Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Задача
Предмет:
Банківська діяльність
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………3
Теоретична частина
20. Банківська діяльність та її ефективність в умовах ринкової трансформації економіки України…………………………………………..4
Практична частина
Задача 1………………………………………………………………………16
Задача 2………………………………………………………………………17
Задача 3………………………………………………………………………19
Задача 4………………………………………………………………………21
Задача 5………………………………………………………………………23
Задача 6……………………………………………………………………….24
Задача 7……………………………………………………………………….26
Задача 8…………………………………….…………………………………27
Задача 9………………………………………………………………………….
Задача 10………………………………………………………………………31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………32
ВСТУП
Актуальність теми. В останні роки в Україні проходить складний і неоднозначний процес ринкової трансформації економіки. Перетворення централізованої планової економіки в ефективну ринкову систему господарювання вимагає глибокого теоретичного дослідження існуючих проблем функціонування та розвитку банківських інститутів, посилення їх впливу на трансформаційні процеси. Банки, здійснюючи грошові розрахунки і кредитування суб’єктів господарської діяльності, виступають найбільш активними учасниками грошово-кредитних відносин, забезпечують грошовий обіг та перерозподіл капіталів. Ефективна діяльність банківських інститутів істотно підвищує конкурентоздатність підприємств і економіки в цілому, сприяє досягненню позитивних результатів у її реформуванні.
Дослідження проблем економічної ефективності діяльності банків проводились у процесі перетворення моно структури банківської системи СРСР у дворівневу банківську систему. Удосконалення банківської діяльності набувають особливого значення в умовах здійснення системних змін у механізмах організації фінансових відносин, в активізації інвестиційних процесів, у структурних зрушеннях економіки. Їх вирішення вимагає концептуального осмислення ролі банків при переході до ринку, розробки наукового підґрунтя, визначення провідних чинників впливу банківської діяльності на встановлення фінансово-кредитних відносин якісно нового типу.
Питання підвищення ефективності банківської діяльності, удосконалення грошово-кредитних відносин знайшли чільне місце в роботах видатних економістів як минулого, так і сучасності. Вагомий внесок у дослідження банківської справи, грошового обігу і кредиту зробили Дж.Б’юкенен, Дж.Гелбрейт, Е.Долан, Дж.М.Кейнс, С.Кемнет, А.Лаффер, Д.Е.Ліндсей, К.Маркс, Дж.С.Мілль, Ф.Неймарк, Дж.Робінсон, Д.Рікардо, П.Самуельсон, А.Сміт, І.Фішер, М.Фрідман, А.Філіпс, Л.Харріс, Ф.Хайєк, Дж.Хікс та інші.
20. Банківська діяльність та її ефективність в умовах ринкової трансформації економіки України
юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Ринкова трансформація - процес переходу до ринкової економіки. І навіть не цілком ринкової, а змішаної, бо в світі не існує країн де діє вільний ринок в чистому вигляді. Звичайний некерований саморегульований ринок зробить з України сировинний придаток світу. Теперішня ситуація нас також не задовольняє, так як незважаючи на те, що Україну визнали країною з ринковою економікою, наша економічна система ще не до кінця перейшла в ринкову. А тому зміни потрібні. Особливістю цього процесу в Україні є те, що ми переходимо від директивно-планової економіки СРСР, в якому наша економічна система була лиш частинкою. Це зумовлює особливу послідовність змін, які називають інверсним переходом ( на відміну від класичного переходу при капіталізмі ). Зокрема:
Від загального одержавлення власності до розвитку різноманітних її форм
Від державної монополії до включення конкурентних засад
Від директивно-планових цін, до вільного ціноутворення
Частково це вже здійснено, але вийшло не зовсім ідеально. Тому потрібно продовжувати зміни.
Проводити приватизацію
Розвивати ринкову інфраструктуру
Нагромадження капіталу пов'язувати зі зростанням виробництва
Економічна система — сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованої на
виробництво,
обмін,
розподіл
споживання товарів і послуг,
на регулювання економічної діяльності.
Господарська діяльність в економічній системі завжди виявляється організованою, скоординованою тим чи іншим чином, тому економічна система має складну структуру, яка утворюється в процесі взаємодії окремих елементів, якими є:
продуктивні сили,
техніко-економічні та організаційно-економічні відносини,
виробничі відносини або відносини економічної власності,
господарський механізм.
Аналіз історико-економічної еволюції основних поглядів на проблему розвитку банківської діяльності дав змогу прослідкувати логічний розвиток предмета дисертаційного дослідження – системи економічних відносин з приводу забезпечення ефективності банківської діяльності в умовах ринкової трансформації. Досліджуючи теоретичні погляди на сутність банків як важливих економічних інститутів, комерційних організацій, що займаються підприємництвом у фінансово-кредитній сфері, здійснюють розрахунково-касове обслуговування суб’єктів господарювання і населення, емісію кредитних засобів обігу, випуск різноманітних цінних паперів, у роботі виділяється основний напрямок банківської діяльності. Таким, на нашу думку, є сприяння розвитку продуктивних сил, науково-технічного прогресу, підвищенню ефективності виробництва через забезпечення передачі грошового капіталу із сфер, де він нагромаджується, у сфери ефективного використання. Спроможність банківської системи акумулювати вільні грошові ресурси та здійснювати їх ефективний розподіл та перерозподіл суттєво впливає на соціальні процеси, що дозволяє обґрунтувати положення про соціально-економічну ефективність банків як атрибутивну ознаку їхнього функціонального призначення.
З розвитком ринкових відносин у банківській системі відбувається реструктуризація власності банківського капіталу, зростає питома вага приватного капіталу. Зміна структури банківського капіталу зумовила зрушення в організації грошово-кредитних відносин, результативності діяльності комерційних банків, активізувала процеси ринкової трансформації економіки.
Активізація банківської діяльності виявляється у підвищенні ефективності впливу на економіку через збільшення обсягів традиційних банківських операцій, диверсифікацію банківської діяльності в інші економічні, фінансові та соціально-політичні сфери життєдіяльності суспільства, концентрацію банківського капіталу, збільшення частки капіталу, сформованого у регіонах. Насиченість центру фінансовими ресурсами закономірно веде до зниження норми відсотку, внаслідок чого відбувається перелив фінансів до регіонів.
Отже, ефективність банківської діяльності є співвідношення міри реалізації найважливіших соціальних і економічних функцій банків, співставлених з витратами ресурсів капіталу і праці. Сформульовані пропозиції щодо реалізації соціальної спрямованості політики, яка проводиться комерційними банками (ставки кредиту, депозиту, банківське обслуговування) – диференціація банківських послуг за ціною для малозахищених верств населення, умов для надання споживчих кредитів, адресні спонсорські допомоги та вирішення проблеми зайнятості шляхом інвестування та кредитування, участь банків у розрахунках при здійсненні угод купівлі-продажу цінного майна. З метою універсалізації пропонується встановлення тарифів за допомогою математичних методів розрахунку лінійної залежності обсягів доходів від операцій, за якими застосовуються різні форми тарифної політики. Це дозволить сформувати різновекторну клієнтську базу з пропозицією послуг, оптимальних за ціною для кожної групи клієнтів.
Поєднання визначення абсолютних значень доходів і витрат комерційних банків у розрізі ділових полів, а також з розрахунками ряду коефіцієнтів (дієздатності банку – Кд, доходності витрат – Кдв, фондовіддачі – Кф і продуктивності праці – Кпп) та показників (чистого СПРЕД, чистої процентної маржі, рівня простроченої заборгованості, покриття непроцентних витрат непроцентними доходами, чистого прибутку, прибутку на одного працівника, ефективності управління, рентабельності капіталу та рентабельності активів) з рейтинговими оцінками дає змогу з високою достовірністю визначити ефективність банківської діяльності на трьох рівнях – банківської системи в цілому, окремого комерційного банку, його структурних підрозділів.
Нагляд НБУ спрямований на забезпечення стабільності банківської системи, на захист інтересів вкладників шляхом зменшення зовнішніх ризиків (ліквідності, валютної облікової ставки та по цінних паперах), на забезпечення контролю за внутрішніми ризиками, пов’язаними з людським чинником (кваліфікація персоналу і ділові якості працівників, виконавча дисципліна, якість аудиторської служби) та за операційно-технічними ризиками, що відображають ступінь працездатності систем безпеки, бухобліку, матеріально-технічних засобів. Це необхідна, але недостатня умова аналізу ефективності банківської діяльності: для забезпечення фінансової стійкості банку важливим є не тільки визначення загальної концепції його розвитку, але й розробка найбільш ефективних способів формування пасивів і розподіл його ресурсів за основними категоріями активів.
Головними чинниками багаторічної тенденції до зниження рентабельності банківської системи є: зростаюча вартість організації і ведення самого банківського бізнесу (відкриття невеликого територіального відділення потребує інвестицій у розмірі 150-200 тис. грн.); втрата можливості одержання наддоходів через посилення конкуренції, підвищення вимог з боку НБУ щодо формування обов’язкових резервів та виконання економічних нормативів; запровадження додаткового податкового навантаження на деякі види банківських операцій; зменшення доходності кредитного портфеля; зростання витрат банків на формування резервів; зниження матеріальних стимулів.
Зазначено, що недоліком, який дезорганізує управління комерційним банком, є її лінійна функціональна структура з вираженою централізацією значної кількості функцій, пов`язаних з організацією обслуговування клієнтів банку (єдиний коррахунок в НБУ, встановлення процентних ставок за кредитами і прийняття рішення про їх видачу, пролонгацію та ін.). Це призводить до затримок у прийнятті рішень і втрати вигідних клієнтів, суперечить оптимальній стратегії комерційної діяльності. Рівень взаємодії підрозділів є низьким, а маркетингова стратегія не є послідовною і виваженою.
Суттєвий вплив на рівень банківського менеджменту справляє активізація людського чинника, корпоративна культура, матеріальна мотивація. Відсутність творчої атмосфери, наявність “конфлікту інтересів” між керівниками і спеціалістами різних організаційних рівнів стримують підвищення ефективності діяльності банків.
Найбільш вигідною формою тарифної ставки на разрахункове обслуговування є визначення частки відсотка від суми платежів клієнтів. Збільшення обсягу доходів від зростання кількості операцій вимагає встановлення тарифів, прив’язаних до суми операції, що пов’язано з проведенням калькуляції вартості кожного виду послуг. На конкретному матеріалі розрахунків доведено, що повна ідентифікація послуг, доходів і витрат дозволяє визначити прибуток і рентабельність кожного напрямку банківської діяльності.
Під впливом самостійної обробки інформації в операційних системах банку та запровадженні нової технології електронних розрахунків відбуваються суттєві зрушення в суті банківських технологій. Вони знаходять свій прояв у диверсифікації організаційно-технологічної діяльності комерційних банків, спрощенні процедур технологічної організації процесів, збільшенні швидкості і якості обслуговування клієнтів. Забезпечення необхідною інформацією управлінських ланок і менеджерів банків закладає підґрунтя для створення нових видів і форм надання послуг, скорочення витрат на ведення банківської справи, що сприяє створенню нової технологічної основи для розвитку всього фінансового ринку.
Важливою функцією держави є регулювання та нагляд за діяльністю банків з метою забезпечення стабільності банківської системи.
Терміни "регулювання банківської діяльності" та "нагляд за діяльністю банків" цілком слушно часто вживають поруч, тому що вони характеризують взаємозв'язані та взаємодоповнювальні види діяльності.
Під регулюванням банківської діяльності розуміють насамперед створення відповідної правової бази. По-перше, це розроблення та ухвалення законів, що регламентують діяльність банків (наприклад, Закон про центральний банк країни, Закон про банки і банківську систему). По-друге, це ухвалення відповідними установами, уповноваженими державою, положень, що регламентують функціонування банків, у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив. Вони базуються на чинному законодавстві і конкретизують, роз'яснюють основні положення законів. Законодавчі і нормативні положення визначають такі межі поведінки банків, які сприяють надійному та ефективному функціонуванню банківської системи.
Під банківським наглядом розуміють насамперед моніторинг процесів, що мають місце у банківській сфері на різних стадіях функціонування банків, а саме:
- створення нових банків та їхніх установ;
- діяльності банків;
- реорганізації та ліквідації банків.
Регулятивно-наглядові органи мають повноваження застосовувати до банків певні коригувальні заходи, а також заходи примусового впливу з метою регулювання їхньої діяльності. Ці заходи можуть розглядатися одночасно як елемент банківського нагляду і як елемент банківського регулювання. Отже, поняття регулювання банківської діяльності та банківський нагляд дуже тісно переплітаються.
У країнах з ринковою економікою держава в особі центрального банку та відповідних уповноважених органів ставить за мету впровадження пруденційного банківського регулювання та нагляду, тобто спрямованого на забезпечення стабільності та надійності банків, їхньої обачливої та розважливої поведінки, виконання банками вимог фінансової безпеки.
Ефективне використання можливостей пруденційного банківського регулювання та нагляду передбачає необхідність чіткого законодавчого визначення змісту таких понять, як "банк" і "банківська діяльність". Неоднозначне їх тлумачення може мати негативні наслідки для економічної практики. Чітке визначення цих понять насамперед допоможе економічним суб'єктам легко орієнтуватися на фінансовому ринку, знати, які посередницькі операції належать до банківської діяльності та які наслідки (правові та економічні) вона може мати. Критерієм віднесення посередників фінансового ринку до банківсь-ких та небанківських установ може бути комплекс із трьох посередницьких операцій, що є базовими для банківської діяльності:
- прийняття грошових коштів від клієнтів у вклади;
- надання клієнтам кредитів і створення платіжних засобів;
- здійснення розрахунків між клієнтами.
В умовах ринкової економіки банки мають надзвичайно великі можливості впливати на економічні процеси як позитивно, так і негативно, що зумовлює необхідність регламентації їхньої діяльності. Дослідження ролі банків у сучасній економіці дає можливість з'ясувати причини, які примушують державу взяти на себе функцію банківського регулювання та нагляду. Розглянемо основні з цих причин.
Держава в особі центрального банку покликана, як уже зазначалося, забезпечувати стабільність грошового обігу і національної валюти, що неможливо без регулювання діяльності банків, а саме без обмеження здатності банків створювати платіжні засоби - гроші. У гонитві за прибутком банки здатні створити й запропонувати більше грошей, ніж у них є підстав для цього і більше, ніж потребує ринок. Інструментом регулювання діяльності банків виступає механізм обов'язкового резервування певної частини ресурсів банків (у межах заздалегідь визначеної центральним банком норми обов'язкових резервів). У цих умовах здійснення банками платежів, надання позичок обмежується обсягом банківських ресурсів, що перевищують суму зарезервованих ресурсів. Якщо ж банк не дотримується встановлених правил, тобто порушує норму обов'язкових резервів, наглядові органи застосовують до нього певні заходи.
Одна з важливих функцій банків - збереження грошових заощаджень суспільства. Банки - це довірчі установи, тобто в основі їхньої діяльності лежить довіра до них з боку суспільства. Для того, щоб економічні суб'єкти розміщували в банках свої заощадження,
* Термін "пруденційний" запозичено із зарубіжної практики, він означає "розумний", "обережний".
вони повинні мати певні гарантії, що ці заощадження можна буде отримати в наперед домовлені строки і з обіцяними процентами. В цих умовах суспільство розглядає виконання державою функції банківського регулювання та нагляду як свого роду гарантію розумної та обачливої політики банків. Крім того, з метою підвищення довіри до банківської системи у більшості ринкових економік функціонують спеціальні колективні фонди (корпорації) страхування депозитів*. Вони гарантують вкладникам у разі банкрутства банку повернення їхніх заощаджень у певних межах.
Банки на відміну від інших економічних суб'єктів ринку містять у собі підвищену загрозу дестабілізації власної діяльності і провокування загальноекономічної кризи, що пояснюється самою природою банків, специфікою їхньої діяльності. Так, капітал банків становить невелику частку у їхніх сукупних ресурсах, оскільки банки працюють головно за рахунок залучення коштів великої кількості вкладників. У зв'язку з цим платоспроможність і ліквідність банків є поняттями відносними, вони базуються на допущенні, що вкладники не вилучать свої кошти з банків одночасно. Проте економічна ситуація в країні може скластися у такий спосіб, що ймовірність вилучення коштів значної кількості вкладників з банків стане реальністю, і банки, що опинились у цій ситуації, можуть збанкрутувати. Банки-банкрути, тісно пов'язані з іншими банками через систему міжбанківських зв'язків, будуть не здатні виконати свої зобов'язання перед вкладниками, перед іншими банками, що потягне за собою цілий ланцюг банківських крахів. Наслідком цього може стати порушення грошового обігу з ризиком перейти у кризу банківського сектора, а потім і в загальноекономічну кризу країни.
Ще один приклад. Банківська система виконує життєво важливу роль посередника на фінансовому ринку. Банки акумулюють заощадження економічних суб'єктів і водночас надають позички іншим суб'єктам ринку. Кредитування неминуче пов'язано передусім з ри
Найбільше значення як елемент світового досвіду має система страхування депозитів, створена у 1934 р. у США. Для страхування депозитів у комерційних банках була заснована Федеральна корпорація страхування депозитів (ФКСД) - Федеральне незалежне агентство, підзвітне Конгресу. Багато країн в тій чи іншій формі запозичили досвід США.
В Україні в 1997-1998 рр. банки були зобов'язані за депозитами фізичних осіб створювати обов'язкові резерви шляхом придбання облігацій внутрішньої державної позики з подальшим їх блокуванням у депозитарії НБУ. Згідно з Указом Президента від 10 вересня 1998 р. в Україні створюється Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - вкладників комерційних банків України. Фонд створюєгься і функціонує як державна, економічно самостійна, спеціалізована організація. Учасниками системи гарантування вкладів є комерційні банки, що мають ліцензію НБУ на здійснення операцій із залучення вкладів фізичних осіб, за винятком банків, які перебувають у стадії фінансового оздоровлення, та Ощадного банку України.
зиком неповернення позичених коштів і, як наслідок, з ризиком для банків втрати ліквідності і платоспроможності.
У світовій банківській практиці управління кредитним ризиком розглядається як проблема, що має державне значення. У зв'язку з цим органи банківського регулювання та нагляду зобов'язують банки створювати резерви для відшкодування можливих втрат за позиками. Розмір резервів визначається загальною сумою всіх наданих позичок та ступенем їхнього ризику. Отже, банки відіграють ключову роль в економіці і водночас їм притаманна підвищена фінансова вразливість, що зумовлює необхідність розроблення та ухвалення державою заходів стосовно банківського регулювання та нагляду.
Банки формують платіжну систему країни. На банківських рахунках зосереджені кошти, що становлять основу для безготівкових розрахунків, і саме банки здійснюють їх. Надійна й ефективна система розрахунків - це важливий компонент розвинутої економіки. З огляду на наявність тісного взаємозв'язку сучасної грошово-кредитної і виробничої систем порушення в платіжній системі можуть негативно позначитися на розвитку економіки. Зауважимо, що міжбанківський ринок і платіжний обіг у сучасних умовах мають міжнародний характер. У зв'язку з цим проблеми, що виникають на національних банківських ринках, перестають бути локальними й експортуються на світовий ринок, що також є аргументом для обгрунтування необхідності банківського регулювання та нагляду.
Важливою є і така зовнішня обставина. Банківська система будь-якої країни не може сприйматися світовою спільнотою як повноцінна за відсутності системи банківського регулювання та нагляду, що відповідає міжнародно визнаним стандартам.
Ефективна система банківського регулювання та нагляду потрібна і самим банкам, тому що успіх їхньої діяльності залежить від довіри до них з боку суспільства. Втрата довіри вкладників до одного банку може викликати ланцюгову реакцію, перекинутися на всю банківську систему і призвести до втрати довіри до всієї банківської системи.
Отже, необхідність банківського регулювання та нагляду з боку держави визначається квазісуспільною природою банків. Банки функціонують головно як недержавні, приватні структури, мета діяльності яких - отримання максимального прибутку. Водночас, як уже зазначалося, вони виконують суспільно корисні й необхідні функції, що і робить регулювання та нагляд за їхньою діяльністю обгрунтованим і необхідним завданням держави.
Ефективність банківського регулювання та нагляду залежить значною мірою від того, наскільки чітко визначені завдання, що стоять перед відповідними регулятивно-наглядовими органами, наскільки добре ці завдання розуміють і підтримують органи, що розробляють економічну політику держави і несуть відповідальність за реалізацію цієї політики.
Основні завдання банківського регулювання та нагляду:
- забезпечення стабільності та надійності банківської системи з метою сприяння економічному піднесенню;
- захист інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління банками і від шахрайства. Інтереси вкладників потребують захисту, тому що в усіх країнах рівень інформованості вкладників про фінансовий стан банків вельми недостатній і вони не мають можливості самостійно оцінити, який ризик беруть на себе, розміщуючи свої кошти в тому чи іншому банку;
- створення конкурентного середовища у банківському секторі, адже саме це середовище є найсприятливішим для клієнтів банків. Завдяки банківській конкуренції знижуються процентні ставки за позичками, підвищуються процентні ставки за депозитами, розширюється спектр банківських послуг, запроваджуються новітні банківські технології тощо;
- забезпечення відкритості (прозорості) політики і діяльності банківського сектора в цілому і кожного банку окремо. Підвищення відкритості базується на удосконаленні системи обліку і звітності в банках і наближенні їх до вимог, що випливають із досвіду міжнародної банківської практики;
- підтримування необхідного рівня стандартизації і професіоналізму в банківському секторі, забезпечення ефективної діяльності банків і запровадження технологічних нововведень в інтересах споживачів банківських послуг.
Необхідність і значущість банківського регулювання та нагляду в умовах ринкової економіки не виключають саморегуляцію банківського сектора через ринкові механізми. Ці дві форми регулювання мають доповнювати одна одну. Банки повинні діяти, керуючись принципами комерційного розрахунку та надійності.
У свою чергу, органи банківського регулювання та нагляду мусять діяти, керуючись принципами розумного, обачливого ставлення до банків, тобто вони не повинні вимагати від банків здійснення операцій, які могли б послабити їхній фінансо фінансовий стан, посягати на свободу підприємницької діяльності банків.
В Україні в умовах планово-централізованої економіки та існування системи державних банків не було потреби у створенні системи банківського регулювання та нагляду. Напрями й умови діяльності банків визначалися урядом, він же і контролював їхню діяльність. Так, зокрема, уряд затверджував кредитний план Держбанку, в якому визначалися обсяг кредитних вкладень та їхня цільова спрямованість. Він же встановлював і розмір процентних ставок як за позичками, так і за депозитами.
В умовах трансформації економіки в Україні реформується банківський сектор, і одним із найважливіших компонентів цього процесу є створення ефективної системи пруденційного банківського регулювання та нагляду. Проблема створення цієї системи має для України особливе значення, зважаючи на такі фактори:
- нестабільний характер економіки перехідного періоду;
- незавершеність процесу ринкової трансформації банківського сектора;
- недостатній досвід комерційної діяльності банків в умовах ринкової економіки;
- ризикована практика банківської діяльності, зокрема кредитування, що виявляється в екстремально високому рівні простроченої, пролонгованої та безнадійної до повернення кредитної заборгованості, а також у надмірному кредитуванні інсайдерів, у концентрації кредитного ризику;
- недостатній рівень банківського капіталу та резервів на покриття ризиків з огляду на потреби економіки та якість активів банків;
- неадекватність системи внутрішнього контролю та аудиту в банках стану банківської системи.
У світовій практиці спочатку десятиріччями, століттями формувалася банківська система, а потім уже система регулювання та нагляду. В Україні ці процеси відбуваються паралельно, що є, безумовно, ускладнюваним фактором. Водночас Україна має й деякі переваги - вона може і повинна скористатися накопиченим світовим досвідом у галузі банківського регулювання та нагляду.
Можливості, які надаються сучасними інформаційними технологіями, дозволяють без втрати контролю децентралізувати значну кількість процесів, пов`язаних із вирішенням конкретних проблем клієнтів, і без втрати оперативності проводити централізацію процесів, не пов`язаних з обслуговуванням клієнтів. З метою підвищення продуктивності праці банківських службовців доцільно провести інвентаризацію технологічних процесів та здійснити електронну паспортизацію робочих місць, застосувати технологічні карти, провести комплекс робіт, пов`язаних з реорганізацією балансових підрозділів у безбалансові.
Диверсифікація організаційно-технологічної структури комерційного банку включає пропозиції щодо відтворення в банках єдиних і розподіленнях по Україні центрів управління банківськими технологіями. Підраховано, що реалізація даних пропозицій в цілому по системі комерційних банків України дозволить отримати додатково близько 137,2 млн. грн. прибутку, що підвищить рентабельність банків на 2,3 процентних пункти.
Обґрунтовані пропозиції щодо організації технологічного співробітництва комерційних банків з суб`єктами інших сфер діяльності і, насамперед, з товарним ринком. Комерційні банки, використовуючи свої можливості на відкритому фінансовому ринку (володіння кредитними ресурсами, розрахунковими технологіями, гарантійними можливостями), можуть стимулювати як продавців, так і покупців товарної продукції до участі у відкритих біржових торгах, отримувати біржові бюлетені і забезпечити з високим рівнем безпеки проведення електронних торгів у реальному режимі часу і з віддаленим доступом. Завдяки цьому банки отримують додаткові ресурси, зростає ефективність діяльності бірж, їх послуги стають доступнішими.
Загальний процес діяльності комерційного банку розглядається як сукупність матеріально-організаційної і вартісної сфер діяльності, а управління доходами і витратами полягає у формуванні оптимальних комбінацій між матеріально-організаційною і вартісною сферами. Сформульовані пропозиції, які сприяють зростанню ефективності банківського менеджменту: необхідність створення єдиного інформаційного простору; організація і застосування особливих методів обліку; врахування загальних результатів аналізу банківської діяльності в нестабільних умовах; вибір комбінацій факторів виробництва з метою отримання бажаного ефекту.
Отож, ефективне управління доходами і витратами комерційних банків полягає у встановленні прозорих і ефективних механізмів менеджменту, маркетингової політики і бізнес-планування, спрямованих на проникнення комерційних банків у зовнішнє середовище з урахуванням дилеми надійність, ліквідність-прибутковість. Розроблені складові та процедура формування системи менеджменту персоналу комерційних банків: становлення творчої атмосфери; вдосконалення принципів і засобів проведення кадрової політики на основі вдосконалення системи найму, професійно-психологічної підготовки, оптимізації праці співробітників у конкретних сферах банківського обслуговування.
ВИСНОВКИ
Визначена сутність банку як фінансового інституту, що функціонує на принципах комерційного розрахунку, займається підприємництвом у грошово-кредитній сфері, акумулюючи вільні грошові кошти учасників грошово-кредитного ринку та здійснюючи їх ефективний розподіл та перерозподіл, що суттєво впливає на перебіг економічних і соціальних процесів. Зрушення, що відбуваються в період ринкової трансформації економіки, зумовлюють необхідність і створюють нові можливості для підвищення ефективності банківської діяльності.
Методологія оцінки економічної ефективності комерційних банків повинна мати комплексний характер, бути узгодженою на всіх рівнях: банківської системи в цілому, окремого банку, його структурних підрозділів. Вона будується на урахуванні співвідношення витрат і результатів при виконанні окремих функцій, дотримання обов’язкових резервів, принципів визначення узагальнюючої оцінки фінансового стану комерційного банку, доповнення їх аналізом розміщення залучених коштів, здатності активів забезпечувати доходність і підтримувати ліквідність, оцінці рентабельності банківського капіталу на основі відношення чистого прибутку банку до власного капіталу.
Розвиток діяльності комерційних банків дозволяє стверджувати, що на ефективність їхнього функціонування негативний вплив у другій половині 90-х років справляла дія макроекономічних чинників, які зумовили необхідність формування більшістю банків значних резервів під кредити, цінні папери, кредиторську заборгованість, що викликало зниження фінансових показників діяльності ряду комерційних банків та зумовило їх поляризацію за рівнем ефективності.
Визначено, що при одночасному зростанні доходів і витрат комерційних банків протягом останніх 3-4 років відбуваються суттєві зрушення в структурі кожної із складових, зменшується кредитний ризик в цілому по банківській системі, що сприяє прискоренню темпів міжбанківського кредитування і розміщення депозитів, створенню умов для додаткового залучення коштів у банківську систему. Виникає необхідність здійснення системою комерційних банків заходів щодо надання принципово нового комплексу послуг масовому споживачу, розробки і прийняття державної програми розвитку банківської діяльності на підґрунті реструктуризації системи комерційних банків.
Обґрунтована узагальнююча причина низької ефективності окремих комерційних банків: криза системи внутрішньобанківського управління, проявами якої є невідповідність організаційних структур управління функціональному призначенню банку; надмiрна централiзацiя упралiння; невизначенiсть розмежування повноважень i функцiй рiзних рiвнiв упралiння; вiдсутнiсть стратегiй впровадження iнформацiйних технологiй; вiдхiд вiд стимулювання працiвникiв за досягнення кінцевих результатiв дiяльностi.
Доведено, що потреби розвитку дiяльностi та зростання економiчної ефективностi комерцiйних банкiв можуть бути вирiшенi шляхом розширення банкiвських послуг i диверсифiкацiї органiзацiйно-технологiчної дiяльностi на основi використання новiтнiх iнформацiйних технологiй, що розширюють межi мiсця i часу обслуговування клiєнтiв, сприяють зростанню корпоративної культури обслуговування i забезпечують скорочення витрат на ведення банкiвської дiяльностi. Базовим елементом органiзацiї технологiї є паспортизацiя робочих мiсць, яка супроводжується впровадженням стандартiв, реорганiзацiєю балансових пiдроздiлiв у безбалансовi, органiзацiєю в комерцiйних банках єдиних i розподiлених на територiї України центрiв управлiння банкiвськими технологiями. Основою управління процесами ефективності діяльності банківських установ визначено знаходження оптимального співвідношення структури доходів і витрат, прибутку і рентабельності кожного виду банківських послуг, організацію особливих методів обліку, доповненні показниками, які характеризують виконання нормативів регулюючих органів внутрішніми показниками і нормами, пов’язаними із структурою активів і зобов’язань, плановим прибутком банку в цілому і його окремих підрозділів та за операціями. Концепція оптимізації матеріально-організаційної та вартісної сфер діяльності дозволяє суттєво підвищувати ефективність комерційних банків. Зміна умов розвитку діяльності і їх оновлення в подальшому потребують від кожного банку розробки і реалізації комплексної програми з підвищення якості кадрового складу і розвитку корпоративної культури, яка відповідає ринковим вимогам системи економічних внутрішньобанківських відносин. Узгодження корпоративних і індивідуальних інтересів можливе за умов вигоди для обох сторін. Доцільно закріпити пріоритети виробленої програми колективним договором, укладеним між адміністрацією і трудовими колективами, що посилить юридичний статус економічних відносин власників банків і найманого персоналу.
Реалізація пропозицій з удосконалення діяльності комерційних банків шляхом застосування сучасних інформаціїних технологій, реорганізації менеджменту персоналу сприятиме підвищенню їхньої ефективності, посилить позитивний вплив на процес ринкової трансформації економіки України.
Практична частина
Задача 1
На основі наведених даних індекса - дефлятора (відсотків до попереднього року) розрахувати індекс рівня цін для кожного року відносно базового року, якщо базовим роком є 2000 рік. (Довідково: для базового року індекс рівня цін – 100% або 1).
№
з/п
Показники/Роки
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
1
Індекс – дефлятор (у % до попереднього року)
123,1
109,9
105,1
108
115,1
124,5
114,8
122,7
128,6
113
2
Індекс рівня цін, %
100
109,9
115,5
124,7
143,5
178,7
205,1
251,7
323,7
365,8
Розв'язок:
2000 рік – базовий, ІЦ – 100%
ІЦ2001 = (ІЦ2000 * ІД2001)/100 = (100*109,9)/100 = 109,9%
ІЦ2002 = (ІЦ2001*ІД2002)/100 = (109,9*105,1)/100 = 115,5%
ІЦ2003 = (ІЦ2002*ІД2003)/100 = (115,5*108)/100 = 124,7%
ІЦ2004 = (ІЦ2003*ІД2004)/100 = (124,7*115,1)/100 = 143,5%
ІЦ2005 = (ІЦ2004*ІД2005)/100 = (143,5*124,5)/100 = 178,7%
ІЦ2006 = (ІЦ2005*ІД2006)/100 = (178,7*114,8)/100 = 205,1%
ІЦ2007 = (ІЦ2006*ІД2007)/100 = (205,1*122,7)/100 = 251,7%
ІЦ2008 = (ІЦ2007*ІД2008)/100 = (251,7*128,6)/100 = 323,7%
ІЦ2009 = (ІЦ2008*ІД2009)/100 = (323,7*113)/100 = 365,8%
Висновок: ціни 2001 року становлять 109,9 % від цін базового року(2000 рік)
Задача 2
На основі вихідних даних відповідно до 2000 року розрахувати величини:
валового внутрішнього продукту та вказати яким методом був зроблений розрахунок;
валового національного продукту;
чистого національного продукту;
національного доходу.
Показники
млн. грн.
Валові приватні внутрішні інвестиції
33531
Експорт товарів і послуг
102592
Імпорт товарів і послуг
95658
Оплата праці найманих працівників
71930
Податки на виробництво та імпорт
31707
Витрати домашніх господарств
96708
Доход від власності, одержаний від інших країн
598
Субсидії на виробництво та імпорт
3184
Валовий прибуток, змішаний доход
69617
Витрати сектору загального державного управління
32897
Споживання (відновлення) основного капіталу
30223
Доход від власності, сплачений іншими країнами
5895
Розв'язок:
Згідно з методом розрахунку за витратами обсяг ВВП підраховується як сума: особистих витрат населення на кінцеве споживання товарів та послуг, державних витрат на купівлю товарів та послуг, валових інвестицій та чистого експорту. Отже, формула ВВП за витратами має такий вигляд:
ВВП = С + I + G + Xn,
Де, С - особисті споживчі витрати, які складаються з витрат домогосподарств на купівлю товарів та послуг як поточного споживання (продукти харчування, комунальні послуги і т. д.), так і тривалого (побутова техніка, автомобілі і т. д.). Але, показник С не враховує витрат на купівлю житла;
I - валові інвестиції, які складаються з витрат фірм на придбання нового устаткування, нових підприємств, нових приміщень і т. д.;
G - державні витрати на купівлю товарів та послуг, які складаються з витрат на школи, вищі навчальні заклади, армію, дороги, державний апарат управління державою і т. д. Але в показник в не включаються трансфертні виплати, а саме витрати держави на виплати пенсій, соціального страхування, різні виплати населенню;
Хn - чистий експорт товарів та послуг, який розраховується як різниця між експортом та імпортом.
Отже, ВВП=96708+33531+32897+(102592-95658)=170070 (млн. грн.)
Валовий національний продукт (ВНП) – це валовий внутрішній продукт (ВВП), зменшений на величину доходів, які виплачуються нерезидентам, та збільшений на аналогічні доходи, які отримали резиденти цієї країни з-за кордону. Він показує обсяг виробництва, вироблений за допомогою факторів виробництва, що їх має країна.
Отже, ВНП= 170070+598-5895=164773 (млн. грн.)
Чистий національний продукт ЧНП = ВНП - обсяг спожитого капіталу (амортизація)
ЧНП = 164773-30223 = 134550 (млн. грн.)
Національний дохід НД = ЧНП - непрямі податки
НД = 134550-31707 = 102843 (млн. грн.)
Задача 3
На основі вихідних даних розрахуйте:
темпи приросту номінального ВВП;
ВВП скоригований в цінах базового року (індекс рівня цін, розрахований в завданні 1);
темпи приросту скоригованого ВВП;
подати графічну ілюстрацію п. 1 та п. 3
№
з/п
Показники/Роки
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
1
ВВП ном., млн. грн.
170070
204190
225810
267344
345113
441452
544153
720731
948056
913345
2
∆ВВП ном., %
-
120,1
110,6
118,4
129,1
127,9
123,3
132,5
131,5
96,3
3
Індекс рівня цін, %
100
109,9
115,5
124,7
143,6
178,8
205,2
251,8
323,8
365,9
4
ВВП скориг., млн. грн.
170070
185796,2
195506,5
214389,7
240329,4
246897,1
265181,8
286231,5
292790,6
249616,02
5
∆ВВП скориг., %
-
109,25
105,23
109,66
112,10
102,73
107,41
107,94
102,29
85,25
Розв'язок:
Темпи приросту номінального ВВП, ВВП скоригований в цінах базового (2000) року та темпи приросту скоригованого ВВП розрахуємо в таблиці.
Для того, щоб знайти темпи приросту ВВП номінального для 2001 року ми ВВПном2001 ділимо на ВВПном2000 і множимо на 10., для того, щоб знайти ВВП скориговане ВВПном множимо на індекс рівня цін і ділимо на 100%.
Графічна ілюстрація пункту 1.
/
Графічна ілюстрація пункту 3.
/
Задача 4
На основі вихідних даних розрахуйте:
темпи приросту номінального
16.04.2013 22:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора