Білет №17
Політологія
Білет №17
1 рівень
1. 2 Держава- це основний системоутворюючий компонент політичної системи:
2. 1 Нація є прикладом безпосереднього суб’єкта політики:
3. 1 Для обрання народним депутатом України необхідно мати не менше 25 років:
4. 1
2 рівень
5. 3
6. 1,2,5
7. 1
8. 3,5,6
9. 1,2,6
10. 2,5
11. 1,3,5
12. 5
A)Громадянське суспільство
Держава і громадянське суспільство – це свого роду антиномія, яка допомагає охарактеризувати поділ цілісного суспільного організму на дві взаємопов’язані і взаємообумовлені сфери – політичну і соціальну. Для держави характерні тенденція до централізації, впорядкування суспільного життя, переважання вертикальних та ієрархічних зв’язків. Для громадянського суспільства властиві тенденції до децентралізації і свободи особи та домінування горизонтальних, невладних зв’язків. Ці зв’язки утворюють декілька рівнів. Фундамент – це відносин, які характеризують систему збереження життєдіяльності суспільства. Другий прошарок – це соціокультурні відносини. Третій – складають відносини, що пов’язані з індивідуальним вибором, політичними і культурними уподобаннями, ціннісними орієнтаціями. Тут ми маємо різного роду групи інтересів, клуби, політичні рухи і партії і т.д.
Структура громадянського суспільства досить складна. Вона включає як первинні спільності людей (сім’ї, господарські і громадські організації і об’єднання, соціальні спільності та ін.) так і недаржавні політичні відносини (економічні, соціальні, духовні, національні, релігійні та ін.). У правовій державі вся система громадянського суспільства захищена законом від втручання держави.
Отже, громадянське суспільство - це сфера спілкування й солідарності, спонтанної самоорганізації і самоврядування вільних індивідів на основі добровільно сформованих асоціацій громадян, яка захищена необхідними законами від прямого втручання і регламентації з боку держави.
Суб’єктами, які творять громадянське суспільство є:
вільні і рівні індивіди;
створені ними добровільні асоціації, зорієнтовані на громадські справи;
вільна преса як засіб комунікації і самовиразу.
До атрибутів громадянського суспільства належать;
наявність публічного простору, засобів і центрів комунікації на основі яких формуються сфери громадського життя і громадської думки;
організоване громадське (публічне) життя вільних і рівних індивідів, чиї права захищені конституцією і законами;
добровільні асоціації, автономність яких усвідомлена на індивідуальному і колективному рівні і які є незалежні від держави;
кооперація і солідарність між людьми, спілкування на засадах взаємної довіри і співробітництва, які є наслідком діяльності, зорієнтованої на громадські інтереси та публічну політику (Див. табл. № 4).
Громадське суспільство виконує ряд функцій:
механізму самоорганізації громадян для вирішення суспільних проблем;
противаги державним владним структурам з метою не допустити узурпацію влади;
засобу соціалізації індивідів, орієнтація їх на суспільно-корисні справи;
сприятливого суспільного середовища для формування демократичного типу політичної культури, демократизації політичного процесу.
Розвинене громадянське суспільство можливе лише у правовій державі, яка повинна реагувати на запити і потреби асоційованого громадянства, сприяти його розвитку, запобігати виникненню конфліктів. Взаємовідносини держави і громадянського суспільства мають будуватися на основі діалогу і співпраці, що в свою чергу сприятиме демократичному розвитку держави. Порушення рівноваги між державою і громадським суспільством призводить до гіпертрофії владних структур, диктату держави, відчуження і політичного безсилля народу. На думку більшості українських та зарубіжних політологів, інститути громадянського суспільства повинні стати фундаментом демократичного устрою. Розвиток структур громадянського суспільства забезпечить впевненість і відповідальність окремої особи, зростання самостійності приватних і громадських сфер життя, стане перешкодою на шляху надмірного розростання функцій держави.
Безумовно, розбудова системи громадянського суспільства, врегулювання його взаємовідносин з державою на законодавчому рівні вимагає наявності відповідного правового поля, яке існує лише в правовій державі.
Б)Політична влада:сутність,ресурси,ознаки та функції
Політична влада — публічні, вольові (керівництва — підкорення) відносини, що утворюються між суб'єктами політичної системи суспільства (у тому числі державою) на основі політичних і правових норм.
У різних суспільствах і державах характер влади відрізняється: в одних «керівництво» з боку держави означає пряме насильство, в інших — прихований примус, у третіх — організацію і переконання. Має місце й поєднання різних засобів здійснення державної волі.
Панування, систематичне насильство, примус — влада антидемократична.
Переконання, авторитет, служіння суспільству, дотримання загальнолюдських цінностей — влада демократична.
Політичну владу можна умовно поділити на наступні типи:
- традиційна влада;
- харизматична влада;
- раціонально-правова влада.
Серед ресурсів політичної влади можна виділити економічні, соціальні, силові, інформаційні та ін.
Економічні ресурси потрібні і для завоювання влади, і для реалізації її цілей, і для її підтримки.
Силові ресурси виконують функцію забезпечення оборони країни, охорони внутрішнього порядку, у тому числі забезпечення безпеки політичної влади, недопущення яких-небудь намірів на владу з метою її скинення.
Соціальні ресурси. Соціальна політика у великих сучасних західних країнах будується таким чином, що в збереженні існуючої політичної влади зацікавлена більшість населення: тут широка система страхування, високий рівень пенсійного забезпечення, широко розвита система благодійних організацій і т д.
Інформаційні ресурси — це засоби масової інформації.
Основна функція політичної влади — керування, керівництво суспільством у цілому і кожній його сфері. Вона полягає в постійному дозволі протиріччя між необхідністю порядку в суспільстві і різних інтересах різних шарів, національних і інших груп, окремих особистостей.
Друга функція — функція оптимізації самої політичної системи, пристосування її інститутів до цілям, задачам і самій суті тих сил, що прийшли до влади.
Третя функція — забезпечення стабільності в країні.
Існують дві форми політичної влади: індивідуальна і інституалізована.
У системі політичний влади розрізняють три функціональних взаємодіючих її рівні:
— вищий рівень — макрополітична система вищих органів влади;
— середній, чи проміжний рівень — це апарат політичної влади середньої ланки, бюрократія різних рангів;
— третій рівень — це мікрорівень політичної влади. Він включає безпосереднє полите спілкування людей, малих груп.
Основні ознаки політичної влади:
· суверенність;
· відображення загальних інтересів;
· застосування примушення та насильства;
· легітимність;
· привселюдність;
· джерело (у давній - род, у марксистів - клас, у демократії - народ).
Основними функціями політичної влади є:
· Інтегративна функція влади направлена на консолідацію всіх соціально-політичних сил, інтеграцію прогресивних політичних,ідеологічних, інтелектуальних ресурсів суспільства з метою реалізації
суспільно-значущих, історично визначених цілей.
· Регулятивна функція влади забезпечує створення політичних механізмів регулювання життєдіяльності суспільства, підтримує вольовими методами функціонування цих механізмів.
· Функція мотивації означає, що влада формує мотиви політичної діяльності, підпорядковує їм як загальнозначущі, так і інші мотиви відповідно до політичних інтересів суб‘єктів владарювання, їхніх
політико-організаційних структур.
· Стабілізаційна функція влади націлена на забезпечення стійкого, стабільного розвитку політичної системи, всіх її структур,громадянського суспільства.