Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ТОРГІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Дніпропетровський національний університет
Інститут:
Інститут довузівської підготовки та післядипломної освіти
Факультет:
Факультет перепідготовки спеціалістів
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Дипломна робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський національний університет
Інститут довузівської підготовки та післядипломної освіти
Факультет перепідготовки спеціалістів
Кафедра фінансів
ДИПЛОМНА РОБОТА
СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ТОРГІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
ЗАВДАННЯ.... РЕФЕРАТ
Дипломна робота: ___с., _11_ рис., _13_ табл., _50_ джерел, _4_ додатків.
Перелік ключових слів ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО, АКТИВИ, ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ, МОДЕЛЮВАННЯ, ПРОГНОЗУВАННЯ, ВИЗНАЧЕННЯ ОПРИМАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ АКТИВІВ, РЕКОМЕНДАЦІЇ.
Об’єктом дослідження є торгівельне підприємство “Санторин”.
Мета роботи - розробка стратегії управління обіговими активами підприємства.
Методика дослідження: методи фінансового аналізу, економіко-статистичні та економетричні методи.
Одержані насідки та їх новизна: обгрунтування тактики стратегії управління активами підприємства.
Результати дослідженнь можуть бути використані в практиці любого підприємства для обгрунтування як тактики, так і стратегії управління активами.
RESUME
The graduation research of the three - year student Bilonog Sergiy Valeriyovich (DNU \ faculty of the carrier change, department of finance) deals with investigation of effectiveness of the use of assets in an auction enterprise.
The work is interesting for or managers by the assets of auctions enterprises.
Bibliogr. ___50___, Tables ___13___, Ill ___11___ .
ЗМІСТ
ВСТУП 5
1 МЕХАНІЗМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА 8
1.1 Класифікація та механізми обігу активів підприємства 8
1.2 Основні форми розміщення активів 14
1.3 Способи та інструменти управління активами підприємства 20
2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ “САНТОРИН” 23
2.1 Структура методики аналізу ефективності використання активів підприємства 23
2.2 Аналіз фінансового стану підприємства 33
2.2.1. Оцінка ліквідності та платоспроможності 33
2.2.2. Характеристика ефективності функціонування активів підприємства 37
2.3 Ефективність діяльності підприємства та основні недоліки та основні недоліки в організації фінансової роботи 49
3 МАТЕМАТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ШЛЯХІВ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ПІДПРИЄМСТВА 53
3.1 Побудова багатофакторної лінійної регресії рентабельності підприємства 57
3.2 Розробка стратегії управління активами торгівельного підприємства 70
ВИСНОВКИ 75
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 78
ДОДАТКИ 82
ВСТУП
В даний час, з переходом економіки до ринкових відносин, підвищується самостійність підприємств, їх економічна і юридична відповідальність. Різко зростає значення фінансової стійкості суб'єктів господарювання. Все це значно збільшує роль аналізу їх фінансового стану: наявність, розміщення і використання грошових коштів. У торгових підприємствах це питання стоїть найгостріше. У торгових підприємствах на перших етапах діяльності, в умовах жорсткої конкурентної боротьби ринкової економіки, мала прибутковість і висока оборотність активів залишають керівництву підприємства малий час реагування при зміні ситуації на ринку. Для виживання і розвитку підприємства необхідно максимально чітко і ефективно управляти його капіталом. Одна з характерних рис економічних відносин - прагматизм учасників. Будь-яка цінність матеріального або нематеріального характеру, що фігурує в процесі таких відносин, представляє інтерес лише в тому випадку, якщо володіння нею сприяє досягненню якоїсь мети, перш за все економічного характеру. Основа ділової активності - нарощування економічного потенціалу підприємства. Вкладаючи капітал в який-небудь інвестиційний проект, підприємець вважає через якийсь час не тільки відшкодувати пущений в оборот капітал, але і одержати певний прибуток. Оцінка цього прибутку, тобто рішення дилеми - вигідний чи ні даний проект, базується на аналізі поточного фінансового стану і прогнозах майбутніх надходжень від інвестиції. Часто результати фінансового аналізу свідчать про недоотримання прибутку підприємства через роздутість активів або не оптимальної їх структури, що приводить до зниження ефективності їх використання. Вихід з ситуації, що склалася, для підприємства це оптимізація структури його активів.
Вважаючи на високий рівень актуальності управління активами підприємства, метою дипломної роботи було поставлено розробити стратегію управління обіговими активами підприємства. Об’єктом роботи стало торгівельне підприємство “Санторин”. Слід зауважити, що торгівельне підприємство має специфічну діяльність і специфічну практику управління активами. Від політики управління обіговими активами підприємства залежить не тільки фінансова ефективність його функціонування, а, внаслідок високої швидкості обігу активів, залежить саме існування підприємства. Предметом дослідження стали суттєві закономірності функціонування активів даного підприємства, визначення яких дозволить сформулювати і вирішити основні проблеми в управлінні ними.
Досягти поставленої мети роботи можна , розв’язавши наступні завдання:
Розглянути механізм функціонування активів підприємства із врахуванням специфіки реалізації цього механізму стосовно до торгівельного підприємства. Особливо важливим є визначити комплекс методів та способів управління різними формами розміщення активів.
Застосувати сучасні методики для аналізу особливостей функціонування активів об’єкту роботи. Передбачається проаналізувати параметри ефективності функціонування як активів в цілому, так і окремих їх елементів. Також необхідним є визначення впливу структури активів на ліквідність та платоспроможність підприємства.
Економіко-статистичними методами визначити сукупність факторів, пов’язаних з управлінням активами підприємства, які суттєво впливають на результати його функціонування.
Для розробки стратегії управління активами підприємства використати можливості економетричного моделювання. Це дозволить науково обґрунтувати оптимальну структуру активів підприємства, таку структуру, яка дасть найвищий можливий фінансовий ефект.
Для реалізації перерахованих завдань передбачається використати методи фінансового аналізу, а саме коефіцієнтний аналіз ефективності використання обігових активів, аналіз ліквідності балансу, коефіцієнтний аналіз ліквідності. Для розробки стратегії управління активами передбачається використати сукупність економіко-статистичних та економетричних методів, а саме кореляційний аналіз, метод найменших квадратів, регресійний аналіз, методи визначення тренду, методику лінійного програмування, інші.
Відзначимо, що у сфері управління активами підприємства існує велика кількість фундаментальних та методичних робіт, використання яких дозволить досить повно розкрити тему дипломної роботи. В українській економічній літературі назвемо роботи Лещинського О.Л., Бабицького А.Ф., Калини А.В., Оберемчука В.Ф., Ізмайлової К.В., Ефимової О.В., В.В. Буряковского, В.Я. Кармазина, С.В. Каламбет та інщі.
Застосування перелічених вище методів та методик з врахуванням практики їх використання, наведеної в економічній літературі, дозволить досягти мети дипломної роботи.
МЕХАНІЗМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА
Класифікація та механізми обігу активів підприємства
Перш за все, розглянемо перелік і визначення основних понять, які служать основою для складання фінансових звітів підприємств.
Активи підприємства - це його ресурси, які повинні принести підприємству вигоди в майбутньому. Активи підприємства повинні належати йому (а не бути, наприклад, орендованими) і повинні бути набутими раніше (а не знаходитися у стадії придбання).
Зобов'язання підприємства трактуються, як джерела придбання активів, запозичені на якийсь час у інших осіб (не власників підприємства).
Власний капітал підприємства розглядається як залишок активів після вирахування з них суми всіх зобов'язань. Іноді власний капітал називають чистими (тобто звільненими від боргів) активами. Власний капітал складається з інвестицій власників підприємства і величини прибутку, одержаного в результаті господарської діяльності і залишеного (реінвестованої) підприємству.
Доходи є збільшенням активів підприємства, обумовлених, головним чином, виробництвом і поставкою товарів і послуг в рамках основної діяльності підприємства. Підприємство може одержувати доходи також від інвестиційної діяльності як результат володіння і продажу активів.
Затрати (витрати) є зменшенням активів або збільшенням зобов'язань (пасивів) або поєднанням першого і другого у зв'язку з виробництвом і поставкою товарів і послуг у рамках діяльності підприємства.
Прибуток підприємства за період часу - це різниця між доходами підприємства за даний період і його витратами, що викликали отримання цих доходів.
Залежно від характеру участі в господарському процесі і швидкості обороту виділяють необоротні та оборотні активи підприємства.
Необоротні активи (або основний капітал) є сукупністю майнових цінностей підприємства, що багато разів беруть участь в процесі господарської діяльності і переносять на продукцію свою вартість частинами. У практиці господарювання до необоротних активів відносять майнові цінності всіх видів з терміном використання більше одного року і вартістю понад 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Оборотні активи (або оборотний капітал) є сукупністю майнових цінностей підприємства, що обслуговують господарський процес і повністю споживаються протягом одного виробничого циклу. У практиці господарювання до оборотних активів відносять майнові цінності всіх видів з терміном використання до одного року і вартістю до 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
У складі, необоротних і оборотних активів розрізняють окремі їх види.
Так, у складі необоротних активів виділяють:
1. Основні засоби. До них відносяться засоби праці, що належать підприємству, в натуральній формі з терміном служби більше одного року і вартістю понад 15 неоподаткованих мінімуми доходів громадян.
2. Нематеріальні активи. До них відносяться придбані підприємством права користування окремими природними ресурсами (землею, водою і т. п.), виробничими зразками, товарними знаками, об'єктами виробничої і інтелектуальної власності (патенти, «ноу-хау», авторські права і т. п.) і інші аналогічні майнові права.
3. Довгострокові фінансові вкладення (фінансові інвестиції). До них відносяться довгострокові (на термін більше одного року) фінансові вкладення до статутних фондів спільних підприємств, а також в різноманітні фондові і грошові інструменти (акції, облігації, депозитні внески і т. п.).
4. Інші види необоротних активів. До них відносяться незавершені капіталовкладення, устаткування, призначене до установки, і деякі інші їх види.
У складі оборотних активів виділяють:
1. Запаси товарно-матеріальних цінностей (матеріальні оборотні активи). До них відносяться виробничі запаси (сировина, матеріали, пальне і т. д.), незавершене виробництво, запаси малоцінних і швидкозношуючихся предметів (засоби праці з терміном експлуатації до одного року і вартістю до 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян), запаси готової продукції (на підприємствах торгівлі - запаси товарів).
2. Дебіторська заборгованість (розрахунки з дебіторами). До них відноситься заборгованість юридичних і фізичних осіб підприємству за товари, роботи, послуги і інші види.
3. Грошові активи. До них відносяться грошові кошти підприємства в касі, на розрахунковому, валютному і інших рахунках.
4. Короткострокові фінансові вкладення. До них відносяться фінансові вкладення підприємства в різні фондові і грошові інструменти на термін менше одного року. По своєму економічному змісту вони є формою тимчасового використання вільних грошових активів з метою отримання доходів по них в короткостроковому періоді.
5. Інші види оборотних активів. До них відносяться витрати майбутніх періодів (витрати, зроблені в поточному періоді, але які будуть віднесені на виробництво в майбутніх звітних періодах) і деякі інші їх види (не віднесені до вище перелічених груп).
Оборотні кошти підприємства відрізняються від основних активів тим, що підприємство володіє цими засобами впродовж періоду, що не перевищує один рік. Протягом деякого часу (менше одного року) ці засоби трансформуються в гроші, потім оборотні кошти поповнюються, забезпечуючи тим самим безперервний процес поточної діяльності підприємства. Оборотні кошти, що використовуються в процесі діяльності підприємства включаються у витрати підприємства і беруть участь тим самим у формуванні прибутку компанії. Основні засоби отримуються підприємством розраховуючи на тривале, більше одного року, користування. Це результат так званих довгострокових вкладень (інвестицій) підприємства. В процесі поточної діяльності компанії вартість основних засобів підприємства включається в його витрати по частинах відповідно до прийнятих в конкретній країні правил. Говорять, що основні засоби амортизуються. Способи амортизації розрізняються згідно типу основних засобів.
Короткострокові зобов'язання є сумою заборгованостей підприємства різним юридичним і фізичним особам, кожна з цих заборгованостей повинна бути погашена протягом терміну, що не перевищує один рік. Довгострокові зобов'язання є позиковим капіталом компанії. Відмітною особливістю позикового капіталу є те, що він передається підприємству на порівняно тривалий час (більше одного року) і повинен бути повернений власнику капіталу разом або по частинах з виплатою фіксованої наперед обумовленої винагороди (відсотків). Власний капітал вкладається його власниками на невизначений проміжок часу і не припускає повернення коли-небудь в майбутньому. Власники власного капіталу, на відміну від власників позикового капіталу, не розраховують на отримання фіксованої винагороди. Ця винагорода залежить від результатів діяльності підприємства і виплачується у вигляді дивідендів.
Процес виробництва і продажу продукції може здійснюватися безперебійно при наявності в підприємства не тільки необхідних основних фондів, нематеріальних активів, але й оборотних коштів, переважно у формі запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, пального і т.д. Як і основні, оборотні кошти функціонують у сфері виробництва, являючись матеріальною основою виробництва і являють собою виробничі фонди. Але в процесі функціонування засоби праці і предмети праці по-різному й у різному ступені переносять свою вартість на вартість виробленого продукту. Цим і обумовлений розділення виробничих фондів на основні й оборотні.
Оборотні виробничі фонди по речовинному змісті являють собою предмети праці, а також знаряддя праці, що враховуються в складі малоцінних і швидкозношуючихся предметів. Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва і цілком переносять свою вартість на вартість готової продукції, змінюючи первісну форму в процесі одного виробничого циклу.
Оборотні виробничі фонди являють собою мінімально необхідні для виконання виробничої програми запаси сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних матеріалів, палива, запасних частин для ремонту, малоцінних і швидкозношуючихся предметів, а також незавершеного виробництва.
Фонди обігу, хоча і не беруть участь безпосередньо в процесі виробництва, але необхідні для забезпечення єдності виробництва і обігу. Характер і сфера їхнього функціонування створюють передумови для виділення їх у самостійне поняття «фонди обігу».
Фонди обігу складаються з запасів готової продукції на складі підприємства, товарів, відвантажених споживачам, і залишків коштів на рахунках у банку й у касі підприємства.
Оборотні виробничі фонди і фонди звертання тісно зв'язані між собою. Їхній рух має однаковий характер і складає єдиний процес кругообігу фондів підприємства.
При цьому відбувається постійна і закономірна зміна форм авансованої вартості: із грошової вона перетворюється в товарну, потім у виробничу і знову в товарну і грошову. Таким чином, виникає об'єктивна необхідність авансування коштів для забезпечення безупинного руху оборотних виробничих фондів і фондів обігу з метою створення необхідних виробничих запасів, заділ незавершеного виробництва, готової продукції й умов для її реалізації. Схематично це зображено на рисунку 1.1.
Дебіторська Грошові та інші
заборгованість високоліквідні активи
Оборотні
активи
Запаси готової Запаси сировини, матеріалів
Продукції незавершеної продукції
Рисунок 1.1 Кругообіг оборотних активів підприємства.
Як видно з наведеного малюнка рух оборотних коштів підприємства в процесі виробничо-комерційного циклу проходить чотири основні стадії, послідовно змінюючи свою форму.
На першій стадії грошові й інші високоліквідні активи (векселі, депозитні внески і т.п.) використовуються для придбання сировини, матеріалів, палива і т.д., тобто запасів факторів виробництва.
На другій стадії запаси окремих факторів виробництва в результаті безпосередньої виробничої діяльності перетворюються в запаси готової продукції.
На третій стадії запаси готової продукції реалізуються споживачам і до настання оплати перетворяться в дебіторську заборгованість.
На четвертій стадії (інкасуванні) оплачена дебіторська заборгованість знову перетвориться в грошові активи (частина яких до настання терміну їхні використання може зберігатися у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень).
Найважливішою характеристикою виробничо-комерційного циклу, що істотно впливає на обсяг, структуру й ефективність використання оборотних коштів підприємства, являється його загальна тривалість. Вона включає період часу до моменту витрати грошових і інших високоліквідних активів на придбання виробничих запасів до надходження грошей від дебіторів за продану їм готову продукцію.
Таким чином, рух оборотних виробничих фондів і фондів обігу носить однаковий характер і складає єдиний процес. Це дає можливість об'єднати оборотні виробничі фонди і фонди обігу в єдине поняття - оборотні кошти.
Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинне мати у своєму розпорядженні визначене майно, що належить йому на правах власності. Майно у всіх його видах, що належить підприємству, називається його активами. Активи являють собою економічні ресурси підприємства у формі приналежних йому сукупних майнових цінностей, що використовуються у господарській діяльності з метою одержання доходу.
Загальна ж схема обігу активів підприємства зображено на рисунку 1.2:
Необоротні активи
Прибуток
Амортизаційні відрахування поточного року
Амортизаційний фонд
Витрати та запаси
Дебіторська заборгованість
Поповнення активів
Товари
Грошові кошти
Погашення кредиторської заборгованості
Інші активи
Формування витрат підприємства
Валовий дохід
Ринкове середовище
ПДВ
Рисунок 1.2 Кругообіг активів
Більш детально розберемо схему зображену на рисунку 1.2 у наступній главі.
Основні форми розміщення активів
У фінансовій діяльності підприємства розрізняються активи і пасиви. Активи підприємства - це сукупність майнових прав, що належать йому. До складу активів господарюючого суб'єкта входять основні засоби, нематеріальні активи, оборотні кошти. Активи за вирахуванням боргів (розрахунки з кредиторами, позикові засоби, доходи майбутніх періодів) є чистими активами. Готівка, виручка від реалізації, запаси, устаткування, будівлі, земля, патенти, ноу-хау, торгова марка - все це активи. Пасиви підприємства - це сукупність його боргів і зобов'язань, що складаються з позикових і привернутих засобів, включаючи кредиторську заборгованість. До пасивів не відносяться дотації, субвенції, власні засоби і інші джерела.
При створенні підприємства статутний капітал прямує на придбання основних фондів і формування оборотних коштів в розмірах, необхідних для ведення нормальної виробничо-господарської діяльності, вкладається в придбання ліцензій, патентів, ноу-хау, використовування яких є важливим доходоутворюючим чинником. Таким чином, первинний капітал інвестується у виробництво, в процесі якого створюється вартість, що виражена ціною реалізованої продукції. Після реалізації продукції вона приймає грошову форму - форму виручки від реалізації вироблених товарів, яка поступає на розрахунковий рахунок підприємства.
Виручка - це ще не доход, але джерело відшкодування витрачених на виробництво продукції засобів і формування грошових фондів і фінансових резервів підприємства. В результаті використання виручки з неї виділяються якісно різні складові частини створеної вартості.
Перш за все це пов'язано з формуванням амортизаційного фонду, який утворюється у вигляді амортизаційних відрахувань після того, як знос основних виробничих фондів і нематеріальних активів прийме грошову форму. Обов'язковою умовою утворення амортизаційного фонду є продаж вироблених товарів споживачу і надходження виручки.
Оскільки матеріальну основу створюваного товару складають сировина, матеріали, купувальні комплектуючі вироби і напівфабрикати, їх вартість разом з іншими матеріальними витратами, зносом основних виробничих фондів, заробітною платнею працівників складають витрати підприємства по виробництву продукції, приймаючі форму собівартості. До надходження виручки ці витрати фінансуються за рахунок оборотних коштів підприємства, які не витрачаються, а авансуються у виробництво. Після надходження виручки від реалізації товарів оборотні кошти відновлюються, а понесені підприємством витрати по виробництву продукції відшкодовуються.
Відособлення витрат у вигляді собівартості дає можливість зіставити одержану від реалізації продукції виручку і вироблені витрати. Значення інвестування засобів у виробництво продукції полягає в отриманні чистого доходу, і якщо виручка перевищує собівартість, то підприємство одержує його у вигляді прибутку.
Прибуток і амортизаційні відрахування є результатом кругообігу засобів, вкладених у виробництво, і відносяться до власних фінансових ресурсів підприємства, якими вони розпоряджаються самостійно. Оптимальне використання амортизаційних відрахувань і прибутку за цільовим призначенням дозволяє відновити виробництво продукції на розширеній основі.
Призначення амортизаційних відрахувань - забезпечувати відтворення основних виробничих фондів і нематеріальних активів. На відміну від амортизаційних відрахувань прибуток не залишається повністю у розпорядженні підприємства, її значна частина у вигляді податків поступає до бюджету, що визначає ще одну сферу фінансових відносин, які виникають між підприємством і державою з приводу розподілу створеного чистого доходу.
Прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства - це багатоцільове джерело фінансування його потреб, але основні напрями її використовування можна визначити як накопичення і споживання. Пропорції розподілу прибутку на накопичення і споживання визначають перспективи розвитку підприємства.
Амортизаційні відрахування і частина прибутку, що направляється на накопичення, складають грошові ресурси підприємства, використані на його виробниче і науково - технічний розвиток, формування фінансових активів - придбання цінних паперів, внески в статутній капітал інших підприємств і т.п. Інша частина прибутку, використана на накопичення, прямує на соціальний розвиток підприємства. Частина прибутку використовується на споживання, внаслідок чого виникають фінансові відносини між підприємством і особами, як зайнятими, так і не зайнятими на підприємстві.
Самофінансування - обов'язкова умова успішної господарської діяльності підприємств в умовах ринкової економіки. Цей принцип базується на повній окупності витрат по виробництву продукції і розширенню виробниче - технічної бази підприємства, він означає, що кожне підприємство покриває свої поточні і капітальні витрати за рахунок власних джерел. При тимчасовій недостатності в засобах потреба в них може забезпечуватися за рахунок короткострокових позик банку і комерційного кредиту, якщо йдеться про поточні витрати, і довгострокових банківських кредитів, використовуваних на капітальні вкладення.
Підприємство самостійно фінансує всі напрями своїх витрат відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами, вкладаючи їх у виробництво продукції в цілях отриманні прибутку.
Фінансові ресурси підприємства, що направляються на його розвиток, формуються за рахунок:
амортизаційних відрахувань;
прибутку, одержаного від всіх видів господарської і фінансової діяльності;
додаткових пайових внесків учасників в товариствах;
засобів, одержаних від випуску облігацій;
засобів, що мобілізуються за допомогою випуску і розміщення акцій в акціонерних суспільствах відкритого і закритого типів;
довгострокового кредиту банку і інших кредиторів (окрім облігаційних позик);
інших законних джерел (наприклад, добровільних безвідплатних внесків підприємств, організацій, громадян).
Ми розглянули загальну структуру організації фінансів підприємства. Проте на практиці фінанси підприємства - це набагато складніша система, що складається з безлічі елементів і їх взаємозв'язків, а також великою кількістю нюансів, випадних із загальної схеми. Тому далі розглянемо деякі практичні питання планування і управління активами.
Як для відкриття нового, так і для вже існуючого підприємства в першу чергу потрібно визначити, які види активів необхідні для функціонування бізнесу і скільки грошових коштів потрібно для його фінансування. Це один з ключових моментів, оскільки недооцінка необхідних активів на початку роботи загубила багато хороших починань.
Активи будь-якого підприємства тривають на поточні (короткострокові) і основні (довгострокові). До поточних активів відносяться грошові кошти, вкладені до основних фондів, нематеріальних активів, оборотних фондів, фондів обігу. Основні активи є засобами праці (будівля, устаткування, транспорт і т.д.), які багато разів використовуються в господарському процесі, не змінюючи при цьому свою речовинно-натуральну форму.
Перший крок полягає в складанні списку статі активів, необхідних для функціонуванні фірми. Починають з аналізу потреби в поточних активах. Якщо план складається для торгової фірми, то потреба в поточних активах повинна розглядатися таким чином:
Готівка;
Фонди фінансування одержуваних рахунків;
Гроші на оплату інвентарю;
Запаси;
Страхування.
Потім визначається потреба в основних активах:
Земля, будівлі, споруди;
Меблі і устаткування для офісів і складів;
Транспортні засоби для вантажних перевезень;
Машини і устаткування.
Даний список звичайно не включає всі статті активів, необхідних для торгової фірми, але основні пункти присутні.
Наступним кроком є виявлення приблизної грошової вартості кожного пункту в списку активів. При оцінці одних активів можна слідувати загальним правилам, для інших, таких як земля і будівлі, вартість диктують вибрані розташування і місцезнаходження. Проте найбільш оптимально для розрахунку вартості всіх матеріальних активів використовувати ринкові ціни.
Перед тим, як підприємцю визначити, які види активів необхідні і скільки капіталу потрібно, щоб сплатити кожний з них, повинен бути зроблений розрахунок потенційних доходів і витрат. Дохід від продажів потім використовується в трьох напрямах: для оплати витрат виробництва на проданий товар, для покриття постійних і поточних витрат (включаючи вартість використаних активів) і для забезпечення прибутку.
Далі необхідно вирішити питання з готівкою. Скільки готівки повинна мати фірма? Згідно консервативному правилу, готівка повинна відповідати поточним витратам, що дійсно виникають за один оборот товарних запасів. Амортизація є річним зносом основних активів (будівель, машин, устаткування), тому записується в документації підприємства як витрата, але не виплачується протягом року.
Формула має вигляд: Cash = (FC - А) , де
T
Cash - потреба в готівці; FC - поточні витрати;
А - амортизація; Т - к-ть оборотів в рік.
Фірми, що торгують послугами, звичайно не мають запасів, тому дане правило до них непридатне. Для сервісних фірм існує наступне правило: готівки повинне бути досить, щоб сплатити витрати за три місяці.
Якщо фірма збирається здійснювати продажі в кредит, то їй необхідні певні засоби на споживацькі кредити. За умови, що фірма має обмежені грошові ресурси, вона може заохочувати використання споживачами кредитних карток при першій-ліпшій можливості. Залежно від кількості грошей в обігу і того, коли клієнти побажають платити, компанії, торгуючі за кредитні карти, вимагають 8-10 % кредиту вперед. Проте кредитні карти позбавляють фірму від багатьох витрат і адміністративних витрат.
Отже, якщо надання кредиту має сенс для фірми, то встає питання про те, скільки потрібно капіталу. Консервативне правило рекомендує забезпечити кількість капіталу, в 1,5-2 рази перевищуюче необхідне для фінансування продажу в кредит на максимальний термін кредитування.
Тепер перейдемо до основних активів. Кожній фірмі потрібна земля і будівля. Навіть якщо фірма збирається орендувати будівлю, рекомендується підрахувати, в скільки обійшлася б його покупка. Це може стати в нагоді при ухваленні подальших рішень.
Важливо розуміти реальну потребу в меблях і устаткуванні для офісу.
Способи та інструменти управління активами підприємства
В умовах ринку підприємству необхідно позбавлятися від непотрібних засобів, скорочувати об'єми незавершеного будівництва, а також максимально прискорювати оборот по реалізації продукції (робіт, послуг) - мова про це піде далі.
Коротко зупинимося на деяких організаційних аспектах політики оптимізації структури оборотного капіталу підприємства.
Вище указувалося, що в деяких випадках рентабельність може бути істотно підвищена, якщо підприємство активно використовує позикові засоби, тобто оптимізує структуру свого капіталу шляхом кредитної політики. В цілях вироблення такої кредитної політики підприємства рекомендується провести аналіз структури пасиву балансу і рівень співвідношення власних і позикових засобів. На підставі цих даних підприємство вирішує питання про достатність власних оборотних коштів або про їх нестачу (йдеться про необхідність ухвалити рішення про залучення позикових засобів, для чого прораховується ефективність різних варіантів).
Ухвалюючи рішення про залучення позикових засобів, підприємству доцільно скласти план їх повернення, розрахувати за період кредиту відсоткову ставку і визначити суми відсотків за даним кредитним договором, а також джерела їх виплати з урахуванням порядку і умов оподаткування прибутку. Слід також враховувати порядок оподаткування курсових різниць в тому випадку, якщо кредит узятий у валюті.
Підприємству може бути вигідно узяти вексельний кредит, при цьому слід порівняти процентні ставки по векселю і кредиту. Фінансовим службам рекомендується враховувати всі можливі вигоди і витрати по залученню фінансових ресурсів як через систему кредитування, так і через інструменти ринку цінних паперів, а також розробити схему забезпечення їх погашення з урахуванням всіх можливих джерел отримання підприємством засобів.
Фінансовій службі підприємства необхідно для цього:
розрахувати потребу в позикових засобах (при її відсутності - можливу вигоду від їх залучення);
правильно вибрати кредитну організацію (враховуючи наявність ліцензії, розмір процентної ставки, способи її розрахунку - складним відсотком або простим відсотком, терміни погашення, форми видачі, репутацію на ринку цінних паперів, умови пролонгації кредитів і т.д.);
скласти план погашення позикових засобів і розрахунок процентної суми з урахуванням особливостей оподаткування прибутку.
Управління оборотними коштами (грошовими коштами, ринковими цінними паперами), дебіторською заборгованістю, кредиторською заборгованістю, нарахуваннями і іншими засобами короткострокового фінансування (окрім виробничих запасів), а також рішення питань по цих проблемах вимагає значної кількості часу, і на цьому напрямі найяскравіше виявляється основна проблема управління фінансами: вибір між рентабельністю і вірогідністю неплатоспроможності (вартість активів підприємства стає менше його кредиторської заборгованості).
Фінансовій службі підприємства доцільно постійно контролювати черговість термінів фінансування активів, вибираючи один з декількох існуючих на практиці способів:
- хеджування (компенсація активів зобов'язаннями при рівному терміні погашення);
- фінансування по короткострокових позиках;
- фінансування по довгострокових позиках;
- фінансування переважне по довгострокових позиках (консервативна політика);
- фінансування переважне по короткострокових позиках (агресивна політика).
У справжніх умовах підприємство може підтримувати забезпеченість узятих позик наступними методами:
збільшення частки ліквідних активів;
подовження термінів, на які видаються позики підприємству.
Проте слід врахувати, що ці методи ведуть до зниження прибутковості:
у першому - шляхом вкладення засобів в малоприбуткові активи;
у другому - за допомогою можливості виплати відсотків по позиці в період наявності власних засобів.
Крім того, може бути застосований метод фінансування за рахунок відкладання виплат за зобов'язаннями, проте існують межі, встановлені законодавством, до яких підприємство може відносити терміни платежів. В результаті аналізу оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості з урахуванням їх нормативних значень рекомендується провести наступні заходи:
- ухвалення рішення про заміну негрошових форм розрахунків або принаймні про встановлення їх оптимального критичного рівня на основі аналізу ефективності вексельних розрахунків або операцій по переуступці прав вимоги довга;
- складання програми по ліквідації заборгованості по виплаті заробітної платні (за наявності такої заборгованості);
- розгляд можливості реструктуризації заборгованості по платежах до бюджету і позабюджетних державних фондів.
В результаті такого аналізу доцільно провести повну інвентаризацію заборгованості в цілях реалізації можливості взаємного погашення заборгованості або її реструктуризації або провести аналіз і списання безнадійних боргів і незатребуваних сум. У ряді випадків підприємству слід почати претензійну роботу або звертатися з позовами до арбітражного суду.
При цьому підприємству рекомендується робити аналіз впливу курсових різниць на систему показників звітності і рівень оподаткування в тому випадку, якщо є заборгованість у валюті, причому при виробленні податкової політики і облікової політики підприємства слід враховувати, що ступінь впливу курсових різниць по дебіторській і кредиторській заборгованості різний.
Фінансовим службам доцільно розглянути і заборгованість, виражену у векселях, розрахувавши при цьому дисконтні суми по векселях як до отримання, так і до сплати. Цю роботу слід проводити спільно з бухгалтерією підприємства і його аналітичними службами (як правило, керує цією роботою фінансовий менеджер).
АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ “САНТОРИН”
Структура методики аналізу ефективності використання активів підприємства
Мета деталізованого аналізу фінансового становища – більш докладна характеристика майнового і фінансового становища суб'єкта, що хазяює, результатів його діяльності в минулому звітному періоді, а також можливостей розвитку суб'єкта на перспективу. Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу. При цьому ступінь деталізації залежить від бажання аналітика.
У загальному виді програма заглибленого аналізу хазяйновитої-господарчої-фінансово-господарської діяльності підприємства виглядає в такий спосіб.
1. Попередній огляд економічного і фінансового становища суб'єкта господарювання:
1.1. Характеристика загальної спрямованості хазяйновитої-господарчої-фінансово-господарської діяльності;
1.2. Виявлення “хворих” статей звітності;
2. Оцінка й аналіз економічного потенціалу суб'єкта господарювання:
2.1. Оцінка майнового положення:
2.1.1. Побудова аналітичного нетто;
2.1.2. Вертикальний аналіз балансу;
2.1.3. Горизонтальний аналіз балансу;
2.1.4. Аналіз якісних зрушень у майновому положенні;
2.2. Оцінка фінансового становища:
2.2.1. Оцінка ліквідності;
2.2.2. Оцінка фінансової стійкості;
3. Оцінка й аналіз результативності хазяйновитої-господарчої-фінансово-господарської діяльності і суб'єкта господарювання:
3.1. Оцінка виробничої (основний) діяльності;
3.2. Аналіз рентабельності;
3.3. Оцінка положення на ринку цінних паперів;
Дамо коротку характеристику основних показників, використовуваних в аналізі хазяйновитої-господарчої-фінансово-господарської діяльності підприємства.
Показники оцінки майнового положення.
Сума господарських засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Цей показник дає узагальнену вартісну оцінку активів, що числяться на балансі підприємства. Це облікова оцінка, що не збігається із сумарною ринковою оцінкою активів підприємства. Ріст цього показника свідчить про нарощування майнового потенціалу підприємства. При аналізі балансів в оцінці брутто (наприклад, баланси, складені до 1992 р.) цей показник розраховується вирахуванням регулюючих статей з підсумку балансу.
Частка активної частини основних засобів. Відповідно до нормативних документів під активною частиною основних засобів розуміють машини, устаткування і транспортні засоби. Ріст цього показника в динаміку звичайно розцінюється як сприятлива тенденція.
Коефіцієнт зносу. Показник характеризує частку вартості основних засобів, що залишилася до списання на витрати в наступних періодах. Звичайно використовується в аналізі як характеристика становища основних засобів. Доповненням цього показника до 100% (або одиниці) є коефіцієнт придатності.
Коефіцієнт відновлення. Показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів складають нові основні засоби.
Коефіцієнт вибуття. Показує, яка частина основних засобів, з якими підприємство початок діяльність у звітному періоді, вибула через старість і з інших причин.
Оцінка ліквідності і платоспроможності.
Величина власних оборотних коштів. Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, що мають оборотність менш одного року). Це розрахунковий показник, що залежить як від структури активів, так і від структури джерел засобів. Показник має особливо важливе значення для підприємств, що займаються комерційною діяльністю й іншими посередницькими операціями. За інших рівних умов ріст цього показника в динаміку розглядається як позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток.
Не слід змішувати поняття “оборотні кошти” і “власні оборотні кошти”. Перший показник характеризує активи підприємства (II і III розділи активу балансу), другий – джерела засобів, а саме частина власного капіталу підприємства, розглянуту як джерело покриття поточних активів.
Величина власних оборотних коштів чисельно дорівнює перевищенню поточних активів над поточними зобов'язаннями. Теоретично (іноді і практично) можлива ситуація, коли величина поточних зобов'язань перевищує величину поточних активів. З позиції теорії така ситуація аномальна, оскільки в, цьому випадку одним із джерел покриття основних засобів і необоротних активів є короткострокова кредиторська заборгованість. Фінансове становище підприємства в цьому випадку розглядається як хитливе, потрібні негайні заходи для його виправлення.
Маневреність функціонуючого капіталу. Характеризує ту частину власних оборотних коштів, що знаходиться у формі коштів, тобто засобів, що мають абсолютну ліквідність. Для нормально
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора