Бухгалтерський облік у банках. Конспект лекцій з Бухгалтерський облік. Робота № 523690

Перехід до торгівельного партнера Binance

Бухгалтерський облік у банках

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Інші

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2024

Тип роботи:

Конспект лекцій

Предмет:

Бухгалтерський облік

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Теорією бухгалтерського обліку рахунки визнаються елементом його методу. Певна річ, ця норма поширюється і на план рахунків. Оскільки під процедури бухгалтерського обліку підпадає велика кількість об’єктів, то й план рахунків має забезпечити технічну можливість нагромадження інформації про ці об’єкти на відповідних рахунках бухгалтерського обліку. Уся сукупність об’єктів обліку через систему рахунків упорядковується, тобто класифікується за певними ознаками. Класифікація не обмежується простим упорядкуванням фіксованого набору бухгалтерських рахунків, а означає конструювання системи рахунків, що ґрунтується на дослідженні фінансово-господарської діяльності банків, аналізі потреби в інформації для відображення цієї діяльності і можливостей отримання такої інформації. Природно, коли йдеться про об’єкт обліку, маємо на увазі конкретну процедуру запису на рахунках, що узагальнюється відповідним бухгалтерським проведенням. Такий підхід дає змогу опрацьовувати, описувати, удосконалювати методи обліку банківських операцій. Формування плану рахунків здійснюється з позицій загальної методології обліку, яка нині безпосередньо ґрунтується на МСБО. Водночас за побудови плану рахунків ураховано також певні додаткові методологічні аспекти. Якщо методологія виокремлює складові нової ідеології обліку — принципи нарахування, резервів, переоцінювання — то розвиток методики побудови плану рахунків включає такі аспекти: запровадження мультивалютного режиму дії рахунків; поширення методики подвійного запису на позабалансові рахунки; деталізація інформації, нагромадженої на рахунках чинного плану рахунків, через механізм загальних і спеціальних параметрів аналітичного обліку та аналітичних рахунків; уведення до системи рахунків низки контррахунків (контрактивних та контрпасивних). План рахунків фінансових банківських установ — це систематизований перелік рахунків фінансового обліку, що використовуються для реєстрації господарських операцій банку. Головною умовою побудови плану рахунків слід визнати його орієнтацію на формування показників фінансової звітності. За такого підходу план рахунків відповідатиме потребі обліку всіх банківських операцій з тим, щоб забезпечити своєчасне надання детальної, достовірної і змістовної інформації керівництву банку, наявним та потенційним інвесторам, акціонерам, діловим партнерам, Національному банку України, податковим, статистичним органам та іншим користувачам. Водночас план рахунків є складовою частиною національної системи бухгалтерського обліку [73, c. 1]. План рахунків ураховує також концептуальні (базові) основи побудови міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Як інструмент фінансового обліку план рахунків забезпечує: 1) процедурне (послідовне) отримання інформації про об’єкт на кожному етапі, а саме: оцінку, вимірювання, узагальнення первинної і аналітичної інформації, тобто формування та інтерпретацію фінансової звітності й аналіз її показників; 2) можливість визначення об’єктів фінансового обліку з урахуванням вимог управління. Певна річ, деталізація активів, зобов’язань та капіталу як об’єктів фінансового обліку залежить від конкретної мети інформації, з огляду на потреби її замовників (користувачів); 3) розширення об’єктів обліку через організацію та ведення аналітичного обліку в розрізі всіх показників фінансової звітності, тобто визнання підсистеми аналітичного обліку невід’ємною частиною плану рахунків. Ці загальні вимоги до побудови плану рахунків зумовлюють ведення конкретних облікових процедур у такий спосіб: 1) фінансовий облік ведеться за єдиним планом рахунків, обов’язковим для всіх банків України; 2) вимірювання об’єктів обліку підтверджується документально за кожною господарською операцією; 3) оцінка об’єктів обліку передбачається обліковою політикою банку як процес визначення вартості об’єктів, яку показують у статтях фінансової звітності або визнають у звіті про прибутки та збитки; 4) узагальнення первинної інформації ведеться спочатку на рахунках аналітичного обліку, а потім — на синтетичних балансових рахунках, що їх передбачено планом рахунків; 5) позабалансові операції відображуються в обліку за системою подвійного запису з допомогою спеціальних контррахунків; 6) план рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій, тобто операції в іноземній валюті здійснюються на тих самих рахунках, що й операції в гривнях. Зв’язок між операціями в іноземній та національній валютах забезпечують технічні рахунки валютних позицій та гривневого еквівалента валютних позицій. Такий підхід засвідчує факт застосування базового принципу міжнародного обліку «переваги економічного змісту операції над її юридичною формою». Зрозуміло, що валюта є тільки засобом розрахунку, а економічний зміст операції завжди однозначний: видані кредити, залучені депозити, придбані цінні папери (без огляду на те, в якій валюті відбувається оплата за операцію); 7) аналітичний облік забезпечується за допомогою аналітичних рахунків. Їх відкриття передбачає запровадження обов’язкових параметрів відповідно до вимог Національного банку України. Додаткова інформація, необхідна для управління банком, формується за допомогою додаткових параметрів клієнтів та договорів. Кількість об’єктів аналізу банк визначає на власний розсуд. Усі ці моменти характеризують план рахунків як визначальний елемент облікової системи банку, що відповідає її меті та завданням. Під час реформування обліку в банківській системі України одним з основоположних напрямів було визнано підготовку нового плану рахунків. Суть проблеми не потребує складних аналітичних міркувань: по-перше, через структуру рахунків розв’язується питання формування показників нової звітності за статтями активу, зобов’язань та капіталу; по-друге, номенклатура рахунків плану рахунків відповідає потребам фінансового обліку щодо відображення змісту господарських операцій банку та визначення результатів їх здійснення. Варто сказати, що засобами плану рахунків, котрий був чинний в Україні до 1 січня 1998 року, зазначені моменти не забезпечувались, насамперед через такі обставини: 1) виокремлені групи рахунків відповідали розділам форми балансу, що діяв на той час; 2) класифікація рахунків забезпечувала методики обліку банківських операцій без урахування принципів міжнародних стандартів; 3) фінансовий облік у системі бухгалтерського обліку не виокремлювався, а система обліку спрямовувалася на дотримання норм податкового законодавства щодо виконання кожної банківської операції і відображення її змісту на рахунках плану рахунків. У процесі виокремлення фінансового обліку в самостійну підсистему бухгалтерського обліку класифікаційні групи плану рахунків було приведено у відповідність до вимог МСБО. За основу взято МСБО 30 «Розкриття інформації у фінансовій звітності банків та подібних фінансових установ», у якому зазначено, що операції, а отже, і вимоги до обліку та звітності банків відрізняються від вимог та звітності інших комерційних підприємств [57, с. 501]. Так, МСБО 30 передбачає подання балансу банку за формою, де активи та зобов’язання групуються за їхнім характером і наводяться в порядку, який відображує їхню відносну ліквідність. Баланс або примітки до фінансових звітів мають обов’язково включати об’єкти з наведеного нижче переліку активів та зобов’язань, але не обмежуватись ними. Активи включають: грошові кошти та сальдо в центральному банку; казначейські векселі та інші боргові зобов’язання, що підлягають переобліку центральним банком; державні та інші цінні папери, які утримуються з метою здійснення операцій; кошти, розміщені в інших банках, а також надані цим банком позички та аванси; інші розміщення на грошовому ринку; позички та аванси клієнтам; інвестиційні цінні папери. Зобов’язання включають: депозити від інших банків; інші депозити грошового ринку; суми, заборговані іншим вкладникам; депозитні сертифікати; прості векселі та інші зобов’язання, засвідчені документально; інші позичені кошти. Передбачувану МСБО 30 структуру активів та зобов’язань балансу банку по суті взято за основу побудови плану рахунків. Основним узагальнюючим критерієм класифікації рахунків вибрано характер операції. За цією ознакою план рахунків поділено на 9 класів у такий спосіб: Балансові рахунки: Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції. Клас 2. Операції з клієнтами. Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи та зобов’язання. Клас 4. Довгострокові вкладення, основні засоби і нематеріальні активи. Клас 5. Капітал банку. Рахунки доходів та витрат банку: Клас 6. Доходи. Клас 7. Витрати. Рахунки управлінського обліку: Клас 8. Управлінський облік. Позабалансові рахунки: Клас 9. Позабалансові операції. За кожним класом виокремлюються двозначні рахунки другого порядку як розділи конкретного класу, які, власне, дублюють структуру статей активу та пасиву балансового звіту. Тризначні рахунки означають групу за кожним розділом, а чотиризначні — балансові рахунки, на яких у системі фінансового обліку через подвійний запис відображується зміст господарських операцій банку. У такий спосіб у структурі плану рахунків виокремлюють чотири модулі: 1) балансові рахунки; 2) рахунки доходів та витрат; 3) рахунки управлінського обліку; 4) позабалансові рахунки. Модульний підхід до побудови плану рахунків спрямовано на розв’язання таких кардинальних проблем ефективного функціонування обліково-аналітичного механізму банку: пристосованість до вдосконалення облікового процесу, тобто будь-які коригування структури плану рахунків торкаються тільки конкретної банківської операції, а методики обліку за іншими операціями не порушуються, так само як і загальні принципи формування плану рахунків; відповідність номенклатури плану рахунків характеру та особливостям банківської діяльності. Перший модуль «Балансові рахунки» забезпечує формування інформації за статтями активу та пасиву балансового звіту банку. Другий модуль «Рахунки доходів та витрат» передбачає процедури обліку всіх доходів та витрат банку за принципом нарахування, незалежно від чинного порядку оподаткування. Записи за рахунками доходів (витрат) виконуються наростаючим підсумком з початку звітного року і в кінці року залишки закриваються на відповідний рахунок класу 5 «Капітал банку». У такий спосіб модуль «Рахунки доходів та витрат» процедурно забезпечує можливість визначення результатів діяльності банку за звітний період через зіставлення загальних підсумків за рахунками доходів і витрат. Третій модуль «Рахунки управлінського обліку» структурно опрацьовується кожним банком окремо з огляду на внутрішні потреби формування управлінської інформації. Зрештою, кожна установа банку встановлює внутрішні правила управлінського обліку, визначає форми, принципи та цілі його організації. Четвертий модуль «Позабалансові рахунки» забезпечує облік тих об’єктів, які відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку не можуть визнаватися елементами активу чи пасиву, оскільки або не забезпечують можливості достовірного визначення їхньої вартості, або не мають прямого відношення до можливих втрат банку в майбутньому. З огляду на це модуль «Позабалансові рахунки» призначається для обліку вимог і зобов’язань банку, що можуть виникнути в майбутньому і за якими банк зазнаватиме ризику; документів і цінностей; розрахунків за операціями з приватизації. Фактично перший і другий модулі становлять основу фінансового обліку комерційного банку. Номенклатура рахунків цих модулів, сформована з урахуванням міжнародних бухгалтерських стандартів, відповідає чинним нормативним документам Національного банку України з питань обліку, тобто конкретним методикам обліку банківських операцій. Застосування цих рахунків є обов’язковою умовою ведення фінансового обліку всіма банками України. Другою складовою фінансового обліку, як уже зазначалося, є фінансова звітність. Збіг номенклатури рахунків першого і другого модулів (передусім ідеться про рахунки другого порядку, що визначають розділи в кожному класі) зі статтями балансового звіту комерційного банку засвідчує повну взаємозалежність цих двох складових єдиної системи фінансового обліку. Статті балансового звіту включають рахунки, відображені у табл. 2.5. Побудова такої номенклатури плану рахунків забезпечує процедуру обліку кожної облікової одиниці, послідовне виконання завдань фінансового обліку. Водночас на кожному етапі облікового циклу потрібної деталізації облікових об’єктів досягають через впровадження аналітичних рахунків. Рівень деталізації практично не обмежується з огляду на те, що до балансових рахунків, рахунків доходів та витрат, а також позабалансових рахунків можна від-кривати будь-яку необхідну кількість аналітичних рахунків. Це залежить від низки факторів: мети формування інформації; обсягу інформації, заданого конкретним користувачем; характеру та напрямів аналізу отриманої інформації. Великою мірою рівень деталізації і точність інформації залежить від структури плану рахунків. Певна річ, економічний зміст інформації, що відображається на бухгалтерському рахунку, характеризує той об’єкт спостереження, для опису якого рахунок призначається. Назва рахунка також має відповідати об’єкту спостереження, а економічний зміст усієї номенклатури рахунків — забезпечити формування повного обсягу показників діяльності банку, що необхідні для складання звітності, оцінки і фінансового аналізу результатів, тобто для прийняття управлінських рішень. Таблиця 2.5 свідчить про повний інформаційний зв’язок ра-хунків із балансовим звітом банку. Таблиця 2.5 ЗВ’ЯЗОК СТАТЕЙ БАЛАНСОВОГО ЗВІТУ З РАХУНКАМИ ПЛАНУ РАХУНКІВ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ БАНКІВ Рядок Статті балансового звіту Рахунки, залишки на яких формують обсяг статті АКТИВИ 1 Кошти та залишки в НБУ 1200 + 1202 + 1203 + 1207 + 1211 + 1212 2 Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ, та цінні папери, емітовані НБУ 1410 – 1417 + 1430 – 1437 – 1490 + 1420 – 1427 – 1491 3 Кошти в інших банках 1500 + 1510 + 1580 – 1517 + 1581 + 1520 – 1527 + 1582 + 1589 – 1590 – 1591 4 Цінні папери на продаж 3110 + 3111 + 3112 + 3113 + 3114 – 3116 + 3117 + 3102 + 3103 + 3105 – 3190 5 Кредити та заборгованість клієнтів 2000 + 2090 + 2200 + 2206 + 2207 + 2290 + 2061 + 2201 + 2010 + 2091 + 2020 + + 2027 – 2026 + 2092 + + 2030 + 2037 + 2093 + 2040 – 2047 + 2050 – 2057 + 2094 + 2095 + 2096 + 2205 + 2070 + 2073 + 2210 + + 2213 + 2076 + 2077 + 2097 + 2216 + 2217 + 2291 + 2071 + 2074 + 2211 + 2214 + 2075 + 2100 – 2107 + – 2110 – 2117 + 2190 + 2191 + 2099 + 2198 + 2199 + 2299 + 2062 + 2069 + 2066 + 2067 + 2202 – 2400 – – 2401 6 Інвестиційні цінні папери 3210 + 3211 + 3212 + 3213 + 3214 – 3216 + 3217 + 3202 + 3203 + 3205 – 3290 7 Довгострокові вкладення до асоційованих компаній і дочірніх установ 4102 + 4103 + 4109 + 4202 + 4203 + 4309 8 Основні засоби та нематеріальні активи 4300 – 4309 + 4310 + 4400 – 4409 + 4430 + 4432 + 4438 + 4500 – 4509 + 4530 + 4531 + 4532 + 4538 9 Чисті нереалізовані доходи від похідних фінансових інструментів 3810 А 10 Нараховані доходи до отримання 1208 + 1218 + 1418 + 1428 + 1438 + 1508 + 1509 + 1518 + 1519 + 1528 + 1529 + 2008 + 2018 + + 2028 + 2029 + 2038 + 2039 + 2048 + 2049 + 2058 + 2059 + 2068 + 2069 + 2078 + 2079 + 2108 + + 2109 + 2118 + 2119 + 2208 + 2209 + 2218 + 2219 + 3108 + 3118 + 3119 + 3208 + 3218 + 3219 11 Інші активи 1101 + 1107 + 3510 + 3500 + 3521 + 3520 + 3522 + 1811 + 1819 + 1880 + 2800 + 3540 + 3511 ++ 3541 + 3542 + 3548 + 3550 + 3551 + 3552 + 3559 + 3580 + 2805 + 2806 + 2809 + 2924А + + 3710 + 3519 + 2887 + 2888 + 2889 – 1890 – 2890 – 3590 12 Усього активів Закінчення табл. 2.5 Рядок Статті балансового звіту Рахунки, залишки на яких формують обсяг статті ЗОБОВ’ЯЗАННЯ 13 Кошти банків 1300+1310–1317+1322–1327+1332+1335+1600–1615+1620-1625 14 Кошти клієнтів 2600 – 2605 + 2610 – 2615 + 2620 – 2625 + 2630 + 2635 + 2512 – 2514 + 2520 – 2526 + 2530 + 2531 + + 2540 – 2546 + 2550 – 2555 + 2560 – 2565 + 2570 + 2571 + 2900 – 2906 + 2909 + 2920 + 2924П 15 Інші депозити 3320 – 3326 + 3327 + 2907 + 2908 16 Боргові цінні папери, емітовані банком 3300 – 3307 17 Чисті нереалізовані витрати від похідних фінансових інструментів 3810П + 3811П 18 Нараховані витрати до сплати 1308 + 1318 + 1328 + 1338 + 1608 + 1618 + 1628 + 2518 + 2528 + 2538 + 2548 + 2558 + 2568 + 2608 + + 2618 + 2628 + 2638 + 3328 + 3308 + 3652 + 3654 + 3659 + 3668 + 3670 + 3678 19 Інші зобов’язання 3660 + 3600 + 1911 + 1919 + 3610 + 3611 + 3615 + 3619 + 3620 + 3621 + 3622 + 3630 + 3631 ++ 3640 + 3641 + 3648 + 3650 + 3651 + 3653 + 3720 20 Усього зобов’язань ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ 21 Статутний капітал 5000 – 5001 22 Капіталізовані дивіденди 5003 23 Акції, викуплені в акціонерів – 5002 24 Емісійні різниці 5010 25 Резерви 5020 + 5021 26 Переоцінка основних засобів 5100 27 Нерозподілений прибуток 5030 + 5040 28 Усього власного капіталу 29 Усього пасивів Важливо визначити, чи відповідає план рахунків новому інструментарію фінансового обліку, запровадженому в процесі реформування облікової системи банків. Ідеться про базові основи обліку за методом нарахування, резервів та переоцінювання активів. Так, рядок звіту 10 означає конкретну статтю активу «Нараховані доходи до отримання», а рядок 18 — «Нараховані витрати до сплати», що свідчить про дотримання облікового методу нарахування. Дотримання основних концепцій методу нарахування, про які вже йшлося, засвідчує факт взаємодії обох частин фінансового обліку: безпосередньо методики обліку операцій, здійснюваних банком, та фінансової звітності. Аналіз цієї взаємодії дав можливість автору розкрити форму реалізації науково-пізнавальної функції фінансового обліку, виходячи з таких провідних принципів: 1) функція завжди первинна щодо його методу та організаційних форм; 2) пізнання функції слід розглядати як обов’язкову передумову розуміння головного в облі-ку — його призначення [44, с. 67]. У зв’язку з цим облік за методом нарахування можна вважати складною процедурою, що будується, головно, на професійних знаннях бухгалтера, отже, є безпосередньо пов’язаною з науково-пізнавальною функцією. Відображення операцій за методом нарахування суттєво впливає на кінцевий фінансовий результат діяльності банку. Однак формальне збільшення обсягів доходів чи витрат, не обмежуючись бухгалтерською операцією з їх нарахування, потребує конкретних логічних висновків, тобто коригування нарахованих сум за умови визнання їх безнадійними щодо отримання чи сплати. Саме в такий спосіб відбувається логічний теоретико-практичний зв’язок суб’єктивних та об’єктивних засад у механізмі вияву науково-пізнавальної функції. Більше того, цей механізм є досить динамічним, оскільки зміни економіко-правових відносин у сфері банківського бізнесу потребують високого методологічного рівня організації системи обліку кожного окремого банку. Процедурно облік за методом нарахування забезпечується балансовими рахунками «нараховані доходи» та «нараховані витрати». Ці рахунки діють у межах кожної групи рахунків, що визначають об’єкти обліку, за якими банк може отримувати доходи або нести витрати. З-поміж нових облікових інструментів, котрі суттєво вплинули на методологію обліку в банках, важливим є метод резервів, що про нього ми вже згадували. Розвитку зазначений метод набув також завдяки номенклатурі рахунків чинного плану рахунків. Дію методу резервів слід розглядати у зв’язку з регулювальною функцією бухгалтерського обліку. Суть регулювальної функції полягає в тому, що через конкретні прийоми обліку можна суттєво змінити показник фінансового результату діяльності банку. Передусім ідеться про формування резервів на випадок втрат від активних банківських операцій. Механізм формування резервів було описано вище. Технічне відображення цих операцій забезпечується через контрарні рахунки чинного плану рахунків, записи на яких регулюють вартісну оцінку конкретного активу, доводячи її показник до реального рівня (табл. 2.6). В «Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України» подано таке визначення: контрарні рахунки — це рахунки фінансового обліку, показники яких використовуються для регулювання оцінки об’єктів, котрі обліковуються на інших рахунках [73, с. 145]. Це визначення повною мірою відповідає суті регулювальної функції фінансового обліку. План рахунків включає як контрактивні, так і контрпасивні рахунки, що є певним елементом новизни. Записи на контрактивних рахунках здійснюються за методикою відображення операцій на пасивних рахунках, тобто вони регулюють показники активних рахунків. Контрпасивні рахунки регулюють показники пасивних рахунків, а тому записи на них відповідають методиці відображення операцій на активних рахунках. У плані рахунків контрарні рахунки записують наприкінці розділу, на рахунках якого обліковується об’єкт, вартісна оцінка котрого підлягає регулюванню. Таблиця 2.6 НОМЕНКЛАТУРА РАХУНКІВ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ФІНАНСОВОГО ОБЛІКУ Розділ плану рахунків Об’єкт обліку Контрарні рахунки № рахунка Назва рахунка 14 Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ, та цінні папери, емітовані НБУ 1416 КА Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами, що рефінансуються НБУ, у портфелі банку на продаж 1426 КА Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами, що рефінансуються НБУ, у портфелі банку на інвестиції 1436 КА Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами, емітованими НБУ, у портфелі банку на продаж Продовження табл. 2.6 Розділ плану рахунків Об’єкт обліку Контрарні рахунки № рахунка Назва рахунка 1446 КА Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами, емітованими НБУ, у портфелі банку на інвестиції 1490 КА Резерв під знецінення боргових цінних паперів, що рефінансуються НБУ, в портфелі банку на продаж 1491 КА Резерв під знецінення боргових цінних паперів, що рефінансуються НБУ, в портфелі банку на інвестиції 15 Кошти в інших банках 1590 КА Резерви під нестандартну заборгованість інших банків 1591 КА Резерви під стандартну заборгованість інших банків 17 Сумнівна заборгованість та резерви за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями 1790 КА Резерв під сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями 18 Дебіторська заборгованість за операціями з банками 1890 КА Резерв під дебіторську заборгованість за операціями з банками 20 Кредити, які надані суб’єктам господарської діяльності 2026 Неамортизований дисконт за врахованими векселями суб’єктів господарювання 24 Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами та резерви під заборгованість за кредитами і нарахованими доходами 2400 КА Резерв під нестандартну заборгованість за кредитами, які надано клієнтам 2401 КА Резерв під стандартну заборгованість за кредитами, які надано клієнтам 2490 КА Резерв під сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами 26 Кошти клієнтів банку 2626 КП Управління коштами фізичних осіб, отриманими банком у довірче управління Закінчення табл. 2.6 Розділ плану рахунків Об’єкт обліку Контрарні рахунки № рахунка Назва рахунка 28 Дебіторська заборгованість за операціями клієнтів 2890 КА Резерви на можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю за операціями з клієнтами 31 Цінні папери в портфелі банку на продаж 3116 КА Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами у портфелі банку на продаж 3190 КА Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж 32 Цінні папери в портфелі банку на інвестиції 3216 КА Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами у портфелі банку на інвестиції 3290 КА Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на інвестиції 33 Цінні папери власного боргу, крім субординованого боргу 3306 КП Неамортизований дисконт за ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком 3326 КП Неамортизований дисконт за ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком 35 Інші активи банку 3590 КА Резерви на можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю 3599 КА Резерви під сумнівну заборгованість за іншими нарахованими доходами 43 Нематеріальні активи 4309 КА Знос нематеріальних активів 44 Операційні основні засоби 4409 КА Знос основних засобів 45 Неопераційні основні засоби 4509 КА Знос інших необоротних матеріальних активів 50 Статутний капітал та інші фонди банку 5001 КП Несплачений зареєстрований статутний капітал банку 5002 КП Власні акції, які придбано в акціонерів Табл. 2.6 наочно свідчить, що більшість контрарних рахунків призначено для обліку резервів, сформованих для відшкодування можливих втрат банку від банківських операцій. Утім рахунки груп 43—45 регулюють вартість також і нематеріальних активів, операційних та неопераційних основних засобів. Такий підхід не новий для облікової практики банків. Як відомо, рахунки, на яких обліковувався знос, класифікувалися як пасивні за планом рахунків, що втратив чинність 1 січня 1998 року. Отже, суми зносу основних засобів обліковувались у пасиві балансу, а основні засоби за первісною вартістю — в активі. Залишкова вартість основних засобів за такого методу формування статей балансового звіту визначалась розрахунково — як первинна вартість за відрахуванням зносу. Запровадження контрактивних рахунків зносу спричинило зміну методики подання звітних показників, спростивши її згідно з принципом переваги змісту над формою. Така зміна підтверджує динамічний характер методології фінансового обліку. Застосування нових прийомів, принципів обліку є адекватною реакцією на зміни відносин власності за умов дії ринкових механізмів. На підтвердження цього звернімося до процедури обліку статутного фонду комерційного банку. Передусім слід зазначити, що план рахунків, запроваджений як один із елементів загальної програми реформування обліку в банківській системі України, за період з 1 січня 1998 року і до сьогодні зазнав суттєвих коригувань. Так, початково статутний капітал обліковувався у розрізі сплаченої зареєстрованої частини (рахунок 5000 П) і несплаченої зареєстрованої його частини (рахунок 5001 П), тобто загальна сума зареєстрованого статутного капіталу банку розглядалась як підсумок записів на рахунках 5000 «Сплачений зареєстрований статутний капітал банку» та 5001 «Несплачений зареєстрований статутний капітал банку». Для обліку власних акцій, викуплених у акціонерів, призначався активний рахунок 3120 «Власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів». У цілому колишня методика обліку статутного капіталу давала уявлення про загальну сплачену та несплачену його частини, однак порушувала принцип відкритості у формуванні показників фінансової звітності. Передусім це стосувалося акцій, викуплених в акціонерів, вартість яких показувалась загальним підсумком розділу 31 «Цінні папери в портфелі банку на продаж». Зміни до плану рахунків, затверджені постановою Правління НБУ від 16.12.98 р. № 520, було внесено з орієнтацією на реалізацію регулювальної функції фінансового обліку. Зокрема, було впроваджено контрпасивні рахунки: 5001 «Несплачений зареєстрований статутний капітал банку» та 5002 «Власні акції банку, які придбані в акціонерів», записи на яких регулюють суму, що обліковується на рахунку 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку». На підтвердження того, що сьогодні комерційні банки в процесі фінансового обліку за основний аргумент беруть економічний зміст операції, а не її юридичну форму, наведемо опис рахунка 5002 КП «Власні акції банку, які придбані в акціонерів» [73, с. 100]. Призначення рахунка — облік придбаних та не анульованих банком акцій за номінальною вартістю. Різниця між номінальною вартістю та вартістю викупу списується в межах кредитових залишків спочатку з рахунка 5010 «Емісійні різниці», потім — з рахунка 5030 «Прибутки та збитки минулих років»; а в разі нестачі — з рахунка 5040 «Прибуток та збиток минулого року, що очікує на затвердження». Наведений опис є, по суті, описом конкретної методики обліку власних акцій банку, які придбано в акціонерів. Отже, план рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України відповідає правилам і нормам чинних нормативних документів НБУ, які складено з орієнтацією на світову банківську практику, принципи міжнародного обліку та фінансової звітності. За всієї значущості сталого плану рахунків у загальній системі фінансового обліку не слід забувати про можливість (і необхідність) зміни певних його елементів відповідно до змін у банківській діяльності. Утім ці зміни не повинні порушувати загальні засади його побудови: принципи, структуру класів, розділів, груп. Змін зазнаватиме, головно, мікрорівень плану: номенклатура балансових рахунків, рахунків доходів та витрат і позабалансових рахунків. Така відносна сталість пояснюється тим, що план рахунків є одним із основних засобів контролю та аналізу діяльності банку, він тісно пов’язаний з бухгалтерськими регістрами й документами та має забезпечувати системну структуру детермінованої інформаційної бази за всіма джерелами її походження. Передусім це пов’язується з реалізацією аналітичної функції фінансового обліку, що є неможливим без чітко сформульованих класифікаційних груп інформації. Виокремлювати класифікаційні групи рахунків доцільно також з таких причин: класифікація рахунків забезпечує точність обліку банківських операцій згідно з їхнім економічним змістом, а не з юридичною формою; класифікація рахунків є вагомим пізнавальним інструментом у навчальному процесі підготовки фахівців з бухгалтерського обліку в банках; класифікація рахунків справляє суттєвий вплив на процес вдосконалення плану рахунків за його доповнень, змін, оновлення з урахуванням нових операцій, що впроваджуються в банківську діяльність. Визначаючи класифікаційні ознаки конкретних груп рахунків, важливо наголошувати на практичних питаннях обліку банківських операцій. Як елемент методу фінансового обліку рахунки (і записи на них) є способом отримання інформації про наявність господарських засобів, зобов’язань та капіталу банку, а також про зміни, що відбуваються в процесі здійснення банківських операцій. Відомий російський учений у галузі бухгалтерського обліку Я. В. Соколов із планом рахунків пов’язує конкретну проблему, що її найчастіше доводиться розв’язувати бухгалтеру: суперечність між нормативним регулюванням бухгалтерського обліку і професійними судженнями бухгалтера. «Можливі дві ситуації: або бухгалтер як суддя керується комплексом нормативних документів, або йому надається свобода у прийнятті методологічних рішень» [74, с. 26]. У першому випадку йдеться про план рахунків, а у другому — про певні принципи, які допомагають бухгалтеру осмислити кожну конкретну ситуацію, і прийняти професійні рішення щодо здійснення відповідних заходів. Нормативне регулювання не слід прямо пов’язувати із планом рахунків з огляду на те, що останній є тільки систематизованим переліком рахунків бухгалтерського обліку, обов’язковим для використання фінансовими банківськими установами України в процесі реєстрації господарських операцій. Інша річ, що чинних нормативних документів є дуже багато. Зокрема банківська діяльність повністю регламентується нормативними документами, вимоги яких у сукупності формують очевидний предмет бухгалтерського права. За таких обставин неможливо повною мірою запровадити механізм обліку операцій за принципом переваги змісту над юридичною формою. Якщо нормативний документ визначає правила обліку конкретної банківської операції, то це свідчить про елемент регламентації, тобто обов’язкову юридичну вимогу, недотримання котрої спричинятиме санкції з боку відповідних підрозділів Національного банку України. Водночас вітчизняні принципи обліку формують межі облікової системи. Найзагальнішим принципом за її побудови визнається цілісність. Саме через план рахунків усі елементи облікової системи пов’язуються між собою, сказати б, кореспонденцією рахунків. Така кореспонденція (подвійний запис) також потребує конкретних логічно-професійних суджень бухгалтера як щодо економічного змісту, так і щодо юридичної форми операції, а також знання нормативних документів. У такий спосіб план рахунків, на мій погляд, не протиставляє, а гармонічно поєднує два напрями ефективного функціонування облікової системи для одержання результативного інформаційного продукту: нормативне регулювання обліку та професійні судження бухгалтера. Для правильного використання синтетичних рахунків важливо розуміти характер їх інформаційного зв’язку з балансом банку. За цією ознакою рахунки поділяють на активні, пасивні та позабалансові. Визначальним тут є сам характер операції, здійснюваної банком: активний, пасивний чи позабалансовий. Поділ рахунків обліку в банках на активні та пасивні проведено в повній відповідності до принципу окремого відображення активів та пасивів. Отже, усі рахунки є активними або пасивними за винятком клірингових, транзитних або технічних. Такий підхід характерний для першого модуля чинного плану рахунків «Балансові рахунки». Утім поняття «активний» чи «пасивний» поширюється і на позабалансові рахунки. Інформаційний зв’язок із балансом банку щодо позабалансових рахунків визначається логічно з огляду на зміст операції, котру буде реально здійснено, отже, визнано балансовою. Так, позабалансовий рахунок уважається активним за умови дебетування балансового рахунка за настання умов визнання операції балансовою і відображення її на балансових рахунках. Відповідно пасивним уважатиметься позабалансовий рахунок —за умови кредитування балансового рахунка. Побудова номенклатури активних і пасивних рахунків за планом рахунків передбачає аналіз економічної інформації, що циркулює в системі фінансового обліку, за активними і пасивними операціями, і визначення переліку рахунків, на яких реєструються показники, що стосуються конкретних об’єктів бухгалтерського спостереження. Особливістю плану рахунків бухгалтерського обліку банків є досить конкретний опис об’єкта спостереження, що починається вже з назви рахунка. Для прикладу наведемо ознаки, за якими формуються балансові рахунки для обліку активних кредитних операцій банку (рис. 2.4). Такий підхід до побудови номенклатури рахунків забезпечує досить повне формування обсягу показників, що узагальнюють конкретні напрями банківської діяльності. У нашому прикладі — це кредитування. Простежимо інформаційні зв’язки рахунків розділу 20 «Кредити, які надані суб’єктам господарської діяльності». Так, групи ра-хунків у складі розділу вже за своїми назвами чітко характеризують цільове призначення кредиту та вид банківського кредитування: 200 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за овердрафтом»; 201 «Кошти, які надані суб’єктам господарської діяльності за операціями РЕПО»; 202 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за облікованими векселями»; 203 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями»; 204 «Кредити суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями»; 205 «Кредити суб’єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями»; 206 «Інші кредити в поточну діяльність, які надано суб’єктам господарської діяльності»; 207 «Кредити в інвестиційну діяльність, які надано суб’єктам господарської діяльності»; 209 «Сумнівна заборгованість за кредитами, які надано суб’єктам господарської діяльності». Рис. 2.4. Схема класифікації балансових рахунків для обліку кредитних операцій У групах рахунки деталізуються за такими ознаками: строк кредиту; тип заборгованості; нараховані та прострочені доходи за кредитами. Зазначені ознаки, наприклад, у групі 204 «Кредити суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями» відображуються в номенклатурі рахунків так: 2040 А «Короткострокові кредити суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями» 2045 А «Довгострокові кредити суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями» 2046 А «Пролонгована заборгованість за кредитами суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями» 2047 А «Прострочена заборгованість за кредитами суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями» 2048 А «Нараховані доходи за кредитами суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями» 2049 А «Прострочені нараховані доходи за кредитами суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями» Досить логічно в першому модулі «Балансові рахунки» розв’язано проблему обліку дебіторської та кредиторської заборгованості. По-перше, у номенклатурі рахунків нема активно-пасивних рахунків коштів у розрахунках; по-друге, для обліку сум дебіторської заборгованості зарезервовано рахунки розділу 35 «Інші активи банку», а для обліку кредиторської заборгованості — рахунки розділу 36 «Інші пасиви банку». Як наслідок, заборгованості обліковуються окремо з огляду на економічний зміст операції, тобто практикою ліквідовано правило розгорнутого відображення сальдо за активно-пасивними рахунками в балансовому звіті. Таким чином, номенклатура рахунків першого модуля визначає оптимальну їхню кількість, необхідну і достатню для опису об’єктів бухгалтерського спостереження, розподілу цих об’єктів за конкретними рахунками, розбивки системи рахунків на класи, згруповані за конкретною ознакою в такий спосіб, що отримані декомпозиції зберігають властивості загальної системи рахунків. Особливістю рахунків першого модуля є те, що кожен з них є не тільки елементом інформаційної системи, а одночасно й певною інформаційною підсистемою. Кожен клас рахунків першого модуля формує класифікацію рахунків за економічним змістом. Загалом номенклатура балансових рахунків забезпечує рахунковий опис фінансово-господарської діяльності банку. Другий модуль плану рахунків «Рахунки доходів та витрат банку» виконує в загальному обліковому процесі банку такі функції: 1) забезпечення розрахунку економічного прибутку діяльності як різниці між доходами та витратами за звітний фінансовий рік; 2) формування звіту про прибутки та збитки звітного року в розрізі таких статей: відсотковий дохід; відсоткові витрати; комісійний дохід; комісійні витрати; дивідендний дохід; чистий торговельний дохід; прибуток (збиток) від інвестиційних цінних паперів; прибуток від довгострокових вкладень в асоційовані компанії і дочірні установи, а також від інших інвестицій; інший операційний дохід; загальноадміністративні витрати; витрати на персонал; витрати на безнадійні та сумнівні борги; прибуток до оподаткування; податок на прибуток;

Конспект лекцій Бухгалтерський облік

sanya-s777

28.04.2013 18:04-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись