Організаційно-правові форми підприємницької діяльності. Лекція з Інші. Робота № 523636

Перехід до торгівельного партнера Binance

Організаційно-правові форми підприємницької діяльності

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Інші

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2024

Тип роботи:

Лекція

Предмет:

Інші

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

ЛЕКЦІЯ №2 Тема2, Організаційно-правові форми підприємницької діяльності Класифікація організаційно-правові форми підприємництва Господарські товариства як організаційно-правова форма підприємництва Індивідуальне підприємництво Об’єднання підприємств Класифікація організаційно-правові форми підприємництва Організаційно-правова форма - це форма юридичної особи, що характеризує специфіку її створення, майнового статусу, її прав і прав засновників на майно та особливості їх відповідальності за зобов'язання суб'єкта. Коли йдеться про вибір організаційної форми підприємства, увага приділяється найбільш значущим ознакам, за якими такі форми різняться. Насамперед до них належать: джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності, кількість власників використовуваного капіталу та учасників створюваного підприємства; межі майнової відповідальності; спосіб розподілу прибутків і збитків; форма управління суб’єктом господарювання тощо. Крім того, прийняття рішення щодо вибору організаційно-правової форми підприємства залежить від багатьох інших чинників, починаючи від особливостей середовища майбутнього бізнесу і завершуючи особистими якостями та уподобаннями самого підприємця Види оганізаційно-правових форм підприємств За характером та змістом підприємницької діяльності: підприємства, організації, установи. Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково- дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГКУ та іншими законами. Організація відрізняється від підприємства тим, що підприємства виробляють певну продукцію, а організації, як правило виконують певні роботи і надають послуги. Установою є організація, створена однією або кількома особами, які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об«єднання їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності). Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств. Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує двісті п'ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму сто мільйонів гривень. Усі інші підприємства визнаються середніми. За суб'єктами підприємництва виділяють: Юридичні особи Фізичні особи Згідно з ГКУ юридичні особи поділяються на підприємства, інші організації та об«єднання підприємств. Підприємства у свою чергу поділяються на: комунальні, колективної власності, державні, змішаної форми власності, приватне підприємство, господарські товариства. Господарські товариства як організаційно-правова форма підприємництв Господарськими товариствами Законом «Про господарські товариства» визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До прав учасників ГТ належать: участь в управлінні справами товариства на підставі установчих документів; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частину (дивіденти); вийти з товариства: одержувати інформацію про діяльність товариства. До обов'язків: виконувати вимоги, встановлені установчими документами товариства і рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; виконувати свої зобов«язання перед товариством, у т.ч. пов«язані з майновою участю, а також зносити вклади у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію; ін. обовязки, передбачені законодавством та установчими документами. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Підприємства, установи та організації, які стали учасниками товариства, не ліквідуються як юридичні особи. Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає йото єдиним учасником. Таблиця 3.3. Порівняльна характеристика господарських товариств Основні ознаки і характеристики Акціонерне товариство (АТ) Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) Товариство з повною відповідальністю (ТзПВ) Товариство з додатковою відповідальнісгю (ТзДВ) Товариство зі змішаною відповідальністю (командитне) ' 1 2 3 4 5 6 Засновницькі документи Установчий договір, статут Установчий договір, статуї Установчий договір Установчий договір, статут Установчий договір Ступінь. відпові- дальності Обмежена в межах своїх часток акцій Обмежена в межах вкладів у майно Солідарна не обмежена) всім своїм майном В межах вкладів і додатково належним майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника Солідарна для дійсних членів і обмежена вкладом у манно для членів- вкладників Система управління Загальні збори акціонері — вищий орган; рада акціонері, правління — виконавчий орган Збори, учасників -- вищий орган; дирекція — виконавчий Органи управлінця не створюються; справи товариства ведуть загальною згодою учасників Збори учасників — вищий орган; дирекція — орган виконавчий Органи управління не створюються, діє договір доручення, який поширюється для дійсних членів 1 2 3 4 5 6 Статутний фонд Встановлюються у розмірі суми 1250 мінімальних на робітних Встановлюється у розмірі суми 100 мінімальних заробітних плат Самостійно встановлюють розмір СФ у засновницьких документах Встановлюється у розмірі суми 100 кінімальких заробітних плат Законодавчо не встановлюється розмір СФ, але обмежується розмір часткивкладників (не більше 50% майна товариства) Контроль учасників Незалежне від своїх учасників; взаємовідносини на договорній основі Незалежне від свої учасників Великий контроль учасників товариства Незалежне від своїх учасників Великий контроль учасників товариства Період Функціо нування Необмежений; найбільш стабільне— смерть чи вихід одного із акціонерів не впливає на існування фірми Необмежений створюється на невизначений термін 1. Обмежений (смерть чи ви- хід одного із партнерів означає припинення існування ТзПВ) Обмежений — ^ створюється на певний термін або для досягнення певної мети Необмежений, у випадку смерті чи виходу ОДНОГО із членів-вкладників. Обмежений в аналогічних випадках з дійсними членами; якщо догово- 1 2 3 4 5 6 2. Необмежений, якщо це передбачено установчим договором Право передачі власності Необмежені права; власники акцій мають велику свободу Обмежені права, свою частку можна відпустити за згодоб решти учасників одному або кільком учасникам цього ж товариства або третім особам виключно передбачено договором Обмежені права, передати свою частку іншим учасни- кам ти третім особам можна лише за згодою решти учасників Обмежені права, передата сяою ^лети я у пйшйг учас- ника.м 'їй третім особам можйа лите за згодою ••решті» учасників Необмежені права для члені вкладників і обмежені для дійсних членів Юридична форма. обєднання капіталів обєднання осіб Об’єднання капіталів Обєднання осіб У новому ЦКУ введено поняття залежного господарського товариства. Залежним господарським товариством можуть бути: товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю у разі, якщо двадцять або більше відсотків статутного капіталу такого товариства належить іншому (головному) господарському товариству; чи акціонерне товариство, двадцять або більше відсотків простих акцій якого належить іншому товариству. Отже, у самому понятті "залежне господарське товариство" передбачається залежність одного товариства від іншого. Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами. Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів. Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства - з приватного на публічне. АТ може бути створене як однією, так і кількома особами. Воно може діяти у складі лише одного учасника у разі, якщо він придбав усі акції цього товариства. Існує обмеження, відповідно до якого єдиним учасником АТ не може бути товариство, яке було створене особою, і ця особа є єдиним учасником такого товариства. Акціонерне товариство відповідає за зобов'язаннями учасників лише за наявності двох умов: якщо зобов'язання пов'язане зі створенням товариства; якщо дії учасників були схвалені загальними зборами акціонерів. На відміну від положень Закону України Про господарські товариства" ЦКУ не виділяє такі різновиди АТ, як закрите та відкрите. При створенні АТ кількома особами між ними укладається договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. З набранням чинності нового ЦКУ такий договір уже не вважається установчим документом. Отже, тільки статут акціонерного товариства є установчим документом. Назва АТ має містити його найменування й зазначення того, що воно є акціонерним. ^ Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний капітал І! акціонерного товариства, розмір якого не може бути меншим від суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства. Грошові кошти та інші майнові цінності, що є внеском за придбання членства, повністю переходять у власність товариства як юридичної особи. Учасник утрачає безпосереднє право на майно, яке вніс при вступі до акціонерного товариства. Безпосередній стосунок учасника до свого внеску не може бути відновлений до моменту ліквідації товариства. Обмежена відповідальність сприяє залученню до товариства такої кількості осіб, яка дає змогу йому відкрити велику справу. Величина капіталу і незначний ризик для учасника стимулюють накопичення засобів капіталізації й розроблення ефективних підприємницьких програм. Система органів управління товариством включає: загальні збори акціонерів, раду акціонерів, (спостережну раду), правління, голову правління, ревізійну комісію. Вищим органом управління товариства є загальні збори. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, із правом дорадчого голосу — члени виконавчих органів, які не є акціонерами. До компетенції загальних зборів акціонерів товариства належить: визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; знесення змін до статуту товариства; обрання та відкликання членів ради товариства та членів виконавчого органу і ревізійної комісії; затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків-створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств філій та представництв, затвердження їх статутів та положень-винесення рішення про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства; визначення організаційної структури товариства; вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним, визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; прийняття рішення щодо припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження балансу. Загальні збори визнаються дійсними, якщо в них беруть участь акціонери, які мають відповідно до статуту товариства більш як 60 % голосів. Акціонери, які володіють більш ніж 10 % акцій, і Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку можуть призначати своїх представників для контролю за реєстрацією акціонерів щодо участі у зборах акціонерів. Пропозиції акціонерів, які володіють більш ніж 10 % акцій, вносяться до порядку денного зборів акціонерів обов'язково. Акціонери, які володіють більш ніж 10 % акцій, мають право вимагати скликання позачергових зборів. В акціонерному товаристві, що налічує понад 50 акціонерів, створення спостережної ради акціонерного товариства обов’язкове. Спостережна рада створюється з акціонерів товариства і покликана стежити за дотриманням інтересів акціонерів між проведенням зборів. Спостережна рада здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу товариства, тому члени спостережної ради не можуть входити до складу виконавчого органу та ревізійної комісії. Виконавчим органом є правління або інший орган, передбачений статутом який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту товариства. Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління ради акціонерного товариства та інші посадові особи. Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджуються загальними зборами акціонерів згідно зі статутом товариства. Оскільки вартість чистих активів (активи підприємства за вирахуванням зобов'язань) завжди має бути вищою або рівною розміру статутного капіталу, то у разі виявлення зменшення АТ повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку (за винятком першого року діяльності товариства). Якщо вартість чистих активів стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, тоді таке товариство підлягає ліквідації. Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) найпопулярніше серед інших видів господарських товариств завдяки обмеженому ступеню відповідальності при настанні несприятливих обставин. Характеристику ТзОВ подано нарис. 3.7. Рис. 3.7. Характеристика ТзОВ Товариство з обмеженою відповідальністю може бути засноване одним або кількома особами, при чому воно не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Отже, особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю укладається кількома особами для визначення взаємовідносин між ними, але за новим ЦКУ він не визнається установчим документом. Установчим документом товариства є Статут. Мінімальна величина статутного капіталу має становити 100 мінімальних заробітних плат відповідно до Закону України "Про господарські товариства". До моменту державної реєстрації учасники товариства повинні оплатити не менше ніж 50 % суми своїх вкладів, решту доплачують протягом першого року діяльності товариства. Якщо таку7 оплату не здійснено, то товариство має оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства. Статутний капітал підлягає зменшенню, якщо вартість чистих активів товариства виявиться меншою від статутного капіталу після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року. Рис. 3.8. Підстави для припинення корпоративних відносин Корпоративні відносини (відносини між ТзОВ і конкретними учасниками) припиняються у випадках, відображених на рис. 3.8 Виключення і вихід учасника часто вважають синонімами, хоч їх ототожнювати не можна. Принципові відмінності між виключенням і виходом учасника відображені в табл. 3.4. Таблиця 3.4. Відмінності між поняттями “виключення” і “вихід” учасника з ТзОВ Поняття Зміст ПОНЯТТЯ Виключення Примусове припинення участі у товаристві, ініціатива виходять від інших чинників. Можливе лише на підставі, передбачених ст. 56 Закону України “Про господарські товариства”. Здійснюється за рішенням вищого органу. Породжує суб’єктивний обов’язок учасника припинити корпоративні відносини з товариством внаслідок прийняття такого рішення загальними зборами учасників товариства Вихід Добровільне волевиявлення учасника. Підстави не мають значення. Здійснюється за рішенням самого учасника. Є безумовним суб’єктивним правом учасника. Товариство є суб’єктом лише пасивного обов’язку — не перешкоджати. Це право не може бути обмежене установчими документами чи рішенням органів товариства Чинне законодавство визначає певні підстави для виключення учасника з ТзОВ, а саме: —систематичне невиконання або виконання неналежним чином учасником своїх обов'язків; —перешкоджання своїми діями досягненню мети ТзОВ; —з інших причин, передбачених чинним законодавством. Не можна також ототожнювати вихід із відступленням частки на користь інших учасників чи третіх осіб. Відступлення частки — це двостороння дія, договір, адже не можна відступати частку так, щоб її хтось не прийняв. Вихід — це одностороння дія. Крім того, відступлення частки на користь третіх осіб можливе лише за згодою товариства, а для ва ходу згоди товариства не потрібно. Унаслідок відступлеї^ частки корпоративні права та обов'язки переходять від уча-сника до набувача частки. Ці наслідки не настають у разі вихоиду з товариства. Учасник ТзОВ має право власності на частку у статутному капіталі. Одним із складових права власності є право розпорядження майном, тобто охоронювана законом можливість особи визначати частку об'єкта власності. Отже, учасник ТзОВ має законне право здійснити відчуження частки, яка йому належить. Однак необхідно пам'ятати, що оскільки статутний капітал є спільною пайовою власністю всіх учасників ТзОВ, то кожний із них повинен погоджувати свої дії щодо розпорядження часткою з іншими учасниками. У Законі це положення визначається як отримання згоди інших учасників на відступлення частки. Тому при реалізації учасником нього права відбувається заміна осіб: замість учасника, що вибув, з'являється нова особа, але з тим самим обсягом прав та обов'язків, який був і в учасника, що вибув. Це означає, що учасник передає всі права й обов'язки, які випливають із права володіння часткою, іншій особі. Щодо ТзОВ, то воно й далі продовжує користуватися майновою часткою, яка була відчужена, адже вона залишилась у статутному капіталі ТзОВ. Отже, реалізація учасником ТзОВ права на розпорядження своєю часткою шляхом відчуження її іншій особі в Законі називається відступленням частки. З цього випливає, що правові наслідки відступлення частки не пов'язані з правовими наслідками виходу учасника із ТзОВ. На відміну від відступлення частки вихід учасника з ТзОВ не є цивільно- правовою угодою, том ТзОВ і такий учасник не є рівноправними сторонами за договором. Відсутність такої рівноправності виявляється в тому, що ТзОВ не може домовлятися з учасником про розмір компенсації за його частку, а зобов'язане виплатити учаснику чітко встановлену вартість його частки. У разі виходу учасника із ТзОВ згода інших учасників на це не потрібна. У цьому випадку вихід залежить від волі учасника, оскільки він має безперечне право вийти у будь-який момент із ТзОВ, а останнє не має права відмовити йому в цьому. Відповідно до ст. 54 Закону виплата учаснику, який виходить із ТзОВ, вартості частини майна ТзОВ провадиться після затвердження звіту за рік, в якому вийшов учасник, але протягом 12 місяців від дня виходу. Зважаючи на цю обставину, можна зазначити, що процедура виходу, на відміну від процедури відступлення частки, є тривалішою. Корпоративні відносини між учасником і ТзОВ у разі виходу припиняються з моменту остаточного розрахування ТзОВ з учасником, а в разі відступлення частки — з моменту передачі частки учасника третій особі, яка займає місце учасника. Таким чином, при відступленні частки учаснику не повертається вклад статутного капіталу у тому вигляді, в якому його було здійснено, а виплачується вартість частини майна, пропорційна його частці у статутному капіталі. У новому ЦКУ процедура відчуження частки з одного боку регулюється більш детально, а, з іншого — конкретизується. Законодавець залишає за товариством право визначати порядок її реалізації. Крім того, ст. 143 ЦКУ визначає, що статут ТзОВ має обов'язково містити відомості про порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі. Нове законодавство зробило великий крок уперед щодо регулювання корпоративних відносин. З одного боку, законодавець більш повно визначає процедуру реалізації припинення корпоративних відносин із цих підстав, але з іншого — надає більше повноважень щодо регулювання внутрішньої організацією. Товариство з додатковою відповідальністю (ТзДВ) подібне до товариства з обмеженою відповідальністю: за правовим положенням, структурою управління, формуванням установчих документів, формуванням статутного капіталу. Однак для товариства з додатковою відповідальністю законодавство встановлює підвищену відповідальність учасників, яка займає проміжне становище між повним товариством і товариством з обмеженою відповідальністю. Учасники товариства у разі, коли майна товариства для покриття боргу не вистачає Ще несуть додаткову відповідальність, яка перевищує величину їх вкладу у статутний капітал. Ця відповідальність встановлюється в однаковому для всіх учасників розмірі, кратному вкладу кожного учасника. Таким чином, учасники крім свого вкладу, відповідають своїм майном. Рис, 8.9. Характеристики ТзДВ Характеристику ТзДВ подано на рис. 3.9. Товариство з поєною відповідальністю (ТзПВ) створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується всіма його учасниками. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства. Учасник товариства не має права без згоди інших учасників учиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб дії, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства. Характеристика ТзПВ наводиться на рис. 3.10. Рис, 3.10. Характеристика ТзПВ У разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Зауважимо, що учасник відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство. ^Законодавець дає вичерпний перелік підстав, за якими може бути припинена участь особи в товаристві і при цьому надає учасникам право самостійно визначити процедуру припинення участі в повному товаристві. Учасник товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь- який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу з товариства. Допускається достроковий вихід учасника з товариства, що засноване на певний строк, але тільки з поважних причин. У цьому праві учаснику не відмовляється. Передбачено передання учасником частки (її частини) у спільному капіталі повного товариства, тобто "поступка частки". Передання такої частки іншій особі позбавляє учасника усіх прав та обов'язків, пов'язаних із правом на цю частку, і результатом цього є вихід учасника з товариства. За систематичне невиконання чи виконання неналежним чином обов'язків, покладених на учасника товариством, або перешкоджання своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, учасника може бути виключено зі складу учасників товариства, хоч він може оскаржити рішення про його виключення. Кодекс передбачає таке поняття як "вибуття" з товариства у разі смерті фізичної особи — учасника товариства, чи припинення юридичної особи — учасника товариства, а також при деяких видах примусової реорганізації юридичної особи. При припиненні участі в повному товаристві учаснику виплачується грошовий еквівалент вартості частки у спільному капіталі товариства або виділено частку в натурі, якщо таке передбачено в установчому договорі. Строки виплати встановлюються засновницьким договором і законом. Якщо в акціонерному товаристві й товаристві з обмеженою відповідальністю товариство не відповідає за зобов'язаннями учасників, то в повному товаристві передбачається звернення стягнення на частку учасника у складеному капіталі, тільки якщо іншого його майна не достатньо для задоволення вимог кредиторів. Ліквідується повне товариство за загальними правилами ліквідації юридичних осіб та якщо в ньому залишається один учасник. Такому учаснику надається право трансформувати товариство, а інше господарське товариство протягом шести місяців. Заснованим на договорі є також командитне товариство. Особливістю командитного товариства є наявність у його складі засновників двох груп із різним правовим становищем: повні учасники — ті, що несуть необмежену відповідальність за зобов'язаннями товариства, та "командитисти", які практично не беруть участі у керівництві товариством та відповідають за його борги тільки у межах внесених ними вкладів (рис. 3.11). На командитне товариство поширюються норми ЦК, які регулюють правове становище повного товариства, оскільки вони за своєю правовою природою схожі. Командитне товариство створюється й діє на підставі засновницького договору, який підписується усіма учасниками з повною відповідальністю. Якщо командитне товариство створюється одним учасником із повною відповідальністю то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені цією статтею для командитного товариства. Рис. З.ІІ. Характеристика командитного товариства Управління діяльністю командитного товариства здійснюється виключно учасниками з повною відповідальністю. Вкладники такого права не мають і можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю. Розмір внесків учасників товариства та їх характер визначаються засновниками товариства, але є одне обмеження щодо створення спільного капіталу товариства, згідно з яким розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати50 % спільного капіталу повного товариства. Кодекс передбачає права та обов'язки вкладника товариства. Обсяг прав вкладників значно зріс, а саме: визначено право на отримання частини прибутку товариства, при цьому розмір частки залежить від розміру внесених до спільного капіталу коштів; закріплене право вкладника на придбання частки, яка відчужується іншим вкладником; закріплене право після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом); передати свою частку (її частину) у спільному капіталі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство, при цьому його участь у товаристві припиняється. Зазначений перелік не є вичерпним, інші права можуть бути встановлені в засновницькому договорі. Вкладник товариства несе відповідальність перед кредиторами за вчинений ним правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, але у разі схвалення його Дій командитним товариством може бути звільнений від такої відповідальності. Ліквідується командитне товариство у разі вибуття усіх його вкладників, при цьому Кодексом передбачена можливість перетворення такого товариства на повне його повними учасниками, А якщо вибули всі повні учасники, то воно ліквідується У порядку, встановленому для ліквідації юридичних осіб. Командитне товариство не може ліквідовуватись, якщо в ньому залишаються хоча б один повний учасник і один вкладник. Після розрахунків із кредиторами вкладники мають перемкне право перед повними учасниками на одержання вкладів За недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у спільному капіталі товариства. Господарські товариства різноманітні за своєю організаційною структурою та іншими ознаками, однак мають багато спільного між собою. Спільні риси господарських товариств відображено нарис. 3.12 Рис. 3.12. Спільні риси господарських товариств. Усі вони є юридичними особами і внаслідок можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в судових органах від свого імені. Спільними для них є зміст і порядок державної реєстрації. Право власності ГТ також виникає з однакових джерел. Товариство є власником майна, переданого йому засновниками й учасниками у власність; продукції, виробленої товариством у результаті своєї діяльності; одержаних доходів, а також іншого майна, набутого па підставах, не заборонених законом. Усі ГТ несуть ризик випадкової втрати або пошкодження майна, яке є їх власністю. Прибуток ГТ утворюється з надходжень від підприємницької діяльності після покриття всіх витрат на її здійснення. Усі ГТ сплачують передбачені законодавством податки та інші платежі до бюджету та позабюджетних фондів. Чистий прибуток залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання. Спільним є також порядок припинення діяльності товариства. Переваги та недоліки господарських товариств порівняно з іншими підприємницькими утвореннями представлено в табл. 3.5. Таолиця 8.5. Переваги та недоліки господарських товарне' Переваги ГТ Недоліки ГТ Кращі можливості для розвитку і розширення своєї діяльності; Невисока оперативність у прийнятті рішення Кращі можливості матеріально-фінансового забезпечення Повна особиста відиовідальнісі (для повного і командитного товариств) Безперервність діяльності Більша регламентованість із боку держави (для акціонерного товариства) Менше психологічне навантаження на кожного учасника Спеціалізація учасників за напрямами діяльності Додаткове джерело доходу (для АТ) Отже, з таблиці видно, що господарські товариства мають такі переваги: кращі можливості для розвитку й розширення своєї діяльності; кращі можливості матеріально-фінансового забезпечення; безперервність діяльності, оскільки у випадку вибуття одного з учасників товариства закон передбачає право передачі частки іншим членам товариства чи третім особам; менший психологічний стрес, що припадає на кожного учасника, порівняно з індивідуальним підприємництвом; додаткове джерело доходу (для АТ); спеціалізація учасників за напрямами діяльності. Недоліки — повна особиста відповідальність (для ГТ з ПВ, командитного); більша регламентованість із боку держави (для АТ); невисока оперативність у Індивідуальна трудова діяльність (ІТД) — це найпростіша форма підприємництва. Щоб почати таку діяльність, доста- в податкову службу за місцем проживання заяву о реєстрацію. Для більшості видів діяльності ніяких дозволів на їх проведення не вимагається. Окремі види діяльності, перелік яких установлюється законодавчо, дозволяється проводиш тільки за ліцензією. Особи, які займаються ІТД, не мають права використовувати найману працю. Індивід у ринкових умовах діє як фізична особа: купує патент; платить тільки прибутковий податок із громадян; розрахунки веде, як правило*, готівкою чи використовує свій особистий рахунок в Ощадбанку; бухгалтерський облік веде за спрощеною формою — дохід визначає як різницю між виторгом і витратами. Ознаки ІТД відображені на рис. 3.14. Згідно з чинним законодавством підприємства можуть на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, і з цією метою можуть бути створені різні види об’єднань* від ображених на рис. 3.16. Суб’єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства, визнається холдинговою ком- панією. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю — підпорядкування відповідно до вимог Господарського кодексу України та інших законів. Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство має компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки. Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнане банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства нестиме контролююче підприємство. Створюють холдингову компанію у формі відкритого акціонерного товариства. Дочірнє підприємство не може володіти паями, акціями, іншими цінними паперами холдингової компанії у будь-якій форм і. Конгломерат — статутне об’єднання підприємств, які здійснюють спільну діяльність на основі добровільної централізації функції виробництва, науково-технічної, інвестиційної, фінансової діяльності, а також організації комерційного обслуговування. У конгломерат, як і багатогалузевий концерн, об’єднуються підприємства за вертикальним принципом, але його учасники користуються широкою економічною автономією. Зв’язки між підприємствами, що входять у конгломерат, досить вільні і об’єднувальною ланкою виступають тільки виробничі капіталовкладення чи єдина політика у сфері одержання прибутку, які виходять з одного центру.

Лекція Інші

daniel

20.04.2013 10:04-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись