (особливо її динаміки) за вартісними показниками слід ураховувати вплив на її рівень передовсім цінового фактора.
Висновки
З’ясування сутності ефективності виробництва, визначення типів і факторів зростання ефективності виробництва, а також висвітлення економічних і соціальних показників ефективності виробництва дозволяють зробити наступні висновки.
Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва, які в своїй сукупності складають ресурси виробництва.
Ефективність виробництва – це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.
Формуючи систему показників ефективності діяльності суб’єктів господарювання, доцільно дотримуватися певних принципів, а саме: забезпечення органічного взаємозв’язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності; відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів; можливості застосування показників ефективності до управління різними ланками виробництва на підприємстві (діяльності в організації); виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва (діяльності).
В даній курсовій роботі також розглядаємо один з типів ефективності виробництва, а саме економічну ефективність і її показники.
2. ВИХІДНІ ДАНІ
Вид продукції - моделі "а" і "б".
Обсяг річної програми продукції кожного виду, шт. "А" 6360 "Б" 3360
Сумарна величина капіталовкладень для організації виробництва на один виріб (кожної моделі), тис. грн. на "А" 2,7 і на "Б" 2,85
2.4. Потреба в матеріальних ресурсах (матеріалах і комплектуючих виробах)
№ з/п
Ресурси
Норма на вибір, грн
Примітка
Вибір А
Вибір Б
1
Матеріали (М)
775,6
401,2
Без 1ІДВ
2
Комплектуючі вироби (К)
1945,6
1276,4
Без ПДВ
2.5. Нормативна трудомісткість (верстатомісткість) одного виробу кожного виду, нормогодин (верстатогодин) "А" 305/200 "Б" 306/203
2.6. Плановий коефіцієнт використання норм виробітку – 1,1
2.7. Тарифна ставка (середня) основних робітників грн /год – 5,4
2.8. Тарифна ставка (середня) допоміжних робітників грн /год – 3,9
2.9. Додаткова заробітна плата основних робітників, % від їх основної
зарплати – 6,1
2.10. Додаткова заробітна плата допоміжних робітників, % від їх основної
зарплати – 5,0
2.11. Чисельність допоміжних робітників, % від чисельності основних
робітників – 17
2.12. Чисельність інженерно-технічних працівників (ІТП), % від чисель- ності всіх робітників – 15
2.13. Чисельність службовців, % від чисельності всіх робітників – 7
2.14. Чисельність молодшого обслуговуючого персоналу (МОП), % від
чисельності всіх робітників – 4
2.15. Середньомісячний оклад ІТП, грн /особу –900
2.16.Додаткова зарплата ІТП, від окладу – 15
2.17. Середньомісячний оклад службовців грн /особу – 800
2.18. Додаткова зарплата службовців, від окладу – 10
2.19. Середньомісячний оклад МОП, грн/особу – 700
2.20. Додаткова зарплата МОП, від % окладу – 15
2.21. Структура основних фондів по групах, % від сумарних капітало вкладень на річну програму виробів "А" і "Б"
Група І Будови, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої, житлові
будинки та їх частини – 2%
Група II Автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні оптичні
пристрої, інструменти тощо – 10 %
Група III Інші основні фонди, що не ввійшли в групи І, II, IV (зокрема технологічне обладнання) – 6%
Група IV Електронно-обчислювальні машини, машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, для роздруку інформації, телефони, мікрофони, рації тощо – 15%
2.22. Відрахування на соціальні заходи від фонду заробітної плати (основної і додаткової) для кожної категорії працівників – 37,5 (32;4;1,5)
2.23. Позавиробничі витрати (на збут), % від виробничої собівартості виробів (однаково для "А" і "Б") "А" – 0,8, "Б" – 2,5
2.24. Величина прибутку від реалізації одного виробу (від повної
собівартості, окремо для кожного виду продукції"), % для "А" – 29
для "Б" – 16
2.25. Величина сумарного нормативу оборотних коштів, (50 % від поз З, гр 11,табл 1)
3. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА
З.1. Визначаємо витрати на матеріали і комплектуючі вироби (без ПДВ) на всю програму кожного виробу (з врахуванням 10 % на транспортно-вантажні роботи) Результати зводимо в табл 1
Необхідну кількість матеріальних ресурсів (матеріалу і комплектуючих) приймають згідно з вихідними даними
Таблиця 1
Витрати на матеріальні ресурси
№
з/п
Ресурси
На виріб,
грн.
На річну
програму
тис. грн.
Транспортні і заготівельні витрати, тис. грн. (10% від поз. 5 і 6)
Сумарні витрати, тис. грн. (Е поз. 5+7(6+8)
Разом на «А» і «Б», тис. грн.
«А»
«Б»
«А»
«Б»
«А»
«Б»
«А»
«Б»
«А»+«Б»
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
1
Матері
али (М)
775,6
401,2
4932,816
1348,032
493,2816
134,8032
5426,0976
1482,8352
6908,9328
2
Компле
ктуючі
вироби (К)
1945,6
1276,4
12374,016
4288,704
1237,4016
428,8704
13611,4176
4717,5744
18328,992
3
Усього:
2721,2
1677,6
17306,832
5636,736
1730,6832
563,6736
19037,5152
6200,4096
25237,9248
З.2. Визначаємо сумарні (на річну програму) витрати на енергію і паливо для технологічних і побутових потреб (умовно приймаємо 14 % від загальних витрат на матеріальні ресурси, поз 3 гр 11 табл 1)
S=25237,9248*0,14=3533,31 тис.грн.
сумарні (на річну програму) витрати на енергію і паливо для технологічних і побутових потреб.
З.3. Визначаємо балансову вартість основних фондів (основного капіта лу), застосовуючи поз 2.2 і 2.3., а також структуру, передбачену завданням (поз 2.21) Результати розрахунків зводимо в табл 2.
Таблиця 2
Капіталовкладення та амортизаційні відрахування
Групи основних фондів
Балансова (облікова) вартість*, тис. грн
Норма амортиза ційних відрахувань,
%
Сума аморти заційних
відрахувань, тис грн
1
2
3
4
5
1
Гр І Будинки, споруди тощо
поз 2 3 х хпоз 2 2 х0,52=(6360*2,7+3360*2,85)*0,52=13908,96
0,52=6320*3,
2
278,1792
2
Гр II Автомобільний транспорт, прилади, інструменти
поз 2 3 х поз 2 2 х0,07=26748*0,07=
=1872,36
10
187,236
3
Гр III Все інше , що не ввійшло в гр І, II, IV, а також технологічне устаткування
поз 2 3 х хпоз 2 2x0,21=26748*0,21
=5617,08
6
337,0248
4
Гр IV Електронно-обчислювальні машини, автомат, інформаційні системи тощо
поз 2 3 х хпоз 2,2x0,20=26748*0,20
=5349,6
15
802,44
5
Усього
26748
-
1604,88
* Умовно приймаємо структуру основних фондів Гр 1-52 %, Гр II - 7 %, Гр III-21 %,Гр IV-20%
В практиці підприємства річна сума амортизаційних відрахувань розраховується за формулою:
На – річний відсоток відрахувань амортизаційних відчислень.
З. 4. Визначаємо амортизаційні відрахування, результати записуємо в табл 2, а саме:
З. 4. 1. Визначаємо величину амортизаційних відрахувань по кожній групі
основних фондів, тис. грн. (результати записані в таблиці 2.)
Група основних фондів
Сума амортизаційних відрахувань, тис.грн
1
278,1792
2
187,236
3
337,0248
4
802,44
3.4.2. Визначаємо загальну річну суму амортизаційних відрахувань, тис. грн.
278,1792+187,236+337,0248+802,44=1604,88 тис. грн.
Амортизаційні відрахування здійснюють за певними нормами на реновацію (повне відновлення) основних фондів, які характеризують щорічну суму відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів. Відповідно до чинного законодавства встановлені такі норми амортизаційних відрахувань (див. гр. 4 табл. 2) Результати розрахунків зводимо у табл. 2
З.5. Визначаємо необхідну кількість технологічного обладнання для виробів 'А" і "Б" разом (одиниць) .Для цього застосовуються відповідні формули та розраховується дійсний річний фонд часу роботи одиниці обладнання. Всі інші величини передбачені завданням
Ефективний річний фонд робочого часу одного працівника розраховують за формулою:
Kвевст=В/Фду
В=ва*Na+ вб*Nб=200*6360+203*3360=1954080 верстатогодин
де Фкаленд – кількість днів у році;
Фсвятк - кількість святкових днів Ф = 114 днів,
g - тривалість зміни = 8 год,
S - кількість змін, S = 2 зміни,
kpeм - коефіцієнт планового простоювання устаткування в ремонті,
крем = 3%,
t - тривалість одного робочого дня (зміни), год
3895,52 год
Kвевст=1954080/3895=502(шт)
З.6.Визначаємо чисельність працівників (за категоріями), для цього
З.6.1. Визначаємо бюджет робочого часу одного робітника (за списком) на 2009 рік, для цього складаємо табл. З
Таблиця З
Річний (плановий) бюджет робочого часу одного працівника *
№ з/п
Структура часу
Один. Виміру
Фактичний час
1
2
3
4
1
Календарний фонд часу
днів
366
2
- кількість неробочих днів - всього, в т.ч.:
днів
114
- вихідні
днів
104
- святкові
днів
10
3
номінальний фонд часу працівника (1-2)
днів
252
4
Неявка на роботу, всього, в т.ч.:
днів
23,6
- чергові і додаткові відпустки
днів
13,356
- відпустки у звязку з пологами
днів
0,504
- відпустки учнів за професіями
днів
0,504
- невиходи через хвороби
днів
6,3
- виконання громадських обовязків
днів
0,756
- прогули (за фактом)
днів
0,756
- цілоденні простої (за фактом)
днів
0,756
5
Явочний робочий час(3-4)
днів
233,38
1
2
3
4
6
Номінальна тривалість робочого дня
год
8
7
Витрати часу (регламентовані законом), в т.ч.:
год
0,024
- для зайнятих в шкідливих умовах праці
год
0,008
- для матерів-годувальниць
год
0,008
- для підлітків
год
0,008
- внутрішньозміні простої (за фактом)
год
-
8
Дійсний річний фонд робочого часу одного працівника(5-(6-7))
год
1861,4
* Розрахунки проведені за даними 2009р приймаємо річний бюджет робочого часу одного робітника - 1861 год
3.6.2.Визначаємо чисельність основних робітників (що зайняті основним виробництвом) за відповідною формулою Всі вели чини передбачені завданням, а саме.
K роб=Т/kвн*Фр.ч. – кількість робітників
Т=t*N
Т – трудомісткість одного виробу (нормгодини);
Фр.ч – дійсний фонд часу одного робітника;
kвн – коефіцієнт виконання норм.
Косн.р А = (6360 * 305) / (1861 * 1,1) = 948 (чол),
Косн.р Б = (3360 * 306) / (1861 *1,1) = 502 (чол).
Усього: Косн.р = Косн.р А + Косн.р Б = 948+502=1450 (чол),
Визначаємо чисельність інших категорій працівників згідно із заданими співвідношеннями:
- допоміжних робітників: 0,17*1450=246(чол);
- загальну чисельність робітників : 246+1450=1696(чол);
- ІТП: 1696*0,15=254(чол);
- службовців: 1696*0,07=119(чол);
- молодшого обслуговуючого персоналу: 1696*0,04=68(чол);
- загальну чисельність всіх працівників:
1696+254+119+68=2137(чол)
Категорія виробничого персоналу
Кількість, чол
1
2
1. Основні виробничі робітники:
1450
2. Допоміжні виробничі робітники
246
а) зайняті обслуговуванням устаткування
148
б) всі інші
98
3. ІТП
254
4. Службовці
119
5. МОП
68
6. Усього
2137
* Умовно приймаємо, що чисельність допоміжних робітників, зайнятих обслу говуванням устаткування, становить 60 % від загальної чисельності допоміжних робітників, всі інші - 40 %
3.7 Проводимо розрахунки заробітної плати(за категоріями працівників), тис грн: обчислення проводяться за відповідними формулами .
3.7.1 Розрахунок основної заробітної плати основних робітників за відрядною формою оплати праці:
Фонд тарифної заробітної плати відрядників розраховують за формулою
де т - кількість видів умов праці,
Ті - трудомісткість робіт за і – х умов праці,
Св]і - годинна тарифна ставка відрядника І розряду за і – х умов праці,
kсві- середній тарифний коефіцієнт відрядників за і – х умов праці.
А) на один виріб, тис.грн.;
Зосн.осн.рА = 5,4 * 0,305 = 1,647 (тис.грн),
Зосн.осн.рБ = 5,4 * 0,306 = 1,6524 (тис.грн).
11.04.2013 23:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора